Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


РОЗДІЛ VI




Уранці я завжди важко прокидаюся. Можу сидіти до піз-
ньої ночі, а коли лягаю спати, мене в цьому світі не стає.
Сни мені сняться досить рідко, з чого висновую, що я таки
цільна і здорова натура, на противагу своєму предку Іллі
Турчиновському. Зате прокидаюся з натугою. Світ хитаєть-
ся мені перед очима, вікна моргають і пропадають, стіни
перекошуються — відчуваю тоді, що в мене під шкірою, у
шлунку, печінці, в голові пересипається сухий сірий пісок.
Смаком того піску наповнюється рот; здається, обличчя в
мене під цей час підпухає, щетина лізе вранці зі щік так на-
гально, аж сверблять вони мені. Очі напівсліпі, а вуста по-
печені й покусані. Цікаво, що ніколи не сняться мені еротич-
ні сни, хоч я неодноразово чув, що в чоловіків-самітників це
типове явище — очевидно, це ще одне свідчення моєї здоро-
вої натури.

Я встаю з ліжка, ледве висовуючи з-під ковдри ноги, во-
ни — наче нерухомі колоди, тіло при цьому рипить і хрум-
коче, ніби все воно із сирової шкіри; я бреду до вікна, три-
маючи очі заплющеними й бачачи світ тільки через вузеньку
щілинку; ноги мої гупають об підлогу як дерев'яні, я ж бре-
ду до вікна, щоб прокинутися. Воно виходить на схід, і,
побачивши сонце, я сліпну, відтак прокидаюся ще трохи.
Плентаюся до кухні, де стоїть умивальник із відром під
ним. Плескаю в обличчя водою і сяк-так промиваю сліпаки.
Після того, не витираючись, сідаю тут-таки, біля умиваль-
ника, на поставленого задля цього стільця і починаю відду-

 

 

ватися, щоб вигнати з грудей застояне повітря й замістити
його свіжим. Шкіра на підборідді та щоках свербить — від-
чуваю, як росте щетина. Коли б не голився двічі на день,
назавтра був би вже з бородою, але хочу тримати фасон:

у мене тільки невеличкі вуса й акуратна борідка, яка трохи
імітує борідку нашого директора гімназії. Мені порадили це
вчинити, бо директорові таке підхліб'я подобається — до
такого вчителя він стає толерантніший. Але вранці я боюся
бритви, рухи в мене після сну неточні, отож наближати лезо
до власного горла досить складне для мене випробування —
не належу до тих, хто вчиняє самогубство. Можна було б
користуватися голярнею, але я обмежений у засобах і не
можу собі цього дозволити.

Ліпше стає, коли з'являється із сніданком прислуга. Це
важка, майже чотирикутна дівка з неживим обличчям. Поки
з'їдаю кашу чи яєчню, вона робить вигляд, що прибирає,—
це зумовлено моїм контрактом з господарем квартири. За-
стеляє моє ліжко і махає віником, але так, щоб той підлоги
не торкався, при цьому очі в неї майже заплющені, але це в
неї від природи — у дівки напівзрослі повіки. Вона махає
віником доти, доки я снідаю, і я намагаюся з їжею не по-
спішати, адже тільки кладу виделку — віник миттю опиня-
ється в кутку, дівка забирає мою тарілку й безгучно відхо-
дить. Мені подобається її безсловесність, бо не залишає піс-
ля себе аніякісінького враження, що для ранку зовсім не-
погано. Можу спокійно й розважливо зайнятися своїм туа-
летом, що завжди чиню з винятковою старатливістю.
Злегка пудрюся, фіксатурю вуса, вдягаю учительский мун-
дир, на якому не має бути ані пушинки, насовую картуза
й накидаю шинелю і, захопивши палицю, виходжу з примі-
щення, маючи ще час пройтися до гімназії, не поспішаючи,—
це я вводжу у свій обов'язковий моціон. Саме в цей час
згруповую враження минулого дня й приліплюю до десятка
людських образів, що живуть у моїй уяві, як відбитки лю-
дей справжніх, якісь нові рисочки й факти, що дозволяє
витворювати з тіней подобенства.

Цього ранку я думав про інспектора гімназії Ленсаля,
відомого тим, що хотів стати поліцейським, але через курйоз-
ну випадковість змушений був задовольнитися місцем ін-
спектора. Був завжди напомаджений і нарум'янений, оже-
нився на вдові багатого старого лікаря, який, померши, за-
лишив своїй половині все майно, бо не мав інших спадкоєм-
ців. Ленсаль виявився настільки вправний, що разом із жі-
ночкою, живучи широко й весело, невдовзі пустив за вітром
не тільки всі гроші, але й дім, у якому помер старий лікар...

 

 

Я йду Вільською вулицею, помахуючи ціпком, і всміхаю-
ся — бачу-бо перед собою невелику рамку, а в ній застиг-
лих, наче намальованих, Ленсалів. Брови у них звелися, а
в очах подив: веселе життя закінчилося. Потім бачу ту ж
таки пару в обіймах одне в одного; власне, обіймає Ленсаля
дружина, а він крутить головою, виглядаючи, як би вислиз-
нути чи з ситуації, в яку потрапив, чи, в крайньому разі, з
цієї кімнати...

— Вітаю вас! — каже мені Ленсаль. Він виходить із Ста-
ро-Вільської і простує в гімназію — я люб'язно підіймаю
з голови форменого картуза і знову кладу його на місце.

— Добре, що з вами зустрілися,— каже Ленсаль, і я
скошую на нього око: чи не збирається він у мене позичати
грошей?

Але він заговорює про гімназійні справи, і ми стаємо сі-
рими й пласкими, як вирізані з дошки,— одночасно поси-
лаємо вперед ціпки і в ногу ступаємо, та й на ногах у нас
майже однакові черевики. Одежа в нас також однакова;

єдине, що різнить нас у цю мить, це те, що Ленсаль уживав
до мене тону поважно-начальницького, а я до нього люб'яз-
но-підлеглицького. Це все дурниці, про що ми розмовляємо,
цікавіше виявляти з себе отакого підлеглого й роздивлятися
при тому співрозмовника: так чинить ботанік, зловивши рід-
кісного жучка. Цього чоловіка, здається, розумію, бо можу
прочитати думку, яку збирається мені виповістити (він ме-
не по-батьківському повчає), але роблю при цьому смирен-
но-задоволене обличчя, хоч у душі в мене все сміється.
Уявляю навіть себе рибалкою, що ловить рибу у великому
морі життя, закидаю вудочку — мій гачок хапають ласі й
жадібні до поживи: юшка з них—їхні історії. Саме тому
дозволяю Ленсалю повчати мене, він удає із себе великого
педагога, хоч його мрією було стати справником, бо та по-
сада дає від восьми до дванадцяти тисяч прибутку. За це,
правда, треба платити щорічну орендну плату правителю
канцелярії губернатора в розмірі п'ятсот карбованців, а
окрім того, внести п'ятсот карбованців уступного. Свого ча-
су Ленсаль з висолопленим язиком бігав містом, позичаючи
у знайомих, хто скільки міг, зрештою, зібрав потрібні п'ят-
сот карбованців. З цієї нагоди вони пішли з дружиною до
церкви й ревно помолилися за успіх намисленого діла, а
коли Ленсаль пішов подавати прохання у губернське прав-
ління, дружина весь час простояла біля вікна, стежачи за
стрибливою ходою свого невдашливого чоловіка. Правите-
лем канцелярії був ще Микола Платонович Біляшівський,
він прийняв Ленсаля милостиво, але зголосив, що тепер

 

 

вакантних місць немає. Кабінет було влаштовано так, що
прохач мав зупинятися біля невеличкого столика, покритого
цератою; на протилежній стіні, якраз навпроти дверей, ви-
сіло величезне дзеркало, в якому дуже виразно відбивалися
й прохач, і столик. Розмовляючи, Микола Платонович мав
звичку ходити від прохача до дзеркала, тобто вряди-годи
повертався до гостя спиною, чудово бачачи його у свічаді.
Ленсаль був навчений добрій суспільній поведенції, вико-
ристав момент, коли радник повернувся до нього спиною,
вийняв конверта й поклав під церату. Побачивши це, Мико-
ла Платонович ударив себе по лобі.

