РОЗДІЛ IX

Попечителя Київського учбового округу знав кожний, хто
віданню того округу підлягав. Я ж зацікавився ним ще в
часі навчання у Київському університеті — між іншим, про
нього писалося в моїй першій "Чорній книзі", яка, на пре-
великий жаль, згоріла. Не маю наміру переживати тої істо-

рії вдруге, бо така вже моя вдача: згублене не відновлю-
вати — нудна це і невдячна робота. Високий, огрядний князь
Матневський-Шашкін вразив був мене, коли вперше потра-
пив мені в очі. Мав звичку прогулюватися пішки, навіть
без супровідного слуги, очі в нього були геометричне круг-
лі, сині й трохи здивовані, нижче стримів поважних роз-
мірів ніс, помережаний червоною сітківкою капілярів, ще
нижче — дві маленькі й тонкі губи, такі маленькі, що дивно
ставало, як пролазить між них ложка. Це було перше, що
зацікавило в князя, і я тоді немало попотів, придумуючи,
щоб побачити, як він їсть. Я це уздрів, але був розчарова-
ний: князевий рот мав надзвичайну здатність розтягува-
тися, і в нього, як виявилося, могла ввійти не тільки проста
ложка, а й ополоник. Бакенбарди князь носив високо під-
стрижені, а підборіддя мав широке. Саме дивлячись на це
підборіддя, його підлеглі небезпідставно відчували в колі-
нах трепет. Голос у князя був тихий, тоненький і зовсім не
пасував до його масивної постаті. Цей контраст змушував
думати про підступність цього чоловіка, що, здається, від-
повідало істині.

Зараз я відтворюю портрет Матневського-Шашкіна по
пам'яті, і мені знову стає сумно від того, що перші мої за-
писи про нього загинули, були там деталі невідновні. Отож
я пускаю його зі своєї свідомості отаким відтвореним. Хай
ступає, поважно роззираючись, в історію нову. Я бачу, як
часом він зупиняється, здебільшого біля церкви, і широко
хреститься. Тоді його круглі оченята виливають розтопле-
ну синю печаль.

Біля кожної церкви він зітхав і заходив досередини, де
з насолодою вдихав дух ладану і горілих воскових свічок.
Тоді душа його розширювалася, і він наповнювався слізь-
ми й замилуванням, було йому тихо й сумно, і думав він
про гріхи свої та світові. Перед ним плавали дитячі личка,
здається, вони співали якийсь канон церковної служби,
князь упізнавав їх: двійко юних і гарних дітей, блідих та
жовтих, як віск, бо вони померли, а він зволив думати, що
то була кара йому за гріховне життя, що його вів до нещас-
ного випадку. Князь виходив із церкви з племінним погля-
дом і з такими підтисненими вустами, що нагадували вони
швидше риб'ячий, а не людський рот — смуток його був
справжній, а може, тільки трохи награний, адже відтоді, коли
під час епідемії скарлатини померли його діти, минуло вже
п'ятнадцять років. Тож часом він змушений викликати в
собі той біль, адже розумів, що нічого такого забути не
може, що кару божу він має спокутувати двома способами:

каяттям, молитвою, постом, усамітненим життям (перший
спосіб) і ревною службою державі, притому ревною на-
стільки, що в ного підлеглих недаремно трусилися б коліна
(спосіб другий). Тому весь його дім було наповнено ста-
рими й новими іконами, які князь не втомлювався купува-
ти, лампадами і влаштованими в кількох місцях аналоями.
З книжок у його домі були тільки Біблія, Псалтир, бого-
служебна література і підручники, за якими навчалися ви-
хованці семінарій та духовних академій; він не втомлював-
ся ті книги перечитувати, а за настільну мав "Моральне бо-
гослов'я". Коли ж з'являвся в канцелярії учбового округу,
то обличчя всіх його підлеглих ставали, як у пісників, і го-
ворили вони, намагаючись вживати якнайбільше біблійних
висловів. Часом князь Матневський-Шашкін скликав чи-
новників у свій величезний кабінет, де, крім портрета госу-
даря, висіло сім солідного розміру ікон, і проголошував одну
й ту ж промову, яку дехто встиг запам'ятати дослівно і по-
тім досить утішно її пародіював. Перед тим як почати,
князь заплющував геометричне круглі очка, і на його облич-
чя лягав мир. Від цього глуха тиша залягала навкруги, та-
ка, що навіть павуки й мухи не дозволяли собі чинити зай-
вого шуму, бо знали: після того піде твердий наказ усіх їх
винищити. Коли ж погасали князеві очі, обличчя його ста-
вало добре і благе, а вуста ледь-ледь розсувалися, бо м'як-
шали. Всі дивилися на те обличчя з підхлібною увагою, а
дехто з тих, хто дозволяв потім пародіювати попечителя,—
з радісним очікуванням; князь розплющував очі раптово, і
його рот починав викидати слова одночасно з цим чародій-
ним актом прозріння:

— Я хочу звернути увагу панства, і ви повинні в наказах
та циркулярах передати ці мої думки в усі учбові заклади,
ввірені в моє попечительство, що вся новітня наука, всілякі
філософські учення і нова література — це ніщо інше, як
творіння сатани. За божим допустом вони викидаються у
світ, щоб Через диявольські спокуси випробовувати нашу
віру й сумління, бо, спитуючи нас, бог уселяє в нас тверду
віру в себе, достойних належно винагороджує, а недостой-
них відсилає кипіти в пекельній смолі. Єдино істинна нау-
ка — це закон божий, і коли ми навчимо наших підлеглих
та учнів слідувати кожній його літері — виконаємо своє при-
значення навчителів і зробимо підлеглих вірними слугами
бога, царя, як божого помазаника, і держави, цієї вищої бла-
годаті для людини. Тоді ми посіємо на землі мир і високу
моральність і дамо тим самим нищівну відсіч сатані, який
щороку нас спокушає і хоче розладнати твердо упорядко-

ване, бережене законами життя, перетворивши його у брид-
ку марноту марнот. У мене все, панове, візьміть це до ува-
ги й виконуйте.

Колись я, вперше почувши цю промову, був непомірне
нею врадуваний, ці слова викликали в мене святий трепет —
це таки було щось вище наївної науки мого батечка, який
розумів і хотів розуміти світ десь так само примітивно, як
будував свій світогляд,— не на загальнодержавних інтере-
сах, а на своїй простакуватій вірі, через що мимовільно про-
тиставляв себе світові і творив тим самим гріх, що його на-
зивають гординею людською. Кажучи відверто, свого часу
я також гадав здійснити те, до чого додумався згодом ди-
ректор Житомирського раввінського училища Ковнірчук,
спинила мене тільки неблагозвучність мого прізвища; я по-
боювався, що князь зреагує на нього гостро суб'єктивно,
адже він надто багато уваги надавав символам і звучанню
самих слів, бачачи в тому вияв вищої сили, а не звичайну
випадковість. Тому я й не осмілився свого часу висловити
йому увіч захоплення його програмою та житейською філо-
софією, а тільки віддав йому, образно кажучи, повігрянчй
поцілунок, якого він, певна річ, не міг ні побачити, ні від-
чути.

