РОЗДІЛ V

Ішлося про часи не такі вже й давні, коли південно-захід-
ний край був під намісництвом государевого брата Костян-
тина Павловича, людини неймовірно запальної і дратівли-
вої. Служив тоді в губернському правлінні старшим радни-
ком Микола Платонович Біляшівський, чоловік солідний і з
черевцем, котрий щоранку їхав на службу в особистому екі-
пажі, хоч і жив на сусідній од губернського правління ву-
лиці — метрів за двісті п'ятдесят. Мав спокійне й сите об-
личчя, повільні рухи, й казали, що зовсім не соромився бра-
ти хабарі. Але брав їх розумно й таємно, створивши для
цього просту, але хитру систему, яка давала йому змогу з
усього виходити сухим. Ніхто відтак не сумнівався, що
має особливий дар не оминати й копійку; всі знали, що, опу-
скаючи її в кишеню, він її на землю не згубить. Губернатори
мінялися при ньому, як рукавички, а він залишався, був спо-
кійний та впевнений, щодня їздив в екіпажі й дивився на
світ примруженими очима. Залюбки відвідував вечори, на
які збиралося вище губернське чиновництво, і вмів за кар-
тами розповісти не один анекдот, часом із помірно непри-
стойним підтекстом, через що бував завжди душею това-
риства.

Так тривало доти, доки не прислали волинським губерна-
тором брата ад'ютанта великого князя Костянтина Павло-
вича. Новий губернатор був низького зросту, круглий і ба-
рилкуватий, ходив на коротких ніжках, затягнутих у вузькі
панталони, при цьому живіт виглядав, наче зашитий під
одежу чималий кавун. Обличчя мав заросле бакенбардами,
вусами й бородою, очі відсвічували блакитно-голубим, а бро-
ви, як казали, підщипував щипчиками, бо вважав ті брови
основною прикрасою своєї парсуни. Якийсь жартун із ви-
щого світу похвалив ці його брови, і він після того тільки
й робив у дозвілля, що розглядав їх і підщипував, наче
гранд-дама,— це була єдина жіноча риса в цьому чоловікові.
Він не любив розмовляти з підлеглими особисто, а тримав
для цього фактора-німчика, який говорив за його превос-
ходительство і мав честь особисто вислуховувати його го-
лос. Річ у тім, що губернатор не вимовляв із абетки сімнад-
цять літер, отже, не хотів цим знижувати авторитету висо-
кого достойника.

Маніфестуючи службове старання, він одразу ж вирушив
по губернії в супроводі того ж таки фактора. Приїжджав у
міста бучно, посилаючи наперед форейтора з повідомленням,
його поїзд супроводжувала кавалерія інвалідної команди, і

городяни, зустрічаючи його превосходительство, мусили про-
стоювати на вулицях часом і по дванадцять годин. Губерна-
тор імітував візитації царські і, так само, як государ, їхав
у закритій кареті, а прибувши до призначеної резиденції,
вискакував з екіпажа й котився до будинку з такою поспіш-
ністю, наче мав нагальну природну потребу. Після того він
нікого не приймав, бо в цей час працював його фактор, який
через посередництво кількох своїх повірених звідомляв чи-
новництво міста, що кожен має внести його превосходи-
тельству плату за місця, які посідають. Відповідно до цього
було розписано таксу з певною надвишкою в користь фа-
тора-виконавця. Його превосходительство особисто займав-
ся бухгалтерією, ретельно звіряючи суми подаянь зі списком
осіб, які мали той викуп унести. Ця робота забирала в гу-
бернатора безліч часу, чим і пояснювалося затворництво
в час таких поїздок. Увечері місцеве чиновництво зобов'я-
зане було давати в честь гостя банкет, на якому губернатор
промовляв вустами фактора, а решту часу їв та пив завжди
ніби не в себе. Здавалося багатьом, що це прірва пожирає
прірву. Його превосходительство ніколи не дякував за при-
гощення, а, наситившись, уставав, кивав головою й велично
виходив у супроводі фактора, лакей при цьому мчав попе-
реду, щоб не утруднювати достойника відкриванням дверей.
Кількох чиновників, котрі не хотіли чи не могли заплатити
за посади, негайно відставили, звинувативши в недбайли-
вості при виконанні службових обов'язків, лінощах та зло-
вживанні.

Такий жеребок місцеве начальство виділило негайно й на
долю Амбросія Івановича Третяка, стряпчого у місті Зв'я-
гелі, сімейство якого складалося з шістнадцяти дітей і Дру-
жини. Він одержував у рік двісті карбованців асигнаціями
і не тільки не міг заплатити губернатору, але й сам був із
тих нечисленних судових чиновників, котрі не брали хабарів
і вважали, що це їх у житті прикрашає.

Амбросій Іванович був не високий і худий, з чорним ку-
черявим волоссям і в окулярах, що ховали каправі очі, з
носом, перетисненим поперечною смужкою, яка виникла від
того, що мав він і в дорослих літах дитячу звичку колупа-
тись у своєму нюхальному апараті, що чинив, правда, тіль-
ки у вільний од служби час. Зуби в нього були рідкі, що
виказувало схильність до любострастя, її він розтрачував на
особливу пристрасть до своєї повної й низенької дружини,
вона родила йому дітей без найменших утруднень. Третяк
був не зовсім тямковитий, але по-волячому впертий — він
зустрів звістку про своє звільнення з такою уразою й тупим

здивуванням, що наступного дня не тільки не покорився на-
казу, але й зажадав рішуче зустрічі з його превосходитель-
ством.

Звісна річ, до такої високої персони його не допустили,
тоді він сів на ґанку з твердим наміром дочекатися губерна-
тора. До нього висилали солдат інвалідної команди, які про-
ганяли упертюха, навіть тусали його поза шиєю, але Ам-
бросій Іванович не виявляв ані спротиву, ні бажання поки-
нути облюбований ґанок. Коли ж йому пригрозили ареш-
том, ґанок він залишив, а почав ховатися по сусідніх дво-
рах, виглядаючи його превосходительства, адже колись той
мав поїхати далі. Тільки раз він обернувся до вітру, і саме
в той мент двері відчинилися, наче їх відкинуто ударом ноги,
і звідти викотилося щось кругле й метке, яке тільки мигнуло
в повітрі й відразу ж сховалося в екіпажі. За цей час Тре-
тяк устиг тільки розтулити рота, а коли збагнув, що стало-
ся, кинувся за каретою, знамірюючись її догнати. Він біг,
важко хекаючи й викидаючи ногами, біг з розкритим ротом
і вибалушеними очима, але коні в генерал-губернатора були
справні, і бідолаха безнадійно відстав — де йому було бачи-
ти, що висока персона в екіпажі зводили повернутися до зад-
нього віконечка і з величезним задоволенням стежили за да-
ремними потугами Амбросія Івановича.

— Як прізвище цього мерзотника? — спитав губернатор
у фактора.

— Третяк, ваше превосходительство.

— Ну, коли так, то витягне¹,—сказав багатозначно гу-
бернатор і задоволене відкинувся на подушки.

Амбросій Іванович уже не біг. Сів на траву на узбіччі,
спустив ноги в придорожню канаву й віддихувався. Потім
схилив голову на руку й тяжко задумався. Сидів так довго,
може, годин із п'ять, коли до нього підійшла разом із чотир-
надцятьма дітьми його кохана половина. Вони спинилися
навпроти батька й чекали, поки зважить на них. Він глянув
на них не відразу.

— Чого? — спитав нарешті. .

— Та ми... те,— сказала жінка.— Може б, додому, йшов...

— Чи є у мене дім? — гостро спитав Третяк.— Чим я вас
там годуватиму?

— Може, бог поможе,— зітхнула жінка.— Порадимося...

— Порадимося? — спитав Третяк.— Про що?

— Хіба я знаю? Живуть люди, і ми не помремо.

¹Третяк — молода тварина, якій три роки.
340

— Не помрете, коли я для вас дбатиму. От і сиджу, й
думаю.

— То, може б, ти вдома думав? Люди зглядаються.

— У мене немає дому,— гостро сказав Амбросій Івано-
вич.— Доки не додумаюся до чогось путнього, не буде ні у
вас, ні в мене дому.

— А нам що робити?

— Ви йдіть,— мовив Третяк уже лагідніше.— Незабаром
вернуся.

Вона зітхнула й дала знак мовчущим дітям, а він проси-
дів на тому місці до вечора. Приходили поглянути на нього
цікаві, а він і оком до них не повів — сидів, схилившись на
руку, й думав. Кострубаті брови його при тому ворушилися,
й, коли б не це, люди могли б подумати, що задубів він біля
цієї придорожньої канави.

Тоді приступив до нього один із кумів. Сів поруч, викре-
сав вогню й запалив люльку. Так протривали вони довго,
кум смалив люльку, а Третяк мовчав.

— Тра скаржитися,— сказав кум.

— Кому?

— Є у тебе родич у Житомирі. Це твій чи Катеринин
родич?

— Мій. Але я з ним не родичаюся.

— А попитати ради можеш. Він чоловік до самого губер-
натора приступний, може, дасть раду. І без хабаря обій-
деться, бо де ще тобі давати...

— А коней мені своїх позичиш? — спитав раптом, гостро
засвітивши очима, Третяк.

— Коней позичу,— сказав кум, випускаючи клубінь ди-
му.— Тільки коли берегтимеш мені їх, як очі.

— На тобі хрест святий! —перехрестився урочисто Тре-
тяк.— Клянусь господом-богом!

— То й гаразд!—сказав кум, смокчучи вже порожню
люльку.— Закуримо, чи що?

На те слово витяг люльку й Амбросій Іванович, а його
кум набив свою вдруге. Сиділи й пускали хмарки диму й
мовчали .обоє.

Наступного ранку вся вулиця і трохи людей із сусідніх
зібралися дивитися, як від'їжджає з родиною шукати спра-
ведливості Амбросій Іванович Третяк. На воза поклали
кілька клунків із убогими пожитками стряпчого — були це
вкривала й кілька подушок. Зимову одежу залишили в кума,
як і кухонне начиння. На віз посадили матір і найменших ді-
тей — усілося їх там шестеро. Решта десятеро мала йти
пішки.

Амбросій Іванович розцілувався зі своїми кумами — були
це дрібні чиновники, а дехто і з міщан,— відтак глянув на
хату, яку наймав проздовж багатьох років, і його очі замерз-
ли від печалі. Але ніхто й не подумав плакати, бо на всіх
найшла раптом висока урочистість — готувалися подолати
дорогу на сто верстов. Батько взяв віжки в руки і вйокнув,
коні рушили, тягнучи віз із жінкою та дітьми, решта дітей
сипонула слідом, і люди, які дивилися на цей від'їзд, роз-
ступились, утворюючи коридор. Рушили в тому коридорі,
збиваючи пилюгу, люди мовчки дивилися їм услід, аж доки
не звернули вони з вулиці. За возом чимдуж помчало кіль-
канадцятеро дітлахів — приятелів дітей Третяка, але й ці
провожаті скоро відстали, набридло їм ковтати куряву, та й
нецікаво було.

За містом Третяк зупинився й розділив дітей на дві гру-
пи: одні мали їхати, а другі йти, потім другі міняли перших,
і так мало тривати цілу дорогу. Проходили в день по п'ят-
надцять верстов, а на ніч зупинялися там, де заставав їх
вечір. Мати робила під возом постіль найменшим, більші за-
гортались у покривала просто на траві, а батько, спутавши
коней, стеріг їх до півночі. Потім його замінювали старші
сини — все чинилося за безсловесною згодою. Харч спершу
купували по селах, а коли не стало грошей, почали випро-
шувати, дещо хлопці крали, і батько їм за те ані слова не
сказав, хоч досі в таких речах бував суворо-невблаганний.
Він ще більше висох, потемнів з виду, діти теж, і їх по селах
почали приймати за циган. Так тривало цілий тиждень, аж
доки не в'їхали вони на міст через Кам'янку — перед ними
лежав Житомир.

Микола Платонович Біляшівський прокинувся тоді рано.
Лежав у постелі й думав про лихі часи, які до нього прихо-
дили. Вчора губернатор попросив у нього позичити десять
тисяч асигнаціями. Уявляв собі увіч того коротуна, його
блакитно-сині оченята й кавун-живіт, зашитий у штани. Цьо-
го разу не передав прохання через фактора, а викликав стар-
шого радника до себе в кабінет. Походжав на коротеньких
ніжках пружинистою ходою й розпитував про справи, не
вимовляючи при цьому всі сімнадцять звуків; брови його
були охайно підскубані, він підіймав їх угору й опускав. Ба-
кенбарди при розмові стовбурчилися, а вуста ворушилися.
Борідка підстрибувала, бо його превосходительство зволили
чимось невдоволитися, і старший радник при всьому старан-
ні ніяк не міг допетрати, що той од нього хоче, і пік при
цьому раків.

— Ну, це справи такі,— раптом зовсім виразно сказав гу-
бернатор і поплескав пухкою ручкою старшого радника по
плечі.— Ви, Миколо Платоновичу, чиновник справний, чув
я і про ваші прибутки, хе-хе! Добре собі живете в цьому рай-
ському куточку і не бідно, чи не так?

Кляцнув пальцями й відвернувся до вікна. Похитувався
на коротких ногах і дивився на вулицю.

— Позичте мені десять тисяч,— сказав коротко.— Маю
нагальні витрати...

Микола Платонович був спантеличений. По-перше, був
уражений з того, що не збагнув ані слова з дорікань генерал-
губернатора і не зрозумів претензій до його службової ста-
ратливості, а по-друге, здивовано виявив, що губернатор
може балакати, не потворячи сімнадцяти звуків. Ті слова
про позику прозвучали виразно й чітко, і їх не скривотлу-
мачиш. Може, Тому Біляшівський стояв, дивлячись на круг-
лу спину його превосходительства й нетямно кліпав очима.

— Що ви сказали? — спитав різко генерал-губернатор.

— Коли буде на те ваше зволення,— пробурмотів стар-
ший радник. Ніколи досі губернатори в нього грошей не
позичали.

— Так-так,— повернувся на закаблуках генерал-губерна-
тор.— Я зволяю, щоб ви позичили мені десять тисяч кар-
бованців.

Розтулив червоногубого рота й зареготав.

— Але запам'ятайте: по-зи-чаю! Розумієте мене?
Микола Платонович кивнув, наче він щось і справді розу-
мів. Знав, що гроші його превосходительство візьме, але на-
зад вони навряд чи повернуться. "Такса за посаду",— миг-
нула в його голові думка, і йому захотілося почухати поти-
лицю. Але не посмів учинити такий простацький рух у при-
сутності його превосходительства; треба було залишитися
на самоті, щоб прикинути, чи не пожиточніше буде взагалі
покинути службу. Дививсь у блакитно-сині очка губернато-
ра, аж проїдали його, і раптом усміхнувся.

— У мене і в думці не може бути,— сказав,— що ви мо-
жете, ваше превосходительство, ті гроші не віддати...

— Ну от!—по-діловому зауважив губернатор.—Мені
потрібна готівка. Задля цього відпускаю вас на сьогодні зі
служби, і ніколи не тримайте в голові негарних думок...

Микола Платонович Біляшівський був чоловік розважли-
вий і обережний. Він попрохав у губернатора відстрочки на
два дні з огляду на те, що готівки вдома не було, а банк був
зачинений з приводу трауру. Тим часом розпитавсь у гу-
бернських чиновників і виявив, що подібна розмова відбу-

лася з генерал-губернатором у кожного, дехто гроші йому
вже "позичив", а решта тільки збиралася. Старший радник
ретельно позаписував усе, що йому вдалося вивідати. І от
зараз він лежав у ліжку й підраховував. Викинуті десять ти-
сяч карбованців завдяки службі могли йому повернутися,
але не швидко. Вирішив поки що служби не покидати, однак
і далі таємно збирати дані про зловживання губерна-
тора.

У цей момент і під'їхав до його двору Амбросій Іванович
Третяк. Зупинив коней, звелів усім дітям вилаштуватися
за віком, на чолі цього загону поставив дружину і завів свій
полк у двір свого далекого родича. Після того випалив люль-
ку і тільки тоді підійшов до дверей — тричі смикнув за руч-
ку дзвоника.

— Чого тобі? — спитав слуга, побачивши перед собою за-
кіптюженого, вишпареного на сонці і здорожілого Третяка.

— Я родич Миколи Платоновича Біляшівського,— як у
трубу, прогув Амбросій Іванович.— Прошу, щоб прийняв
мене у невідкладній справі,

Відступив од ґанку на кілька кроків і наказав вилашту-
ваному в дворі сімейству, як тільки з'явиться Микола Пла-
тонович, падати йому в ноги. Вражений слуга поспішив до-
повісти старшому раднику про його дивних гостей, а сімей-
ство Третяків стояло, завмерши, у дворі, готове чекати й
виконувати все, що накаже батько.

