Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



РОЗДІЛ XI




Читайте также:
  1. Нарахування пені, самостійно визначеної платником, обліковується у розділі "Нарахування сум пені" за відповідними кодами операцій.
  2. ОПИС ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ТА ЇХ КОРОТКИЙ ЗМІСТ
  3. Перелік тем (їх розділів та питань), що виносяться на
  4. Показники роботи підрозділу
  5. Розділ 1
  6. Розділ 1
  7. Розділ 1. Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності
  8. Розділ 1. Загальні відомості про відділ аспірантури і докторантури Кременчуцького національного університету імені Михайло Остроградського
  9. Розділ 1. Загальні відомості про Успенську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області
  10. Розділ 1. Іван Мазепа до гетьманства

Ота перемога над Ленсалем дозволила мені уміцнити свій
дух, і це було більш як учасно: в місті почали чинитися по-
дії, до яких я не міг поставатися байдуже, тобто з'явилася

 

 

злодійська ватага, яка не тільки нападала на нічних пере-
хожих, що довелося зазнати й мені, а й чинила відверті на-
пади на комори й доми, як у самому Житомирі, так і по нав-
колишніх селах та містечках. Спершу бандити нападали на
єврейські лавки, потім почали спорожнювати льохи міщан,
не минали й чиновничих квартир. Почалася паніка, в будин-
ках закладали вікна й двері, дехто вставляв грати, але все
це було майже безрезультатно. Зате все розкішніше й роз-
кішніше почав жити начальник місцевої інвалідної команди
іщинський. Ця особа почала приковувати мою увагу, і я
вирішив його навідати й приглянутися ближче. В той час,
коли моя тілесна подоба сиділа за кафедрою і вгощала уч-
нів колами, перш ніж почати проказувати новий урок, дру-
га, активніша, частина мого єства ішла собі по вулиці в не-
зримій іпостасі. Недовго мені довелося отак іти: назустріч
поїхала карета, там сидів чоловік, який блиснув до мене ли-
синою, знявши на мент форменого кашкета й навіщось про-
вівши по тій лисині долонею. Після того кашкет знову вліг-
ся на голову, і з-під нього визирнули два чорні, круглі ока,
не великі й не малі, але покриті тонкою, масною плівкою.
Я побачив грубий, кулакоподібний ніс і розшарпані вуса під
ним, нижче ховалися тонкі, сірі губи. Голене підборіддя
було правильно квадратної форми, і я подумав, що з такою
фізіономією є всі підстави домагатися прихильності в міс-
цевої аристократії: кожен шукає в світі того, чого сам не
має. Щомісяця цей чоловік, який їхав оце в кареті, давав
бал, і щомісяця місцева аристократія танцювала в нього,
пила, їла, грала в карти і зовсім не тривожилася від пога-
них чуток, які почали поширюватися про Іщинського. Ка-
зали, що нічний обхід з інвалідних солдат та десяцьких май-
же завжди опинявся біля будинку, який грабували, переслі-
дував грабіжників, навіть стріляв, але ніколи нікого не ло-
вив і не вбивав. Я сам був дослідив знічев'я один дивний
виїзд карети Іщинського—це було тоді, коли напали на
мене бандюги, і я спробував довідатися, хто саме на мене
нападав. Карета приїхала під тюрму, і незабаром з неї ви-
ведено було чоловіка в арештанській одежі. Той чоловік сів
у карету, Іщинський заговорив з ним, як з добрим знайо-
мим. Я прослухав ту розмову: йшлося про те, щоб виведе-
ний арештант став учителем для хлопців Іщинського, хоч
начальник інвалідної команди своїх дітей не мав. Я зробив
невеликий підрахунок і визначив, що напередодні балу в
Іщинського в тому чи іншому місці обов'язково розбивався
винний льох, і поліції треба було бути сліпою, щоб такої оче-
виді не помітити. Зрештою, поліцмейстер та городничий так



 

 

само брали участь у тих балах і пили вино, зовсім не зами-
слюючись, звідкіля його взято. Перед балом пропадало не
тільки вино, грабіжники охоче забирали масло, сир, яйця,
курей, гусей, індиків, качок, свиней, борошно та хліб, вже
не кажучи про гроші й дорогоцінності. Після того, як це
траплялося, Іщинський наказував запрягати коні, як і те-
пер, коли я причепився до його карети, і спокійно котив
у місто, роздивляючись перехожих з тупуватою цікавістю.
При цьому на його обличчі, яке здригалося від струсів по-
возу, розквітала мертва усмішка, очі дивилися з масною
притомою — Іщинський під'їжджав до ограбованого будинку
і, тримаючи на вустах ту ж таки мертву усмішку, обдивлявся
місце злочину й помугикував, коли господар торохтів йому
щось про замаскованих людей, які ввірвались у дім, виста-
вивши віконниці й вікна, перев'язали прислугу, а хазяям на-
казали сумирно лежати в ліжках. Обібравши весь будинок,
познімали ковдри з ліжок і повитягали перини, лишивши
господарів у самих нічних сорочках.



— Але ви зараз не в нічній сорочці,— казав Іщинський,
дивлячись із прижмуром на постраждалого, який хоч і не
був у нічній кошулі, але мав на собі такий костюм, на який
Іщинський не повинен був би заздрити.

Начальник інвалідної команди терпляче вислуховував по-
яснення господаря про свій костюм.

— Поліція вже була? —питав він.

— Та вже,— казав господар.— Все записали й виміряли.

— Це значить,—зводив брови Іщинський,—що негідни-
ків буде невдовзі зловлено й суворо покарано.

Він повільно йшов до карети, статечно всідався й наказу-
вав рушати, залишивши біля розграбованого дому нещас-
ливого господаря з сімейством і невеликий гурт роззявляк.

Від'їхавши, Іщинський повертався й зиркав на місце на-
паду, а тоді починав хихикати. Він хихикав трохи дивно,
наче це був не сміх, а гикавка, отож їхав і гикав, аж доки
це йому не набридало. Після того фізіономія його знову ста-
вала урочиста й поважна, і в такт руху мірно потріпувались
у нього мішки під очима.

Я невидимо розсівся поруч і позирнув на Іщинського не
без захоплення: цей чоловік був відчайдушний. Я знав, що
він не мав ніяких маєтків, діставав платні в рік удвічі мен-
ше, ніж я, але мав такі-сякі прибутки від махінацій при хар-
чуванні й обмундируванні інвалідної команди. Тримав він
і величезний город, який обробляла команда, але цього було
зовсім недостатньо, щоб дорівнятися до багатіїв. Він же хо-
тів бути серед перших, а для цього необхідні поважні засоби.



 

 

Карета тим часом опинилася біля невеликого, в півтора
поверхи, будинку. Іщинський встав і повільно пішов до две-
рей, які, наче сподіваючись на його приїзд, самі відчини-
лися, а коли начальник інвалідної команди переступив поріг,
так само послужливо і швидко зачинилися, аж я ледве встиг
у них прослизнути. Іщинського зустрів у коридорі фактор,
який чемно розсвітив усмішку й провів гостя в закидану
всіляким добром кімнату. Іщинський сів у величезний фо-
тель, поставлений якраз посередині кімнати, і звів очі на
фактора, який, певне, тільки-но снідав, бо щось дожовував.

— Скільки ви мені винні? — спитав Іщинський.

— Ви хотіли спитати, скільки буду винний?—відказав
фактор, проковтуючи їжу.

— Це все одно,—буркнув Іщинський.

— Я зробив тільки попередні підрахунки,— сказав фак-
тор.— Цього разу здобич була невелика.

— Тисячу карбованців,— мовив Іщинський.

— Майте бога в серці! — змолився фактор.—Тисячу кар-
бованців за все те дрантя? Його ще треба збути.

— А ти сумніваєшся?

— Таке скажете, сумніваюся! Але почали ходити такі
чутки, о, то недобрі чутки, пане Іщинський.

Начальник інвалідної команди звів на фактора очі, і вони
зробилися фіолетові.

— Які там з біса чутки?

— Коли б ви знали, пане Іщинський, скільки послано до-
носів корпусному командирові внутрішньої сторожі, о, коли б
ви тільки знали!.. Все це анонімні доноси, але всі вони су-
проти вас.

— Минулого тижня в мене був ад'ютант його превосхо-
дительства,—сказав із притиском Іщинський.—Він зробив
дізнання і виявив, що всі доноси на мене — злісні наклепи.
Так, як це є насправді...

— А хіба я кажу, що так не є... Але всі наші торговці
дуже проти вас завзялися. Я сам торговець, ваше благоро-
діє, через що трохи в тому ділі кумекаю. Це може погано за-
кінчитися.

