РОЗДІЛ XXXIV 9 страница

— Як його звуть? —спитала жінка, знову втуплюючи в
Петра палкий погляд.

— Як тебе звуть, хлопче?

— Петро,— швидко сказав він,— а на прізвище...— він
заникнувся, бо хотів сказати звичне — Соменко, але додав
рішуче: — А на прізвище я Знайда.

— Ходи в хату, я тебе нагодую, Знайдо,— сказала жін-
ка, звійнула хвартухом і зблиснула яскраво-білою, як і сті-
ни хати,сорочкою.

Він зайшов у сіни, а тоді й у світлицю. Сів до столу і че-
кав. Жінка поралася біля печі, виймаючи рогачем горщика.
Тоді зняла з мисника полив'яну миску й поставила перед
ним.

— Ану побачимо, який ти до їжі,— сказала весело, наси-
паючи борщу.— Недаремно кажуть: який до їжі, такий і до
роботи.

Але вона обірвала сміх, бо зустріла його вивідчий і тро-
хи понурий погляд, і був він зовсім не юначий, а начебто
старому, зажитому чоловіку належав. І чулися в тому по-
гляді притамований біль і страждання — жіноче серце від-
гукнулося на те з дивним і несподіваним для самої себе жа-
лем. І не могла жінка збагнути, що стривожило її в цьому
парубкові, тому посерйозніла і, вкраявши хліба, відступила
набік, склавши руки на грудях.

— Мабуть, велику дорогу відбув, чоловіче, що такий
марний?

Він зирнув на неї і приклався до борщу і їв з такою по-
жадністю, що знову спалахнув у її серці вогненний жаль.

Симон Левайда любив після денних клопотів вийти на
ґанок, гукнути до себе жінку і, сидячи на лаві отак біч-о-біч,
побалакати неспішливо, ділячись господарчими турботами
і оповідаючи про все, що примітив, надумав і вважав за
потрібне зробити. Собаки теж любили цей мент тиші, при-
ходили й лягали неподалік: один у траві, а другий на ґан-
ку, ближче до хазяїв: це дозволяв собі пес старіший і по-
важніший. Жінка, як звично, притакувала чоловікові, зго-
джуючись з усім, що він намислював, водночас викладала
й свої турботи й потреби, а коли хотіла собі нової хустки,
кунтуша чи намисто, то говорила про це саме в час таких
вечірніх посиденьок. Тоді довкола них тонко плівся сутінок,
мирно дзвеніли цвіркуни, а над хатою шугали туди й сюди
прудкі й безшелесні кажани.

— Вже, місяць у нас новий стадник,—сказав Симон.—
Іван Нечерда і хвалить його, й гудить.

— Чим же хвалить? —спитала жінка, гризучи соняшни-
кове насіння.

— Тямущий він і діло швидко освоїв,— сказав Симон 1
потягнув з череп'яної люлечки.

— То й добре,— сказала жінка, випльовуючи лушпиння.

— Та не так уже й добре. Каже: якийсь він не в собі.
Сидить і мовчить, словом не перекинеться. Не хоче й горіл-
ки по-приятельському випити, і так — наче робить усе з
примусу.

— Не таке це вже зле,— зауважила спокійно жінка.—
Чи з примусу, чи ні, а роботу робить.

— І непогано робить,— сказав Симон.— Іван Нечерда
так і каже.

— То, може, погано, що він горілки не п'є? — спитала
жінка іронічно.

— Воно непогано й погано,— сказав Левайда.— Людина
не вовк, мусить жити з іншими людьми. Жити й дружбу
водити. А він ні з ким дружби не водить, одно ходить по
світі, як туман. Турбує мене це...

— А як на мене, він ладний парубок,— сказала господи-
ня і відчула знову те ж таки, що й тоді, коли вперше году-
вала його борщем. Знала, що правду каже чоловік, бо й са-
ма побачила в ньому щось непевне, але згадала його смут-
ний погляд і те, як ходили жадібно жовна, коли їв той борщ,
і знову пронизлива жалість охопила її, відчула непомильно:

був то чоловік, який потребував жіночої ласки. Отож, три-
маючи в серці жаль, заговорила жінка повільно, наче роз-
мірковувала, і насіння перестала лущити, а може, щось від-
чула глибше і незбагненніше, щось таке, на що нема слів,
але раз почала мову, то вже вела її, як клалося на серце.

