РОЗДІЛ VIII

Несподівано помер директор гімназії Траутфеттер, об'їв-
шись зі своїм приятелем, правителем губернської канцеля-
рії Лучицьким, якоїсь масної страви англійської кухні; сам
правитель канцелярії відбувся жахливим проносом, після

чого позеленів і виглядав на похороні найскорботнішим із
присутніх. Катафалк установили в гімназійному залі, і ми,
учителі, стояли біля покійного по черзі в почесній варті.
Покійний утратив після смерті всю свою директорську суво-
рість і виглядав звичайним дідком, якому прийшла пора
вмерти. Лучицький, стоячи біля покійного, весь час плакав,
і сльози рясно котилися по його зеленому обличчі. Вряди-
годи він виймав хустку такої ж барви, як і його лице, і го-
лосно сякався.

Ленсаль не міг стримати радості, бо директорське місце
міг би посісти й він, як інспектор, і його обличчя під час
похорону непристойно сяяло, ніби начищена миса, в якій
збираються варити варення. Таку начищену мису він про-
ніс від гімназійної зали до лютеранського цвинтаря в кінці
Рудинської, в той час, як Лучицький невтішно по дорозі ри-
дав. На похорони завітав і Микола Платонович Біляшів-
ський, останнім часом він змінився невпізнанне. Свій зна-
менитий екіпаж продав і ходив відтепер тільки пішки, за-
тишні округлості його тіла зникли також, він став вищий,
ніж був, схудлий і самозаглиблений. Очевидно, вони колись
знались із Траутфеттером, хоч останнім часом не зустріча-
лися напевне. Микола Платонович мовчки простояв біля
покійного, так само мовчки провів його на цвинтар, а коли
директора гімназії під голосні схлипи Лучицького замуру-
вали у склепі, стояв, випроставшись, урочистий і відсторо-
нений. Вітер розвіював йому довге сиве волосся, і він ди-
вився не так на склеп, як поверх нього на кам'яний мур, що
розділяв померлих лютеран від так само померлих католиків.
Коли ж ми виходили із цвинтаря, він опинився обіч мене.

— Отак, молодий чоловіче,— сказав, зирнувши,— непо-
мірність створює пересит, а пересит шкодить і духовному,
і фізичному здоров'ю...

— Покійних не судять,— смиренно сказав я і напустив на
обличчя благочестивий вираз.

— А я й не суджу,— сказав Микола Платонович,—
а раджу вам навчатися з лихих прикладів.

— А чому саме мені? — зчудувався я.

Тоді я помітив супроти себе палючі, ясні очі, розширені
й трохи несамовиті. Мимоволі здригнувся, бо в мене потек-
ло щось гаряче, як вогонь, я переповнювався тим його чуд-
ним поглядом, як глек,— він же освітив мене, проглянувши
наскрізь, як щось прозоре й нематеріальне. Саме це непо-
коїло: а що, коли легенди про прозірливих не вигадка? Але
я відразу ж заспокоївся: при всій проникливості кожна лю-
дина для іншої — пітьмава гагадка.

— Не маю вас честі знати,— глухо сказав Микола Пла-
то'.ювич,— але маєте переді мною, старим, ту перевагу, що
жштя тільки починаєте і можете вибирати, на яку стежку
ступити: вести життя чеснотливе й добротворне чи життя,
повне лихої облуди. Можете жити так, щоб потім не мати
мук сумління і не дбати, аби щось виправити чи повернути.
Знаєте, пане,— він узяв мене під лікоть, і його голос став
вуркітливий, тихий.— Жодне лиходійство не можна до кін-
ця поправити: все вчинене—здійснене навіки. Покаяння
і відпусти гріхів — то тільки людська самовтіха, а насправ-
ді не значать нічого. Відтак, кожен наш учинок — тавро на
нашій шкурі, і тавро невідмивне...