У Житомирі Ковнірчук уважався завзятим мисливцем,
вдома він мав чотири мисливські рушниці і двох собак та й
виходіив часом у супроводі свого ближчого товариша Лен-
саля в ліс поблизу Лісової Кам'янки, де на болотах та озер-
цях захоплено стріляв дичину. Приїхавши в Київ, він вико-
ристав ті ж таки мисливські навички, бо й тут прагнув ді-
стати до рук дичину, тобто бажану посаду, і це йому, ска-
жемо забігаючи наперед, вдалося.

В останній вечір перед виїздом у Київ Ковнірчук запро-
сив до себе Ленсаля і покірно, навіть смиренно вислухав
п'яне Ленсалеве патякання про те, що він, тобто Ленсаль,
невдовзі стане директором Гімназії і тим самим дорівняєть-
ся до суспільного становища свого приятеля.

— Ви директор, і я буду директором, отож ви на мене
не дивитиметеся звисока, і я перед вами не схилятиму
шиї,— сказав із торжеством у голосі Ленсаль.

— Ви, пане Ленсалю, старієте,— відповів на те Ковнір-
чук, бо на відміну від приятеля ніколи не п'янів.— Згадай-
те-но, як ви стали інспектором гімназії...

Ленсаль зирнув на Ковнірчука нетямковито і розтулив
рота, аби щось відказати, але звідти не видобулося ні звука.

— Не поспішайте заперечувати,— мовив Ковнірчук.—
Молодим ви знали, як що робиться, пішли, куди належить,

і купили, що хотіли. Чому ж зараз сподіваєтеся собі на го-
лову манни небесної?

— Я чесно й самовіддано служив,— пробелькотів Лен-
саль.—Хіба не повинно за це мені воздатися?

Ковнірчук захихотів. Його тіло трусилося, а очі потонули
в приочних капшучках.

— Ви служили для себе, пане Ленсалю, щоб мати змогу
годувати й зодягати себе й родину. Так само служив би
кожен інший на вашому місці — кому з того користь? Отож
не дивуйтеся, що про вас ніхто нічого не знає, вас поміти-
ли б тільки тоді, коли б ви схотіли купити собі посаду...

— Але ж директором призначає сам попечитель,— трохи
розгублено сказав Ленсаль,— а в нього слава непідкупного.
Ковнірчук знову засміявся.

— Дуже все прямолінійно розумієте, пане Ленсалю. А чо-
му? Тому, що старієте і ваш мозок вапніє. Не ображайтеся
на мене, але директором ви не станете...

— Не розумію,— Ленсаль був здивований і спантеличе-
ний.— Наскільки я знаю — це вже мода така в попечителя
робити з інспекторів директора.

— Інспекторів, котрі куплять у нього посаду...

— Думаєте, з ним можна те...— Ленсаль поворушив
пальцями, наче перемацував банкноти.

— Був би я вам поганий друг, коли б сказав: "Так!" —
мовив Коднірчук.— Випиймо!

Вони вдарили чарками, аж розплескали горілку. Щоб не
розплескувати її більше, швиденько перекинули чарки до
рота, і напій проваливсь у темну прірву.

Ковнірчук заплющив очі, тоді шумко дихнув, помацав
пальцями повітря, а по тому втупив у Ленсаля важкий чер-
воний погляд.

— Є в мене, пане Ленсалю, одна давня, а може, й недав-
ня, одна заповітна, а може, й чудернацька думка. Знаєте,
отак ходячи на полювання, я придивлявся до дерев. Ви при-
дивлялися до дерев, пане Ленсалю?

— До дерев? — спитав уже зовсім приглушений трунком
Ленсаль.— Ні, я ніколи не придивлявся до дерев.

— А я придивлявся і вам раджу. Всі ростуть із землі,
всі однакові в лісі, над усіма спільне сонце, спільне небо,
але одне дерево росте швидко, наче бур'ян, і до хмар дося-
гає, а друге ледве кощіє і не може пробитися. Отак і ми,
люди, в цьому світі: розумний угорі, а дурний унизу.

Він засміявся, погасивши очі. Ленсаль у цей час обгри-
зав каплуняче стегенце, наближав його до обличчя, а тоді

хапав зубами. Не завжди йому вдавалося вкусити, тоді він
лише клацав.

— Чи мудро я кажу, пане Ленсалю?

— Воістину,— сказав, черговий раз клацнувши зубами,
Ленсаль.

— Отак вони і пнуться один перед одним, ці дерева, же-
нуть у рості, тягнуться — у цій гонитві й ліс виростає. Ви-
сокий і в міру густий ліс. Сильніші виживають, а кволіші
всихають, і нічого немає тут несприйнятного.

— Воістину! — сказав Ленсаль, таки гризнувши м'ясо.

— Два дерева в лісі ростуть: одне гарне, а друге добре.
Разом ростуть, і місця їм біля себе досить, і не ображають
одне одного, а от одне стає вищим, а друге нижчим.

— Вище — це ви, а нижче — це я,— благодушно прорік
Ленсаль і почав наливати в чарки. Рука його була непевна
і пролила трохи на стіл. Ленсаль взяв шматочок хліба й
почав вимочувати трунок.

— Таким хлібом закусювать гарно! — сказав.

— Стривайте, не пийте,— стримав його Ковнірчук.— Бо
вип'єте цю, і ваша голова, як барабан, порожня стане. Я вже
вас знаю. Коли мочите в горілці хліб, уже досить вам пити.
А я хочу, щоб моє слово до вас дійшло. Я вам приятель і
впоперек дороги ставати не хочу.

— Хіба ви можете мені стати впоперек дороги? — зди-
вувався Ленсаль.— Ви директор, а я інспектор, ви в одно-
му місці служите, а я в другому, а коли на полювання ходи-
мо, ви стріляєте з-однієї рушниці, а я з другої. Чи, може, ви
директором гімназії захотіли стати?

— Вгадали, пане Ленсалю,— всміхнувся Ковнірчук.—
Хочу вашим начальником бути. Але в чесному з вами зма-
ганні. Я росту, і ви ростіть, а хто кого обжене — бог вирі-
шить. І серця на мене за те не тримайте, бо ми — як два
бігуни: один біжить і другий, а хто пережене, теж бог знає.
Не будемо тільки один одному підніжки ставити. Ви на бо-
га уповаєте і я, а кого він полюбить, це його воля...

Ленсаль наливався червоною барвою, як селянка вином.

— Це безчесно з вашого боку,— сказав він.— Коли так
станеться, нашій дружбі кінець!