— Що ти хочеш, чоловіче, з сироти?—сказала вона.—
Росло воно затуркане, цілий вік по чужих людях. Ні ласки
не знало, ні доброї їжі. Кожне його штурхало і гнало-било.
Чи не сам ти зажив такої долі?

— А може, й так,— мовив спокійно Симон Левайда.—
Ти, Лідулько, вмієш переконати. Хай поживе у нас, приди-
вимося. І знаєш, що я придумав? — повеселішав він.—
Візьму-но його на спробу. Іван відпросився на два дні, то
отара тепер на Петрові. Отож підкрадуся вночі і перевірю,
чи добре стереже він хазяйське добро. Коли добре, хай за-
лишається, а коли спить, вкраду в нього корову.

Засміявся тихенько, і його сміх провис у блідому сутінку,
аж звів голову молодший пес, котрий лежав на траві і поди-

вився на хазяїв, наче щось хотів запитатися, старший же
спокійно вигризав із себе блохи. Відтак заспокоївся й мо-
лодший, окрім того, побачив спокійне обличчя господині,
яка сиділа й монотонне лузала насіння. Погляд її блукав
десь поверх паркану, де густіли, зкублюючись, сутінки і де
прорізавсь у небі тоненький серпик місяця.

— То що на мою вигадку скажеш, жінко? — спитав, ве-
село блищучи оком, Симон.

— А що мені казать? — як звично, відповіла Лідулька.—
Сам розумний знати, що ліпше, а що ні. Не моє це діло про
такі речі міркувати.

Він зирнув на неї захоплено, бо найбільше любив її, коли
була мирна й поступлива, а коли б народила вона йому й
дитину, яка б росла біля них, як вишня біля паркану росте,
то міг би виславити долю, що пізнав-таки в цьому світі
правдешнє щастя.

Вони впорали з Іваном Нечердою худобу, й Іван подав-
ся в село до жінки, а Петро, як завжди, коли лишався сам
у степу, почав відчувати скімливий острах. Через це не за-
ходив до куреня, в якому спали, а сідав біля дерева, що
єдине тут росло неподалік загорожі: перед його очима про-
стягалася далека рівнина, а коли повертавсь у зворотний
бік, бачив верболози, що ними обріс лівий берег Дніпра.
Отож дивився поперемінне в один чи другий бік: зі степу
дихало на нього теплим духом трав, і здавалося, якась сила
манить його встати й піти звідси геть, аж до далекого, по-
витого сутінками крайнеба. Коли ж дививсь у бік Дніпра,
мимохіть згадував рибальський човен, яким виїжджали во-
ни з батьком у дніпрові рукави. Інколи думав і про батька,
хоч Сом і не батьком йому був, але не відчував жалю, що
покинув його. Мав тільки в грудях оце манливе відчуття,
що поривало його йти та йти,— більше нічого не хвилювало
його крові. Через те сидів застигло коло дерева і димів
люлькою, мружив очі й дививсь у далину і міг просидіти
так аж до світання, а на світанні вставав і йшов будити Іва-
на, щоб той постеріг отару.

Сьогодні ж, коли Іван подався в село, як і в інші рази,
готувався запасти в таку ж безсонну закам'янілість. Через
це накинув на плечі кожуха, щоб не змерзнути, поклав біля
себе люльку, тютюн і кресало, щоб не вставати. Відразу
прокинулося в його душі щось гостре й дике; поводив голо-
вою із яструбиним носом, і очі його запалилися холодним
блакитним вогнем,— саме цей вогонь мав на увазі Іван Не-

черда, коли скаржився господареві на нетовариськість сво-
го підлеглого.