Я йшов побіч нього спокійно. Нічого особливого він у мені
не добачив, просто йому потрібен став співрозмовник, і во-
лею випадку цей жереб упав на мене. Тому я зробив вигляд,
що з усією чемністю та повагою слухаю його просторіку-
вання: боїшся ти, любий старче, подумалося мені. Боїшся
себе і свого минулого, боїшся кари господньої, хоч нічого
не вчинив гіршого за звичайні людські переступи. Оця здат-
ність до самокатувань трохи незрозуміла мені — вияв чо-
гось украй нераціонального у людській природі.

— Я зараз пильно придивляюся до людей,— казав тим
часом Микола Платонович, все ще стискаючи мій лікоть,—
і майже немає між них таких, щоб були без темного при-
важку на душі, тобто без учиненого лиходійства. Більше
воно чи менше, але є. А от ви, молодий чоловіче, різнитеся
від інших. Не розумію, чим, але щось у вас є не те...

Я знову здригнувся.

— Чудні речі кажете,— мовив, ледве втримуючи на об-
личчі чемну повагу.— Я такий, як і ви, і всі, що йдуть
побіч.

Ми й справді йшли гуртом: всі в темній одежі, з'єднані
спільною печаткою смерті, з єдиним тлінним призначенням
і однаковим для всіх кінцем. Ми були єдині, але й розріз-
нені, бо, йдучи отак монолітне, уже встигли розбитися на
гуртки і пари, і кожна вела свою розмову, зовсім не слу-
хаючи, що говориться поруч. Так само буває за святковим
столом, де збирається багато людей,— ми, зрештою, і йде-
мо, щоб засісти за такий стіл, вчинити тризну по людині,
котру ніхто з нас не любив, за винятком Лучицького. Сам
Лучицький (я озирнувся й обдивився всіх, хто йшов) за-
лишився на цвинтарі, ми про нього якось забули, та й роз-
бивав він нашу компанію, де всі були однакові і мусили від-
давати шану покійному тільки за те, що були його підлег-
лими.

— Може, ви й праві,— зітхнув Біляшівський.— Вибачте
мені за настирливість. Як це воно сказано у святому пи-
санні: кожна людина — лож!

— Є така приказка,— чемно відказав я,— брехня на
брехні сидить і брехнею поганяє. Ми хочемо вірити, що
багато знаємо й розуміємо, але це не завжди так. Є тільки
одна істина: кожен у цьому світі — Адам.

— Як це так? — не зрозумів Біляшівський.

— А так,—сказав я, вже захоплюючись.—Кожен із нас
самотній у цьому світі. Він у лісі людей, вибачте за порів-
няння, але коріння має власне. Має, зрештою, свою голову
і своє тіло. Заплющіть очі: відчуєте себе, а більше нічого.
Бо більше нічого нема. Є лише порожній світ і людина...

Микола Платонович подивився на мене із зачудуванням.

— Сказали щось правильне, а ще більше неправильне,—
мовив він.— Існує одна річ, про яку ви, здається, забули.
Знаєте, про що я кажу?

— Ані здогадуюся.

— Я кажу про любов, молодий чоловіче!

— Може, ненависть? —спитав я не без виклику.

— Ненависть — це теж форма любові,— відповів Мико-
ла Платонович.— Вона дає нам змогу щось гостро запере-
чити, щоб інше полюбити... І світ навколо людини не по-
рожній. Це великий, багатогранний, багатоступінчастий світ
світів.

Він сказав це з дивною силою переконання, і я зирнув на
нього з деяким острахом. Побоювався вже цього чоловіка —
він починав розхитувати в мені щось навіки усталене. Але
я був упевнений і в іншому: ніякі розумування світу не змі-
нювали й не поліпшували. Важать у цьому лісі людей не
людські слова, а діла. Слів людина може вигадати багато,
і всі будуть гарні й гладенькі, як річкова галька. Інша
річ — те, що відбувається насправді.