— Може, й кінець, бо я вашим начальником стану, а що
не безчесно це, я ладен голову покласти. Я біжу, і ви біжіть.
Ви манни чекаєте з неба, а я манну в крамниці купую. Ідіть
і ви купіть або переженіть мене. Бо коли не я, ваш прия-
тель, директором стану, то пришлють сюди третього — не
тільки ми хочемо тієї манни. А чи буде той третій ліпший,
ніж я, подумайте...

Ленсаль схопив зі столу наповнену чарку й ковтнув її, "к
муху.

— Я думав, що ви друг, а ви... падло! — сказав і різко
підвівся. Але зачепився за ніжку столу і ледве не впав. Ви-
рівнявся і став знову, червоний, як рак.

— Міг би вас не попереджати, а от бачите — попередив.
І я, і ви в одному лісі ростемо, грунт один, і сонце одне сві-
тить. Та й бог однаково сприяє...

— Щось ви часто про бога почали згадувати,— сказав
Ленсаль їдко.

— Бо всі ми під ним ходимо,— По-святенницькому звів
очі Ковнірчук.— Всі нитки доль наших він тримає у своїх
руках.

— Смієтеся з мене? — ледве провернув язиком Лен-
саль.— Прощайте навіки!..

Ковнірчук сміявся навіть тоді, коли його співтрапезник
грюкнув дверима.

— Даремне прощаєтеся, пане Ленсалю! — крикнув йому
вслід.— Хто зна, може, вам доведеться переді мною на
струнці стояти!

Він позіхнув, і рот його несподівано виявився величезний
і чорний.

— Ну що ж, шановний, ви лишилися сам,— солоденько
сказав він.— Випийте ще чарочку, бо це буде остання на
багато днів, хе-хе! Остання чарка на багато днів! — проспі-
вав він, імітуючи голос дячка, і притулився до чарки, як
до вуст найкоханішої з жон...

Ленсаль у цей час ішов по залитих дощем вулицях, на-
стрій йому зіпсувався. В цей час з-за рогу на повний чвал
вискочив екіпаж і заляпав інспектору гімназії полу шинелі
і штанину. Ленсаль же був людиною охайною, і це вразило
його більше, ніж зрада давнього приятеля. Ленсаль вилаяв-
ся, а оскільки хміль не покинув його, заплакав. Дощ змив ті
сльози і їх ніхто не помітив, за винятком мене, бо мені в той
вечір закортіло прогулятися. На відміну від Ленсаля я мав
над головою чудового парасоля і йшов під ним, як під справ-
жнім дахом, тукотіння дощу по натягнутій тканині було мені
приємне.

— О, пане інспектор!—сказав я.—Добрий вечір!

— А ви чого лазите в дощ! — накинувся на мене Лен-
саль, наче я був не вчитель, а гімназист.

— Гуляю,— сказав я найдобродушніше.— Маю звичку
перед сном подихати повітрям.

Ленсаль схаменувся, бо вжив-таки неналежного тону, і
почав скаржитися на зловмисний екіпаж, котрий обляпав

йому полу шинелі (а шинелю цю він зовсім недавно пошив)
і штанину, хоч не таку нову, як шинеля, але зовсім доб-
ротну.

— Чи не дозволите, пане інспектор,— з участю сказав
я,— взяти вас під захист цього чудового парасоля?

Ленсаль це мені дозволив. Я взяв його під руку, і під
спільним дахом ми відчули затишок та погодженість.

— Ви помітили, що я п'яний?—спитав Ленсаль.—Не
вражайтеся й не осудіть.

— О, всі ми буваємо п'яні!—сказав миролюбно я.—
В той чи інший спосіб.

— Скажіть, що найбридкіше в цьому світі? — спитав Лен-
саль.

— Зрада найближчого приятеля,— в тон йому відка-
зав я.

— Звідки ви це знаєте? — насторожився інспектор.

— Бо колись сам пережив таке,— збрехав я.
Дощ мирно тахкотів над нашими головами.

— Знаєте, ви вгадали,— проказав він розм'яклим голо-
сом.— Це таке почуття, наче тебе викачали в гною.

— Навіть гірше,— підхопив я.— 3 гною можна обмити-
ся, а від зради приятеля ніколи.

— Маєте рацію. Здається, щось, десь, колись я вчинив
не так.

— Коли віз наскакує на воза,— мовив я,— один візник
здебільшого не винуватий, але калічаться обоє.

— Я не знав, що ви такий проникливий,— здивувався
Ленсаль.

— Це тільки ввечері і в дощ,— сказав я.— Живу як па-
лець, а коли людині самітно, вона смутиться. Коли ж сму-
титься, вона мимоволі починає мислити

— Сам бог послав вас мені назустріч. Знаєте, я мав при-
ятеля, доброго приятеля, а той узяв і плюнув мені в об-
личчя.

— В мене колись було так само,— збрехав я — Відтоді
уникаю сходитися з людьми ближче. Давня мудрість: ні з
ким ти занадто не сходься у світі: не радітимеш, але й не
смутимешся.

Ленсаль мовчав. Сопів, і у затишку парасоля поширював-
ся горілчаний перегар.

— Може, воно й так,— сказав після мовчанки.— Все на-
ше життя якесь змагання. Все воюємо, все воюємо, але в
житті особистім... Хочеться мати когось такого, з ким би
не був підозріло-насторожений. Душі все-таки треба відпо-
чивати.

— Тим і страшна зрада,— сказав я.— Людина опиняєть-
ся голою перед світом та небом.

— О так! — вигукнув Ленсаль.— Скажіть, не здаюся я
вам непристойно п'яним?

— Непристойно п'яний світ,— відповів я.— Людина по-
мічає те, тільки випивши.

— Але ви, кажуть, не вживаєте цього зілля? — здиву-
вався Ленсаль.

— Бо не хочу, щоб світ був для мене непристойно п'яний.
Ви вже вдома, пане Ленсалю.

— Я не хочу йти додому,— примхливо сказав Ленсаль.—
Жінка мені зараз влаштує гарячу купіль.

— Це й добре, пане Ленсалю,— сказав я.— Відведете з
нею душу і заспокоїтеся.

— Ви гадаєте?

— Переконаний у тому,— мовив я і штовхнув інспектора
ліктем.

Я побачив бліду пляму його обличчя, повернувся він до
мене, наче хотів придивитися. Але я знав, що він бачить:

величезний чорний парасоль й людські ноги під ним.

— Ви хороша людина, пане Сатановський,— сказав він.—
Скажіть, чому всі вас не люблять?

Я засміявся. Мій сміх під парасолем звучав глухо.

— Де ви бачили, щоб хтось любив хороших людей? —
спитав я.— Люди люблять корисних собі людей.

— Вчора я теж так думав, сьогодні — ні!..

Він стояв і дивився, як відпливає в дощовий морок мій
парасоль, а я відчув, що мені під цим дощем весело. Завтра
він пожаліє, що вдався зі мною у щиру розмову, і йому
буде незручно дивитися мені в очі. Завтра він зробить ви-
гляд, що забув про цю зустріч і про нашу несподівану по-
годженість: що може бути спільного в молодшого вчителя із
виконуючим обов'язки директора. Він пройде повз мене, хо-
лодно кивнувши, бо захоче відгородитися від цього вечора,
коли він виказав своє слабодушшя, завтра він знову стане
нормальний. Розпікатиме вчителів, і посилатиме під різки
учнів, і ступатиме по коридору з тою ж таки урочистістю,
з якою виступав колишній директор, на його обличчі лежа-
тиме відомий усім директорський вираз, від якого на всіх,
в тому числі й на мене, нападатиме ляк.

Зараз він сховається за дверима власного дому, де чекає
на нього роз'ятрена жінка, і вони зітнуться між собою, як
коти. Здається, він поведеться сьогодні з жінкою нещадні-
ше, ніж завжди, а може, й злякає — це треба йому, щоб зно-
ву стати самим собою. Я йшов під широким дахом парасоля

й усміхався: моя доброта не дала йому втіхи. Він змушений
був прийняти її в хвилину слабкості, і найкраще, коли вва-
жатиме мою доброту за підхлібність собі. Так, це виляння
хвостом кволішого й меншого перед старшим та сильні-
шим — старші й сильніші люблять таке відчувати. Але в
ньому житиме й тривога—він не може, як Ковнірчук, по-
їхати до Києва й собі, щоб там зладнати своє діло,— йому
треба бути в гімназії. Зрештою, він живе зі своєю жінкою
так, що в нього в кишенях гуляє вітер, і це — головна при-
чина, чому лишиться бездіяльний і сподіватиметься манни з
неба,— його приятель і супротивник не матиме в ньому кон-
курента. Зрештою, він і справді старий та немічний і давно
змирився з думкою, що йому ніколи не стати поліцейським.
Вже хоче забезпеченого спокою, але ніколи його не матиме.
З інспекторського місця його ніхто не прожене, бо він ша-
нується, але вище цього не стрибне. Той, хто хоче стриба-
ти, не може мати такої розслабленості, йому потрібні наста-
леність у м'язах і гаряча кров.

Через якийсь час сюди прибуде новий директор, здається-
таки, Ковнірчук. Вони займуть супроти себе позицію хо-
лодної та чемної війни, яка кінчиться безсумнівною пораз-
кою Ленсаля, коли він захоче дослужитися на своєму місці
пенсії. Отож увесь свій запал і лихоносність виміщатиме на
тих, хто не зможе йому зашкодити, тобто на учнях та влас-
ній жінці. Хвилини слабкості в нього будуть, але тільки
тоді, коли світ ставатиме для нього п'яним. Тоді він проки-
датиметься зі свого сну і переконуватиме себе, що він таки
добра людина. Коли жінка до того допустить, він виллє на
її грудях розчулену сльозу, а коли виявить нетерпимість,
гірше буде їй, а не йому. Гімназисти цих складних переливів
його єства не пізнають, а понесуть із собою в пам'яті його
образ, як поліцейського, котрому не пощастило.

Через кілька днів директор раввінського училища був уже
в Києві і здійснював операцію, яку давно розіграв в умі з
усією мисливською винахідливістю. Перше, що він учинив,—
найняв собі приміщення у напівпідвалі за два будинки від
дому попечителя учбового округу. В лавці Києво-Печерської
лаври він накупив дешевих образів у рамах і без рам, а ма-
ючи серед ченців брата у других своєї покійної жінки, вві-;

йшов із ним у стосунок, вгостив брата так, що той не зміг
вийти до вечерні, а натомість дістав у нього в позику, напи-
савши розписку, Біблію печерського друку в стародавній
шкіряній палітурці з тисненнями та двома замками. В тій-
таки лавці він придбав немало лампадок і воскових свічок,
заставив усім тим добром куток навпроти вікна, що виходім

ло на хідник, по якому в один і той же час зволяв шпаціру-
вати його світлість. Влаштував він і аналой, покривши його
парчею й поклавши туди Біблію. Лампади й воскові свічки
запалювалися за десять хвилин до того, коли Матневський-
Шашкін щодня після обіду з палицею в руці, незважаючи
на погоду, виходив із дому. За п'ять хвилин до того, як
мав підійти князь, Ковнірчук кидався відчиняти кватирку,
на розведений у жаровні вогонь висипав жменю ладану, яко-
го купив у тій-таки печорській лавці цілу торбину, а сам
падав на коліна перед аналоєм, гаряче хрестився і бив ло-
бом об підлогу, молячи бога, щоб князь звернув на нього
увагу і посприяв здобути місце директора Житомирської
гімназії.

Князь ішов хідником, викидаючи палицею, обличчя його
було погідне, геометричне круглі очі синьо сяяли, чималий
ніс, помережаний червоними капілярами, стримів з усією
поважністю, вуста стулялись у курячу гузку, а масивне під-
боріддя похитувалось у такт ходи. Почувши запах ладану,
подумки помолився за упокій чиєїсь душі, відчуваючи водно-
час смиренну меланхолію й поблажливий смуток — думав-
бо про дочасність та тлінність людського життя. Другого
дня він знову подумав про невідомого покійника і так само
щиро побажав йому, щоб земля для нього стала пухом, а
третього трохи здивувався й зацікавився, бо цілком слушно
вирішив, що покійника пора б відправити в царство вічного
сну. В цей час він уздрів двірника, котрий стояв у воротях
будинку, звідки виточувався божественний запах, сторож
був чимось схожий на самого князя: мав такі ж геометрич-
но круглі очі й рот-присосок, правда, ніс його світився куди
ясніше за князевий, а бакенбарди були густі та пишні. Мат-
невський-Шашкін зволив зупинитися й поманив двірника
пальцем.

— У вас тут покійник?—спитав він, вдихаючи солодкі
запахи ладану.

— Нікак ніт! — озвався, виструнчившись, двірник.— По-
кійника у нас останнім часом не бувалої

Двірник подивився на князя ясно-синіми й геометричне
круглими очима, і ті очі зустрілися з такими ж очима, тіль-
ки князівськими.

— А чому ж у вас так пахне? — спитав попечитель, втя-
гуючи тремтливими ніздрями солодкий запах.

— Поселився богомільний чоловік,— відрапортував двір-
ник, і собі поворушивши тремтливими ніздрями.

Попечитель поводив туди-сюди головою і, скеровуючись
на запах, рушив просто до кватирки, з якої таки виплива-

ли ніжно-сині пасемка. Це так його зворушило, що він при-
сів, хрускаючи кістками,— та історія починала його інтри-
гувати. Побачив прикляклого чоловіка, котрий так самовід-
дано бив поклони, наче збирався продовбати лобом підлогу:

зводив руки до завішаної іконами стіни, вдаряв себе в гру-
ди, а тоді припадав до землі. Вся постать богомольця тону-
ла в димі, свічки в тому димі горіли, як очі, лампади від уда-
рів лобом об підлогу здригалися, від чого язички підстри-
бували: інколи незнайомець брав з аналоя біблію, цілував
й, притискав до грудей; бувало, що й обертався, начебто хо-
тів, щоб князь міг його роздивитися,— отакий собі чоловік.
ні високий, ні низький, ні худий, ні повний, з невиразними
рисами обличчя. Князю вже затікали ноги сидіти в такій
позі, тож він вирішив розпрямитися, а коли це вчинив, в
нього знову затріщали кістки, обличчя від натуги побагря-
ніло, і він змушений був подихати круглим, як і очі його. ро-
тиком.