Іщинський реготав. Дивно, але він реготав майже так
само, як Ленсаль.

— Ти мені скажеш, хто писав доноси?

— Донос писали всі. Вони зібралися й постановили: хай
напишуть усі, тоді не буде винуватого. О, бідна моя голова!
Я теж повинен був написати на вас донос, хоч мені то ро-
бити, може, й не годиться.

— Ти? — здивувався Іщинський.

 

 

— А що мені лишалося робити? Не напишу, то в мене
всі тицятимуть пальцем. Чи, може, мені признатися, що маю
з вами діло?

— Значить, треба чекати нової ревізії?

— Може, й так,— сказав фактор.— А може, корпусний
захоче вас звідси перевести, хіба я знаю. А коли вас звідси
переведуть...

Іщинський блиснув поглядом на фактора.

— Це певні дані?

— Як те, що надворі осінь.

— Я перевірю ці чутки. Що іще?

— Треба, щоб ви на якийсь час лишили в спокої доми
й лавки наших. Комори також.

— Звідки ж мені брати?

— Як це звідки?—заходив по кімнаті фактор.—Хіба
мало в місті інших людей, що треба виїжджати на самих
наших. Хіба мало міщан і чиновників?..

— У міщан багато не візьмеш, а чиновники мають зуби.

— Тоді вам треба на якийсь час заспокоїтися.— Фактор
утягнув у себе повітря, наче щось нюшив.—Вже недобре
пахне в повітрі, ви не чуєте?

— Через тиждень у мене бал. Ти зрозумів мене?

— О, як мені вас не розуміти? Але чи конче вам влаш-
товувати цей бал?

— Конче,—сказав Іщинський і встав.—Коли б той бал
не відбувся, всі подивилися б на мене з підозрою, а щоб того
не було, я мушу залити кому треба роти вином, а черева на-
бити добрими наїдками. Хто хоче жити, той має бути чем-
ний.

— О, я не розумію такої політики! А коли все викри-
ється?

— Тоді ти знайдеш засоби доказати, що не мав зі мною
ніякого зв'язку.

— Коли б це собаці крила,— сумно зітхнув фактор.
Наступного дня було вчинено напад на дім шосейного ін-
женера майора Лівандовського. Сам майор був у цей час
на лінії, вдома лишилися дружина, дві дочки-наречені, жі-
ноча прислуга, лакей і денщик. Ще не було зовсім пізно.
коли в дім подзвонили, сповістивши, що майору надійшла
спішна депеша. Лакей відчинив, і йому миттю заткнули ро-
та і зв'язали. На крик покоївки, яка була неподалік, виско-
чив денщик, але дістав по голові і так само був міцно зв'я-
заний. Пані з дочками вже лежали в ліжках, їм наказали
лишатися без руху, тоді як всю жіночу прислугу зігнали
в малу темну комірчину і там зачинили. Пані зі страху

 

 

зомліла, а панночки були близькі до цього. Замасковані лю-
ди хапали все, що потрапляло під руки. Вони забрали грошо-
ву готівку, жіночі прикраси, сервізний посуд, столове срібло,
одежу, подушки, ковдру, білизну, перини. Було вилучено
всі харчові запаси: варення, шинки, крупи й борошно, го-
рілку й вина. Після того один із розбійників підійшов до
зімлілої пані і стягнув їй з пальця шлюбну обручку. Об-
ручка в'їлась у тіло, і злодій .смикнув її так, що пані опри-
томніла. Вона заверещала, але була заспокоєна кількома
ляпасами і глухим попередженням. В цей час до дому під'-
їхало кілька возів, все добро було спокійно навантажено,
і напасники безшумно зникли — тарахкотіли тільки по бру-
кові колеса. Цього разу нічний обхід з інвалідних солдатів
та десяцьких вчасно не прийшов, ніхто не стріляв і не ті-
кав. Стояла моторошна тиша, мирно валували пси, а над мі-
стом висів круглий, чистий місяць, біля якого здивовано
поблимувала зірка. Треба сказати, що шосейний інженер
був майже приятелем Іщинського, вони часто сходилися за
грою в карти, а на балах начальника інвалідної команди
постійно витанцьовували його дочки-наречені.

Інженер примчався наступного дня, він полаявся з го-
родничим, послав скарги губернатору й генерал-губерна-
тору, але все наче у воді потонуло; як завжди після скоєно-
го, вранці Іщинський проїхав у кареті по місту і не забув
завітати до потерпілого, щоб висловити своє співчуття. Ін-
женерша при цьому ридала, а сам інженер ледве стримався,
щоб не вилаяти начальника інвалідної команди — чутки
про темні справи його картярського товариша не минули
вух Лівандовського. По тому Іщинський, як завжди, поїхав
до свого фактора, який сьогодні не виглядав стурбовано і
без жодного вагання відлічив Іщинському дві тисячі кар-
бованців. Вони сердечно побалакали про всілякі дрібниці,
і кілька разів начальник інвалідної команди реготав. Це ста-
лося тоді, коли він розповів фактору кілька не зовсім при-
стойних анекдотів: за своєю звичкою, Іщинський, оповівши
щось смішне, сміявся перший. Він поїхав назад своєю ка-
ретою, спокійний і величавий, і його чорні, масні очі роз-
глядали світ майже з любов'ю. Люди дивилися на нього із
відчуттям страху й ненависті, але знайомі віталися якнай-
чемніше, на те Іщинський незмінне скидав кашкета і, бли-
скаючи лисиною, віддавав поклін якнайщиріше. Приїхавши
додому, він пішов просто в кімнату до своєї половини, і
вона, уздрівши чоловіка, звелася йому назустріч, намагаю-
чись відгадати, чи добрі вісті він несе. Цього разу він ішов
розсвічений і помолоділий, а коли наблизився до дружини

 

 

так, що міг її обійняти, то учинив це, з прицмоком поцілу-
вавши в одну щоку і в другу, а тоді ще і в губи.

— Хороша сьогодні, люба моя, погода,— сказав він, хоч
погода була така собі, з хмарами та вітром.

Він відступив від жінки і поплескав її широкими, пухкими
долоньками по плечах.

— Наступний бал,— сказав він зі щирою теплотою,— ми
зможемо відправити не гірше, ніж минулі. Окрім того, моя
люба, як вам подобається це? — він змахнув руками, як
фокусник, і в руках його опинилося чудове кольє.

Іщинська зойкнула і взяла кольє у руки.

— Бог з вами, Аполлоне Григоровичу! — вигукнула во-
на.—Але це, певне, коштує шалених грошей?

Іщинський сміявся вуркітливим сміхом. Його чорні очі
заблищали ще масніше, а вуста розповзлися в утішній ус-
мішці.

— Меткий ви, Аполлоне Григоровичу,—помахала паль-
чиком, вдаючи з себе наївну дівчинку, Іщинська.— А можна
мені буде вдягти на бал?

— Для того я вам і приніс цю цяцьку,—сказав самоза-
доволено Іщинський.—Я не такий дурний, щоб наражати
вас на ганьбу.

— Голубчик ви мій!—обняла чоловіка Іщинська і, ніж-
но граючись кольє, як грається гадом приборкувач, помча-
ла в свою кімнату приміряти подарунок...

Саме в цей урочий момент Іщинський дістав сумне пові-
домлення із штаб-квартири корпусного командира внутріш-
ньої сторожі: корпусному таки набридло діставати скарги
на житомирського начальника інвалідної команди, і він ви-
рішив перевести його в інше місце. Усмішка згасла на облич-
чі Іщинського, перетворившись на мертву, очі поступово
втрачали блиск, як каганчики, котрі догоряли, шкіра облич-
чя із лискучо-задоволеної стала сіра і стара. Він відчув рап-
том глибочезну втому — певно, надійде такий момент, коли
він не посилить змагатися за місце в цьому світі — тоді й
полетить усе кумельгом, покотиться, як лавина, в чорну
прірву, відтак пропаде не один десяток людей. Будуть ка-
меновані він і його дружина, яка тішиться зараз, приміряю-
чи кольє, і всі ті, з ким він нерозторжно зв'язаний. Він про
такий кінець знав давно, хоч і тоскно сподівався на щасли-
вий випадок. Зрештою, і зараз не все було так печально-
безнадійно, тож він струснув головою, а коли Іщинська ви-
йшла, щоб покрасуватися перед чоловіком у новому кольє,
застала тільки запах тютюну, настояний на алкоголі,— сам
Аполлон Григорович уже сидів у кареті, гордо випростаний

 

 

і незрушний, і кожен, хто бачив його в ту пору, достеменне
міг посвідчити, що в цього чоловіка місце в житті надійне
й непохитне.

