РОЗДІЛ XXXIV 8 страница

— Чи не приходив до пам'яті? — спитав тихо сотник.
Жінка кволо похитала головою.

— Може і не прийти,— спокійно сказав цилюрник.— Два
удари сокирою по голові — цього забагато.

Сотник перемнувся з ноги на ногу: у дворі пахло кро-
в'ю.

— Може, висловить свою долю щодо вбійника,— сказав
нарешті сотник,— запам'ятайте...

Повернувся на закаблуках, а за його спиною знову тихо
заскиглила Тимошиха.

Попростував на ратуш, і люди, які йшли за ним з ціка-
вості, почали помалу розходитися. Він же йшов, наче не
було за ним супроводу, спустив сиву голову й задумався.
Тільки біля ратушу знову звів очі: закутий у ручні та ножні
заліза, сидів тут Петро. Був припнутий, крім того, чепою
до стіни, і кожен його рух озивався металевим дзвоном.
Оподалік стояло кілька цікавих, які тому не розійшлися, що
побачили сотника.

— Живий ще Тимоха? — спитав Іван Дячок.

— Слава богу,— відказав сотник.— Але надія в нього не-
велика.

Люди перезирнулися і потягли по вулиці в напрямі Мох-
ниного обійстя. Сотник підійшов до зібганого у грудку
Петра і спинився за крок од нього.

— То чим ви з Тимошем не поділили, га?
Петро звів сині спокійні очі, але за мить знову їх опу-
стив.

— Надто тихий ти, Петре,— сказав сотник.— Дурний
був Тимоха; таких тихих, як ти, найбільше оберігатися
треба.

Петро тихо схлипнув і відвернувся. Сотник зітхнув, пере-
мнувся з ноги на ногу і труснув вусами.

— Дурні ви обоє,— сказав сердито і, повернувшись, не-
квапно відійшов.

Петро скоцюрбивсь у своїх ланцях і, спустивши голову на
груди, сидів так доти, доки не спала на землю ніч. Була та
ніч невимовне чорна, як і та, коли зник був із неба місяць.
Вже давно затихли вечірні звуки, і місто навколо спало,
навіть пси перестали лементувати. Тоді тільки розплющив
очі Петро, але від того не стало йому видніше. Дивився
туди, де ховалась у темряві його хата, і тихі часті сльози
почали випливати йому на закостеніле обличчя, вимиваючи
з душі відчай та гіркоту. Відчував, що від тих сліз вільгот-
ніше було йому дихати і начебто послабли на ногах кай-
дани. Тіло полегшало і стало майже невагоме. Тоді він і по-
чув тихі, м'які кроки, але через ті сльози, що лилися йому
з очей, не примітив, хто ж то до нього простує. Тихий
шелест одежі причувся зовсім поруч, він пізнав, що так
шелестить тільки одежа жіноча. Жінка спинилася біля нього,
і він звів до неї заплакане лице.

— Ти? — спитав, гадаючи, що це Гайдучиха.
Але не побачив її лиця й не почув голосу. Жінка уклякла
біля нього і втерла, як маленькому, сльози.

— Зараз тобі полегшає,— прошепотіла вона.— Принесла
тобі води, щоб умився й напився.

Він зчудувався: голос, який почув, не був знайомий. Жін-
ка ж, певне, принесла з собою відро, бо сплеснуло водою,
і він побачив, що ця вода світиться в ясній, ніжній долоні,
що нагадувала пелюстку квітки. Рука торкнулася його об-
личчя й вмила його. І потекли йому на шию й плечі запашні
іскристі струмені, а він раптом згукнув здивовано, бо про-
ясніла від того темінь і побачив він ліс, густо зарослий ліле-
ями й маками.

— Трохи тобі допоможу,— прошепотіла жінка.— Покажи
мені, де тебе болить?

Він показав на руки і ноги, і жінка плеснула на них во-
дою. Тепло і радісно йому зробилося, і захотілося побачити
свою невидиму й досі благодійницю.

— Хто ти і чому до мене прийшла? — спитав тихо.