— Стривайте, стривайте!—вигукнув він.—Починаю
пригадувати. Одна посада, здається, має звільнитися. Не
пам'ятаю напевне,— сказав він, дивлячись сивими очима на
ввічливо оскалене обличчя прохача.— Прийдіть завтра, і
ми ще раз про це побалакаємо.

— Коли саме? — з готовністю спитав Ленсаль.

— Об одинадцятій. Я наведу довідки,— уже офіційно
відказав Біляшівський.

Ленсаль пристукнув закаблуками, виказуючи, наскільки
він молодцюватий та моторний, більше в кабінеті не затри-
мувався, а Микола Платонович, як звичайно, неквапно пі-
дійшов до столика і, вийнявши конверта, перерахував аси-
гнації. На нещастя, він саме ввійшов у конфлікт із генерал-
губернатором — потім це перешкодило Ленсалю здобути
омріяне, а вдовольнитися невеселою й малоприбутковою
посадою інспектора гімназії...

— А скажіть,— перебив мої думки Ленсаль.— Ви тільки-
но вступили за вчительську кафедру, а учні вже вас, як віт-
ру, бояться. У чому секрет?

— У вітрі,— відказав я, легко всміхаючись.— Хіба ви не
помічали: кожна людина витворює вітер. Ув одного він га-
рячий, а іншого холодний, в одного сильний, у другого зов-
сім слабкий.

— Ха-ха-ха!—засміявся Ленсаль.—А який вітер відхо-
дить од мене?

— Цілком догідний, щоб бути інспектором,— диплома-
тичне відказав я.

— Хотіли сказати: поліцейським? Не соромтеся, я й
справді хотів бути поліцейським.

— Що ж вам перешкодило?

— Сумний збіг обставин.

Уже видно було гімназію, через двір од гуртожитного при-
міщення вів гімназистів німець Берген. Ішов, трохи похи-
туючись, наче втомлений кінь.

 

 

— А який вітер випромінює Адольф Карлович? — спи-
тав із усмішкою інспектор.

— Нещасної жертви з алкогольним віддихом,— сказав
я.— Нам треба було б йому допомогти.

— Звісно, звісно,— погодився Ленсаль.— Допомогти або
полегшити йому існування. Замінити, приміром, кимось та-
ким, як ви.

— Не надаюся для життя у спільних квартирях.

— А це ж чому? — звів брови Ленсаль.

— Через те, що вітер, який я випромінюю, видує звідти
все тепло.

— Ви такий самонадіяний? —сказав Ленсаль.

— Я тверезо мислю, пане інспекторе,— чемно схилив я
голову.

Побачивши інспектора, Адольф Карлович зупинився.

— О, що вони вчора вичворили, що вичворили! — сказав
він, підносячи руку до лоба.— Треба всіх їх карать, тяжко
карать, бо вони зведуть мене в могилу.

Інспектор дивився на Бергена іронічно-примружено.

— Я думав, що вчора потраплю в божевільню,— сказав
Адольф Карлович.— О, що вони вичворили, що вичворили! .

Історія була типово школярська. Адольф Карлович повів
учнів на прогулянку за місто. Вечір був чудовий, Адольф
Карлович називав німецькі й латинські назви трав, які зу-
стрічалися їм по дорозі, учні лазили по горбах у долині
Кам'янки. Адольф Карлович сідав на каменя й дивився на
засипану брилами долину. Хто зна, що він там бачив і що
його приваблювало, але був того вечора надмірно замрія-
ний. Учні тихо підкрадалися до нього й клеїли до мундира
реп'яхи, але він нічого не чув і не бачив. Зрештою, схаме-
нувся й наказав збиратися додому. Вони підійшли до гімна-
зії, коли вже зовсім стемніло, зайшли разом до їдальні,
а повечерявши, як завжди, помолилися. Потім рушили
у спальні.

— Я був при них невідлучно, богом присягаюся,— ска-
зав Адольф Карлович.— Аж доки не лягли всі у постіль...

Звісно, тільки тоді він зважився спуститися до себе в кім-
нату й покурити. О, він любив цю хвилину затишку, коли
нарешті лишається сам з собою; я уявляю, скільки втіхи від-
чував, приплющуючи очі й пускаючи дим. Той дим розхо-
дився по кімнаті, сплітаючи химерні кола й завитки. Ди-
вився на ті завитки, на дивні сині лінії, що легко розкручу-
валися, і блаженний мир одвідував його. Через те в той
вечір не йшов до своєї кімнати, а біг, на ходу налапуючи
ключа, який завжди лежав у нього в кишені. Вийняв ключа

 

 

якраз тоді, коли підійшов до дверей, бо не хотів тратити
зайвої секунди. Ключ звично прокрутився, Адольф Карло-
вич глибоко ввібрав у себе повітря, переступив через поріг,
і раптом дикий, розпачливий крик вирвався в нього з горла:

пальці торкнулися чогось величезного, живого й кошлато-
го, і це кошлате навіть лизнуло його просто в обличчя. Нер-
ви в Бергена не витримали, і він упав непритомний, а через
нього скакнула величезна темна тінь.

Була це всім відома шкапа, яка блукала без догляду по
вулицях міста і, як собака, випрошувала в людей хліба.
Шкапа не знала, куди тікати, й покірно зупинилася біля
бездиханного Адольфа Карловича. Чи їй стало жаль старо-
го, самотнього чоловіка, в якого відібрала сьогодні найсо-
лодші його хвилини, але заплакала над ним великими ко-
нячими слізьми. Лизнула йому раз і другий обличчя, і Бор-
ген отямився. Сів на підлозі й дивився на шкапу, яка все
плакала над його самотністю й непристосованістю. Здава-
лося, ще мить — і вона виголосить йому промову про життя
і світ, про те, що вона також зазнала чимало лиха. Адольф
Карлович не розповів нам, що дуже розсердився на шкапу
й кинувся до неї з кулаками, але такі на нього дивилися
вологі, старечі й печальні очі, що йому раптом здалося: це
він сам смертельно напився й оглядає себе в дзеркалі. Може,
тому, несподівано злагіднів і вже не сварив тварину, а,
вийнявши з кишені грудку цукру, яку взяв собі для самот-
нього чаювання, віддав її шкапі — вона вдячно подарунок
прийняла. Тоді Адольф Карлович поплескав коня по шиї
й наказав іти за собою. Шкапа покірно пішла, Берген вивів
її надвір, а сам став на порозі. Кінь повернув до нього голо-
ву й хитнув, наче казав на добраніч, Адольф Карлович звів
на привітання руку. Дві самотні істоти розпрощалися, як
побратими, і те бачив з живих тільки я, бо, гуляючи вчора
ввечері, примітив двох гімназистів, які тягли коня на швор-
ці; керований непогамованим потягом до пізнання, став я
їхньою тінню і все, що треба мені, вистежив... Адольф Кар-
лович стояв у дверях, освітлений жовтим світлом лампи,
потім сів на сходи, поставив лампу біля себе і раптом застог-
нав, похитуючись із боку на бік,— було в тому всьому щось
щемке! Я ж не виношу жалюгідних людей, хоч історії не-
вдах так само цікавлять мене, як історії лиходіїв, але
тільки тому, що не один лиходій стає згодом невдахою. Але
є невдахи особливі — ті, котрі, наче криві каченята чи слаб-
косилі курчата, на яких зусібіч сиплеться град ударів. Хто
зна, може, те кволе й вижило б, змагаючись із природою,
але не дають йому того вчинити власні брати...

 

 

Я скоса зирнув на Ленсаля, дивився він на Бергена, не
приховуючи зневаги.

— Цей випадок треба серйозно розслідити,— сказав він,
і в його голосі прозвучала впевненість поліцейського чинов-
ника. Однак, незважаючи на те, було в них і щось однакове,
мені здавалося, що схожі вони поміж себе, хоч перший був
самовдоволений, а другий добродушний і розгублений.

— Винних буде суворо покарано!—сказав Ленсаль і,
гордо випроставшись, пішов через двір гімназії.