У цей час ішов вулицею Микола Платонович Біляшів-
ський. Я вразився з нової зміни, яка сталась у цьому чоло-
вікові. Вже нічого не нагадувало в ньому того забезпече-
ного, добропорядного чиновника з круглим обличчям і ви-
димим черевцем — волосся зовсім побіліло і вибивалося
з-під капелюха. Однак голову Микола Платонович тримав
гордо, очі палали, і саме ці очі спинилися на застигло-по-
важній фізіономії начальника інвалідної команди, а відтак
і на мені, пропікши нас наскрізь. Я трохи переполошився,
сидів-бо поруч Іщинського зовсім невидимий, але сумні-
ватися не випадало: ми дивилися один одному у вічі, і я таки
був певний, що Біляшівський бачить мене. Захотілося скор-
читися, змаліти і перетворитись у жучка, бо такого ще
в моєму житті не траплялося, навіть давнішня розмова із
Бергеном не йшла тут у паралель. Щоб перевірити остаточ-
но це своє враження, я зняв кашкета і вклонився Біляшів-
ському, на що той підніс руку до капелюха й ледь-ледь
його припідняв. Я всміхнувся до нього доброзичливо, від-
так відкинувся на спинку сидіння і зімітував той-таки ви-
раз обличчя, що його мав Іщинський,— мертва усмішка,
масні очі, які не роздивляються перехожих, а прилипають
до них; зрештою, що з того, коли б навіть Микола Плато-
нович мене побачив? їхати з Іщинським мені не заборо-
нено, та й хто зна, чи пов'язує він цей мій образ із тим, що
воює зараз з підростаючим поколінням? Через це моя стур-
бованість майже щезла, хоч неприємного почуття я позбу-
тися не зміг — це було те саме, що відчуває злодій, коли
його застає при таємному обшуці шухляд господар.

Карета почала спускатись униз по Чуднівській вулиці,
і я відразу ж здогадався, куди мій супутник прямує. Ну,
звісно, все відбувалося, як по розпису: відчинилися двері,
і начальник інвалідної команди знову був віч-на-віч із чем-
но усміхненим фактором, хоч цього разу в очах у фактора
зламалося по іскринці, і він не втерпів, щоб не зауважити:

— Надто часто ви ощасливлюєте мене своїми візитами,
ваше благородіє.

— А тобі чому це в носі крутить?—не зовсім чемно
обізвався Іщинський.

— Крутить не крутить,—сказав фактор,—а ваше бла-
городіє в місті надто показна особа.

Аполлон Григорович уже сидів у фотелі, спустивши по-
гляд на неметену підлогу, шкіра на обличчі була жовто-

 

 

сіра, бо він уже розповів фактору причину свого наглого
приїзду, і вони обоє замовкли, наче віддаючи шану поганій
звістці чи, може, з приводу того сумуючи. Фактор ходив по
захаращеній всяким добром кімнаті, а що вільного простору
тут було небагато, то він, ходячи, вигинався туди й сюди,
наче був гутаперчевий, а може, він і справді був гутаперче-
вий, адже треба було виявити неабияку гнучкість і добре-
таки поворушити мізками. Підлога рипіла під пантофлями
фактора, він ходив і замислено пощипував собі лівого пейса,
бо так чинив завжди, коли треба було поламати го-
лову.

— Чи дуже строгий ваш корпусний?—спитав зрештою.

— Звір, дикий і жорстокий. Знаєш, що він каже на смот-
рах?

— Скажете.

— Він каже на смотрах, що дозволяє засікти дев'ять чо-
ловік, щоб десятий був вишколений, як належить.

— Це справді так? — радісно підскочив фактор.

— Нема чого радіти,— похмуро обізвався Іщинський.
Але фактор уже не ходив, а бігав по кімнаті, спритно ви-
гинаючись у проходах, щоб не вдаритись об гострі ріжки
комодів, столу, шаф, стільців і підставок. Підлога співала
під ногами, а Іщинський пильно стежив за ним, як стежить
кіт за пташкою, котра відводить його від свого гнізда.

— Може, я зовсім дурний,— сказав нарешті фактор,—
але коли такий він звір, хе-хе...—Він підморгнув Іщинсько-
му, і око його виросло для стривоженого начальника інва-
лідної команди в щось величезне й багатозначне:—Я, ваше
благородіє, прожив трохи на світі. І знаєте, що я вам ска-
жу, о, почекайте, не перепиняйте, бо в мене отута починає
так гарно крутитися,— він показав пальцем на голову, бо са-
ме там почало так гарно в нього крутитися.— Еге ж, коли
він такий звір — це значить, ваше благородіє, що він... стри-
вайте, стривайте, я зараз скажу, що він, хе-хе... під череви-
ком у своєї жінки. А тепер кажіть, що хотіли...

Але Іщинський нічого не хотів — він реготав.

— А ти — зух, побий мене качалка!

— Ну, що ж,— задоволене озвався фактор.— Треба нам
якось рятувати шкуру. А може, вона, пані генеральша, ча-
сом і модниця?

— Модниця, модниця,— заплескав себе руками по колі-
нах Іщинський.

— То я це діло візьму на свої кволі, старі плечі,— ска-
зав фактор.—Видатки ми з вами поділимо, трохи дам я,
а більше ви, бо не я до вас прийшов, а ви до мене, та й не

 

 

такий зараз час, щоб за копійку стояти. І знаєте що,— він
перестав бігати,— не приїздіть поки що до мене, а я до вас.
Коли захочете зі мною перебалакати, шепніть шинкарю Хо-
лоденку, а треба буде мені, то хтось до вас прийде. Скаже,
що він од м'ясника... ви щось хотіли сказати?

— Скільки?—спитав Іщинський.

— Три тисячі ваші, а тисяча моя. Чи, може, замало?
Іщинського перекривило.

— Пані генеральша на менше не спокусяться. Менший
хабар — менший виграш.

— Роби, як знаєш,— сказав, зводячись, Іщинський.—
Правду кажучи, обдереш мене, як липку.

— Ще жодна липа з того не всохла. З неї деруть, а нова
кора наростає.

— Заткни пельку! —ліниво обізвався Іщинський.

— Зараз, зараз, ваше благородіє. Я добре знаю: легко
брати, а важко давати. Може, вам жаль грошей, то вига-
дайте щось розумніше.

Але Іщинський уже впадав у лихий настрій. Він блим-
нув на фактора, який чемно йому усміхався, а ще чемніше
кланявся, і тільки вряди-годи поблискував вивідчим оком,
отож, начальник інвалідної команди блимнув на фактора
і рушив до дверей, котрі самі відчинилися і відслонили чо-
тирикутний шмат простору. Іщинський зирнув туди і аж
зупинився: в повітрі повільно кружляв сніг. Сіре небо об-
лягло прирічкові горби, наче впиралося об них краями, і по-
вільно сіяло рідкі сніжини, що спадали на землю, м'яко
кружляючи, але до землі не долітали, бо розчинялись у по-
вітрі чи лишали крихітні мокрі цятки на кам'яних лобах
бруківки.

— Ну от, і зима на носі,— сказав фактор, підставляючи
долоню під сніжини.

Була та рука жовта, покрита схожою на відшліфований
пергамен шкірою, і мені подумалося, що долоня пошліфу-
валася так від безкінечного рахунку грошей. Така вже його
робота, лічити, заради цього він і живе, в той час, як його
компаньон живе, щоб ті гроші тратити. Але мають вони
однаковий клопіт, бо ні одному, ні другому їх не вистачає:

факторові їх мало, щоб задовольнити жадобу рахування, а
Іщинському так само мало, бо не покривають потреб. Через
це вони й дивилися так чудно на сніг, адже подумали вод-
ночас, що коли б мали стільки монет, скільки висить оце
в повітрі сніжин, вони б ще сяк-так задовольнилися, пер-
ший лічив би їх до кінця віку свого, а другий до кінця віку
свого їх би розметував. Але вони знали, що це тільки ма-

 

 

ревна забаганка, тому зітхнули водночас і відвернулися
один від одного.

— Щасти вам,— буркнув Іщинський і пішов до карети.

— Хай вам біс, ваше благородіє,—сердечно обізвася
фактор.

Я урочисто ішов за Іщинським, намагаючись ступати із
ним у слід. Було мені радісно, і я з кислим співчуттям зга-
дав отого, видимого, себе, який сидить зараз у класі й мо-
розить крижаним поглядом недоростків. Ці недоростки, зда-
ється, ненавидять мене, але в них немає супроти мене сили
й волі, і жоден із них не помислить супроти мене постати-
Зрештою, саме такий западу я їм у пам'ять, і вони проне-
суть мій образ крізь своє життя, адже і їм колись доведеться
научати; пам'ятатимуть вони мою науку так само чітко, як
і свої брудні витівки, які згодом обростуть у них роман-
тичним ореолом. Така вже наша вчительська доля, що нас
можуть любити, ненавидіти чи боятись, учителя можуть
зневажати, але ніколи й ніхто з учнів його не жалітиме.
Саме тому вчитель належить у цьому світі до особливої ка-
тегорії людей, і не диво, що серед них так багато озлоблених
та самотніх. Я вибрав собі цей терен недаремно і, здається,
не шкодую (а це мені не один звіщав, що мене в цьому світі
не люблять). Не любові прийшов я шукати, а щоб створи-
ти велике дітище свого духу, мою сокровенну "Чорну кни-
гу". Через це я й відчував таке задоволення, ледве не сту-
паючи на п'яти Іщинському,— був це злочинець, якому не-
має спасіння. Він заплутавсь у тенетах, які сам-таки сплів,
і мусив колись у них попасти. З усіх людей, яких я тут
описав, тільки один поки що не вкладається в моє розу-
міння, тільки один мене турбує й непокоїть — отой дивний
Біляшівський. Хто він і що хоче, яку маячливу думку посе-
лив собі в голову, чому так пильно дивиться на мене при
зустрічах? Ми з ним люди, здається, неспівмірні, хоч спо-
чатку я бачив його, як вишню в кришталевім келиху. Ні,
я сподіваюся, що його доброчесність видима, а коли так —
він, як і всі,— мій. Все ж бо роблене чи видиме— це та сама
порожня оболона без ядра. Зрештою, в мене є ще один
шлях: я протиставляю його доброчинності всю масу зібра-
них отут історій і уявно кидаю їх йому у вічі. Хай пізнає
через них себе самого, хай засумнівається і відчує в собі
лють. Він проповідує своє дивацтво, як щось протилежне
всьому, що називається в цьому світі нормальним. Через
це стає вилущений з цього світу, юродствує. Але існує не-
заперечна істина: шкаралуща ніщо без ядра, але не збе-

 

 

режеш ядро без неї. Через це його юродство видається мені
не провісником світлого, а гідним насміху. Я радію з того, бо
цим самим він все-таки дорівнюється до решти моїх персо-
нажів, зрештою, весь оцей ліс людей — я. Це душа моя, роз-
кладена на образи, а що вони без кінця воюють,— ознака
моєї житейської сили. Коли б не мав я тут рації, не міг би
отак любо й радісно наступати на п'яти комусь такому, як
Іщинський. Тоді завелися б у мені, як черви, сумніви і сто-
чили б моє нутро—я відчув їх отієї ночі, коли був такий
розчулений та розм'якшений і змушений був викреслювати
зі своєї душі Охоцьку. Тепер я знову на коні, я знову йду
за черговою своєю жертвою, через те й прозоріший тіні.
Можу знову писати свою книгу, бо задоволене і цілісно
живу!..

Фактор виїхав у Київ у цей-таки день, взявши з собою
немалий запас тканин, які він, однак, ніде не купував, при-
наймні за той час, відколи я за ним стежив. Я, затишно
вмостившись у балагулі фактора, покотився разом із ним
у Київ, в той час, як видима моя половина лишилася заби-
вати знання в ослячі лоби підростаючого покоління. Від
того я мав і певну невигоду, бо, розполовинившись отак,
не міг лишатися цільною істотою, чим зуміли скористатися
діти Охоцької (вже зараз вони носили нові костюмчики і
у вільний час навідувалися до директора гімназії, вивчаючи
там роль синів Ковнірчука), так от, ці увірвителі простягли
на залізних сходах, якими я мав спускатися, йдучи на ро-
боту, шворку, і я, перечепившись, покотився кумельгом, доб-
ре потовкши собі боки, адже не мав звичної прозорливості.
Я побачив тільки кілька дитячих спин, обтягнутих новими
костюмчиками, які тікали через подвір'я. Напасть викли-
кала в мені цілком справедливе обурення, і я метнувся до
дверей Охоцької, загупавши в них кулаками. Охоцька з'я-
вилася, як богиня, і спокійно вислухала мої скарги.

— А чому ви переконані, що це мої діти? — спитала во-
на, ледве стримуючись, щоб не розсміятися.— А може, це
вам колега Міхневич мститься за скарб? До речі, мені він
уже влаштовував скандал.

— Ніякий це не Міхневич,—сухо зауважив я.—Це ваші
хлопці, яких мені вдалося побачити.

Я розповів Охоцькій про спини увірвителів, обтягнуті
новими костюмчиками.

— На що ви натякаєте?—холодно зауважила Охоць-
ка.— І взагалі, що ви від мене хочете?

Я здумів на таку безапеляційність і сказав, що я вима-

 

 

гаю покарати винних, коли вона не хоче, щоб покарав я їх
сам.

— Коли покинути все на так,— зауважив я,— тоді жити
не дадуть.

Говорив цілком очевидні речі, але Охоцьку вони, зда-
ється, не зачепили.

— А коли не захочу їх карати і не дозволю чинити це
вам? — спитала вона не без виклику.

— Тоді, шановна пані,— сказав крізь зуби,— я змуше-
ний буду оборонятися від ваших дітей, як знайду можливим,
а від сьогодні відрікаюся від столування у вас...

Я говорив це з такою похмурою урочистістю, що Охоцька
розсміялася.

— Бог з вами, Киріяку Автомоновичу,—сказала вона
фамільярно.—Я покараю тих увірвителів, і вони ніколи не
чинитимуть вам збитків. А коли хочете покинути столува-
тись у мене, я не буду уражена, відтепер мої справи пішли
на ліпше. І взагалі,—додала вона зарозуміло,—вам анітро-
хи не вигідно зі мною сваритися, навряд чи це вийде вам
на руку.

Вона заплеснула двері перед моїм носом, і я тільки не-
втямковито закліпав очима. Охоцька набиралася пихи, а це
значить, що з Ковнірчуком у неї зайшло далеко. Бувши зай-
нятий спостереженням інших людей, я згубив з визору цю
пару і тепер шкодував. Але не міг поповнити нестачу,
оскільки невидима частина мого єства мандрувала в цей час
до Києва і мусила поки що марнуватись, бо фактор, який
хоч і обробляв дорогою на поштових станціях тисячі обо-
рудок, був для мене, як груба стіна, оскільки єврейської
мови я не розумів і в суть безконечних перемовлянь увійти
не міг. Я, правда, бачив, як в його балагулу щось клали, а
щось забирали, причому чинилося це з усіма засобами осто-
роги, з чого виснував: всі ці махінації навряд чи законні.
Але це мене обходило мало, я мав свій інтерес, через що
міг спокійно собі подрімувати аж до Києва, до речі, й гадки
не маючи про пригоди, які несподівано спіткали мене в Жи-
томирі.

А мені в той день увіч не щастило. Падіння, сварка
з Охоцькою зайняли в мене певний час, і я вперше запіз-
нився на уроки, що викликало гостру догану директора.
Я чесно оповів йому свою пригоду, на що Ковнірчук, почер-
вонівши (згадка про новенькі костюмчики вразила його),
заявив мені, що я огидний наклепник, що він цих хлопчи-
ків має честь знати і може гарантувати їхнє достойне вихо-
вання, і що вони не тільки не здатні на лихий учинок, але

 

 

й подумати про таке не могли б. Я слухав ці філіппіки увір-
вителям, від яких ледве не звернув собі шиї, і не міг знайти
належного слова, щоб виправдатись, оскільки був в цей час
істотою позбавленою вартішої своєї половини. Тож тільки
промимрив, що Охоцька може засвідчити акт мого падіння
зі сходів, на що директор з убивчою іронією заявив, що я,
певне, був учора п'яний.

— Але ж кожен знає, що я не п'ю!—вигукнув зчудова-
но я, на що директор зімружив праве око, помахав паль-
цем і сказав, що він зна таких: на людях вони не п'ють,
а зачинившись на самоті, набираються до нестями. Це вже
був достеменний на мене наклеп, притому такий зухвалий,
що я тільки рота розтулив. Зрештою, директор збавив на
тоні і попередив мене, щоб це було востаннє, на що я зро-
бив службово-серйозне лице, яке, видимо, сподобалося ди-
ректору, і він відпустив мене милостиво, а коли я відходив,
спинив і попередив, що в гімназію сподіваються візиту са-
мого попечителя учбового округу і що він любить відвідува-
ти уроки новонастановлених учителів.

— Будьте готові і приготуйте як слід учнів,— сказав він, і
я зрозумів причину його благодушності: сваритися під цей
час йому зі мною не було вигідно, оскільки я був певною
мірою втаємничений у його справи, принаймні сприяв його
зв'язку з Охоцькою.

Третя неприємність чекала мене вже ввечері, коли до
мене завітав Міхневич. Він мав сталево-непроникне облич-
чя, а очі такі вузькі, що відних лишилися самі щілини. Так
. само сціплені мав він вуста, крізь які слова цідилися з лю-
тим шипінням. Учитель латинської мови заявив, що хоче зі
мною побалакати, а коли впустив його до себе, спинився на
вступі до кімнати і проголосив, що я людина безчесна, що я
разом із тією пройдою (очевидно, під пройдою він розумів
Охоцьку) нещадно познущалися з нього, звабивши до шу-
кання неіснуючого скарбу, що він, як шляхтич, не потерпить
такого приниження своєї честі і пропонує мені стрілятися
на Голові Чацького1, бо тільки кров зможе нас розсудити.

Я запропонував Міхневичу сісти і спокійно обговорити
ситуацію, але той не зрушив із порога. Тоді сів у фотель
я і заявив йому, що він не має анінайменших підстав гніва-
тися на мене, бо про скарб я йому не збрехав, а сказав прав-
ду, що в нас не було ніякої домовленості щодо цього скарбу,
і те, що він почав шукати його самотужки, лише його воля.
Скарб може лежати, коли Міхневич не знайшов його в сво-

1 Голова Чацького — скеля в Житомирі.
484

їй квартирі, або в Охоцької, або в мене, а я поки що нікуди
ііе поспішаю. Коли ж свого часу він відхилив мою пропо-
зицію про спільні пошуки, я не відчуваю себе зобов'язаним
ділитися з ним третьою частиною, коли цей скарб у себе в
квартирі знайду. А насамкінець я сказав, що вважаю пере-
старілим звичай ганебно стрілитися—навряд чи це виви-
щує шляхетську честь,— а окрім того, він чудово знає, що
дуелі тепер заборонено.

— Мені немає діла до заборон,— прошипів Міхневич.—
Я хочу вліпити кулю у вашу безсоромну фізіономію.

— Все-таки хочете мене образити?—спитав я спокій-
но.— Я вам це вибачаю тому, що ви зараз не при доброму
глузді. Я вам вияснив справу і готовий навіть вибачитися
за те, що нерозважно сповістив про той скарб. Підіть про-
холодіться і добре все обміркуйте, а коли й тоді не отями-
теся й наполягатимете на дуелі, я буду до ваших послуг, бо
відчуваю себе несправедливо ображеним і годен вимагати
сатисфакції.

Я встав з холодним лицем, даючи зрозуміти Міхневичу,
що нашу розмову закінчено, на що він їдко блимнув, роз-
вернувся й пішов геть, а я, зачинивши за ним двері, відчув
зрадливий трем у колінах і слабкість у тілі: аж трьох ви-
пробувань у відсутність дійової своєї половини було для
мене забагато. Я не боявся дуелі, бо був стрілець чудовий,
страшила мене колотнеча й те, що кожен дуелянт ставав
у місті скандально відомий, чого мені аж ніяк не хотілося:

моя місія, як я вже не раз зазначав, існувати тихо й непо-
казно. Через це я не міг зажити солодкої нерухомості, якої
завсігди прагну, коли невидима частина мого єства десь
мандрує. Тоді я зачиняюся на всі замки, залажу в ліжко
й, покурюючи сигару, впадаю у дивний транс, майже небут-
тя. Солодко перестаю відчувати себе, поступово гублячи
контроль над окремими частинами тіла: спершу зникали в
мене ноги, потім руки, а відтак розтавав, як крижина вес-
ною, тулуб, залишалася сама тільки голова, яка тихо й лед-
ве помітно тліла, наче каганчик біля образів. Я міг змен-
шувати силу того тління до краю, і саме це давало мені не-
зрівнянне задоволення; тим більше, що я твердо знав: межі
не переступлю, бо хто б хотів собі загибелі? Після того по-
вертався до первісного стану — на такий акт ішов часом
цілий вечір, і мені після всього не лишалося нічого іншого,
як заснути, що я й учиняв також не без задоволення. Сьо-
годні ж не міг цього здійснити, був розтривожений і роз-
ладнаний. Тому лежав непорушне на нерозібраній постелі
і дививсь у стелю, на якій поперемінне з'являлися обличчя

 

 

Ковнірчука, Охоцької, Міхневича, Іщинського чи його фак-
тора. Я бачив Біляшівського й Ленсаля, останній тепер ста-
вився до мене з презирливою неувагою. За вікном падав сніг
і стукотів крупою по вікнах, шибки від того сухо потріску-
вали. Я раптом відчув дивну незахищеність у цьому світі,
бо хто я у ньому такий? Навіщо пущено мене в нього і чо-
му ніхто не подивиться на мене люб'язно. Всі, з ким хоч
трохи я сходився, швидко від мене одверталися і ставали
моїми противенцями, хоч живу я без видимої шкоди ближ-
ньому. Здається, найбільшу шкоду учинив я Кулаківсько-
му, бо\зруйнував його самовпевненість, але, коли глянути
глибше, не я йому шкодив, а він собі. Шкодило йому оте
приховане в ньому марновірство, яке я тільки викликав
з його істоти, знявши видиму маску невірства й показного
раціоналізму. Я знову відчув, що навколо мене безпросвіт-
ний ліс людей, і я в ньому серед тих нечисленних, котрим
дано волю рухатися. Кожне з дерев цього лісу знає тільки
своїх сусідів і лише з тими сусідами воює за простір, повітря
та землю. Я теж маю обмежений світ, до якого тісно доти-
каюся, але він ширший звичайного. Є у всіх нас одна при-
реченість, одна є обмеженість, бо хоч і можу я розполови-
нюватись і проникати в потаємні сфери буття, майже нічим
від своїх сусідів не різнюся. Чогось мені бракує, великого
й неодмінного, що могло б висвітлити мені душу. Те "щось"
постійно наближається і несе мені не тільки ояснення, але
й видиму небезпеку — я маю однаково хотіти й боятися того
"щось", і, може, мені полегшає, коли я його остережусь.
У світі є дві породи людей: ті, що усвідомлюють це, і ті, кот-
рі живуть, як трава. Легше другим, бо перші тонуть у без-
настанних сумнівах і тим самим втрачають волю до житей-
ського чину. Вони малодійові, а тільки рефлектують, тоді
як призначення людське—діяти. Одні будують і кріплять
існуючий лад, інші його розладнуюсь і прагнуть знищити —
призначення тих чи інших одне. Є ще й треті в цьому сві-
ті — ті, які спостерігають. Одні дивляться на нього добрим
оком, а інші — лихим. Не ховаюся, що дивлюся на світ ли-
хим оком,— тільки так можу самоствердитися. Але чогось
мені бракує, а самота, яку раптом відчув у цім порожнім по-
мешканні,—наче ножова рана в серці. І я кидаю безсловес-
ний погук у ніч і в сніг, туди, де загубилась у погоні за са-
мим собою невидима частина мого "я". Мені боляче без
неї, бо без неї я не можу наповнити себе гострою енергією,
від якої кожна клітина тіла мого починає торжествувати.
Без тої другої половини — я черв'як, малий і безпомічний,
не людина, а оболона її, що виконує завчені рухи, тоді як

 

 

душі хочеться відчувати вищий сокровенний смисл у уях
своїх та думках. Так, я тільки коліща, пущене чиєюсь силь-
ною рукою, і воно котитиметься, доки стане в ньому заводу.
Потім воно спиниться й упаде. Саме цього моменту я й бо-
юся, через це крик мій у ніч і в білу січкарню за вікном
повен такої ж туги, як і виття голодного звіра, душу якого
терзають невідомі передчуття...

Фактор тим часом прибув у Київ і почав діяти за роз-
робленим разом з Іщинським планом. Він попросив допо-
вісти генеральші, що багатий купець їде із Польщі в Харків
на ярмарок і везе з собою чудові, золотом та сріблом гап-
товані оксамитну й шовкову тканини. Цього було досить,
щоб генеральша згодилася зустрітися з ним. Фактор роз-
клав перед нею товар і був настільки впевнений у враженні,
яке той мав справити, що подивився на корпусну тільки
тоді, коли вона вражено зойкнула й почала перебирати ма-
терію з таким самим захопленням, з яким любив перебира-
ти фактор грошові банкноти. Може, через це він засміявся
вдоволено і примружив праве око, заявивши, що його то-
вар—товар із товарів, що він добре знає, як догодити да-
мам, але, звісна річ, тканина ця не дешева.

— Скільки?—видихнула генеральша, і в неї були такі
блискучі очі, наче вона хотіла спокусити цілий інвалідський
корпус. Фактор поцмакав губами, подивився на стелю, а
тоді у вікно, я в цей час розвальцем сидів у генеральському
фотелі й милувався нервовими рум'янцями, які проступали
на обличчі корпусної — вона аж ніжкою притупнула:

— Ну, швидше-бо, швидше!

Фактор тільки тепер скосив на генеральшу око, і, може,
також замилувався генеральшиними рум'янцями, бо саме
вони свідчили про успіх його експедиції...

— Як для вас, ваше превосходительство,— назвав він ге-
неральшу чоловіковим титулом, слушно сподіваючись, що
торговець такими розкішними тканинами це може собі доз-
волити,—вісім тисяч!

Тоді я побачив, як поступово зникають рум'янці зі щік
генеральші, і всі роки, які вона намагалася приховати, по-
чинають проступати на її лиці, очі її також погасли і вже
навряд чи могли спокусити корпус інвалідів, вона метнула
поглядом на фактора, який стояв перед нею з блаженною
усмішкою, і це був такий погляд, що зовсім відповідав до
титулу його превосходительства, адже так вона дивилася
й на свого дикого й жорстокого звіра, генерала, коли сер-
дилася і коли чаром отакого позиру перетворювала його

 

 

в мишку. Фактор стояв покірно зігнутий, але із перемож-
ним усміхом на вустах, хоч наступної хаилі на тому ж об-
личчі написався страх, і це був страх, здається, зовсім не
роблений.

— Я сказав щось погане?—спитав він.—Хіба ця роз-
кіш того не варта?

Генеральша була метикована на таких речах, але не на-
стільки, щоб бути твердо переконаною, варта ця тканина
восьми тисяч чи ні, вона збагнула тільки одну безперечну
істину, раз ставиться така ціна — тканина не може бути по-
гана. Через це заходила покоєм зовсім таким кроком, яким
ходив перед виструнченими інвалідами її "дикий і жорсто-
кий звір", щоки генеральші почали полум'яніти, але вже від
того, що в генерала не було зараз стільки готівки; вона це
так само твердо знала, як і те, що випустити з рук цю тка-
нину не зважиться, інакше дістане серцеву чи якусь іншу
недугу, а це в її віці не завжди безпечно. Тому вона мовчки
ходила покоєм і схвильовано, пришвидшено дихала, вряди-
годи метаючи поглядом на тканини, в той час, як фактор
дивився на неї з тією-таки лагідною покірливістю, з якою
дивиться кішка на мишу, лише на хвилину випустивши її
з пазурів.

— Ну-ну, я можу поступитися вашому превосходительст-
ву,— сказав він.— Нехай уже буде збиток мені. Давайте
сім тисяч вісімсот.

Генеральша тільки зубами скреготнула, адже в генерала
готівкою було вдома тільки три тисячі карбованців і нази-
вати цю суму генеральша тав зважувалася, так само не ба-
жала вона купити тільки частину матерій, адже мала таку
дивну вдачу: коли чогось хотіла, то нероздільно. Через це
ходила й ходила по покою, вже навіть починаючи сердити-
ся, бо в голову їй не приходило нічого розумного; водночас
вона недаремне була жінкою, щось незвідане раптом під-
казало їй, що цей торговець має до неї ще й інше діло, може,
навіть потаємне, що в його поведінці є щось відмітне від
поведінки інших купців, таке, що відчувається у всіх про-
хачів. Фактор був також не дурний і миттю збагнув, що
між ним і цим превосходительством у спідниці налагоджу-
ються тонкі зв'язки, що вона починає потроху здогадува-
тися, чого він хоче.

— Чи довго ви будете в Києві? — спитала згорда гене-
ральша.

— Тільки два дні, ваше-ство! — чемно сказав фактор.

— Аз Харкова повертатиметеся через Київ?

— З Харкова я подамся на Одесу, ваше-ство!

 

 

— В мене нема зараз такої готівки,—сказала, трохи нія-
ковіючи, генеральша.—Як ми можемо-заладнати цю справу?

— Пані турбують гроші?—заломив руки фактор.—О,
хіба я питаю вас про гроші? Я радий буду, коли пані в мене
цей товар візьмуть. Можна й без грошей,—хитро схилив
він голову.

— Що ж ти просиш? —холодно спитала генеральша.

— Саму дрібничку,— тихо сказав фактор.— Ну таку
дрібничку, що вам треба тільки поворушити пальчиком.
Може, ви якось те... хіба я знаю, як це сказати, ну є один
добрий чоловік, ну, нехай начальник інвалідної команди в
Житомирі, хороша така людина, ай-ай, Аполлон Григоро-
вич Іщинський. І що він хоче, така дрібниця, просто не знаю
яка, він хоче, щоб його нікуди не переводили, бо чоловік
уже обжився, а людині так важко покидати насиджене
місце...

— І це все? —здивовано звела брови генеральша.

— Ну-ну, ви не дуже турбуйтеся,—теревенив фактор.—
Я такий багатий, такий багатий, що мені зробити вам та-
кий подарунок саме задоволення. Зате вчиню я добре діло,
о, як мало ми думаємо, щоб учинити комусь добре діло,
і ваше Превосходительство зробить добре діло, хіба я що
кажу? Ми захистимо чесного чоловіка, о, який це чесний
чоловік, хотів би я, щоб весь світ був такий чесний, як пан
Іщинський! Він такий добрий, сердешний, що просто
цьом! — Фактор поцілував собі пальці.— Всі його люблять,
а коли люблять, то й вороги не сидять без діла, о, я це знаю
на собі, хіба не? Люди так і заздрять, отож чим добріший
чоловік, тим більше на нього сичать. А він такий добрий,
такий чесний, я сам хотів би бути такий добрий і чесний!

Фактор замовк, затхнув і роввїв руками, водночас хитро
позираючи на господиню.

— Почекай мене тут! — сказала генеральша й подалась
у кабінет чоловіка з таким стрімом, наче хотіла попередити
його про пожежу.

Вона повернулася через декілька хвилин, велична і стро-
га, на обличчі в неї горіли ті ж таки рум'янці, що робили ъъ
майже молодою й привабливою, очі її світилися вмиротво-
рено, і вона махнула, як повелителька, факторові рукою.

— Можеш їхати додому,—сказала вона, чітко вимовля-
ючи кожне слово.—Той Іщинський лишається на місці...

Я раював тоді, сидячи в м'якому фотелі корпусної гене-
ральші, бо все, що відбувалося, не могло не тішити мене.
В цей-таки час видима моя половина незвідь-чому страж-
дала. Можливо, причиною того стала погода: сумирна,

 

 

похмура, напівосіння й напівзимова, сніг падав, але розта-
вав, дерева вже не були глянсувато-чорні, а висохли й посі-
ріли; в один із таких днів я пішов на прогулянку аж до Голо-
ви Чацького — місце, де традиційно влаштовувались у Жи-
томирі дуелі. Можливо, потягла туди мене описана вище
розмова з Міхневичем — добре було б озирнути те місце пе-
ред двобоєм, коли той шаленець від свого не відступить.
З іншого боку, я знав, що Міхневич одкинувся від цієї дум-
ки, ходив він, і досі не помічаючи мене й грізно насуплю-
ючись при зустрічах, але намір стрілятися в нього, зда-
ється, зник. Тягло мене в це місце й інше, здається, та ж
таки туга, що почала охоплювати все єство, власне, мене
видимого, я сподівався знайти в цій прогулянці якусь утіху.
Через це спустився по Чуднівській вулиці, перейшов Чуд-
нівський міст і рушив угору на Павлюківку. Кілька разів
починав падати сніг, засипаючи мене, і я йшов, покрапко-
ваний білими цятками. На Павлюківці я звернув у завулок
і вийшов до соснового гаю. Тут було тихо й затишно, сосни
мирно шуміли, погойдуючи коронами з приреченою упоко-
реністю. Я ступав по устеленій глицею землі, і ноги мені
інколи підверталися — наступав на сховані шишки. Зреш-
тою, вийшов до скель, ось і вона. Голова Чацького, я бачив
висунутий прискалок—невелику площинку над кам'яною
прірвою. Дуелянти ставали на краях виступу, і кожен, на-
віть легко поранений, падав на розкидане в долині каміння
й неодмінно знаходив там смерть. Річка внизу була стале-
во-непорушна, і не видно біля неї ні душі; навкруг чаїлася
насторожена тиша — мені раптом морозець продер поза шкі-
рою. Я відчув, що туга моя не зменшується в цьому дикому
й прекрасному місці, що ступні мліють, наче готуюся я зле-
тіти, за лопатками я відчув дивний свербіж, немов і справ-
ді виростали у мене крила, щось дивне почало коїтися зі
мною — ще хвилина, ще трохи, і я відштовхнуся від землі
і, змахнувши крилами, полечу, навіки покинувши цей світ.
Холодний піт покрив мені тіло, і я почав відступати від ро-
кового місця, бо й крик уже сидів мені в горлі забитим кіл-
ком, він відбився б від цих скель і роздвоївся б. Я почав
лякатися невідомого, і тіло моє від того затремтіло. Не про
Міхневича я думав і не двобою з ним лякався; я злякався
тиші й ротатого звіра, котрий зирнув на мене з кам'яної
долини; я злякався, що справді стану птахом, що доля
моя — залишити цей дивний ліс людей і полинути в пошу-
ках вирію, покинувши в цьому світі тільки тінь себе, яка
відтепер безприкаяно блукатиме, непокоїтиме і штовхатиме
на лихі вчинки людей. Через цей страх я задкував і задку-

 

 

вав. І ось тут, перед видимим лицем своєї смерті — звіра,
що пильно дивився на мене з кам'яної ущелини, я раптом
зрозумів, що всіх оцих людей, описаних мною в цій "Чор-
ній книзі", я починаю жаліти, причому жаль мій якийсь
розпачливий: кожен з них по-своєму нещасний, і я з усіма.
Знав, що це фатальні думки, що нашептав їх мені отой сірий
звір, який хотів перетворити мене в птаха, а потім пожерти;

я раптом подумав, що і я в цьому світі анітрохи не ліпший
від тих, кому так самовпевнено себе протиставляв. В цю уро-
чу хвилину ще одна істина хльоснула мене, наче батогом:

в цьому лісі людей ніколи й нікого я не любив!

Я відступав у глибину соснового гаю, глибше й глибше,
як птах, перед яким стоїть із рушницею мисливець. Він уже
націлився, вже готовий натиснути на гачок, і я знаю, що
наступної хвилини обійме мене вогонь, і я запалаю в цьому
лісі, як багаття, щоб перетворитися потім у малу жменьку
попелу. І розсіє той попіл вітер, і це буде ще одним пере-
творенням у птаха, бо треба буде мені летіти й шукати сво-
го вирію, який хтозна, чи існує на цій землі. Хтозна, чи
існує він і поза цією землею, а коли так, треба щось удіяти
з тим мисливцем, котрий готує супроти мене вогонь.

Я пережив усе надто гостро, і це дивно подіяло на мене.
Досі, коли мене полишала невидима частина мого єства,
хапаючись іти на звіди, я був холодною оболонкою, не лю-
диною, а її футляром — чітко виконував усе, що належало
за суспільним становищем, тобто перетворювавсь у такого
собі сухаря, в якого ні думок, ні почуттів, а тільки незмінне
почуття обов'язку. Здається, я тоді западав у своєрідну
сплячку, у стан тривалої прострації і лише коли поверталася
до мене моя невидима половина, знову відчував себе здат-
ним мислити й відчувати. Я пізнав у собі щось третє, яке
народжувалось у мені, мов трава весною. Воно розпускало
по мені корені і вибивало пагони. Туга моя від такого пе-
ретворення й повела мене на цю прогулянку до Голови Чаць-
кого, і принесла мені ці кілька одкровень, які мене потрясли.
Я йшов, гребучи ногами мокру глицю, і мене обсівав сніг.
Мене й ці сосни наді мною, що вже не шуміли, а мовчки
здригалися, просіюючи крізь себе білий кристалічний хо--
лод. Весь світ навколо заповнювався білими мухами, я ви-
ставив перед себе долоню і з печальною мукою розглядав,
як тануть чисті, дивовижно прекрасні мережки. Вони були
збудовані так правильно, з такою незбагненною доверше-
ністю, що сльози розчулення постали в мене в очах. Невже
є рація в такій дивовижній досконалості форми, коли доля
їхня—злетіти з неба й безшелесне розтанути? Я зирнув

 

 

у небо, наповнене летючими білими цятками, й відчув і се-
бе деревом у цьому лісі, котре, як усе в цьому світі, тягнеть-
ся до неба й обмацує гіллям сірий, але зовсім не мертвий
простір.

Наступного дня я учинив несподіване і для самого мене,
Йшов коридором гімназії з тою-таки непроникною поважні-
стю, що й завжди, коли ж погляд мій упав на учня шостого
класу Барановського. Він самотньо стояв біля вікна, одяг-
нений у полатану форму, і обличчя мав аж синє: худе, ви-
пите й виснажене. Я знав, що це сирота якогось чиновника,
бідний і загнаний нуждою, несміливий, але дуже здібний.
Якась незвідана сила примусила мене зупинитися біля учня,
і я побачив, як злякано він затремтів. Але на моє обличчя
лягла погідна усмішка, а голос мій промовив до нього так
тепло й по-приятельському, що учень скинув на мене зчу-
довані очі і, певне, не міг прийти до тями від здивування.
Я ж розпитував у нього про родину, на що Барановський
тихим голосом оповів: його мати зараз хворіє, а в нього кіль-
ка молодших братів та сестер. На моє запитання, чим же
годується їхня родина, він відповів, що основний годуваль-
ник — він-таки, а заробляє репетиціями.

— Ви здібний, слухняний і старатливий учень,— сказав
я.— Коли матимете вільний час, зайдіть якось до мене на
чай.

Я вимовив ці слова, люб'язно кивнув і відійшов, прина-
гідно зауваживши, що нашу розмову помітило кільканадця-
теро пильних очей. Заходячи в'учительську, я зирнув у той
бік, де стояв Барановський, і побачив, що до нього підійшло
кілька гімназистів, певне, розпитуючи про нашу балачку,—
досі я з жодним учнем у приватні розмови не вступав. Біль-
ше того, я був ворог панібратства між учнями й учителями,
слушно вважаючи, що залізна стіна між партами й кафед-
рою — запорука доброї дисципліни й належного виховання,
адже світ розділено не тільки на чоловіків та жінок, є в нім
третя іпостась — це світ дітей. Вся педагогічна наука, зреш-
тою, зводиться до двох постулатів: якомога локалізувати
ворожість тих, кому судилося заміщати нас у житті, і ви-
творити відтак з них своє подобенство—завданяя, яке
витікає з першого і є хитромудрою помстою тим нашим на-
ступникам; вони переймають не тільки всі нашг добрі риси,
але—передусім—болячки, через що і в свою чергу мають
підстави ставитися згодом так само вже до свого підро-
стаючого покоління. Так міркував я раніше, ще не бувши
ослаблений тією тугою, яка несподівано загніздилась у
мені, коли ще відчувався у світі певно й самонадіяно

 

 

саме тоді я проголосив перед учителями промову на цк
тему; одні зі мною тоді згодилися, а інші—ні. І от сьо-
годні я незвідь-чому порушив цей цілком логічний припис
і пішов від Барановського з дивним почуттям: ганив себе
за таку невідповідну собі крихкотілість і, з другого боку
відчував якесь особливе, я б сказав, тихе задоволення, яке,
очевидно, приніс із вчорашньої, трохи незвичайної про-
гулянки. Коли ж повертався додому, перше перемогло в
мені, і я втішив себе думкою, що Барановський не посміє
до мене прийти і все само від себе забудеться, відтак і збе-
режу я свою усамітненість, а в житті моєму нічого не змі-
ниться. Але надвечір, коли я збирався залізти в постіль і
запасти в солодке небуття, почув у передпокої дзвінок і зму-
шений був піти відчинити. В передухідді стояв і кволо всмі-
хався Барановський, був він такий несмілий та настороже-
ний, що я зітхнув на повні груди г гостинно запросив його
до себе, тим більше, що невдовзі перед цим приготував собі
самовар. Я вгостив Барановеького чаєм з чудовим варен-
ням, подарованим мені Охоцькою ще в часи нашого прияте-
лювання, і дивився з німою жалістю, як намагається дотри-
муватися доброго тону цей учень — удома в нього звичаї,
очевидно, прості. Ми почали бесідувати сердечно й відвер-
то, і я вперше відчув, що з цим хлопчаком не маю власти-
вої собі скутості, а розмовляю вільно, не намагаючись, як то
чинив завжди, вразити співбесідника гострим словом чи на-
смішкою.

— Після гімназії вам треба йти в університет,— сказав
я йому,— зрештою, це єдиний спосіб належно розвинути
свої здібності.

Барановський сумно всміхнувся.

— Можу про це тільки мріяти,— сказав він,— бо моїх
заробітків ледве вистачає, щоб прогодувати сім'ю. А поки
брати виростуть, мені буде пізно думати про університет.

— То що ж думаєте робити після гімназії?

— Стати тим, чим був мій батько. В нього колись теж
була мрія вчитися далі. Йому віщували вчену кар'єру, бо
мав він незвичайний потяг до наук. Але довелося ожени-
тися, з'явився, зрештою, я, а за мною й інші.

— Від чого помер ваш батько? —спитав я, співчутливо
поглядаючи на співрозмовника.

— Від застуди,— смутно відказав хлопець.— Переходив
Тетерів і провалився. Мені було тоді вісім років.

— Але все-таки ви не кидаєте гімназії?

— Така була його воля,— сказав Барановський.— Мене
теж ваблять книги, і читання—найулюбленіше моє занят-

 

 

тя. Але все менше й менше лишається на те часу, за репе-
тиціями я ледве встигаю вивчити уроки..

Я придивився до свого співрозмовника пильніше. Був та-
кий худий, що мені здалося, його плоть просвічується, і я
бачу крізь неї протилежну стіну. На вустах лежала якась
недитяча усмішка, ледь-ледь позначена на сухих і також
синіх вустах, і я з жахом збагнув: хлопець уже заспокоївся.
Вже ніколи не піддасться він юначому пориву і не вчинить
жодного нерозважного вчинку, вже він не належить до хи-
мерного й іраціонального світу дітей—він уже наш! Він ос-
палий і старий, і стільки турбот у нього в голові про хліб
насущний для себе й родини! Так триватиме доти, доки
і він не провалиться на якомусь житейському льоду й не
піде на дно,— в лісі це бадилина, яка засихає. Виросла
там, де мало вологи й сонця, і мусить передчасно скинути
листя, перетворившись у суху голу стеблину. За законами
природи, я мав би радіти з того, що від його зникнення ста-
не більше місця рослинам сильнішим та буйнішим, але
щось у мені й справді почалося змінюватись: я жалів цього
Здохляка.

— І ніхто не допомагає вашій родині?—спитав я.

— Трохи допомагає Микола Платонович Біляшівський,—
сказав з якоюсь несподіваною гордістю Барановський.—
Але тепер він сам зубожів, і ми не можемо приймати його
помочі: обходимося самі. Микола Платонович обіцяв мені
після закінчення гімназії допомогти влаштуватися на
службу.

При згадці про Біляшівського його лице ожило, а усміш-
ка стала бадьорішою: молодий він був і ще не розучився
сподіватися.

На згадку про Миколу Платоновича все в мені скрижа-
ніло. Знову я здибувався з цим химерним чоловіком, так
наче заповзявся він на кожному кроці переходити мені до-
рогу. Зрештою, старий опускався вже нижче й нижче. Про-
дав свій дім і поселився в малій комірчині в бідної вдови
Лавровської, яка жила з того, що тримала на квартирі учнів
гімназії. Біляшівський без будь-якої винагороди давав репе-
тиції тим учням і навчав малолітніх дітей удови, його ди-
вацтва почали виходити за пристойні межі, поступово він
ставав у місті білою вороною, на зібраннях Біляшівський
зробився напрочуд цікавим співрозмовником, особливо пал-
ко й гарно промовляв про потребу бути добрим у цьому
житті. Я вислухав якось одну з його промов в поважному
домі, де його поки що приймали, і пустив при цьому лице-
мірну сльозу, тішачи себе хоч би тим, що дуже непокоїться

 

 

душа Біляшівського і їсть її якась ураза. Здається, самока-
тування давали цьому чоловіку втіху; був він мудрий й зу-
мисне не афішував своєї добродійності, але й не чинив її та-
ємно, через що я виснував, що він таки не проти був про-
славитися. Окрім того, він почав писати малоросійські са-
тири на місцеве панство, і ці сатири в певних колах мали
успіх. Одне слово, це був дивак собі на умі, і, очевидно,
все його добро чинилося задля того, щоб обілити своє ми-
нуле, а відома мудрість, яку любив повторювати Біляшів-
ський, вичитавши її у старовинній книжці під назвою "Те-
атрон", яку написав чернігівський архієпископ Іоанн, що
"єдною без честі кого очерияет, многая вода з трудом тех
не убыляет". його ж дії і були ота "многая вода", і я з тим
більшим інтересом до нього приглядався. Він розшукав
якусь бабусю, яка служила раніше гувернанткою, але від
старості осліпла й жила в крихітній комірчині, ходячи на
жебри. Одягав її й годував на свій рахунок, а особливо лю-
бив годинами з нею бесідувати — це приятелювання було
так само блазнювате, як і все, що чинив тепер Біляшів-
ський. Я не міг бачити в діях Біляшівського певної пози,
хоч він, здається, намагався переконати себе, що чинить усе
щиро...

Очевидно, я трохи дратувався, думаючи про Миколу Пла-
тоновича, через це випровадив якнайшвидше свого гостя;

відчував, що все в мені починає закипати й бунтуватися.
Недаремно так сталося, адже саме в цей час в'їжджав у Жи-
томир фактор Іщинського, а з ним прибула й невидима ча-
стина мого єства, з якою я поспішив з'єднатися, і вже таке
з'єднання вилікувало мене від зайвої чутливості, насталив-
ши мою систему сприйняття; я знову здобув енергію діяти,
мислити і стежити за перебігом подій... Я почекав, поки
мій учень піде, а тоді вийшов і сам — манило мене непере-
борне відчуття, був певний, що в час прогулянки побачу
щось важливе. Я не помилився, бо відразу ж уздрів на ву-
лиці жіночу постать, яка поспішала, і миттю став її тінню —
була то Охоцька. Вона йшла швидкою ходою, і її черевички
на молодому сніжку дзвінко рипіли. Інколи вона озиралася,
але вулиця була порожня і налита густими сутінками; вид-
но було, що Охоцька не хотіла потрапляти на чиїсь очі.
Я всміхнувся: небагато треба, щоб здогадатися, куди вона
прямує. Завернувши на одну й другу вулицю, вона піді-
йшла до будинку, в якому жив наш директор, і впевнено
штовхнула двері, які виявилися незачинені. Я зразу збаг-
нув, що вона йшла для грішного діла, і зважив за непри-
стойне спостерігати ті сцени, хоч не сховаю: така спокуса

 

 

в мене буває. Але в справах любовних я був недосвідчений
і наївний, щось мене тут відлякувало. Я постояв, вагаю-
чись, чи не податися мені слідом, бо тут могли вирішуватися
не тільки справи інтимні, і поки я отак роздумував, неви-
дима частина мого єства вже стояла в будинку і змогла
побачити Охоцьку в обіймах Ковнірчука. Жінка рокітливе
засміялася, зовсім так само, як сміялася колись і до мене,
вислизнула з директорових обіймів і майже побігла в кабі-
нет. Ковнірчук стрепенувся і, засвітивши цілком безглузду
усмішку, затрюхикав слідом. В кабінеті горіли свічки, а на
столі було вино й закуски; Охоцька всілася за той стіл так
упевнено, що годі було сумніватися: у цих двох уже вста-
новився певний церемоніял. Було б з мого боку доречним
піти звідси геть, я все-таки не хотів випробовувати свою
цноту, але Охоцька зі сміхом почала розповідати про ви-
тівку її хлопців зі мною і як утішно я покотився зі сходів.
Ковнірчук при цьому відкинувся на спинку крісла і куд-
кудахкав так, що я почав побоюватися, чи не дістане він
апоплексичного удару. Я вже не міг покинути цих пере-
любників, було зачеплено мою честь, а це вже речі, які годі
пропустити.

— Зараз ти його осмішуєш,— посерйознів, обірвавши
кудкудахкання Ковнірчук,—а перед цим крутила з ним
шури-мури!

— Не була я з ним,— сердито сказала Охоцька,— та й
не знаю, чи він до того здатний.

— А що, не здатний?—засклив око Ковнірчук.

— Вашого брата ми во духу відчуваємо, хто здатний,
а хто ні.

— А я здатний? — спитав із солодким смішцем Ковнір-
чук.

— Аж занадто,— сказала Охоцька,— Певне, тут до мене
не одна побувала.

— Чого ж, побувала,— самовдоволено сказав Ковнір-
чук,— не буду брехати. Розумно себе вестимеш, то вже ніх--
то, окрім тебе, у мене не буде.

— Любиш мене? —спитала Охоцька.

— Це не те слово,— мовив Ковнірчук, підходячи до неї
й гладячи по волоссі.—Апетит маю!


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 3; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.094 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты