Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



РОЗДІЛ XII




Читайте также:
  1. Нарахування пені, самостійно визначеної платником, обліковується у розділі "Нарахування сум пені" за відповідними кодами операцій.
  2. ОПИС ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ТА ЇХ КОРОТКИЙ ЗМІСТ
  3. Перелік тем (їх розділів та питань), що виносяться на
  4. Показники роботи підрозділу
  5. Розділ 1
  6. Розділ 1
  7. Розділ 1. Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності
  8. Розділ 1. Загальні відомості про відділ аспірантури і докторантури Кременчуцького національного університету імені Михайло Остроградського
  9. Розділ 1. Загальні відомості про Успенську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області
  10. Розділ 1. Іван Мазепа до гетьманства

Незабаром прибув'у місто на ревізію сам князь Матнев-
ський-Шашкін. Вже перед цим приїздом гімназію почало
трусити в лихоманці, мені навіть здалося (я саме йшов н-
роботу), що тремтить і сам будинок. Вчителі поблідли і зро-
билися на голову нижчі, сходилися й шепотілися, перека-
зуючи всілякі страхи, які ходили про попечителя, цей на-
стрій передався учням, і на уроках навіть у Бергена стоя-
ла моторошна тиша. Оповідали, що князь останнім часом
страждає печінкою, від чого став роздратований та в'їдли-
вий; у нього всі звички східного деспота, і він просто від-
ставляє від посади вчителів тільки за те, що йому не спо-
добалася їхня фізіономія. Найбільше мучився через те Міх-
невич, який з-поміж нас найменше славився красою; зда-
ється, під впливом цих мук, він підійшов до мене і вперше
заговорив, на що я відповів цілком миролюбно—стріля-
тися з цим диваком я все-таки наміру не мав. Ми обмірку-
вали шкільні справи, і тільки насамкінець Міхневич запи-
тав у мене, дивно скосивши око, чи не шукаю я скарб?

— Перед приїздом попечителя ламати собі стіни? —зди-
вовано вигукнув я.

Міхневич коротко кивнув, погоджуючись зі мною, і спи-
тав, чи оглядатиме попечитель приватні квартири вчите-
лів.

— Ми живемо не в приватному приміщенні,— строго за-
уважив я,— а в казенних квартирах, і було б дивно, щобті
квартири попечитель не оглянув.

Я дивився при цьому на Міхневича невинними очима, і
він, не зрозумівши, що я потихеньку кепкую з нього, не на
жарт злякався. Незграбно махнув лівицею і якнайшвидше
подався від мене геть: за такий короткий час навряд чи
встиг би зробити в себе ремонт і цілком знищити сліди
своїх пошукових операцій. Я ж не міг утриматися, щоб не
усміхнутись сакраментальне; пішов в учительську взяти
журнал, бо в цей час задзенькотів дзвінок.

 

 

Виходячи з гімназії після занять, я мимовільно повер-
нувся: трусився не тільки гімназійний будинок, але й усе
навколо, а вже найбільше я сам. Один тільки Ковнірчук був
при цьому видимо благодушний; я знав, що в його домі за-
раз посилено дресируються всі троє його названих синів;

все там чистять і миють, а порядкує найбільше Охоцька.
На оказію було найнято найліпших кухарів, які хоч і готу-
вали пісні страви, але ті мали відзначатися вишуканістю;



окрім того, Ковнірчук позичав, де тільки міг, ікони, одну
навіть доставили йому з церкви. Водночас було накуплено
чимало лампадок, які розвішувалися під безпосереднім ке-
рівництвом самого директора. Ікони теж розставлялися
відповідно до його вказівок, одне тільки було дивно: буди-
нок Ковнірчука не тремтів та й сам директор благодушно
усміхався, наче мав від усього немалу втіху. Діти Охоць-
коі розучували псальми, награвала їм до співу сама Охоць-
ка, і щоразу, як тільки повертався директор додому, всі
троє виходили йому назустріч у передпокій, ставали по
ранжиру, смиренно кланялися, а тоді на помах руки Охоць-
кої починали печальний спів. При тому вони дивилися за-
милуваними очима на директора гімназії й уявляли, що
перед ними стоїть сам попечитель Київського учбового
округу — очі їхні покривала волога імла, а в декого незмін-
но з'являлися й правдиві сльози, особливо в меншенького
(був він до витискання сліз незрівнянний майстер), і це на-
стільки зворушувало, що Ковнірчук підходив і цілував кож-
ного юного співака в лоба, наділяючи їм за цей подвиг по
копійці, що хлопці приймали з належною скромністю й охо-
тою.



Це не перешкодило їм знову перетягти на моїх сходах мо-
тузку, але цього разу я помітив пастку завчасу, метнувся за
увірвителями, але знову встиг побачити тільки миготливі
спини, цього разу обтягнуті новими пальтами,— хлопці ви-
явилися прудкіші за мене. Охоцька зовсім відмовила мені
в столуванні. Відтак я мав певну недовигоду, бо змушений
був дбати про харчі сам, що в свою чергу зіпсувало мені
трохи гумору. Я ходив обідати й снідати в недорогий рес-
торанчик, а вечері мав сухі; самовар же розпалював, біга-
ючи по жар до гімназійного сторожа, який був водночас і
нашим грубником. Всі оці хвилювання змінили усталений
ритм мого існування, і я скинув з себе зайву вагу, яку здо-
був на харчах Охоцької, і перетворився на такого ж зля-
каного й затурканого, як і всі мої колеги по гімназії. Міх-
невич спішно закликав до себе робітників, щоб зробити в
розгромленій квартирі хоч видимість ладу; при зустрічах

 

 

зі мною він знову метав очима блискавки, наче звинувачу-
ючи мене за цей свій клопіт, і помічати оті блискавки ста-
ло тепер єдиною моєю втіхою. Він бігав до колег позичати
гроші на ремонт, оминувши тільки мене, що прикрості мені
не склало, скоріше навпаки. В гімназії в цей час ішла вели-
ка робота: милися підлоги й вікна, надраювалися мідні
ручки дверей. Учні на перервах не бігали по коридорах, а
ходили так сторожко, наче побоювалися, що кожної хвили-
ни може розверзтися в них під ногами прірва.

Але всі страхи виявилися даремні, князь вибрався не
так ревізувати гімназію, як навідати свого богомільного
підлеглого, вбачаючи в Ковнірчукові споріднену собі душу.
Я не міг пропустити такого надзвичайного спектаклю, тож
змушував себе якнайчастіше гуляти поблизу дому Ковнір-
чука іноді у видимій іпостасі, а більше в невидимій, бо на
цій дорозі здибувався з Охоцькою, а впадати зайвий раз
їй на очі було б необачно. Охоцька в ці дні мала й справді
безліч клопотів по впорядкуванню житла Ковнірчука; офі-
ційно вона вважалася його економкою, але дбала про той
дім, здається, від щирого серця. Зрештою, мої запобіжні
заходи виявилися ні до чого: директор незабаром звідав-
ся не тільки про день приїзду попечителя, але й точну го-
дину тієї події, задля цього він зібрав нас у кабінеті і попе-
редив, що попечитель любить приїжджати несподівано і
щоб кожен з нас узяв це собі до уваги. Через це ніхто його
не зустрічав при в'їзді до міста, а я міг не турбуватися, що
пропущу врочисту хвилину. І справді, карета Матневсько-
го-Шашкіна підкотила до ґанку Ковнірчукового будинку
точнісінько тоді, коли й сподівався директор, князь вийшов
з карети і трохи пройшовся, розминаючи ноги. Ковнірчук
вискочив на ґанок простоволосий, радісно сяючи очицями,
він був все-таки в мундирі, хоч і не в парадному; зробив
таке здивовано-щасливе обличчя, коли уздрів попечителя,
що навіть мені на хвильку стало радісно. Відтак кинувся
цілувати князю руку, що вчинити йому Матневський-
Шашкін не дозволив, а розкрив щиродушні обійми, й Ков-
нірчук потонув у тих обіймах, заридавши від зворушення.
Князь, правда, досить швидко відсторонив його від себе,
милостиво поплескав Ковнірчука по плечах, і той, дивно
згинаючись і звиваючись, повів його просто в розхилені
двері, причому тримав на обличчі чемний, улесливий ви-
шкір, руки його злітали й падали, він щось торохкотів про
приємну несподіванку, заодно вибачаючись, що він не в
парадному мундирі. Водночас не забув зголосити про свою
радість та щастя і про те, що його молитви справдилися,