Я дивився, як він іде: поліцейський, який не став собою.
Міг би легко втрутитися й назвати тих капосників, але ні
для чого це мені...

Свого часу Ленсаль дуже був перелякався, коли дізнався,
що Микола Платонович Біляшівський іде у відставку. Він
біг тоді до губернського правління з таким спритом, наче
за ним гналася зграя псів. І він ще застав Миколу Платоно-
вича, той саме укладав папери, щоб здати управління своє-
му заступнику.

— Діла у нас з вами не вийшло,— мирно сказав'він кан-
дидату у справники.— Управління я здаю, і від мене вже
нічого не залежить.

— Тоді поверніть мені п'ятсот карбованців,— напролом
відказав Ленсаль.

— Чи ви при своєму розумі, пане! — здивувався Біля-
шівський.— Що це за шантаж? Може, вам за наклеп хо-
четься в солдати?

Ленсаль похитнувся, нерви в нього не витримали. Він
раптом заридав і кинувся Біляшівському в ноги.

— Пане милостивий!—змолився він.—У тих п'ятистах
карбованцях уся моя надія. Все це важко позичені гроші, і,
коли ви мені їх не повернете, я загинув.

Микола Платонович дивився на нього із химерним почут-
тям. Уже й тоді прокидалося в ньому те, що витворило з
нього згодом звісного у Житомирі дивака.

— Ви правду мені сказали, пане? — рівно спитав він.

— Святу, як земля! — заклявся Ленсаль і чоломкнув не
зовсім чисту підлогу губернського правління.

Тоді Микола Платонович зробився урочисто серйозний.

— Пане,— мовив він,— ви чудово знаєте, що я не брав у
вас ніяких грошей. Але з милосердя, так, так, із людського
милосердя я пожертвую вам ці п'ятсот карбованців.

— Буду вам удячний до кінця життя! —зі сльозами на
очах мовив Ленсаль.

Тоді Біляшівський відмикнув бюро й подав нещасному
кандидату в поліцейські його п'ятсот карбованців. Ленсаль

 

 

не довго гаявся, знаючи свою з жінкою властивість тратити
гроші, а відразу ж подався в Київ і купив за ті гроші в
правителя канцелярії учбового округу посаду інспектора
гімназії, а що посада ця була ще тоді зайнята, з огляду на
бідність, йому дали місце субінспектора університету...

Мені оповів цю історію наш учитель латинської мови
Міхневич, який недолюблював інспектора, але не знаходив
іншого способу помститися, як оповідати про нього кожному.
Ленсаль сам йому те розповів, коли вони приятелювали, але
згода їхня розбилася, як це завжди буває, через дрібницю —
Ленсаль запідозрив, що його приятель поглядає на його
дружину, і хоч це було не так, дружби ці двоє не поновили...

Заходячи в гімназію, я зіштовхнувся з гімназистом Чер-
чицьким і не втримався од спокуси подражнити його:

— Як здоров'я шкапи, мусьє?

Гімназист побілів, подивився на мене широко розплюще-
ними очима і раптом кинувся навтьоки.

— Сатана йде! — почув я за спиною голос, але міг не
озиратися: винуватець не втече від мене, а напевне одер-
жить сьогодні кола Я йшов, блаженно всміхаючись, і мило-
стиво покивував навсібіч. У цей час і налетів на мене ди-
ректор. Не знімаючи усмішки з обличчя, я вклонився і йому.

— Маєте добрий настрій? — гукнув директор, і я вирішив
за розумніше пригасити усмішку.— Не забудьте, сьогодні
педагогічна рада!

— Готувався до того цілий тиждень,— сказав я, усміха-
ючись уже як підлеглий.

— Чого б то? — не зрозумів директор

— Усі молоді вчителі,— прорік я урочисто,—мають ту
слабкість, що хочуть реформувати учбовий процес. У мене
також виникла одна ідея.

— Поганий той учитель, в кого виникають ідеї.

— Чому? — здивувався я.

— Бо від ідей до Сибіру близько, пане молодший учи-
тель! —гарикнув.

Помчався далі, а я знову засвітив на обличчі блаженну
усмішку. Сибіру не боявся, не такий я чоловік, щоб туди
потрапляти. Швидше потрапить туди оцей учитель фізики,
котрий суне мені назустріч і який, усім відомо, відзначається
не тільки вільнодумством, але й часто входить у суперечки
з нашим священноучителем, заперечуючи догмати біблії,
зокрема думку про створення світу за сім днів Він хизу-
ється, що не вірить в неприродне, і саме ця риса в ньому
найбільше мене тішить. До мене він, здається, ставиться з
повною відразою, але я не вельми вражаюся — люблю його

 

 

вже тим, що починаю ним цікавитися; можливо, він також
стане персонажем моєї "Чорної книги". Я помітив, що є в
людей історії відбуті, а є й такі, які ще мають статися. Це
так само, як тінь: одну людина тягне за собою, а інша, на-
впаки, веде людину; я вже не кажу про людей зовсім без-
тінних: ліс людей тим і цікавий, що й тіні в ньому живі.
сам я, на жаль, також не безтінний, а волів би, щоб ніхто ме-
не не помічав.

Заходжу в учительську кімнату, тут, як завжди, метуш-
ня, бо ось-ось має прокалатати дзвінок. Всі розбирають
журнали, перемовляються принагідним словом — стрілка
годинника повзе вперед. Борген похмуро стоїть біля вікна;

здається, він уже всім оповів історію зі шкапою і його по-
чинає гризти меланхолія. Бачу в ньому чорного звіріїка, що
прокинувся й неспокійно вовтузиться. Як наглядач, Борген
має ходити коридорами й ловити тих, хто запізнюється, а
також заглядати крізь скляні двері у класи, в яких гала-
сують. Він тягне тих, що провинились, в карцер, але жод-
ного учня не послав під різки сам. Зараз йому кортить на-
питися, і це, здається, єдине його бажання. Коли його при-
пікає, дозволяє собі зникнути зі школи й під час уроків,
хоч п'є переважно вночі в своїй кімнаті. При цьому голосно
балакає з собою, і учні давно це помітили і не минають на-
годи покепкувати. У моєму мозку блискавкою пронеслася
історія з годинником — це знову просвітлило мене, і я не
міг не заусміхатися. Вчителі позирали на мене хто з ціка-
вістю, а хто з роздратуванням.

— У вас такий вигляд,— не втерпів Ленсаль,— наче ді-
стали несподіваний спадок.

— Кожен із нас дістає колись свій спадок,— загадково
відказую і, захопивши журнал, йду з учительської кімнати,
бо внизу сторож Мина вже дзвонить. Дзвінок привішено
в дворі на рейці, сторож Мина смикає за шнурка, і звук
дзвоника такий пронизливий, що досягає й найглибших кут-
ків. Я виходжу в коридор і бачу, як біля дверей юрмляться
учні, поспішаючи сховатись у класах.

Оцей шлях, з учительської до класу, найбільше люблю.
Тіло моє мимовільно виструнчується, голова зводиться, я
ступаю неквапно, чоботи відбивають крок на лискучій фар-
бованій підлозі, на вустах у мене все та ж блаженна усміш-
ка, і я раптом здогадуюся, чому так безпричинно радію:

іду в той клас, у якому вчиться зухвалець, котрий насмі-
лився кинути в мене кличкою, витвореною від мого прізви-
ща. Я люблю цих шкільних відчайдушників, особливо коли
вони після героїчного вчинку перетворюються в курей, кот-

 

 

рі потрапили під дощ. Тоді вся їхня показна фронда зни-
кає, а натомість з'являється жах — звір тікає з цих малих
істот, хижий, жорстокий, якого ми, вчителі, й поставлені
витравлювати з дітей. Може, й має якусь рацію вчитель
фізики, думаю я, коли переконує, що людина — це тільки
високорозвинена тварина. Я міг би розвинути цю думку:

в людині бореться її тваринне й суспільне, тобто людське
начало. В дітях ця боротьба особливо примітна, через це і
здатні вони на безглузду жорстокість. Ми, вчителі, боремо
в них того звіра, ламаємо, вбиваємо, тобто нищимо їхню
натуральну схильність до безконтрольних учинків. Тому я
був і буду прихильником різок у школі, істина, що за би-
того двох небитих дають, надто неперехідна; треба, треба
і треба їх бити, ламати і згинати, щоб з негнучкого мамули
витворилося щось м'яке, як віск, котрий легко мняти і мож-
на ліпити належне, а точніше — запрограмоване згори.

Із цими думками заходжу в двері класу, тут збиваю
крок, бо мушу ступити до класу неодмінно з правої ноги;

відтак відраховую до кафедри одинадцять кроків і не сідаю,
а дивлюся на клас, не гасячи усмішки. Відчуваю, як холод-
на хвиля проходить по рядах, коли мій погляд пробігає по
обличчях, все ціпеніє й німіє, і в цей момент я по-особливому
звищуюся над цим тлумом, я його розпорядник і власник,
володар кожного, і той кожен чекає від мене не нагороди,
а кари. Але я не задовольняюся відчуттям переможної
зверхності над істотами, що тільки наполовину люди, а на-
по\овину ще звірі; шукаю того, кого найбільше треба лама-
ти, і мій погляд вивідчо перескакує з обличчя на обличчя.
Коли ж торкаюся зоровими променями якогось лиця, воно
біліє, зеленіє, синіє, і коли б довше протримав я погляд, то
певний був, що воно й почорніло б. Навмисне обминаю то-
го, хто має стати мені сьогодні жертвою, хай трохи потішить-
ся недоторканістю. Ну от, здається, він уже зовсім заспо-
коївся. Р-разі Мій погляд, як блискавка, падає на нього, і я
бачу, як жертва дрібно-дрібно тремтить. Обличчя зеленіє, а
зуби цокотять. Простягаю руку й пальцем, пальцем, ледь
покивуючи, виводжу відчайдуха з-за парти.

— Ви, здається, хотіли сьогодні відзначитися між това-
ришами,— кажу єлейно.— Що ж, даю вам змогу. Вивчили
урока?..

Моя жертва дивиться на мене із забобонним жахом, ніяк
не може збагнути, як я встиг так швидко довідатися про
його вибрик, і вже в цьому першому переляці вбачаю запо-
руку своєї перемоги. Вже не сміливець і не бунтар переді
мною, а щось напіврозтоптане. Вуста мої кривить зневага,

 

 

з них починають вихоплюватися слова, котрі, мов різка, па-
дають на жертву. Слова ці гострі й іронічні, і клас залюбки
на них реагує, клас вторує мені, знущаючись зі свого героя
так само нещадно, як це дозволяю собі робити я — їхній
заклятий, як вони вважають, супротивник. Я ж не вважаю
себе їхнім ворогом, забагато було б їм честі; зрештою, моя
місія в житті така, що не маю ставати нікому ані приятелем,
ані ворогом.

Берген — виразна мені протилежність. Він волочить за
собою крихітну тінь, яка складається з двох компонентів:

любить випити й дозволяє учням із себе кпити. Хоч він
німець, мундир на ньому висить, і на сукні весь час з'явля-
ються нові й нові плями. Єдино німецького в ньому —
схильність до точності. Зокрема вимагав, щоб учні вставали
рівно о п'ятій годині, для- чого в спільній спальні навпроти
його ліжка було поставлено шафу з годинником. Той годин-
ник вибивав час так голосно, що тільки діти могли не проки-
датися. Адольф Карлович перед сном спускався кілька ра-
зів у свою кімнату, де курив і прикладався до пляшки;

якось один із шибеників заховавсь у шафі, як козеня з ві-
домої казки. Адольф Карлович прийшов до ліжка, ступаю-
чи навшпиньки і розвівши для рівноваги руки з розчепіре-
ними пальцями,— при цьому він зачаєно сопів, бо намагав-
ся дихати тільки носом, щоб не виточувати горілчаного пе-
регару. Падав на ліжко й відразу ж починав хропти, аж
поки годинник починав бити п'ять разів. Натренований на
ці звуки, Адольф Карлович підхоплювався й будив учнів
покриком.

— Але ж, Адольфе Карловичу,— казав хтось зовсім сон-
ним голосом,— зараз ще зовсім ніч...

Адольф Карлович стояв із запаленою від нічника свіч-
кою.

— Як ніч, як ніч, коли вдарило п'ять разів! — казав
він.— Подивіться на годинника.— Він підносив свічку до
циферблата, і його очі ставали здивовано-булькаті: годин-
ник показував одинадцяту.

— Але ж я чув, що вдарило п'ять,— нетямкувато ка-
зав надзиратель, і учні змушені були гасити сміх подуш-
ками.

— Це вам приснилося, Адольфе Карловичу,— казав той-
таки невинний голос.

— Галюцинація,— підказував другий, і учні аж рохкали
від задоволення.

Так повторювалося щоночі, і щоночі Берген не помічав,
що над ним кепкують. Це його вимучило так, що перестав

 

 

реагувати на бій годинника і вже чекав, поки надійде із
дзвінком лакей...

Не важко помітити: діти дивовижно винахідливі, коли
треба вишукати слабкі місця у вчителя, і користуються тим
із усією часом жорстокою безоглядністю. Зрештою, гадав
я, весь світ такий: два начала в ньому — організоване, люд-
ське, й дезорганізоване, тваринне. Діти ж — це зменшене
дзеркало світу з усіма його болячками та неузгодами, су-
перечностями й бідами; може, через те мені захотілося ста-
ти саме вчителем: через зменшувальне дзеркало можна по-
бачити не одну болячку велику...

Але моя жертва й досі пріє біля дошки, даремно намагаю-
чись розповісти урока, і я скеровую свою увагу на неї. Цей
хлопець готувався, я це бачу, але замість допомогти йому,
ставлю питання так, аби більше його заплутати. Він таки за-
плутується, бо вже не відповідає, а тільки перелякано на
мене дивиться: милосердя не чекає, адже чудово зна, за які
гріхи тут мордується. Я ставлю кола й відпускаю свою жерт-
ву, блискавично переносячи погляд на клас. Мертва тиша
панує довкола, і я раптом починаю відчувати нудьгу: нуд-
но все-таки сидіти за цією кафедрою і дивитися на заляка-
них до смерті істот. Нудно бути вічним дресирувальником,
нудно навіть мститися на цих беззахисних душах — ні до
чого все це! Світ не треба пізнавати, думаю я, все відомо
про нього давно. Ми готуємо цих дітей стати коліщатками
до велетенської людської машини, якою є наша імперія, але
чи не коліщатка ми самі? Чи не механічною стаю я лялькою,
сидячи за цією кафедрою, адже те, що викладаю скерова-
ним на мене очам,— мудрість невелика. Чи не ліпше зали-
шити замість себе власну подобу, боввана, який прорече
кільканадцять потрібних речень, опитає цих телепнів, по-
ставить їм оцінки, настрахає, щось у них зламає, щось під-
несе, приноровить їх до того, щоб таки стали сліпими ко-
ліщатами. Оцей, дивлюся я на прищуватого хлопця з пацю-
чими оченятами, закінчить гімназію і стане чиновником.
його ковтне якась установа, до якої буде прив'язаний, як
раб, і ходитиме від свого дому до цієї установи, аж доки не
виплюне вона його геть на смітник. Ні, міркую я, повністю
себе тут нічого витрачати. Хай залишиться за кафедрою
тільки видима частина мого "я", невидима нехай вирушає
у світ. Хай стає чиєюсь тінню, видивляється й принюхуєть-
ся Я навіть думаю, що ідея вивищеності людини — це одна
із людських самооблуд, а коли так, ні для чого вона!

Завмираю на якийсь мент за кафедрою, глуха тиша оточує
мене; учні гадають, що я вишуковую нову жертву, насправ-

 

 

ді роз'єднуюся на дві істоти, видиму й невидиму; видиме —
це бовван мій, який проказує завчені й потрібні слова, не-
видиме — це суть моя. Воно вислизає у залите сонцем вік-
но, бо відчуває непомильно: там знайдеться для нього по-
жива. Там, за вікном, серед порожнього двору, стоїть, не
зважуючись виступити з нього, сумний Адольф Карло-
вич — він усе ще кволо бореться з собою. Здав чергування,
і буде вільний цілу добу. Його кличе до себе місто, але не
про те він думає. Дивиться на щось конкретно-зриме, і са-
ме це мене й зацікавило. Еге ж, вулицею плететься знайома
всім шкапа. Сумно похитує головою, крок її хиткий та роз-
битий. Здається, ритм, у якому йшла ота бездомна страд-
ниця (взимку і влітку блукає вона по вулицях), пробудив
чи й привабив Бергена. Він стрепенувся й озирнувся на вік-
на гімназії. Але самої гімназії не побачив, на її місці лежала
піщана пустеля. Злякався тієї пустелі, бо заспішив з гімна-
зійного двору геть — нічого йому тут робити! Перевалю-
вався з ноги на ногу, від чого барилкувате тіло хиталося,
ніби хитав його хміль, але це був тільки ритм, що надала
йому шкапа. В душі в нього лежало щось кисле на смак і
сіре на колір, щось таке, як непідсолоджений кисіль, через
що сині його очі покаламутніли і стали теж, як кисіль. Йому
було важко дихати, і він розстебнув мундира. Завжди ж,
коли розстібав мундира, звільнявсь у певний спосіб од шор,
в яких тримав сам себе, ніби мундир — це якась кам'яниця,
холодна й товстостінна. І він виходив із неї, адже віддатися
своїй пристрасті — це й означало вийти з мундира. Вдруге
озирнувся: кам'яний мундир стояв серед піщаної пустелі,
неймовірно побільшений, але з усіма компонентами. Той
мундир — це й була гімназія, від якої він тікав, і в ньому,
як миші, позалишалися всі оті юні варвари, які знущалися
з нього й мучили його. "Це від того,— пробурмотів,— що я
надто добрий! Не можна в цьому світі бути добрим!" Там,
попереду, на порожньому й німому шляху, побачив мету своєї
мандрівки: розчинені двері, йому здалося, що то широко
розтулена паща велетенського змія, котрий згорнувся, скру-
тивши тисячки кілець, і гіпнотизує його. Він же не має сили
йому опиратися, бо він — зелена жаба, яка покірно й при-
речено стрибає назустріч тому розхиленому роту гігант-
ського боа-констріктора, і єдина втіха для жаби — пропасти.
Адольф Карлович не вражався від того, що порівнював себе
із жабою, в цю хвилю він себе зневажав. Зневажав власну
слабку волю й приреченість — був у цьому світі сам як па-
лець. За спиною стояв застебнутий на всі ґудзики гімназія-
мундир, і він не міг повернутися туди, не звільнивши душі.

 

 

Шкапа вже пропала з його зору, та й не потрібна йому бу-
ла — досить того, що надала ритм. Отож рухався до відчи-
нених дверей шинку, як і вона, спазматичними ривками, раз
пришвидшуючи, а раз уповільнюючи хід. Я став тимчасовою
тінню цього нещасного: ба, навіть у своєму падінні зали-
шався він елементарний, цей Адольф Карлович. Тікаючи
від заведеного ритму гімназійного життя, він і тут ставав
механічною лялькою. Шлях його був суворо розмічений:

перші дві чарки випивав у Боруха, а наступні дві — у Хо-
лоденка. Далі йшов до заїжджого дому, в якому жив я по
приїзді, і тут випивав ще дві чарки. Але просиджував тут
довше, похитуючись і бурмочучи під ніс, після чого знову
йшов до Холоденка і знову до Боруха. Звертав на Поділ і
виходив до Кам'янки. Під Замковою горою, біля скель, ча-
сто лягав відпочити, байдуже, був дощ чи сипав сніг. Спав
рівно стільки, щоб протверезіти, взимку не більше п'ятнад-
цяти хвилин, а влітку і всю ніч. Восени — по кілька годин,
так само й весною. Ніяка застуда не бралася його, хіба
червонів більше, ніж годилося, ніс. Із розжареним носом
приходив у гімназію й зачинявсь у своїй комірчині. Могут-
нє хропіння виривалося тоді в замкову щілину, й учні да-
ремно крутилися біля тих дверей, підбираючи ключі: замок
до своєї комірчини Адольф Карлович замовив у найкращо-
го коваля міста, який працював на базарі біля Кафедраль-
ного костьолу, і той замок не міг відчинити ніхто. Навіть
диму напустити в комірчину Адольфа Карловича учні не
могли — на шпарину накидалося вічко. Шкапу ж у комір-
чину учні зуміли завести, тайкома викравши у надзирателя
ключі.

Сьогодні Адольф Карлович був трохи не такий, як завж-
ди: щось у його рухах насторожувало. Зрештою, я знав при-
чину: Берген був сумний. Можливо, той жах, що пережив
його вчора ввечері, збудив у ньому щось забуте, і він рап-
том здивувався, як опинився в цьому чужому краї, де в
нього немає жодного приятеля або родича. Можливо, між
ним і шкапою відбувся тихий діалог, і ці двоє раптом поро-
зумілися, хоч одне — тварина, а друге — вища істота, їх,
можливо, й поєднав у цей вечір той-таки сум, який і змусив
Адольфа Карловича стати тихим і загадковим. Заходячи
до Боруха, він звичайно вдаряв кулаком об стіл, на що ла-
кей Боруха чи й сам господар кидалися виконувати наказ.
Сьогодні ж він тільки сидів за столом і важко відсапувався.
На те диво виплив з кімнат сам Борух і присів біля свого
клієнта.

 

 

— Чи пан часом не захворіли? — допитувався він, при-
хиляючись до Адольфа Карловича.— Ой, щось пану відхо-
дить, щось йому за серце хапа! Може, пан не має зараз гро-
шей, то я почекаю, чи ж ми не свої люди? Хіба я не знаю,
що пан учитель їх мені віддасть? Хіба я йому посмію сказа-
ти "нє"?

Адольф Карлович позирнув синіми очима, сьогодні вони
й справді були каламутні.

— Дві порції! — наказав коротко.

— Зараз вам буде дві порції, чому б нє? —з полегшен-
ням зітхнув Борух.— А про гроші я у вас не питаю...

Але йому довелося сьогодні здивуватись удруге: Берген
за горілку заплатив. Але не вийшов відразу, а відкинувся
до стіни й сидів, майже погасивши очі.

— А що, коли він тут у мене помре? — сказав тихцем Бо-
рух жінці.— Матиму клопіт. Придивися за ним...

Борух мав ґешефт у місті й подався його робити, а його
вірна Рахіль почала стежити, чи не вмиратиме в шинку
Адольф Карлович. Але Берген умирати не збирався. Він
раптом устав, схитнувся, відсапнув і пішов просто на світ-
лий прямокутник дверей. Об двері він, правда, зачепився,
але не так, щоб утратити рівновагу.

У Холоденка Адольф Карлович випив свої дві порції
одним духом. Озирнувся по порожньому шинку, а тоді так
само, як у Боруха, приплющив очі й глибоко задумався.
Я незримо сидів обіч нього, роздивляючись велике, порите
зморшками обличчя Адольфа Карловича. Бакенбарди спу-
скались у нього низько, з'єднуючись із бородою, зате під-
боріддя було виголене. Пшеничні вуса вицвіли і стриміли
в безладді, а брови настовбурчилися.

— Сидиш біля мене? — спитав тихо, і я здригнувся — чи
він відчув біля себе мою присутність? Але це було надто
малоймовірно, досі жоден чоловік не помітив мене біля себе.

— Ну-ну, не всміхайся,—сказав Адольф Карлович.—
Я і без тебе знаю свого біду.

У першу хвилю я хотів тихо щезнути, але ситуація вида-
лася мені принадною. Адольф Карлович говорив до мене по-
німецькому, втомлено й безпристрасно:

— Ці розбійники скоро доведуть мене до божевілля,—
сказав він.— Наступного дня я знайшов мотузки, які ці ши-
шибеники протягували між ліжками...

Це трапилось у позаминуле чергування Адольфа Карло-
вича. Він уже заснув, двічі приклавшись перед тим до пляш-
ки, схованої у комірчині, а шибеники в цей час протягли
між ліжками у спільній кімнаті поворози й погасили нічники

 

 

в коридорі й покої. Після того в протилежному від ліжка
надзирателя кінці хтось закричав перелякано й дико: "Пане
вчителю! Рятуйте! Мене душать!" Учень і справді захар-
чав, ніби його душили, спросоння Адольф Карлович ки-
нувся на крик, але перечепився через повороз і гримнувся
об підлогу. Зірвався, зробив новий скок і знову загримотів
додолу. В цей час у спальні знявся неймовірний галас, зві-
дусіль полетіли подушки, зовсім засипавши надзирателя. Він
заволав, гукаючи лакея. Лакей, як завжди, не поспішав —
за цей час юрливі постаті швидко позабирали подушки, і,
коли з'явився лакей із світлом, всі мирно лежали, посопую-
чи. Тоді Адольф Карлович затрусив над головою руками
і почав лаятися, обзиваючи учнів не зовсім достойними сло-
вами.

— Ви заважаєте нам спати,— обізвався один із учнів.—
У вас галюцинації...

Сторожка тиша завмерла в кімнаті, а Берген і руки опус-
тив.

— То мені стояти чи йти? — невдоволено спитав лакей.

— Чому не горять нічники?—роздратовано накинувся
на нього Адольф Карлович.

— Ну, це діло невелике,— відказав лакей і почав засві-
чувати нічники.

— Мали б совість,— казав тим часом Адольф Карло-
вич.—Я старий, утомлений чоловік. Мали б совість!..

Його голос ламався, і всі в кімнаті зачаєно дихали, та-
муючи сміх подушками.

— Мали б совість і ви! — озвався той-таки спокійний го-
лос.— Через ваші галюцинації ми не висипляємося...

Дивну неміч відчув тоді Адольф Карлович. Добре знав,
що тільки йому зважуються учні викидати такі коники, він
же безсилий навіть покарати їх.

— Сікти вас треба! — бурмотів він, пробираючись до сво-
го ліжка.—Кістки вам треба ламати, безсердечним!..

На те хтось зойкав легенько, і вся кімната переповнюва-
лася шелестом: сміх душив гімназистів. Тоді Адольфу Кар-
ловичу вперше захотілося дико закричати, схопити першо-
го, хто втрапив би йому в руки, і... зачавити. Він ледве по-
гасив свій порив, сів, звісивши голову, і безсилі сльози по-
котилися йому по щоках.

— Все? — спитав надламаним голосом.— Може, зволите
спати?

— На добраніч, пане вчителю! — пройшов кімнатою
голос...

 

 

Адольф Карлович розповідав мені це швидким шепотом,
очі його при цьому бігали, а на обличчі лежала тривога.
Я сидів навпроти урочистий і поважний, повний робленого
співчуття й готовності вислухати всі скарги. Знав, що він
таки побачив мене, але не зв'язує мене з тим бовваном, кот-
рий веде зараз у гімназії уроки; він стежить за мною з хво-
робливою увагою, побоюючись, щоб і я не кпив із нього. Не
хотів, щоб хтось дивився на нього з іронією.

— А історія зі шкапою,— мовив він.— Вони почали за-
певняти мене, що то не кінь, а чорт...

Засміявся, але за мить його обличчя знову стало сер-
йозне.

— Смішно, правда? — спитав.— А знаєш, що найсміш-
ніше? Я починаю вірити, що шкапа та не чорт, ні, а якесь
відбиття мене самого у світі, чи не кумедно?

Але мені не було кумедно. Лишався серйозний і повний
уваги. Мені здалося, що я трохи легковажив раніше Адоль-
фа Карловича: не така елементарна він душа.

— Кожен, зрештою, має таке відбиття,— зашепотів ні-
мець.— У друзях, двійниках, тваринах чи рослинах, тільки
я знайшов відбиття... у цій шкапі.

Я хотів сказати, що ця його думка — лиш похідне ні-
мецької романтичної літератури, якої Адольф Карлович
начитався в юності, але Берген незадоволено скри-
вився.

— В юності я взагалі не читав ніякої літератури,— ска-
зав він і випив ще одну порцію, яку йому підніс лакей.—
Я вирішив відмовитись од служби, інакше вони мене заму-
чать. Не знаєш, чому вони в'їлися на мене?

Я хотів сказати, що світ ділиться на сильних і кволих.
Кволих усі довбуть, а сильні можуть за себе постояти.

— Не кволий я, а добрий,— смутно сказав Берген.—
Жодного з цих бешкетунів не побито з мого виказу. Жод-
ного не посадив я до карцеру...

Мені здалося, що кволий і добрий — часто одне і те ж.
Кволий не чинить зла, бо не має на те сили.

— Коли б це було так,— прошепотів Адольф Карло-
вич,— то світ вартий був би прокляття...

"А він і проклятий! — спокійно подумав я.— Хіба не ска-
зано про це в писанні?"

Тоді Адольф Карлович помахав переді мною пальцем, ні-
би пригрозив мені.

— Не хочу пускати в себе чорних думок,— сказав він.—
А чорні думки — це ти, чи не так?
На те засміявся я. Не може він знати, хто я такий!

 

 

Знову сидів загаданий, заплющивши очі, і Холоденко,
як і Борух, не витримав, щоб не підійти до постійного свого
відвідувача.

— Ой-вей! —сказав він.—Пане Бергене, а що вам таке?

— Сядьте зі мною, випийте, Гершку,— запропонував
Берген.

— Фе, таке кажете, пане Бергене,— скривився Холоден-
ко.— Чи б я пив ту гидоту?

— Це не гидота, Гершку, а вода спасіння,— мовив
Адольф Карлович.— Аqua vitа!

— Ха-ха І — засміявся Холоденко.— А з ким ви бесіду-
вали, пане вчителю?

— З ним! —ткнув у мій бік Адольф Карлович і раптом
підморгнув.— Ходить за мною і шпигує. Не знаєте, навіщо?

— Таке скажете, пане Бергене,— похитав головою Холо-
денко.— Хто б за вами ходив та шпигував?

— За кожним хтось ходить і шпигує,— повчально сказав
Адольф Карлович.—Ми часом самі за собою шпигуємо, а
це — теж він!

— Вам треба освіжити голову, пане Бергене,— похитав
скрушно пейсами Холоденко.— Може, дозволите відчинити
кватирку?

Тоді Адольф Карлович аж почервонів од докуки. Він
звівся, став струнко й подивився сердито, навіть гнівно.

— Все можу дозволити, пане Холоденку,— сказав він
владно,— але не те, щоб з мене сміялися. Голова в мене
чиста, як кришталь!..

— О, ваша голова!—зацмокав Холоденко.—Яка то зо-
лота голова! Ваша голова — це щось таке, що й слів не
знайду!

Адольф Карлович вийняв своє портмоне і поклав на стіл
срібну монету.

— Усе вам заплатив, як годиться, пане Герці?..

— Усе, все, пане Бергене! — підхопився Холоденко.—
Заходьте до мене, не минайте і не сердіться на мої дурні
слова!

— Гей, ти! — сказав владно мені Берген.— Чи підеш зі
мною? Та ж звісно, підеш!

Рушив, гордо випроставшись, до виходу, а я залюбки під-
корився його наказові: не було мені з ним нудно. Адольф
Карлович перечепився тільки на порозі, я люб'язно підхо-
пив його під лікоть.

— Дякую!—мовив по-німецькому.—Ти мене зараз не
кидай! Боюся, що нап'юся сьогодні до чортиків.

"Надто часто згадуєте сьогодні чортів",— подумав я.

 

 

— Це тому, що вони мені на душі шкребуть,— мовив він
і скерував свою ходу по Нільській до заїжджого дому, де я
колись ледве не втрапив у пожежу.

Ішов, похитуючись і розвіюючи полами розстебнутого
мундира, формений кашкет збився набік, дивився Адольф
Карлович на ноги, проміння сонця падало на передки чобіт.
Ішов і бурмотів, а я ступав нечутно поруч і наслухав, бо хо-
тів почути кожне його слово.

— Цей світ легко проклясти,— бубонів він,— а нелегко
зробити ліпшим. Я теж не зроблю його ліпшим, але нічим
йому не зашкоджу. Знаю, чого мені бракує, але це моє знан-
ня до заднього місця. Гей, ти! — повернувся до мене.— Слу-
хаєш мене? Я тобі збрехав, бо в юності таки начитався до
чорта книжок. Але то були, здається, не ті книжки, що
потрібно. Вони не лікували душі, а тривожили. Тому я й
прийшов у цей світ тривожний. Діти мене й не полюбили
через те, що я тривожний! Що за мною чорні думки хвос-
том волочаться і, хоч не пускаю їх у себе, вони біля мене
товчуться. Я такий собі: ні добрий, ні злий, і це вже також
біда.— Він раптом випустив у порох дві сльозини, і вони,
обкатавшись, затемніли перед ним чорними кульками. Сто-
яв і дивився.— Справа тут значно простіша, ніж гадаємо.
Кожен із нас, як би високо про себе не думав,— ніхто! На-
віть ти!—Він повернувся і тицьнув у мене пальцем.—
Ніх-то!

Я поблажливо всміхався. Саме так, щоб не образити його,
але й виявити свою незгоду.

— Біда в тому, що ми всі од лиця свого утікаємо. Я теж,
не думай, що так уже високо себе ставлю. А нам утікати
від нього не треба, нам шукати його варто. Бо, втікаючи від
загубленого, ми були б ідіотами, коли б сподівались у цей
спосіб загублене знайти.

Я безшелесне плив біля нього і всміхався. Тією усмішкою,
яка лежала в мене на обличчі зранку, ще в гімназії. Було
втішно слухати це самокатування. Воно тільки порожня по-
лова, яка відвіюється вітром, адже все залишається, як і
було. Адольф Карлович мудрий тільки під мухою, завтра
він знову терпітиме капості учнів і знову хотітиме напитися.
Проголошуватиме мудрі монологи, і це буде не більше, як
п'яний лепет, як б високі й світлі думки його не навідували.
Він не вписується у життя так, як більшість наших учителів,
через це й цікавий мені. Істина проста: чим догідніше вкла-
даєшся у житейське ложе, тим меншу тягнеш за собою істо-
рію. Люди ж з історіями — це білі ворони, кожен по-сво-
єму тертий життям, а може, знівечений. Ті ж, без історій,—.

 

 

гладенькі, як галька; життя котить через них свої хвилі і
не зрушує з місця.

Адольф Карлович тим часом підійшов до трактиру в за-
їжджому домі, він мав ще досить розважку в голові, бо
перш, ніж зайти, вийняв портмоне й перевірив, чи виста-
чить йому розплатитися. Грошей було досить, він ствердно
хитнув і переступив поріг. Відразу ж йому назустріч зве-
лася бліда, худа, горбата постать і замахала рукою: був то
мій співподорожанин Ковальський, тепер учитель пансіону
Рихлінського. Берген радісно йому закивав і вже й думати
забув про такого чемного й ненав'язливого співрозмовника,
як я.

— О, гер Ковальський, гер Ковальський, послухайте, що
ці увірвителі зі мною зробили! — заговорив Адольф Карло-
вич, вже встигнувши собі на ходу замовити пригощання.

Розповів Ковальському історію з конем, а тоді з поворо-
зами, на що його співрозмовник тільки скрушно похитував.
Вряди-годи вони зближали чарки й цокалися, розхлюпуючи
трунок.

— Так, так,— казав Ковальський.— Я вас розумію. Але
послухайте, що вам скажу...

— Ні, вислухайте мене,— гаряче говорив Борген.— Чи
можна збиткуватися над людиною? І у святого не вистачи-
ло б терпіння!

Він розповів третю історію, мені ще не відому. Після ве-
чері й молитви (це відбувалося на першому поверсі) учні
пішли на другий поверх до спальні, а Адольф Карлович за-
скочив у свою кімнату покурити і ковтнути чогось підба-
дьорливого... У цей час він і почув несамовиті крики:

— Пожежа! Горимо! Рятуйте, хто в бога вірує!

— Я мчав, ніг під собою не чуючи,— оповідав смутно
Борген.— Заскакую, а вхідні двері всі у вогні, а зі спальні —
крики про спасіння. І що б ви думали вони вчворили? По-
ставили на двері драбину, і, коли я шарпнув їх до себе, дра-
бина звалилася на мене..

Ковальський засміявся.

— Ви теж смієтеся, гер Ковальський? Значить, ви сьо-
годні не співчуваєте мені? Тоді я піду геть, гер Коваль-
ський! Хіба ви не бачите, що я захмелений, аж світ мені
в очах крутиться. А раз так, не ображайте мене хоч ви...

Він смутно подивився у вікно і раптом побачив: там, за
вікном, пожежа. Палає жовтим полум'ям дерево, тріпотить,
труситься — золоті листки задзвонили. Він подумав: а мо-
же, й справді в нього галюцинації. Може, діти ні в чому не
винуваті, а він тільки напасті їм приписує? Але ні! Він тоді

 

 

відкинув драбину, а вони, мерзотники, ще й шворку пере-
тягнули, і він погримів.

— Смійтеся, гер Ковальський,—повернув він очі до
приятеля,— я вдруге погримів.

Але Ковальський уже не сміявся, сидів так само блідий і
так само смутний, а рука його, що лежала на столі, була
синювата.

— А ви чому зараз не в пансіоні? — спитав Берген.

— Людині з моїми вадами,— сказав смутно Коваль-
ський,— не можна викладати ані в гімназії, ні в пансіоні.

— З чого ж тоді хліб їстимете?

— Я не певен,— так само смутно відрік Ковальський,—
що мені його потрібно їсти... Розкажіть ліпше, як закінчи-
лася та історія з вогнем.

— Поки я гасив вогонь, а горіли портьєри на дверях,
крики стихли, стало тихо й темно.

— Як у романі зі щасливим кінцем,— озвався Коваль-
ський.

Він, Берген, наробив крику, прибіг лакей, проте всі мир-
но спали, тільки пахло горілим.

— Вони знову почали казати, що це галюцинації...

— Покиньте службу надзирателя,— серйозно сказав Ко-
вальський.

— А куди піду?

— Викладайте німецьку мову. Адже добре її знаєте?

— Чи знаю я німецьку мову? —здивувався Берген.

— Ну, звісно, ви ж німець. Там ви хоч колами відвоює-
теся. Огородите себе, пане Бергене, колами від світу, як
Робінзон Крузо. А потім виявите, що хижих звірів на остро-
ві немає.

— У вас чорний гумор, гер Ковальський,— сказав Бор-
ген.— Чи не відчуваєте, що біля нас сидить хтось третій?

— Відчуваю,— сказав Ковальський.— Це наша невлаш-
тованість у цьому світі.

— О так, так,— захитав головою Берген.— Ви мудро й
точно висловилися. Давайте за те вип'ємо.

Вони випили. Дивились один на одного і співчували.

— Ви вже вконтентовані? — спитав Ковальський по-
шепки.

— До чортиків,— відповів так само пошепки Борген.—
А ви?

— Я ніколи не буваю п'яний, пане Бергене. Я буваю од
випивки тільки смутний. Чим більше п'ю, тим більш смут-
нішаю. Тоді світ мені бачиться догори ногами.

— Це він бачиться вам нормально, гер Ковальський.

 

 

Горбань засміявся, але силувано.

— Цього разу не з вас сміюся, пане Бергене, а з вашого до-
тепу,— чемно зауважив він.— Мило ми з вами побалакали.

— Хочете йти?—спитав Адольф Карлович зовсім
серйозно.— Але куди?

— Недалеко, пане Бергене,— сказав Ковальський і звів-
ся.— На той світ...

Я здригнувся. Обличчя в Ковальського було синє. Він
поправив на грудях крават, узяв капелюха й обережно на-
клав його на голову. Очі його блищали, а вуста були під-
тиснуті.

— Мені сміятися з вашого дотепу чи плакати? — спитав
Борген.

— Ні те, ні друге,— спокійно відказав Ковальський.—
Я сьогодні дійшов до вирішальної і зовсім не дурної думки.
Людина не може жити сама. Коли в неї є родина чи хоч би
родичі, вона має повернутися до них. Коли ж її родичі в мо-
гилі, вона має повернутися до тих могил. Правильно я ска-
зав?

— Цілком,— сказав Борген, ледве повертаючи язиком.—
А коли немає ні того, ні другого?

— Знайдіть такого ж самотнього, як ви, і, коли він не
заперечуватиме, назвіть його братом.. Здорові будьте,
Адольфе Карловичу!

— Ви справді на той світ? — спитав Борген, нетямкувато
викруглюючи очі.

— І не ближче,— відповів із усмішкою Ковальський.—
І знаєте, що вам при відході скажу. Я пишаюся, що мав та-
кого приятеля, як ви[

Випрямився, наскільки міг, і легкою ходою пішов із трак-
тиру, ніби виходив із найвишуканішого палацу. Борген ди-
вився вслід широко розплющеними очима, жах промайнув
по його обличчі.

— Гей, ти! — тихо гукнув.— Ти ще біля мене?
Але мені не хотілося відповідати. Я заплющив очі, а від-
так став двічі невидимий. Знав, не бачить він мене, та й не
потрібно вже це йому: що може додати до своєї історії?
Було очевидно: страх у його душі також не марниця. Може,
це те, що врятує його, бо тільки через страх перестане за-
непадати, тобто стана, як галька, обмита течією,—сірою
тінню зробиться, нікому не цікавою й не потрібною.

Але він ще не хотів здаватися. Зібрав зі столу шматки
хліба і засунув їх до кишені. Тоді гукнув лакея і розплатив-
ся Почав з натугою підводитися з-за столу, спираючись ру-
ками об залиті трунком дошки, і від цього рипіли йому м'я-

 

 

зи й кістки. Стояв якийсь час, а тоді повільно почав розвер-
татися. Став, щоб бачити вихід, і знайшов його, залитий
неспокійним осіннім світлом, хиткий і каламутний. Рушив,
намагаючись не хитатися, і тіло в нього було дерев'яне. Очі
стали олив'яні, а на вуста наповз зніяковілий усміх. Не хо-
тів, щоб хтось бачив його оп'яніння, і через те ще більше
здавався п'яний. Ішов до виходу помаленечку, ніби мав
хтозна-скільки часу. Сонце засліпило його, і він повернув
до нього обличчя.

— А вже осінь,— сказав він мені, бо я змушений був
підтримати його, щоб не перечепився через поріг.— Так
швидко прийшла. Не зогледівся...

"Життя теж так проходить,— подумав я — Особливо ко-
ли воно так марнується!"

— Як ти гадаєш, я пропащий? — спитав Адольф Кар-
лович.

"Пропащий той, хто вже нічого не сподівається",— по-
думав я.

— Правильно,— відказав Борген.— А я ще сподіваюся.
Ну, хоч би зустріти ту шкапу...
Я дивився на нього з усмішечкою.

— Рушили? —спитав він і таки рушив. Дерев'яною, хит-
кою ходою.— Ти даремне всміхаєшся,— пробурмотів.— Чув,
що сказав Ковальський? Треба мені знайти такого ж самот-
нього, як сам. А що, він справді пішов на той світ?

Я розвів руками: хто зна! Може, тільки жартував?

— Я теж так подумав: жартує. А ти віриш у чудеса?
Я непевно рухнув бровами.

— А я вірю. Он глянь!—Він раптом спинився й при-
нюхався.

Перед нами лежала залита осіннім сонцем вулиця, їхали
екіпажі, вози й коляски. Ходили люди. Одежу мали тільки
білу й чорну, а може, це тільки так вдалося. Борген стояв і
втягував повітря, ніздрі, з яких вилазило руде волосся, во-
рушилися, а очі були приплющені, хоч я знав: він пильно
озирає вулицю. У цей час у повітрі щось здригнулося, яіби
голуба брила простору розкололася: по хіднику, заточую-
чись і киваючи головою, ішла шкапа.

— Онде він, мій брат безіменний,— сказав Адольф Кар-
лович і, ледве пересуваючи ногами, пішов шкапі назустріч.
Вони ступали одне до одного, керовані несвідомим, але й
нездоланним потягом. Шкапа витягла шию і стригла вуха-
ми, й Адольф Карлович з присвистом утягував у себе по-
вітря. Зрештою, поспішив назустріч, але чудний то був по-
спіх, нога чіплялася за ногу. Так само незграбно поспипила

 

 

до нього шкапа, наче також упилася. Я стояв заворожений:

таку сцену ліпше спостерігати звіддалік. На обличчі в мене
тремтіла всмішка, а очі мружилися. Листя навколо палало —
велика пожежа запалила землю. Сонце лило море негарячо-
го світла, а може, те світло точилося од листя, яке спалюва-
лося. Я знав: триватиме це недовго. Ще кілька днів — і все
потуманіє, втихомириться й упокориться. Можливо, й
Адольф Карлович опам'ятається й не чинитиме безумств.
У нього стане сили послухатися Ковальського, і він застіб-
не на мундирі всі ґудзики. Заходитиме в клас, тримаючи
під пахвою журнала,— на нього зі страхом дивитиметься два
десятки очей. Ставитиме коли, а одчайдушних гнатиме в
карцер і під різки.

Адольфу Карловичу також здалося, що все навколо па-
лає. Хиталися вогняні дерева, з калюж пострілювали жов-
ті списи, а вгорі, серед неба, виростало із сіро-срібної хмари
і розкидало навсібіч золоті пагони золоте око. Вони вже були
близько одне від одного: покинута всіма стара шкапа і чоло-
вік без роду й племені. Кінська голова розбухала в очах
Адольфа Карловича — потяглася до нього пухкими мокри-
ми губами, щоб поцілувати його у вуста: вона не була про-
ти, щоб Берген назвав її братом. Очі її плакали від звору-
шення, бо не сподівалася такого щастя — ось він, сокровен-
ний момент.

Але з Адольфом Карловичем щось приключилося. Ди-
вився на шкапу широко розверстими очима — жах промай-
нув по його обличчі. Озирнувся навдокіл, а тоді замахав
руками.

— Геть! — скрикнув обриджено.— Пшла, чортяка!
Шкапа опустила голову й затремтіла. Сахнулася убік,
аж ударилася об паркан.

— Чортяка!—прошипів Берген і звів руку, ніби хотів
ударити нещасну тварину...

У той-таки день, під вечір, у дворі пансіону Рихлінського
на кам'яній бруківці було знайдене тіло приватного вчителя
Володимира Ковальського, який викинувся з вікна третього
поверху. Він помер одразу ж, але при огляді на тілі великих
травм не було. Після анатомування виявили, що всередині
в Ковальського все згоріло від сірчаної кислоти. Єпископ
Фіалковський спершу заборонив ховати Ковальського за
християнським обрядом, але наступного дня раптом дозво-
лив похорони. У процесії брала участь половина міста, бо
для більшості ця смерть була загадкова й викликала без-
ліч пересудів. Ще вдень, того-таки дня, Ковальського ба-

 

 

чили на католицькому цвинтарі, де він довго гуляв, чита-
ючи написи на надгробках. Дехто казав, що в його кімнату
пробралися кинджальники, отруїли його й викинули надвір,
але ніхто не чув ніякого шуму. Адольф Карлович на похо-
рони не пішов, так само нічого не звістив він поліції, яка
розпитувалася про розмову, яку він вів у трактирі з Коваль-
ським. Ця історія дивним чином уплинула на долю Берге-
на, бо учні, почувши, що їхній наглядач має якесь відношен-
ня до загадкової смерті, почали дивитися на Адольфа Кар-
ловича з належною пошаною. На похоронах була музика і
стільки провожатих, ніби ховали не зубожілого вчителя,
а принаймні губернатора. Навіть мертвий. Ковальський
зберіг загадковий вираз на обличчі, і це сприяло тому, що
про нього згадували в різних кінцях міста ще з тиждень.
Я на похоронах був і навіть просльозився, бо нечасто ви-
падає побачити щось урочисте й небуденне, а окрім того,
щось мене і за серце ущипнуло. Я не надав тому великого
значення, хоч почуття це було, здається, справжнє.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 54; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты