РОЗДІЛ XXXIV 10 страница

ось-ось не витримає, а заридає так, як не ридала ніколи
в світі, як не плакала й за покійними матір'ю та чолові-
ком,— душа її раптом розхилилася і стала прозора й трем-
ка,— спів впливав у неї гарячим потоком і пік її серце. Не
могла відтак стримати сліз, і ті покотилися градом, а хло-
пець мов не помічав того, плакав піснею, й чудовими очи-
ма, і дрібним тільцем, і торбами, що, порожні, безживно
похитувалися, одна на грудях, а друга на спині.

— Досить, синку, досить! — таки заридала вона і при-
тиснула раптом ту чудову голівку до м'яких і повних гру-
дей. Хлопченя замовкло в тих обіймах, як горобеня зіщу-
лившись, тільки чмихало вряди-ноди носом, наче й собі
плакало.

— Я вам, тітко, можу й віршу проказати,— сказав він.—
Це буде веселіше.

— Не треба мені вірші, синку,— сказала вона, відчуваю-
чи трем у всьому тілі.— Я тобі й так дам усього, аби доніс.
Зробиш мені тільки одну послугу...

Метнулась у сусідній покій і винесла звідти шкіряний
капшук.

— Чи ти вмієш читати, хлопче? — спитала строго.

— Звісно, вмію,— сказало хлопченя.— На те і живу я
в школі.

— Тоді прочитай мені це! — сказала нервово і висмикну-
ла з торбинки аркушик паперу, ретельно складений навпіл.

Хлопець узяв неквапно папір, розгорнув і розгладив,
тоді зиркнув і прокашлявся, відтак подивився на несподі-
вано розхвильовану господиню, і його голосок дзвінко за-
звучав у порожнім домі:

— Юстин, Симона і Лідії Левайдів син. Упокоївся не-
мовляв. Прийми, боже, його на своє поле!

Хлопець звів очі, щоб подивитися, чи сподобалося гос-
подині його читання, але уздрів, що вона біла-біла, що ха-
пає розтуленим ротом повітря і махає навіщось рукою.
Він позадкував до дверей, а що та біла, страшна постать
раптово ступнула до нього, простягаючи руку з розчепіре-
ними пальцями, перелякано кинув на землю папір і чкурнув
надвір, де ледве втік від собак, що з лютим гавкотом ки-
нулися на нього.

Тоді вдарила Лідія Левайда себе в груди й завила, як
поранений звір, впала на коліна, аж кров із них бризнула,
і стукнула лобом об долівку. Знову гатила себе в груди
і дряпала нігтями долівку, здираючи їх до крові. З пере-

кривленого рота почали вириватися зойки, перемішані з
хрипкими викриками.

— О нещасна моя годино!— кричала вона в порожнечу.—
О світе мій мізерний! Мати моя, чом ти мене самую не
стратила, коли мя на цей світ мізерний народила!

І знову вила, як поранена вовчиця, і роздерла собі кри-
вавими нігтями лице.

— О нещасливий сину мій Юстине! — волала.— Чом на
все злеє ти народився?! Чом невинно ти проклятий, як і я,
і твій безневинний отець!

Не бачила, що і небо над її хатою засурмилося й потем-
ніло — важка, аж чорна, хмара виростала серед неба, як
велетенський потворний гриб. Шалений вітер зірвався, і
пробіг через степ, і вдарив у розверсті Левайдині двері,
гримнувши ними. Зарипіли натужно незачинені ворота, а
собаки перелякано забилися під ґанок. І завили вони вже
обидва, а вітер закрутився шалено на подвір'ї, підхопив ви-
хором злякану курку, зметнув нею, аж закричала дико, і
поніс у чорне й навальне небо.

— Боже, не робили ми нічого злого в світі! — кричала
в хаті, рвучи на собі волосся, Лідія.— І невинні ми, і таке
лихо впало на нас! Вдар, і розбий мене, і розвій по землі,
щоб і сліду від мене не лишилося!

Вітер розхитував ворота, і вони жалібно вискотіли на
завісах, вихор догнав воза у степу і збив з Петра шапку.
1 та шапка погналася землею, як перекотиполе, доки не зник-
ла зовсім з очей. Мовчки дивився холодним сталевим по-
глядом у почорнілий степ Петро, і хоч вітер рвав, викор-
човував волосся, мертве й нерушне було його обличчя. Не-
самохіть обернувся в той бік, де стояв хутір, і наче щось
шепнуло йому до серця, але серце не почуло того шепоту.
Коні заіржали і кинулись учвал, а він ще й віжками змах-
нув і свиснув пугою...

Лідія товкла закривавленим чолом об долівку, вже тіль-
ки стогнала, і ревла, і прихлипувала, і поливала діл слізь-
ми, намисто розкотилося по хаті згустками крові. Відтак не
стало в неї сили, і впала вона, трусячись від ридання і по-

крикуючи щось у землю, яка мовчки гасила ті слова.

Вітер знову кинувся на садибу і вдарив ворітьми так,
що потріскалися вздовж дошки, а дах із повітки було зме-
тено одним помахом. Заґелґали там гуси, і закричали кури,
а вітер вимітав їх одне по одному і виносив у степ. Летіли,
вони розкудланими клаптями, вдарялись у суху й тверду
землю і розбивалися на плесканці.

Вила тривожно худоба, Іван Нечерда поспішливо гасав

біля череди в полі, махаючи пугою, щоб встигнути загна-
ти її в загорожу. Впав раптом град і почав цвьохати по ту-
гих коров'ячих спинах. До Івана біг Петро, розхристаний
і простоволосий, і вони почали вже разом заганяти худо-
бу — загорожа була під прикриттям горба.

— Зроду-віку не бачив такої грози! — закричав Іван Не-
черда і, пригнувшись, побіг до куреня.

Вскочили туди, оббиті по всьому тілу градом, і мимовіль-
но притислися один до одного, як брати, затремтівши.

Лив дощ, здавалося, впала з неба водяна стіна, і від того
рознісся навкруг глухий гул. Бриніли, туго натягнені між
землею й небом, дощові струмені і з ляскотом розбивались
об тверду землю. Худоба вже перестала натужно ревіти,
а покірно підставляла під струмені спини. Десь далеко за-
кричав птах, наче топивсь і сподівався, що хтось прийде до
нього і врятує.

Петро скидав сорочку.

— Покупаємося,—сказав, безгучно сміючись,—Цілий
світ тепер річка, ха-ха!

Рвонув очкура і вистрибнув просто в струмені. Іван роз-
дягався й собі.

— Стривай! — закри

Помчав з реготом за Петром,чав він. і той так само з реготом
утікав. Посковзнувсь і покотився з горба, обмащуючись в
болото. Іван покотився за ним слідом, і вже бігли вони один
за одним, чорні, як чорти. Дощ вимивав у них на тілі світлі
смужки, Петро повертав до Івана мокре обличчя з при-
липлим до голови волоссям, рот його кругле розтулявся,
а очі несамовито блищали.

— Га-га-гаї — горлав він.— Не спіймаєш, чортова бо-
лячко!

— Спіймаю! — кричав Іван і кидався несамовито за
Петром.

Вони мчали по калюжах, які поналивалися серед трави,
розбризкуючи віялами воду, інколи той чи той гримав об
землю, скидуючи руками й ногами, підхоплювалися і знову
бігли. Лискавиці начебто батогами шмагали небо, осяюючи
їхні обличчя з виряченими очима та розверстими ротами.
Іван стрибнув, щоб схопити Петра, але руки його посковз-
нулися, і він упав обличчям просто в траву. Тоді Петро
крутнувся дзиґою і сів верхи на розпластаного приятеля.

— Ну, хто кого? — спитав він, заламуючи Іванові руки
за спину.

— Пусти!—загорлав Іван.—Пусти, бо болить!

Петро відпустив приятеля, і той, влучивши мент, вислиз-

нув з-під Петра і навалився згори на нього — дощ ще гу-
стіше полив на них, розмиваючи, наче глиняних. Тоді Іван
схопив Петра за волосся і занурив у калюжу.

— Га-га-га! — засміявся на всю горлянку.— Га-га-га!
Тоді відпустив Петра і сів по-турецькому, підставляючи
плечі під дощ.

--- Ану, давай, хто кого поборе,— скочив на рівні Петро.
Він став супроти Івана, зігнувшись і наставивши руки,
той скочив і собі, і вони почали помалу наближатися один
до одного. Відтак скрикнули голосно й водночас і, схопив-
шись обіруч, почали хилити навзаєм супротивника до зем-
лі. Розмочена земля пливла під їхніми ногами, зверху лив
і лив дощ, трава стала розмокла й слизька, вони попадали
в багнюку і ворочалися там, насідаючи,— Петро на Івана
чи Іван на Петра. Тіла їхні стали заболочені, сірі й лиску-
чі, з їхнього плетива виставлялася вряди-годи нога чи пле-
че. Інколи з'являлося перекошене чорне обличчя з розту-
леним ротом і заплющеними очима; чвакала грязюка, чути
було хрипке дихання й плескіт, коли хтось із них розвертав-
ся й ляпав по калюжі. Все це поливав щедро дощ.

Вранці Петро повертався до господи. Йшов неквапно,
черпаючи босими ногами калюжі, що густо стояли серед
трави: світ довкола блискотів міріадами золотих та срібних
іскор. Груди його дихали вільно й широко, бо повітря про-
чистилося і проясніло. Але ще здаля помітив розчинені на-
встіж ворота, а що такого раніше не бувало, подався до
них підтюпцем.

Біля ґанку сиділи обидва пси; побачивши його, вони не-
охоче зійшли з місця, начебто звільняючи йому дорогу.
Він скочив притьма на ґанок і різко відчинив двері.

Лідія лежала долілиць на полу, а коли він спинився на
порозі, звела запухле від сліз, подряпане лице.

— Що сталося? — видихнув він злякано.

Вона повільно сіла, і з очей їй знову посипалися сльози.

— Що сталося? — спитав він.
Вона здригнулася.

— Велике нещастя сталося, Юстине! — сказала, давля-
чись плачем.

— Чого ви назвали мене Юстином? — спитав він зди-
вовано.

— 0-ох, важко мені говорити про це, Юстине,— захи-
тала вона головою.

Стояв перед нею, випростаний і поблідлий.

—— Хтось напав на вас? — спитав зимно.

— Самі ми на себе напали,—відповіла вона кволо. Тоді
встала і, побачивши папір, що валявся й досі на долівці,
як кинув ного переляканий школяр, підняла його.— Отут
воно написано, наше нещастя!

— Це мій папір? — спитав Петро здавлено.

— Та вже ж твій папір, Юстине. І це там написано, що
ти не Петро, а Юстин, і що... і що...

— Що? — підійшов він до неї, аж зеленіючи з виду.
Тоді вона звела кулаки і затарабанила раптом ними йому
в груди.

— Що я твоя мати, Юстине! — закричала вона прониз-
ливо.— А Симон, що ти його вбив...

— Мій батько? — спитав самими вустами.

— Твій батько,— заридала вона, спускаючись на лаву і
затуляючи руками обличчя.

— Стривайте, тут щось не так,— сказав Петрб.— Замо-
лоді ви, щоб бути моєю матір'ю.

— Не замолода! — сказала вона глухо, тримаючи доло-
ні біля обличчя.—Я народила тебе в шістнадцять років...
О Юстине, сину мій нещасливий! — захиталася вона в роз-
пачі.— Чом ти не сказав, чий ти єсть син і якого роду...—
Вона потопила свої слова у сльозах.

Стояв нерушно серед хати і мав зелене обличчя і сині
вуста, а сині вуста зашепотіли, аж ледве вона розчула:

— Так, були в мене листи про те писані, але, самі знає-
те, не вмію я їх читати.

На ті слова крикнула крізь плач і сльози Лідія:

— Це ми, ми спустили тебе в засмоленому човнику, бо
помер ти був! Батько ще того човника сам і робив...

Вони замовкли на якийсь час — Лідія плакала, а він
стояв і дивився.

— Не було тут моєї вини,— сказав спроквола.

— А хіба я кажу, що була? Кажу, що нещастя велике
впало на нашу голову. І не знаю я,— протягла вона туж-
ливо,— не знаю я, як тобі свій гріх спокутувати...

— Зате я відаю,— сказав Петро-Юстин.— Покинути ме
ні вас треба...

— О ні, бога ради! Що я сама тут удію! Та й куди ти
підеш, коли такий величезний гріх у тебе на плечах!
Але він стояв серед хати холодний, начебто скрижанілий.

— А чи зможу жити я тут, де щоступня волає до мене
батькова кров? Як я житиму біля вас?

Злякано стрільнула в його бік поглядом і зробилася по-
кірна й жалюгідна.

-- То, може, якось забудемо, Юстине... Якось витра-
вимо з себе, люди про те й не знають... Сам же сказав:

невинні ми...

Зітхнув тяжко й обдивився покій, в якому стояв. Але,
здається, не побачив нічого. Тоді спинив погляд на вікні,
в якому спокійно стояла велика і важка соняшникова го-
лова.

— Не судилося нам, мамо, жити разом,— сказав, дивля-
чись на ту голову.— Буду, мабуть, сам витравляти з себе
гріх мій...

На соняшникову голову сів горобець і, перехилившись,
дзьобнув їй у лице. І забіліла на тому лиці свіжа біла
ранка, а горобець, розлущивши, проковтнув насінину і на-
їжачився.

— Дайте мені на дорогу хлібину і грудку сиру,— сказав
безбарвним голосом Петро-Юстин.

Горобець удруге клюнув соняшинину в видок, і неподалік
першої засвітила друга біла ранка. І були ті дві ранки, як
очі, і дивилися сюди, в хату, але в хаті не побачили нікого,
бо й не було вже там нікого, хіба що стояла на порозі мала,
задрипана істота в дірявому каптанику, з обскубаною борід-
кою і слізливими очима—був це Той, що доми в пустку
перетворює.

Цю історію я виписав із "Книжиці" рудівського дяка
Стефана Савича, іі було занотовано туди якраз після вір-
шів, що поклав я їх раніше. Здається мені, однак, не мав
вона нічого спільного із тим, що відбулось у Рудівці,— це
радше вигадка, ніж історія справдешня. Я ж уписую її тут
через те, що, в силу випадковості, йдеться тут знову-таки
про Петра. Однак саму історію я вже десь читав, можливо,
навіть давно, ще в час навчання в академії. Зрештою, мож-
на й пригадати, й попитати про те в самого дяка Савича —
треба було повернути йому "Книжицю", оскільки умовлений
річинець на те минув. Тягло мене в Рудівку і з іншої при-
чини: хотілося ще раз зирнути в палкі В'юцчині очі, а ще—
розпитатись докладніше і про того коня, про якого ходять;

поголоски вже по цілому краю. Оповідали, начебто прийшов
гетьманський універсал щодо того коня: хто зловить його,
той ніби дістане в посідання село, бо загадковий кінь утік
із царських стаєнь. Я знав, що ті оповіді — небилиця, бо
як сотенний канцеляриста читав усі папери, що їх слав по
полках його ясновельможність,— універсалу про пошуки ко-
ня там не було. Все голосніше й голосніше оповідали і про-
месію, який начебто з'явивсь у наших краях. Оповідали,

що й той псевдомесія простує саме в наш край, бо до нього
також дійшла звістка про чарівного коня. Я пригадую, що
про того-таки коня згадував Петрові-Юстину його прия-
тель Іван Нечерда, здається, це був той самий Іван, ког-
рого називали в Рудівці Іваном Дядечком. Мимохіть мені
подумалося, що Стефан Савич таки щось більше знав і про
коня, і про загадкове вбивство в їхньому селі, згадаймо
хоч би його вірш, що його я виписав сюди раніше. З іншого
боку, мені здається, що Стефан Савич уживав цей образ,
маючи на увазі відомого Пегаса.

Цієї ночі мені знову приснилися рудівські поля, я начебто
їхав ними верхи, а навколо завзято висвистував лютий ві-
тер. Привиділася мені В'юцка Безкровна, яка блукала по
росі, збираючи якісь трави,— була вона гола. Побачивши
мене, кинулася втікати, і хоч біг я за нею конем, а наздо-
гнати не зміг. Це наверзлося, мабуть, тому,що дув цієї ночі
сильний вітер і зламав біля мого дому кілька дерев. Одне
із них упало просто на ґанок і розбило його, двоє ж звалило
пліт. Через те цілий ранок сьогодні я займався господар-
ством, найшовши теслів для поправи ґанку і чоловіка, щоб
підняв мені тина.

Хоч стоїть уже глибока осінь і листя на деревах майже
нема, цієї ночі гримів грім. Люди урочать з того випадку
нещасливий урожай на наступний рік, а дехто зв'язує цю
подію з оповідями про появу в наших краях вогненного ко-
ня і месії.

Сьогодні прийшов з генеральної канцелярії лист, у яко-
му знову йдеться про псевдомесію, знову стверджується,
що такий чоловік, котрий оголосив себе месією, був у на-
ших краях, але його зловлено й повішено, як злочинця, і
що ніякого чуда через те не відбулося, чим люди увіч пе-
реконалися в його злонаміреності. Я прочитав цей папір
і відніс його Іванові Скибі. Той вислухав мене досить бай-
дужно і навіть позіхнув виказисто.

— А що я казав, пане канцеляристе,— сказав він.— Все
це бабські вигадки. Приходьте-но краще до мене сьогодні,
і я вас пригощу найчудовішою в світі варенухою.

Я пообіцяв зайти, але в глибині душі відчув жаль. Кожен
чоловік, попри тверезість свою, все-таки сподівається на
чудо, а коли виявляється, що й цього разу воно не збу-
лося, який він не є тверезий, а розчарування відчуває. Мо-
же, тому я покинув канцелярію й пішов глянути, як теслі
лагодять мій поламаний ґанок.

Завжди любив, як пахне свіже дерево. Через це довгень-
ко простояв біля теслів і вдихав на повні груди тон аромат.
Дивитися на роботу підійшло а вулиці кількоро міщан: го-
ворили вони майже весь час про вогненного коня. Питалися
в мене за гетьманський універсал щодо того коня, але я
відповів їм по правді. Дехто мені повірив, а більшість ні.
Так само не всі повірили й звісткам про месію.

Теслі закінчили роботу під вечір. Я пригощав їх на онов-
леному ґанку, потім навідав і наказного сотника — ми по-
куштували з ним і справді чудової варенухи.

Повертався я потемки. Ішов якомога повільніше, бо на-
вколо мене ходила й шамотіла, дихала і зітхала широка,
щедра осінь. Заколочувала в темені густі настої свіжих за-
пахів: вільга, прохолода і тлін; хоч було повне безвітря,
зривала поодинокі листки, які ще трималися гілки, і пус-
кала їх до землі, з увагою стежачи за тим кривулястим
летом.

Ще здалеку я почув запах свіжого дерева, він напрочуд
погідно з'єднувався з духом леглого листя. Свіжі дошки
матово світились у сутіні, і я спинився біля хвіртки, щоб
помилуватися з того кольору й подихати сосновим духом.
Вдихав у себе запах свіжого дерева — було мені на серці
погідно.

Зайшов у порожній дім, і кроки мої лунко відбивалися
у порожнечі. Лунко рипіла дерев'яна підлога, і я ходив по
ній туди-сюди, не запалюючи світла. Думав я про Рудівку.
Думав про те, що, попри нашу нехіть і навіть уразу, лю-
дина все-таки може бути у світі наче листок чи трава. Ці-
лий вечір шепотіла про це мені осінь і рипить підлога, па
якій я зараз ходжу. Найліпше було б лягти в ліжко і за-
снути з янголячим спокоєм у серці. Але не така була пора
і не того мені хотілося. Знав уже: стукаються до мене в
груди вірші, і я мав дати їм волю. А ще я мав щось велике-
велике вирішити чи розв'язати якусь незвичайну загадку.
Хтозна-яку, але вже стояв біля її порога. Вже мав сту-
пити туди: ось-ось воно відбудеться, ось-ось просвітиться
переді мною стіна, і побачу я широкий, залитий сонцем
простір.

І справді, я дивився на стіну. На ній пропливали, з'явля-
ючись один за одним, всі рудівські обличчя, що ми їх ко-
лись зустрічали з Іваном Скибою. Я вдивлявсь у них з гли-
бокою увагою й цікавістю. Вони начебто знову оповідали
мені все, що я знав і вже тут записав, і я намагався поєд-
нати ті розповіді із тим, що довідався потім. Хотів все-таки
зв'язати історію Петра убитого з історією про Петра утек-

лого. Знав напевне: один із цих вузлів — справжній. Один
із цих вузлів маю розрубати, і це потрібно перш за все
мені самому, легко-бо згодитися, що людина — як листок
чи трава, але важко тим листком чи травою бути.

ВІРШІ ПРО ТИШУ,
ЯКІ НАПИСАВ Я
ПІСЛЯ ОСІННЬОЇ БУРІ

День за днем пропливає — однакі, на диво,
Ніч за ніччю зникає, пливуть неспішлизо,
Перед очі лягає те саме, що вчора,
Ті ж обличчя стрічаю, та ж даль неозора.
Під одним усе знаком — в одному хитанні,
Вечори всі однакі, ті ж самі світання.
Вколисатися можна у ритмі цім рівнім,
Тож душа пливе кожна у рухові пливнім.
Але чую я розлад у тім колисанні,
Супротивне довкола я чую гойдання.
Щось руйнується вічне й навіки втихає,
Серце, хоч довговічне, так само згасає.
Є цей рух супротивний, є вітер-руйнівець,
У житті є важивний, а є і мандрівець,
Є вдоволений світом, є збурений конче,
Хтось милується цвітом, хтось цвіт отой топче.
Величезне коло повільно кружляє,
Величезне поле упалих приймає.
Квіти нові підводить, і знову цвіт квітне,
Бо одне в ньому родить, а друге в нім никне.
Гей-гей, небо безмежне, скажи-но на милість,
Чи навік ця бентежність і ця от безсилість? !
Величезнеє коло повільно кружляє,
Величезне нас поле ковта і з'являє.
Ще навколо є тиша, безмежна і вічна,
Там, у небі, є лише безгучність велична,
Що пливе, напливає, всіх нас повиває,
Усіх нас утишає, всіх нас покриває.
Гей, іде невблаганно, іде неприпинно
На ясних і захланних, на винних, невинних,
На невчених, розумних, марних і потрібних,
На веселих і сумних, великих і дрібних.
Серце дивно стукоче у мене у грудях
І збагнуть конче хоче цей глузд чи безглуздя,
Але долю однаку присуджено й тому,
Хто усе розуміє, й навіки дурному!

РОЗДІЛ VI
Крилатий кінь
1

Подався дорогою, якою їхав півтора місяця тому з на-
казним сотником Іваном Скибою. Це сталося трохи неспо-
дівано й для самого мене, бо, вийшовши вранці на ґанок,

я знову почув тонкий аромат свіжого дерева і побачив, що
небо над головою без хмарини. Обважніла від води земля,
лежала, покрита яскраво-жовтим листям, і дихала пряно
й волого. Трохи листя лишалось і на деревах, і, як учора
ввечері, воно тихо відривалось від гілок і, кружляючи, по-
вільно опадало. Я дивився на цей безгучний листопад, і тиха
туга почала входити в мене. Була прозора, як і небо над
землею, і жовта, як листя. Я пройшовся по тому місці, де
була в мене стежка: вогке листя не шаруділо. Ступав, і
земля вгиналася під ногами. Пройшов у кінець обійстя,
звідки відкривався краєвид на далекий шлях, що вився пе-
ред очима і зникав удалині. Був безлюдний та прозорий,
і, дивлячись на нього, я зрозумів, що мені не уникнути
цієї поїздки: повабило мене на той шлях дужим потягом.
Повіяло тлінним духом червонясто-синіх піль, і це мимоволі
повернуло мене в той дощовитий вересень, який і досі не
вимивається з моїх грудей. В моєму мозку осіла низка за-
питань, які я хотів поставити Стефану Савичу. Тоді, у ве-
ресні, ми не мали змоги побути на самоті, а тепер я хотів
провести в товаристві дяка цілий вечір. Почитати йому вір-
ші й почути вірші його, говорити про закони віршового
складання і згадати академію. Одне слово, за добрим та
розумним приятелем скучила моя душа, так само, як ску-
чила вона за чимось сокровеннішим: думав я і про В'юц-
ку Безкровну. Останні кілька ночей оживав у мені її об-
раз, а вдень я ловив себе на тому, що таки думаю про неї.
Знав: та проста жінка була нерозумна й легковажна і, пев-
не, не один ділив із нею ложе, але щось було в ній по-справж-
ньому живе й привабливе. Можливо, забувала вона своїх
знайомих, як забуває вітер дерево, з якого обтрусив майже
половину листя; можливо, забула вона й мене—не те мене
турбувало. Зрештою, і я не згадував тої ночі, а радше її
очі, запах тіла, погідні руки, а часом долинав до мене і звук
голосу. Це було непідвладне розумові почуття, а саме та-
кого почуття і хотів я в цю дивну осінь. Можливо, саме
ота її присутність у мені й збуджувала тугу, я навіть ду-
мав, що, коли б постійно звучав біля мене її веселий, легко-
важний і теплий голос, я таки забув би про свою печаль.
Дівчат навколо багато, думав я, їдучи по ранково порожній
вулиці. Гріх казати, що не придивлявся я до них, але пари
й досі не дібрав. Мені хотілося запалати, дивлячись на дів-
чину, натомість і найкращі тільки тихо мене хвилювали.
Вони прісні й нудні, ті дівчата, і тільки вогненна рудівська
вдовиця зуміла викресати в мені вогонь. Була проста й не-
отесана, але щось лишалось у ній непорочне. Весь той жи-

тейський бруд, що так ліпиться до людських душ, змивався
з неї безслідно. Через це й цвіла на її обличчі така дивна
усмішка, так дивно принадно дивилися очі, а дотик руки
був іскрометний. Отож я їхав, щоб знову перевірити те пер-
ше враження: чи не було воно самооблудою.

Дорога мокро лискотіла. Калюжі світилися яскравою си-
нявою, а болото масно блищало. Кінь ішов по узбічній стеж-
ці і вряди-годи посковзувався, лишаючи на землі проїж-
джений слизький слід. Я не поспішав. Хотів повільно впли-
вати в ті червонясто-сині поля і повільно перейматися їхнім
настроєм. Інколи назустріч мені їхав віз, що його тягли по
дорозі воли, колеса зачерпували обідками воду. Люди ві-
талися до мене, повертаючи бліді круглі обличчя — були
надто освітлені сонцем.

Зрештою, вона прийшла, самота. Це відчув я саме тоді,
коли обрій, мені здалося, таки покрився темною іржею. Іржа
ота розповзлася по землі, наче розливалася поруділа вода.
"Он вона, самотність",— подумав я мимохіть, розглядаю-
чись і вже діставшись до спухлих, рудувато-синіх нив. І, як
тоді, у вересні, дихнули вони на мене притамованою за-
грозою — я відчув, що таки втрачаю над собою владу. За-
хотілося звернути зі стежки, міцно заплющити очі, стьоб-
нути коня і з тихим стогоном в'їхати в те болото. Воно
ковтне мене не зразу, зникатиму в ньому так само повільно,
як і той чоловік, якого ми бачили, повертаючись від Наум-
ця. Можливо, то й справді був Петрів побратим, який не
на жарт заповзявся розшукати приятеля, не вдаючись до
помочі людей. "Хто він такий?" — спитав я сам себе.

Аж головою струснув, щоб позбутися того потягу — все-
таки розладнював мене й обезволював, я вже не дивився
на поля, а тільки на роз'їжджену, лискучу під сонцем до-
рогу. Маю ще побачитись із Стефаном Савцчем, а відтак
і з В'юцкою — в мене тут чимало справ. Хочу не відновити,
а згасити свою тривогу, а для цього мені треба зустріти
людину, яка зрозуміє і розділить її. Не злегковажить і не
відмахнеться, адже людина, скажу я їй, все-таки не трава!
Людина має у світі не одне своє подобенство, і саме ці по-
добенства й складають повну людину. Так, людина скла-
дається з десятка інших людей, і вмирають вони у ній,
здається, поступово. Через це зайве говорити, що смерть
приходить раптово. Вона поселяється у нас із першим на-
шим криком, коли виходимо з материнського лона, і живе,
доки нас не звоює. Але і воювати вона мастак. Забирає
один за одним подобенства певної людини, а відтак заби-

рає її усю. Я, здається, знав: одне з моїх подобенств таки
справді загинуло в цьому краї...

Їхав слизькою, лискучою стежкою, і мені здавалося, що
побіч пливуть мої відбитки. Можливо, всі вони — той-таки
Петро утеклий, і ідуть побіч; два з одного, а два з другого
боку, дивлячись не перед собою, а під ноги. Чекають, чи не
спіткнеться їхній кінь і чи не стане це для них лихим зві-
щенням.

Хитаюся на коні, бо очі мої майже заплющено. Туга
колише мене, ведучи поміж червоно-синіх піль. Починаю
навіть боятися, що таки не виїду з них, бо цього боявсь
у світі кожен Петро устеклий.

Але ні, онде хати Рудівки. Кінь мій без спонуки пішов
веселіше. Я відчув легке хвилювання, начебто в цьому селі
мало вирішитися щось конче для мене важливе. Перший,
кого побачив, був Наумець, чорний, як жук, з великою ку-
черявою головою і кривими ногами вершника. Стояв біля
хати й байдуже дививсь у мій бік. Я привітався, але він
кивнув мені, як незнайомому, відвернувсь і задивився у бік
зворотний.

Багно на вулиці стояло непролазне, і я спрямував коня
попідтинню. Соковито чмокало під копитами, посеред ву-
лиці розливалася широка калабаня, в якій плавали качки.
Глухло безвітря, і ніжно пригрівало сонце.

Назустріч мені йшов височезний чолов'яга. Високо піді-
ймав ноги, вириваючи їх з болота, і через те скидався на
чорногуза. Я впізнав і цього чоловіка — був то стадник
значкового товариша Нестора Федоровича Лук'ян Кнурен-
ко. Він побачив мене і заклав руку за потилицю, шкрябаю-
чись.

— Знову до нас, пане канцеляристе? — спитав неквап-
но.— Але в нас, здається, нікого не вбито.

— Чи мушу приїжджати, коли когось убито?

— А звісно,— сказав Кнуренко і сплюнув у багно.
Я не зважив за потрібне пояснювати Кнуренку мету своєї
подорожі, до того ж він і справді мав рацію. Тож забли-
щав до нього зубами і проїхав мимо — до мене ж поверну-
лося широке бліде й серйозне обличчя, облямоване руду-
ватим волоссям. Я їхав і знав, що Кнуренко нерушно стов-
бичить на дорозі й дивиться вслід. Він піде своєю дорогою
тільки тоді, коли зникну з його визору.

Повернув ледь-ледь голову: Кнуренко таки стояв. За-

топлений ледве не по коліна в багно, і через те здавалося,
що він на потворно коротких ногах.

Але я вже завернув на іншу вулицю і побачив віддалік
школу. Хата була перекособочена, а вікна наполовину за-
кладені листям. Коли під'їхав ближче, побачив рудаві зір-
часті плями на стінах біля дверей — від того хата була на-
чебто значена. Я під'їхав під самий ґанок і зістрибнув із
коня. Прив'язав його до стовпця і штовхнув знайомі двері.
Вони розчинились із розпачливим рипом.