Щоб заспокоїтися до решти, я глянув на лискуче облич-
чя Ленсаля, воно й досі сяяло, як мідний тазок, і мені рап-
том жаль його зробилося: цього разу його впевненість була
смішна і безпідставна. Я перевів погляд на інше обличчя,
досі воно не потрапляло в мій зір, але зараз я почав обдив-
лятися його уважно. Був це директор Житомирського рав-
вінського училища Ковнірчук, особа в міру висока і в міру
низька, в міру довгоноса, з пласкими, невиразними оченя-
тами, які, впавши на когось чи на щось, чіплялися, наче
жучки,— зараз це обличчя було без виразу. Ковнірчук ішов
випростаний і мовчазний, але незриме задоволення просві-
чувалось і в ньому.

Він зникне з Житомира відразу ж після похорону під при-
водом того, що має порадитись у Києві з лікарями. Далеко-
глядно випросив у попечителя учбового округу відпустку,
хоч мету мав іншу, але тепер, після наглої смерті Траутфет-
тера, його думки хутко перетасувалися. Він позирнув на
всіх нас, учителів гімназії, приліпивши по жучку від свого
погляду, і я аж рота розтулив: ось він, наш новий директор.
Все в ньому було вже директорське: і постава, й нахил го-
лови, й погляд. Починав навіть випромінювати від себе ди-
ректорські міазми, і, хоч з усього гурту, який повертався
із цвинтаря, це помітив тільки я, передчуття було безпо-
хибне.

Микола Платонович і далі начиняв мене доброчесними
думками, але я вже був застебнутий на всі ґудзики, і ці
думки відбивалися від мене, як горох від стіни,— мені стала
немила та балаканина. Всього мене аж потягло до директора
раввінського училища — ось він, мій персонажі Ленсаль теж
хогів би випромінювати від себе директорську повагу, на-
томість випромінював повагу миси, в якій варять варення —
в Ковнірчука все було справжнє. Я мимоволі наблизився до
нього і втягнув повітря: від цього чоловіка густо запахло...
ладаном. Я приплющився, тримаючи в носі цей запах,—
щось солодке і багатозначне в ньому було. Ну що ж, поду-
малося мені, побачимо, як воно в нього витанцьовуватиметь-
ся. На моє щастя, саме в цей момент з-за хмари визирнуло
сонце, і кощава тінь директора раввінського училища торк-
нулася моїх ніг. Мені захотілося схилитися й погладити ту
тінь. але я зробив інше: наступив на неї ногою, як насту-
пають ящірці на хвоста. Тінь спробувала метнутися й ви-
рватися з-під моєї ноги, але я встиг приклеїти до неї відби-
ток свого чобота — з цим відбитком вона й помандрує в
Київ. Я ж можу лишатися спокійним: ходити в гімназію,
вертатися додому, тобто жити життям пересічного нежо-
натого вчителя — все, що станеться з цим чоловіком, таєм-
не мені не буде.

Отак і йшли далі: глухий, як пень, я, і Біляшівський,
який розсипав перла слів, а може, тільки грався у те. На-
решті він збагнув, що я по-своєму кепкую з нього, і мене
знову обпекли палаючі, ясні і несамовиті очі. Я почав пере-
повнюватися їхнім вогнем, як глек. "Хай тобі грець!" —
подумав я, бо знову відчувся нікчемним перед цим дива-
ком. Закляття мені допомогло, я знову став застебнутий
на всі ґудзики, а Микола Платонович обірвав свою мову
й посмутнів.

— Бувайте здорові! — буркнув він і завернув на Старо-

нільську. Я чемно зніс над головою капелюха, але він не
побачив цього ґречного руху — йшов серединою вулиці, по-
хилений і з гривою білого волосся, що вибивалося з-під
капелюха й маяло на вітрі: було в його поставі щось смутне.

Я посмоктав дупластого зуба і відразу ж забув про ньо-
го — до мене заговорив Ленсаль. Я відповів, але не так, як
належить відповідати директору, а тільки інспектору, від
чого лискуча миса померкла, Ленсаль подивився на мене не
без гніву. Але я лишався смирений і послужливий, тож він
вибачив мені тугодумну непередбачливість і забалакав роб-
лено люб'язно, наче ми були між собою майже рівня. При
цьому дивився на мене як директор, на що я зреагував —
мою поведінку ніяк не можна було назвати непоштивою.

Я обернувся, гімназисти поверталися з цвинтаря, відстав-
ши від нас сажнів на сто, їх супроводжував новий наглядач,
високий і сухоребрий і з такими настовбурченими бакенбар-
дами, що учні лякалися вже самих цих бакенбардів. Лучи-
цького не було видно, він ще й досі оплакував кончину
приятеля.

— Не знаєте,— схилився я до Адольфа Карловича,— яка
назва тієї англійської страви, від якої помер директор?

— А ви хочете покуштувати її? — спитав Борген.
Сьогодні він був похмурий, певне, й зараз їла його не-
терплячка випити.

— Хочу остерегтися,— сказав обачно.

— Або вгостите нею свого приятеля.

— Гадаєте, що в цьому ділі є щось нечисте?

— Я гадаю те, що знають усі,—сказав Борген.—Те
саме, що й ви.

— Чому ж згадали мого приятеля?

— А хіба він у вас є, пане Сатановський?

— Якщо не рахувати вас,— сказав я, усміхнувшись.

— В мене шкапа — приятель,— буркнув Борген.

— Які похмурі у вас думки, Адольфе Карловичу!

— А ви хотіли б на похороні мати веселі думки?
В цей час до нас повернулося сяюче, як миса, Ленсалеве

обличчя, начебто хотіло доказати, що й на похороні можуть

бути веселі.

— Сподіваюся,— сказав мені Ленсаль,— що розділите
нашу тризну, хоч ви й непитущий. Пошанувати покійного
директора наш святий обов'язок...

— Не відмовляюся,— сказав я.— Поважати своїх дирек-
торів — найсвятіший наш обов'язок.

— Іронізуєте, пане Сатановський? — вигнув брови Лен-
саль.

— Боже борони!—щиро гукнув я.—Просто сумую її
паном Траутфеттером.

Ленсаль спробував з'явити прісну міну, начебто й він су-
мував за покійним, але обличчя його так само блищало.

— Чи повідомили про директорову смерть в учбовий
округ? — схилився я довірно до Ленсаля.

— А вам тут яка турбота? — насторожився Ленсаль.—
Ще рано вам мріяти про директорське місце.

— Для себе рано,— чемно сказав я.— Але можна бажа-
ти добра і ближньому.

Ленсаль сприйняв цей мій вислів як комплімент, начебто
я й справді мріяв, щоб він став директором. Задоволене
почервонів і подивився на мене милостиво.

Сонце знову визирнуло з-за хмари, і я раптом помітив,
що цього разу його проміння особливе. Було воно різке,
сліпуче і, освічуючи всіх нас, обрамляло кожного у фіоле-
тове окресля. Від того обличчя наші теж набули фіолето-
вого відтінку, і мені замлоїло серце: я подумав, що зв'яза-
ний з цими людьми, котрі ступають біля мене, навіки. На-
віки існуватимуть вони, та й я біля них, і ми недаремно так
щільно збиваємося в гурт. Всі ми по-своєму нещасні й мі-
зерні під цим сонцем, і недаремно поклало воно на нас фіо-
летовий знак. Може, й справді, ми діти не так землі, як
чорнила, і замість крові в нас те ж таки чорнило. Можливо,
й справді, з чорнильної речовини зроблено наші мізки, адже
поза тісний світик, поза тимчасову скупченість, яку творимо,
не сягає з нас ніхто. Зрештою, і смерть одного з нас так
само маловажний факт — ніби вилито із пляшечки чорнило;

навіть для нас, найближчого оточення покійного, це майже
не горе. Єдиний чоловік, що оплакував Траутфеттера,—
Лучицький. Можливо, саме через те він і відколовся від
нашої компанії — подія переламувала його життя істотно.

Так воно й сталося. Правитель канцелярії після того за-
неміг. Перестав уживати вибагливих страв, а, відчуваючи
постійні болі у шлунку, подався лікуватися до Німеччини
і там пропав, можливо, поділивши участь свого приятеля.