— Хто такий? — спитав у сторожа.

— Не могу знать, ваше-ство,— відрапортував двірник.—
Новий жилець. Заявити на нього, з вашого наказу, в полі-
цію?

— Дурак!—коротко відрізав князь.—На такого свято-
го богомольця? Та як ти посмів?

Двірник побілів, тоді позеленів, і за мить перед ворітьми
його не стало, а попечитель знову присів біля кватирки, а
переконавшись, що богомолець і досі ревно молиться і б'є
поклони, рушив далі, але вже не незворушно, а схвильова-
но. "Ні! Ні! — бурмотів він, забувши підпиратися палицею,
а несучи її, супроти звичаю, на зігнутій руці.— Не переве-
лися ще святі люди!"

Ковнірчук у цей час гасив пальцями вогники свічок, щоб
зайве не вигоряли, часом він потирав почервонілого від ча-
стих ударянь об підлогу лоба і слухав джмелів, котрі гули
йому в голові. Щеміли йому й коліна, бо підкласти під колі-
на килимок він, як справжній мисливець, не зважився, окрім
того, очі його пасли годинникову стрілку — знав, що, повер-
таючись з прогулянки, князь не забуде зазирнути до нього
ще раз, а це мало бути рівно через півгодини, бо ще ні разу
Матневський-Шашкін не порушував свого режиму. Єдине,
за чим шкодував у цю хвилину директор раввінського учи-
лища, що не міг розполовинитися, бо князь по дорозі неод-
мінно заходив у Никольську церкву, простоював там навко-
лішках п'ять хвилин, кидав пожертвування в церковну жер-
товницю і тільки тоді вирушав назад. Добре було б опини-
тися одночасно і в тій церкві, але це була блаженна думка;

Ковнірчук щодо цього мав інший, так само твердий план —
він уже довідався, що на утреню князь приїжджає в універ-
ситетську Церкву, і мав намір з'явитися туди вже завтра.
Весь цей час короткого відпочинку, Ковнірчук не дозволяв
своєму обличчю скидати із себе святенницького виразу, бо
й сам переймався богомільним настроєм — не такий простак
був Матневський-Шашкін, щоб не помітити підробки. За
п'ять хвилин до призначеного часу, Ковнірчук знову запа-
лював свічки й кидав на жаровню трохи ладану — попечи-
тель Київського учбового округу й справді вже повертався
додому і не втримався, щоб не присісти біля розчиненої ква-
тирки і потішити серце, зирнувши на людину, яка спасаєть-
ся з такою самовідданістю. Все, чого прагнув, князь мав
змогу побачити, подивувався й порадів, адже незнайомець
у глибині кімнати все ще бив поклони й молився. Князь
хруснув кістками, зводячись, і поспішив чимдуж додому,
бо хотів оповісти про побачене своїй, ще богомольнішій, ніж
він, половині — була вона непомірне строга у виконанні всіх
релігійних приписів.

Наступного ранку був дощ, і князь прокинувся з непри-
ємним приважком біля серця. Це був призвісник лихого на-
строю, що міг мучити безпричинно князя цілий день. Мат-
невський-Шашкін невдоволено засопів, дратуючись уже від
того, що той приважок біля серця таки з'явився. Дружина
знала цю князеву якість, отож коли він вийшов із спальні,
поспішила зникнути з очей, бо в такі хвилі князь, як зви-
чайно, шукав нагоди розрядитися, а це не кожному буває
приємно.. Жертовним козлом став слуга, який не тим боком
подав князю чоботи, тож один із тих чобіт ударив незграбу
халявою раз і другий по щоках, а оскільки слуга належав до
християн, які тільки й могли бути в цьому домі, то поста-
вився до того без зайвої урази. Тим часом приважок від
серця відчепився і розчинився, як грудка солі, і князь по-
спішив помолитися біля домашнього аналоя, щоб бог відпу-
стив із милосердя нерозважному слузі гріхи. Після того
князь наказав запрягати екіпаж — мав їхати на утреню в
університетську церкву, звідки повертався додому посніда-
ти, а вже потім віддавався службовим обов'язкам.

Він їхав у екіпажі, слухаючи, як стукоче об покрівлю дощ,
і приважок на серці, а може, то була особлива душевна п'яв-
ка, знову присмоктався, і це обіцяло зіпсувати князеві ці-
лий день. Але в університетській церкві він раптом зустрів
того ж таки богомольця, котрий так вразив його вчора і за
яким підглянув через напівпідвальне вікно, той уклякнув
у кутку і ретельно бив поклони, притому так щиро, що не

помічав навколо нікого. Матневський-Шашкін цілу службу
дивився на нього з великим замилуванням і в такий спосіб
зовсім звільнив своє серце від душевної п'явки — цього ра-
зу вона благочестиво здохла в його нутрі, і то не від гнівно-
го спалаху, як це бувало, а від тихої радості, тобто через
любов. Князеві нестерпно захотілося підійти до того незви-
чайного чоловіка й познайомитися з ним, але він стримав
свій порив: одне, не хотів перешкоджати богомольцю спа-
сатися, а друге, мав за обов'язок ретельно вислухати службу
і перейнятися нею. Він вирішив, що, може, колись зробить
візит цьому святому чоловіку, незважаючи на те, що їх у
цьому світі розділяє станова нерівність — ці всі речі князь
умів, коли треба, легковажити. Він уявив собі, як ощасли-
вить богомольця, і скільки дасть це йому радості, і як по-ду-
шевному вони потім погомонять про світ і спасительні речі.
Вже саме передчуття такої розмови виповнило князя ща-
стям, через що настрій уже мав чудовий; можливо, він про-
голосить сьогодні підлеглим свою класичну промову позачер-
гово — таке ж він, зважаючи на свій педантизм, учиняв не-
часто. Йому навіть здалося, що за вікнами припинився дощ,
що надворі стало ясно й тепло, що опале листя знову повер-
нулося на дерева, і думки про те чарівно одухотворили йо-
го, наповнивши світлим, тремким етером — саме а таким
настроєм поїхав він додому і вступив у свої хоромини. По-
бачивши те, княгиня й собі ощасливилася і зважилася ви-
йти зі свого сховку, знала, що він уже шукає її поглядом, і
коли б вона не з'явилася цієї ж миті, хто зна, може, той
приважечок знову причепився б до його серця. Отож вона
ступила йому назустріч, спускаючись по різьблених дере-
в'яних сходах і тримаючи на обличчі легку усмішку.

— Я його знову зустрів,— сказав щасливо князь.— Уя-
віть собі, в університетській церкві.

— Запросимо його до себе? — обережно спитала княги-
ня, радіючи разом із ним.

— Може, й запросимо. Але я готовий нанести йому візит
сам.

Княгиня спинилася, здивовано скинувши бровами і щас-
ливо округливши очі, і простояла б у такій позі хто знає
скільки, коли б князь не нагадав їй, що вже пора снідати.
Тоді вона схаменулася, вийшла із заціпеніння і, перехре-
стившись, рушила разом із чоловіком у їдальню, де чекав
їх сніданок.

— Я вже почав нудитись у цьому Києві,— сказав князь,
пропускаючи княгиню в двері,— а з цим чоловіком любо
мені буде насолодитися духовною бесідою...

Попечитель Київського учбового округу з'являвся в свою
канцелярію тільки для того, щоб проголосити свою знаме-
ниту промову і нагадати підлеглим, що він існує не лише як
символ, а як жива істота, притому контролюючо-карна. Реш-
ту справ він вирішував удома, в своєму кабінеті, і цих справ
не повинно було бути аж стільки, щоб обмежувати князеві
особисту свободу. Для цього було розроблено неписаний
регламент, який полегшував службу і князю, і його підлег-
лим: за межі цього регламенту не виходив ніхто. Через це з
попечителем мав стосунок в основному правитель канцеля-
рії учбового округу, решта чиновників зносилася вже з пра-
вителем канцелярії. Саме сьогодні він приніс попечителю
звідомлення про смерть директора Житомирської гімназії
Траутфеттера і прохання інспектора цієї гімназії Ленсаля
на звільнене місце — це прохання було підкріплене згодою
та рекомендацією начальника Волинської учбової ди-
рекції.

— Ленсаль, Ленсаль! — проказав попечитель.— Він що,
з іноземців?

Правитель канцелярії чемно доповів, що Ленсаль право-
славний і має тільки іноземне прізвище, його батьки зна-
чаться у відомостях також православними.

— Мене від цих іноземців у наших учбових закладах ну-
дить,— скривився князь.— Позірно приймають православ'я,
але жоден не сповідує його чистосердечно, бо не тримає в
плоті та крові, перейнявши його від десятків або й сотень
своїх пращурів.

— Накажете відмовити? — обережно спитав правитель
канцелярії.

— Поки що нічого не накажу,— мовив попечитель.— Чи
це спішна справа?

— О, нітрохи,— всміхнувся правитель канцелярії, і вони
зустрілися з князем поглядами, які не потребували комен-
тарів.

— Тоді прийдете за рішенням, коли вона стане спішна.
Кажучи відверто, мені хотілося б заміщати директорів на-
шими корінними кадрами. Ну, а коли вже такого не знай-
деться...— попечитель розвів руками, і правитель канцеля-
рії, кашлянувши, перейшов до інших справ, які треба було
вирішувати нагальне... Він бубонів, оповідаючи попечителю
те чи й те, і князь поступово починав упадати в дрімку, бо
вікна кабінету було закраплено і стукотіло об них однотон-
но-заспокійливо. Цідивсь у кабінет сірий день, і очі в князя
злипалися. Відтак під бубоніння правителя канцелярії він
побачив сон чи марево, почув запах ладану і молитвенний

церковний спів. Рушив до нього одягнений у священицькі
золототкані шати чоловік з лицем того богомольця, якого
уздрів через кватирку. За ним ішли густим строєм дирек-
тори учбових закладів, ввірених у його попечительство, і всі
вони були на одне обличчя із тим загадковим богомольцем,
що бив поклони і в університетській церкві. Дзвонили дзво-
ни, процесія смиренно йшла по встеленій квітами дорозі, і ті
квіти після того, як їх потоптали, почали раптом на очах
оживати, струшували й вирівнювали пелюстя, яке одразу ж
кропилося росою — в ній заграло сонячне проміння. Всі за-
співали покаянну псальму, аж сльоза розчулення висту-
пила на оці в попечителя — упав на неї й заломився про-
мінець.

Він прокинувся з відчуттям щастя й побачив себе в сірому
кабінеті з закрапленими вікнами, нахилилося до нього сіре
обличчя правителя канцелярії, яке все ще говорило йому про
справи; він хотів збагнути, про які саме, але не зміг, бо
серце в нього калатало, як церковний дзвін, та й він сам від-
чував себе храмом, а душевна п'явка з чорної стала білою і
перетворилась у дзвонаря, який смикав золотого мотуза,
прив'язаного до його дзвона-серця. Князю здалося, що го-
лос, який сочився з вуст правителя канцелярії,— це змій із
сірим шарудявим тілом, і той повільно поповз по його пись-
мовому столу, підіймаючи голову з сердитими сірими очима,
а може, князь усе ще спав, бо хто там розбере, що говорить
йому той сірий, драглистий, створений дощем правитель кан-
целярії та й чи важливо це і потрібно сьогодні? Але голос
повз і повз, і попечитель надчікував паузи, щоб перервати
його й відіслати. Зрештою такий щасливий момент настав,
і князь розплющив очі.

— Це все?

— Треба підписати кілька паперів.

Він зробив вигляд, що читає ті папери, але бачив тільки
жучки, що повзали по білому полі, рота розвело позіхом,
аж запали щоки, і попечитель підписав папери, не чи-
таючи.

— Погода сьогодні — на сон хилить...

— Погода добра для покаяння,— чемно схилив голову
правитель канцелярії.

— От-от, саме для покаяння,— знову позіхнув князь.—
Але знаєте: спати вдень шкідливо.

— Достеменної — схилив голову правитель канцелярії,
який тільки й чекав обідньої перерви, щоб завалитися вдо-
ма на бочок і завдати солодкого хропака—на те й дощ:

любо це для тіла, а ще любіше для душі...

— Сьогодні мене не турбуйте,— сказав попечитель, бо сі-
рий холод з вікна помалу наповзав йому в душу, наповню-
ючи її тільки йому відомим острахом.

Правитель канцелярії виходив з кабінету задом, світячи
чемним оскалом, а князь уже нетерпеливився, чекаючи, щоб
той швидше щез. Той так і вчинив, знову розпавшись на
міріади сірих крапель, які заполонили сьогодні світ, і попе-
читель Київського учбового округу звівся, хрустячи всіма
суглобами. Обличчя його потемніло й замкнулося, а зуби
міцно стислися. Очі погасли, а серце завмерло кам'яною
грудкою. Він рушив, лунко відбиваючи крок, з кабінету, і
від того все в домі заціпеніло. Через це й пішов він до до-
машньої церкви, власне, молільні, вщерть заставленої обра-
зами, по дорозі озирнувши портрети своїх предків, які диви-
лися на нього мертвими очима. Князь подумав з похмурою
гордістю, що серед них немає жодного іноземця і жодного
відступника від віри, що він останній представник цього
високого роду і що не ганьбить його. Потай же відчував,
уже без похмурої гордості, а з болющим щемом, що його ви-
сокий рід приречено на вимирання, що в нього було двоє
дітей, а не залишилося жодного, що він уже старий, а ті
кільканадцять байстрюків, котрих колись пустив у світ, був-
ши спокушений сатаною, нічого не значать ні для нього, ні
для світу.

В молільні він застав дружину, яка била поклони, і пер-
ше, що відчув, побачивши її, була глуха неприязнь. Але це,
здається, знову опитував його нечистий, він важко зігнувся
в колінах і впав на вистелену килимом долівку.

— Молись, моя жоно!'—глухо й понуро сказав він.—
Молися за мої гріхи, а я помолюся за твої.

Княгиня звела залите слізьми лице й зашамотіла покаян-
ну молитву, а князь на повні груди вдихнув запах ладану —
виточувався той із жаровні, що стояла поблизу й куріла си-
зим, блаженним димком...

Наступного дня той-таки лакей, який дістав був від госпо-
даря кілька ляпасів халявою князівського чобота, рівно о
десятій годині ранку доповів князю Матневському-Шашкі-
ну, що йому хоче зголоситися директор Житомирського рав-
вінського училища. В цей день дощу не було і ніякі душев-
ні п'явки не непокоїли попечителя. Навпаки, землю скував
легкий морозець, і під колесами екіпажа, в якому князь їхав
на утреню в університетську церкву, дзвінко ламався льо-
док. Князь був у доброму гуморі, бо знову бачив у церкві
незвичайного богомольця і милувався ним цілу службу. Ди-
ректора раввінського училища він і в очі не бачив, через це,

коли той переступив поріг його кабінету і смиренно почав
відрекомендовуватися, радісний вигук вирвався з князів-
ських грудей. Він вискочив з-за столу, пішов з розкритими
обіймами до враженого й спантеличеного директора раввін-
ського училища і щиросердно його обійняв.

— Я вас знаю, дорогий ви мій! — захлинувся князь.—
Я вас розумію і співчуваю вам!

Він повів Ковнірчука, обіймаючи його за плечі, до кана-
пи з такою делікатною бережливістю, наче той був найтон-
шої роботи кришталева посудина і міг щохвилини зламати-
ся або ж, чого боже борони, щезнути з очей, як дорогий
привид. Під час того проходу на Ковнірчукове обличчя
встиг лягти смиренно-святенницький вираз, саме той, кот-
рий так зворушував князя, і цей вираз стійко тримався на
його обличчі під час усієї аудієнції. Князь всадовив Ковнір-
чука на канапу, притулившись і собі біля нього, й подивив-
ся на директора раввінського училища захоплено й любовно,
в той час, як той не осмілився й очей звести на щедрого й
милостивого достойника.

— Признаюсь у своєму гріху, я підглянув вас, коли моли-
лись у себе на квартирі. Скажу, що для директора училища
то надто скромна квартира.

— Скромність людині не вадить,— зауважив директор.—
Окрім того, я тут не в службових справах, а для поправлен-
ня здоров'я.

— Дуже слушно,— сказав князь.— Я теж мушу тримати
ці апартаменти,— він повів рукою по досить пишно обстав-
ленім кабінеті,— бо зобов'язує мене до цього службове ста-
новище. І це я у вас перейму,— князь знову обійняв Ков-
нірчука,— виїхавши туди, де мене не знають, житиму, як
бідняк. Богові угодне наше самоприниження.

— І наша смиренність,— озвався Ковнірчук.— Я, при-
їхавши сюди, спершу уповав на лікарів, а тоді вирішив, що
молитва — найкращі ліки, особливо молитва біля боговгод-
ного місця.

— О, Печорська лавра!—звів руки князь.—Я колись
достеменно піду туди в ченці.

— Я також, ваша світлість,— з убивчою серйозністю ска-
зав Ковнірчук.— Але поки що на мені лежить обов'язок ви-
вести в люди своїх дітей, які залишилися сиротами після
смерті їхньої щирої душі і високих чеснот матінки.

Він аж здригнувся від власної самовідданості і уявив со-
бі дітей, які, певно, в нього були б, коли б померла його дру
жина не виявилася безплідна; зрештою, він і справді мав
дітей, але бог не сподобив його їх побачити — були то давні,

молодечі гріхи, яких немало в кожного під цим сонцем. Але
тепер згадка про тих дітей наповнила його урочистою при-
реченістю, і він відчув, що на ліве око в нього вибивається
сльоза, яку поспішив змахнути рукавом, при тому так, щоб
це не кинулось у вічі його світлості. Цей його настрій миттю
передався князю, і той посмутнів, віддаючи належне щирості
душі і високим чеснотам покійної жінки директора Житомир-
ського раввінського училища, і вони промовчали з хвилину,
наповнивши кабінет святобливою тишею.

— Ви, мабуть, до мене з проханням,— сказав нарешті
князь, і Ковнірчук знітився, не знаходячи слів.— Ну, ну,
я вас слухаю, не соромтесь,— тепло підбадьорив його.

— Важко мені у раввінському училищі,— зітхнув Ковнір-
чук.— Іновірці й іноземці ніколи не викликали в мене доб-
рих почуттів. Я знаю, що, може, це гріх, але не розказати,
як я від того страждаю. Я православний, ваша світлосте,—
сказав він з палом, вибивши на очі вже дві сльози і не ду-
маючи змахувати їх рукавом,— і мені нестерпно рівноважи-
ти в собі обов'язок терпимості зі щирою відданістю нашій
вірі.

— О, я вас розумію, розумію! — підхопився князь.— Але
саме таку людину, як ви, й треба ставити на таке місце. Щоб
спуску їм не давати!

— А я м'який, ваша світлосте. Ще до смерті своєї любої
дружини я виконував свої обов'язки зі щирою старатливі-
стю, але тепер не стає мені на те сили... Отож я молю бога,
щоб зняв із мене цей терновий вінець.

— Святі слова ви сказали,—розчулився князь.—Я хочу
показати вас моїй дружині, вона в мене також щирої душі й
високих чеснот.

Він відчинив двері й погукав Марію Іванівну, і за хвили-
ну княгиня, висока, худа, в чорній одежі і з смутною усміш-
кою на вустах, переступила поріг кабінету. Ковнірчук зірвав-
ся, щоб поцілувати їй ручку, яка виявилася напрочуд хо-
лодна, суха й потемніла, але він змусив себе полюбити і її.

— Ось справжній богомолець,— сказав князь.— Це, Ма-
ріє Іванівно, той чоловік, про якого я вам розповідав. Уявіть
собі, доля зробила його директором раввінського училища.

— Ах, сердешний! — сказала княгиня.— 1 ви не можете
посприяти, мій любий?

— Я не можу? — спинився здивовано князь.

— Мені про вас Макар Євстигнейович багато гарного опо-
відав,— сказала тепло княгиня, дивлячись на Ковнірчука
по-материнському.— Розказував про вашу щиру святобли-
вість, а це в наші лихі часи не часто трапляється.

