РОЗДІЛ II

Загалом, я людина поміркована, твереза й наприроднішим
своїм станом уважав би життя малопомітне при ретельно-
му виконанні своїх обов'язків. Мене цілком могла б задоволь-
нити та доля, яку обрав мій батечко. Відтак ніколи б не
брався за перо й не марнував би даремно часу, адже письма-
кою ставати не бажаю. І коли б не було при мені таємниці,
так воно б і сталося. Таємниця ж моя — це щось маловіро-
гідне й дивне! Коли я відкрив це в собі—перестрашився.
Відкрилася мені випадково: якось без заміру йшов я позаду
свого колеги по студентській камері, звали його Софрон Іва-
нович Линицький,— той колега мав славу ловеласа. Кудись
пильно поспішав, аж ні разу не озирнувся, мене ж повабила
за ним людська цікавість. Було сонячно, від Линицького на
дорогу падала густа тінь, я захотів пожартувати з колеги
і так наблизився до нього, що наступив на тінь. І от що
сталося. Сам я залишився на місці, але, з другого боку, ні-
бито перелився в тінь свого колеги — частина мого єства
невидимо рушила вслід за Софроном. Перший "я", той, що
лишавсь у живій плоті, повернувся й пішов собі геть, однак
не міг позбутися постійного враження, що тепер моє єство

розполовинене: одне, як йому належить, знічев я йде собі
по вулиці й розглядає світ, а друге невідступне простує за
Линицьким. Отак воно й сталося, що та друга моя полови-
на без найменшого утруднення проникла в будинок, де жи-
ла молода вдовичка, і стала свідком доволі бурхливої лю-
бовної сцени. Зрештою, я пробув там тільки доти, доки до-
зволяла пристойність, а коли Линицький почав вести себе
брутально, я не витримав і покинув дім. Важливою в цьому
епізоді була не історія того нікчемного чоловіка а його ба-
нальними зальотами, важливим стало відкриття таємни-
ці: я ж бо здобував дивовижну можливість знати й бачити
все, що хотів. Найпростіше було чинити так, як описав: йти
слідом за людиною і ставати її тінню, тобто безпосереднім
свідком тих чи інших учинків. Завдяки таємниці я почав
накопичувати таку силу інформації, звісток, історій, що во-
ни почали заважати мені існувати. Коли б я задовольнявся
роллю звичайного пліткаря, міг би потрясти світ своєю обі-
знаністю, але таким за природою своєю бути не можу — маю
вдачу замкнуту й самітливу. А що треба було від усієї тієї
навали звісток певним чином звільнитися, з'явилась у мене
ідея "Чорної книги".

Не вмію вигадувати — це основна моя вада. Всі історії,
які записую, мають відбуватись у житті, і не інакше. Отож,
щоб пізнати людину, якої б вартості вона не була, мушу
жити разом із нею і навіть співпереживаю. Вправляючись
у цьому, на чуже око, дивному занятті, я збагатив свої за-
соби; наприклад, знаючи, що світські зібрання у нашому мі-
сті (чи будь-де)—це в основному зібрання людей балаку-
чих, залюбки їх відвідував, звісно, не бувши запрошеним.
Збирав я не тільки безпосередні звістки, але й побічні—по
тому складав, як мозаїку, ту чи іншу історію. Сам акт тво-
рення дає мені таке задоволення, що займаюся цим задля
самого заняття.

Графа Потоцького мені довелося бачити увіч кілька ра-
зів. Уперше це сталося тоді, коли він у розкішному екіпажі
під'їхав до будиночка пані Шароцької, котра мешкала на
Липках. Тут жило з матір'ю дві красуні дочки — до стар-
шої з них навідувався генерал-губернатор, і не для того, щоб
одружитися: в нього в Петербурзі жили дружина й двос
дорослих синів. Потоцький про це знав. І все-таки він об'ї-
хав київську аристократію й докладно розпитався про сі-
мейство Шароцьких.

Граф був високий, але негарний, лице подзьобане віспою,
а очі лихі. Ці очі й приманили мене до нього, бо історія пер-

шої його дружини у Києві — на язиках. Була та історія тем-
на як ніч, через неї Потоцького заслали в одну із віддалених
губерній. У молодої жінки виявився коханець, генерал, кот-
рий квартирував у Тульчині й жив у флігелі графського па-
лацу. Ясна річ, генерал вирішив утекти з графинею. Вони
сіли в екіпаж і помчали з Тульчина на Одесу. Граф дові-
дався про те вчасно. Посадив слуг на коней, сам скочив на
гнідого рисака, і почалася гонитва. Переслідувачі, за нака-
зом графа, повдягали маски, і кожному з них Потоцький по-
обіцяв немалу винагороду — вони мчали так, як могли ви-
тримати коні. Втікачів наздогнали поблизу Тростянця. Ціп
після того відбулося, ніхто не знає, але саме після того граф
із дружиною розлучився й був засланий...

Екіпаж Потоцького підкотився під ґанок Шароцьких, слу-
га поспішно відкинув приступні й відчинив двері. Граф був
важкий тілом, і, коли виходив, натиснувши ногою на при-
ступку, екіпаж на м'яких ресорах так нахилився, що гото-
вий був перекинутися. Очі Потоцького дивилися холодно
й гостро. Перед ним широко розчинили двері, і він рушив
у передпокій, де його кроки розлунилися, як залізні.

— Яка честь, яка честь!—заторохтіла полковниця, по-
квапно виходячи назустріч.

— Здається, ми мали нагоду зустрічатися,— сказав граф,
приклавшись до руки господині.

— Не раз, пане графе, не раз. У театрі й на концертах.
Граф усівся в запропонований йому фотель у вітальні.

— Не буду, пані, багато розводитися,— сказав.— Я при-
їхав у Київ шукати собі дружину і хочу заявити тасіате, що
мені сподобалася ваша дочка.

— У мене дві дочки,— обережно нагадала пані Шароцька.
Потоцький випрямився, хоч це йому було незручно, си-
дячи у фотелі, і його голос зазвучав сухо й по-діловому:

— Мені сподобалася ваша старша дочка, і я готовий з нею
одружитися на умовах, які бажаю викласти.

— Зробите нам велику честь,— прожебоніла пані Ша-
роцька.

Потоцький утупився лихими очима в полковницю, і з його
вуст не так злітали, як зіслизували слова:

— Вінчатися—через тиждень. Вінчальну сукню і все не-
обхідне доставлять вам на визначений термін. Нареченій
відразу ж призначається триста тисяч карбованців, а коли
вона народить мені сина, ще мільйон. Вам, madame, і вашій
молодшій дочці видадуть триста тисяч карбованців, але з під-
пискою, що ви ніколи не дозволите собі з'являтися до моєї
дружини в Тульчин і не листуватиметеся з нею. І нарешті:

відразу ж після вінчання, просто з костьолу, я повезу дру-
жину в Тульчин... Ваша думка про це, madame?

— О Пане графе! — зажебоніла пані Шароцька.— Це так
раптово і так... приємно... Така нам честь... хіба я можу на
це не згодитися? Я б ніколи не посміла учинити щось су-
проти вашої волі, але... мені потрібно звідомити про це доч-
ку, бо в цьому має бути її воля...

— Слушно! — буркнув граф Мечислав і шумливо звів-
ся.— Завтра о десятій ранку я з'явлюся по відповідь. Моє
вам шанування, тасіате!

Він приклався до руки полковниці й пішов, дзвонячи під-
кованими чобітьми. Луна від його ходи так гучно відбилась
од кутків, що, здавалося, будинок хитнувся.

— Анельцю, Анельцю! —кволо покликала пані Шароць-
ка, сидячи у фотелі з вибалушеними очима.—Чи велике нам
щастя бог послав, чи якесь прокляття?

— Що ви говорите, maman! —по-діловому відказала Ане-
ля, заходячи до вітальні.— Все йде, як треба...

— Чула, що він казав? — прошепотіла стара.

— Звісно,— спокійно обізвалася дочка.— І не знаходжу
тут нічого дивовижного.

— А те, що маємо з твоєю сестрою тебе відректися?

— Ах, татап!—скривилася красуня.—Чи ж із нашими
статками вередувати?

— Маєш рацію, доню, але... порядні люди так не свата-
ються.

— Так сватаються люди, які мають порядні гроші...
Полковниця дивилася на дочку трохи здивовано. Гарне,
точене личко випромінювало лагідний спокій, наче не вона
висловлювала такі холодно-практичні речі. Більше того, очі
дивилися замріяно, а вуста чарівно розтулилися, з'являю-
чи перлові зубки.