 

 

а бог милостивий до нього, коли послав йому таку щасли-
ву несподіванку. Це було розіграно з такою безпосеред-
ньою щирістю, що навіть я був готовий повірити, що все
тут діється від щирого серця, а в попечителя мимовільно
з'явився доброзичливий усміх, що увіч виявляло добрий
настрій його світлості, як і те, що він цілком задоволений
грою свого підлеглого.

— Ну, ну! —сказав він поблажливо,—ви ж знаєте, що
я полюбив вас, як брата во Христі. Отож мені й захотілося
поглянути на дім ваш і ваших діток.

При спомині про діток усмішка зникла з обличчя його
превосходительства, а Ковнірчук характерно приклацнув
пальцями, як це роблять у цирку дресирувальники тварин,
і на цей сигнал моментально відчинилися двері, і з них ви-
йшли виладнані по ранжиру, одягнені в чудові костюмчи-
ки з мереживами, троє хлопчиків, такі вимиті, зачесані й
причепурені, що аж світилися. На ногах у них були одна-
кового пошиву черевички із срібними пряжками, і така ж
срібна пряжка красувалася на витому паску кожного; хлоп-
чики теж намагалися вдавати із себе щасливих, бо всі од-
наково всміхалися, хоч очі їхні таки були перестрашені.

— Ось вони, мої любі дітки! —вигукнув патетично Ков-
нірчук.—Ану, привітайте нашого дорогого гостя, приві-
тайте!

На те слово хлопчики стали один біля одного, тобто роз-
вернулися шеренгою, правильно витримуючи дистанцію, і
з їхніх вуст полилася прекрасна псальма. Діти співали її з
таким душероздирливим смутком, що князь спинився
остовпіло, і в нього на очах забриніли сльози. Він слухав
спів, нахиливши набік голову, а коли хлопчики замовкли,
пішов до них, розкривши обійми, і почав обнімати кожно-
го по черзі й цілувати, слинячи щедро їм лоби.

— Оце так утішили старого!—примовляв він.—Оце
так утішили!

— Прошу милостиво у мій дім! — урочисто проголосив
Ковнірчук, він аж сяяв від задоволення.— Все тут, як і всі
ми, безроздільно належить вам, ваша світлосте.

Я уявив, що ці слова стосуються й мене, тому розпра-
вив, як міг, плечі, й, імітуючи в ході попечителя, вплив із

передпокою в коридорець, власне, продовгувату темну кім-
нату, із якої був хід до кожної кімнати дому. Ця кімната
стала головним козирем Ковнірчука, і саме цього вражен-
ня він найбільш сподівався. Посередині висів канделябр із
свічками, але оскільки розігрувалося, що приїзд попечите
ля несподіваний, горіли тільки лампади. Всі стіни були за-

 

 

вішені старими, дерев яними, потемнілими від часу ікона-
ми, серед яких я упізнав і свою. В дальньому кутку кімна-
ти влаштовано аналой, і лише там світилося кілька воско-
вих свічечок. Від жовтого сяйва, розлитого по помешкан-
ню, все оповивалося загадковою таємничістю, лиця святих
виглядали урочистими й суворими, і дивилися вони на при-
шельців з понурою серйозністю. Князь був ошелешений.
Спершу він стояв, затамувавши подих, біля нього завмер
зі святенницькою фізіономією директор гімназії — був сми--
ренно схилений і пониклий, безмовний і упосліджений.
Руки його звисали, як неживі, а вуста зробилися тонкі й
сірі. Князь стояв з урочистою шанобою, очі його палали,
він ступнув уперед і рушив до аналою, де впав із грубим
стукотом на коліна і почав класти на себе хрести, молитися
й бити до землі поклони. На пристойній відстані від нього
так само важко гупнув коліньми об підлогу Ковнірчук, а
вже за ним троє хлопців. Всі зашепотіли, вряди-годи хре-
стячись і б'ючи поклони, а я подивувався, як доладно й
безпохибно все було упоряджено; певне, з Ковнірчука міг
би вийти немалий актор. Більше того, хлопці наче забули,
що вони діти католицької віри — на їхнє навчання було по-
кладено немало старання, в їхній поведінці не було нічого,
що б суперечило, що це не діти смиренного святенника.

— Ви, Венедикте Іполитовичу, чарівник,— сказав звору-
шено князь, перемолившись і ставши на рівні.—Вельми по-
тішили ви мені душу. Багато бачив домів, а такого, як ваш,
не доводилося.

Він пішов уздовж стін, оглядаючи і справді непогану ко-
лекцію ікон, тоді як Ковнірчук нечутно ступав слідом і го-
ворив тонким, покірливим голоском:

— Я маю свій спосіб спілкуватися з іконами. З ними
треба входити в розмову, як з людиною, а може, навіть
тонше. Зрештою, то має бути розмова не вуст, а душі,
серця, всього єства. Не має значення, чи добрий на ній
живопис, а має значення тільки внутрішня закладеність,
тобто відчуття присутності вишньої сили, схованої у бар-
вах та лініях. Але чи мені вам це казати?

Ці слова я вже чув. Так само говорив він і мені перед
тим, як уперше завітати до Охоцької. Ну що ж, урок він
затвердив добре.

— Слушно ви кажете,— тихо озвався попечитель.—
Я вас розумію і співчуваю вам. На жаль, серед директорів
гімназій не багато таких, як ви. Богові угодне наше само-
приниження.

Він обійшов усі ікони, біля кожної не лінуючись пере-

 

 

хреститися, а коли огляд закінчився, розвернувся на за-
каблуках.

— Ану, хлопчики,— сказав військовим голосом.— За-
співайте мені ще раз тої псальми. Хочу послухати, як зву-
чить вона в цьому боговгодному місці.

