РОЗДІЛ XXXIV 12 страница

ком і пік мені серце. Після заспіву взяли голос й два інші
хлопці, вторячи, і я дізнав враження, що мелодія розросла-
ся, бо ті два голоси, як тіні, покірно й засумовано їй підко-
рялися. Тимофіїв же голос дзвенів десь угорі, як дзвенить
жайворонок над стиглими нивами, линув вище й вище і зно-
ву заливався чисто й дзенькітливо. І я таки не стримав
сліз, вони самі покотились мені по лиці, а хлопець, співаю-
чи, вдивлявсь у мене темним, несвітським поглядом, і пла-
кав піснею і всією постаттю своєю в той час, як мелодію
знову покірно відтінили два нижчі голоси...

— Це вам віддяка від хлопців, пане канцеляристо, за
ваші щедрі гостинці,— сказав м'яко й тихо, коли пісня за-
кінчилася, Стефан Савич, його очі засвітилися при цьому
любов'ю.— Ховайтесь на піч, хлопці, і грійтеся, бо не зав-
жди в нас у школі буде стільки тепла.

Хлопці полізли на піч, а я втер очі.

— Цілий скарб у мене цей Тимофій. Я його не часто
посилаю й просити, боюся, що дізнаються пани і відстав-
лять хлопця у Глухів. Ви, пане канцеляристо, теж не хва-
літься: надто хирлявий він і не витримає північних холодів.

Я знав, про що йдеться: нещодавно в канцелярію при-
йшов гетьманський універсал: знову набирали хлопчиків
у царську капелу.

— Що ж гадаєте з ним зробити? —спитав я.

— А те, що зробили б і ви,— сказав Савич, всміхаю-
чись.— Вивчу його, скільки зможу, а тоді хай іде в нашу
alma mater, antiquo modo ¹.

Сонце стало на вечірньому прузі і зазирнуло раптом че-
рез горішні шибки в убогу хатину, добре її освітивши. Я по-
бачив вмиротворене й напрочуд лагідне обличчя Стефана
Савича, оторочене звідусіль сивим сріблястим волоссям.

— Вже вечір, пане канцеляристо,— сказав дяк,— а нас
з вами запрошено до В'юцки.

Засміявся тихо й подивився на мене лукаво. Я підтри-
мав його сміх і зирнув на нього так само хитро: попри всі
мудрування світові, є ще одна велика пристрасть, що рів-
няє розумного й дурного, бідного й багатого. Це те, що про-
довжує і творить життя на землі—любов. Однак, встаючи
з-за столу, я не міг не позирнути ще раз у бік печі, з якої
виглядало вже сміливіше троє дитячих облич, і не поду-
мати, чи той хлопчак, котрий співав Лідії Левайді, часом
не Тимофій?

¹ Мати-добродійка, за старим звичаєм (лат ).йдеться про Київ-
ську академію.

— Ну, то що, пане дяче,— зустріла нас В'юцка,— раді-
єте, що можете на дурничку поживитись?

— Радію, В'юцко,— відгукнувся Савич.— Бо одне діло
просто поживитись, а друге — живитись, дивлячись у ваші
очі.

В'юцка засміялася вдоволено.

— Старий ви вже, а ласі до очей!

— Старий я тілом, а не серцем, В'юцко. Та й тілом не
старий, а тільки цим волоссям, що виросло мені на облич-
чі,— він потріпав свою сиву бороду.

— Був би парубок, та порохно сиплеться,— трохи зажор-
стоко сказала В'юцка.---Вточити вам запіканки?

—Звісно,запіканки,В'юцко,—сказав-я.
В'юцка крутнулася на підборах і похитала клубами, ви-
димо знаючи, що ми дивимось услід.

— А ви не співаєте, паве канцеляристо? — спитав дяк.

— Люблю слухати,— сказав я.

— А я співатиму. Коли співаю, не така В'юцка до мене
немилосердна.

Він підморгнув, але мені здалося, що його веселість не
зовсім щира. На споді очей я уздрів якусь глибоку, зата-
мовану серйозність — певне, чекав нагоди продовжити нашу
розмову.

В'юцка принесла поставець, тоді присіла боком на лаву
і подивилася на мене впритул.

— З'явилася так раптово, пане канцеляристо,— сказала.—
Он і хлопці дивувалися на ваш прихід. Дивувалися, що
знайшли собі в дяку приятеля.