Саме такою вона й з'явилася до жениха наступного дня
рівно о десятій ранку. Спокійно слухала, як у передпокої зву-
чать чавунні кроки. Здавалося, граф був викутий із заліза,
бо зайшов до вітальні холодний, непроникний, замислений.
Красуня відчула при його появі небувалий раніше трепет,
вже й сама не знала, чи захоплюється цим незвичайним чо-
ловіком, чи жахається його. Здається, було і те й друге вод-
ночас; зрештою в її гарненькій голівці вже визріло рішення.
З деталей цієї зустрічі мало значення те, що ранок був ви-
нятково сонячний, незважаючи на осінь. Тому вітальня була
залита сонцем, я ж мав золоту нагоду стати графовою тін-
ню, а тепер розкошував, незримо присутній, у цій золотій
вітальні. Панна запросила графа сідати, але він, на моє

задоволення, й не подумав те чинити, через що залишалася
стояти й старша полковниківна. Вона зашарілася, і від того
її обличчя стало ще чарівніше. Граф розставив ноги, його
тінь перекинулася через вітальню, захопила фотель, що сто-
яв під стіною, через що я мав нагоду зручно всістися й ви-
гідно розташувався, закинувши ногу на ногу.

— Зумисно не сідаю при цій процедурі,— сказав граф.—
Одне — те, що не терплю урочистостей, а друге,— так мені
буде сподобніше почути ваше "так" чи "ні".

— Що ж сподіваєтеся почути? — лагідно озвався чарів-
ний голос.

— Те, що зволите сказати, мадемуазель,—відповів граф
із легким поклоном.

Вона промовчала для годиться, а тоді сказала просто:

— Приймаю всі ваші умови. Коли хочете, мені сподоба-
лася ваша манера свататися. Це так оригінальної А діловий
характер сватання... це свідчить, що у вас нема на думці
облуди.

Він стояв, щедро облитий сонцем, і в тому світлі виразно
проступила кожна віспинка на його лиці. Панна Анеля не
могла не помітити того; зрештою, він зумисне так став.

— А ще мені сподобалося,— мовила вона,— ваше оригі-
нальне лице.

Граф здригнувся і стрілив оком, перевіряючи, чи не кпить
із нього красуня, але побачив проти себе прекраснодушну
всмішку.

— Ми зустрічалися з вами в театрі й на концертах,— на-
гадав.

— Звісно, там я вас і примітила. Вас важко не помітити,
надто виділяєтеся серед нашої нудної й сірої публіки.

— Це через те, що я Потоцький,— сухо сказав граф.

— О, звісно! Але це мене цікавить зараз найменше.

— А що ж цікавить панну найбільше?—зирнув на неї
впритул.

— Панні не годиться казати про це відверто,— продзве-
нів чарівний голосок.

— О так,— схилив голову граф.— Можу дати вам, маде-
муазель, ще кілька гарантій. Буду з вами ввічливий і шану-
ватиму вас, доки бачитиму вашу до мене прихильність. Ви-
магаю абсолютної вірності, і всі мої обіцянки стануть не сло-
вом, а законом.

Панна Анеля зробила кніксен.

— Отже, можемо вважати, що ми домовилися і наша умо-
ва починає діяти з цієї хвилини.

— Коли панові так завгодно,— в тон йому відказала
Анеля.

На те граф зробив кілька кроків до нареченої і припав
вустами до її руки. Були холодні як лід, але Анеля й не
моргнула.

— Будьте певні, мадемуазель,—сказав граф, зводячи
голову,— любитиму вас, як ніхто...

Усе відбулося суворо за розписом. Після вінчання граф
відразу ж сів із молодою в пишну дорожну карету, не ки-
нувши й оком у бік родичів дружини, а їй дав змогу пома-
хати у віконечко.

— Дорога нас чекає нелегка,— сказав, коли молода огов-
талася.— йдуть дощі, й доведеться нам вибрьохатись у бо-
лоті.

Незабаром за вікнами й справді замрячило, обсипало
шибки дрібними краплями, й молоді опинились у цьому сві-
ті вдвох, адже машталір та слуги, що супроводжували повіз
кінно, до уваги не бралася,

— Добра нагода розказати вам, пані, про своє колишнє
життя,— пролунав монотонний графів голос.

Оповів Анелі про першу свою жінку й про генерала, кот-
рий жив у флігелі його палацу; про те, що син од першого
шлюбу помер, а вона більше на дітей не спромоглася; про
те, що й роман її з генералом почався саме тому, що звину-
вачувала за безплідність його, графа.

Анеля слухала все те з химерним, трохи нервовим збуд-
женням, а може, діяв на неї дощ за вікнами та й цей тихий,
скорбний голос, який тік не стихаючи, як вода. Отож не пе-
ребивала його, а сиділа тиха й задумана, часом пропускаю-
чи щось із тих оповідин — їй згадувалося власне вінчання,
обличчя матері й сестри; часом їй страшно ставало, адже
зовсім не знала цього чоловіка, з котрим з'єдналася, може,
й на ціле життя.

— Ви, мабуть, здогадалися, для чого все це розповідаю,—
сказав граф, а коли повернула до нього чудове личко з роз-
ширеними очима, раптом усміхнувся.—Для того, пані, щоб
це ніколи не повторилося. Живучи зі мною, матимете все,
що забажаєте. Найвишуканішу одежу, пошиту в найкращих
паризьких майстрів, вибірну кухню й чудовий дім. Матиме-
те й мене, притому безроздільно. Коли забажаєте, я, пані,
присягну вам у безсумнівній вірності. Не належу до нена-
ситних жеребців, котрі наповнюють села своїми дітьми й на-
віть користуються, вибачте за відвертість, правом першої
ночі у своїх кріпаків. Всього себе віддаватиму вам.

— Чи треба про це зараз говорити?—несміливо запе-
речила.

— О, треба! Через те, що починаємо спільне життя, і в
ньому все має бути ясне. До дрібки!—Його голос знову
поплив монотонно й сонливо.—Але за ці вигоди, пані моя
кохана, дечим доведеться поступитися. Я живу без това-
риства, не буде в нас ані прийомів, ні балів. Не їздитимемо
з візитами й нікого не прийматимемо. Більше того, проси-
тиму у вас дозволу вчинити так, щоб ніхто на вас не ди-
вився — волію користуватися з вашої краси сам. Обіцяю
завжди бути біля вас і дбати, щоб не були самотні.

— То, може, накажете вдягати маску, коли йтимем на
люди? —трохи іронічно спитала Анеля.

— Теж непогана думка,— спокійно зауважив граф.— Бо
навіщо вам і мені цей світ? Хочете, вдягатимемо маски ра-
зом...

— Це жарт? — вигукнула здивовано графиня.

— Воля ваша... Але що світу з мого лиця? Моє лице—
маска, гіршої не придумаєш!..

— Та що ви, любий!

— Не перечте! — гостро сказав граф.— Кажу те, що знаю
твердо. Коли б мав лице так само прекрасне, як у вас, не
бачив би нічого лихого у вимозі, щоб ніхто на нього не ди-
вився. Якщо належати одне одному, то нероздільно: може,
скажете, що це старомодні чи дивацькі думки?

— О, я нічого не кажу! —мовила Анеля, відчуваючи, од-
нак, на серці холодок.

— Зрештою, сама любов — це щось дивацьке й старо-
модне і навряд чи існує насправді. А не існує через те, що
кожна половина в подружжі має різні хотіння. Не зливає
їх любов в єдині тіло й душу, як це заповідав нам господь,
а чинить із них супротивників або ж ворогів. Я ж того не
хочу. Великої любові мені прагнеться з вами, голубко! —
Він поклав залізну п'ятірню на й коліно і стис, наче кліщами.

Вона затріпотіла, як пташка, кинута в клітку до лиса, і
роззирнулася. Стало їй душно в цій оббитій шовком кареті
із покритими туманом та дощем віконцями.

— Хай вас не дивує моя відвертість у перший же день
нашого спільного життя. Тільки тоді може існувати ідеаль-
не подружжя, коли обидві сторони не тільки знають одне
одного, але й однаково терпимі до свого супряжника. Коли
коні в запрягу кусають одне одного, їх треба розвести. Ми ж
у житті у спільній упряжі...

У цей час повіз перехилився, і юна графиня тонко скрик-
нула. Закричав машталір, повз вікна промайнули вершни-

ки. Карета смикнулася, але, здається, загрузла глибоко.
Граф на те ані рухнувся.