Ковнірчук повів очима, і хлопці миттю стали, витриму-
ючи дистанцію. І знову зазвучав ніжний, зворушливий
спів, діти співали, аж навшпиньки стаючи, замилувано по-
схилявши голови і зорячи сумними, блискучими очима, з
яких от-от мали бризнути сльози. Зрештою, у найменшого
ті сльози вже бриніли на віях, і це було так зворушливо,
що князь витяг сліпучо-білого носовичка і втирав ліве око,
'а я дивився на це дійство не без захоплення; щось і зі мною
починало чинитися дивне-дивне! Таке химерне й незрозу-
міле—проникало мені в серце, а може, глибше. Я раптом
зрозумів: єдино щирий серед усіх—все-таки князь. Ко-
лись зломило його нещастя, і ось він раптом уздрів дітей, і,
здається, бачив він насправді не цих, що співали, а своїх,
давно померлих. Так, він став через своє горе смішний і
потворний, а через нерозум свій — деспотичний, але в гли-
бині єства він безпомічний та плохий. Десь глибоко в ньо-
му — розкрита рана, і вона болить та мучить. Хто зна,
може, хтось тяжко й жорстоко його прокляв, бо не вміє
він своє горе долати без смішних та недоладних перетяжок.
Не вміє він очистити душу від намулу власної глупоти і
від тисячі безглуздих умовностей, з яких сплів власне те-
перішнє існування. Я пожалів цього нещасного, цього ма-
лого й убогого: який злий і недостойний жарт, що він но-
сить розшитий золотом мундир, що мусить вдавати із себе
пастиря, коли насправді він вівця. Ось і другий біля ньо-
го, азартний гравець і облудник. Великий актор, який за-
мість грати свої ролі в театрі, грає їх у житті. Мусить ста-
вати тим, кого грає, і перетворює своє життя у фарс. Мені
стало страшно від того, бо яка його мета? Утриматися на
маленькій посаді директора провінційної гімназії—чи така
вже це велика житейська ціль? Відтак і він нещасний і так
само нікчемний, адже розумом і талантом бог його не об-
ділив. Мені захотілося покинути їх тут, вийти, гримнувши
голосно дверима,— хай собі думають, що це вітер завітав
у цю господу. Мені й справді захотілося стати у цьому су-
тінному, побитому вогниками приміщенні вітром, крутну-
ти й завіяти, погасивши всі лампадки та свічки. Хай зали-
шаться хоч на мить у темряві і хоч на мить стануть таки-
ми, якими вони є. Хай забудуть всі оці цяцьки, якими бав-

 

 

ляться, і відчують у душі жах — може, очистить він їх од
плевелів та брехні...

Ці думки прорвалися в мені несподівано, наче зламала-
ся гребля і линула в той пролом вода. Ні, ні! Я не пови-
нен так думати, моє призначення — тішитися з їхньої за-
скорузлості та несправжності. Моє призначення—виміча-
ти таких у житті і ставити їм на лоби невидимі тавра. Я не
повинен їм співчувати, бо інакше почну втрачати себе. Поч-
ну втрачати власну суть, а коли так, ще, чого доброго, про-
явлюся тут, у цьому помешканні, живою істотою — отим
молодшим учителем гімназії—і змушений буду поясню-
вати, як я тут опинився. Саме тому я почав задкувати,
треба було мені конче полишити цей вертеп і якнайшвид-
ше втекти до того, котрий зараз самотньо блукає по засні-
женій вулиці, вдаючи, що гуляє. Вскочити йому в груди і
згорнутися там, як собачаті. Стати жалем і болем того ма-
ленького чоловічка, адже і він уже не такий, який був на
початку цієї історії. Він теж починає змінюватися і знахо-
дить у собі щось непередбачене...

Я вже й справді збирався покинути дім, коли ж хлопчи-
ки перестали співати. Князь знову пішов їх обіймати і сли-
нити їм лоби.

— Ну й ну!—сказав він.—Це не хлопчики, а справ-
дешні янголи. Дивіться мені,—пригрозив він жартівливо
Ковнірчуку,— на вас лежить обов'язок виховати їх і виве-
сти в люди. Я сам за тим стежитиму й сприятиму вам...

Ковнірчук якось дивно витягся, наче проковтнув кілка,
лице його перекосилося, але це тривало тільки долю се-
кунди.

— Який батько не хоче добра своїм дітям?—смиренно
сказав він.

— Всякі є батьки. У вас я, правда, не сумніваюся, вже
не раз казав, ви по-справжньому достойний чоловік.

Ковнірчук зашарівся, наче й справді мав право на такий
комплімент.

— Зробите мені ласку завітати у кімнати,— попросив
принижено він, розмова про обов'язки перед дітьми йому,
здається, не дуже подобалася.—Сюди, сюди, ваша світ-
лосте,—широко розчинив він двері до їдальні. Зараз ми,
з вашого дозволу, щось перекусимо з дороги.

У їдальні біля столу порядкувала Охоцька, князь обди-
вився її оком знавця.

— Моя економка!—запобігливо представив Ковнірчук.
Охоцька зробила церемоніальний кніксен.

 

 

— Родичка чи наймана? — спитав попечитель, коли
Охоцька вийшла з кімнати.

— Племінниця в перших,— з готовністю відповів Ков-
нірчук.

— Економку годилося б тримати старшу,— сухо заува-
жив князь.

— З християнського милосердя її взяв,— засокотів Ков-
нірчук.— Клопоти по дому, самі знаєте, не малі, а тут ще
діти...

Князь подивився на Ковнірчука важким, трохи підозрі-
ливим поглядом, але той був настільки смиренний і мав
таке неблазенно-смиренне обличчя, що князь зволив по-
плескати його по плечі.

— Ну-ну,— прогув він.— В моєму домі тулиться також
із десяток родичів. Зубожілі родичі — це випробування
нашої терпимості.

— Воістину, ваше превосходительство,— виструнчився
Ковнірчук.— Бідні родичі — це той інструмент, за допомо-
гою якого спитує нас бог...

В гімназію попечитель з'явився наступного дня. Він по-
бував в усіх учителів на уроках, вів з усіма себе чемно, гар-
но й лагідно обходився з дітьми. Не оминув він і мене.
Після обіду було зібрано три вищі класи гімназії, і князь
задав їм теми для творів з російської словесності. Твори
писалися під його особистим наглядом, він невтомно ходив
поміж партами, пильнуючи, щоб учні не списували, інколи
зазирав і в парти, сподіваючись знайти там розгорнутий
підручник, я при цьому непорушне стояв серед класу, як
вартовий при генералі, бо сидіти мені тоді, коли його світ-
лість були на ногах, не випадало. Зрештою, я дозволив
собі маленький жарт. В той час, коли моя видима оболона
мертво застигла посеред класу, як безсловесний бовван,
друга, невидима, вільно розсілася за кафедрою і не без уті-
хи спостерігала за мотанням по класу попечителя. Він же
нюшив поміж учнів з особливою старанністю; можливо, в
приватній бесіді, коли я вже залишив дім директора гімна-
зії, той відгукнувся про мене не вельми схвально, хоч ви-
кладати російську словесність я почав при його сприянні.
Так от, попечитель рушив до остовпілої частини мого єст-
ва. Я стояв, витягши руки по швах, виструнчившись і ви-
ставивши підборіддя, при цьому розпрямив плечі, а живіт
утягнув; жоден м'яз не рухнувся на моїм обличчі, а очі
блищали, наче скляні,— я стояв так, можливо, й годину, і

 

 

це не могло не зацікавити князя; він підійшов до мене
впритул і зазирнув мені в обличчя, наче хотів переконати-
ся, чи живий я.

— Як вас звати? — спитав у мене, остовпілого, його світ-
лість.

— Киріяк Автомонович Сатановський,— відказали
мертві мої вуста.

Він подивився на мене з підозрою, певне, моє прізвище
викликало в нього небажані асоціації. Але при учнях він
не зважився запитувати про мою генеалогію, а тільки зир-
нув так, як дивиться слідчий на спійманого злодія. Я ж
був мертвий, і на моєму обличчі навряд чи він щось про-
читав.

— Гм, гм,—сказав він, бо вже треба було якось розря-
дити атмосферу.