— Так уже не пізнаєш? —проказала жінка.—Чи багато
благодійниць може до тебе зараз прийти?

— Не гідний я твоєї ласки,— сказав він.

Знову подивився туди, де бачив луг, зарослий крином
та маками, і йому здалося, що він таки й справді пізнає, хто
до нього завітав. Але не міг повірити в таке велике щастя,
не міг і не смів.

— Невже це ти, Жінко з цвіту? — прошепотів він.

Бона зітхнула тут, коло нього, простягла долоню і знову-
таки, як маленького, тихо погладила по волоссі.

— Жінка з цвіту! — прошепотів він зворушено.— Боже
мій, за віщо мені таке щастя?

Вона знову зітхнула і звелася. Вдивлявсь у неї з гострою
пожадністю і, хоч і тепер не побачив її обличчя, уздрів її
шати. Так, це було біле й червоне пелюстя — біле світліло
в темені, а червоне горіло. Почув неземний запах, що від-
ходив од неї, і не хотів, не бажав, щоб вона так швидко його
покинула. Хотів їй щось сказати, вже смикнувся, задзве-
нівши ланцюгами, хотів висповідатися і попросити прощен-
ня, хотів бозна-чого, але натомість знову потекли йому на
обличчя тихі, покірливі сльози.
— Плач,— сказала лагідно Жінка з цвіту.— Плач, Петре,
бо печаль свята І

Тоді він побачив ще одне диво. На голову жінці почала
опускатися кругла іскриста зоря. Спершу ковзнула їй на
праве плече і освітила прегарне, але таки незнайоме облич-
чя, відтак перекотилася на ліве плече і догоріла, розливши
м'яке червонясте світло.

— Дякую тобі, що прийшла, Жінко з цвіту,— сказав
він.— Тепер мені і вмерти не страшно. Не знайшов я ін-
шого способу, щоб захистити себе і дім свій — немає в мене
вже дому.

— Випий води,— сказала Жінка з цвіту й піднесла йому
до вуст складені човником долоні.

Він випив ту воду пожадливо. Тоді Жінка з цвіту знову
набрала повну пригорщ і знову піднесла. Він випив і це,
а по тому зморено відкинувся до стіни, до якої був прику-
тий.

Жінка похилилася, щоб підняти з трави коромисло. На-
клала відра і взяла на плече. Постояла якийсь час, дивля-
чись на нього, і знову не бачив він її обличчя, а тільки тінь.
Зашаруділа одежа — Жінка з цвіту пішла. Ішла через дво-
рище ратушу, і там, де ступала, виростали квіти. Петро
зачудовано на все те дивився, бо одна нога Жінки з цвіту
лишала квітку білу, а друга -- червону.

— Постій!—гукнув він їй услід.—Ти поранила ногу!
Жінка спинилася і знову озирнулася до нього. І здалося
йому, хоч не бачив її обличчя, що зовсім печальний був її
погляд. І він не гукав на неї більше. Притулив долоню до
очей, бо пізнав причину, чому кривавився той другий слід.
Пізнав, але нічого не сказав, адже сам був у тому винува-
тий.

Вранці в міський уряд прийшли цилюрник і Тимошевий
родич Степан Мохна. Минули скуленого під стіною Петра
і зайшли у ратуш. Тут уже був війт Семен Герасименко,
міський писар і один із бурмистрів.

— То що Тиміш Мохна? — спитав війт.
Цилюрник із Степаном перехрестилися.

— Відійшов сьогодні вночі,— сказав поважно цилюрник.

— Чи приходив він до пам'яті?

— Оце ми хочемо і заявити панам урядовим,— відповів
Степан.

— Він прийшов до пам'яті вчора пізно ввечері,— сказав
цилюрник.— Була при цьому його жона Тимошиха, Степан
Мохна,— він хитнув рукою на родича,— брат Тимофііхи
Гнат Бубенко і я.

У цей час зайшов до ратушу й сотник Федір Данилович.
Став, опустив вуса й слухав.

— Тиміш заговорив,— мовив цилюрник,— і заговорив
притомно...

Він замовк, і війтові довелося його підігнати:

— Що ж сказав про свого вбивцю?

— Сказав,— увійшов у мову Степан Мохна,— щоб Петра
Гайдученка не лаяли, а про себе він сказав: "Так мені бог
дав..." І не благословив Гайдученкової смерті...

В ратушу зависла тиша. Війт перезирнувся з бурмистром,
а сотник звів голову й пильно подивився на цилюрника та
Степана Мохну.

— Це була остання воля покійника?
Вони хитнули згідно головами.

— Це була остання його воля,— сказав цилюрник.
На те сотник зітхнув.

— Запишіть це, пане писарю, до міських книг,— сказав
неквапно.— А ви, пане війте, накажіть розкувати Петра
Гайдученка.

Він вийшов з ратушу разом з цилюрником та Степаном
Мохною. Степан та цилюрник подалися по домівках, а сот-
ник підійшов до прикутого Петра.

— Помер Тиміш Мохна,— сказав він, і Петро здригнув-
ся, злякано на нього подивившись.

— Коли?

— Сьогодні вночі,—сказав сотник.—Але тобі поталанило.

— Виповів свою волю? — швидко спитав Петро.

— Атож. Не благословив він твоєї смерті. Можеш раді-
ти, зараз прийде коваль і тебе розкує.

Але Петро, здавалося, не радів. Дивився на сотника ве-
ликими, слізливими, синіми очима.

— Не знаю, Петре, чи ти божевільний, чи наговорили
на тебе, але я не хотів би, щоб ти й далі жив у моїй сотні.

— Відаю про це,— сказав спроквола Петро.— Не буде
мені тут життя!

— Атож! —мовив сотник.—Мохни—сильний рід, і на-
вряд чи вибачать тобі уразу.

— Я вже думав про це,— видихнув Петро.— Сьогодні
вночі...

— Знав, що Тиміш тебе помилує?

— Знав,— шепнув Петро.

— Може, розкажеш, що там у вас вийшло?

— Ні,— сказав Петро Гайдученко.— Розсудити має мене
тільки бог...

— Не про суд я говорю,— мовив сотник.— Людський
суд уже своє розсудив. Питаюсь, як людина в людини.
Петро звів очі, і вони на мить стали холодні.

— Хочете бути добрим, пане сотнику? Чи думаєте: все
може улягати вашій волі?

— А чи зле, що хочу бути добрим?—спитав Данило-
вич.

— Ви сильний світу цього, пане сотнику. І добро ваше —
сама тільки сила...

Він відвернувся і побачив, що іде по вулиці коваль. Мо-
гутній і товстий, ніс за плечем лантух з ковальським при-
ладдям і, певне, зовсім не поспішав, бо чоботи його надто
поволеньки товкли куряву.

— Не дурну річ ти виповів,— сказав сотник, смикаючи
себе за вус.— Але і силі потрібно добра. Більше, може, ніж
вам, тим, хто простотою своєю величається.

Петро Гайдученко пішов з міста, не заходячи попроща-
тися і з жінкою, і все наче тьмою покрилося — відрізався
від міста навік. Тож єдине, що мав зараз,— це клапоть до-
роги перед собою, який вів його і вів. В пітьмі ж, що кла-
лася позаду, втонуло все, що пережив: обличчя, з якими
входив у стосунок, і речі, до яких торкався. Всі справи, які
мав у тому світі, згасли, як свічки, і не стало їх, як не стає
вгорілої олії. Всі слова, вимовлені в тому світі, стали наче
опале листя, і тільки клапоть дороги був для нього світлий
та живий...

Можливо, десь у цей-таки час вийшов із Лохвиці Петро
Запаренко, а з Конотопа Петро Легенький, і йшли вони з

різних боків в одне місце, можливо, в Рудівку, де злилися
в одного чоловіка, бо мали одне ім'я і були поміж себе як
близнята. Одна сила вела ЇХ по різних дорогах, і всі три
не мали над головою даху. їхній шлях з'єднавсь у моїх дум-
ках, і, може, недаремно я так ними зацікавився — всі вони
складали в певний спосіб мене самого. Можливо, були ча-
стинами мого розпорошеного єства, бо будь-який чоловік
має на землі не одне своє подобенство. Ті подобенства жи-
вуть осібним життям, вони, можливо, ніколи не сходяться
в живому світі, бо й не потрібно це, але думають і відчува-
ють однаково. Вони одне невідомого цілого, яке ніколи не
усвідомлює себе, але перед небом це істота одна.

Я думаю таке, замкнувшись у порожньому домі і від-
чуваючи у собі ту дивовижну з'єднаність з людьми, яких
ніколи не взнаю, був навіть певний, що і зовні вони подібні
один до одного. Може тому, підійшов до дзеркала і поди-
вився на того Петра утеклого — онде він, переді мною,
русявий і з синіми очима. Онде він — насторожено диви-
ться на світ і не належить до сильних та певних. Не може
втриматись у тих рамцях, що їх накреслює доля, і не може
жити спокійно. Невздогоди падають дивним чином на його
голову, і диво тільки в тому, що серед них усіх тільки я ще
не викинутий із звичної шкаралущі. Але певності не від-
чуваю і я — не знаю, що спіткає мене завтра і чи не дове-
деться й мені рушати назустріч отим своїм Петрам, одного
з яких уже напевне нема. Його проковтнули рудувато-чер-
вонясті рудівські поля, і чи Запаренко то, Легенький, чи
Гайдученко — не має це особливого значення. Має зна-
чення інше: є у світі сильні і кволі, впевнені і невпевнені, є
ті, що живуть без задуми, а є ті, що доля їхня — від думок
усихати. Однак в усіх б'ється живе серце, всі мають ши-
роке й тепле бажання бачити світ — чи ж найнепотрібніші
таки зайві у світі?

Ці питання привіяв мені вітер, який і досі б'ється в мої
шиби, наче птиці стукають у них крильми.

Я теж уписаний у круговерть людського буття як зви-
чайна істота, нічим від інших не відмінна. І в мені спалахує
той-таки відчай: не хочу і не можу бути як трава. Через це
й долинає до мене у вікно вічний поклик, і кличе покинути
ці порожні стіни, котрі так легко продуває вітер. Мій не-
спокій і є свідченням того. Відтак боюся, що покину-гаки
це тимчасове пристанище — дах порожнього дому, і стану
під голе небо. Там зможу закинути голову і порозмовляти
з високістю. В мене є що спитати, як є що спитати в усіх
тих Петрів утеклих, що про них я тут написав. Але є у мені

і страх інший. Не зовсім безпечний цей мій порив — ба-
жання ввійти в сокровенне. Ще дід мій казав: був і є на
землі вічний закон, якого треба боятися переступити: той,
до кого являється віще одкровення, перестає жити в цьому
світі.

ВІРШІ ПРО ПТИЦЬ,
ЩО НАПИСАВ Я IX СТРОЄМ
ДЯКА СТЕФАНА САВИЧА

Що це діється зі мною в часі цьому, боже,
Хто це стукає у вікна, чом неспокій гложе
Моє серце у тривозі? Вітер б'є у шиби,
І якесь письмо таємне на шибках він вибив.
йду його я прочитати — прикиплю очима
І не можу крику свого я при тому стримать.
Хтось приклеїв крила білі, поруч — крила чорні...
Що це сталось, що послали сили необорні?
Може, вітер ці два птахи народив у лоні,
І розбилися об шиби у своїм розгоні?
Може, знак мені ці крила, що пора ладнати
В світ незвиклий свої коні, дім свій покидати?
Може, душі це пропалі стукають у дім мій,
й не розважили ті душі руху в дикім стрімі?
Може, дня і ночі знаки кинуто до мене,
Щоб забув я свій неспокій,— це таке шалене
Й незбагненнеє нашестя? Чи послались крила,
Щоб зі мною в ніч із вітром разом полетіли,
Щоб здійнявся я над світом подивитись звідти
Землю, і людей, і світ весь, а відтак летіти ..
Я сиджу самотньо в хаті, тихо тут, бездушно,
Крила є, та як дістати за тим склом нерушним?
Як добитися крізь стіни на ясний той берег?
Вікна в ґратах, і забито всі знадвору двері!

РОЗДІЛ V
Знайда

Петро ішов сільською вулицею позичити в дядька сверд-
ло. Вже він доходив до обійстя, коли пролунав з-за тину чи
з дерева тонкий хлопчачий голос:

— Знайда! Знайда! На річці зловлений!
Петро різко роззирнувся.

— Знайда! Знайда!—закричали дві голівки, визирнув-
ши з-за тину.

Лють струснула Петровим тілом, і, як шалений, стрибнув
він через тин, женучись за дітьми. Хлопці тікали через са-
док, але він схопив одного й другого за барки.

— Хто вас навчив так дражнити мене? —просипів він із
такою люттю, що хлопченята заревіли в один голос.

— Це нам хлопці на вулиці сказали,— мовив один крізь
сльози.

— А їм їхній батько,— додав другий.— Пустіть нас, дядь-
ку Петре!..

Петро випустив хлопців, і вони чкурнули в гущавину
саду.

Переступив через тин, але по свердло не пішов. Махав
довгими ногами, женучи додому. Мав бліде обличчя, губу
закусив, а очі палахкотіли. Летів, аж вітер звивав його дов-
ге волосся.

— Не застав? — спитав батько, уздрівши його порожні
руки.

— Я до нього не ходив,— гостро відказав Петро.

— Що з тобою, синку? — здивувався батько, зводячись
і дивлячись на сухе і гостре Петрове обличчя з колючими,
розпаленими очима.

— Кажете до мене "синку",— так само гостро відповів
Петро,— але чи син я вам?

Старий знітився і знову опустився на лаву.

— А хто ж тебе виростив і вигодував? — спитав гірко.

— Ви мене виростили й вигодували,— сказав сердито
Петро.—Але я вже вдруге чую: дражнять мене знайдою.
Батько зітхнув.

— Чи легше тобі буде, коли розповім? — сказав він.— Є
в тебе батько, ростить тебе й годує, бач, он який парубок
вигнався, то й живи собі без біди. Все моє добро тобі пере-
йде, не казна воно й що, але я жив ним, то й ти житимеш.
А так стривожиш душу собі, і ні тобі добра не буде, ні мені...

— Значить, правда, що я таки знайда?

— Та вже ж сам додуматися можеш.

— Розкажіть, як це сталося?

— Та що тут і розказувать?.. Послухав би ти мене кра-
ще: забудь про це і не думай.

— Я вже не можу про це не думати,— роздратовано ска-
зав Петро.— Вже й кроку ступити не можу, щоб мене не
дражнили. А я не з тих, хто таке терпітиме. Може вийти
так, що комусь недобре від того буде.

Аж задихався, промовляючи ці слова, ніздрі його тріпо-
тіли, а обличчя покрилося плямами. Очі спалахували іскра-
ми, і весь він став нашорошений, їжачкуватий та злий.

— Шалений ти, хлопче! — сказав батько.— І то так, що
можеш собі лиха накоїти.

— Таки шалений!...—кинув гостро Петро.

— Коли так, доведеться тобі оповісти,— зітхнув батько...
Петро стояв серед хати сухий, виструнчений і напруже-
ний. Підборіддя йому звелося, долішня губа прикусилася,
а очі стали вузькі й пронизливі. Дивився на стіну і не її ба-
чив, а Дніпро, яким пливе човник із засмоленою в ньому
дитиною. Його навіть погойдувало, як ту дитину,— спершу
вона мовчала, бо вчувалося їй, що біля материних вона гру-
дей і несе мати н кудись. Але надто тверді були груди, до
яких тулилася, та й не дотяглася до солодкої пипки, з якої
можна смачно напитися, і дитина закричала, а звук про-
рвавсь у вічко біля голови — його й почув рибалка, що ло-
вив у затоці рибу.

— Розбив я той човник,— сказав старий,— і побачив у
ньому дитятко, таке гарне, що замилувався. Ми із старою
дітей не мали, то й узяли тебе. І були з тобою у капшучку
якісь папери, але не змогли ми їх прочитати, бо неграмот-
ні, так їх за образи й заклали... Це мати сказала так зроби-
ти, хай, сказала, лежать...

— Покажіть мені ті папери,— попросив він і аж затру-
сивсь із нетерплячки.

— Та що тобі з них, синку,— сказав старий.—І ти їх не
вчитаєш.

— Хочу на них подивитися! — мовив Петро і вже йшов
до образів, тоді як батько сумно дивився на нього.

Засунув руку і справді витяг звідти шкіряний капшучок,
а з нього сувій, який зашелестів у його руках, і були на то-
му папері значки, які не зміг він розгадати — застрибали
й затанцювали перед очима.

— Спершу ми хотіли просити пана дяка, щоб прочитав.
Та мати твоя, покійниця, відрадила. Що його читати, ска-
зала, коли воно вже наше... Хай, сказала, так воно й буде...

На те повернувся різко Петро до батька і подивився щі-
линкуватими, примруженими очима.

— Зле зробили, батьку, що зберегли ці папери... Зле
зробили, що оповіли мені все це, і що про те всі люди нав-
коло знають...

— А може, зле я зробив, що підібрав тебе, а не дав ри-
бам на з'їжу? — вже сердито сказав батько.— Що мені й
тобі до людей, коли вигодували ми тебе з пуп'яночка...

На те нічого не відказав Петро, тільки всміхнувся тонко
й зневажливо. Відтак узяв капшучок і начепив його шнур-
ком на шию. Повернувся різко і вийшов з хати.

Йому в вічі вдарило сонце, а перед зором лягла широка
просторінь Дніпра. І побачив він увіч малий, засмолений з
усіх боків човник, у якому пручалася й кричала дитина.

Йому захотілося повернутись у хату і запитати в батька про
ще одне: адже в таких човниках пускали на воду не живих,
а мертвих дітей. Озирнувся на хату, в якій виріс, і не від-
чув ніякого тепла — була то не його хата. Побачив подумки
батька, який все ще сидів на лаві, сумно спустивши голову,
і не відчув до нього любові — був то не його батько. Стрель-
нув очима в той бік, де лежала на сільському цвинтарі ма-
ти,— напливло на нього знайоме зморщене обличчя. Але
не відчув і до нього любові — то була не його матір. Зне-
важливо й презирливо подивився на село — не його це бу-
ло село. Обвіяв його холодний, різкий струмінь, і він закри-
жанів у ньому. Кривилися вуста, а очі знову пасли дніпро-
ву просторінь — звідти я прийшов, подумав він. Побачив
широку водяну дорогу, яка тяглася, скільки око сягало, ли-
нув туди оком і серцем, і вже не жив тут, у цій хаті, вже не
стояв на батьківському порозі. Вже й село лишилося за
спиною, поспішав умертвити це село в собі. Назустріч йому
повільно ступав, розміряно ставлячи надьогчені чоботи,
старший парубок села, голова парубочої громади, в яку і
Петро вже рік тому увійшов. Але зараз уже не знав і пер-
шого парубка — лице мав сухе, бліде і скривлене.

— Гей ти! — сказав перший парубок.— Чому не кланя-
єшся мені, чи ж не бачиш?

Стояв серед дороги, широко розставивши ноги у величез-
них чоботях, узявся в боки і поблажливо та зверхньо всмі-
хався.

— Чого хочеш? — спитав без пошанівку Петро і засві-
тив й собі таку ж зневажливу всмішку.

— Хочу, щоб ти, знайдо і харпаку, не забував вклоня-
тися голові парубочої громади,— гордо сказав перший па-
рубок.

Тоді Петро повернув голову набік і подивився на першого
парубка зизом.

— Як ти на мене сказав? —спитав тонко, з тремом у
голосі.

— Я сказав: знайдо і харпаку! — широко всміхнувся пер-
ший парубок.

Тоді сталося несподіване. Тонкий, як ніж, дикий і гост-
рий погук вирвався раптом із Петрових вуст, і він кинувся
на першого парубка з такою злобою, що той спершу аж ро-
та розтулив. На нього посипалися шалені, пекучі й немило-
сердні удари, тож мимоволі захистився руками — хотів роз-
махнутись і вдарити, але щось важке кримнуло його по
голові. Він захитався, вирячив очі, обливаючись кров'ю, зва-
ливсь у порохняву дороги. Упав на весь розмах велетенської

постаті, і Петро відкинув дрюка, якого схопив був з межі, І
спинився, незвично виблідлий і з тонкою, бридливою усміш-
кою на вустах.

— Закажи собі і своїй громаді знайдою мене називати і—
процідив крізь зуби і, долаючи тремтіння вуст, переступив
витягнуті через дорогу ноги першого парубка. Відтак пішов
далі шляхом, ні разу й не озираючись,— після того, що ста-
лося, вже таки напевне не було йому тут місця.

Викресав вогню і припалив хмиз. Спік рибину, що її ви-
лапав у прибережному корчі, і з'їв без солі та хліба. Відтак
ліг на розігрітий за день пісок і побачив над собою широ-
чезне, густо засипане зорями небо. Дивився на нього довго
й Незворушно, і воно поморгувало однотонне. Було прохо-
лодне, далеке й чуже, і чи від того, що так широко розсві-
талося над ним, чи від самотності, розпач завіявся йому в
груди в припік. Захотілося Петрові завити в те холодне
безгоміння. Щоб заспокоїтися, почав шепотіти молитву, і
чим довше шепотів, тим спокійніше йому ставало. Сів на
піску, схрестивши по-турецькому ноги, і задивився на зав-
мерлу твердь річки. Здалося, що вона замерзла під цим не-
бом, що можна ступити на неї й піти, як по льоду, що це
саме та дорога, яку йому судилося пройти.

"Я заходитиму в усі села, що стрічатимуться по дорозі,—
думав він,— і десь таки стріну тих, які спустили мене по
дніпровій течії..."

"А може, я таки вмер, а потім ожив?"—думав він далі,
і в нього похололо всередині. Замутило в голові, і він поду-
мав про тих, хто справді був йому батьком і матір'ю. Але
не відчув при тому ні хвилювання, ні втіхи — не любив їх,
бо не знав. Через це знову ліг горілиць, і очі його полетіли
у вишину, меншаючи й меншаючи, поки не .перетворились
у дві палаючі серед темного шовку іскри...

Так ішов він два дні і дві ночі спав на піску, загортаю-
чись у кучугури, щоб не промерзнути до ранку. Але вранці
все одно клацав з холоду зубами і, щоб розігрітися, біг.
Кілька сіл, що зустрілися йому, обминув, наче забув, що
поклав заходити в кожне. Зрештою, той шал, що погнав його
в дорогу, почав вивіюватися і слабшати, і от одного вечора,
поївши чаїних яєць, спечених у вогнищі, відчув, що вже не-
має в ньому тої озлості, яка вигнала з рідного села. Зреш-
тою, і рідного села для нього не існувало — сидів біля при-
гаслого вогнища і мав напівпригаслі очі. Вперше заворуши-
лася в голові думка про все нерозважне і дурне, вчинене

ним, і вперше важко зітхнув, намагаючись тверезо розсу-
дити, де він і куди загнала його доля.

Зараз і справді було б нерозумно ходити по селах і роз-
питувати, подумав він. Хто зможе його впізнати, хіба тіль-
ки його пускала мати по водяній дорозі? Був то прадавній
звичай, і він сам міг пригадати не один такий човник — ба-
чив їх, рибалячи з батьком. Спускали подібні човники і в
їхньому селі. "Так дитина швидше потрапить у рай,— чув
він біля себе повільний, оповідний голос,— а крім того, і
ріка від цієї жертви даватиме більше риби і не топитиме
рибалок. Дитина ж житиме не тільки душею в небі, а й ті-
лом, бо піде в підводні палаци і пізнає розкіш та щастя..."
Він бачив худу й чорну жіночу постать, котра несла на ру-
ках засмолений човник із вічком біля личка, щоб дитя мог-
ло дихати; за нею йшов зажурений батько, який сам і те-
сав, і смолив човника, за ними — родичі й односельці, і го-
лосила жінка, припадаючи вустами до вічка, і цілувала той
човник, обливаючи його слізьми...

Обірвав цей спогад різко й сердито, бо від того почало
млоїти під серцем, починав навіть розчулюватися: знав те-
пер напевне, що і сам побував у такому човнику. Натомість
вуста його кривилися, і з них витискалися слово за словом
лайки. Сидів біля прохололого вогнища і цідив ті лайки.
Ганив вечір, річку, дерева, кущі й пісок. Лаяв цілий світ,
небо і землю, воду і вогонь. Сипів брудними словами і наче
випльовував із себе скверну. Відтак, звільнений, заспокоїв-
ся і знову довго й нерушно дивився на безкінечну водяну
гладінь. Думав, що найкраще для нього дійти до якогось
хутора і найнятися там.

"Ще невідомо, чи не вбив я того першого парубка",—
розважливо зміркував і вирішив пошукати місця якнайвід-
люднішого.

Підійшов до воріт і застукав важким билом. В глибині
двору озвалися собаки, а невзабарі почулися неспішливі
кроки. Чоловік відчинив кватирку у воротях і визирнув, по-
казавши довгі вуса і кругле немолоде обличчя.

— Чого хочеш? — спитав оглядаючи.

— Чув, що шукаєте наймита,— сказав Петро, незмигно
дивлячись на чоловіка.

— А таки шукаю,— сказав чоловік, і з того боку загри-
міли засуви.— Заходь!

Петро зайшов у густо заросле травою подвір'я, і до нього
з гавкотом кинулися собаки.

— Атю! — шикнув на них господар, і собаки слухняно
присіли в траві.

— Що там таке? — вийшла на ґанок гарна, нестара ще
молодиця, придивилася до Петра і всміхнулась.— Ого який
ладний парубок!

— Ти мені, жінко, на парубків не задивляйся,— добро-
душно озвався господар.— Тут чоловік у найми проситься...

— Це вже ти вирішуй,— війнула плахтою жінка і схова-
лась у хаті.

Собаки загарчали, коли проходив повз них Петро, і він
швидко до них озирнувся.

— Не зачеплять!—сказав господар.—Вони в мене вче-
ні... Сідай оно на лаві й потеревенимо. Не по знаку ти мені,
то й розпитати годилося б.

— Прийшов знизу,— сказав Петро.— 3 Голубівки, мо-
же, чули?

— Голубівку чув.— відказав, сідаючи і собі на лаву гос-
подар.— Батьків і дім свій маєш?

— З сиріт я. Ні дому в мене, ні батьків.

— З таких найліпші наймити,— сказав мов про себе гос-
подар.— А служив там у кого?

— У рибалки Панаса, на прізвище Сом.

— З Сомом і соми ловив? — пожартував чоловік.

— І не тільки соми,— сказав Петро, роззираючись. Тут
йому подобалося: дворище було оточено високим дубовим
парканом, поверх якого набито гострого цвяшшя. Двір зе-
ленів між сірих площин паркану та повіток, зате хата сяяла
білими стінами. За хатою був, певне, сад — проглядали
дерева.

— Там у мене сад,— мовив господар, помітивши, куди
він дивиться.— Добрий сад! Але мені треба не садівника, а
скотаря. Вмієш біля худоби ходити?

Петро похитав головою.

— Я, дядьку, вмію добре рибу ловити.

— Звати мене Симоном,— сказав господар.— Симон я,
Левайда. А рибу мені ловити ні до чого. І річка неблизько,
і човна не маю. Хіба що колись для свята зловиш...

— Скажете, то зловлю.

— Ну, то спочивай, а завтра й за роботу,— сказав Симон
Левайда і звівся з лави.— Агов, жінко! — гукнув, і на
порозі знову стала молодиця. Цього разу вони зустрілися
поглядами, і обпікся Петро, як об вогонь. Спустив голову
і стояв.

— Нагодуй, жінко, нашого наймита, і хай іде на сіно ви-
спиться. Завтра піде до худоби в степ.