— Що сталося? — перепитала трохи злякано молода.

— Нічого особливого,— спокійно відказав граф.— Таких
зупинок у нас буде не одна. І є досить людей, щоб ми цим
не турбувалися.

Карету й справді витягали з баюрини запопадливо. Кри-
чали люди, вйокали на коней, плескали батоги; зрештою,
повіз хитнувся й поплив, ніби його понесено на руках.

— Слуги в мене навчені,— монотонне, аж ліниво, гово-
рив граф.— Звісно, будь-яка наука не засвоюється без при-
мусу, але що вдієш! Без доброго канчука хлоп, на жаль, не
буде ані старатливий, ані слухняний. Як ви до цього ста-
витеся?..

— Належно,— відказала графиня.— Необхідність не
буває приємна...

— Матимете свою, жіночу, прислугу й даватимете їй лад
самостійно. В мене в палаці зразково все впорядковано, і це
має пані сподобатися...

У тодішньому київському житті це одруження було на-
стільки неординарною подією, що по всіх салонах та зібран-
нях лише про те й балакали. Я зацікавився цією історією
й собі, отож уперше за свою практику наважився відпусти-
ти другу половину свого "я" разом із щасливою молодою
парою аж до самого Тульчина. Довго так жити, щоб обидві
половини мойого єства перебували одна від одної на відста-
ні, я не міг, отож при першій нагоді невидима частина мого
єства повернулася назад — решту історії я відтворюю здо-
гадно, на основі принагідне почутих звісток.

Досвід такого розполовинення й віддалення обох частин
єства нічого приємного не приніс: я тоді заслаб і змушений
був лягти в університетську клініку; збіглося це із силь-
ною застудою. Може, тому, відчувши наглу слабкість і по-
требуючи зміцнення духу, я й відкликав згодом невидиму
половину свого "я" із Тульчина, затямивши, що отак роз-
двоюватися таки небезпечно.

Тоді ж таки, коли ми їхали в кареті, любо було мені си-
діти на м'якому, відчуваючи пишний затишок графського
повозу,— я ніби відчував дотичність до великопанського сві-
ту, а ще більше мав задоволення усвідомлювати, що мої
співподорожани й гадки не мають про такого компаньйона,
як я...

У палаці й справді панував лад. Величезний будинок ще
здаля кидався в очі ясними формами й незвичайною струн-
кістю стін. Всередині палац прикрашали паркети різного ві-

зерунку й барви, лискучі ручки дверей, величезна кількість
східних килимів та килимових доріжок, розкішні шпалери
на стінах і найтоншої роботи мебля. Слуги були вбрані в од-
накову одежу і взуті в повстяні туфлі, від чого кроків їхніх
не було чутно. Рухалися безмовно й швидко, і ми з графи-
нею мимовільно дістали враження, що вони, подібно до гос-
подаря, схожі на механічних ляльок, а весь дім — досконало
наладнований механізм, де кожне коліща рухається у свій
бік, і саме це було запорукою безпохибного ритму, що тут
панував. Господаря вже чекали, бо для зустрічі виладна-
лися вздовж простеленої килимової доріжки дві шереги май-
же дерев'яних лакеїв, двері перед панами відчинилися самі,
наче також були натренованою істотою, і у величезному пе-
редпокої графові кроки лунко задудніли — тільки він і мав
прерогативу ходити з таким гупом. Граф не звертав на слуг
анінайменшої уваги, але кожен його рух не лишався непо-
мічений; зрештою, він не віддавав наказів голосом, а тіль-
ки непомітними кивами руки. Слуги крутилися біля нього
в улагодженім, як музика, ритмі, від чого в мене з'явилося
відчуття, що в усіх цих людях, як і в домі, є щось нереальне.
Був дім до неприродного розкішний, до неприродного без-
гучний, і від усього, кажу, відгонило чимось мертвим. По-
рушували тишу тільки важкі й лункі кроки господаря, і я
подумав: який несусвітний жах відчуває вся двірня, чуючи
цей залізний поступ. Графиня дивилася на все, як уві сні,
а коли сіла навпроти чоловіка в просторій їдальні, помітила,
що він зирить на неї випитливо.

— Чи подобається вам, пані, мій дім? — спитав, пильно
придивляючись до дружини.

— Понад усяку фантазію,— відповіла стримано графиня.
Він розсміявся.

— Це понад фантазію через те, що існує все насправ-
ді,—мовив він.—Хочу, щоб ви зрозуміли, чому не терплю
в себе гостей, а живу відлюдно. Всі мої зусилля спрямовано
на те, щоб тримати зразковий лад і щоб підвести до мож-
ливого ідеалу й сам спосіб життя. Тут усе влаштовано від-
повідно до мого смаку й моїх потреб, окрім мого, тут не іс-
нує жодного "я". А кожне спілкування із собі подібними —
це змушене прилаштовування до собі подібних. Гляньте на
наші панські палати: там усе існує не для їхніх господарів,
а напоказ, для гостей. Все приладжено до загального сма-
ку й потреб, через це кожен із них стає маріонеткою, ота-
ким собі полішинелем, суть якого — всім відомий секрет.
А я не хочу ні до кого уподібнюватися, не хочу також, щоб
уподібнювалися чи пристосовувалися до мене. Був би дуже

щасливий, щоб і ви, пані вписались у життя цього дому й не
руйнували його гармонії. Може, вона не зовсім ідеальна,
але терпима.

Анеля подивилася на нього розширеними очима, в яких
було трохи страху, а трохи цікавості, трохи збентеження,
а трохи й кокетства, але він не прореагував.

— Найбільша моя невигода,— сказав, легко насупив-
шись,— це те, що в моєму флігелі знову поставлено на по-
стій якогось генерала. Вже не того, про якого розповідав,
а іншого. Там, на превеликий мій жаль, досить часто влаш-
товуються вечори, в яких ми, звісна річ, участі не брати-
мем. Але це на краще. Матимете розвагу слухати музику,
бо в Києві звикли до суєтного життя.

— О так! —вихопилось у графині.

— Усі жінки в цьому відношенні однакові,— примирли-
во сказав граф.— Ну що ж, слухатимете музику, бо я не
тримаю оркестру... Може, хотіли б у мене щось запитати
чи вияснити?

Анеля знову зирнула на чоловіка розширеними очима,
але не сказала ні слова.

— Відкрию вам секрет свого урядування. Можете засто-
сувати мій метод, щоб тримати в руках власних слуг,— граф
почав усміхатися, але якось химерно: дивився водночас на
жінку серйозно й пильно.— Щоранку я приймаю в себе в ка-
бінеті всіх слуг. Поодинці, звісно. Всі вони, від управителя
до останнього козачка, повинні доносити мені на своїх то-
варишів. На кожен переступ, на кожне відхилення від обо-
в'язків. Винний карається, а викажчик обдаровується. Че-
рез це вони шпигують один за одним винятково старанно,
ненавидять один одного, але зв'язані в один вузол. Резуль-
тат ви вже, здається, помітили.

— Ці люди шпигуватимуть і за мною?—спитала вона
мило.

— Тільки відповідно до нашої умови.

— А коли я ненавмисне щось учиню не так? — спитала
вона сміливо.— Накажете повести мене до стайні?

— О ні! —засміявся граф.—Просто, це мене засмутить.
А я сподіваюся, що ви того не бажатимете... Чи не так, моя
кохана?

— Звісна річ, любий!—сказала графиня й прикусила
губу...

Про всі ці сакраментальні речі довідався київський світ
завдяки напрочуд талановито написаним листам, що їх та-
ємно посилала графиня до матері, сестри й генерал-губерна-
тора Бібікова. Вона скаржилася на гнітючу обстановку Граф-

285

ського дому, з'являючи, що терпить усе це тільки для блага
їхньої родини: відтепер і мати й сестра мають змогу вести
широке життя і їм відкрито доступ у вищий світ. Зрештою,
треба подумати й про пристойну партію для сестри. У ли-
стах до сестри вона оповідала подробиці інтимніші: про те,
що граф перебуває біля неї невідлучно, що возить її в ко-
стьол і гуляє з нею в своєму чудовому парку не інакше, як
надівши на неї півмаску. Цю ж таки деталь вона повторила
і в листі до генерал-губернатора, скаржачись на невиносну
нудьгу; їй так бракувало світського товариства, розваг,
шуму й нових облич. Тут такий герметичний світ, що вона
починає забувати лиця своєї матінки й сестри. Граф наді-
лив її розкішним гардеробом, написала вона сестрі, і єдина
її справжня розвага в цьому домі — приміряти все це, особ-
ливо ж коштовності; щодня вона змінює вбрання по тричі,
але втіхи це не приносить ніякої, бо хоч граф і висловлює
щоразу захоплення її красою, але їй було б приємніше, щоб
ту красу й багатство помічало більше людей. Ці листи Ане-
ля передає через підкуплену прислугу й посилає кожен із
трепетом, адже тут прийнято доносити про все графові, і
коли він про це дізнається, виникне такий скандал, наслід-
ків якого не вгадати.