Микола Платонович зчудувався. Накинув на плечі шов-
кового халата і, не скидаючи нічного ковпака, пішов до две-
рей. На його появу все сімейство дружно впало навколішки:

шістнадцятеро дітей, жінка, а попереду всіх чоловік.

— Це ти, Амбросію Івановичу? — здивовано спитав стар-
ший радник.

— Я і лихо моє! — понуро сказав Третяк, зводячись із
колін.— Коли не виявите до нас ласки, підемо пропадати.

Він глухо й сердито оповів про кривду, і Микола Плато-
нович просльозився — зрештою, мигнуло йому в голові, це
ще один пункт до реєстру генерал-губернаторських пере-
ступів.

— То проженете чи зласкавитеся? —спитав понуро Тре-
тяк і блимнув на далекого родича.

Микола Платонович якийсь час міркував. Тоді ступив бі-
лими, взутими у пантофлі ногами зі сходинок. Підійшов до
Амбросія Івановича, обійняв його й поцілував, після чого
рушив уздовж ряду дітей і цілував кожного в маківку. На
щоці його тремтіла невтерта сльоза, а чи була вона щира,
сам бог відає.

— Чи ж можу я вас прогнати? — сказав старший рад-
ник.— Є в мене порожній дім, куди не вселив ще кварти-
рантів, а мені до зарізу потрібен адвокат для переписування
паперів і щоб допомагав у процесах, які мені доводиться вес-
ти з боржниками.

Тоді не витримала жінка Третякова.

— Благодійнику ви наш!—закричала вона й кинулася
в ноги Миколі Платоновичу.— Ми врятовані!

— Заспокойтеся, Катерино Михайлівно,— сказав лагід-
но Біляшівський.— Не треба дякувати, просто в добру годи-
ну нагодилися.

Відтоді старший радник з Третяком не раз зачинялися
в кабінеті і довго про щось балакали. Під час цих розмов
слугам було заборонено підходити близько до дверей —
йшлося ж про одне: губернаторські зловживання.

— Я чоловік поступливий, але зачіпати мого самолюбства
не можна,— сказав Микола Платонович.— Це ж відвертий
грабіж. Запишіть: на останньому балу, 20 серпня, він здер
у поміщиків Цішковських п'ятнадцять тисяч карбованців, у
Голембіцького — п'ять тисяч. У Відеських та Глімбоцьких
узяв по тисячі. Скільки номерів у реєстрі?

— Без ваших теперішніх сто двадцять.
Біляшівський ходив по кабінеті.

— Апетиту його превосходительства немає межі. Боюся,
що таки доведеться оголосити йому війну. Для цього мені
потрібен такий чоловік, який згодився б для цього діла й на
смерть.

— Я готовий до всього,— сказав Третяк.— Одного
боюся...

— Не треба нічого боятися,— сказав Біляшівський.

— А коли щось станеться?

— Тоді батьком твоїм дітям стану я,— твердо сказав Ми-
кола Платонович.

— Я готовий на все,— урочисто промовив Третяк.— Так
уже мені тут накипіло,— він ударив себе в груди,— що й
убити його міг би.

— Вбивати не треба,— зауважив Біляшівський.— Бо сам
нізащо пропадеш, і я, як опікун твій. Про дітей нам твоїх
не можна забувати. На все свій час.

— Чогось чекаєте?

— Чи не попросить грошей іще. Оце й буде початком
війни.

— Вистачить у нас сили?

— Вистачить. У державі, в якій живемо, є одна зброя,
якою можна користуватися безбоязно,— донос. Це річ силь-

ніша за гармати й пістолети. Донос—це таке, що може
вбити будь-кого. За нього нам не здеруть шкіри, а виграти
можемо. Хитрими треба бути: з вовками живемо, то по-
вовчому й виймо. Треба, щоб не попастися передчасно...

— Я не попадуся,— понуро обізвався стряпчий.

— Отож головне не попастися, бо невесело нам буде. Про-
ти великого звіра хочемо вийти, такого, що, може, й не
усвідомлюємо його сили. Одне те, що його брат ад'ютантом
при наміснику, чого варте!

Третяк подивився на Біляшівського широкими очима. Був
на позір добродушний, випещений, але очі палали ярим
вогнем. Був сильний і хитрий, але хотів мірятися з хитрішим
та сильнішим. Знав про те, тому й непевність почував. Сму-
тився й похрупував пальцями.

— Я надто старий, щоб мотатися по дорогах,— сказав.—
Старий і немічний. Трудність же в тому, що про силу до-
носів знаємо не тільки ми, але й вороги наші...

Раптом зупинився й зирнув на Третяка. Той сидів нав-
проти із заточеним пером і дивився на свого принципала.
Очі його палали, як розпалені вуглинки, а вуста трем-
тіли...

— Але про що це ми? — знітився раптом Біляшівський.—
Я ще не оголосив йому війни...

Війну було оголошено наступного дня. Губернатор знову
викликав до себе старшого радника і, не вимовляючи всі
сімнадцятеро звуків, почав гостро його шпетити за погане
урядування, притому чинив це так мудро, що Микола Пла-
тонович не збагнув анібельмеса. Але вже не дивився на його
превосходительство здивовано й нетямкувато й не дивував-
ся з жіночих його брів — старший радник дозволив собі
позирнути своєму начальнику у вічі і не відвів погляду, хоч
його превосходительство робив шалені спроби спопелити
співрозмовника. Для того підкочував очі до лоба, вибульку-
вав їх і метав часом такі іскристі блискавки, від яких інший
на місці Миколи Платоновича згорів би, як соснова скіпка.
Однак від старшого радника навіть не закуріло, що в свою
чергу здивувало, а трохи й насторожило його превосходи-
тельство. Він зробив кілька рішучих, пружних крочків і,
різко повернувшись на закаблуках, вразив старшого рад-
ника ще однією блискавкою.

— Ну-ну, не пелеймайтеся так, Микоро Пратоновичу,—
сказав зовсім чисто, плутаючи тільки "р" із "л".— Сплави
сружбові — це сплави безконечні, і не може тут бути все
досконаро. Я от хотів знову плосити позичити мені... ну, хоч
би п'ять тисяч калбованців.

Позирнув на радника невинними блакитно-синіми оченя-
тами, але той стояв мовчазний і скаменілий.

— А я прийшов, ваше превосходительство, проситись у
відставку,— сказав Біляшівський старечим кволим голо-
сом.— Несила мені вже виконувати службові обов'язки, бо
вже в мене з носа капає, не з пера,— спробував при цьому
всміхнутися, але на обличчі з'явилося щось кисле.— Ось і
прохання написане, ваше превосходительство, я уклінно про-
сив би на нього зважити.

Він раптом закашлявся і схопився рукою за вуста.

— Вибачте, ваше превосходительство...

Але на нього дивилися пильні, вивідчі очі, і не міг того
не помітити старший радник, зирнув на противенця також,
але не прямо, а зизом, і ці їхні погляди перехрестилися. Лю-
того ворога побачив перед собою Микола Платонович, наду-
того й набурмосеного, з очима, налитими кров'ю, такого
червоного, що, здавалося, ще мить, і він вибухне, розлетів-
шись на тисячу тисяч дрібних отрутних кавальчиків.

На такі-от пристрасті заходило в губернському місті Жи-
томирі — починалася історія, яку потім пам'ятатимуть у
місті довго.

Здається, губернатор також відчув, що перед ним ворог,
а не просто перетворений у кам'яного ідола чоловічок;

здається, відчув непробивну, сіру потугу старшого радни-
ка, що той тільки на позір покірливий і добродушний, а
насправді немилосердно-затятий. Зараз у Миколи Плато-
новича не було ніякого виразу на обличчі, й саме це най-
більше вразило губернатора. Тільки тепер помітив, що
йому простягають аркуш паперу, і його превосходительство
подивився на той листок із незрозумілим острахом. Але це
була тільки мить, бо відразу по тому він підскочив, як на
пружинах, з нього вилетіла рука з гостро простягненим
пальцем, і той палець показував на двері.

— Геть!—заверещав його превосходительство і завдя-
ки цьому короткому слову врятував себе, бо видихнув із
себе зайве повітря, яке нещадно його розпирало. Коли б
цього не трапилося, хто зна, чи не довелося б властям під-
шуковувати для Волині нового генерал-губернатора.