Але це тривало недовго, бо знову натоптував люльку,
кресав вогню, і, коли дихав на Петра вітер, іскри вилітали
а череп'яного крихітного горнятка біля його рота і розліта-
лися віялом; коли ж бувало тихо, дим ставав над його го-
ловою і начебто загусав. В такі хвилини не думав нічого,
бо був порожній і сухий і не мав ніяких бажань, хіба часом
воскрешав у собі образ господині, єдиної жінки, до якої
відчув інтерес, але то був не вогонь, а радше холодне по-
лум я світляка.

Може, через те, коли відвозили молоко, відмовлявся від
того, хоч у дворищі чимось завжди стадників гостили, а
праг лишатися таки в степу; коли ж їхати мусив, стояв не-
подалік воріт і чекав, поки не скажуть йому вертатися до
худоби. Зрештою, погляд Лідульки ловив охоче і начебто
на нього відповідав. Була вона старша за нього років на
п'ятнадцять, але й досі цвіла вродою, через це дозволяв
він собі отакими спокійними вечорами згадати яскраве світ-
ло від її білезної сорочки; тоді дим з його люльки здіймав-
ся швидше, зуби притискали чубук, а жовна прокочували-
ся біля скронь...

Симон виїхав з двору, коли вже сутеніло. Скерував коня
просто в степ і якийсь час їхав, на весь рот усміхаючись.
Біля найближчої від стійбища балки спинився і прив'язав
коня до куща. Потім пройшов балкою до узгір'я і там ліг,
щоб почекати, доки впаде ніч. Земля була тепла, нагріта, і
він злегка задрімав, йому приснилася його жінка, коли була
дівчиною, зовсім юна, ще чотирнадцяти років, але висока
й гінка. Після того йому привидівся кінь, який метав іскра-
ми із ніздрів, і той кінь, закинувши голову, розкотисте за-
іржав. Від того звуку Симон прокинувся і намагався роз-
човпати, де він і куди його занесло. Дзвінко, однотонне й
гаряче цвірчали довкола цвіркуни, і Симон засміявся, зга-
давши, куди вибрався й для чого. Він сів, натовк люльку,
креснув вогню й солодко затягся, пихкаючи духмяними хви-
лями. Рот його при цьому всміхався, а очі мружилися. Так
просидів він, доки не вигас у черепку вогонь, тоді встав і
нахильці подавсь у напрямку стійбища.

Великий кудлатий пес, почувши шерех, устав і насторо-
жено витяг писок у навітряний бік. Звідти долетів до нього
знайомий запах, і пес заспокоївся. Петро в цей час намацав
на траві торбинку з тютюном, розгорнув її і запустив два
пальці, щоб набрати тютюну. Але пальці завмерли на пів-

дорозі, бо почув підозрілий шелест — повернув у той бік
обличчя з яструбиним носом і засвітив холодним блакит-
ним поглядом.

Хтось таки добирався потай до огорожі стійбища, і Пет-
ро, спустирши з пліч кожуха і покинувши торбинку з тю-
тюном, вужем прослизнув до куреня. Схопив шаблюку —
перше, що йому трапилося під руки, і метнувся до загорожі.
Корови важко сопли й ремиґали, а він згубив на мент нап-
рям підозрілого шарудіння. Крався вздовж стійбища, і тіло
його було безшумне й легке. Зрештою, побачив неподалець
широку людську постать, яка перелазила через огорожу.
Дикий, різкий і несамовитий вереск вирвався тоді з Петро-
вих грудей, і кинувся він до злодія з таким несвітським
шалом та стримом, що Симон встиг тільки голову поверну-
ти. Щось блиснуло йому перед очима, і він звалився із за-
горожі, заливаючи траву і Петрові ноги густим потоком
темної крові.

Петро відчув трем у всьому тілі. Піднесення і збриджен-
ня, лють і шал. Відкинув тіло, що начебто охоплювало його
ва ноги, і помчався на сугорок, де стояло било. Схопив за-
лізо і вдарив щосили. На весь окрай загучало, будячи від
сну сусідніх стадників. За хвилину степ збудився від сту-
гону кінських копит, але Петро начебто втратив тяму: бив
і бив, замахуючи залізом, і мов упивався гулом та дзень-
ком. Очі його полум'яніли, трем із тіла вийшов, і відчував
він тільки сліпе піднесення, і оді як з його грудей виривав-
ся вряди-годи чи то сміх, чи плач.

Отямився, коли чиїсь руки сильно ним потрусили. Обер-
нувся й побачив довкола себе людей. Тут-таки був й Іван
Нечерда.

— Чи ти сказився? —спитав він, знову струшуючи його
за плечі.— Що сталося?

Петро видихнув із себе повітря і відкинув набік залізо.

— Я там злодія убив,— сказав майже спокійно.— Ліз до
загорожі.

Між людей, що скупчились унизу, вже горіли походні.
Лизали червоними язиками темінь, і світло вихоплювало
з неї очі, носи чи вуса.

— Він тут злодія вбив!—гукнув Іван Нечерда.—Хо-
дімо подивимося.

Рушили всі разом, однією стіною, попереду Петро й Не-
черда, а позаду гомінлива юрба.

— Я почув, що хтось крадеться,— схвильовано розказу-
вав Петро.— Ну, думаю, я тобі покажу! Схопив шаблю І
крадьки туди. Аж він уже через загорожу лізе...

Гавкали збуджені собаки, один із них звів голову і за-
вив. Це виття луною віддалось у степу і збудило на хуторі
Лідульку Левайду. Але сон надто чіпко тримався її повік,
вона зітхнула і спитала:

— Якийсь там шум, Симоне? Ти тут?

їй ніхто не відповів, і вона, повернувшись, знову за-
снула.

Люди йшли мовчки. Збуджені корови неспокійно поверх
талися на блиск походень і мукали.

— Оце тут! — сказав Петро і показав на труп, що пла-
вав у крові.

Іван Нечерда кинувся до нього і перевернув обличчям до-
гори. Тоді смикнувся дивно і злякано зирнув на Петра.

— Я так тихо підкрався,— схвильовано оповідав той,—
що він і озирнутися не встиг...

Іван Нечерда повільно підходив до Петра. Тіло його по-
грозливо розхитувалося, він раптом кинувся і вдарив хлоп-
ця в обличчя.

— Ти що! — схарапудився Петро.— Сказився!..
Тоді Іван знову відвів руку і так лупанув Петра, що той
аж присів.

— В'яжіте його, хлопці,— сказав хрипко Нечерда.— Він
вабив свого господаря...

Було в ту ніч задушливо й похмуро. Степ лежав навкру-
ги сухий і зморений, бо не випала із вечора роса і не овіль-
жила землю. Небо було покрите темними, але негустими
хмарами, їх мало було для дощу, але досить, щоб затулити
ворі. У таку ніч вилуплюється із яєць гаддя і починає роз-
лазитися, шукаючи собі гнізда. Часом мале гаддя зіштовхує-
ться з великим, і велике мале вбива. В таку ніч щуки в
річці наїдаються так, що дохнуть, випливаючи черевами
догори. В таку ніч, коли це правда, оживають на дні річок
потопельники і виступають із води подивитися на звабний
танок русалок. В таку ніч виходять з дому дівчата, які ту-
жать чи котрих зрадили коханці, і рвуть чар-зілля чи зілля-
отруту. Варити його вони будуть завтра, бо для цього по-
трібне місячне проміння. В таку ніч у лоні жінок зароджу-
ються діти, які потім стануть відьмами чи упирями. Пуга-
чі злітаються на найвище дерево у краї і починають туж-
ливо пугати. І пугають вони так до світанку, бо знають:

сонце того ранку не прийде. Хмари на небі густішатимуть
і густішатимуть, але дощу із себе не випустять. Земля

сохнутиме без роси, але їй у той день не буде дано вільги.
В той день засохне багато зілля, передчасно засушивши не-
визрілі плоди в коробочках. Це насіння висіється в землю,
але не проросте. В такий день не одна доброчесна жінка
дослухається до лукавого шептання звідника, а решту життя
шкодуватиме за ученим. Павуки падатимуть на обличчя
сонних людей, і ті злякано пробуджуватимуться. Вітер при-
несе гаряче дихання і висушить кілька криниць, а в кіль-
кох красунь вип'є з лиця вроду. Кажуть, саме в такі дні
з'являється сарана, але сарана з'явилася наступного тиж-
ня. Вона впала на землю і покрила її. Худоба їла траву,
вкриту сараною, і гинула, самі тільки кури й свині від неї
тучилися і мали пожиток.

Петро вийшов із суду й обдивився засклілим поглядом
навколишній простір. З-за сусіднього тину виглядало кіль-
ка дитячих голівок, дивлячись на нього із страхом та зо-
хопленням, і це нагадало йому інше село і тих дражнюків,
через яких він і в світ вирушив. Судома перекосила йому
обличчя, рипнув зубами і пішов геть, розмахуючи руками
і трохи дивно кидаючи цибатими ногами. Ішов через мі-
стечко і не відповідав на вітання, а коли вийшов за його
межі, озирнувся, засвітивши холодним блакитним погля-
дом — з його вуст вилетів тихий прокльон. Тоді затяг міц-
ніше на штанях очкур і подався дорогою, не знаючи на-
віть, куди вона веде.

За якийсь час почув за плечима тупіт, але не озирнувся,
звернув тільки на узбіччя. Однак той, що здоганяв його,
таки притримав коня.

— І конем тебе не дігнати! — сказав Іван Нечерда.
Петро зиркнув на нього холодним позиром.

— Не сердься на мене, що бив тебе тоді вночі,— сказав
Іван.— Таке сталося, сам знаєш...

Петро йшов не спиняючись, а Іван їхав поруч.

— На суді я тебе вигороджував, сам бачив. Та й гос-
подиня наша сказала, що не твоя це вина, а Симонова.

— Бо й не моя! — байдуже сказав Петро.

— А хіба не признав тобі цього уряд? Коли б не при-
знав, то вже гойдався б на гілляці.
Петро йшов, не стишуючи ходи.

— То не сердишся, що бив тебе тоді?

— Чого мені на тебе сердитися?—сказав Петро крізь
стиснені зуби.— На себе мав би сердитися.

— Чого ж тікаєш?

— А що маю робити? — спинився Петро і зирнув на
Івана, бо й той спинився...—Вертатися до господині, в якої
вбив чоловіка?

— Оце ж вона й послала мене по тебе,— сказав ніяково
Іван.

— Послала по мене? — здивувався Петро.

— Авжеж. Куди йому йти, сказала, сироті. Хай слу-
жить, як служив.

— Мені і справді нікуди йти,— сказав уже м'якше Петро.

— То вертайся. Сідай он до мене на коня і поїдемо.

— Не вмію я на конях їздити — буркнув Петро.— Я се-
ред рибалок виріс.

Тоді Іван зіскочив з коня і витяг з кишені невеличку
пляшчину.

— На ось, випий,— сказав тепло.

— Не хочу я пити,— буркнув Петро.— Дияволове то
пійло!

— Боже це пійло,— засміявся Іван.— Чи ти в пущі ріс,
чи у вертепі, що смаку горілки досі не пізнав?

— А таки не пізнав...

— Коли кружлянеш,— мовив Іван,— все співає і самому
захочеться співати...

— Горілка то співа,— похмуро сказав Петро.

— Ковтни трохи, і трава тобі заграє...

— Трава заграє, кажеш?—спитав Петро, ковтнувши.—
А нехай загра!

Вони йшли, обійнявшись, а за ними ступав терплячий
кінь.

— Я тобі відкрию одну таємницю,— зупинив Петра Не-
черда.— Ти сирота, ніхто і ніщо тебе не в'яже, то й змо-
жеш того доп'ясти...

— Стривай,— мовив Петро, насторожено прислухаю-
чись.— Здається, вона починає співати...

— Нема чого тут слухати. Я знаю таємницю, як можна
забагатіти... Я б сам це зробив, але самому на це діло
не підеш... Чи, може, нічого ти не чув про крилатого
коня?

— Боюсь я коней,— сказав Петро.— Дай краще послу-
хаю, як співає трава.

— Що там трава,— махнув рукою Іван, але змовк, тіль-
ки всміхався значуще й таємниче.— Кажуть, той кінь із
царських стаєнь...

Петро ж відштовхнувся від нього і, ледве переступаючи
ногами, побрів з дороги. Став на узбіччі й хитався, дов-
гий і тонкий. Коли ж повернувся до Івана, побачив той

бліде обличчя з яструбиним носом і холодні блакитні очі,
від яких аж на душі маркотніло.

— Ось хрест святий!—забубонів Іван, ідучи назустріч
тому блакитному вогню.— Чує моє серце: ти не простий
чоловік, Петре. Ти такий чоловік, що не тільки коня спі-
ймаєш, а й самого чорта.

Він засміявся тонко, смикаючи і поводячи дрібною го-
ловою.

Петро привіз молоко, сир і масло, а коли господиня від-
чинила йому ворота, собаки не кинулися до воза і не за-
гавкали. Лідулька подивилася на Петра пильно й вивідчо.

— А ти, хлопче, змужнів,— сказала тихо, й вони поча-
ли переносити пожитки в комору.— Чому не з'являвся так
довго на очі?

— Винуватий перед вами,— спокійно сказав Петро, кла-
дучи на плече бочечку з маслом.

— Винуватий не ти, а мій покійний,— зітхнула Лідуль-
ка.— Стеріг ти наше добро по правді.

Вони мовчки працювали, і видно було, що господиня
хоче щось сказати більше.

— Чи добре тобі в полі? — спитала нарешті.
Він засвітив у її бік блакитним поглядом, але нічого не
сказав.

— Подумалося мені: чи не забрати тебе до господи,—
сказала трохи натужно.— Важко мені тут без чоловічих рук.

— Як велите,— відповів він.

— На тебе, бач, і собаки не гавкають,— засміялася гос-
подиня і заблищала очима.— За свого приймають...

— Собаки на мене не гавкають,— сказав він неохоче,—
бо бояться мене...

Пси і справді забрались із двору, і господиня здивовано
озирнулася: любили крутитися біля людей. Щось похололо
їй усередині, але вона знову невимушене засміялася.

— Таке скажеш. Іди поїси, бо той Нечерда до жінки
їздить, а ти й борщу гарячого не сьорбнеш...

— Варю собі куліш,— сказав він.— А ще є молоко, мас-
ло і сир. Я, коли є Нечерда, і до Дніпра ходжу. Наловлю
риби — юшку варимо.

Говорив це сухим, прохриплим голосом, ідучи за госпо-
динею, яка бадьоро хитала перед ним спідницями. Повер-
нула голову і сказала з-за плеча:

— А в господу риби не приніс! Був би добрий: і собі б
наловив, і про господарів не забув би.

— Не любив господар риби,— сказав невиразно.

— Вже півтора місяця, як господаря нема,— мовила
вона.

— Не хотілось на очі налазити,— буркнув ніяково.

— А тепер схотів?

— Довелося. Корова телитися мала...

Насипала борщу і дивилася, як він їсть. І знову все
повторилося, як і першого разу: їв борщ з нелюдською
жадобою, поспішаючи й похлинаючись. І було при тому
таке напружене його обличчя, і так ходили жовна, що зно-
ву відчула жаль до Знайди. Тихе щось і болюще відгук-
нулось у ній — біль приспалий і дивний. Подумала,
що, може, недобре повелася, завівши з ним відверту ба-
лачку.

"Він гарний",— думала, але це нічого не пояснювало.
Окрім жалю й хвилювання, домішувалося до її почуття
щось із тої ночі, душної і важкої, в яку так несподівано
було вбито її Симона.

"Ось він, убивця мого чоловіка, невинний, як дитина,
і жалю гідний,— думала вона.— Навіщо з'явився тут, у нас,
і чому приніс нещастя?"

Але не відчувала відрази до нього. Швидше навпаки:

було б їй прикро, щоб покинув їх назавжди.

"Таке чудне твориться",— подумала вона і аж головою
струснула. Тоді подивилася на Знайду і здригнулася: зо-
ріли на неї блакитним холодом двоє напружених очей.

— Ще підсипати? —спитала, а що мовчав, узяла миску
й досипала.

Мовчки взяв ложку і знову заходився їсти з тою-таки
пожадливістю й поспішністю.

— Виголодавсь у степу? — сказала співчутливо.

— Я завжди так їм,— озвався він.

— Отож до роботи добрий,— всміхнулася жінка.— То
перейдеш у господу чи лишишся в полі?

Знову поставив супроти неї блакитні шматки криги.

— Чого дивишся? — сказала з викликом.
Тоді його обличчям сковзнула тонка, як павутина, ус-
мішка і скривила гарного рота.

— Дивно мені,— сказав, відводячи очі.

— Що тобі дивно?

— Такі добрі ви до мене,— мовив.

Не могла спокійно на нього дивитися і почала вдавати,
що порається по господарству. Але на обличчі самі від
себе з'явилися раптом непрохані сльози — відчулася, що
стала зовсім безпомічна.

Вранці вона побачила, що сорочка на ньому брудна й
подерта.

— Скинь, свіжу дам,— сказала вона.

— Дивне щось мені снилося,— мовив він, стягуючи со-
рочку.— Що я малий, а ви велика...

— Нічого дивного,— сказала вона.— Старша я від тебе...
Порпалася у скрині, вибираючи сорочку: була то одежа
чоловікова.

— Незручно мені одежу вашого чоловіка вдягати,— мо-
вив він.

— То гнити їй через те? — відказала жінка і раптом
стала строга.— Крім того, не винуватий ти. Коли б вину-
ватий був, не допустила б тебе в двір.

Він стояв перед нею, темний, жилавий, з густо зарослими
грудьми, а на шиї в нього висіла мала шкіряна торбинка.

— А це що в тебе? — спитала, дивлячись на ту торбину,

— Якісь папери,— сказав байдуже.

— Що за папери?

— А чи вмію я прочитати? Той чоловік, що виростив
мене, знайшов їх при мені, немовляті...

— Дай подивлюся,— сказала вона з цікавістю.

— Вмієте читати?

— Не вмію,— відповіла, чуючи, що хвилюється.— От
Сичон, той грамотний був...

— Симон тепер не прочитає,— сказав він.

— Чому ж носиш їх з собою?

— Бо нема де подіти.

— Давай покладу їх у себе,— запропонувала вона.
Безмовно зняв торбинку з тіла й віддав.

— Можна подивлюся? — спитала господиня.
Стенув байдуже плечима й почав натягати на себе свіжу
сорочку.

Розпустила шнурка й засунула в торбину пальці. Нама-
цала паперину, але чомусь перестрашилася.

— Ні,— сказала вона,— навіщо мені те дивитися, коли
не можу прочитати? Іди попорай худобу...

Зирнув на неї спідлоба, вколовши сталевим поглядом,
і слухняно пішов із хати.

Хотіла побути сама. Так дивно почувала себе: якась
млість у тілі з'явилася, щось її хвилювало й мучило. Може,
учинила нерозважно, подумала, що залишає цього дивного
хлопця в господі,— адже живе сама! Може, треба було б
їй ліпше найняти наймичку, а цей хай іде у степ. їй стало

душно, аж схопилася рукою за коралі. Намисто на шиї рап-
том розпалося. Посипалося на підлогу червоне каміння, і
вона аж здригнулася: здалося, що то розкрапана кров. Від-
клала торбинку набік і кинулася збирати, а коли назбирала
повну жменю, відчула в тілі ще більшу слабкість. Сіла на
лаву, тримаючи у стиснутій руці коралі, й відчувала, що
обличчя ні паленіє. Дивний, слизький страх почав уповзати
в неї. Не розуміла, звідки йде і чому, але їй захотілося рап-
том утекти із власного обійстя.

Сиділа принишкло, стискаючи коралини. ІЦе не знала,
звідки воно йде, але глибоко в собі таки відчувала тривогу.
Здавалося, тонкий, гострий промінь прошпилив її й почав
освітлювати занедбані закамарки мозку. Хто зна, чому осві-
тився саме той кутик, якого не освітлювала ніколи. Згадала
дитя, яке в них померло ще на початку її з Симоном шлю-
бу; вирісши, було б таке, як цей хлопець.

— Йому було б двадцять років,— прошепотіла вона
і раптом розсердилася сама на себе. Які дурниці верзуться,
казна-що! Симон сам витесав човника й сам його засмолив.
Вона несла того човника на руках. Чи клав Симон туди
якийсь папір? Не могла згадати, бо й не до паперів їй тоді
було.

Знову здивувалася, що западають їй у голові такі думки.
Ні, їй, очевидно, не можна лишати його при господі! "Гос-
поди,—застогнала вона,—чому мені так тяжко?"

Петро поїхав відставити воза й коня до отари й спові-
стити Івану Нечерді, що господиня забирає його до послу-
ги у двір. Перед від'їздом він попорав худобу й викидав
із хліва гній. Потім він снідав, намагаючись не дивитися на
господиню: була вона якась стривожена й насторожена. Обе-
режно почала розпитувати його про колишнє життя, і він
неохоче відповідав: їжа сьогодні йому не смакувала. Зреш-
тою, втупив у неї сталеві палкі очі, бо помітив і вона також
намагається на нього не дивитися.

— То, може б, я того,— сказав,— залишився в степу?

— Побудеш, поки не найму собі нового наймита,— сухо
відказала жінка.

Вона провела його до воріт. Тихо заскавулів на дворі
старший пес, і вона згадала, що не погодувала їх сьогодні.
Винесла недоїдки борщу, але старший пес не доторкнувся
до їжі. Молодший, навпаки, втрощив усе охоче і почав ліз-
ти до неї. Відігнала його, притупнувши ногою, і знову ки-

нулася у хату — їй треба було сьогодні замісити ще й хліб.
Моталася з одного краю двору до іншого, збирала яйця,
місила діжу і спершу не почула тихого стуку. Відтак загав-
кав молодший пес, і вона вибігла із замащеними в тісті
руками до воріт. Відчинила віконечко і побачила проти себе
малого чорнявого підлітка з великими очима на сухенько-
му обличчі, через плече йому перетягувалися порожні торби.

— Що хочеш? — спитала вона.

— Я зі школи,— сказав хлопчик, дивлячись на неї пре-
гарними оченятами.—Може б, я вам проказав віршу чи
заспівав?

Вона блиснула зубами і відчинила. Собаки з голосним
гавкотом кинулися на хлопчика, але відігнала їх так влад-
но й сердито, що відбігли в кінець двору і сіли під повіт-
кою.

— Іди в хату, я тебе нагодую,— сказала вона.

—А собаки мене не чіпатимуть?—перестрашено спи-
тало хлопченя і несміливо рушило по стежці. Дивлячись на
його чорне, розсипане по голові волосся, мимовільно поду-
мала Лідулька: щось таки повертається до неї з минулого.

— То вам заспівати чи віршу проказати? — спитало
хлопченя.

— Поспіваєш,— сказала жінка.— А чи ти не сирота, що
ходиш по підворіттях?

— Сирота, тітко,— сказав хлопець поважно.— Живу я у
школі разом з паном дяком. Вони оце мене й посилають
роздобути харчу...

— Скільки ти його донесеш, такий мізерний? — затур-
бувалася вона.

— Те, що дають, неважке,— мовив хлопець.
Він стояв уже в хаті, і його обличчя зробилося урочисте
й серйозне, а оченята натхненно заблищали.

— Почекай, не співай,— сказала вона.— Я тебе спершу
нагодую.

Він звів на неї поважні чорні очі, і їй здалося, що вона
десь бачила малого.

— Я, тітко, спершу таки заспіваю,— сказав,— Голодно-
му спів лучче з горла виходить.

І він заспівав псальму, тоненько й печально, невідривне
дивлячись на господиню, і його прегарні очі при цьому пла-
кали без сліз, а голосок дзвенів найчистішим сріблом, лич-
ко ж стало таке гарне, що гарнішого вона у світі не бачила.
І сколихнулася в її грудях велика й солона хвиля; слухаю-
чи чисту, високу й чудову мелодію, той голос срібний і див-
лячись в неймовірно гарні й смутні очі, відчула вона, що-