— Що ж тут дивного?

— А те, що ви пан, а дяк бідніший за найбіднішого.

— Чуєте, пане дяче?—сказав я латиною.—Ця жінка
теж не знає, що таке душевна спорідненість.

— Ця жінка мислить, як юрба,— відповів мені латиною

дяк.

— Бачите, В'юцко,— сказав я, усміхаючись.— Умію го-
ворити з паном дяком так, що ніхто нас не розбере.

—Ах, ця мені жебрацька мова!—махнула рукою
В'юцка.

— Пане дяче!—вигукнув я.—Вона зве божественну ла-
тину жебрацькою мовою!

— О часи, о звичаї!—засміявся дяк.—У наш бруталь-
ний вік тільки те, що можна помацати, набирає ціни.

— Знову ви говорите не так, як люди,— трохи розсер-
дилася В'юцка.— Смієтеся з мене?

— Хіба можна з вас кпити, В'юцко? — сказав зі щирою
шанобою дяк.—Божественна ви, незрівнянна чарівниця! --
В його голосі прозвучало щось таке ніжне, що В'юцка за-
лилась червінцем.

— Фі, пане дяче!—махнула рукою.—Посоромилися б
сторонньої людини!..

— Це я стороння людина? — спитав, придивляючись до
них пильніше. На мить мені здалося, що є між цими двома
глибший зв'язок, ніж видавалося.

В'юцка засміялася.

— Правду кажете, пане канцеляристо,— сказала вона.—
В мене тут нема сторонніх людей!

— Випийте з нами, В'юцко,— сказав я, накладаючи до-
лоню на її руку.— Скоро пан дяк співати почне, то веселі-
ше вам буде.

— Я сьогодні не співатиму, В'юцко,— сказав дяк.— Важ-
кий став від випитого і з'їдженого. Цілий тиждень не при-
ходитиму до вас і не надокучатиму.

— Ви б частіше приїздили, пане канцеляристо,— вколо-
ла його В'юцка.— Бо я таки подам на пана дяка в суд, і той
відпише мені все його добро...

— А звісно, звісно,— сказав добродушно дяк.— Всю мою
худобу... А чи не знаєте ви: кажуть, є такий край, де воші
відгодовують такі, як вівці.

— І що з них роблять, пане дяче? — вигукнула захопле-
но В'юцка.

— Луплять шкуру і шиють жіночі рукавички.

— Б-р-р!—здригнулася В'юцка.—Вигадуєте казна-що!
Дяк сидів за столом і дививсь у вікно, і його очі таки не

були веселі, начебто В'юцка, відійшовши, забрала з собою

і його сміх.

— Все у мене розпитуєте, пане канцеляристо,— сказав
він.— А чи дозволите й мені дещо запитати?

— Таж звісно, пане дяче.

— Ходять дивні чутки, та й того разу я питав у вас про
це... Кажуть, що з'явивсь у наших краях чоловік, що месією
себе називає. Чи не було урядового підтвердження тим чут-
кам?

— Таки було, пане дяче,— сказав я.— Був про те геть-
манський універсал.

— І що ж там говорилося?—начебто знехотя спитав
дяк.

— Що самозванець і злочинець він, і велілося, де
з'явиться, заарештувати й приставити негайно у військову
канцелярію.

Дяк зирнув на мене зизом, і я побачив, що обличчя його
надуміру серйозне.

— Звісно, звісно,— сказав він.— Так воно бувало зав-
жди...

Я хотів сповістити і про другий присланий до нас щодо
псевдомесії універсал, але мене пронизав раптом дивний
здогад: в голові моїй ураз зв'язалися нитки, що жили
в ній раніше несполучне. Я подумав: той школярик Тимо-
фій з його чудовим голосом і Іван Нечерда, чи інакше Дя-
дечко, та страшна й така неправдоподібна історія про Пет-
ра-Юстина, списана з давнього якогось манускрипта й тіль-
ки прикладена до нашої землі,— чи так випадково все це
з'явилося з-під пера Стефана Савича? Адже він сам мені
сказав, що все у світі повторюється, і повторюються істо-
рії, що їх переживає людство у віках. Він сам мені сказав,
що його найбільше цікавить той, хто приходить урятувати
цей світ чи прояснити його загадкову всесвітню Голову.
Я начебто повернув до себе всю ту нашу розмову, що від-
бувалась у школі, і почув розсудливий і твердий Савичів
голос. "Бо тільки він з'являється,— сказав він,— з'явля-
ється і той, котрий готує світлому загладу".— "Той, що
зрадить його?"—спитав тоді я. "Саме так!—відповів
твердо дяк.—Той, хто принесе світлому смерть!"

Я сидів, вражений цим незвичайним відкриттям, і в мене
на вустах завмерли слова про той другий гетьманський уні-
версал. Тим більше, що вже поверталась із повним постав-
цем В'юцка, і дяк знову цвів до неї захопленим усміхом. Ви-
скочив з-за столу, схопив раптом В'юцку за руки, і про-
крутилися вони кілька разів у танці.

— Стривайте,— сказала вона, сміючись.— Я запіканку
поставлю.

Вона подала мені поставець і взялась у боки. Дяк за-
співав:

Кажуть люди, що я лиха,

А я Василиха,

Всю роботу поробила,

йду додому стиха...

В'юцка підхопила мелодію і пішла в спокійному, розваж-
ному танці. Я вперше почув, як вони співають: два сильні

й гарні голоси, які, певне, не раз співали разом. Дяк вто-
рив В'юцці, вони вдаряли зальотно ногою, а тоді присува-
ли ту ногу, що виступала до кроку зальотного.

Годі, годі, мій миленький,
З кумоньками пити,
Ти йди, ти йди на нивоньку
Снопоньки носити

В'юцка наче сполошилась і пішла з приступом, кружаль-
цем і з угинанням та схрещуванням ніг. Танцювала, насту-
паючи на Савича постаттю чи ж боками, повернулася лівим
боком і помахувала правою рукою, начебто виписувала ві-
сімку. Друга рука була оперта в бік або ж лягала на нами-
сто. Дяк танцював біля шинкарки, вторячи її рухам, зреш-
тою він махнув рукою.

— Ага, пане дяче, ага! Не вистачило снаги? Ходіть ви,
пане канцеляристо.

Я встав з-за столу, В'юцка знову пішла в тихому танку.

— Завжди такі веселі, В'юцко?—спитав я, вторячи їй.

— А чому б і ні, пане канцеляристо?

— Заздрісне мені на вас,—сказав я, потрапляючи в
ритм, що його вистукував на столі дяк.

— А чого ж?—сказала Вюцка, граючи очима.—Весе-
літься, то й буде весело.

— Так просто, В'юцко? —сказав я.

— А що ж тут мудрувати? Весело — веселись, люби-
тись хочеться — любись, бо сумну пору не треба до себе кли-
кати.

Вона завмерла на мить, а може, це я завмер, бо захотів,
щоб таки затверділа ця мить: обличчя, яке стояло переді
мною, було по-справжньому чудове, світилось усмішкою,
і була це веселість не роблена, а щиросердна. І я раптом
подумав: чи так зле, коли людина уподібнюється траві чи
листю, коли вона природний складник світу цього: віє ві-
тер, і вона хвилюється, падає тьма, і вона спить. Сміється,
коли світить сонце, й похмурніє, коли хмурніє небо. Вона
гнівається, бо небо гнівається, і не відає гризот великоро-
зумних. Через це і сходить з цього світу так само легко
й просто, як та ж таки трава чи листя, і не знає самітни-
цького похмурого відчаю, її горе — це горе матінки нашої
Природи, а її щастя — спокійний плин. Ось чому так не-
змірно вабить мене саме ця жінка — вона сама природою
є. Вона, як вітер, легковажна, але, як квітка, прекрасна.
А ще я подумав, що, коли мислити способом дяка Сави-
ча, вона і дяк — це дві супротивні площини людського бут-

тя: яка мислить і яка відчуває. Вони обоє ваблять мене,
і недаремно, мабуть, поміж себе співпритягаються.

— Тихіше тупочіть, пане канцеляристо,— сказала лука-
во В'юнка, прокручуючись довкола мене.— Пан дяк уже по-
хропують!

Я повернувся й побачив, що Савич і справді лежить на
столі коло порожнього поставця і хропе, його сива борода
оторочувала зблідле обличчя, і мені на мент стало жаль
цього чоловіка. Але тепер не хотів цим перейматися, бо
В'юцка раптом обійняла ззаду руками і притягла до своїх
гарячих і тремких грудей.

— Навшпинечки, пане канцеляристо,— прошепотіла во-
на.—Навшпинечки звідси втечемо!

Ми прокрались у сусідній покій, і, коли В'юцка пішла
мені назустріч, я зрозумів, що не належу собі. Обкидав по-
цілунками її обличчя й шию і запалав раптом так, як палає
сухостійне дерево.

— В'юцко, моя В'юцко,— шепотів я.— Давай заберу тебе
звідси, заберу до себе. Будеш мені жінкою, В'юцко, і не роз-
лучатимемося ніколи.

В'юцка розсміялася тихо.

— Розпалені ви, пане канцеляристо, то й кажете таке,—
мовила вона тверезо.

— Люблю тебе, В'юцко,— сказав я, обіймаючи її.— Че-
рез це й приїхав, що спати мені не давала.

— Це у вас пристрасть говорить, пане,— мовила вона
розважливо.— А пристрасть мине, що тоді?

— Сама ж кажеш: коли любиться, то треба любити,—
кинув я, трохи розчарований її розважністю.

— То ж любітеся,—мовила вона,—хіба я вам бороню?
Але не пара я вам для життя, самі це добре знаєте... А в та-
кому жартувати не годиться.

— Чому ж не пара, В'юцко? —спитав я знічено.

— Бо таки не пара,— сказала, легко вдаривши мене паль-
цем.— Прохолодитесь — і самі це скажете...

Я лежав навзнак, відчуваючи прикрість. Але в глибині
душі знав, що вона каже правду. Ту правду, що її не годен
я зараз збагнути, але яку чудово тямить вона. Бо трава
й дерево знають, в якому місці їм рости. Ми, перемудрені,
і справді щось губимо у світі. Хочемо зрозуміти те, що
треба брати на відчуття, і сліпі та безпомічні через те
стаємо.

— Чи ти не віриш у кохання, В'юцко?—спитав я ти-
хо.—В те кохання, що все зрівнює і через усе перехо-
дить.

— Я вірю в життя,— сказала В'юцка.

— Але життя ж і твориться з любові і в любові.

— Чудне кажете,— засміялася В'юцка.— Як недосвідче-
ний парубок. А ви ж уже не такий молодий, пане канцеля-
ристо...

Я замовк присоромлений. Легше мені було розмовляти із
Стефаном Савичем, ніж із нею. Ми з ним мислили майже
однаково: через спільну пристрасть до віршів та книг і че-
рез те, що однаково відсторонювалися від живого, просто-
го в своїй щоденності життя. Я навіть подумав, що перше ре-
чення у цій розмові з В'юцкою я промовив теж не простим
голосом, а афектованим. Можливо, чоловік, якого вона че-
кала, мав би говорити з нею не так. Можливо, він взагалі
з нею не говорив би, а тільки б подивився таким поглядом,
в якому горіло б просте й зрозуміле бажання. Вона знала б,
що значить той погляд, відчувала б коло себе силу його
кулаків і широчінь його грудей. І прийшла б тоді до неї
покірність, замішана на сльозах і трохи на страху. Вона
знала б, що він прокинеться і перше його слово буде наказ.
Не так легко вона тому наказові уляже, але коли уляже—
це й буде початок її любові. Бо він не говоритиме їй чем-
них і великорозумних слів. В його погляді горітиме не тіль-
ки пристрасть, але й погроза, і, хоч вона не раз супроти
нього збунтується, її серце буде його.

Зараз все відбувалося навпаки. Я лежав без руху, а В'юц-
ка спала. З її грудей виривалося посопування, і я прикро
скосив на неї очі. Вже світало, і в сірому сутінку її обличчя
було виблякле. Між підборіддям та шиєю звішувався саль-
ний капшучок, а довкола очей синіли тіні. Ще світилася кра-
сою, але в сірому світлі була її краса наполовину зруйно-
вана.

Я зліз з полу і безшумно вдягся. Тоді, взявши чоботи
в руки, навшпиньках пішов до дверей. Налапав защібку
і тихо її зняв. Двері відчинити безгучно мені не вдалося, і
вони рипнули. В'юцка перевернулася на бік, але не проки-
нулася.

Прихилив двері і вже тут узувся. Відтак підійшов до Са-
вича, який спав на лаві, підклавши під щоку долоню. Об-
личчя його в рідкому світлі було погідне і майже радісне,

Він усміхався, а мені здавалося, що переді мною лежить хлоп-
чак. Приклав до голови сиве волосся і гадає, що когось так
обдурить.

— Пане дяче,—торкнув його я.—Нам пора, пане дяче!..
Савич підхопився і, сівши на лаві, закліпав перестрашено.

— Га? —сказав голосно.

Я поклав пальця на вуста і зашипів:

— Тихше, пане Стефане. Вже світає, а нам пора.
Дяк уже отямився.

— Чого так рано? — спитав пошепки.

— Щоб нас люди не побачили,— відповів я тихо.— Ок-
рім того, хочу вже від'їжджати.

Дяк покірно встав, і ми крадьки вийшли надвір.

Була та пора, коли темрява розріджується просто на
очах. Трава й бур'яни вилискували синьою памороззю, а
землю трохи прихопило морозцем. Через городи між хат
проглядали іржаві рудівські поля, паморозь випала й на них
і синьо посвічувала. Савич горнувсь у латану свиту і при-
танцьовував з холоду. Я теж відчув морозець, що прокрався
мені під одежу.

Вивів коня із В'юцчиної повітки, і ми пішли до виходу.
Ворота було зачинено, і дяк почав вовтузитися біля засу-
вів.

— Це мої засуви,—сказав він тремтячим від холоду го-
лосом.— Не так легко і знаючому відчинити.

За ворітьми я скочив на коня. Темрява хутко покидала
землю, тікаючи з-перед очей, наче відлітав це, махаючи
крильми, величезний, як небо, птах.

— Сідайте, пане дяче,—сказав я, під'їжджаючи до стовп-
ця, біля якого в'яжуть коней.

За мить дяк був у мене за спиною.

— Гарне вам снилося, пане дяче, що так усміхалися? —
спитав я.— Мали таке осяяне обличчя.

— Бо таки гарне й снилося,— сказав дяк.— Гарнішого
і не вигадаєш...

— Може, розкажете?

— А розкажу,— трохи схвильовано мовив дяк.— При-
снилося мені, пане канцеляристо, чудне. Говорили ми вве-
чері про месію, то снилося, що він таки й прийшов. Давав
людям пити світло із золотого дзбанка. А хто напивався,
той усе погане в собі тратив. При тому світ був так нали-
тий сонцем, що й діди молодцями поставали...

— І ви теж, пане Савичу?

— І я теж. Бо і я удостоївся напитись із золотого
глека.

— Цей ваш сон апокрифічний,— сказав я.— Та сила, що
його вам наслала, забула про пророцтво святого писання.
Страшне має бути друге пришестя месії, і не любов і не
світло він сіятиме, а судитиме.

— Я в те не вірю,— сказав за моєю спиною твердий го-
лос.— Історію про страшний суд вигадали ченці, сховав-
шись від світу в чорні печери. Не треба бути богом, щоб
лихо сіяти, пане канцеляристо, досить бути для того дия-
волом. Бог не для суду йде, а для любові, для добра все-
людського й просвітлення великої світової Голови.

Його голос під кінець цього казання став навіть натхнен-
ний, і мені захотілося обернутися, щоб побачити обличчя
цього захопленого дітвака. Але ні, я знав те обличчя,
бачив його таким у корчмі, коли воно відбивало на
собі сон.

— Знаєте, чого так рано вивів вас із хати?—спитав я,
відчуваючи, що й сам починаю непотрібно хвилюватися.—
Міг би поїхати без вас і не турбувати вашого ясного сну,
але ще одне хотів би у вас спитати.

— Може, про крилатого коня?—стиха мовив Савич.

— Вгадали, пане Савичу. Кажуть, він з'являється тіль-
ки в оцій порі.

— Чи й про коня прийшов до вас універсал, щоб зло-
вити його й відставити у гетьманські конюшні? — спитав
дяк іронічно.— Збагатитися хочете, пане канцеляристе? До
речі, не один уже за цим навідувався...

— Не було такого універсалу,—просто сказав я.— І я не
такий дурний, щоб не розуміти, що на казку це подобає.
Давню казку, що її придумали ще греки. Але чому перепо-
відає цю книжкову легенду простий люд, який про греків
нічого не знає, хіба що про ніжинських торговців і мандрів-
них сьогочасних дурисвітів.

— А греки, гадаєте, бачили того коня?—хитро спитав
дяк.

— У греків це була уосібнена думка про творчість,—ска-
зав я.

— Правильно, пане канцеляристо!—мовив спокійно
дяк.—Чому ж гадаєте, що на нашій землі не може з'яви-
тися такий кінь?

Мені знову захотілося повернутися до Савича. Знову
мене пронизав той-таки здогад. Коли все, що я думаю,
справдилося б, я, здається, зрозумів би рудівську та-
ємницю.

— То це ви пустили ту казку між простий люд? — спи-
тав я.

Дяк за моєю спиною розсміявся. Сміявся по-хлоп'ячому
весело, аж подригувався, від чого мій кінь здивовано по-
вернув до нас голову.

— А ви гадали, пане канцеляристо, що оце виїдемо ми
на світанні і побачите того коня?

Він проказав це, мішаючи слова зі хлипами сміху.

— Місцеві пастухи начебто його бачили,— сказав я тро-
хи невдоволено.

— Звісно, бачили,—сміявся й досі Савич.—Так само,
як бачать чортів, хованців, перелесників та іншу нечисть.

Ми доїздили до школи. Дяк хвацько зіскочив з коня і
став на ґанку, широко всміхаючись.

— Доброї вам дороги, пане канцеляристо,— сказав він.—
Завжди радий вас бачити і слухати. Зробили мені цієї
осені свято...

Тоді й посів мене біс. Той, котрий влазить у серце і не
дає людині бути до кінця доброю, той, котрий руйнує свя-
то і нівечить найліпші людські казки. Той біс, що не дає
людині підійматися над світом, а завжди клеїть її до землі.
Я не мав би казати слів, що їх тоді вимовив, треба було
мені змахнути пужалном і спокійно від'їхати в холодну про-
сторінь рудівських полів. Але мій язик уже не належав
мені, а рокові слова зіскочили з нього мимовільно.

— Я не встиг вам, пане дяче, сказати ще одне,— мовив я,
повертаючись до Савича.—Про ще один універсал і зно-
ву-таки про того гаданого месію. Того чоловіка таки пові-
сили між злодіяк, і ніякого чуда, пане дяче, через те не від-
булося.

Тоді я й побачив: на Савичевому обличчі поступово вми-
рає усмішка. Стефанове лице в повному світлі ранку блідло
й блідло і за мент стало такого ж кольору, як сиве волосся:

зовсім неживого чоловіка перед собою побачив.

— Що з вами, пане дяче? — вигукнув я.

Але Савич не відповів. Дивився на мене випитими, роз-
ширеними і напрочуд сухими очима, і вуста його дрібно
тремтіли.

Тоді не витримав я більше і не зміг дивитися на те ста-
рече і таки жалюгідне обличчя. Стьобнув коня, адже єди-
не, що мав,— утекти від цієї майже мертвої людини і з цьо-
го дивного села. Втекти геть від неймовірно розширених
очей: на жаль, рудівську таємницю мені вдалося зрозуміти.
Я і тікав від неї, від того несвітського, що вразило мене
й переполошило, а в першу руч, від того, котрий хотів уря-
тувати месію, а став призвідцею убивства не новітнього
Іуди, а звичайного нещасного чоловіка.

Але найбільше мені захотілось утекти від жалюгідного
себе; того, котрий хотів здобути приятеля, кохану й кри-
латого коня, а натомість став Петром утеклим п'ятим — це
до нього вже виставила іржаві зуби рудувато-синя земля.
Вже чатувала на мене, як і на всіх, хто палиться непогамо-
ваним духом і позбувається через те даху над головою. Он
вона, та потвора розплющує сонні й голодні очі і повільно,
але несхитно намацує свою жертву.

Я помчав їй назустріч, але в мені не було безвільної при-
реченості В мені не було й покори, і зважився я таки стати
із тією потворою на герць. Хто зна, чи переможу в цьому
вічному змаганні, але одне я знаю напевно: легко їй не
дамся!

>> Шевчук Валерій
>> Три листки за вікном. Листок третій. "Ліс людей" або "Чорна книга" Киріяка Автомоновича Сатановського

А я нині від лиця свого спішно утікаю …
К. Транквіліон-Ставровецький