Микола Платонович Біляшівський, старший радник гу-
бернського правління, поклав прохання про звільнення на
стіл його превосходительства, і всміхаючись, як йому зда-
валося, чемно, пішов задки з кабінету, незмінно кланяючись
з тією непідробною грацією, з якою вміє кланятися чинов-
ник, що пережив не одного генерал-губернатора.

Як тільки зачинилися двері, губернатор миттю викли-
кав свого підсобника-фактора.

— Стежити за ним у десять очей,— наказав він.— І сам,
і всі, хто з ним спілкується, мають бути під твердим нагля-
дом.— Потер пухкенькі ручки, які від збудження позатер-
пали.— О, я знаю таких голубків,— закинув угору борідку,
і тонкі його, жіночі, брови затремтіли.— Але він у мене ще
затанцює. Розтовчу, розтопчу, знищу! — заверещав тонко,
бо міг дозволити собі вилити лють: перед ним стояла не
людина, а тінь, притому така, котра зробить навіть більше,
ніж він накаже.

"А що, коли й цьому дати під зад?"—раптом подумав
генерал-губернатор, і ця думка його по-своєму втішила.

Підійшов до вікна, заклав руки за спину, сперся круг-
лим животом-кавуном об підвіконня і задивився на вулицю,
по якій не їхав як завжди, а йшов з дивним прискоком, весь
час озираючись, применшений од погляду згори і вже зов-
сім жалюгідний його супротивник. Стояла ясна погода, від
Миколи Платоновича на хідник падала коротка тінь; його
превосходительство зволили примружитися, і йому здало-
ся, що та тінь схожа на його всюдисущого фактора.

— Станьте його тінню,— наказав,— і не спускайте з
нього ока ні вдень, ані вночі.

Але це говорив сам собі, бо фактор із кімнати щез, і
справді ставши тінню Миколи Платоновича, вчинив він це
з чудовою похопливістю. Губернатор подумав, що турбува-
тись йому особливо не випадає, через це він підійшов до
секретного сейфа, вийняв звідти пляшку з найліпшим фран-
цузьким коньяком і, наливши срібну чарочку, не без задо-
волення ковтнув, перед тим трохи потримавши в роті. Він
налив другу чарочку і притулив її до губів. Удихав тонкий
аромат, а тоді повільно почав ту чарочку перехиляти. Конь-
як потік йому в рота тоненькою цівочкою, і він скерував її
в горло, стежачи, щоб цівочка не тоншала й не грубшала...

І йшов по вулиці колишній старший радник, який, мож-
ливо, мав тінню губернаторового фактора, а може, я пере-
більшую, приписуючи тому фактору свої властивості — хто
його зна! Дописав до цього місця, й перо моє спинилося,
і відчув я невпевненість, бо стало на серці незатишно-голо.
Ходила біля мене й навколо дому ніч, і тільки свічка виїда-
ла на столі жовте коло (як було не згадати тут свого пред-
ка Іллю і той момент у його житті, коли навідувалася
смерть); у тому колі лежала книга з чорними значками лі-
тер на сірому полі, лежали мої руки й відкинуте набік перо.
Що чорного в цій історії і хто з моїх персонажів чорніший?

Старший радник зібрав свій маєток не набагато ліпшим
шляхом, яким збирав його губернатор. Але старший радник
був трохи й інакший: брав, що йому давали, і ніколи нічого
не вимагав. Рука його, пишучи доноса на генерал-губерна-
тора, була тверда. Він сидів, як оце я, у світлому колі, ство-
реному свічкою, сидів, не встаючи, цілу ніч, переробляв, пе-
реписував. Ніколи так пильно й старанно не працював, бо
ніколи не бував такий зганьблений. Здається, не тільки
пропалі десять тисяч стукали йому в груди, а й згадка про
дітей Амбросія Івановича Третяка — це додавало йому но-
вої сили й завзяття. Часом уставав, ходив сюди-туди кімна-
тою, тягаючи за собою чорну й кудлату тінь, а десь там, у
ночі, за вікном перетворивсь у сову чи сича губернатор-
ський фактор, сидів на гілці дерева, моторошно поблимую-
чи на освітлене вікно, а коли те світло надто його дратува-
ло, кидав у ніч іржавий, хрипкий і розпачливий погук.
І той погук летів над заснулим містом, стьобав його, і не
одні очі від того розплющувались і думали про нещастя, які
їх чекають, молилися до темряви, зір ясних і неба, просили
забрати з ночі лихого призвісника. Тоді пугач на гілці за-
тихав, надиблював пір'я й дивувався з людської марновір-
ності, адже прийшов він у це місто тільки для того, щоб ди-
витися на єдине вікно, що не хоче гаситися, це турбувало
його і змучувало — не міг угадати його сокровенної таєм-
ниці. Микола Платонович також чув той розпачливий по-
гук, він зупинявся й зупиняв свою тінь, прислуховувався
і, як усі марновірні, починав сумніватися. Але це не могло
довго тривати, бо знову озивалося в його грудях щось по-
дібне до цього стогону — кидався до столу, бурмочучи фі-
ліппіки доносу:

— Донос — це найбільший винахід упосліджених. Це
крик серед ночі, і крик недаремний. Це сила кволого й бо-
язкого, а може, навіть вищий її вияв. Донос — це меч у ру-
ках, з яких забрано меча справжнього, донос — це втіха
самотнього злочестивця і несправедливо ураженого. Завдя-
ки доносам сильні світу цього керують державами й три-
мають у послушенстві тисячі тисяч. Хо-хо! — казав Мико-
ла Платонович.— Я не такий убогий, щоб не обійтися без
служби, але я настільки убогий, що не обійдуся без
доносу...

Раптом зупинився й почав прислухатися, чи все тихо в
домі. Все було тихо, слуги спали, а під вікном співав цвір-
кун. Під вікном сидів і фактор губернатора, а може, фактор
фактора — сидів і слухав ніч. На лоба йому осідала роса
і змочувала йому сухі од хвилювання вуста. Вряди-годи

прикладався оком до освітленого кутика шибки й бачив ве-
лике усміхнене обличчя Миколи Платоновича Біляшівсько-
го, помолоділе від пристрасті й натхнення.

Але Микола Платонович насправді не відчував натхнен-
ня. Був радше бухгалтером та рахівником і кидав на рахів-
ниці генерал-губернаторські гріхи, й гадки не маючи, що
під його вікном іржавіє від роси фактор чи фактор фактора.
Мав погідну втіху на серці, і я розумію його стан, бо й сам
відчуваю втіху, коли доводиться щось записувати в цю кни-
гу. Через це я легко переселяюся з цієї ночі в оту, до Ми-
коли Платоновича Біляшівського, і стаю в такий спосіб
його кошлатою тінню, що лягає на підлогу та стіну, я підка-
зую йому слова, які має записати в донос, водночас я ж та-
ки матеріалізуюся в того-таки фактора за вікном; мені любо
від своєї троїстості, бо в такий спосіб своєрідно поширюю
себе у світі. Мені хочеться прочитати таємну мову душ со-
тень людей, і я це справно чиню. Але мене й неспокій обій-
ма: навіщо всі оці, з великою віддачею, накладки? Навіщо
мені не досипати ночей, навіщо плету оцю плетеницю слів?
До кого вона й для чого? Хто мій правдешній керівничий
у цих справах, та чи й треба мені про це знати? Може, до-
сить віддатися на волю хвиль, що підхоплюють мене й не-
суть? Заплющую очі й бачу, як усе це відбувається, чую го-
лоси, розмови — дивна історія оживає в мені, наче точить-
ся перед моїми очима нитка. Так відчуваю я своє "зараз",
бо "зараз" — це той момент, який мене полонив...

— Зачиняйте за собою двері,— сказав Біляшівський,
коли Третяк переступив уранці його поріг.— Тепер треба
і власних слуг стерегтися.

Третяк сів навпроти свого воєначальника — був єдиний
його підлеглий і мав виконувати функції цілої армії.

— Чи не стежив за вами хто на вулиці? — спитав Біля-
шівський.

— Стежив,— просто відказав Амбросій Іванович.— Таке
щось мале й плюгаве.

— За мною нюшать також,— задоволене сказав Микола
Платонович.— Приятелі з губернського управління спові-
стили, що на Чуднівському, Бердичівському та Врангелів-
ському мостах стоять пікети. Стоять вони й на Київській
дорозі.