У класі посутеніло, і попечитель наказав унести свічки.
Я щез. Отак стояв, стояв, і в мент мене не стало—це ста-
лося так нагальне, що в попечителя зметнулися брови, а
рука скинулася, наче його світлість хотіли перехреститися.
За кілька хвилин я вже знову стояв на тому самому місці,
а сторож заносив у клас свічки. Тільки тоді його світлість
рушив до кафедри, і я поспішив зіслизнути зі стільця,
зволивши всістись у нього на колінах. Учні вже дописува-
ли твір, а попечитель приплющив утомлені очі. Я сидів у
нього на колінах, як дама, й вільно подригував ногами.
Попечитель, ясна річ, того не помічав, хоч і відчував якусь
недовідому присутність.

— Ану ти,— показав він на учня з першої парти.— Чи-
тай, що написав.

Нема нічого нуднішого, як слухати читання учнів, їхні
голоси тоді стають дерев'яні, здобувають козлячі інтона-
ції, всі оті "ме-е-е!" та "е-е!", вживаються безліч носових
звуків, отож те гугнявіння не могло не подіяти на його
світлість, окрім того, і я, невидимий, легенько дмухав йому
в обличчя, а часом і чухав під підборіддям, від чого доліш-
ня губа попечителя відвисала, а очі починали гаснути, як
каганці. Нарешті моя видима половина змогла перемнути-
ся з ноги на ногу: попечитель спав. На похвалу йому мушу
сказати, що спав якраз стільки, скільки читався твір, а
коли учень замовкав, миттю прокидався і засинав тільки то-
ді, коли чув нове бекання й гугнявіння. Видимий я теж до-
зволив собі при цьому передрімати, тільки з розплющени-
ми очима, проти чого його світлість, здається, не заперечу-
вав, та й де йому було виконувати стільки справ підряд:

спати, слухати учнівські твори й стежити за мною. Однак

 

 

старанність він мав незвичайну, бо вислухав всіх до одного
учнів п'ятого класу, після чого похвалив їх і подякував ме-
ні, на що я коротко йому вклонився. Після того він вислу-
хав усіх учнів шостого класу, і не подумавши відпустити
п'ятий клас, а коли й ці вичитали свої твори, раптом підско-
чив, аж ледве я встиг зістрибнути йому з колін, і кілька
разів пройшовся по класу від вікна до дверей і назад.

— Молодці, молодці шостий клас!—сказав він і потис-
нув мені, остовпілому, кілька разів руку. Я ж був настіль-
ки розчулений від того, що, доки читав сьомий клас, від-
чував тепло долоні його світлості, а невидима моя полови-
на вже не зважилася на святотатство і не сідала попечите-
лю на коліна, а скромно примостилась у кутку на підлозі,
бо тільки в такий спосіб я міг посприяти половині видимій,
якій доводилося все ще стовбичити.

Була глибока ніч, коли дочитали свої твори учні сьомих
класів. Попечитель так само западав у сон і виринав із
нього; учні, окрім тих, хто готувався до читання, спали й
собі, як і видимий я, тобто сиділи нерушними стовпцями,
вирячували широко розплющені очі, але життя в тих очах
не було. Сприяло загальному сну й однотонне бубоніння
читців, хоч дехто з кращих учнів старався читати і з поетич-
ними підвиваннями. Але це, здається, не дуже подобалося
попечителю, права брова його тоді ламалася, і учні, цей
надчутливий інструмент, миттю улягали волі цієї брови,
тобто починали читати так, щоб не тривожити дрімки його
світлості.

Від сьомого класу попечитель прийшов у захоплення, він
почав не ходити, а бігати од вікна до дверей, а тоді розці-
лував кількох учнів, а серед них і одного цілковитого телеп-
ня, відтак обійняв і мене, остовпілого, сказавши:

— Я вам цього ніколи не забуду!

Учням він оголосив, що коли хто з них при вступі в уні-
верситет матиме якісь потреби, хай, не соромлячись, звер-
тається просто до нього.

У такий спосіб ми були достойно винагороджені, я від-
чув щасливий настрій і твердо поклав собі в подяку його
світлості делікатно навчити учнів, щоб вони й не подумали
звертатись у своїх потребах до нього — навряд чи це щось
корисне їм принесло б, а роздратувати його світлість мог-
ло б непомірне. Тим часом я кланявся попечителю і побіг
проводжати його аж на вулицю, де покірно чекала накня-
зя карета.

— Ви той учитель,— сказав він мені милостиво,— яких
я завжди ставлю в приклад. Чудово, чудово виховаливи

 

 

своїх підопічних. Я дуже задоволений, а, повірте, не скрізь
маю таку втіху, коли ревізую гімназії.

Я послужливо відчинив його світлості дверці карети, і він
готувався вже сховатись у чорній отхлані, коли ж щось зга-
дав і спустив ногу з приступки.

— Послухайте, як ви назвали своє прізвище?

—— Сатановський, ваше-ство! — витягся я в струнку.

— Гм, дивне прізвище. Звідки ви його взяли?

— Таке прізвище носив мій благочестивий родитель,—
відрапортував я.— Власне, мій дід був Сотановський, але в
угоду великоруській вимові він змінив "о" на "а".

— Щось у ньому є трохи теє... неблагозвучне,— клацнув
пальцями попечитель.— Якесь у нього неприємне звучання,
ви не знаходите?

— Як вам буде завгодно, ваша світлість!—покірливо
відповів я.

— Такий зразковий учитель —і таке прізвище! Змініть
його, бо це перешкоджатиме вам у кар'єрі.

Я схилився в поклоні, хоч у нутрі в мене починала вини-
кати незбагненна затятість. Попечитель сховавсь у кареті,
вже гукнув візниця, і коні рвонули зі шкільного подвір'я,
а я раптом учинив таке, на що ніколи, може, не зважився б
раніше — я різко махнув ногою, наче давав кареті під зад...

Після від'їзду попечителя, мене викликав до себе дирек-
тор.

— Скажіть, чим ви зачудували його світлість? Він вами
настільки захоплений, що мені аж незручно стало: наче
зразковий стан гімназії не моя заслуга, а ваша.

Ковнірчук був настроєний благодушно і жартував. Я роз-
вів руками.

— Всі мої старання йшли на те, щоб у його світлості скла-
лося добре враження про гімназію,— сказав я поважно.—
А це в моїх інтересах.

— Ну, звісно, й у ваших. Сідайте й прочитайте цей папір.
Переді мною лежало підписане й пронумероване подання

до нагород. Окрім мене, там були записані Ленсаль та

Міхневич.

— А Міхневича за що? — спитав я здивовано.

— З християнського милосердя,— відказав з усмішкою
директор.— Дуже він потратився на ремонт квартири, а ста-
лося це, по-моєму, завдяки вам.

Я промовчав, Охоцька розповіла йому 6 про це.

— Не думайте, що я не ціню вашої служби,— сказав Ков-
нірчук.— Коли зуміли так захопити його світлість, у вас

 

 

І справді щось є. Я, правда, сам того не помічав, але віри-
тимемо суду начальства.— Він усміхнувся, але та усмішка
була нежива.

Я подякував і пішов з кабінету, неясно прочуваючи, що
ніякої винагороди мені, очевидно, не дочекатися.

У глибині коридору я уздрів Барановського, який при
моїй появі хотів зникнути, але я встиг махнути йому, щоб
зупинився. Хлопець стояв зніяковілий і, мені здалося, роз-
гублений. Світив синьою шкірою обличчя, і я знову відчув
до нього жалість.

— Чого не заходиш? — спитав я його м'яко.

— Хворіла мати,— видихнув Барановський.— Доводи-
лося все робити вдома.

— Вже їй легше?