— Стараюсь, як можу, ваша милість,— схилив голову
Ковнірчук.

— Тут до мене прийшло прохання призначити директо-
ром Житомирської гімназії якогось Ленсаля. Це що, інозе-
мець?

— Він православний, ваша світлосте,— тихо сказав Ков-
нірчук

— А чому в нього таке прізвище?

— Очевидно, іноземцем був хтось із його предків.

— Це достойна людина?

— Цілком, ваша світлосте. Як мені доводилося чути, свої
обов'язки інспектора гімназії він виконує справно і ста-
ранно.

— Так, так,— заходив по кабінеті князь.— У Житомир-
ській гімназії найбільша кількість покарань різками. Я вва-
жаю, що це гідний виховний захід, але чи не чинить той
ваш, як його...

— Ленсаль, ваша світлосте.

— Ага, Ленсаль, чи не чинить він екзекуцій із ненависті
до нашого православного підростаючого покоління, як іно-
земець?

— Не можу того знати, ваша світлосте. Я до гімназії сто-
сунку не маю.

Ковнірчук зітхнув, виявляючи щирий жаль від того, що
не має стосунку до гімназії, а попечитель подивився на ньо-
го із захопленням.

— Ні, ви гляньте на нього, Маріє Іванівно. Чиста душа!
Ви взяли б на себе директорство Житомирської гімназії?

— Коли вам буде те вгодно, ваша світлосте.

— О, я щиро того хочу! — сказав князь.— Коли на чолі
гімназії стане така людина, як ви, буду за неї спокійний. А
коли той Ленсаль достойний інспектор, то хай лишається
ним, га?—Попечитель прискалив око, а княгиня лагідно за-
хитала головою.— Я хотів би замістити всіх директорів та-
кими людьми, як ви,— проголосив князь,— щоб там і духу
не було вільнодумства. Як ви ставитеся до найновішої літе-
ратури й філософії?

— Може, моя думка видається різкою,— тихо сказав
Ковнірчук,— але я вважаю, що найновіша література й фі-
лософія — це творіння сатани. Тих літераторів та філосо-
фів, за божим допустом, пущено у світ, щоб випробовувати
наш дух, але ми, за його повелінням, маємо сталити нашу
вірність та відданість богу й государю.

— Браво! Браво!—заплескав у долоні князь.—Лад—
ось що головне у світі, а його буде більше тоді, коли менше

стане вільнодумства. Порядок — вияв божого промислу се-
ред людей, а розрух і бродіння — справа диявольська. Єдина
істинна наука, пане,— це закон божий, і коли ми навчимо
наших підлеглих слідувати кожній його літері, ми виконає-
мо своє призначення вчителів.

— Тим-то і важко мені бути директором раввінського
училища.

— Ви вже не директор раввінського училища, а директор
гімназії.

— Радий старатися, ваша світлосте.

— Скільки ви пробудете в Києві?

— Доки не оформляться документи, ваша світлосте.

— Приходьте до мене без церемоній. Мені любо буде з
вами порозмовляти...

— Робите мені велику честь, ваша світлосте... Вік моли-
тимусь за ваше здоров'я і здоров'я вашої прелюб'язної дру-
жини...

Він не дозволив собі радісно всміхнутися, навіть коли ви-
йшов у передпокій, бо ту усмішку міг би побачити хтось із
слуг, він не дозволив собі розпрямити плечі й піти вільною
ходою — мав тіло смиренно-згорблене, а обличчя благоче-
стиве. Так він пройшов весь простір між будинком Матнев-
ського-Шашкіна і тим, де наймав квартиру, тут він теж не
міг виявити радості, бо біля воріт стояв і цікаво на нього по-
зирав двірник; він спустився по сходах, вийняв ключа й від-
чинив двері. На нього глянули всі ікони, що їх тут повісив,
пахло воском і ладаном, і, вдихаючи на повні груди той доб-
роданий запах, він відчув тихе щастя. По тому наблизив об-
личчя до дзеркала й уздрів своє аскетичне й сумне обличчя.
Йому захотілося засміятися просто в те обличчя, висунути
й показати самому собі язика, але він того не зміг учинити,
бо відчув, що маска, яку одяг і носить ось уже з тиждень,
з обличчя йому не скидається. Провів рукою, наче хотів
перевірити, чи справді це так, але нічого від того не зміни-
лося: на нього зорило все те ж строге й святенницьке об-
личчя. Тоді він раптом злякався, що князь, побувавши ко-
лись у Житомирі, виявить: у нього немає дітей, і цей страх
відбився на його обличчі мукою. Тихо застогнав, і його гу-
би почали ворушитися, проказуючи покаянну молитву. Він
обвів поглядом стіну, завішану іконами, і подумав, що йому
буде шкода розлучатися з цим добром, та й чи можна? Очі
його спочили на шкуратяній палітурці стародавньої біблії —
цю біблію треба буде купити. Він позасвічував свічки й лам
падки, які не горіли, став на коліна і раптом почав бити

поклони, зводити руки й гаряче молитися, хоч знав, що вже
ніхто на нього не дивиться, що він зрештою починає става-
ти тим, кого удавав, і тепер йому немає ні сили, ні потреби
звільнятися від того вигаданого чоловіка, який увійшов у
його єство і майже витіснив колишнього. Зрештою, таким
він мусив стати, бо відтепер має грати таку роль, аж доки
буде попечителем Київського учбового округу князь Матнев-
ський-Шашкін — це надасть йому нової сили та значення.
Той перший чоловік у ньому хотів реготнути, але другий су-
воро йому пригрозив, і той перший змалів, знітився, зіщу-
лився, покірний і ніякий, тоді як другий звівся на повний
зріст і став суворий та неблазенний... Ковнірчук бив покло-
ни й думав, що всі ікони й лампадки поїдуть з ним разом у
Житомир, що запах, яким привабив князя, окурив у першу
чергу його самого і витатиме у домі його, поки життя. Цеп
запах він принесе і в гімназію, заповнить ним усі класи й
коридори, вводитиме його в душі підлеглих, учнів та вчи-
телів і зробить все, щоб досягти бажаного. Можливо, там,
у Житомирі, його ніхто не впізнає із колишніх знайомців,
а перш за все його приятель Ленсаль; зрештою, Ленсаль
змушений буде зігнути перед ним спину, а раз так, зми-
риться й не носитиме супроти нього зла — це теж має ста-
тися конечно, адже той, хто носить зло супроти начальни-
ка, недовго з тим начальником проживе...

Ковнірчук стояв перед іконами, заплющивши очі й вору-
шачи пальцями сплетених рук, йому на обличчі лежала са-
краментальна усмішка, але це теж недовго тривало. Очі йо-
го метнули перед собою гостру блискавку, яка мала освіти-
ти всіх, хто відтепер ставав його підлеглим і хто вже ніколи
не зважиться подивитися на нього іронічно...