— Чи йшов би я через мости? —всміхнувся Третяк.

— Тому вони й чіпляють до мене й до вас хвоста. Най-
ліпше було б послати з доносом когось третього.

— Це повинен зробити я,— твердо сказав Третяк.

— Та й третього у нас нема,— мовив Біляшівський і по-
чав міряти туди й сюди покій. У цей час до кабінету його
дверей безшелесне підпливла тінь і приклала вухо до зам-
кової щілини.

— Зараз стіни мають вуха й очі,— сказав колишній стар-
ший радник.

Вони зирнули на стіну й побачили, що з неї справді ви-
росло кілька вух, а кілька очей пильно, з прижмурцем їх
розглядають. Одне вухо виростало, як гриб, із замкової
щілини дверей, а кілька пар очей було наліплено, наче при-
краси, на скло вікна. Зі стелі звисав канделябр, і свічки на
ньому також вивершувалися людським оком, а на кожній
кришталевій привісці моталося по вуху. Біляшівський зир-
нув на стільця, на якого збирався сісти, і йому здалося, що
це не стілець, а людина, перелита в стілець,— розставила
руки, щоб схопити його, коли зважиться сісти'.

— Щось мені таке чудне маячить,— сказав Амбросій
Іванович.

— А ви не випивали вчора ввечері? — гостро спитав го-
ловнокомандуючий.

— Та як же воно не випити, Миколо Платоновичу,— ви-
нувато озвався Третяк.

— Я на вас серця не маю,— мовив Біляшівський,— бо
вчора також не втримався.

Озирнувся й підійшов до дверей. Розхилив різко, але
там нікого не було. Тоді підійшов до одного й другого вік-
на й пильно роздивився.

— Захворійте,— наказав коротко.— Пришлю до вас лі-
каря... свого приятеля...

Чутка про те, що Третяк смертельно захворів, миттю роз-
неслася по місту, поширювали її в першу чергу всі чотир-
надцятеро хлопців Амбросія Івановича. Дружина його хо-
дила заплакана і стуманіла, бо повірила в чоловікову хворо-
бу, прибув приватний лікар, а по тому навідував їх удень і
вночі, вислуховував хворого, давав якісь ліки, по які навіть
не посилав до аптеки, і скрушно похитував головою. Третя-
чиха страх як боялася лікарів, через це не осмілилася роз-
питатися про чоловікову хворобу, а сам Амбросій Іванович
на її несміливі питання тільки вирячував безтямно очі.
Діти дивилися на лікаря ще з більшим ляком і щоразу,
коли той виходив, намагалися й собі вислизнути з хати, бо
мати починала тихо й жалібно поскиглювати й лити гарячі
сльози. Раз навістив хворого й Микола Платонович. Він
під'їхав до будинку Третяка в екіпажі, а зайшовши, довго
не затримувався. Залишив жінці гроші, погладив по кучмі

одного й другого шабайголову, що крутилися по хаті, за-
цікавлені цим візитом, посидів біля ліжка хворого і щось
йому спробував сказати — того ні жінка, ні діти не змогли
розчути,— вони тильки відчули, що ті слова були неабиякі,
бо на них одразу ж розплющилися очі хворого, блимнули
і знову сховалися, а Микола Платонович пішов із хати, на
ходу втираючи око величезною носовою хусткою. Він сів
у карету й пильно роздивився навколо: поблизу не уздрів
нічого підозрілого. Тоді наказав кучеру повезти його до
знайомого поліцейського чиновника, з яким часом грав у
карти і завжди з таким результатом, що не був ображений
сам та й не ображав чиновника. Цього разу поліцейському
він програв.

— Знято?—спитав у поліцейського чиновника, і той
мовчки заплющив очі.

Селянську одежу Третяк роздобув раніше, тож наступної
ночі, коли поснули діти, він розбудив жінку, налякавши її
до смерті, адже був уже переодягнений, і наказав їй мовча-
ти, коли розпитуватимуть, де він подівся,— вражена жінка
так і не спромоглася спитати, а куди і на скільки він збира-
ється діватися.

— Задля тебе й дітей наших стараюся,— мовив загадко-
во колишній стряпчий і зник.

Не пішов на жоден із трьох мостів, а перебрів через Кам'-
янку біля Замкової гори, відтак подався через Мальованку.
Біля села Кам'янки чекали його готові перепряжні коні, і
Третяк благополучно подався в дорогу, без пригод досяг-
ши Бугу, який і був межею влади волинського генерал-гу-
бернатора.

Фактор приніс цю новину його превосходительству, трем-
тячи, як осиковий листок. Губернатор побагрянів і вліпив
фактору ляпаса по одній щоці, а той, як християнин, сми-
ренно підставив другу. Губернатор приклав пухку ручку й
до тієї, очевидно, не бажаючи суперечити християнським
заповідям. Він побагрянів ще більше, аж посинів, і з рота
йому покотилися слова, в яких не вимовлялося правильно
всі сімнадцять звуків — факторові при цьому здавалося, що
його принципал булькоче, як закипілий чайник. Через це
він зважив за краще якнайшвидше залишити гостинний
губернаторський кабінет, але ззаду на нього наскочив роз-
лючений червоний звір і вправив йому такого носака, що
фактор його превосходительства змушений був відчинити
двері лобом, а в передпокої впасти на всі чотири. Так за-
кінчилася його кар'єра наближеної особи його превосходи-
тельства. Відтоді він зник із міста, через що почали бала-

кати, що той фактор насправді був дияволом — типовий
зразок людського марновірства.

Генерал-губернатор часу не гаяв. Одразу ж спорядив за
Третяком погоню, водночас виславши і швидкого кур'єра
до свого брата, ад'ютанта великого князя Костянтина Пав-
ловича, просячи відвернути грозу. Погоня, а її очолював
поліцейський чиновник, з яким невдовзі перед тим Біляшів-
ський знову грав у карти і знову програв, повернулася з
порожніми руками, але кур'єр виконав доручення справно,
і пан ад'ютант устиг до приїзду у Варшаву Третяка розпо-
рядитися, щоб йому дали знати про прибуття з Волин-
ської губернії особи невисокого зросту, чорної, худої, в оку-
лярах, яка може носити таке-то прізвище й добиватиметься
до великого князя.

Генерал-губернатор у цей день, коли приїхав у Варшаву
Третяк, був спокійний. Узяв позичку в одного із поміщиків
у десять тисяч карбованців і через це решту дня задоволе-
но муркотів тільки собі відомий мотив, а ще підходив до
дзеркала, підморгував сам собі й пильно обзирав власні,
жіночої форми, брови. Щоб привести їх до належного ви-
гляду, вищипав з однієї й другої по вісім волосин і залишив-
ся задоволений. Прибувши у свій особняк, він наказав ні-
кого до себе не пускати, щільно зачинився в кабінеті й май-
же до півночі рахував гроші, яких у банк ніколи не здавав,
а завжди ховав при собі у хитро влаштованих сховках. Для
цього мав коробки, виготовлені відповідно до розміру кож-
ної асигнації. Сховком для золотих монет став гіпсовий бюст
його імператорської величності Миколи Павловича, отвір
для того хитро був замаскований у вустах його величності.
Для срібної монети він тримав фігурку німфи, а мідної не
збирав. Рахував тільки гроші паперові, про кількість монет
волів лише здогадуватися, що приносило йому особливе
задоволення, адже був певний, що, розбивши голову його
величності й відтявши ногу німфі, він знайде там грошей
куди більше, ніж сподівається.

Отож цілий вечір просидів при свічці, а коли тримав у
витягнутих руках пачку банкнотів, заплющував очі й пере-
бирав їх пухкими пальцями. Вдруге перераховував гроші з
розплющеними очима, а коли сума збігалася, писав цифру
на чистому аркуші. Кількість, виявлена в другій пачці, під-
писувалася під першим числом; коли ж було підведено рис-
ку, годинник хрипко вибив дванадцяту. Генерал-губерна-
тор сховав у сейф коробки, ретельно зачинив його, підійшов
до німфи й труснув. Почувся срібний передзвін. Губерна-
тор обережно поставив німфу на місце й підійшов до по-

груддя його імператорської величності. Пристукнув закаб-
луками, взяв обома руками бюст і ледве підняв. Усередині
почувся золотий передзвін, і його превосходительство ща-
сливо засміявся. Вийняв із шафки пляшку французького
коньяку і перекинув до рота всього чарочку. Сховав конь-
як і вдоволено пішов у спальню, яка межувала з кабінетом,
не забувши зачинити кабінет на секретного замка.

У цей-таки вечір колишній старший радник різався в кар-
ти з поліцейським чиновником і ще з кількома партнерами.
Уже програв десять карбованців — всі ті гроші перейшли
до кишені поліцейського чиновника. Коли ж Микола Пла-
тонович залишив товариство, чиновник зробив йому заспо-
кійливий рух бровами. Біляшівський сів у карету й наказав
повезти себе до будинку, де жила родина Третяка. Там він
провів годину, подарувавши кожному з численного сімейст-
ва по дрібничці, жартував, а з малюками так розігрався, що
дозволив їм покататись у себе на хребті, смішно підгецуючи.
Це розвеселило навіть загорьовану Третячиху, і вона раз
усміхнулася, решту часу сердешну жінку мучила думка, що
вона вже ніколи не побачить батька своїх численних дітей.

Батько ж дітей у цей час ходив по Варшаві, розшукуючи
дешевий готель. Такий готель він зрештою знайшов, а вран-
ці вже стояв перед ад'ютантом великого князя, який лю-
б'язно простяг йому руку й почав розпитувати про діло з
батьківською турботливістю. Як навмисне, був анітрохи не
схожий на свого брата, й Третяк простодушно оповів йому
свою історію. Ад'ютант у кількох місцях вражено зойкав,
у кількох закочував очі під лоба, а коли Амбросій Іванович
оповів йому про свою мандрівку з дітьми із Зв'ягеля до Жи-
томира, не стримав сльози.

— Який негідник! — вигукнув він, нервово ходячи по
кабінету.— Пустити по світу з торбою таке численне сімей-
ство! Я вам, пане, допоможу, достеменно допоможу! Поду-
мати тільки, який негідник! — Він картинно звів руки вгору
й закотив очі.— Так що ви хочете? — спитав, різко повер-
таючись.— Зустрітися з великим князем чи досить мого
втручання?

— А ви хто, коли не секрет? — простодушно спитав
Третяк.

— Ну, я людина маленька, але дещо і в моїй владі.

— Хочу зустрітися з великим князем,— сказав Третяк.

— І правильно! — потер руки ад'ютант.— Я б на вашо-
му місці теж так учинив би. Але для того, щоб потрапити
на прийом до великого князя, треба вичекати момент. О,
момент! — Він знову закотив очі.— Навідуйтеся до мене

щодня,— наказав, і його обличчя стало офіційно-неприступ-
не. Третяк поспішив відкланятися.

Ад'ютант великого князя сів за стіл: перед ним лежав
складений донос на сто тридцять пунктів. Спершу він по-
милувався на чіткий бездоганний почерк, яким було списа-
но папір, потім помацав сам папір — був той найвищої яко-
сті. Тільки після того ад'ютант заглибивсь у читання, і воно
настільки його захопило, що прослухав дзвінок, яким викли-
кав його великий князь. Тоді дзвінок задзеленчав дужче,
і ад'ютант притьма кинувсь у кабінет великого князя. Той
сидів за столом роздратований й нетерпляче ламав перо.

— Де це ви ходите? — рявкнув він.

— Приходив якийсь чиновник з наймерзеннішими й
брехливими доносами на волинського генерал-губернатора,
ваша величносте.

— Що хотів?

— Захисник волинських хабарників, ваша величносте,
яких губернатор притис.

— І добре зробив,— мовив великий князь.— Але я вас
покликав не для того...

У цей час у Житомирі плакала дружина Амбросія Івано-
вича. Микола Платонович її втішав; зрештою, турбувався
й сам.

— Чує моє серце, не повернеться він звідти. Що я тоді
з дітьми робитиму, де подінуся?..

— Не збираюся од вас відрікатися, Катерино Михайлів-
но,— урочисто сказав Біляшівський.— Станете мені за
рідних.

— Благодійнику ви наш! — кинулася йому до руки Тре-
тячиха.

— Бога ради, бога ради! — звів руки Микола Платоно-
вич.— Я переконаний, що все має скінчитися благополучно...

Дививсь у вікно й бачив зелене дубове листя, яке тріпо-
тіло на синьому небесному тлі, там стояла налита сонцем
срібна хмара — біле вітрило, яке рухало невидимий кора-
бель. Коло хмари креслили небо чорними рисками ластів-
ки, і Микола Платонович раптом відчув, що він старий і
грішний. Справді хотів допомогти цій родині і хоч так зми-
ти з душі скверну. А ще він подумав, що світ — дивогляд-
на сітка, в якій борсаються тисячі й мільйони нещасних
істот. Життя кожного — бурхлива річка, котра мчить у ка-
м'янистому ложі, а доля людини — човен, що по тій річці
летить.

Він підійшов до жінки, що зажурено сиділа на ослінці, і
раптом поклав їй на плече руку.

— Не печальтеся, Катерино Михайлівно,— сказав сердеч-
но.— Що має статися, того не обійти, а що сталося — не
повернеш...

— Воно так,— відказала Третячиха,— тому і ллємо ми,
жінки, сльози...

Наступного дня Амбросій Іванович Третяк, урочистий
та серйозний, у мундирі, застебнутім на всі ґудзики, і в
ретельно наваксованих чоботях, підходив до управління на-
місника. На лобі його тремтіли великі краплі поту, а язик
тремтів. Не знав, що саме в цей момент у великого князя
був звичайний приступ сказу і зараз на Третяка нетерпля-
че очікує, аж пританцьовує, ад'ютант,— Амбросій Івано-
вич ішов, наївно світячи очима на вивіски магазинів і сто-
личний люд. Дивився він на всіх з любов'ю, бо вірив: усе те,
що перевернуло його життя, тільки тимчасові утруднення,
невдовзі так станеться, що він знову повернеться у Зв'ягель
і знову найме хатку, де народилися всі чотирнадцятеро його
синів. Із таким благодушним спокоєм він і переступив поріг
управління.

— Де ви бродите? — нетерпляче сказав ад'ютант.— Хо-
діть швидше в приймальну залу, великий князь вас прийме.

Ад'ютант потяг стряпчого в приймальну залу, всунувши
йому до рук доноса, з якого встиг зняти копію.

Третяк стояв з доносом у руках блідий як смерть, і його
вуста ворушилися: затверджував слова, які хотів сказати.

У глибині палацу раптом почувся рев, наче випустили з
клітки звіра. Рев наближався, і бідолашний стряпчий поба-
чив, що стіни палацу трусяться. Хитаються колони і стеля,
перекошуються вікна й двера, а підлога під ногами починає
витанцьовувати. Третяк злякано озирнувся, шукаючи
шляху до порятунку, в цей час до зали відчинилися двері,
і в них улетіла особа з червоним обличчям, виряченими очи-
ма і з розмаяними руками.

— Що в тебе? — гарикнув великий князь.— Донос на
волинського губернатора?

— Точно так-с, ваша величність,— пробелькотів Третяк,
трусячись, як билина. На нього зирнуло таке люте лице,
що стряпчий відчув, що непритомніє. Біля вуст великого
князя збилася піна, а коли закричав на стряпчого, почала
вилітати йому із рота; великий князь затупотів ногами —
був він чимось схожий на волинського губернатора. Амбро-

сій Іванович задубів, ні живий ні мертвий, дивився на Ко-
стянтина Павловича із здивуванням та переляком.

— Утямив, що я сказав? — крикнув великий князь.
Але стряпчий не був спроможний щось утямити, став під
цю хвилю глухий та німий. Не міг і пальцем рухнути, бо
все в ньому зціпилося. Очі його розширилися, вуста затрем-
тіли, а зуби цокотіли.

— То ти ще й буянити! — скрикнув великий князь і,
вихопивши з рук прохача доноса, почав рвати його на шмат-
ки. При цьому мотався по залі, голосно тупочучи ногами,
і з його горлянки раз у раз виривався нелюдський рев.
Третяк безтямно крутився на одному місці, щоб увесь час
стояти обличчям до його величності, але це призвело тіль-
ки до того, що великий князь раптом кинувся й ударив
Третяка у зуби. Переляканий стряпчий посковзнувся на
слизькому паркеті і став навкарачки. Тоді великий князь
скочив до нього й почав тусати й лупити нещасного ногами.

— Козаків! — ревнув він, втомившись.— Сотню нагаїв,
щоб знав, як захищати хабарників!

Ускочило кілька козаків, і за мить з худого тіла Амбросія
Івановича Третяка було зісмикнуто штани. Засвистіли на-
гаї — крик розбився об високе склепіння приймальної зали.
Великий князь бігав при цьому довкола екзекуціантів і по-
хрускував пальцями. В глибині зали, в розчинених дверях
стояв усміхнений ад'ютант, був він виструнчений і готовий
до послуг.

— Досить!—вихекнув великий князь.—У фортецю, в
одиночку мерзотника!

Останніх слів Амбросій Іванович не чув. Лежав на парке-
ті прийомної зали непритомний і розтерзаний, і його зуби
болісно вишкірювалися назустріч сонячному промінню, яке
стовпом падало на нього з великого, у фігурній рамі вікна...

У цьому місці кожному писаці захотілося б поставити
крапку, кінець би вийшов ефектний, і ця історія могла б так
і закінчитися, коли б у ній брав участь сам тільки Тре-
тяк — у такій досить складній грі він напевне б програв.
Але він був виконавцем волі людини соліднішої, розумнішої
і досвідченішої, тож цим пристрастям не судилося заверши-
тися так печально.

Кур'єр, посланий губернатором до Варшави з наказу йо-
го превосходительства, затримався, аж доки не відбулося
все, що тут описано, а тоді з веселим листом од ад'ютанта
великого князя поскакав назад у Житомир. Передав запе-
чатаний пакет з поміткою "Особливо секретно" до рук ге-
нерал-губернатора, за що одержав у нагороду карбованця

сріблом, його превосходительство прочитав той лист на са-
моті, розсміявся і вкинув його у грубу, власноручно спа-
ливши.

У цей момент від поліцейського чиновника було присла-
но до Миколи Платоновича слугу, який запросив Біляшів-
ського на карти. То був умовлений знак — Микола Плато-
нович відразу ж наказав запрягати коні, взявши з собою
певну суму готівки. Цього вечора він програв двадцять
п'ять карбованців асигнаціями, і повернувся додому схви-
льованіший, ніж звичайно. До будинку Третяка дістався
зовсім потемки, провів з жінкою невеликі переговори, наді-
лив її грішми й заспокоїв.

Наступного дня він виїхав до Києва. Генерал-губернатор
дізнався про те вчасно, бо за Біляшівським не припиняли
стежити, але злегковажив той виїзд: одне, те, що у Варшаві
все розігралось у його користь, а друге, що Біляшівський аж
ніяк не міг так швидко довідатися про вирішення цієї істо-
рії. На всякий випадок генерал-губернатор наказав вивіда-
ти причину негайного виїзду Біляшівського в його слуг, і
ті довірочно, за певну винагороду, сповістили, що їхній го-
сподар подався клопотатися в судові інстанції.

До Житомира Микола Платонович повернувся аж через
два місяці, за цей час минуло літо й настала осінь. Він при-
віз дітям Третяка подарунки, а його жінці чудову хустку.
Жінка, правда, не вельми зраділа на ту хустку, її більше тур-
бувало, що за ці два місяці її чоловік так і не подав про себе
ніякої звістки, але, глянувши на благодушне обличчя свого
добродійника й покровителя, помалу заспокоїлася й почала
навіть тихцем радіти й собі на ту подаровану хустку.

Тим часом певні події відбулись і у Варшаві. Туди не-
сподівано приїхав для ревізії місцевих тюрем генерал, який
мав щодо своєї місії припис від самої імператорської велич-
ності. Великий князь тим часом зовсім забув, що закинув
без суду в тюрму нещасного стряпчого, а коли генерал,
якому Третяк детально оповів свою історію, нагадав про
те, вражено ляпнув себе по лобі і всю ту історію зволив
згадати.

— Так, так! — мовив він генералу.— Це мій особистий
в'язень, який образив мою особу, але я йому цю вину про-
щаю і вирішив випустити його на волю. Те, що відсидів,—
по заслугах йому, не навдокучатиме доносами. Від цих до-
носів та донощиків,— сказав його величність,— мені в го-
лові наморочиться й пухне.— Він показав при цьому, як у
нього пухне голова.— А взагалі,— сказав він генералові,—
у мене тут у тюрмах повний порядок. Умови, звісно, не ку-

рортні, бо тюрми в курорти ще в жодній країні не перетво-
рювали, однак посидіти декому корисно.

— Ваш бранець просидів без суду чотири місяці,— ска-
зав генерал.

— Ну, це не чотири роки,- — відповів його величність.—
Сподіваюся, це отверезить йою.

Тут-таки він наказав ад'ютантові, щоб в'язню видали на
дорогу триста карбованців.

— Хай знає мою добрість, негідник! — сказав і був пе-
реконаний, що справді чинить милосердя, за яке йому колись
мало б віддатися сторицею.

О наївні й нерозумні простаки! У своїй зарозумілості
люди, самі того не добачаючи, тратять тверде мірило добра
і зла. Я помітив це давно, ще коли писав свою першу
"Чорну книгу": найбільша вада людини в тому, що кожен
чудово прозирає зло у ближньому, а власне називає добром.
Все, що їй корисне й потрібне,— благо з благ, а все неко-
рисне — брехня й наклеп. Чуже зло людина бичує з не-
щадною завзятістю, а власне плекає, як любе дитя. Це дитя
росте в душах злочестивців, як бур'ян з малої насінини.
Заповнює людину, клітина за клітиною, і людина, сама
того не відаючи, тратить частина за частиною здорові клі-
тини свого єства. Хвора вона робиться: стає або ж релі-
гійним фанатиком, або ж чинить зло свідомо. Стає облудни-
ком: говорить одне, а чинить інше. Люди не однакові в
цьому світі, але їхні біди й прокляття ті ж самі.

Часом мені здається, що я у світі, мов той хлопчак, кот-
рий перетяг через дорогу шворку, а сам засів у кущі й ди-
виться, що з того вийде. Люди йдуть і перечіпаються, а
він з того радіє, аж заливається з утіхи. Це, можливо, мій
ґандж, і я усвідомлюю його. Сміюся, бо ті дурні недобача-
ють у сутіні шворки і так кумедно через неї сторчують. Ні,
я не янгол, але лиха в цьому світі великого не несу. Я тіль-
ки радію на його безрозум, і це дивним чином підносить ме-
не над людьми. Адже вони, ніби хробачки, вовтузяться
в сліпому змаганні й боротьбі. Мені хочеться закричати
в той мурашник: "Гей, ви! Бийтеся, метайтеся, раньте й
убивайте одне одного, колобродьте, змагайтеся й боріться!
Я не хочу брати участі в цьому всьому!"

Аж трушуся, пишучи ці слова. Такі напливи злості, ба
навіть люті й утішної лихоємності, відчуваю не завжди. Це
короткотривалі спалахи в мені, але з ними годі впоратися.
Це щось привнесене в душу мою, але воно існує. Знаю про
це й не ховаюся. Мені часом здається, що моє лихоємство —
результат недолугого виховання, що його дав мені батько.

Він учив бути білою вороною, а вже це до чогось зобов'я-
зує. Це приносить зайві утруднення — така людина не мо-
же бути блага! Буде завжди самотня, невдоволена, а коли
так, душа її сутінком повиватиметься...

Я втомився. Притому так, що не хочу дописувати цієї
історії. Сиджу, заплющивши очі, й уявляю її. Хай вона до-
пишеться в уяві моїй, так теж можна творити "Чорну кни-
гу". Не один із нас це потайки чинить, і ніхто в таких не
кидає каменем. Я не сподіваюся, що ця книга воздається
мені добром. Доля її — все-таки колись згоріти. Є щось за-
кономірне в тому, що такі книги горять. Але ні, це говорять
у мені зайва перевтома й та незбагненна роздратованість,
котра раптом мене пойняла...

Минуло кілька днів, я прочитав ці слова й розсміявся.
Дивна сила, бува, на нас находить, дивні настрої й химери
нас звойовують, чомусь завжди ставимо ми наріжним каме-
нем сумління. Це щось таке давнє, нагадане й, мені здаєть-
ся, ілюзорне. Ні, є світ, люди, життя, а всі накладки ума —
тільки свідчення хворої душі...

Генерал-губернатор тим часом розширив грабіжницьку
діяльність. Позичав гроші у поміщиків і в купців-євреїв.
У лавках усі продукти й речі брав тільки в кредит, водно-
час давав зрозуміти, щоб кредитори й не намагалися вима-
гати своїх грошей назад, коли не хочуть неприємностей. На
те лавочники, не вимагаючи боргів, однодушне відмовили-
ся давати товари губернаторові безготівкове. Знайшлися
сміливці, які відмовили його превосходительству і в креди-
тах. Це були брати Цішковські, що жили в чималому домі
на Велико-Бердичівській. Губернатор на те тільки розрего-
тався. Товари він почав оплачувати, а на братах вирішив
помститися. Шостого травня в близнюків був день народ-
ження. З'їхалося безліч гостей, а в розпалі веселощів лакей
Цішковських уручив іменинникам на таці листа.

— Панове, панове! — закричав розпачливо один із близ-
нюків.—Тут якась провокація!

Стояв серед тлуму гостей, тримаючи у тремтливих руках
принесеного листа, в той час, як другий брат схвильовано
бив у долоні, вимагаючи тиші. Лист був од якогось польсь-
кого емігранта, і зміст його, який Цішковський тут-таки ого-
лосив, уразив гостей: ішлося про політичні конспірації, в
яких начебто замішані були брати.

— Закликаємо всіх за свідків,— крикнув один із Цішков-
ських,— що ми ніде і ні в чому не замішані.

Але в цей час у передпокої вже дзвонив дзвоник. У ві-
тальню вскочив задиханий становий пристав.

— Тут одержали з-за кордону листа! — крикнув він.—
Ану, віддайте!

Цішковські заговорили й замахали руками. Вони оточи-
ли станового і щось хотіли йому пояснити, а що балакали
в два голоси, то становий з того нічого не розібрав. Тоді за-
говорили, оточивши поліцейського, гості. Вони також гала-
сували й махали руками і теж хотіли щось оповісти. Тим ча-
сом у двері уже входили справник і жандармський офіцер.
У залі зависла тиша. Всі кинулися по кутках, а дехто почав
пробиратися до дверей, щоб вислизнути. Брати стояли блі-
ді й перелякані.

— За розпорядженням генерал-губернатора ви заарешто-
вані!—крикнув жандармський офіцер.—Прошу йти за
мною!

Цішковських відвели в тюрму, а вночі до них несподівано
з'явився фактор і запропонував заплатити за свою волю
сто тисяч карбованців. Брати однодушне відмовилися: за-
платити таку суму значило для них піти жебраками.

Вони ще сиділи в тюрмі, де їх допитували, морили голо-
дом, потім годували оселедцями й не давали пити, коли в
Житомирі з'явився Амбросій Іванович Третяк. В ув'язнен-
ні він почорнів і висох, очі його вже не палали, як вуглики,
а були пригашені, а коли побачив свою також змарнілу по-
ловину і квітучих, аж прискали всі здоров'ям, чотирнадця-
тьох своїх синів, сльози покотилися йому з очей.

— Господи боже! — сказав він, обіймаючи Катерину
Михайлівну, яка, уздрівши свого воскреслого чоловіка, ри-
дала, ніби дитина.— За що така кара на мене, бідного! Хіба
за те, що був я завжди чесний!

— Кара тобі за те, що виявився наївний,— сказав, захо-
дячи в дім, Микола Платонович Біляшівський.— Кара за
те, що дозволив ад'ютантові великого князя обвести себе
довкола пальця, хоч я попереджав — скрізь вороги.

Але говорив все це Микола Платонович добродушно. Він
сів на стільця, розставив ноги, бо йому заважало черевце,
і поставив між коліна палицю.

— Радійте, Амбросію Івановичу, радійте,— сказав, ути-
раючи сльозу із ока,— радійте, що вам добре повелося, бо
що буде далі, сам бог знає.

На ті слова повернулося до нього шістнадцятеро пере-
страшених облич, чоловік, та жінка, і всі оті діти — кожне
з них тримало в затиснутому кулачку по гостинцю і вже по-
чинало вірити, що всі їхні злопригоди завершилися.

— Але про це ми поговоримо, Амбросію Івановичу, на
самоті. От послухайте поки що про братів Цішковських.

Він оповів про братів і про те, що генерал-губернатор ви-
магає від них уже сто п'ятдесят тисяч карбованців, і що тим
озлобив супроти себе місцеве дворянство і купецтво — хто
зна, може, невдовзі проб'є і його, тобто генерал-губернато-
ра, смутний час.

Усе це оповів Микола Платонович голосом спокійним, на-
віть байдужним, при цьому дивився на родину Третяка
вицвілими добрими очима, в яких поблимувала й жаринка;

виглядав він у цей день старішим, ніж звичайно, а голос
мав тихий — може, це осінь на нього подіяла? Хто зна,
може, по дорозі сюди залетів до нього в карету один і дру-
гий жовтий листок, і, розглядаючи їх, подумав Біляшівський
про марнотність світових пристрастей. Він і справді таке
помислив, але вже тут, у цій кімнаті, де на нього дивилося
шістнадцятеро пар очей, і раптом злякався, щоб не змірку-
вали всі оці шістнадцятеро, що він їм ворог, що знову хоче
забрати у них батька й запропастити його, а задовольнити
власну жадобу помсти. Щось дивне відбулося тоді в душі
в Миколи Платоновича — таке, чого не можу я до кінця
збагнути, бо обличчя в нього раптом стало як у дочасно по-
старілого хлопчака, а руки на палиці затремтіли.

— Ні, ні,— сказав він, зводячись.— Не час тепер про
справи говорити. Порадійте в домі своєму, Амбросію Івано-
вичу, але коли вам припече, приходьте тоді до мене...

Микола Платонович мов у криницю дивився. Не минуло
й кількох днів, як на Кашперівській вулиці, неподалік од
озера, перестрів був Амбросія Івановича Третяка якийсь
невідомий і вдарив його з усієї сили в обличчя. Третяк ки-
нувся тікати, а що мав добрі й довгі ноги, це йому вдалося,
хоч і дістав був каменюкою в плечі — кидав каменя той-
таки напасник. Після того цілий день боявся Амбросій Іва-
нович виходити на вулицю, а коли вийшов, то тільки на те,
щоб перебігти похапцем кілька хідників і непомітно шмиг-
нути в гостинно відчинені перед ним двері Миколи Плато-
новича.

— Цього я й сподівався,— сказав колишній старший
радник.— То що робитимем?

— Прийшов порадитися й попитатися.

— Питатися легко,— задумливо сказав Біляшівський.—
Та й порада тут може бути одна.

— Вбити його?

— Ви надто гарячої крові, Амбросію Івановичу,— всміх-
нувся Микола Платонович.— Окрім того, забуваєте про ву-
хаті стіни й окаті вікна. Запропастите й мене, й родину свою,
а що з того, коли із землі зникне якийсь черв'як?

Ходив кабінетом, задумано похиливши чоло, а Третяк,
сидячи в кутку, стежив за ним блискучими жаристими
очима.

— З тим доносом ми програли через ваш безрозум. Ко-
ли вже постаєш супроти кого, вважай, що не з дурнем маєш
справу. А тут ще й генерал-губернаторі Тямите це? Ніко-
ли не звіряйте свого діла посіпакам, нікому про себе нічого
не розказуйте. Забудьте, що у вас вірні приятелі є. Виходь-
те на найвищу особу, саме ту, до кого спрямовано донос.
Бо донос — велика сила, Амбросію Івановичу, але тільки
в руках того, хто не дозволить себе водити за носа. Це дуже
бридка сила,— Микола Платонович повернувся до Третяка,
і його обличчя пересмикнулося від обридження.— Не .ду-
майте, що мені любе це діло. Бридке воно мені, несказанно
бридке! Але поки що це єдина наша зброя, щоб урятувати-
ся. Можливо, за те нам спокутувати доведеться, адже бе-
ремо на душу скверну. Обережні будьмо з тим!

Говорив трохи патетично, обличчя в час цієї промови
посмикувалося, очі палали, й тільки затишне черевце, яке
мав, могло б викликати підозру в щирості його слів. Дивний
то був чоловік, цей Біляшівський! Жив собі, й добро набу-
вав, і не відсмикував руки, коли в неї клали хабаря. Збирав
отак гроші і зумів стати помітною особою в місті. Але щось
було в ньому й незвичайне. Може, оця затятість у змаганні?
Було й чудніше — попри все прочувалось у ньому щось не-
підробно-щире. Третяк відчував двоїстість свого покрови-
теля, але справа зайшла надто далеко, і йому тільки й ли-
шалося, що пересівати через мозок велемовство Миколи
Платонов