— Легше,— шепнув хлопчик.— Але сьогодні в мене дві
репетиції.

— Ну, то приходь, коли зможеш.— Я по-батьківському
спатлав йому чуба й повернув до вчительської, бо задзвонив
дзвінок...

Цього-таки дня до мене завітала Охоцька. Вона була зні-
чена, бліда і весь час м'яла поділ фартуха. На мій великий
подив, вона запропонувала мені знову столуватись у неї, при
цьому подивилася на мене підбадьорливо, так, як дивилася
в час наших приятельських стосунків. Я згодився на й пр-
позицію, це було мені зручно, але на її запросини спуска-
тися до неї обідати відмовився. Охоцька начебто трохи за-
смутилася, але відійшла від мене задоволена. Я спробував
прочитати її думки, але мені це не вдалося.

Загалом, останнім часом я помітив послаблення моїх про-
никальних здатностей. Щось у мені коїлося не зовсім зро-
зуміле, я менше почав цікавитися людьми. Прочувалася й
дивна обважнілість у тілі, я почав утомлюватися. Це особ-
ливо стало помітно після виїзду попечителя — до мене по-
вернулася туга, яку відчував, коли моя невидима половина
подалася була вслід за фактором до Києва. Тоді цей стан
було легко пояснити, тепер же він гнітив. Я міг годинами
сидіти у фотелі у себе вдома і помаленьку покурювати си-
гару, не маючи в голові жодної думки, а в серці жодного
бажання. Тоді й приходив найбільше той хиткий і непевний
настрій, від якого я розклеювався і старів. Інколи я впадав
у заціпеніння, а коли отямлювався, то помічав, що очі мої
бачать світ тільки чорно-біло, решта відтінків та барв не
сприймалася. Я зрозумів цей стан як перевтому, але ще одне
непокоїло мене так само: моя видима й невидима частини
єства починали відділятися одна від одної неохоче, мені

 

 

треба було вже для цього вольового зусилля. Особливо це
посилювалося тоді, коли я з кимось по-дружньому пороз-
мовляю чи взагалі викажу до когось прихильність. Мож-
ливо, в такий спосіб я й справді виявляв ознаки старіння,
хоч про старіння в моєму віці говорити ще рано. Ще одне,
раніше не звідане, з'явилось у мені: коли я лишався сам
і не ціпенів, самотність починала аж припікати мені. Тоді
я з обридженням озирав стіни свого помешкання, помічав
убогу меблю, нелад, якого не мав сили позбутися. Мене
тягло на вулицю, хоч погода стояла квасна, мрячило дощем,
який замінювався мокрим снігом. Я виходив і в таку пого-
ду — тулявся по вулицях до повного виснаження. На лю-
дей при тому майже не дивився, зате розглядав пильно
власні чоботи, які товклись у напіврозталому снігові, пере-
стрибували калюжі а чи просто брели через них. Кілька
разів я зустрічав Миколу Платоновича Біляшівського, ми
з ним чемно розкланювалися, але в розмову не вступали.
Одного разу більше знічев'я, як з охоти, я пустив за ним
свою невидиму половину, але нічого тим не досяг, бо мов
видиме єство, покинуте на брудних, заболочених вулицях,
раптом так гостро затужило, що повернуло до себе єство
невидиме — ми подалися додому. Потім я курив, запавши
в транс, і очуняв тільки вранці, коли треба було поспішати
в гімназію, їжу мені Охоцька присилала чи й приносила
сама, вона знову спробувала вступити зі мною у приязні
стосунки, але, помітивши, що я залишаюся холодний, поки-
нула ці заходи. Здається, не ладилось у неї з Ковнірчуком,
але й тут я не виявив інтересу і пальцем не кивнув, щоб ви-
яснити, який це кіт пробіг між ними. Після від'їзду попечи-
теля Ковнірчук відправив дітей до Охоцької, відмовивши
їй і в посаді економки. Він почав учащати, як говорили в
гімназії, в дім лікаря Трохимовського, де сідав за карти
і проводив за цим заняттям усі вечори. В лікаря Трохимов-
ського збиралася вишукана компанія, яка складалася з пол-
ковника Дупанова-Ростовського, правителя канцелярії гу-
бернатора і ще кількох помітних чиновників. Казали також,
що Ковнірчук підбиває клинці до перестарілої дочки лікаря
Трохимовського, якій уже за тридцять, але жениха вона й
досі не мала. Але про це я чув тільки краєм вуха — стали
мені й такі речі нецікаві.

В один із порожніх вечорів завітав до моєї квартири Бара-
новський. Хлопець переступив поріг із острахом, обличчя
у нього було блідіше звичайного, а руки тремтіли. Зирнув
на мене великими синезними очима, і я відразу збагнув:

 

 

щось із ним коїться також. Тому обняв хлопця якнайтеп-
ліше за плечі і провів до себе в кімнату, тим більше, що мені
тільки-но було принесено самовар.

— Відчувай себе, як удома, хлопче,— сказав я і, готуючи
чай, почав буденно розпитувати його про справи домашні та
шкільні. Барановський відповідав невлад, і я, приглянув-
шись до нього пильніше, помітив, що він з чимось пильно
від мене криється. Оте "щось" сиділо на самому споді його
єства, сховане, кудлате, їжачкасте,— затамований згусток
темряви. Тим часом я промовляв:

— Твій твір його світлість відзначив особливо — це має
тебе зобов'язувати. В тебе добрий дар слова, і йти б тобі
вчитися на філософський факультет. Коли хочеш, можу в
сьомому класі підготувати тебе до вступу, вчитимешся до-
датково по кілька днів на тиждень — це не буде важко ні
мені, ні тобі.

— А чим я заплачу? — тихо спитав хлопець.

— О господи! —вигукнув я.—Чи все має в цьому світі
оплачуватися? Хай це буде в нас із тобою така обопільна
гра. Зрештою, коли я сам тобі це пропоную,— строго за-
уважив я,— це значить, що беру на себе такий обов'язок за
спасибі.

Я пішов у сусідню кімнату, щоб винести звідти печиво до
чаю, яке купив навмисне для цього візиту, а коли повер-
нувся до столу, то аж здригнувся — хлопець притьма ки-
нувся мені в ноги й голосно заридав.

— Вибачте мені, Киріяку Автомоновичу! Вибачте мені
мій гріх, я винуватий перед вами! — закричав він, обіймаю-
чи мої коліна.

Я лагідно звів його з підлоги і всадив у крісло.

— Ви так до мене добре ставитеся,— ридав хлопець,—
а я... я прийшов вас... труїти!..

Я остовпів. Щось таке чудне сказав цей Барановський.
Холодна хвиля облила мені груди, і я миттю позбувся сен-
тиментальності й оспалості.

— Ану, кажи, що сталося? — спитав я грізно і обдав ма-
лого таким холодом, що той аж руками захистився.

— Це все вони... хлопці,— сказав він.

Сягнув собі в кишеню і вихопив мале пуздерко.

— Оце мені дали, щоб я вилив вам у чай!

Я відгвинтив покришку й понюхав. Запаху рідина не
мала. Я знову загвинтив покришку і поклав пуздерко в ки-
шеню. В мене похололи пальці на руках та ногах, і я ледве

 

 

адолав розібрати замішану на плачі та схлипах розповідь
Барановського.

Це пуздерко вручили йому учні шостого класу, наказавши
влити отруту мені в чай. Коли б він, Барановський, того не
зробив, вони обіцяли покарати його на смерть. Для вико-
нання намисленого вони дали йому чотири доби, а сьогодні
минає строк, коли він це мав учинити. Коли ж він донесе
на них, учні пригрозили його повісити, а також спалити дім
його матері.

