РОЗДІЛ XI

Ота перемога над Ленсалем дозволила мені уміцнити свій
дух, і це було більш як учасно: в місті почали чинитися по-
дії, до яких я не міг поставатися байдуже, тобто з'явилася

злодійська ватага, яка не тільки нападала на нічних пере-
хожих, що довелося зазнати й мені, а й чинила відверті на-
пади на комори й доми, як у самому Житомирі, так і по нав-
колишніх селах та містечках. Спершу бандити нападали на
єврейські лавки, потім почали спорожнювати льохи міщан,
не минали й чиновничих квартир. Почалася паніка, в будин-
ках закладали вікна й двері, дехто вставляв грати, але все
це було майже безрезультатно. Зате все розкішніше й роз-
кішніше почав жити начальник місцевої інвалідної команди
іщинський. Ця особа почала приковувати мою увагу, і я
вирішив його навідати й приглянутися ближче. В той час,
коли моя тілесна подоба сиділа за кафедрою і вгощала уч-
нів колами, перш ніж почати проказувати новий урок, дру-
га, активніша, частина мого єства ішла собі по вулиці в не-
зримій іпостасі. Недовго мені довелося отак іти: назустріч
поїхала карета, там сидів чоловік, який блиснув до мене ли-
синою, знявши на мент форменого кашкета й навіщось про-
вівши по тій лисині долонею. Після того кашкет знову вліг-
ся на голову, і з-під нього визирнули два чорні, круглі ока,
не великі й не малі, але покриті тонкою, масною плівкою.
Я побачив грубий, кулакоподібний ніс і розшарпані вуса під
ним, нижче ховалися тонкі, сірі губи. Голене підборіддя
було правильно квадратної форми, і я подумав, що з такою
фізіономією є всі підстави домагатися прихильності в міс-
цевої аристократії: кожен шукає в світі того, чого сам не
має. Щомісяця цей чоловік, який їхав оце в кареті, давав
бал, і щомісяця місцева аристократія танцювала в нього,
пила, їла, грала в карти і зовсім не тривожилася від пога-
них чуток, які почали поширюватися про Іщинського. Ка-
зали, що нічний обхід з інвалідних солдат та десяцьких май-
же завжди опинявся біля будинку, який грабували, переслі-
дував грабіжників, навіть стріляв, але ніколи нікого не ло-
вив і не вбивав. Я сам був дослідив знічев'я один дивний
виїзд карети Іщинського—це було тоді, коли напали на
мене бандюги, і я спробував довідатися, хто саме на мене
нападав. Карета приїхала під тюрму, і незабаром з неї ви-
ведено було чоловіка в арештанській одежі. Той чоловік сів
у карету, Іщинський заговорив з ним, як з добрим знайо-
мим. Я прослухав ту розмову: йшлося про те, щоб виведе-
ний арештант став учителем для хлопців Іщинського, хоч
начальник інвалідної команди своїх дітей не мав. Я зробив
невеликий підрахунок і визначив, що напередодні балу в
Іщинського в тому чи іншому місці обов'язково розбивався
винний льох, і поліції треба було бути сліпою, щоб такої оче-
виді не помітити. Зрештою, поліцмейстер та городничий так

само брали участь у тих балах і пили вино, зовсім не зами-
слюючись, звідкіля його взято. Перед балом пропадало не
тільки вино, грабіжники охоче забирали масло, сир, яйця,
курей, гусей, індиків, качок, свиней, борошно та хліб, вже
не кажучи про гроші й дорогоцінності. Після того, як це
траплялося, Іщинський наказував запрягати коні, як і те-
пер, коли я причепився до його карети, і спокійно котив
у місто, роздивляючись перехожих з тупуватою цікавістю.
При цьому на його обличчі, яке здригалося від струсів по-
возу, розквітала мертва усмішка, очі дивилися з масною
притомою — Іщинський під'їжджав до ограбованого будинку
і, тримаючи на вустах ту ж таки мертву усмішку, обдивлявся
місце злочину й помугикував, коли господар торохтів йому
щось про замаскованих людей, які ввірвались у дім, виста-
вивши віконниці й вікна, перев'язали прислугу, а хазяям на-
казали сумирно лежати в ліжках. Обібравши весь будинок,
познімали ковдри з ліжок і повитягали перини, лишивши
господарів у самих нічних сорочках.

— Але ви зараз не в нічній сорочці,— казав Іщинський,
дивлячись із прижмуром на постраждалого, який хоч і не
був у нічній кошулі, але мав на собі такий костюм, на який
Іщинський не повинен був би заздрити.

Начальник інвалідної команди терпляче вислуховував по-
яснення господаря про свій костюм.

— Поліція вже була? —питав він.

— Та вже,— казав господар.— Все записали й виміряли.

— Це значить,—зводив брови Іщинський,—що негідни-
ків буде невдовзі зловлено й суворо покарано.

Він повільно йшов до карети, статечно всідався й наказу-
вав рушати, залишивши біля розграбованого дому нещас-
ливого господаря з сімейством і невеликий гурт роззявляк.

Від'їхавши, Іщинський повертався й зиркав на місце на-
паду, а тоді починав хихикати. Він хихикав трохи дивно,
наче це був не сміх, а гикавка, отож їхав і гикав, аж доки
це йому не набридало. Після того фізіономія його знову ста-
вала урочиста й поважна, і в такт руху мірно потріпувались
у нього мішки під очима.

Я невидимо розсівся поруч і позирнув на Іщинського не
без захоплення: цей чоловік був відчайдушний. Я знав, що
він не мав ніяких маєтків, діставав платні в рік удвічі мен-
ше, ніж я, але мав такі-сякі прибутки від махінацій при хар-
чуванні й обмундируванні інвалідної команди. Тримав він
і величезний город, який обробляла команда, але цього було
зовсім недостатньо, щоб дорівнятися до багатіїв. Він же хо-
тів бути серед перших, а для цього необхідні поважні засоби.

Карета тим часом опинилася біля невеликого, в півтора
поверхи, будинку. Іщинський встав і повільно пішов до две-
рей, які, наче сподіваючись на його приїзд, самі відчини-
лися, а коли начальник інвалідної команди переступив поріг,
так само послужливо і швидко зачинилися, аж я ледве встиг
у них прослизнути. Іщинського зустрів у коридорі фактор,
який чемно розсвітив усмішку й провів гостя в закидану
всіляким добром кімнату. Іщинський сів у величезний фо-
тель, поставлений якраз посередині кімнати, і звів очі на
фактора, який, певне, тільки-но снідав, бо щось дожовував.

— Скільки ви мені винні? — спитав Іщинський.

— Ви хотіли спитати, скільки буду винний?—відказав
фактор, проковтуючи їжу.

— Це все одно,—буркнув Іщинський.

— Я зробив тільки попередні підрахунки,— сказав фак-
тор.— Цього разу здобич була невелика.

— Тисячу карбованців,— мовив Іщинський.

— Майте бога в серці! — змолився фактор.—Тисячу кар-
бованців за все те дрантя? Його ще треба збути.

— А ти сумніваєшся?

— Таке скажете, сумніваюся! Але почали ходити такі
чутки, о, то недобрі чутки, пане Іщинський.

Начальник інвалідної команди звів на фактора очі, і вони
зробилися фіолетові.

— Які там з біса чутки?

— Коли б ви знали, пане Іщинський, скільки послано до-
носів корпусному командирові внутрішньої сторожі, о, коли б
ви тільки знали!.. Все це анонімні доноси, але всі вони су-
проти вас.

— Минулого тижня в мене був ад'ютант його превосхо-
дительства,—сказав із притиском Іщинський.—Він зробив
дізнання і виявив, що всі доноси на мене — злісні наклепи.
Так, як це є насправді...

— А хіба я кажу, що так не є... Але всі наші торговці
дуже проти вас завзялися. Я сам торговець, ваше благоро-
діє, через що трохи в тому ділі кумекаю. Це може погано за-
кінчитися.

Іщинський реготав. Дивно, але він реготав майже так
само, як Ленсаль.

— Ти мені скажеш, хто писав доноси?

— Донос писали всі. Вони зібралися й постановили: хай
напишуть усі, тоді не буде винуватого. О, бідна моя голова!
Я теж повинен був написати на вас донос, хоч мені то ро-
бити, може, й не годиться.

— Ти? — здивувався Іщинський.

— А що мені лишалося робити? Не напишу, то в мене
всі тицятимуть пальцем. Чи, може, мені признатися, що маю
з вами діло?

— Значить, треба чекати нової ревізії?

— Може, й так,— сказав фактор.— А може, корпусний
захоче вас звідси перевести, хіба я знаю. А коли вас звідси
переведуть...

Іщинський блиснув поглядом на фактора.

— Це певні дані?

— Як те, що надворі осінь.

— Я перевірю ці чутки. Що іще?

— Треба, щоб ви на якийсь час лишили в спокої доми
й лавки наших. Комори також.

— Звідки ж мені брати?

— Як це звідки?—заходив по кімнаті фактор.—Хіба
мало в місті інших людей, що треба виїжджати на самих
наших. Хіба мало міщан і чиновників?..

— У міщан багато не візьмеш, а чиновники мають зуби.

— Тоді вам треба на якийсь час заспокоїтися.— Фактор
утягнув у себе повітря, наче щось нюшив.—Вже недобре
пахне в повітрі, ви не чуєте?

— Через тиждень у мене бал. Ти зрозумів мене?

— О, як мені вас не розуміти? Але чи конче вам влаш-
товувати цей бал?

— Конче,—сказав Іщинський і встав.—Коли б той бал
не відбувся, всі подивилися б на мене з підозрою, а щоб того
не було, я мушу залити кому треба роти вином, а черева на-
бити добрими наїдками. Хто хоче жити, той має бути чем-
ний.

— О, я не розумію такої політики! А коли все викри-
ється?

— Тоді ти знайдеш засоби доказати, що не мав зі мною
ніякого зв'язку.

— Коли б це собаці крила,— сумно зітхнув фактор.
Наступного дня було вчинено напад на дім шосейного ін-
женера майора Лівандовського. Сам майор був у цей час
на лінії, вдома лишилися дружина, дві дочки-наречені, жі-
ноча прислуга, лакей і денщик. Ще не було зовсім пізно.
коли в дім подзвонили, сповістивши, що майору надійшла
спішна депеша. Лакей відчинив, і йому миттю заткнули ро-
та і зв'язали. На крик покоївки, яка була неподалік, виско-
чив денщик, але дістав по голові і так само був міцно зв'я-
заний. Пані з дочками вже лежали в ліжках, їм наказали
лишатися без руху, тоді як всю жіночу прислугу зігнали
в малу темну комірчину і там зачинили. Пані зі страху

зомліла, а панночки були близькі до цього. Замасковані лю-
ди хапали все, що потрапляло під руки. Вони забрали грошо-
ву готівку, жіночі прикраси, сервізний посуд, столове срібло,
одежу, подушки, ковдру, білизну, перини. Було вилучено
всі харчові запаси: варення, шинки, крупи й борошно, го-
рілку й вина. Після того один із розбійників підійшов до
зімлілої пані і стягнув їй з пальця шлюбну обручку. Об-
ручка в'їлась у тіло, і злодій .смикнув її так, що пані опри-
томніла. Вона заверещала, але була заспокоєна кількома
ляпасами і глухим попередженням. В цей час до дому під'-
їхало кілька возів, все добро було спокійно навантажено,
і напасники безшумно зникли — тарахкотіли тільки по бру-
кові колеса. Цього разу нічний обхід з інвалідних солдатів
та десяцьких вчасно не прийшов, ніхто не стріляв і не ті-
кав. Стояла моторошна тиша, мирно валували пси, а над мі-
стом висів круглий, чистий місяць, біля якого здивовано
поблимувала зірка. Треба сказати, що шосейний інженер
був майже приятелем Іщинського, вони часто сходилися за
грою в карти, а на балах начальника інвалідної команди
постійно витанцьовували його дочки-наречені.

Інженер примчався наступного дня, він полаявся з го-
родничим, послав скарги губернатору й генерал-губерна-
тору, але все наче у воді потонуло; як завжди після скоєно-
го, вранці Іщинський проїхав у кареті по місту і не забув
завітати до потерпілого, щоб висловити своє співчуття. Ін-
женерша при цьому ридала, а сам інженер ледве стримався,
щоб не вилаяти начальника інвалідної команди — чутки
про темні справи його картярського товариша не минули
вух Лівандовського. По тому Іщинський, як завжди, поїхав
до свого фактора, який сьогодні не виглядав стурбовано і
без жодного вагання відлічив Іщинському дві тисячі кар-
бованців. Вони сердечно побалакали про всілякі дрібниці,
і кілька разів начальник інвалідної команди реготав. Це ста-
лося тоді, коли він розповів фактору кілька не зовсім при-
стойних анекдотів: за своєю звичкою, Іщинський, оповівши
щось смішне, сміявся перший. Він поїхав назад своєю ка-
ретою, спокійний і величавий, і його чорні, масні очі роз-
глядали світ майже з любов'ю. Люди дивилися на нього із
відчуттям страху й ненависті, але знайомі віталися якнай-
чемніше, на те Іщинський незмінне скидав кашкета і, бли-
скаючи лисиною, віддавав поклін якнайщиріше. Приїхавши
додому, він пішов просто в кімнату до своєї половини, і
вона, уздрівши чоловіка, звелася йому назустріч, намагаю-
чись відгадати, чи добрі вісті він несе. Цього разу він ішов
розсвічений і помолоділий, а коли наблизився до дружини

так, що міг її обійняти, то учинив це, з прицмоком поцілу-
вавши в одну щоку і в другу, а тоді ще і в губи.

— Хороша сьогодні, люба моя, погода,— сказав він, хоч
погода була така собі, з хмарами та вітром.

Він відступив від жінки і поплескав її широкими, пухкими
долоньками по плечах.

— Наступний бал,— сказав він зі щирою теплотою,— ми
зможемо відправити не гірше, ніж минулі. Окрім того, моя
люба, як вам подобається це? — він змахнув руками, як
фокусник, і в руках його опинилося чудове кольє.

Іщинська зойкнула і взяла кольє у руки.

— Бог з вами, Аполлоне Григоровичу! — вигукнула во-
на.—Але це, певне, коштує шалених грошей?

Іщинський сміявся вуркітливим сміхом. Його чорні очі
заблищали ще масніше, а вуста розповзлися в утішній ус-
мішці.

— Меткий ви, Аполлоне Григоровичу,—помахала паль-
чиком, вдаючи з себе наївну дівчинку, Іщинська.— А можна
мені буде вдягти на бал?

— Для того я вам і приніс цю цяцьку,—сказав самоза-
доволено Іщинський.—Я не такий дурний, щоб наражати
вас на ганьбу.

— Голубчик ви мій!—обняла чоловіка Іщинська і, ніж-
но граючись кольє, як грається гадом приборкувач, помча-
ла в свою кімнату приміряти подарунок...

Саме в цей урочий момент Іщинський дістав сумне пові-
домлення із штаб-квартири корпусного командира внутріш-
ньої сторожі: корпусному таки набридло діставати скарги
на житомирського начальника інвалідної команди, і він ви-
рішив перевести його в інше місце. Усмішка згасла на облич-
чі Іщинського, перетворившись на мертву, очі поступово
втрачали блиск, як каганчики, котрі догоряли, шкіра облич-
чя із лискучо-задоволеної стала сіра і стара. Він відчув рап-
том глибочезну втому — певно, надійде такий момент, коли
він не посилить змагатися за місце в цьому світі — тоді й
полетить усе кумельгом, покотиться, як лавина, в чорну
прірву, відтак пропаде не один десяток людей. Будуть ка-
меновані він і його дружина, яка тішиться зараз, приміряю-
чи кольє, і всі ті, з ким він нерозторжно зв'язаний. Він про
такий кінець знав давно, хоч і тоскно сподівався на щасли-
вий випадок. Зрештою, і зараз не все було так печально-
безнадійно, тож він струснув головою, а коли Іщинська ви-
йшла, щоб покрасуватися перед чоловіком у новому кольє,
застала тільки запах тютюну, настояний на алкоголі,— сам
Аполлон Григорович уже сидів у кареті, гордо випростаний

і незрушний, і кожен, хто бачив його в ту пору, достеменне
міг посвідчити, що в цього чоловіка місце в житті надійне
й непохитне.

У цей час ішов вулицею Микола Платонович Біляшів-
ський. Я вразився з нової зміни, яка сталась у цьому чоло-
вікові. Вже нічого не нагадувало в ньому того забезпече-
ного, добропорядного чиновника з круглим обличчям і ви-
димим черевцем — волосся зовсім побіліло і вибивалося
з-під капелюха. Однак голову Микола Платонович тримав
гордо, очі палали, і саме ці очі спинилися на застигло-по-
важній фізіономії начальника інвалідної команди, а відтак
і на мені, пропікши нас наскрізь. Я трохи переполошився,
сидів-бо поруч Іщинського зовсім невидимий, але сумні-
ватися не випадало: ми дивилися один одному у вічі, і я таки
був певний, що Біляшівський бачить мене. Захотілося скор-
читися, змаліти і перетворитись у жучка, бо такого ще
в моєму житті не траплялося, навіть давнішня розмова із
Бергеном не йшла тут у паралель. Щоб перевірити остаточ-
но це своє враження, я зняв кашкета і вклонився Біляшів-
ському, на що той підніс руку до капелюха й ледь-ледь
його припідняв. Я всміхнувся до нього доброзичливо, від-
так відкинувся на спинку сидіння і зімітував той-таки ви-
раз обличчя, що його мав Іщинський,— мертва усмішка,
масні очі, які не роздивляються перехожих, а прилипають
до них; зрештою, що з того, коли б навіть Микола Плато-
нович мене побачив? їхати з Іщинським мені не заборо-
нено, та й хто зна, чи пов'язує він цей мій образ із тим, що
воює зараз з підростаючим поколінням? Через це моя стур-
бованість майже щезла, хоч неприємного почуття я позбу-
тися не зміг — це було те саме, що відчуває злодій, коли
його застає при таємному обшуці шухляд господар.

Карета почала спускатись униз по Чуднівській вулиці,
і я відразу ж здогадався, куди мій супутник прямує. Ну,
звісно, все відбувалося, як по розпису: відчинилися двері,
і начальник інвалідної команди знову був віч-на-віч із чем-
но усміхненим фактором, хоч цього разу в очах у фактора
зламалося по іскринці, і він не втерпів, щоб не зауважити:

— Надто часто ви ощасливлюєте мене своїми візитами,
ваше благородіє.

— А тобі чому це в носі крутить?—не зовсім чемно
обізвався Іщинський.

— Крутить не крутить,—сказав фактор,—а ваше бла-
городіє в місті надто показна особа.

Аполлон Григорович уже сидів у фотелі, спустивши по-
гляд на неметену підлогу, шкіра на обличчі була жовто-

сіра, бо він уже розповів фактору причину свого наглого
приїзду, і вони обоє замовкли, наче віддаючи шану поганій
звістці чи, може, з приводу того сумуючи. Фактор ходив по
захаращеній всяким добром кімнаті, а що вільного простору
тут було небагато, то він, ходячи, вигинався туди й сюди,
наче був гутаперчевий, а може, він і справді був гутаперче-
вий, адже треба було виявити неабияку гнучкість і добре-
таки поворушити мізками. Підлога рипіла під пантофлями
фактора, він ходив і замислено пощипував собі лівого пейса,
бо так чинив завжди, коли треба було поламати го-
лову.

— Чи дуже строгий ваш корпусний?—спитав зрештою.

— Звір, дикий і жорстокий. Знаєш, що він каже на смот-
рах?

— Скажете.

— Він каже на смотрах, що дозволяє засікти дев'ять чо-
ловік, щоб десятий був вишколений, як належить.

— Це справді так? — радісно підскочив фактор.

— Нема чого радіти,— похмуро обізвався Іщинський.
Але фактор уже не ходив, а бігав по кімнаті, спритно ви-
гинаючись у проходах, щоб не вдаритись об гострі ріжки
комодів, столу, шаф, стільців і підставок. Підлога співала
під ногами, а Іщинський пильно стежив за ним, як стежить
кіт за пташкою, котра відводить його від свого гнізда.

— Може, я зовсім дурний,— сказав нарешті фактор,—
але коли такий він звір, хе-хе...—Він підморгнув Іщинсько-
му, і око його виросло для стривоженого начальника інва-
лідної команди в щось величезне й багатозначне:—Я, ваше
благородіє, прожив трохи на світі. І знаєте, що я вам ска-
жу, о, почекайте, не перепиняйте, бо в мене отута починає
так гарно крутитися,— він показав пальцем на голову, бо са-
ме там почало так гарно в нього крутитися.— Еге ж, коли
він такий звір — це значить, ваше благородіє, що він... стри-
вайте, стривайте, я зараз скажу, що він, хе-хе... під череви-
ком у своєї жінки. А тепер кажіть, що хотіли...

Але Іщинський нічого не хотів — він реготав.

— А ти — зух, побий мене качалка!

— Ну, що ж,— задоволене озвався фактор.— Треба нам
якось рятувати шкуру. А може, вона, пані генеральша, ча-
сом і модниця?

— Модниця, модниця,— заплескав себе руками по колі-
нах Іщинський.

— То я це діло візьму на свої кволі, старі плечі,— ска-
зав фактор.—Видатки ми з вами поділимо, трохи дам я,
а більше ви, бо не я до вас прийшов, а ви до мене, та й не

такий зараз час, щоб за копійку стояти. І знаєте що,— він
перестав бігати,— не приїздіть поки що до мене, а я до вас.
Коли захочете зі мною перебалакати, шепніть шинкарю Хо-
лоденку, а треба буде мені, то хтось до вас прийде. Скаже,
що він од м'ясника... ви щось хотіли сказати?

— Скільки?—спитав Іщинський.

— Три тисячі ваші, а тисяча моя. Чи, може, замало?
Іщинського перекривило.

— Пані генеральша на менше не спокусяться. Менший
хабар — менший виграш.

— Роби, як знаєш,— сказав, зводячись, Іщинський.—
Правду кажучи, обдереш мене, як липку.

— Ще жодна липа з того не всохла. З неї деруть, а нова
кора наростає.

— Заткни пельку! —ліниво обізвався Іщинський.

— Зараз, зараз, ваше благородіє. Я добре знаю: легко
брати, а важко давати. Може, вам жаль грошей, то вига-
дайте щось розумніше.

Але Іщинський уже впадав у лихий настрій. Він блим-
нув на фактора, який чемно йому усміхався, а ще чемніше
кланявся, і тільки вряди-годи поблискував вивідчим оком,
отож, начальник інвалідної команди блимнув на фактора
і рушив до дверей, котрі самі відчинилися і відслонили чо-
тирикутний шмат простору. Іщинський зирнув туди і аж
зупинився: в повітрі повільно кружляв сніг. Сіре небо об-
лягло прирічкові горби, наче впиралося об них краями, і по-
вільно сіяло рідкі сніжини, що спадали на землю, м'яко
кружляючи, але до землі не долітали, бо розчинялись у по-
вітрі чи лишали крихітні мокрі цятки на кам'яних лобах
бруківки.

— Ну от, і зима на носі,— сказав фактор, підставляючи
долоню під сніжини.

Була та рука жовта, покрита схожою на відшліфований
пергамен шкірою, і мені подумалося, що долоня пошліфу-
валася так від безкінечного рахунку грошей. Така вже його
робота, лічити, заради цього він і живе, в той час, як його
компаньон живе, щоб ті гроші тратити. Але мають вони
однаковий клопіт, бо ні одному, ні другому їх не вистачає:

факторові їх мало, щоб задовольнити жадобу рахування, а
Іщинському так само мало, бо не покривають потреб. Через
це вони й дивилися так чудно на сніг, адже подумали вод-
ночас, що коли б мали стільки монет, скільки висить оце
в повітрі сніжин, вони б ще сяк-так задовольнилися, пер-
ший лічив би їх до кінця віку свого, а другий до кінця віку
свого їх би розметував. Але вони знали, що це тільки ма-

ревна забаганка, тому зітхнули водночас і відвернулися
один від одного.

— Щасти вам,— буркнув Іщинський і пішов до карети.

— Хай вам біс, ваше благородіє,—сердечно обізвася
фактор.

Я урочисто ішов за Іщинським, намагаючись ступати із
ним у слід. Було мені радісно, і я з кислим співчуттям зга-
дав отого, видимого, себе, який сидить зараз у класі й мо-
розить крижаним поглядом недоростків. Ці недоростки, зда-
ється, ненавидять мене, але в них немає супроти мене сили
й волі, і жоден із них не помислить супроти мене постати-
Зрештою, саме такий западу я їм у пам'ять, і вони проне-
суть мій образ крізь своє життя, адже і їм колись доведеться
научати; пам'ятатимуть вони мою науку так само чітко, як
і свої брудні витівки, які згодом обростуть у них роман-
тичним ореолом. Така вже наша вчительська доля, що нас
можуть любити, ненавидіти чи боятись, учителя можуть
зневажати, але ніколи й ніхто з учнів його не жалітиме.
Саме тому вчитель належить у цьому світі до особливої ка-
тегорії людей, і не диво, що серед них так багато озлоблених
та самотніх. Я вибрав собі цей терен недаремно і, здається,
не шкодую (а це мені не один звіщав, що мене в цьому світі
не люблять). Не любові прийшов я шукати, а щоб створи-
ти велике дітище свого духу, мою сокровенну "Чорну кни-
гу". Через це я й відчував таке задоволення, ледве не сту-
паючи на п'яти Іщинському,— був це злочинець, якому не-
має спасіння. Він заплутавсь у тенетах, які сам-таки сплів,
і мусив колись у них попасти. З усіх людей, яких я тут
описав, тільки один поки що не вкладається в моє розу-
міння, тільки один мене турбує й непокоїть — отой дивний
Біляшівський. Хто він і що хоче, яку маячливу думку посе-
лив собі в голову, чому так пильно дивиться на мене при
зустрічах? Ми з ним люди, здається, неспівмірні, хоч спо-
чатку я бачив його, як вишню в кришталевім келиху. Ні,
я сподіваюся, що його доброчесність видима, а коли так —
він, як і всі,— мій. Все ж бо роблене чи видиме— це та сама
порожня оболона без ядра. Зрештою, в мене є ще один
шлях: я протиставляю його доброчинності всю масу зібра-
них отут історій і уявно кидаю їх йому у вічі. Хай пізнає
через них себе самого, хай засумнівається і відчує в собі
лють. Він проповідує своє дивацтво, як щось протилежне
всьому, що називається в цьому світі нормальним. Через
це стає вилущений з цього світу, юродствує. Але існує не-
заперечна істина: шкаралуща ніщо без ядра, але не збе-

режеш ядро без неї. Через це його юродство видається мені
не провісником світлого, а гідним насміху. Я радію з того, бо
цим самим він все-таки дорівнюється до решти моїх персо-
нажів, зрештою, весь оцей ліс людей — я. Це душа моя, роз-
кладена на образи, а що вони без кінця воюють,— ознака
моєї житейської сили. Коли б не мав я тут рації, не міг би
отак любо й радісно наступати на п'яти комусь такому, як
Іщинський. Тоді завелися б у мені, як черви, сумніви і сто-
чили б моє нутро—я відчув їх отієї ночі, коли був такий
розчулений та розм'якшений і змушений був викреслювати
зі своєї душі Охоцьку. Тепер я знову на коні, я знову йду
за черговою своєю жертвою, через те й прозоріший тіні.
Можу знову писати свою книгу, бо задоволене і цілісно
живу!..

Фактор виїхав у Київ у цей-таки день, взявши з собою
немалий запас тканин, які він, однак, ніде не купував, при-
наймні за той час, відколи я за ним стежив. Я, затишно
вмостившись у балагулі фактора, покотився разом із ним
у Київ, в той час, як видима моя половина лишилася заби-
вати знання в ослячі лоби підростаючого покоління. Від
того я мав і певну невигоду, бо, розполовинившись отак,
не міг лишатися цільною істотою, чим зуміли скористатися
діти Охоцької (вже зараз вони носили нові костюмчики і
у вільний час навідувалися до директора гімназії, вивчаючи
там роль синів Ковнірчука), так от, ці увірвителі простягли
на залізних сходах, якими я мав спускатися, йдучи на ро-
боту, шворку, і я, перечепившись, покотився кумельгом, доб-
ре потовкши собі боки, адже не мав звичної прозорливості.
Я побачив тільки кілька дитячих спин, обтягнутих новими
костюмчиками, які тікали через подвір'я. Напасть викли-
кала в мені цілком справедливе обурення, і я метнувся до
дверей Охоцької, загупавши в них кулаками. Охоцька з'я-
вилася, як богиня, і спокійно вислухала мої скарги.

— А чому ви переконані, що це мої діти? — спитала во-
на, ледве стримуючись, щоб не розсміятися.— А може, це
вам колега Міхневич мститься за скарб? До речі, мені він
уже влаштовував скандал.

— Ніякий це не Міхневич,—сухо зауважив я.—Це ваші
хлопці, яких мені вдалося побачити.

Я розповів Охоцькій про спини увірвителів, обтягнуті
новими костюмчиками.

— На що ви натякаєте?—холодно зауважила Охоць-
ка.— І взагалі, що ви від мене хочете?

Я здумів на таку безапеляційність і сказав, що я вима-

гаю покарати винних, коли вона не хоче, щоб покарав я їх
сам.

— Коли покинути все на так,— зауважив я,— тоді жити
не дадуть.

Говорив цілком очевидні речі, але Охоцьку вони, зда-
ється, не зачепили.

— А коли не захочу їх карати і не дозволю чинити це
вам? — спитала вона не без виклику.

— Тоді, шановна пані,— сказав крізь зуби,— я змуше-
ний буду оборонятися від ваших дітей, як знайду можливим,
а від сьогодні відрікаюся від столування у вас...

Я говорив це з такою похмурою урочистістю, що Охоцька
розсміялася.

— Бог з вами, Киріяку Автомоновичу,—сказала вона
фамільярно.—Я покараю тих увірвителів, і вони ніколи не
чинитимуть вам збитків. А коли хочете покинути столува-
тись у мене, я не буду уражена, відтепер мої справи пішли
на ліпше. І взагалі,—додала вона зарозуміло,—вам анітро-
хи не вигідно зі мною сваритися, навряд чи це вийде вам
на руку.

Вона заплеснула двері перед моїм носом, і я тільки не-
втямковито закліпав очима. Охоцька набиралася пихи, а це
значить, що з Ковнірчуком у неї зайшло далеко. Бувши зай-
нятий спостереженням інших людей, я згубив з визору цю
пару і тепер шкодував. Але не міг поповнити нестачу,
оскільки невидима частина мого єства мандрувала в цей час
до Києва і мусила поки що марнуватись, бо фактор, який
хоч і обробляв дорогою на поштових станціях тисячі обо-
рудок, був для мене, як груба стіна, оскільки єврейської
мови я не розумів і в суть безконечних перемовлянь увійти
не міг. Я, правда, бачив, як в його балагулу щось клали, а
щось забирали, причому чинилося це з усіма засобами осто-
роги, з чого виснував: всі ці махінації навряд чи законні.
Але це мене обходило мало, я мав свій інтерес, через що
міг спокійно собі подрімувати аж до Києва, до речі, й гадки
не маючи про пригоди, які несподівано спіткали мене в Жи-
томирі.

А мені в той день увіч не щастило. Падіння, сварка
з Охоцькою зайняли в мене певний час, і я вперше запіз-
нився на уроки, що викликало гостру догану директора.
Я чесно оповів йому свою пригоду, на що Ковнірчук, почер-
вонівши (згадка про новенькі костюмчики вразила його),
заявив мені, що я огидний наклепник, що він цих хлопчи-
ків має честь знати і може гарантувати їхнє достойне вихо-
вання, і що вони не тільки не здатні на лихий учинок, але

й подумати про таке не могли б. Я слухав ці філіппіки увір-
вителям, від яких ледве не звернув собі шиї, і не міг знайти
належного слова, щоб виправдатись, оскільки був в цей час
істотою позбавленою вартішої своєї половини. Тож тільки
промимрив, що Охоцька може засвідчити акт мого падіння
зі сходів, на що директор з убивчою іронією заявив, що я,
певне, був учора п'яний.

— Але ж кожен знає, що я не п'ю!—вигукнув зчудова-
но я, на що директор зімружив праве око, помахав паль-
цем і сказав, що він зна таких: на людях вони не п'ють,
а зачинившись на самоті, набираються до нестями. Це вже
був достеменний на мене наклеп, притому такий зухвалий,
що я тільки рота розтулив. Зрештою, директор збавив на
тоні і попередив мене, щоб це було востаннє, на що я зро-
бив службово-серйозне лице, яке, видимо, сподобалося ди-
ректору, і він відпустив мене милостиво, а коли я відходив,
спинив і попередив, що в гімназію сподіваються візиту са-
мого попечителя учбового округу і що він любить відвідува-
ти уроки новонастановлених учителів.

— Будьте готові і приготуйте як слід учнів,— сказав він, і
я зрозумів причину його благодушності: сваритися під цей
час йому зі мною не було вигідно, оскільки я був певною
мірою втаємничений у його справи, принаймні сприяв його
зв'язку з Охоцькою.

Третя неприємність чекала мене вже ввечері, коли до
мене завітав Міхневич. Він мав сталево-непроникне облич-
чя, а очі такі вузькі, що відних лишилися самі щілини. Так
. само сціплені мав він вуста, крізь які слова цідилися з лю-
тим шипінням. Учитель латинської мови заявив, що хоче зі
мною побалакати, а коли впустив його до себе, спинився на
вступі до кімнати і проголосив, що я людина безчесна, що я
разом із тією пройдою (очевидно, під пройдою він розумів
Охоцьку) нещадно познущалися з нього, звабивши до шу-
кання неіснуючого скарбу, що він, як шляхтич, не потерпить
такого приниження своєї честі і пропонує мені стрілятися
на Голові Чацького¹, бо тільки кров зможе нас розсудити.

Я запропонував Міхневичу сісти і спокійно обговорити
ситуацію, але той не зрушив із порога. Тоді сів у фотель
я і заявив йому, що він не має анінайменших підстав гніва-
тися на мене, бо про скарб я йому не збрехав, а сказав прав-
ду, що в нас не було ніякої домовленості щодо цього скарбу,
і те, що він почав шукати його самотужки, лише його воля.
Скарб може лежати, коли Міхневич не знайшов його в сво-

¹ Голова Чацького — скеля в Житомирі.
484

їй квартирі, або в Охоцької, або в мене, а я поки що нікуди
ііе поспішаю. Коли ж свого часу він відхилив мою пропо-
зицію про спільні пошуки, я не відчуваю себе зобов'язаним
ділитися з ним третьою частиною, коли цей скарб у себе в
квартирі знайду. А насамкінець я сказав, що вважаю пере-
старілим звичай ганебно стрілитися—навряд чи це виви-
щує шляхетську честь,— а окрім того, він чудово знає, що
дуелі тепер заборонено.

— Мені немає діла до заборон,— прошипів Міхневич.—
Я хочу вліпити кулю у вашу безсоромну фізіономію.

— Все-таки хочете мене образити?—спитав я спокій-
но.— Я вам це вибачаю тому, що ви зараз не при доброму
глузді. Я вам вияснив справу і готовий навіть вибачитися
за те, що нерозважно сповістив про той скарб. Підіть про-
холодіться і добре все обміркуйте, а коли й тоді не отями-
теся й наполягатимете на дуелі, я буду до ваших послуг, бо
відчуваю себе несправедливо ображеним і годен вимагати
сатисфакції.

Я встав з холодним лицем, даючи зрозуміти Міхневичу,
що нашу розмову закінчено, на що він їдко блимнув, роз-
вернувся й пішов геть, а я, зачинивши за ним двері, відчув
зрадливий трем у колінах і слабкість у тілі: аж трьох ви-
пробувань у відсутність дійової своєї половини було для
мене забагато. Я не боявся дуелі, бо був стрілець чудовий,
страшила мене колотнеча й те, що кожен дуелянт ставав
у місті скандально відомий, чого мені аж ніяк не хотілося:

моя місія, як я вже не раз зазначав, існувати тихо й непо-
казно. Через це я не міг зажити солодкої нерухомості, якої
завсігди прагну, коли невидима частина мого єства десь
мандрує. Тоді я зачиняюся на всі замки, залажу в ліжко
й, покурюючи сигару, впадаю у дивний транс, майже небут-
тя. Солодко перестаю відчувати себе, поступово гублячи
контроль над окремими частинами тіла: спершу зникали в
мене ноги, потім руки, а відтак розтавав, як крижина вес-
ною, тулуб, залишалася сама тільки голова, яка тихо й лед-
ве помітно тліла, наче каганчик біля образів. Я міг змен-
шувати силу того тління до краю, і саме це давало мені не-
зрівнянне задоволення; тим більше, що я твердо знав: межі
не переступлю, бо хто б хотів собі загибелі? Після того по-
вертався до первісного стану — на такий акт ішов часом
цілий вечір, і мені після всього не лишалося нічого іншого,
як заснути, що я й учиняв також не без задоволення. Сьо-
годні ж не міг цього здійснити, був розтривожений і роз-
ладнаний. Тому лежав непорушне на нерозібраній постелі
і дививсь у стелю, на якій поперемінне з'являлися обличчя

Ковнірчука, Охоцької, Міхневича, Іщинського чи його фак-
тора. Я бачив Біляшівського й Ленсаля, останній тепер ста-
вився до мене з презирливою неувагою. За вікном падав сніг
і стукотів крупою по вікнах, шибки від того сухо потріску-
вали. Я раптом відчув дивну незахищеність у цьому світі,
бо хто я у ньому такий? Навіщо пущено мене в нього і чо-
му ніхто не подивиться на мене люб'язно. Всі, з ким хоч
трохи я сходився, швидко від мене одверталися і ставали
моїми противенцями, хоч живу я без видимої шкоди ближ-
ньому. Здається, найбільшу шкоду учинив я Кулаківсько-
му, бо\зруйнував його самовпевненість, але, коли глянути
глибше, не я йому шкодив, а він собі. Шкодило йому оте
приховане в ньому марновірство, яке я тільки викликав
з його істоти, знявши видиму маску невірства й показного
раціоналізму. Я знову відчув, що навколо мене безпросвіт-
ний ліс людей, і я в ньому серед тих нечисленних, котрим
дано волю рухатися. Кожне з дерев цього лісу знає тільки
своїх сусідів і лише з тими сусідами воює за простір, повітря
та землю. Я теж маю обмежений світ, до якого тісно доти-
каюся, але він ширший звичайного. Є у всіх нас одна при-
реченість, одна є обмеженість, бо хоч і можу я розполови-
нюватись і проникати в потаємні сфери буття, майже нічим
від своїх сусідів не різнюся. Чогось мені бракує, великого
й неодмінного, що могло б висвітлити мені душу. Те "щось"
постійно наближається і несе мені не тільки ояснення, але
й видиму небезпеку — я маю однаково хотіти й боятися того
"щось", і, може, мені полегшає, коли я його остережусь.
У світі є дві породи людей: ті, що усвідомлюють це, і ті, кот-
рі живуть, як трава. Легше другим, бо перші тонуть у без-
настанних сумнівах і тим самим втрачають волю до житей-
ського чину. Вони малодійові, а тільки рефлектують, тоді
як призначення людське—діяти. Одні будують і кріплять
існуючий лад, інші його розладнуюсь і прагнуть знищити —
призначення тих чи інших одне. Є ще й треті в цьому сві-
ті — ті, які спостерігають. Одні дивляться на нього добрим
оком, а інші — лихим. Не ховаюся, що дивлюся на світ ли-
хим оком,— тільки так можу самоствердитися. Але чогось
мені бракує, а самота, яку раптом відчув у цім порожнім по-
мешканні,—наче ножова рана в серці. І я кидаю безсловес-
ний погук у ніч і в сніг, туди, де загубилась у погоні за са-
мим собою невидима частина мого "я". Мені боляче без
неї, бо без неї я не можу наповнити себе гострою енергією,
від якої кожна клітина тіла мого починає торжествувати.
Без тої другої половини — я черв'як, малий і безпомічний,
не людина, а оболона її, що виконує завчені рухи, тоді як

душі хочеться відчувати вищий сокровенний смисл у уях
своїх та думках. Так, я тільки коліща, пущене чиєюсь силь-
ною рукою, і воно котитиметься, доки стане в ньому заводу.
Потім воно спиниться й упаде. Саме цього моменту я й бо-
юся, через це крик мій у ніч і в білу січкарню за вікном
повен такої ж туги, як і виття голодного звіра, душу якого
терзають невідомі передчуття...

Фактор тим часом прибув у Київ і почав діяти за роз-
робленим разом з Іщинським планом. Він попросив допо-
вісти генеральші, що багатий купець їде із Польщі в Харків
на ярмарок і везе з собою чудові, золотом та сріблом гап-
товані оксамитну й шовкову тканини. Цього було досить,
щоб генеральша згодилася зустрітися з ним. Фактор роз-
клав перед нею товар і був настільки впевнений у враженні,
яке той мав справити, що подивився на корпусну тільки
тоді, коли вона вражено зойкнула й почала перебирати ма-
терію з таким самим захопленням, з яким любив перебира-
ти фактор грошові банкноти. Може, через це він засміявся
вдоволено і примружив праве око, заявивши, що його то-
вар—товар із товарів, що він добре знає, як догодити да-
мам, але, звісна річ, тканина ця не дешева.

— Скільки?—видихнула генеральша, і в неї були такі
блискучі очі, наче вона хотіла спокусити цілий інвалідський
корпус. Фактор поцмакав губами, подивився на стелю, а
тоді у вікно, я в цей час розвальцем сидів у генеральському
фотелі й милувався нервовими рум'янцями, які проступали
на обличчі корпусної — вона аж ніжкою притупнула:

— Ну, швидше-бо, швидше!

Фактор тільки тепер скосив на генеральшу око, і, може,
також замилувався генеральшиними рум'янцями, бо саме
вони свідчили про успіх його експедиції...

— Як для вас, ваше превосходительство,— назвав він ге-
неральшу чоловіковим титулом, слушно сподіваючись, що
торговець такими розкішними тканинами це може собі доз-
волити,—вісім тисяч!

Тоді я побачив, як поступово зникають рум'янці зі щік
генеральші, і всі роки, які вона намагалася приховати, по-
чинають проступати на її лиці, очі її також погасли і вже
навряд чи могли спокусити корпус інвалідів, вона метнула
поглядом на фактора, який стояв перед нею з блаженною
усмішкою, і це був такий погляд, що зовсім відповідав до
титулу його превосходительства, адже так вона дивилася
й на свого дикого й жорстокого звіра, генерала, коли сер-
дилася і коли чаром отакого позиру перетворювала його

в мишку. Фактор стояв покірно зігнутий, але із перемож-
ним усміхом на вустах, хоч наступної хаилі на тому ж об-
личчі написався страх, і це був страх, здається, зовсім не
роблений.

— Я сказав щось погане?—спитав він.—Хіба ця роз-
кіш того не варта?

Генеральша була метикована на таких речах, але не на-
стільки, щоб бути твердо переконаною, варта ця тканина
восьми тисяч чи ні, вона збагнула тільки одну безперечну
істину, раз ставиться така ціна — тканина не може бути по-
гана. Через це заходила покоєм зовсім таким кроком, яким
ходив перед виструнченими інвалідами її "дикий і жорсто-
кий звір", щоки генеральші почали полум'яніти, але вже від
того, що в генерала не було зараз стільки готівки; вона це
так само твердо знала, як і те, що випустити з рук цю тка-
нину не зважиться, інакше дістане серцеву чи якусь іншу
недугу, а це в її віці не завжди безпечно. Тому вона мовчки
ходила покоєм і схвильовано, пришвидшено дихала, вряди-
годи метаючи поглядом на тканини, в той час, як фактор
дивився на неї з тією-таки лагідною покірливістю, з якою
дивиться кішка на мишу, лише на хвилину випустивши її
з пазурів.

— Ну-ну, я можу поступитися вашому превосходительст-
ву,— сказав він.— Нехай уже буде збиток мені. Давайте
сім тисяч вісімсот.

Генеральша тільки зубами скреготнула, адже в генерала
готівкою було вдома тільки три тисячі карбованців і нази-
вати цю суму генеральша тав зважувалася, так само не ба-
жала вона купити тільки частину матерій, адже мала таку
дивну вдачу: коли чогось хотіла, то нероздільно. Через це
ходила й ходила по покою, вже навіть починаючи сердити-
ся, бо в голову їй не приходило нічого розумного; водночас
вона недаремне була жінкою, щось незвідане раптом під-
казало їй, що цей торговець має до неї ще й інше діло, може,
навіть потаємне, що в його поведінці є щось відмітне від
поведінки інших купців, таке, що відчувається у всіх про-
хачів. Фактор був також не дурний і миттю збагнув, що
між ним і цим превосходительством у спідниці налагоджу-
ються тонкі зв'язки, що вона починає потроху здогадува-
тися, чого він хоче.

— Чи довго ви будете в Києві? — спитала згорда гене-
ральша.

— Тільки два дні, ваше-ство! — чемно сказав фактор.

— Аз Харкова повертатиметеся через Київ?

— З Харкова я подамся на Одесу, ваше-ство!

— В мене нема зараз такої готівки,—сказала, трохи нія-
ковіючи, генеральша.—Як ми можемо-заладнати цю справу?

— Пані турбують гроші?—заломив руки фактор.—О,
хіба я питаю вас про гроші? Я радий буду, коли пані в мене
цей товар візьмуть. Можна й без грошей,—хитро схилив
він голову.

— Що ж ти просиш? —холодно спитала генеральша.

— Саму дрібничку,— тихо сказав фактор.— Ну таку
дрібничку, що вам треба тільки поворушити пальчиком.
Може, ви якось те... хіба я знаю, як це сказати, ну є один
добрий чоловік, ну, нехай начальник інвалідної команди в
Житомирі, хороша така людина, ай-ай, Аполлон Григоро-
вич Іщинський. І що він хоче, така дрібниця, просто не знаю
яка, він хоче, щоб його нікуди не переводили, бо чоловік
уже обжився, а людині так важко покидати насиджене
місце...

— І це все? —здивовано звела брови генеральша.

— Ну-ну, ви не дуже турбуйтеся,—теревенив фактор.—
Я такий багатий, такий багатий, що мені зробити вам та-
кий подарунок саме задоволення. Зате вчиню я добре діло,
о, як мало ми думаємо, щоб учинити комусь добре діло,
і ваше Превосходительство зробить добре діло, хіба я що
кажу? Ми захистимо чесного чоловіка, о, який це чесний
чоловік, хотів би я, щоб весь світ був такий чесний, як пан
Іщинський! Він такий добрий, сердешний, що просто
цьом! — Фактор поцілував собі пальці.— Всі його люблять,
а коли люблять, то й вороги не сидять без діла, о, я це знаю
на собі, хіба не? Люди так і заздрять, отож чим добріший
чоловік, тим більше на нього сичать. А він такий добрий,
такий чесний, я сам хотів би бути такий добрий і чесний!

Фактор замовк, затхнув і роввїв руками, водночас хитро
позираючи на господиню.

— Почекай мене тут! — сказала генеральша й подалась
у кабінет чоловіка з таким стрімом, наче хотіла попередити
його про пожежу.

Вона повернулася через декілька хвилин, велична і стро-
га, на обличчі в неї горіли ті ж таки рум'янці, що робили ъъ
майже молодою й привабливою, очі її світилися вмиротво-
рено, і вона махнула, як повелителька, факторові рукою.

— Можеш їхати додому,—сказала вона, чітко вимовля-
ючи кожне слово.—Той Іщинський лишається на місці...

Я раював тоді, сидячи в м'якому фотелі корпусної гене-
ральші, бо все, що відбувалося, не могло не тішити мене.
В цей-таки час видима моя половина незвідь-чому страж-
дала. Можливо, причиною того стала погода: сумирна,

похмура, напівосіння й напівзимова, сніг падав, але розта-
вав, дерева вже не були глянсувато-чорні, а висохли й посі-
ріли; в один із таких днів я пішов на прогулянку аж до Голо-
ви Чацького — місце, де традиційно влаштовувались у Жи-
томирі дуелі. Можливо, потягла туди мене описана вище
розмова з Міхневичем — добре було б озирнути те місце пе-
ред двобоєм, коли той шаленець від свого не відступить.
З іншого боку, я знав, що Міхневич одкинувся від цієї дум-
ки, ходив він, і досі не помічаючи мене й грізно насуплю-
ючись при зустрічах, але намір стрілятися в нього, зда-
ється, зник. Тягло мене в це місце й інше, здається, та ж
таки туга, що почала охоплювати все єство, власне, мене
видимого, я сподівався знайти в цій прогулянці якусь утіху.
Через це спустився по Чуднівській вулиці, перейшов Чуд-
нівський міст і рушив угору на Павлюківку. Кілька разів
починав падати сніг, засипаючи мене, і я йшов, покрапко-
ваний білими цятками. На Павлюківці я звернув у завулок
і вийшов до соснового гаю. Тут було тихо й затишно, сосни
мирно шуміли, погойдуючи коронами з приреченою упоко-
реністю. Я ступав по устеленій глицею землі, і ноги мені
інколи підверталися — наступав на сховані шишки. Зреш-
тою, вийшов до скель, ось і вона. Голова Чацького, я бачив
висунутий прискалок—невелику площинку над кам'яною
прірвою. Дуелянти ставали на краях виступу, і кожен, на-
віть легко поранений, падав на розкидане в долині каміння
й неодмінно знаходив там смерть. Річка внизу була стале-
во-непорушна, і не видно біля неї ні душі; навкруг чаїлася
насторожена тиша — мені раптом морозець продер поза шкі-
рою. Я відчув, що туга моя не зменшується в цьому дикому
й прекрасному місці, що ступні мліють, наче готуюся я зле-
тіти, за лопатками я відчув дивний свербіж, немов і справ-
ді виростали у мене крила, щось дивне почало коїтися зі
мною — ще хвилина, ще трохи, і я відштовхнуся від землі
і, змахнувши крилами, полечу, навіки покинувши цей світ.
Холодний піт покрив мені тіло, і я почав відступати від ро-
кового місця, бо й крик уже сидів мені в горлі забитим кіл-
ком, він відбився б від цих скель і роздвоївся б. Я почав
лякатися невідомого, і тіло моє від того затремтіло. Не про
Міхневича я думав і не двобою з ним лякався; я злякався
тиші й ротатого звіра, котрий зирнув на мене з кам'яної
долини; я злякався, що справді стану птахом, що доля
моя — залишити цей дивний ліс людей і полинути в пошу-
ках вирію, покинувши в цьому світі тільки тінь себе, яка
відтепер безприкаяно блукатиме, непокоїтиме і штовхатиме
на лихі вчинки людей. Через цей страх я задкував і задку-

вав. І ось тут, перед видимим лицем своєї смерті — звіра,
що пильно дивився на мене з кам'яної ущелини, я раптом
зрозумів, що всіх оцих людей, описаних мною в цій "Чор-
ній книзі", я починаю жаліти, причому жаль мій якийсь
розпачливий: кожен з них по-своєму нещасний, і я з усіма.
Знав, що це фатальні думки, що нашептав їх мені отой сірий
звір, який хотів перетворити мене в птаха, а потім пожерти;

я раптом подумав, що і я в цьому світі анітрохи не ліпший
від тих, кому так самовпевнено себе протиставляв. В цю уро-
чу хвилину ще одна істина хльоснула мене, наче батогом:

в цьому лісі людей ніколи й нікого я не любив!

Я відступав у глибину соснового гаю, глибше й глибше,
як птах, перед яким стоїть із рушницею мисливець. Він уже
націлився, вже готовий натиснути на гачок, і я знаю, що
наступної хвилини обійме мене вогонь, і я запалаю в цьому
лісі, як багаття, щоб перетворитися потім у малу жменьку
попелу. І розсіє той попіл вітер, і це буде ще одним пере-
творенням у птаха, бо треба буде мені летіти й шукати сво-
го вирію, який хтозна, чи існує на цій землі. Хтозна, чи
існує він і поза цією землею, а коли так, треба щось удіяти
з тим мисливцем, котрий готує супроти мене вогонь.

Я пережив усе надто гостро, і це дивно подіяло на мене.
Досі, коли мене полишала невидима частина мого єства,
хапаючись іти на звіди, я був холодною оболонкою, не лю-
диною, а її футляром — чітко виконував усе, що належало
за суспільним становищем, тобто перетворювавсь у такого
собі сухаря, в якого ні думок, ні почуттів, а тільки незмінне
почуття обов'язку. Здається, я тоді западав у своєрідну
сплячку, у стан тривалої прострації і лише коли поверталася
до мене моя невидима половина, знову відчував себе здат-
ним мислити й відчувати. Я пізнав у собі щось третє, яке
народжувалось у мені, мов трава весною. Воно розпускало
по мені корені і вибивало пагони. Туга моя від такого пе-
ретворення й повела мене на цю прогулянку до Голови Чаць-
кого, і принесла мені ці кілька одкровень, які мене потрясли.
Я йшов, гребучи ногами мокру глицю, і мене обсівав сніг.
Мене й ці сосни наді мною, що вже не шуміли, а мовчки
здригалися, просіюючи крізь себе білий кристалічний хо--
лод. Весь світ навколо заповнювався білими мухами, я ви-
ставив перед себе долоню і з печальною мукою розглядав,
як тануть чисті, дивовижно прекрасні мережки. Вони були
збудовані так правильно, з такою незбагненною доверше-
ністю, що сльози розчулення постали в мене в очах. Невже
є рація в такій дивовижній досконалості форми, коли доля
їхня—злетіти з неба й безшелесне розтанути? Я зирнув

у небо, наповнене летючими білими цятками, й відчув і се-
бе деревом у цьому лісі, котре, як усе в цьому світі, тягнеть-
ся до неба й обмацує гіллям сірий, але зовсім не мертвий
простір.

Наступного дня я учинив несподіване і для самого мене,
Йшов коридором гімназії з тою-таки непроникною поважні-
стю, що й завжди, коли ж погляд мій упав на учня шостого
класу Барановського. Він самотньо стояв біля вікна, одяг-
нений у полатану форму, і обличчя мав аж синє: худе, ви-
пите й виснажене. Я знав, що це сирота якогось чиновника,
бідний і загнаний нуждою, несміливий, але дуже здібний.
Якась незвідана сила примусила мене зупинитися біля учня,
і я побачив, як злякано він затремтів. Але на моє обличчя
лягла погідна усмішка, а голос мій промовив до нього так
тепло й по-приятельському, що учень скинув на мене зчу-
довані очі і, певне, не міг прийти до тями від здивування.
Я ж розпитував у нього про родину, на що Барановський
тихим голосом оповів: його мати зараз хворіє, а в нього кіль-
ка молодших братів та сестер. На моє запитання, чим же
годується їхня родина, він відповів, що основний годуваль-
ник — він-таки, а заробляє репетиціями.

— Ви здібний, слухняний і старатливий учень,— сказав
я.— Коли матимете вільний час, зайдіть якось до мене на
чай.

Я вимовив ці слова, люб'язно кивнув і відійшов, прина-
гідно зауваживши, що нашу розмову помітило кільканадця-
теро пильних очей. Заходячи в'учительську, я зирнув у той
бік, де стояв Барановський, і побачив, що до нього підійшло
кілька гімназистів, певне, розпитуючи про нашу балачку,—
досі я з жодним учнем у приватні розмови не вступав. Біль-
ше того, я був ворог панібратства між учнями й учителями,
слушно вважаючи, що залізна стіна між партами й кафед-
рою — запорука доброї дисципліни й належного виховання,
адже світ розділено не тільки на чоловіків та жінок, є в нім
третя іпостась — це світ дітей. Вся педагогічна наука, зреш-
тою, зводиться до двох постулатів: якомога локалізувати
ворожість тих, кому судилося заміщати нас у житті, і ви-
творити відтак з них своє подобенство—завданяя, яке
витікає з першого і є хитромудрою помстою тим нашим на-
ступникам; вони переймають не тільки всі нашг добрі риси,
але—передусім—болячки, через що і в свою чергу мають
підстави ставитися згодом так само вже до свого підро-
стаючого покоління. Так міркував я раніше, ще не бувши
ослаблений тією тугою, яка несподівано загніздилась у
мені, коли ще відчувався у світі певно й самонадіяно —

саме тоді я проголосив перед учителями промову на цк
тему; одні зі мною тоді згодилися, а інші—ні. І от сьо-
годні я незвідь-чому порушив цей цілком логічний припис
і пішов від Барановського з дивним почуттям: ганив себе
за таку невідповідну собі крихкотілість і, з другого боку
відчував якесь особливе, я б сказав, тихе задоволення, яке,
очевидно, приніс із вчорашньої, трохи незвичайної про-
гулянки. Коли ж повертався додому, перше перемогло в
мені, і я втішив себе думкою, що Барановський не посміє
до мене прийти і все само від себе забудеться, відтак і збе-
режу я свою усамітненість, а в житті моєму нічого не змі-
ниться. Але надвечір, коли я збирався залізти в постіль і
запасти в солодке небуття, почув у передпокої дзвінок і зму-
шений був піти відчинити. В передухідді стояв і кволо всмі-
хався Барановський, був він такий несмілий та настороже-
ний, що я зітхнув на повні груди г гостинно запросив його
до себе, тим більше, що невдовзі перед цим приготував собі
самовар. Я вгостив Барановеького чаєм з чудовим варен-
ням, подарованим мені Охоцькою ще в часи нашого прияте-
лювання, і дивився з німою жалістю, як намагається дотри-
муватися доброго тону цей учень — удома в нього звичаї,
очевидно, прості. Ми почали бесідувати сердечно й відвер-
то, і я вперше відчув, що з цим хлопчаком не маю власти-
вої собі скутості, а розмовляю вільно, не намагаючись, як то
чинив завжди, вразити співбесідника гострим словом чи на-
смішкою.

— Після гімназії вам треба йти в університет,— сказав
я йому,— зрештою, це єдиний спосіб належно розвинути
свої здібності.

Барановський сумно всміхнувся.

— Можу про це тільки мріяти,— сказав він,— бо моїх
заробітків ледве вистачає, щоб прогодувати сім'ю. А поки
брати виростуть, мені буде пізно думати про університет.

— То що ж думаєте робити після гімназії?

— Стати тим, чим був мій батько. В нього колись теж
була мрія вчитися далі. Йому віщували вчену кар'єру, бо
мав він незвичайний потяг до наук. Але довелося ожени-
тися, з'явився, зрештою, я, а за мною й інші.

— Від чого помер ваш батько? —спитав я, співчутливо
поглядаючи на співрозмовника.

— Від застуди,— смутно відказав хлопець.— Переходив
Тетерів і провалився. Мені було тоді вісім років.

— Але все-таки ви не кидаєте гімназії?

— Така була його воля,— сказав Барановський.— Мене
теж ваблять книги, і читання—найулюбленіше моє занят-

тя. Але все менше й менше лишається на те часу, за репе-
тиціями я ледве встигаю вивчити уроки..

Я придивився до свого співрозмовника пильніше. Був та-
кий худий, що мені здалося, його плоть просвічується, і я
бачу крізь неї протилежну стіну. На вустах лежала якась
недитяча усмішка, ледь-ледь позначена на сухих і також
синіх вустах, і я з жахом збагнув: хлопець уже заспокоївся.
Вже ніколи не піддасться він юначому пориву і не вчинить
жодного нерозважного вчинку, вже він не належить до хи-
мерного й іраціонального світу дітей—він уже наш! Він ос-
палий і старий, і стільки турбот у нього в голові про хліб
насущний для себе й родини! Так триватиме доти, доки
і він не провалиться на якомусь житейському льоду й не
піде на дно,— в лісі це бадилина, яка засихає. Виросла
там, де мало вологи й сонця, і мусить передчасно скинути
листя, перетворившись у суху голу стеблину. За законами
природи, я мав би радіти з того, що від його зникнення ста-
не більше місця рослинам сильнішим та буйнішим, але
щось у мені й справді почалося змінюватись: я жалів цього
Здохляка.

— І ніхто не допомагає вашій родині?—спитав я.

— Трохи допомагає Микола Платонович Біляшівський,—
сказав з якоюсь несподіваною гордістю Барановський.—
Але тепер він сам зубожів, і ми не можемо приймати його
помочі: обходимося самі. Микола Платонович обіцяв мені
після закінчення гімназії допомогти влаштуватися на
службу.

При згадці про Біляшівського його лице ожило, а усміш-
ка стала бадьорішою: молодий він був і ще не розучився
сподіватися.

На згадку про Миколу Платоновича все в мені скрижа-
ніло. Знову я здибувався з цим химерним чоловіком, так
наче заповзявся він на кожному кроці переходити мені до-
рогу. Зрештою, старий опускався вже нижче й нижче. Про-
дав свій дім і поселився в малій комірчині в бідної вдови
Лавровської, яка жила з того, що тримала на квартирі учнів
гімназії. Біляшівський без будь-якої винагороди давав репе-
тиції тим учням і навчав малолітніх дітей удови, його ди-
вацтва почали виходити за пристойні межі, поступово він
ставав у місті білою вороною, на зібраннях Біляшівський
зробився напрочуд цікавим співрозмовником, особливо пал-
ко й гарно промовляв про потребу бути добрим у цьому
житті. Я вислухав якось одну з його промов в поважному
домі, де його поки що приймали, і пустив при цьому лице-
мірну сльозу, тішачи себе хоч би тим, що дуже непокоїться

душа Біляшівського і їсть її якась ураза. Здається, самока-
тування давали цьому чоловіку втіху; був він мудрий й зу-
мисне не афішував своєї добродійності, але й не чинив її та-
ємно, через що я виснував, що він таки не проти був про-
славитися. Окрім того, він почав писати малоросійські са-
тири на місцеве панство, і ці сатири в певних колах мали
успіх. Одне слово, це був дивак собі на умі, і, очевидно,
все його добро чинилося задля того, щоб обілити своє ми-
нуле, а відома мудрість, яку любив повторювати Біляшів-
ський, вичитавши її у старовинній книжці під назвою "Те-
атрон", яку написав чернігівський архієпископ Іоанн, що
"єдною без честі кого очерияет, многая вода з трудом тех
не убыляет". його ж дії і були ота "многая вода", і я з тим
більшим інтересом до нього приглядався. Він розшукав
якусь бабусю, яка служила раніше гувернанткою, але від
старості осліпла й жила в крихітній комірчині, ходячи на
жебри. Одягав її й годував на свій рахунок, а особливо лю-
бив годинами з нею бесідувати — це приятелювання було
так само блазнювате, як і все, що чинив тепер Біляшів-
ський. Я не міг бачити в діях Біляшівського певної пози,
хоч він, здається, намагався переконати себе, що чинить усе
щиро...

Очевидно, я трохи дратувався, думаючи про Миколу Пла-
тоновича, через це випровадив якнайшвидше свого гостя;

відчував, що все в мені починає закипати й бунтуватися.
Недаремно так сталося, адже саме в цей час в'їжджав у Жи-
томир фактор Іщинського, а з ним прибула й невидима ча-
стина мого єства, з якою я поспішив з'єднатися, і вже таке
з'єднання вилікувало мене від зайвої чутливості, насталив-
ши мою систему сприйняття; я знову здобув енергію діяти,
мислити і стежити за перебігом подій... Я почекав, поки
мій учень піде, а тоді вийшов і сам — манило мене непере-
борне відчуття, був певний, що в час прогулянки побачу
щось важливе. Я не помилився, бо відразу ж уздрів на ву-
лиці жіночу постать, яка поспішала, і миттю став її тінню —
була то Охоцька. Вона йшла швидкою ходою, і її черевички
на молодому сніжку дзвінко рипіли. Інколи вона озиралася,
але вулиця була порожня і налита густими сутінками; вид-
но було, що Охоцька не хотіла потрапляти на чиїсь очі.
Я всміхнувся: небагато треба, щоб здогадатися, куди вона
прямує. Завернувши на одну й другу вулицю, вона піді-
йшла до будинку, в якому жив наш директор, і впевнено
штовхнула двері, які виявилися незачинені. Я зразу збаг-
нув, що вона йшла для грішного діла, і зважив за непри-
стойне спостерігати ті сцени, хоч не сховаю: така спокуса

в мене буває. Але в справах любовних я був недосвідчений
і наївний, щось мене тут відлякувало. Я постояв, вагаю-
чись, чи не податися мені слідом, бо тут могли вирішуватися
не тільки справи інтимні, і поки я отак роздумував, неви-
дима частина мого єства вже стояла в будинку і змогла
побачити Охоцьку в обіймах Ковнірчука. Жінка рокітливе
засміялася, зовсім так само, як сміялася колись і до мене,
вислизнула з директорових обіймів і майже побігла в кабі-
нет. Ковнірчук стрепенувся і, засвітивши цілком безглузду
усмішку, затрюхикав слідом. В кабінеті горіли свічки, а на
столі було вино й закуски; Охоцька всілася за той стіл так
упевнено, що годі було сумніватися: у цих двох уже вста-
новився певний церемоніял. Було б з мого боку доречним
піти звідси геть, я все-таки не хотів випробовувати свою
цноту, але Охоцька зі сміхом почала розповідати про ви-
тівку її хлопців зі мною і як утішно я покотився зі сходів.
Ковнірчук при цьому відкинувся на спинку крісла і куд-
кудахкав так, що я почав побоюватися, чи не дістане він
апоплексичного удару. Я вже не міг покинути цих пере-
любників, було зачеплено мою честь, а це вже речі, які годі
пропустити.

— Зараз ти його осмішуєш,— посерйознів, обірвавши
кудкудахкання Ковнірчук,—а перед цим крутила з ним
шури-мури!

— Не була я з ним,— сердито сказала Охоцька,— та й
не знаю, чи він до того здатний.

— А що, не здатний?—засклив око Ковнірчук.

— Вашого брата ми во духу відчуваємо, хто здатний,
а хто ні.

— А я здатний? — спитав із солодким смішцем Ковнір-
чук.

— Аж занадто,— сказала Охоцька,— Певне, тут до мене
не одна побувала.

— Чого ж, побувала,— самовдоволено сказав Ковнір-
чук,— не буду брехати. Розумно себе вестимеш, то вже ніх--
то, окрім тебе, у мене не буде.

— Любиш мене? —спитала Охоцька.

— Це не те слово,— мовив Ковнірчук, підходячи до неї
й гладячи по волоссі.—Апетит маю!

Я був обурений. Якось так гостро, як не бував ніколи.
Оця бридка сцена, а може, зневага до мене, як до мужчи-
ни, викликали таку лють, що я ладен був зрадити своє ін-
когніто. Саме в цей час вони злилися в поцілунку, я