Сестра з матір'ю лили сльози над цими листами, а Бі-
біков, навідуючи їх, вергав громи, хоч нічим зарадити не
міг, незважаючи на свою майже безмежну владу. Графиня ж
писала, що вона починає сохнути, що погано спить, а коли
засинає, то її мучать жахливі привиддя. Граф ставиться до
неї з підкресленою шанобливістю й увагою, але від того їй
анітрохи не веселіше...

У першу ніч по приїзді в Тульчин вона сподівалася спо-
чити, але тільки стемніло і дім почав упадати в сплячку,
почулися чавунні кроки (цьому вже був свідком я сам),
які, здавалося, розлунювались у кожному закапелку дому.
Анеля затремтіла і завмерла в ліжку, прислухаючись до тієї
залізної ходи,— кроки наближалися. Беззвучно хитнулися
на змащених петлях двері, і вона побачила дебелу постать,
яка майже затулила прочіл. Зачинив двері, взявши їх на
ключ, а тоді стягнув з неї покривало. Вона зойкнула, гост-
рий біль примусив її скрикнути, але витерпіла все з покір-
ливістю, бо відчула: коли б почала опиратися, він би озві-
рів.

Граф не затримувався в неї довго.

— Маємо домовитися ще й про це,— сказав розважно.—
Перший тиждень приходитиму до вас щовечора. Другий і

третій тиждень — через день, решту часу — двічі на тиж-
день. Це вас улаштовує?

Але вона не слухала його: ридала. Спазматичне й відчай-
но, заливаючи подушку слізьми й кусаючи й. Він спокійно
стояв біля неї й чекав. Чекав, доки виплачеться. Коли ж
вона втомлено завмерла, торкнув й волосся долонею.

— Виплачте, пані, всі зайві й непотрібні сльози — це дуже
піде вам яа користь. Я хочу, щоб ви народили мені сина...

Покинув її саму, розтерзану й розтоптану; здалося, що
на ній живого тіла немає. Треба було встати, змінити білиз-
ну, але не могла стримати конвульсійних, майже істеричних
ридань. Тільки під ранок вона заспокоїлася. Тоді й здиву-
валася сама на себе, на свою вразливість і відчай. Не їхала
сюди, як овечка, котру везуть на заріз, а як завойовниця.
Це правда, що була байдужа до чоловіка, але твердо знала:

її чекають не тільки квіточки. Не була байдужа до власної
долі, а задля цього можна було б витримати й більші випро-
бування.

Майже спокійно встала з ліжка й сама замінила постіль.
Змінила нічну сорочку, а тоді підступила до дзеркала. Блі-
дий світанок плив із широчезного вікна й заливав усе сірим
присмерком. У тому присмерку вона й побачила себе. Пре-
красна, як богиня, дивилася змученими й надмір блискучи-
ми очима. Вуста її ледь-ледь кривилися, а на оголеному пле-
чі виднівся слід од його залізних пальців. Була як метелик,
що народився в перших хвилях світла, і хотіла, як той-таки
метелик, жити. Хотіла перемогти в цьому, здавалося б, без-
надійному поєдинку.

— Ти, дурний, жорстокий, звироднілий маніяче!—про-
шепотіла вона, вдивляючись у того розтривоженого метели-
ка, що так ненадійно мерехтів у присмерку.— Ти сильніший
за мене й брутальніший, але свій мільйон я таки заберу!..

Життя потекло одноманітне й нудне. Вставала якомога
пізніше — любила помріяти після сну, відновлюючи в па-
м'яті незначні події свого дівочого життя. Марився їй тоді
однорукий генерал-губернатор з блискучими, як вуглики,
очима; марився і прегарний молодий учитель, який пізніше
стане інспектором Першої київської гімназії,— він часто з'яв-
лявся в театрі й на концертах, й найгарніші панни аж млі-
ли, милуючись із його лискучих кучерів. Раз випадково на-
віть зіштовхнулася з ним на контрактах, він чемно вкло-
нився й попросив вибачення...

Анеля знала, що в її череві вже зріє плід, плід од іншого,
котрий вирвав її з того оманливого світу, бо й сам був не
від світу. Любила той загублений світ і марила: як добре

жити в його веремії! Хай би наморочилася в неї голова, хай
би кружляли біля неї молодики з такими кучерями, як у то-
го вчителя,— руху і вражень їй хотілося. Через це й дозво-
ляла, щоб обіймали її після сну гріховні марення, мліла й від-
чувала блаженство навпереміж із смутком — не знала, чи
випаде їй колись вирватися з цього ув'язнення.

Потім убиралася, дозволяючи при цьому собі трохи по-
коверзувати над покоївками, але ніколи не ображала служ-
ниць брутально — хотіла жити із ними у приятельстві хоч
би для змоги передавати матері свої листи... Здригалася,
коли думала, що через півгодини сидітиме за столом навпро-
ти чоловіка, що не покидатиме він її до вечора, хіба відпус-
катиме перевдягтися до обіду й до вечері.

За сніданком він полюбив розповідати їй про своє життя,
а коли розказав усе, що тримала його пам'ять, почав викла-
дати історію роду. Слухала це з інтересом, адже й сама на-
лежала вже до тих, раніше майже міфічних, Потоцьких, се-
ред яких було стільки знаменитостей. Полководці й поети,
державні діячі, некороновані властителі величезної кілько-
сті міст і сіл—їх не оминути, пишучи історію цього краю.
Граф Мечислав пишався з того. Коли ж він пишався, голос
його ставав деренчливий і неприємний, і вона несамохіть
починала дратуватися, майже не слухаючи тих і справді ди-
вовижних оповідей. Миттю відчував її стан і легко перево-
див мову на справи насущні: про слуг, управителів і про
теперішні їхні господарчі справи. Але від того вона й ну-
дитися починала, хоч і робила уважне лице.

— Це заскладне для жіночого розуму,— казала.

— Слушко,— буркав граф, дивлячись у тарілку й викли-
каючи на вуста всмішку, яка завжди її ображала й обурю-
вала.— Може, розповісте про своє минуле ви?

Але вона не вміла та й не хотіла розповідати.

— У мене було нецікаве й убоге життя, і я не пригадую
в ньому жодної історії,— казала й відала, що догоджує йо-
му: і життям її та й родом граф Мечислав цікавився най-
менше. Зрештою, пропонував їй таке насамкінець трапези,
щоб не вельми себе жіночими розповідями утяжувати.

Після сніданку вона мала грати на фортепіано. Але уроки
музики свого часу їй давалися нелегко, через це й могла не-
багато. Але фортепіано звільняло її од розмов, окрім того,
вивчила кілька нових п'єс і за цими вправами проводила
годину-другу. Він терпляче сидів у глибині покою, курячи
довжелезну люльку. Біля нього напохваті стояв виструнче-
ний козачок на той випадок, коли люлька погасне й треба
було б викресати вогню,— кресало й огвиво висіло в козач-

ка біля пояса. Викуривши люльку, граф відсилав козачка
й дивився на дружину пильними очима, наче кіт, котрий
чатує за мишею. Тоді вона й починала збиватись у грі, бо
знала, чим це закінчиться.

Важко зводився з фотеля і йшов, залізно гупаючи, до ін-
струмента. Фортепіано чутливо постогнувало від важких
струсів: вій схилявся над Анелею, і вона чула тютюновий
перегар.

— Може б, пані дозволили зіграти цю п'єсу мені?

— О, звісно! — схоплювалася вона, а він притримував її
примушував сісти поруч.

Грав досконало. Тоді Анеля, здається, найдужче й нена-
виділа його, бо принижував й цією грою. Робив із неї нік-
чему, їй доводилося збиратися на силі, щоб стримати сльо-
зи, які чавили горло. Граф же Мечислав наче забував про
її присутність.

— Із вас міг би вийти великий музикант,— казала вона
підхлібне, щоб загасити недоречний спалах роздратування.

— Музикант із графа Потоцького?—реготав він.—Ска-
жіть щось смішніше...

"Звісно,— подумала вона,— людині, котра володів такою
громадою людських душ, ні для чого бути музикантом. Йому
взагалі можна бути ніким..."

По тому вони йшли гуляти. Допомагав дружині прикрі-
пити півмаску, відтак відступав на крок і дивився.

— Ви, пані, найчудовіша жінка, яку я будь-коли зустрі-
чав,— казав захоплено.

— У масці, пане?

— У масці ви таємнича. Обіцяєте хвилюючу розгадку.
Найчудовіше в цій історії, що розгадка, а дається вона тіль-
ки мені, приносить більше сподіваного.

— Але ви вже знаєте розгадку, пане! — казала вона стри-
мано.

— Знаю, але щоразу чудуюся!

Могла б утішитися з цього зовсім не недоладного комплі-
мента, коли б не вимовлявся він людиною з такими лихи-
ми очима. Окрім того, вимовлявся згорда, майже крізь зу-
би, і вона не могла до кінця збагнути: каже він це сердеч-
но чи в словах отих—прихований глум? Саме підозра про
можливість такого глуму й гнівила її—у цей момент рада
була, що на її обличчі маска,— не потребувала корчити вда-
вано задоволеної міни.

Слуги приносили шубу, і він сам загортав дружину в хут-
ра. Накидав шубу й собі, і вони повільно йшли по засипа-
них снігом, але ретельно прочищених доріжках парку.

Дерева вилискували від гри іскор — гілля покрилося інеєм.
В"д того весь простір прозористо, блідо сяяв, а тіні в їхніх
ногах були легкі й також синюваті.

— Ніколи не їздите на полювання,— сказала вона, диха-
ючи парою, що відразу ж голубіла в повітрі,— а це так див-
но для чоловіка.

— Чи можу хоч на день вас покинути? —сухо сказав він.

— І не маєте найменшої потреби розважитися?

— Найбільша розвага буде для мене, коли народите
сина...

— Так дуже любите дітей?

— Не дітей я хочу, а сина. Тільки одного, щоб було ко-
му передати маєтки, не ділити їх.

— А коли б я народила вам двійню? — засміялася во-
на, і її сміх розсипався дзвінкими крижинками.

— Ви того не зробите,—сказав так само сухо граф Ме-
числав.

— Чи ж у нашій то волі?

— Усе в нашій волі. Любов і діти, відданість одне одному
і навіть життя...

їй стало трохи страшно.

— Таке чудне кажете,— тихо мовила, знімаючи рукавич-
кою нарощену на гілці паморозь.

— У нашому роді,— згорда обізвався граф,— не звикли
гамувати своїх бажань. Через це ми й не зважаємо на їхні
передумови. Буваємо нетерплячі й по-дитячому впевнені в
неможливості порушити нашу волю. Коли ж життя вдаряє
на нас, розгублюємося й починаємо тратити грунт під но-
гами. Але це дуже рідко з нами трапляється—маємо все-
таки спромогу вірити у свою можність.

Ішов обіч неї, блідий, віспуватий, з блискучими очима
й нервово підтисненими губами. Підборіддя йому тремтіло,
а рука стискала біля горла комір шуби.

— О, ви можете собі таке дозволити! — сказала графиня,
і їй стало сумно серед цього холодного іскристого саду.
Зиркнула скоса на свого супровідника й подумала: зовсім
байдужий він до неї. Вона потрібна йому для житейської
потреби дістати спадкоємця, а все інше його не обходить.
Не потребує ні друзів, ні коханої, не потребує любити ко-
гось чи ненавидіти — не потребує, зрештою, в цьому світі
нічого — вважає, що має все. Тому такий нечутливий і хо-
лодний, та й до неї ставиться як до власності й береже, наче
скриньку, в яку покладено коштовну річ. Здригнулася від
омерзіння, бо захотілося їй утекти від цієї неживої розкоші
і страшного свого сторожа. Може вчинити й таке: не дасть

йому своєї любові, та й узагалі нічого. Може втекти й за-
брати з собою те, чого він настирливо від неї домагається,—
то не тільки його син.

— Бачу, змерзли,— почула вона біля себе турботливий го-
лос.—Час уже повертатися.

— О так!—сказала, тремтячи всім тілом: спалах, що
тільки-но пережила, позбавив й решток сили, була безволь-
на й вичерпана.

— Я за вами пильно стежу,—сказав той-таки голос,—
і мені починає здаватися, що ви трохи нудьгуєте. Важко
вам звикати до відлюдного життя, на яке я себе тут прирік.

У тому голосі пробивалася незвична для нього теплота,
але коли позирнула на чоловіка, побачила супроти себе
лихі, хижі очі — дивився на неї, опитуючи.

— О ні, ні! —поспішила запевнити.—Я починаю до вас
звикати.

Вечорами у флігелі палацу, де перебував на постої гене-
рал, влаштовувалися танцювальні вечори. Графиня чекала
початку тих вечорів з нервовою напругою, а коли грала му-
зика, вся насталювалася й відчувала в тілі розкішний дрож.
Шалено калатало в грудях серце, і вона сама не тямила, що
з нею діється. Здається, це саме відчувала й перша графо-
ва дружина; можливо, саме через те вона зблизилася з ге-
нералом, вже, правда, не з цим, а з попереднім. Граф Ме-
числав стежив за жінкою в ці хвилини особливо уважно,
здавалося, він проїдає її поглядом, намагаючись угадати, що
вона думає й відчуває.

— Таки нудьгуєте, моя люба,—сказав він якось, не від-
водячи від неї пильного погляду.—Самі знаєте, ми ніколи
не братимемо участі в цих вечорах, та й не годиться у ва-
шому становищі, але... я можу дозволити на все те поди-
витися.

Зустріла ті слова запитальним поглядом: боялася під-
ступу чи глуму.

— Це дуже просто влаштувати,— сказав він, усміхаю-
чись.— 3 нашої галереї чудово видно танцювальну залу.

Він підніс характерним жестом руку, і на цей сигнал з'я-
вилося кілька слуг.

— Застеліть галерею килимами й винесіть два крісла,—
звелів він.— І приготуйте найтепліші шуби.

Вона згодилася, може, надто поспішливо. Згодилася, ще
не встигши подумати, хоче того чи ні. Прагла бачити люд-
ські лиця, чути музику не салонну, яку грали щодня із гра-
фом, а цю, яка збуджувала по-справжньому. Тоді кружля-
ла їй у венах гаряча кров, наповнювалася вся вогнем, ожи-

вала, розквітала, хотіла руху. В шерхоті одежі, в покриках
маршалка балу, в польці, менуеті й контрдансі, в мірному
стукоті закаблуків, у розпаленому диханні, в хвилюванні
при зближенні тіл було щось таке святкове, гарне, урочи-
сте, піднесене — таємниця з'єднань та роз'єднань, усе це
підігрівалося легкою візерунчастою мелодією; господи, нев-
же це щастя навіки для неї загублене?

— Ви забули надіти маску, люба,— почула вона побіч се-
бе розважливий голос.

— Але ж у галереї мене ніхто не побачить...

— Бал-маскарад неможливий без масок,— усміхнувся кін-
чиками вуст граф.

Не змагалася. Хай буде так, як хоче. Досить того, що
побачить танці й живих людей. Досить того, що згадає: це
колись сама переживала серед знайомих і милих собі людей.

Вони зайшли в галерею, де вже було розстелено килими
й поставлено два крісла. Слуги загорнули їх у шуби й пе-
ред ними як на долоні стало видно танцювальну залу. Ане-
ля відразу ж захвилювалася, побачивши одягнених в ошат-
ну одежу гостей, почувши музику і вловлюючи ритм, від
якого вся ота юрба за шибами зарухалася й закружляла.
Дивилася на кавалерів і дам, на генерала, ще молодого і
стрункого,—він вів у парі гарненьку партнерку. Нога гра-
фині мимовільно підіймала й опускала носка, відбиваючи
ритм, а що було підстелено килим, нікому це не заважало.
Інколи вона приплющувалася й бачила те ж таки: пари й
пари, блискучі жіночі й чоловічі очі. Уявляла в тому тлумі
й себе, а поруч—молодого вчителя з чудовими кучерями,
від погляду якого все мліло всередині. Зовсім забувала, хто
біля неї сидить і що цій мовчазній істоті до вичерпу нудно.
Граф Мечислав уже й подрімував, за вікном починався сні-
гопад; від зворушення в неї проступали на очах сльози, бо
музика лилась і лилась, а люди за тим снігом та шибами
не знали втоми: розходилися по місцях і знову по-новому
парувалися, знову стрибали і розквітали усмішками. Так,
це щастя мати таку можливість, хай все це тільки гра, але
жоден із них не відав, що таке нудна самотність, кожен міг,
не стримуючися, веселитися, міняти обійми ніжні на ще ніж-
ніші — там у них все вічно змінне, і немає ані тиші, що гу-
бить людину, ані печалі — вони в трансі, веселому, як і ця
мелодія, що всіх єднає й заколисує, всіх п'янить та бадьо-
рить, відганяючи втому та нудьгу...

Граф Мечислав сидів, відкинувшись у кріслі, з носа йому
висоплювалося повітря, і графиня позирала на нього з роз-
дратуванням: ніщо не могло зворушити цю каменюку, ніщо

не хвилювало його й не підносило. Починав похропувати,
наче хто перерізав йому горло, а сніг за шибами йшов та
йшов, патлатий, клубастий, свіжий, білий, спокійний і зовсім
не холодний. "Немає холоду там, де рух",— думала вона.
Крига тільки тут, біля неї, в кріслі, хропе з перерізаним гор-
лом, а тіло її мимоволі відчуває той холод. Бралася руками
за бильця і аж летіла туди, де крутився, шамотався, під-
стрибував і варився людський барвистий вир, де всі пере-
йнялися одним ритмом, де були однакові бажання і спільна
радість...

Я змушений урвати свою оповідь, бо мене знову викли-
кали в правління канцелярії учбового округу і заявили, що
я можу одержати в казначействі прогонні гроші й третне.
Казначейство містилося аж у кріпості, і я йшов туди у пе-
редчутті нових утруднень та ускладнень. Але гроші мені
видали напрочуд швидко, правда, всі срібною, а то й мід-
ною монетою. Касир був жовтий як віск, шкіра так шільно
обтягувала його кістки, що здавалася присохлою. Відлічую-
чи мені монети, касир криво всміхався, а може, це була
така вада його обличчя.

— А папірцями видати не можете?—спитав я й поба-
чив супроти себе круглі й зовсім жовті очі: дивилися на
мене так, ніби я був неймовірним диваком.

— До вашого відома,— сказав безапеляційно касир,—
у казначействі зараз тільки металеві гроші, а металеві гро-
ші, юначе, найліпші. Окрім того, юначе,—одна брова каси-
ра стала сторч,— не потребуватимете ці гроші розмінювати,
коли буде треба уділити щось за зроблену вам послугу. Са-
ме тому, юначе,— мовив він, дивлячись на мене прохавчо
чи зневажливо,—маєте бути мені вдячні, еге ж, удячні, бо
відчувати у вашому віці вдячність до людей — це найперша
ознака доброго виховання.

Я пропустив ці нахабні натяки повз вуха: займаломене
інше, як ті гроші нести. Від університету я йшов сюди через
бульвар, а тоді стежками вгору через так звані "Хрести",
розташовані по ярах,— стояли тут напіврозвалені хатки і
напівземлянки. Жили в тих хатках вуличні повії, п'яниці
та злодії, відставні чиновники, які спилися й заробляли на
горілку писанням кляуз, і взагалі найбідніший люд. Мені
треба було йти з тими грішми цілих три верстви, і я був зов-
сім не певний, що на Хрестах на мене не нападуть. Зда-
ється, знав це й касир, тому й усміхався так сардонічне;

можливо, з канцелярії учбового округу мене вже було тут
відповідно атестовано...

Я ув'язав монети в носову хустину і відважно пустився
в дорогу, навіть не подякувавши жовтолицьому касирові,—
той від люті пожовтів ще більше, а коли я гримнув двери-
ма, послав мені проклін, на що я поблажливо усміхнувся.
Монети проступали крізь тонку тканину, а коли чіплявся
за дерево чи паркан, застережно дзвеніли, що могло б звер-
нути на мене увагу.

Ішов сторожко, озираючись, бо найбільше боявся нападу
ззаду, крався, ступаючи на носки, готовий при найменшій
небезпеці чкурнути з усім спритом, на який здатний. На
Хрестах мене й справді помітили; я почув свист, який пе-
рейшов з одного краю в інший, а вже звідти перескочив
у місце третє. Позаду затупотіли швидкі кроки — хтось ме-
не наздоганяв. Я притис ув'язані в хустину гроші до грудей
і чесонув так, що мій переслідувач безнадійно відстав. На-
томість навперейми мені викинулась якась сіра постать, гор-
лаючи, щоб я зупинився, бо начебто щось загубив. Слуха-
тися я й не подумав, а різко звернув на бічну стежку, а ко-
ли й тут мене перестріла така ж сіра постать і розставила
руки, щоб перехопити мене, я налетів з розгону на перейма-
ча і вдарив його головою в груди. Він перекинувся, загор-
лавши на все горло, а я, не гаючи часу, помчався згори вниз
і вже на Бессарабці пішов розважним кроком, щоб не потра-
пити з доброго дива ще й до рук поліції — там би я своїх
грошей позбувся б напевне.

Після цього мені лишалося роздобути лише подорожню,
і я знову з'явився перед регістратором правителя канцелярії
учбового округу, тим самим, котрий мав орден Станіслава
в петлиці і в дивовижний спосіб нагадував нашого профе-
сора історії Сарницького. Регістратор знову мене не впі-
знав, а, розмовляючи, дивився на мою праву руку, начеб-
то й досі тримав я у ній ув'язані в хустину гроші. Мені до-
велося сховати ту руку за спину, щоб ті пожадливі очі не
наврочили чого. Регістратор був настільки зайнятий, що не
захотів довго зі мною розбалакуватися, а на мою вимогу
точно сказати, куди послано прохання щодо моєї казенної
подорожньої, тільки невиразно гмикнув.

— Щось дуже поспішаєте,— сказав.— Чи вас хто в шию
жене? Завалили вас дармовими грішми, то вже кортить на-
живати нових? А в нас, шановний пане, немає зайвого часу,
нас за мідні копійки так затисли роботою, що й дихнути
ніколи...

Це вже був виразний натяк, навіть принизливе прохання
кинути йому щось у руку, але я вдав із себе глухого й дур-
ного і стояв перед регістратором з усією покірливістю й терп-

лячістю, на які був здатний. Регістратор пильно обдивився
мене, знову зирнув на мою праву руку, дакнув і сховав очі
в паперах.

Я мав ще час, бо на одержані гроші замовив у кравця
мундирну учительську пару й мусив все одно чекати, поки
її пошиють. Тим часом можна було дописати й історію графа
Потоцького, а в канцелярію учбового округу треба буде на-
відуватися регулярно, смиренно допитуючись про казенну
подорожню; колись-таки регістратору має обриднути моя
фізіономія...

Народивши сина, графиня заспокоїлася. Всі її турботи
були звернені на мале крикливе створіннячко, і вона забула
нудьгувати. Граф перестав приходити до неї ночами уже
кілька місяців тому, тепер він навіть зникав з маєтку. Дні,
коли його не було видно й чутно, стали графині найлюбіші.
Зрозуміла: вся ота доскіплива опіка була не більше, як ос-
торога рогоносця: граф хотів бути твердо переконаний, що
син—справді його кров; з радості за щасливі пологи вій
навіть дозволив графині офіційно сповістити полковницю
Шароцьку про народження внука, хоч та вже давно булл
сповіщена через пошту таємну. Тепер Анеля зазнала справж-
ньої радості, вони з нянькою опікувалися малям зі щирою
самовіддачею. У покоях можна було почути й сміх молодої
матері — річ до того нечувана, а бавитися з малим вона лю-
била. Граф спостерігав за тим віддалік і ні в що не втру-
чався. Тепер біля нього майже невідлучно стовбичив здо-
ровенний придворний козачисько, той навіть спав у графо-
вій спальні. Слуги ще більше нагадували тіней, щоранку
вони поодинці прослизали до графового кабінету й виска-
кували звідтіля з таким виглядом, ніби щось украли. Інко-
ли до кімнат графині долинали дикі крики тих, кого катува-
ли на конюшні, але все це існувало наче в іншому світі. Ча-
сом до графа приїжджали якісь люди, вели таємні переговори
і так само непомітно зникали. Одного дня зник велетень,
який незмінно супроводжував графа. Слуги шепотіли, що
Потоцький завів його в підвали і там застрелив. Про це опо-
віла графині годувальниця, але Анеля не захотіла того слу-
хати. Яке їй діло до того, коли на руках чудова люба ля-
лечка, така втішна й гарна, вона вже пізнає матір і радісно
до неї сміється? Анеля помістила няньку з дитиною в сусід-
ній кімнаті — так було їй спокійніше. Спала чутливо й про-
кидалася на нічний плач дитини. Лежала, щасливо всміхаю-
чись, і слухала вуркіт мамки, коли та малого переповивала.

Але одного разу дитина закричала не так. Заверещала
із захлинами, і графиня в самій сорочці кинулася до неї.
Вже світало — Анеля виразно побачила посиніле мале, яке
корчилося і страшно кричало. Біля неї метушилася нянька,
графиня відштовхнула її і схопила дитя на руки . Тоді пом-
тила, що сорочечка в сина облита темною рідиною.

— Що це таке? —гостро спитала в няньки, яка стояла
поруч і беззвучно плакала.

— Пан,— вихлипнула вона і аж затрусилася.— Приходив
сюди пан...

— Пан? — перепитала Анеля зчудовано.

—— Давав дитині якісь ліки...

— Дитина здорова. Навіщо їй ліки?

—— А хіба я знаю? Дав напитися, воно й закричало...
Графиня притисла дитину до грудей і озирнулася, як за-
гнана вовчиця. Було навколо тихо. Моторошно тихо, тільки
похлипувала тонко мамка. Маля спало, але личко його вря-
ди-годи корчилося — маля здригалося від недавнього плачу,

— Так було й раніше, пані,— сказала перестрашено мам-
ка.—Ще за тої, першої. Він теж ту дитину поїв, і воно, сер-
дешне, вмерло...

— Через оті ліки? — з жахом перепитала Анеля.

— А хіба я знаю?—мовила годівниця.—Воно, правда,
хворіло тоді, а він прийшов з отакою-от пляшкою й почав
поїти...

Тоді графиня відчула, що їй у грудях щось обривається.
Щось замерзає, а в голові з'являється ясність і тверезість.
Відчула раптом, що і їй, і дитині загрожує якась жахлива
небезпека, і тільки сама може оборонити сина. Наливалася
незвіданою раніше рішучістю й силою, бо знала: вся ця ти-
ша, що панує навколо,— супроти неї. Супроти неї цілий світ,
навіть дерева, що зазирають у вікна. Всі вони хочуть забра-
ти найдорожче, що має, і вже рушили супроти неї.

— Від сьогодні дитина спатиме у мене,— заявила вона
Мамці.

— А я? —спитала та.

— А ти лишатимешся тут. Коли треба — гукну.

— Добре, пані. Але мені страшно...

— А тобі чого страшно?

— Та ж за маленьке. Чи ж не люблю я його?

— А коли любиш, то віднесеш листа до кого скажу. Тіль-
ки, щоб про це жодна душа не знала.

— Гаразд, пані. Ви тоді мене до матері відпустіть, там
уже я обійдуся.

— Йди до матері. Але щоб жодна душа...

— Та вже постараюся, пані...

Граф не з'являвся на очі цілий день, хоч вона знала, що
він у палаці: чула ного залізні кроки. Обідав у кабінеті і
так само в кабінеті вечеряв. Приходили без кінця до нього
якісь люди й ховалися за кабінетними дверима. Графиня
цілий день не відходила від дитини, її лист уже мчав на
поштових до Києва.

До вечора трохи заспокоїлася. Мамка скупала дитину,
а графиня відчула самотність та покинутість. За вікном сто-
яли сутінки — рання осінь ступала на землю. Дерева ще
були зелені, але відчувалося, що вже недовго їм так стояти.
Потім мамка годувала дитину, її велике персо ясно світи-
лось у м'якім смерканні. Графиня наказала засвітити свіч-
ки, але вони горіли ще тьмяно, не в силі розігнати прозорий
морок.

— Кажуть, пан збираються у Херсон,— сказала году-
вальниця.— На три дні, чи що...

— Коли? —скинула головою графиня.

— Так слуги балакають. А коли, ніхто не зна... Може,
поїдуть і забудуть про ті ліки...

— Може, й забуде,— пошепки відказала графиня.

— А головний управитель поїхав у Петербург-
Дитина відкинулася від мамчиних грудей і подрімувала.

— Спатунечки вже хоче маленький. Гляньте, пані, як сміш-
но в нього оченята западають... Покласти його в колиску?

— Поклади й залиш мене саму.

Мамка поклала сонну дитину й нечутно відійшла, а гра-
финя стала біля вікна й, дивлячись крізь все ще рідкі сутін-
ки, відчувала осінь, яка вже повільно й зморено ступала по
землі. Осінь була загорнена в прозору жалобну тканку, з'єд-
нувалася із цим тихим, мирним вечором, і, може, від того
виникала легка, але неперехідна тривога — оповивалося нею
все. Графиня раптом відчула в цій кімнаті присутність іншої
жінки, отієї своєї попередниці: чи переживала те саме? Чому
не змогла оборонити своє дитя і навіть утекти від свого му-
чителя не зуміла? Де вона зараз і що думає в цей вечір?
Чи хотів граф у такий дикий спосіб затримати обіцяний
мільйон, чи сталося так випадково? Він маніяк чи холодно-
кровний убивця, з тих виродків, що й проти власної дити-
ни можуть ножа підняти, як ті звірі, що пожирають свій
плід і дістають задоволення? Дивно їй було про таке ду-
мати, могла вона й помилятися. Надто хотів він цієї ди-
тини і надто беріг її матір. Надто дбав про спадкоємця, бо
й справді не мав його. Кому й для чого ті мільйони, коли
буде у світі сам як палець?

Вона не була дурна. За час прожиття тут багато чого пі-
знала. Граф громадив своє майно всіма законними й неза-
конними способами. Велося проти нього не одне слідство,
а\е він умів ховати кінці. Судді й чиновники були підкуп-
лені, орендарі часто горіли, а часом зникали безвісти. Об-
плів підлеглих страшною сіткою і, як павук, випивав їхні
соки. За життя ніколи б не розтратив такого майна, але все
одне не знав зупину. Був затятий гравець і вів незбагнен-
ну, вельми ускладнену гру. Анеля ніяк не могла зрозуміти
його секретів, однак не це було їй потрібно: рано чи пізно
павук почне плести мережу й супроти неї. Супроти самот-
ньої і слабкосилої жінки, яка має тільки одного, правда, мо-
гутнього покровителя. Тільки генерал-губернатор зможе їй
допомогти й вирвати з цього пекла. Хотіла зберегти не
тільки себе, думала перш за все про сина...

Зайшла покоївка, щоб допомогти їй розібратися до сну,
і графиня відчула, що непомірне втомилася. Від оцих ду-
мок, від сколоченого дня. Не можна їй потрапляти в ту ме-
режу, треба чоловіка випередити. Він невисокої про неї дум-
ки, і саме це їй допоможе. Годі тікати від нього тоді, коли
він у палаці, її миттю наздоженуть, як наздогнали нещасну
її попередницю. Треба, щоб були запасні коні в Брацлаві.
Поїде ніби покататися перед вечерею, взявши й дитину,— це
вже тоді, коли майне він у Херсон. Головне — дістатися до
Києва, де буде в повній безпеці, генерал-губернатор зуміє
її захистити.

Анеля лежала з міцно заплющеними очима: детально все
обмірковувала. Холодно й розважно, бо не могла й не хоті-
ла програти в цьому змаганні. Не така вона квола й безза-
хисна; перемагає, зрештою, той, хто захопить ініціативу і
здолає її не втратити. Закусувала губу і хрускотіла пальця-
ми рук. Була наструнчена і знервована, через це не спала,
а вряди-годи провалювалась у чорні ями. Вихоплювалася
з них і злякано прислухалася. Було навколо моторошно
тихо.

її збудило перше світло, що закралось у кімнату. Встала
й підійшла до колиски. Сіла поруч у крісло й загорнула ноги
в плед. Чекала на позір спокійно, але й украй насторожено.
Знала, що він має прийти...

Глухі залізні кроки почулись углибині, але йшов граф не
так, як звичайно. Намагався ступати тихіше, але гупотіння
його кроків все одно розлунювалося по цілому домі. Графи-
ня аж закоцюбла.

Тихо прочинилися двері, граф був у нічній сорочці, а на
голові в нього стримів ковпак. Знав, що дитина в її кімна-
ті,— йшов просто сюди. В одній руці тримав пляшку, а в
другій ложку. Здригнувся, побачивши проти себе насторо-
жені й запалені очі, але не розгубився.

— Що це збираєтеся чинити?—холодно спитала вона.

— Хочу дати дитині ліки,— відповів, підступаючи до ко-
лиски.

— Навіщо здоровій дитині ліки?

— О, це особливі ліки,— відповів граф.— Я виписав їх
із Берліна, і вони не так лікувальний, як профілактичний за-
сіб.

— Я не допущу, щоб дитину поїли казна-чим!—скрик-
нула графиня і скочила на ноги. Граф уже наливав ліки у
ложку.

— Не дурійте, пані,— мовив зимно.— Ці ліки треба да-
вати спозаранку, і я сам їх приноситиму.
Анеля стала між колискою й чоловіком.

— Зійдіть із дороги,— загрозливо сказав граф, трима-
ючи наповнену ложку.

Спробував відштовхнути її — вона заверещала. Вибила
ложку з ліками, а тоді вліпила щосили графові ляпаса.

— Забирайтеся геть!—зашипіла, трусячись усім ті-
лом.—Забирайтеся геть, бо видряпаю очі.

— Чи ви при розумі, пані?

— Це ви, здається, не при розумі. Забирайтеся геть і не
смійте сюди заходити!

— Йду геть,— сказав граф, криво всміхаючись.— Але по-
вернуся зі слугами, вони вас зв'яжуть, а ліки дитині я дам...

— Через мій труп!—Вона дивилася на нього, як вовчи-
ця, сяючи зеленими лютими очима, стерегла кожен його
порух і готова була й справді кинутися на нього.

І він здався. Розвернувся й пішов з кімнати, гупаючи за-
лізними ножиськами; здається, був розсерджений не на
жарт. Вона кинулася до дверей і замкнула їх на защібку.
Дитина вже кричала, і вона схопила її на руки. Обливала
слізьми й шалено цілувала. Промовляла ніжно й горнула
собі до грудей. Дитина засміялася, заспокоєна її лагідними
доторками, а жінка відчула, що справді здатна загинути,
а цього створіннячка образити не дасть. Тіло її все ще трем-
тіло від збудження, але очі були чужі, навісні.

Чекала, чи не з'явиться граф зі слугами; як правило, він
здійснював те, що казав. Захисток мала ненадійний: двері
трималися на слабкій защібці. Вікно було на другому повер-
сі, не стрибнеш, зрештою, й тікати зараз безрозсудно...

І раптом збагнула, що і в цій ситуації поводиться він не
як жива людина, а як механічна лялька. Давніше, коли ще
приходив до неї вечорами, торкалася його оголених пліч.
Не здивувалася б, коли б натрапила не на живу плоть, а
на дерево чи залізо, однак була то все-таки жива плоть. Не
така, як у всіх людей, твердіша й холодніша, але жива. І все-
таки в його діях відчувалася мертвотність: ніколи по-справж-
ньому не гнівався й не радів. Навіть на екзекуції посилав
своїх підданих без гніву — холодно давав розпорядження.
Коли ж вона воюватиме супроти нього в такий жіночо-ко-
тячий спосіб, він і справді не зупиниться перед тим, щоб
зв язати її й доконати свою неймовірну затятість. Здається,
ці ліки всунув йому мандрівний облудник-німець і зумів
переконати графа у казкових їхніх властивостях. Може,
батько хотів щиро попіклуватися про сина, адже боявся в
житті повторів і не вірив, що інший може щось зробити
ліпше за нього...

Дитина була голодна й заплакала. Треба було впустити
мамку, і графиня з важким почуттям відчинила двері, за
якими вже стояла, не насмілюючись постукати, годуваль-
ниця.

— Швидше,— прошепотіла графиня мамці,— а то пан
знову прийде з тими ліками.

— Тому я й хочу нагодувати,— шепнула годувальниця.—
Пан кажуть, що ті ліки натщесерце.

Дитина ще смоктала груди, коли знову почулися залізні
кроки. Граф повільно наближався до спальні дружини. Вона
звелася і стала мертвенно-бліда. Повіки затремтіли, затру-
силося підборіддя.

Граф постукав коротко і владно.

— Прошу пані відчинити,— сказав сухо.— Я приніс по-
казати вам рецепт.

Не осмілилася не послухати. Пішла до дверей і відкинула
защібку.

— О, він уже їсть,— сказав граф розчаровано.— Ось де-
тальний опис чудодійних і запобіжних властивостей цих лі-
ків. Пані повинна зрозуміти, що я аж ніяк не хочу втратити
й цього спадкоємця...

Графиня дивилася на папір, але літер не бачила. Не могла
нічого прочитати в цих розгонистих карлючках, якими був
помережений.

— Переконалися, пані? — спитав він, дивлячись на неї
.вгори вниз із холодним прижмурцем.

— Переконалася — сказала вона тихо.— Але чи не ліп-
ше буде, щоб ці ліки давала дитині я сама?

— О ні! — сказав граф.— Батько також повинен брати
участь у догляді своїх нащадків. Я мушу бути впевнений,
що ліки даються суворо за приписом... Я добрий, пані,
але коли ви не вбережете мені сина, горе ляже вам на
голову...

— Я згодна!—мовила вона, не відводячи погляду від
його гострих і пронизливих очей.—Тоді ви заведете мене
в підвали і застрелите, як собаку...

Вони говорили по-французьки, але граф кинув занепокоє-
ний погляд на годувальницю. Він видимо спохмурнів.

— Що ви знаєте про підвали? — спитав тихо.

— О пане,— сказала графиня, визивно всміхаючись.—
Хіба не так буває в усіх авантюрних романах?

— Ми про це ще побалакаємо,— мовив уже мирніше
граф.—Сьогодні я поїду в свої херсонські маєтки. На два
дні. Повернувшись, ми вирішимо спільно: давати ці ліки ди-
тині чи ні. Коли бажаєте, закличемо лікаря й порадимося,
я так само не ворог нашому нащадку, як і ви. Гадаю, тут
у нас не буде суперечок...

— Була б щаслива, пане! — сказала, викликаючи на об-
личчя усміх, графиня.— Щиро зворушена виявом ваших
батьківських почуттів...

Ще дивився на неї згори вниз з тим-таки прижмурцем.

— Чи не лукавите, пані? — спитав зимно.

— Де б я посміла! — майже вигукнула графиня.

— Авжеж,—сказав граф і, різко повернувшись, потупав
коридором геть...

Після того події розгорталися досить стрімко. Граф ви-
їхав у херсонські маєтки ополудні. Через кілька годин по
тому прискакав нарочний від генерал-губернатора Бібікова,
який попросив доповісти про себе графині. Через мамку гра-
финя поширила чутку, що гонець сповістив про хворобу її
матері. Нарочного відразу ж було відправлено в Брацлав,
він мав наказ генерал-губернатора приготувати екіпаж для
нагальної потреби. Під вечір, пополуднувавши, графиня на-
казала запрягти найвигіднішу карету, щоб покатати сина.
В кареті помістилася й мамка — вони звільна поїхали по до-
розі на Брацлав. Заступник головного управителя — сам уп-
равитель був у Петербурзі — благодушно подивився на те
з вікна, ще й рукою помахав; був певний, що за якусь годи-
ну карета повернеться, адже такі катання учинялися не раз.
Він не дістав від графа вказівки стерегти графиню, а мав
тільки за нею стежити. Він і стежив, не відчуваючи, що це
початок великого заколоту в маєтку, де він прожив спокій-
не життя.

З01

Карета повернулася в маєток без пасажирів вже зовсім
потемки. Кучер оповістив заступнику управителя, що гра-
финя наказала йому простояти в Брацлаві дві години, а ко-
ли за тон час не буде інших розпоряджень, повернутися до-
дому. Годинника кучер не мав, отож простояв стільки, скіль-
ки вважав за належне, тобто "довго". Ніяких розпоряджень
не дістав і повернувся в маєток: де ж поділися графиня
з мамкою та дитиною — він знати не знав.

Заступник управителя позеленів. Треба було нагально
давати знати графові, але на ніч не зважився посилати гін-
ця—а що, коли кучер щось наплутав? Погнав його назад
у Брацлав, наказавши не повертатися до ранку, а гінця по-
слав тільки-но розвидніло. Графиня мчала в цей час на під-
ставних конях у Київ, а наступного дня вручила себе й сина
в опіку генерал-губернатора Бібікова. Вона розплакалася
перед колишнім своїм залиц