— Я не міг їм відмовити, але й не можу вас труїти, ви ні-
чого мені лихого не сподіяли, а були завжди до мене лас-
каві.— Він плакав і ломив пальці.

Я відчував, що холод від пальців розливається мені по
руках та ногах.

— І ти посмів,— закричав я,— і ти посмів до мене з та-
ким прийти?

Хлопець звалився переді мною на коліна і молитовне
склав руки.

— Чому вони цього хотіли?—горлав ще несамовитіше
я.— Що я їм зробив, окрім добра?

— Вони ненавидять вас,— прошелестів сухий, як папір,
голос.

Я дивився на Барановського широкими очима: чогось тут
не розумів. Щось тут відбувалося несусвітне, що ніяк не
вкладалося мені до голови. Отрута, цей хлопець, хтось мене
ненавидить до такої міри, що зважився отруїти,— чи не
змора це вві сні? Що воно робиться в цьому світі, і як це
пояснити? Я несамовитів. Все в мені бунтувалося й лама-
лося, я відчув, що з горла в мене от-от вирветься крик, що
наступної хвилини кинуся на цього нещасного, який безпо-
мічно клякне отут на підлозі, і розтопчу, розшматую
його.

— Говори,— ледве вичавив я з себе.— Говори, за що
вони мене ненавидять?

— Всі вас бояться,— слухняно зашелестів паперовий го-
лос.— Вони кажуть, що ви... сатана!

— Як ти сказав? — схопив я його за барки й підняв над
підлогою.—Ану, повтори, як ти сказав?

Це не я сказав, а вони. Я завжди їх переконував, що
ви добрий, тільки вдаєте злого.— Хлопець у моїх руках тре-
петав.

— Геть! — проказав я коротко й показав рукою на две-
рі.— Геть, щоб ноги твоєї тут не бачив!

— Але вони вб'ють мене, пане вчителю І — вигукнув з
жахом хлопець.

Тоді я отямився. Більше того, мені стало смішно зі всього,
що тут переживав. З цієї дурної, наївної, алогічної історії,
в якій було більше сліпого безум'я, ніж розмислу.

— Ну заспокойся,— сказав я майже спокійно.— Заспо-
койся, кажу! Сідай і побалакаємо.

Посадив його у фотель, і він був у ньому, як перелякане
кошеня.

— Я зараз відведу тебе в поліцейську дільницю. Не ля-
кайся. Там все розкажемо, а коли твоїх друзяк заарештують,
тебе відпустять. Хочеш так?

Він дивився на мене голубими перестрашеними очима
і тільки ледь-ледь похитав головою. Тоді я сказав інше:

— Не хочеш, то вертайся додому. Завтра вранці, ще до
занять, приходь до мене і щось придумаємо. Хто тобі дав
отруту?

Він назвав чотири прізвища: двоє відмінників і двоє те-
лепнів.

— Де вони її взяли?
Барановський того не знав.

Тоді я відкрив пуздерко і взяв на язик рідину: щось со-
лодке й терпке.

— А ти певен, що це отрута? — спитав я.
Барановський тепер нічого вже певен не був. Але сказали,
що це отрута. Я розсміявся.

— Це ніяка не отрута, і вони з тебе кпили. Іди спокійно
додому, а завтра розберемося.

Він слухняно встав і тихо попрощався. Пішов розбитою
ходою до дверей і тільки там спинився. Повернувся і ска-
зав втомлено:

— Це отрута, Киріяку Автомоновичу. Вони на моїх очах
вбили нею кота...

Тоді вийшов, обережно прихиливши двері, а я кинувся до
відра з водою, щоб якнайшвидше прополоскати собі
рота...

Наступного ранку в гімназію прискакав кінний городо-
вий. Він викликав директора і звістив йому, що в кам'яній
долині Тетерева, неподалік Голови Чацького, знайдено труп
хлопця в гімназичній формі, який, очевидно, покінчив само-
губством. На цю звістку я викликався піти розпізнати вби-
того. Якраз мимо проїжджав порожній візок, і я в супроводі
кінного поліцейського помчав на Павлюківку. Всю дорогу
просив візницю їхати швидше, бо напевне знав, що нещастя
впало на Барановського.

 

 

Ми спустилися, посковзуючись і часом падаючи, з кам'я-
нистої гори — біля річки зібрався гурт мовчазних людей,
роззявляки стояли й на скелях, безгучно снували чорні по-
статі поліцейських. Земля була злегка притрушена снігом,
але його ще не було стільки, щоб покрити землю цілком —
сніг давніший під час останньої відлиги розтав. Через це
повітря й краєвид відливали холодною сірою барвою, і чорні
постаті одягнених по-зимовому людей видавалися похмури-
ми: в повітрі виразно ширяв дух смерті.

Ми пішли кам'янистою стежкою, і люди, як на команду,
повернули в наш бік обличчя. Вони розступилися, пропус-
каючи нас, і я побачив скорчений і теж припорошений тру-
пик. Голова була неушкоджена, і я впізнав його від-
разу.

— То учень шостого класу нашої гімназії Вікентій Бара-
новський,— сказав я дерев'яним голосом, видихаючи разом
із словами клубінь пари.

Мимовільно зирнув угору: хлопець зірвався з крутої ске-
лі, там зараз теж стояли поліцейські і зирили вниз.

— Це вбивство чи самовбивство? — спитав я у слідчого,
якого візуально знав.

— Над скелею досить снігу,— відказав той, дихаючи клу-
бенями пари,— там лишилися сліди тільки вашого вихо-
ванця.

Я знову глянув на Барановського, він мав напівзаплю-
щені очі, і, мені здалося, ті очі дивилися на мене. Стало не-
затишно й холодно в цій сталевого кольору кам'яній долині,
тілом моїм пройшли дрижаки.

— Вам доведеться підписати протокол дізнання,— ска-
зав десь далеко сумирниц голос слідчого.— Для цього ви-
кличемо вас у поліцейське управління.

Я хитнув головою, щосили стискаючи зуби, бо вони неса-
мохіть почали вибивати дріб. Засунув руки глибоко в ки-
шені, намагаючись хоч трохи зігрітися, але це мені мало
допомогло.

Кров застигла мені в жилах, а обличчя набиралося тієї ж
барви, як і все навколо.

— Де він жив? — спитав слідчий.
Я тихо відповів. Поліцейський схилився над планшетом
і записав.

— Він безбатченко,— навіщось сказав я.— Утримував
репетиціями матір і малих братів та сестер.

— Чи знали ви його ближче? — прозвучав замерзлий
і синій голос слідчого.

 

 

— Знав,— відповів я, намагаючись не дивитися на при-
жмурені очі мертвого.— Часом він заходив до мене на квар-
тиру.

Мені раптом захотілося розповісти йому все. Отак звіль-
нитися відразу від цього тягаря і від тремтливої напруги,
яка розбивала мені тіло. Але я не міг того вчинити, не по-
радившись із директором: ця справа зачіпала честь гімна-
зії.

— Ми побалакаємо з вами пізніше,— почув я голос слід-
чого.— Не заперечуєте?

Я скинув очима: переді мною стояло спокійне і так само
посиніле обличчя. Слідчий пританцьовував на одному місці,
а руки мав засунуті глибоко в кишені.

— Радий вам служити,— відказав я без особливого енту-
зіазму.

Двоє поліцейських принесли ноші і поклали на них уби-
того. Один із них схотів прикрити розплющені повіки, але
нічого в нього не вийшло.

— Чи можу я вже йти?—спитав я у слідчого.—Пере-
прошую, але в мене уроки.

Слідчий хитнув, а я відчув, що коли б побув у цій про-
мерзлій долині ще трохи, то таки зацокотів би зубами. Я пі-
шов хутко і стрімко, намагаючись розігнати застояну кров.
Зрештою поліз по крутій, обледенілій стежці, хоч трохи далі
була пологіша: тією пологішою пішли поліцейські з
ношею.

Я дерся під гору, ковзався, хапався за висохлий бур'ян,
кілька разів падав — наче тікав від цього мертвого місця
і від гострого духу смерті. Здавалося, вона йде слідом і за
мною; так само, як я, дереться по крутій стежці, дихає мені
в потилицю; дивний жах почав народжуватись у мені, а мо-
же, й відчай. Мені раптом стало гаряче, аж піт вибився на
чолі, водночас зуби таки не стрималися й зацокотіли. Я ку-
сав собі губи і язика, намагаючись стримати зрадливий
трем, у горлі в мене застрягла іржава грудка, я обдер об
каміння шкіру на руці, а смерть ішла за мною і йшла, лізла,
хекала, важко дихала — костомашна, холодна, замерзла, хо-
тіла схопити мене за одежу, тяглася до мене рукою; я по-
спішав і ліз по крутій стежці майже навкарачки, очі мої
вкривалися каламутною плівкою, і я збагнув, що те іржаве
в горлі — таки крик, і я зміг би легко звільнитися від цього
наслання, коли б кинув його в кам'яну ущелину, хай би роз-
бився об це каміння, як розбивається дзеркало,— на тисячу
скалок та уламків і на тисячу відлунь. Але навколо товк-
лося надто багато людей, і я поліз стежкою вже відчайно,

 

 

бо збагнув: ще мить, ще секунда, і тіло відмовить мені —
покочуся я назад у холодне, кам'яне царство, де чатує на
мене холоднорота порожнеча, а разом зі мною, міцно вче-
пившись у мене, покотиться й сухокоста, яка ні на хвилину
від мене чомусь не відступає.

— Чого це ви полізли по такій крутизні? — почув я рап-
том над собою голос.

Звів обличчя і крізь каламутну плівку побачив обличчя,
оторочене білою шапкою волосся. До мене простягалася
рука, довга, кістлява.

— Хапайтеся! — сказав Микола Платонович Біляшів-
ський.

Я таки схопився за ту руку, і вона допомогла мені видря-
патись у найкрутішому місці.

Я стояв і віддихувався, в очах мені спалахували зірочки.

— Знав цього вашого учня,— сказав Микола Платоно-
вич.— До речі, він вас любив...

Я озирнувся на Біляшівського трохи злякано, але він ди-
вився вниз, де мертво лежала вкрита тонким, сірим льод-
ком річка. І раптом фізично відчув, що мав переживати той
хлопець, коли зірвався зі скелі. Побачив, як ріка хитається,
а може, й крутиться, як гостро починає пахнути, свистить
у вухах вітер, а тіло корчиться в передчутті смертельного
удару. Я здригнувся і тільки тоді уздрів, що на мене див-
ляться добрі, старечі, оточені сіточками зморщок очі; цей
чоловік, здається, мовчки співчував мені. Тоді щось схит-
нулось у моїй душі, і я раптом відчув себе малим хлопцем,
і це прибіг до батька, а перед тим мене образили; сльози
кипіли в моїх очах, перепечені й гарячі, я готовий був ви-
бухнути плачем; щипало мені в носі та в горлі, і, сам не ві-
даючи, як це сталося, язик мій раптом заговорив. Я поспі-
шав висловити все, що знав і що відчував, оповідав, захли-
наючись і ковтаючи слова; говорив я, нічого не притаюючи
й не вигадуючи: все про цього хлопця, який, виявляється,
любив мене; щось таке воістину чудне для мене—любив!
Можливо, я повівся в цій ситуації не так, як годилося, мож-
ливо, мені не треба було відпускати його самого, а залишити
в себе на цю ніч. Зрештою, одне я втаїв: не сказав тим
співчутливим очам, що міг послати за хлопцем свою неви-
диму половину, міг відстрашити хлопця і відвести від цього
гибельного місця. В цей мент, одначе, я й сам вірив, що тут
годі було щось удіяти, адже не передчував лихого, бо остан-
нім часом починаю руйнуватися і змінюватися й сам, і це
фатально й невідворотно. Про все це я волів промовчати,
щоб не подивився на мене мій співрозмовник, як на боже-

 

 

вільного, але мій язик говорив та й говорив; виявилося,
щоб оповісти цю елементарну історію про відвідання учнем
учителя і про той останній вечір, коли він відкрився мені,
стало потрібно безліч слів, і ці слова плуталися і ніяк не
могли доладно зв'язатися. Інколи я позирав на Миколу
Платоновича, але бачив супроти себе ті ж таки добрі й терп-
лячі очі, і через це не міг зупинитися, а таки говорив. Ще
ніколи до того не говорив я так багато, а коли оповів усе,
коли всі слова вилились із мене, як вода із утопленика,
я відчув невдоволення, бо, попри все, мені не вдалося роз-
казати тим співчутливим очам нічого. Одне тільки знав:

той жорстокий клубок у горлі розчинився і зник; крик мій
перетворився, розсипався та розклався на всі оті слова, тому
й стали вони, як уламки з розбитого дзеркала. До кожного
речення я прикладав недоладне й кострубате "розумієте",
бо хотів, щоб мене таки зрозуміли,— тільки так міг стати
певний, що холоднорота костомаха, яка лізла за мною під
гору, відстане від мене й покине: жах мене обіймав, безмеж-
ний і зимний, крижаний і засніжений жах!

— Давайте трохи пройдемося,— сказав Микола Плато-
нович, в його голосі прозвучали сердешні нотки.— Все, що
ви розказали,— речі немалої ваги.

Ми пішли від скель до соснового лісу; люди, які стояли
неподалік, теж покинули свої спостережні пункти й помалу
розходилися, як і ми, попарно, і також гомоніли. Мені знову
стало холодно, і я звів комір пальта.

— Звісна річ, ви збираєтеся розповісти все це директору
гімназії і порадитися, чи виносити сміття з хати?..

— Я вже його виніс,—сказав мій голос, зуби починали
цокотіти.

— Нічого ви ще не винесли,— м'яко заперечив Микола
Платонович.— Хочете послухати мою пораду?
Я мовчав. Кусав губи, щоб збити дрижаки.

— Ті хлопці, що ви їх назвали, провинилися, але ще не-
відомо, чи так важко. Ви не викинули отруту?

Я безмовно поліз у кишеню і вийняв пуздерко. Подав
його Миколі Платоновичу, і той спокійно його сховав.

— В мене є приятель лікар,— сказав він.— Хто зна, мо-
же, це ще не отрута, і, може, для тих хлопців досить того,
що сталося. Знаєте, я багато прожив і багато бачив. І мені
здається, що половину злочинців нашого світу витворила
поліція. Поліцейські не шукають істини, а відчувають по-
требу карати. Байки про мудрих поліцаїв та хитрих зло-
чинців — це вигадки літератури, в житті все складніше.
Більшість злочинців самі себе засаджують за грати, бо в

 

 

них говорить сумління. Самі вони тільки випадково вчи-
нили злочин у тимчасовому засліпленні чи безумстві. Зго-
дом вони стають нормальними людьми і здатні мирно й не-
шкідливо жити. Поліція ж кидав їх у злодійське середовище
і часто перетворює людей, що вчинили злочин випадково,
на запеклих криміналістів. Є давня антична мудрість: біль-
ше лікарів — більше хворих, отож більше поліцейських —
більше злочинців!

— А обов'язок перед мертвим? — спитав я.

— Обов'язок перед мертвим,— сказав Микола Платоно-
вич,— це те, що потрібно живим. Хлопцю вже байдуже до
справ цього світу, а помста — один з найогидливіших люд-
ських пережитків.

— Тоді ви за злочини, але проти кари?

— Я проти злочинів і за розсудливу кару. Коли хочете,
залиште цю справу мені...

Я подивився на нього здивовано.

— Хочете знати, що я вчиню? Піду до батьків кожного
з тих чотирьох, кого ви назвали. Про те, що вчинили їхні
діти, оповім по секрету. І я певен, що цього досить.

Ми йшли через сосновий гай. Земля була ледь-ледь при-
порошена снігом, а на верхівках дерев тужливо каркали во-
рони. Микола Платонович звів голову, я мимовільно поди-
вився й собі. Висіло над світом насумрене небо, низьке, сіре,
готове розсипатися міріадами сніжин. Ворони на верхівках
непокоїлися, перелітали з гілки на гілку й кричали. Вітер
хитав кронами, і сосни шуміли одноманітно й загрозливо.
Я раптом відчув, що малію в цьому лісі, що й ці сосни, й во-
рони, й небо дишуть супроти мене загрозливо й тужно.
Зуби в мене перестали цокотіти, але тепліше мені не зро-
билося. Холод пронизував мене до кісток, а може, я прості-
сінько втомився. Не знав, що відповісти своєму незвичай-
ному співрозмовнику, бо з мене вивіялися раптом усі думки
і зникла спромога відчувати. Ноги наливалися свинцем, а го-
лова набрякала. За мить глибоко на дні мого єства щось
заворушилося. Щось їдке, колюче, добре мені знайоме —
я дав йому в мені розростися. Так я починав сердитися. На
це небо, дерева, вітер та ворон. На цього мимовільного
співрозмовника з його дивною доморощеною мораллю та ло-
гікою.

— Кожен чоловік,— іржавим голосом сказав я,— грома-
дянин суспільства, в якому живе. Злочини виникають від
того, що люди не розуміють свого призначення, а живуть
самі по собі. Відтак і не відчувають достатньої відповідаль-
ності за свої вчинки. Не відчувають належного страху й

 

 

розпускаються. Тільки той, у кому сидить добре прищепле-
ний страх,— нешкідливий державі та людям. Тому кожен
злочин повинен завершуватися достатньою карою. Тільки
так можна встановити на землі лад та гармонію.

— Мертвотний лад і мертвотну гармонію,— сказав Ми-
кола Платонович.— Я все-таки вірю, що добром можна дj-
сягти більшого, ніж злом. Добром ми облагороджуємо світ,
а злом його вбиваємо. Не страх треба в людині розвивати,
а почуття сумління.

— Через це на вас і Дивляться як на дивака,— сказав
я, злостиво всміхаючись.—А я диваком у цьому світі бути
не хочу...

Я раптом рвонувся вперед і швидко пішов. Біляшівський
лишивсь у мене за спиною. Дивився мені вслід, і я болісно
відчував його погляд. Але по-справжньому хотів від нього
втекти. Тому йшов усе швидше й швидше, а коли перестав
відчувати його погляд, побіг. Важко вихекував повітря, тіло
моє стужавіло від холоду, але від бігу не стало мені тепліше.
Я задихався, бо здалося, що хоч і біжу, викладаючи всю
силу, але нітрохи не просуваюся вперед. Очі мої заливав піт,
а руки й ноги ціпеніли...

І все-таки я вчинив так, як казав мені Микола Платоно-
вич. Це сталося не тому, що я його послухався, а так скла-
лися обставини. Я повернувсь у гімназію якраз посередині
уроку, всі були зайняті по класах, і цього разу в довгих на-
ших коридорах не було чутно ні звуку: діти, очевидно,
дізналися про нещастя й сиділи приголомшені. Коридор наш
був майже темний, освітлений тільки двома вікнами в од--
ному й другому Кїнці, через що посередині запалювали лам-
пи. Освітлення було погане, і в похмуру погоду по сутерену
розливалася бліда, жовта півсутінь. Незвідь-чому я вирішив
зайти не з парадного ходу, а з двору, отож директор, який
очікував мене біля парадних сходів, опинився якраз із про-
тилежного боку коридора. Я побачив у глибині його окорен-
кувату тінь, від кволого світла вона здалася мені розбух-
лою, як чорнильна пляма на промокальному папері. Він
миттю відчув мою появу і пішов назустріч серед тої кроміш
ньої жовтої тиші, притому так скрадливо, що я не чув його
кроків, напливав, як згусток темряви, як щось морочне й не-
відворотне, напливав загрозливо й невідхильно, і мені в гор-
лі знову виросла їжачаста грудка крику. Ось зараз він на-
пливе на мене, схопить і закрутить, і ми рвонемо просто
через стелю в небо. Я затремтів, як осиковий листок, і за-
плющився, а коли розплющився, то привиддя зникло, стояв
тільки супроти мене мій безпосередній начальник, очі його

горіли, а обличчя видовжилось, як у цікавенької ли-
сиці.

— Що там сталося?

Я почав оповідати. Нудним, безбарвним голосом. Про те,
що побачив, і про те, що дізнався від слідчого. Про сліди,
які вели до скелі, і що були там тільки сліди Барановського.
Про те, що той упав і розбився чи вчора ввечері, чи
вночі. Про замерзлу кров, і що ця смерть цілком незро-
зуміла.

— Отож, самогубство? — спитав директор.— Кажуть, він
заходив до вас додому?

Я оповів Ковнірчуку про ті кілька візитів Барановського
і про наше чаювання. Згадав і про його вчорашній прихід,
сказавши, що вчора виглядав він пригнічено і скаржився на
головний біль.

— Все це нерви,— мовив трохи бридливо директор.—
Хлопець перевтомився від численних репетицій.

— Він годував тими репетиціями себе і сім'ю.

— Результат перевтоми. Саме так ви й скажете в полі-
цейському управлінні.

— А що я міг би сказати іще?

— Та, звісно, нічого,— пробурмотів директор.— Прене-
приємна історія...

Я не зміг бути відвертий з цим чоловіком, здається, з тої
простої причини, що він сам того не хотів: надто потерпав
від того, що на гімназію могла впасти тінь. Знову наплив-
ла на мене втома, залила все тіло, заповнила голову, і я аж
похитнувся, хапаючись рукою за стіну.

— Ну, не переймайтеся,— заспокоїв мене директор.—
Чого в житті не трапляється.

Мені здалося, що він позіхне при цих словах, настільки
знуджене й байдуже стало його обличчя. Зирнув на мене
водянистими очима і щось сказав.

— Що? — перепитав я.

— Звільняю вас на сьогодні від занять у гімназії,— мо-
вив директор голосніше.— Йдіть додому й відпочиньте.

— Дякую,— прошепотів я.— Мені ще й справді не дово-
дилося переживати таких випадків.

— Життя, дорогий ви мій,— це не дорога, посилана кві-
тами,— по-менторському зауважив директор, і в його голосі
забриніло щось схоже на співчуття.— Але що вдієш, коли
дехто чинить так, як ми з вами ніколи б не вчинили. Так,
так,— проголосив він,— пренеприємна вийшла історія...


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 4; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.134 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты