КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
РОЗДІЛ VII. На педагогічній раді я не втримався, щоб не викласти своїх думок, котрі, як я пожартував перед директором
На педагогічній раді я не втримався, щоб не викласти своїх думок, котрі, як я пожартував перед директором, могли б реформувати учбовий процес. Насправді реформа- тором я ніколи не збирався ставати — в наші, та чи тільки в наші, часи це річ досить небезпечна. Але тоді щось на мене найшло, і я виліз зі своїм проектом, як Пилип з ко- нопель.
Педагогічна рада в нашій гімназії існувала не для теоре- тичних міркувань учителів, а була місцем легальних доно- сів не тільки учителів на учнів, але й на колег. Головний суддя — наш директор — розв'язував усе саморуч, і ніхто ніколи його рішень не оскаржував. Більшість учителів си- діла на тих радах, набравши в рот води, і це була, здається, найдогідніша позиція. Стати Пилипом з конопель приму- сило мене обличчя вчителя фізики Кулаківського, було во- но самовпевнене й бундючне, цей чоловік увіч виказував по- горду не тільки до всього зібрання, але й до самого арбітра. Той його вираз виникав через уміння по особливому скрив- лювати рота і дивитися із самовпевненим прижмурцем. За- кинути йому щось у поведінці ми не могли, але поглядали на нього, особливо я і законоучитель, не без роздратуван- ня. Мене спершу це тішило, але незабаром я помітив, що дратуюся по-справжньому. Це рідко зі мною трапляється,
бо навчився не тільки володіти собою, але й сам волів диви- тися на світ так, як хотів Кулаківський: в нього це була якість позверхньо-позірна, а у мене внутрішньо-притаманна. Даремно кажуть, що подібне до подібного веде бог, часом подібне буває супротивніше протилежному. Отож, кажу, фізіономія Кулаківського несподівано мене роздратувала, а коли це трапляється, в мене на хребті починає терпнути шкіра. Саме тому я не втримався і заговорив про речі, які мені, молодшому вчителю, не годилося б висловлювати так самовпевнено.
— Наша каральна система,— сказав я,— тобто система різок — річ педагогічне повновартісна і дає, як кожен знає, немалі результати. Я не є і ніколи не буду проти різок, бо це б значило бути нерозумним, недалекоглядним і піддава- ти себе під небезпеку стати жертвою розгнузданої злочин- ності учнів...
Директор слухав мене, звузивши очі, й похитував у знак згоди головою, водночас я відчував його насторожене нетер- піння. Але язик мій уже пустився берега.
— Однак наша система покарання хаотично-нерегламен- тована, я б запропонував виробити правила, своєрідну так- су покарань, щоб кожен учень знав певне законодавство, розкладене на параграфи, і відав, скільки різок і за що має одержати. Я сам готовий скласти такі таблиці, і учень, про- винившись, міг би знайти опис свого переступу у відповід- ній графі. Це не тільки посіє добророзсудливий страх, але й розвиватиме почуття законності. Через це учень знатиме, що не вчитель його карає, а закон, і в нього не виникатиме супроти вчителя негативних емоцій. Я сказав усе.
У директорському кабінеті, де ми зібралися, зависла ти- ша. Законоучитель розкрив здивовано й захоплено рота, Кулаківський зирнув на мене з презирством, Ленсаль іро- нічно всміхнувся. Директорове обличчя стало як кам'яна маска.
— Можливо, ви сказали щось розумне, пане Сатанов- ський,— мовив він крижаним голосом.— Але, по-перше, жодна гімназія не має права встановлювати своїх власних порядків, вони єдино загальновживані у всій імперії, і не знизу їх витворюють, а згори — ті, що стоять над нами. Нам же не належить не тільки критикувати існуючий лад, а й висувати навзамін якісь міражні проекти; нам годиться твердо й неухильно виконувати всі прислані нам інструкції, не висуваючи надмірно власної псевдоглибокодумності. Ви зрозуміли, пане Сатановський? Наша місія не обміркову- вати, а улягати, і чим точніше й грунтовніше ми це чинити-
мемо, тим краще й похвальніше виконуватимемо свій су- спільний обов'язок служити государю й державі. Наше зав- дання — запроваджувати в дитячі серця дух послуху, а про більше й мріяти не годиться. Сідниця учня ліпше зрозуміє всі закони, ніж голова,— пожартував він, і між учителів прошелестів схвальний смішець.— По-друге, ваша ідея мо- же стати призвідницею бунту, і хто зна, чи не приведе до падіння авторитету учителя, коли він раптом не вкладеться у ваші приписи й параграфи.
Останню фразу він сказав з убивчою іронією, і сміх про- ввучав у кабінеті зовсім виразно, підтверджуючи ці дирек- торські, я б сказав, небезрозумні, слова. Я швидко окинув поглядом моїх колег і побачив, що в одного з них, учителя латини Міхневича, гарячкове поблискують очі.
Я спершу подумав, що мої слова запали йому в серце, але, придивившись пильніше, збагнув, що він простісінько радіє з моєї поразки, як і всі інші. Зрозумівши це, я, за своїм звичаєм, відчув не уразу, а задоволення, марнослав- ство — почуття для мене чуже.
— Повністю визнаю за вами рацію, пане директоре,— схи- лився я у чемному поклоні, стаючи знову тим, чим були всі інші, тобто нічим. Зрештою, ніякого вільнодумства в моїй пропозиції не було, і ніхто не подивився на мене з підозрою, навіть Траутфеттер.
Цю історію можна було б і не записувати, коли б не учи- тель фізики Кулаківський. На його обличчі після моєї капі- туляції засвітилася така непогамована радість, що я трохи розгубився: те, що відчуваю втіху від інших я — річ одна, а зовсім інше, коли хтось кпить із мене. Тоді я стаю непро- никне холодний та гострий, учнів немилосердно шлю в кар- цер, силою волі встановлюючи свій авторитет; між колег тримаю його вже тим, що веду відлюдницьке життя, див- лячись на всіх трохи звисока, а часом сходячи до позірно люб'язної прихильності, що людям неодмінно подобається. Окрім того, я ні з ким не задираюся і користуюся, таким чином, славою тишка, про якого всі знають, що пальця йо- му до рота совати не годиться. Отже, я нікому не стаю по- перек дороги, водночас виразно даючи знати, що зневажати себе не дозволю, і ця позиція при моєму становищі найроз- важливіша. Саме тому мене кольнуло, коли я уздрів відвер- ту до себе зневагу від Кулаківського, і бажання помститися ворухнулось у мені. Я рідко користуюся своїми здатностя- ми для пустопорожньої гри, але тут обійтися годі було, я вирішив у певний спосіб збити йому пиху і змушений був узяти активнішу участь у його житті, зігравши на його еле-
ментарній упевненості, що він аж нітрохи не вірить у над- природню силу. Я пішов на такий чин не без застережень, бо куди приємніше звідувати події, не беручи в них участі більшої, як спостерігач. Тут же був зачеплений мій гонор, і після глибшого розмислу, я зважився додати до колекції житейських історій ще й цю, витворену з моєю безпосереді ньою участю, тобто вирішив стати нечистою силою.
Кулаківський жив у двох великих кімнатах у старому, обшитому дошками будинку, половину якого було вже напів- зруйновано. Щоб зайти до нього, треба було вступиги в темний коридор, з якого підіймалися залізні сходи до неве- личкого передухіддя перед дверима. Внизу жила молода вдова з трьома дітьми, яка утримувала себе тим, що пекла пиріжки з м'ясом і продавала їх гімназистам,—колись во- на знала ліпші часи і, незважаючи на таке просте заняття, трималася не без гідності. В неї в плиті постійно горів во- гонь, і дим часто підіймався по сходах і заповзав у двері Кулаківського. Часом це його дратувало, і він, вискакуючи на сходи, вживав щодо вдови далеко не компліментарні сло- ва. Вдова відповідала тим самим, а інколи вдавала із себе глуху й німу, і я виснував з цього факту, що вчитель фізи- ки тільки вдає із себе незворушно-мудрого — це в моєму замислі могло зіграти роль не останню. Друге, про що я до- відався: в Кулаківського служив лакеєм хлопчик років три- надцяти, був він зляканий і затурканий і відзначався над- мірною побожністю, через що навішав над ліжком хрести- ків (був він католиком) і всіляких картинок зі святими. Ку- лаківського, як невіру, це часто дратувало, він не раз обсмі- ював цю пристрасть у лакея, а одного разу мені вдалося доглянути, як він лаяв свого слугу і навіть, на превеликий жах хлопця, позривав усі його картинки. Наступного дня хлопчик знову повісив їх над ліжком, а деякі зімнуті вигла- дила йому праскою згадана вдова, зі старшим сином якої він товаришував, за що не раз діставав у винагороду пи- ріжка. Ясна річ, що лакейчук був особою вкрай забобонною і міг злякатися власної тіні не тільки тоді, коли плоттю його тіні опанує хтось такий, як я. Я дослідив, що побіч кімна- ти Кулаківського, якраз за глухими стінами, були порожні кімнати зруйнованої частини будинку, в яких ніхто не жив, вікна й двері там було забито дошками. Все це я взяв до уваги, розігруючи свою історію, яку збираюся детально тут записати, бо вона, як мені здається, може посвідчити про забобонну в суті своїй натуру людську. При цьому я не бажав своєму противенцю ні втрат у здоров'ї, ні у майні — просто він мав стати на певний час посміховиськом, а що
був він людиною гордою, то навряд чи після того затри- мався б у нашій гімназії. Це й мало б стати конечним ре- зультатом моєї невеликої помсти.
Отож увечері, знаючи, що Кулаківський сидить у колі приятелів і ріжеться в карти з таким запалом, що забуває про цілий світ, я, маючи таку ж одежу, як і він, і бувши одного з ним зросту, загорнувсь у плащ, і рушив до вище- описаного будинку. Ішов по залізних сходах, немилосердно гупаючи, як чинив це й Кулаківський, ще й хрипко покаш- лював при тому. Голоси я вмів імітувати з особливим умін- ням, тож закричав і загрюкав у двері зовсім так, як щодня це чинив учи гель фізики. В квартирі обізвався тонкий го- лосок, який питав мене, хто я такий.
— Ти що, лоботрясе, не впізнав мене, свого пана! — за- горлав я п'яним голосом.— Ану відчиняй, бо я з тебе шку- ру спущу!
Ці, гідні інтелігентної людини, слова були своєрідним па- ролем між господарем і слугою, тож миттю дзвякнула за- щібка, і я побачив освітлене свічкою тремтливе, переляка- не створіння.
Я рушив просто на нього, не даючи йому пильніше при- дивитися до мене і вирвав йому з рук свічку. Хлопець зля- кано відскочив, а я, голосно сопучи й бурмочучи під ніс прокльони, подався у спальню Кулаківського.
— Чай будете пити, пане? —тоненько спитав у мене за спиною хлопець.
— Удавися ти своїм чаєм!—буркнув я голосом Кула- ківського, і ці мої слова не були йому в дивину, так завжди вів себе вчи гель фізики, програвшись у карти. Хлопчик че- рез те безшумно шмигнув у темну кімнату, де глав ліжко
У спальні я випив склянку води, яку неодмінно хлопець ставив на нічний столик і, натягши халата, почав блукати по кімнаті, гупаючи чобітьми. Водночас я відчував зачаєне дихання лакея — той все ще сидів у темній кімнаті, готовий прискочити до пана на першу його вимогу. Він знав, що в хвилини роздратування господаря гнівити не можна, бо за- бував тоді гуманні приписи, за які пезмінно агітував у гім- назії, і грозився розбити хлопця "на м'ясо". Я ходив довго, даючи час лакею заспокоїтися, а коли відчув, що він почи- нає дрімати, гукнув його стягти мені чоботи. Сів так, щоб світло падало мені в спину, і виставив ногу. Хлопець вправ- но постягував мені чоботи, і я з лайкою відіслав його геть. Лакейчук безшумно зник, а я, розкидавши постіль, ліг у ліжко, викурив сигару Кулаківського, розгорнув книгу, а коли в сусідній кімнаті затихло вовтузіння лакейчука, щез,
як це умів робити, залишивши виразні сліди свого перебу- вання: свічку, зімнуту постіль, розгорнуту книгу і дим від сигари. Це було зроблено вчасно, бо Кулаківський сьогодні й справді програвся і вже ступав на залізні сходи, немило- сердно тупаючи. Мала розігратися досить утішна сцена, і я із задоволенням послав своє невидиме єство услід за осо- бою, яка принципово не вірила в надприродну силу.
Він загрюкав у двері, але не закричав — в цьому місці я зімітував його не зовсім точно. Глуха тиша відповіла на його гримання, тоді Кулаківській застукав і закричав, вже нічим не відрізняючись від моєї імітації. В дверні щілини полилося світло, і несміливий голосок запитав, хто це та- кий.
— Ти що, чортовий вилупку, не впізнав мене, свого пана? —загорлав Кулаківський п'яним голосом.—Ану, від- чиняй, бо я з тебе шкуру спущу!
Все було так само, як чинив я, тільки я назвав хлопця лоботрясом, а він "чортовим вилупком", що, коли подума- ти, далеко не відстоїть одне від одного.
— Мій пан,— продзвенів за дверима голосок,— удома, він нікого не велить вночі пускати в квартиру.
На те Кулаківський затупотів ногами і почав лаятися так грубо й непристойно, що я мимоволі звів брови, адже в гім- назії Кулаківський вдавав із себе людину ґречну, освічену й інтелігентну. Більше того: розважливу і врівноважену, очевидно, щоб тримати таку личину, він і мусив ставати удома чимось протилежним.
— Не лайтеся, пане!—сказав хлопець.—Ось я зараз піду й розбуджу пана, нехай вам посвідчить, що я кажу правду...
Щілини в дверях почали світитися слабкіше, очевидно, хлопець пішов у кімнати, зрештою, світло пропало зовсім, але за хвилину почувся тупіт, двері розчинилися, і хлопець, уже без свічки, вилетів звідти з жахливим криком. Він, певне, спіткнувся на порозі, бо зойкнув і звалився Кулаків- ському під ноги без пам'яті. Вчитель фізики розгубився.
— Гей, ти, що там таке? — сказав він знічено.— Ану вставай!
Але хлопець і не подумав вставати, Кулаківський схи- лився над ним, а переконавшись, що він непритомний, при- свиснув і кинувся в розчинені двері. За хвилину він ви- йшов із квартою води і почав, набираючи її в рота, фур- кати на хлопчика, ставши для цього на коліна.
— Ну ти, дурний! —сказав він.—Та ж не бійся. Чи ти дурману наївся, чи клепки в тебе закрутилися? Вставай,
вставай, вставай, я тобі кажу! Хіба не бачиш: це я — твій пан! Вставай, вилупку! —Він навіть турнув малого під бік.
Кулаківський вернувся додому підхмелений і поширював від себе такі запахи, що мені, непитущому, аж у голові на- морочилося. Хлопчак, зрештою, опритомнів, очевидно, не так від води, якою на нього бризкано, як од нестерпного сивушного духу.
— Ой пане! — сказав він, сідаючи.— Таке тут сталося.
— Що ж тут сталося? — спитав Кулаківський, не зво- дячись із колін.
З квартири в розчинені двері падав слабкий відсвіт від запаленої свічки, і в цьому міражному й хиткому сутінку постаті Кулаківського та хлопця були лахматі й безтінні. Схвильований голосок оповідав панові про пригоду, що сьо- годні додому являвся не один Кулаківський, а два, що той, перший, Кулаківський говорив пайовим голосом, випив склянку води, перевдягся у халат, а коли погуляв по кім- наті так, як любите гуляти ви, пане, наказав скинути чо- боти, і він, лакейчук, те вчинив, от пропасти йому на цьому місці! А тепер ви, пане, знову стукаєте, хоч я добре знаю, говорив лакей, що ви лягли в ліжко, засвітили свічку й чи- тали, і такий на нього, лакейчука, жах напав, що й досі його всього трусить.
— Ти що, не впізнав мого голосу? —суворо спитав Ку- лаківський.
— Через це й страх мене взяв, що пізнав. І того разу впізнав. Побіг до вас, бо ви були в ліжку, щоб спитатися, чи пускати вас, але вас у ліжку вже не було, а голос з-за дверей усе-таки ваш, ну я й перелякався, аж душі в мене нема.
— То це перед тобою я чи не я? — сердито спитав Кула- ківський.
— Не знаю, що й подумати. До того ви також були ви, то я й пішов спитати вас, чи вас пускати, але вас у ліжку вже не було, бо опинилися вже за дверима. А постіль, мо- жете самі глянути, зім'ята, і книга розгорнута, і свічка ваша горить.
Кулаківський нарешті звівся з колін і став у меркітли- вому блідому світлі величезний і грубезний, наче виріс і по- ширшав удвічі.
— Я так злякався,— жебонів хлопчак,— що й досі не можу втямити, як ви вийшли і хто за вами зачинив двері.
— Ти набитий дурень! — сказав Кулаківський сердито.— Тобі наснилося казна-що, от ти й коверзуєш...
— Наснилося? Мені? — здивовано спитав хлопець і звів- ся й собі, ставши вдвічі вищим та ширшим.
— І не інакше,— вже спокійно сказав Кулаківський.— Валявся на моєму ліжку і возився з моєю книгою.
— Ох, пане! — видихнув хлопець.— Я можу побожити- ся, а коли хочете, на євангелії поклянусь, що ані крихти не брешу, А книга ваша мені нащо, коли в ній малюнків нема і читати я не вмію.
— А все-таки знаєш, що в ній малюнків нема! Іди в хату, баламуте!
Кулаківський говорив уже з посмішкою, але від мене не сховалося, що він все-таки трохи стурбований розповіддю хлопця.
— Знаєте, що я подумав, пане,— голосним шепотом ска- зав той.— Чи не кара це нам за те, що ви мої образки зі сті- ни позривали?
— Зачини губу, бовдуре! — гримнув Кулаківський і штовхнув хлопця в квартиру. За мить двері гримнули, стру- шуючи дерев'яну стіну, аж затремтіли з легким стогоном металеві сходи, і в домі зависла глибока тиша. Тоді без- шумно відчинилися двері внизу, де жила вдова і ко\о яких невидно я стояв,— на порозі з'явилася жіноча постать. Три- мала в руці свічку, і я побачив, що очі и радісно, аж щас- ливо, засвітилися.
— Вже б'є тебе лиха година, чортяко! — проказала крізь зуби жінка — Все це за мої сльози вдовині!
Я простяг невидну руку і затис у долоні вогник свічки. Стало темно.
— Ой, що це! — зойкнула вдова, але в цей час на неї війнуло з відчинених дверей, і вона зрозуміла, що свічку загасив вітер. Тоді вона щільно причинила вхідні двері і раптом помахала кулаком у напрямі квартири Кулаків- ського.
— Карай його, боже, карай!—зашепотіла палко.—Ка- рай його, харцизяку, бо це не людина, а сатана!..
Ця сцена втішила мене так, що сльози замилування ви- билися на очі: щось було в тій жіночій зненависті наївно- первозданне. Тут, у цьому домі, вже відбувалася якась істо- рія, учасниками якої були Кулаківський і ця жінка, але мені резонно здалося, що не буде вона цікава: дрібні сусідські незлагоди, які набирають космічних розмірів, бо для участі в них запрошуються вишні сили. Як недалеко відійшли люди від свого елементарного марновірства і які вони ще діти перед лицем матінки нашої природи! В цьому їхнє нещастя і їхнє спасіння; нещастя, бо ходять заблукані та сліпі, і знан-
ня їхнє — що мацання палицею дороги. Вони й лихі через те, що безрозсудні і не можуть покласти виразних меж між добром та злом. Спасіння ж їхнє в тому, що вони отакі зво- рушливо-наївні, а через це й безпомічні. Безпомічність ро- бить людину невпевненою, а раз так, вона починає мисли- ти. Важко сказати, до чого людина домислиться в цьому світі — не скажу того навіть я зі своєю здатністю прозира- ти в майбутнє.
І все-таки є в глибині душі моєї щось інше. Воно часом пробуджується, і тоді я немовби враження від гарного сну зазнаю. Сну вже не згадати, але він напевне був. Оце "інше" я називаю "третім" у душі моїй, і саме воно не дає мені втішатися з людської глупоти й слабкості на повну силу. Це третє — присутність у мені мого дивака батька, про що я вже зазначав у цьому писанні. Адже я також людина, хоч, може, й не зовсім звичайна. Через це й мені треба осте- рігатися, щоб і зі мною не сталося, як із тим Біляшівським, який після змагання з генерал-губернатором так нагло змі- нився. Але я не хочу думати про нього зараз, про нього я ще писатиму. Зараз мій інтерес тут, біля вчителя фізики Кулаківського, людини, яка й досі не вірить ні в що надпри- родне...
Наступного вечора на слізне прохання хлопця Кулаків- ський згодився, добряче вишпетивши малого за його дурний страх, не йти грати в карти, До цього примусила й немало- важна обставина — не міг уже програвати; коли б це тра- пилося, бюджет Кулаківського був би підірваний до такої Міри, що він змушений був би жити наборг. Учитель фізи- ки недаремно викладав точну науку: із платні він виділяв чітко визначену суму, яку міг ставити на карти. Коли ви- гравав, участь у грі затягувалася, а за програшу він добро- розумно відступав. Здається, саме таке вміння рівноважити власний бюджет і давало йому змогу ставитися погордливо до колег. Він згодився задовольнити бажання власного слу- ги, вважаючи, що вбиває тим двох зайців, а шпетив лакей- чука більше для годиться і для заспокоєння власного сум- ління. Засидівся до глибокої ночі, смакуючи незвичайні при- годи "Бурсака" Наріжного, і вже повіки його почали солод- ко клеїтися, коли в спальню ввірвався зляканий хлопець. Був білий, як стіна, очі вирячені, а рот безтямно розтуле- ний. В цей мент хтось лунко застукав у двері.
— Чуєте, пане?—ледве проячав хлопець.—Ви знову ломитесь у двері.
Кулаківський притьма кинувсь у передпокій, і волосі я його мимоволі стало сторчака — почув він свій-таки голос.
— Ти що, чортовий вилупку, не пізнав свого пана?! — кричав тон.— Відчиняй зараз же, бо я розтовчу тебе на м ясо!
Кулаківський розтулив рота, але слова вийшли з нього кострубаті, хрипкі й спотворені.
— Ідіть геть! — вигукнув він.— Я сам удома й нікого не- знайомого в квартиру не пускаю...
— Ти, зараза!—закричав за дверима голос.—Підроб- люєшся під мене й робиш з мене дурня? Постривай, я за- раз виламаю двері...
Двері й справді затріщали, і Кулаківський метнув погля- дом, виміряючи, куди міг би сховатися. Але ховатися було нікуди, через це він-здобувся на мужність.
— Коли лізтимете у двері, стрілятиму! — гукнув він не- природно тонко.
Я знав, що пістолета в Кулаківського нема, та й не було мені потреби висаджувати йому двері. Окрім того, я чудово відав, що внизу до замкової щілини прикипіло око вдови, яке аж тремтить од збудження й цікавості, і, хоч ту шпарину я обачно забив ганчірочкою, побоювався, що сусідка через нестримну цікавість зважиться вискочити просто до мене. Діло ж своє я зробив, тому і щез, як умів, зміркувавши, що мертва тиша після гуркоту налякає Кулаківського більше, ніж подальше страхання.
Треба було мати залізні нерви, щоб після того заснути, бо коли б щось таке трапилося зі мною, я б уже спокійно не заснув. Кулаківський також не мав залізних нервів: був певний, що на нього зроблено замах і що це хотів до нього дістатися злодій — збіг голосів та історію, оповіджену ла- кейчуком, він поки що до уваги не брав, вважаючи перше випадковим, а друге сонним маренням забобонного хлопця. Але для мене важило хоч би те, що страх у тому домі уже посіяно і можна дати час, аби він проріс.
Те, що вчинив Кулаківський наступного дня, знову зму- сило мене втіщено просльозитися: учитель фізики прибіг до свого партнера по картах, полковника Дупанова-Ростов- ського, оповів йому про нічний напад й позичив у нього пістолета. Він виходив від полковника з обличчям зовсім таким, яке мав на педагогічній раді, де було підсічено мої реформаторські затяги, пістолет у кишені додавав йому смі- ливості й самовпевненості. Всю дорогу він лапав себе за кишеню, аби втішитися з того, що зброя таки при ньому.
Я вирішив прийти до нього не о дванадцятій, а об оди- надцятій, методичність у такому ділі річ ризикована, і сту- пав по сходах з таким грюкотом, що могли б прокинутися
й мертві. Рішуче загримав і відразу ж щез, бо почув, що Кулаківський на всі ноги біжить у передпокій. Він наказав хлопцеві освітити двері і швидко їх відчинити. Сам він із пістолетом досить мужньо подався на передухіддя, але, звісно, нікого там не застав. Тоді, щоб підбадьорити себе, він бахнув угору, на що з вискотом відчинилися двері вни- зу, і вдова вилила на нещасного воїна відро гарячої лайки — Кулаківський поспішно заплеснув за собою двері, боячись, що замість гаданого ворога пальне в роззявлений рот своєї сусідки, яка, у свій спосіб, правда, досить гамірний, захи- щала спокій власних дітей. Кулаківський послав кілька про- кльонів сусідці, але вже за дверима. Він був героїчно-збу- джений і вважав, що налякав злодія до смерті, і той уже навряд чи зважиться навдокучати йому. Понюхав цівку пістолета, і запах пороху додав йому певності. Тож ліг у ліжко, а щоб уляглося збудження, взяв до рук книгу — з допомогою чтива не тільки любив дляти час, але й при- сипляв себе.
Кулаківський майже доходив стану, коли повіки почи- нають злипатися, а книга випадає з рук, лишалося йому задути свічку й поринути в теплий сон, коли ж раптом у вітальні він почув важкі металеві кроки, які, здавалося, наближалися до нього. Кров замерзла в жилах Кулаків- ського, і він схопився за пістолет. Скочив з ліжка й кинувсь у вітальню, але там, звісна річ, нікого не застав. Тоді він кинувсь до комірчини, де спав хлопець, але той висвисту- вав носом з такою безтурботністю, що в Кулаківського нер- вово смикнулася щока. По спині йому пішло, дружно пере- бираючи лапками, кілька сотень мурашок, від чого коліна раптом утратили звичну пружавість і почали тремтіти, во- лосся в Кулаківського було жорстке і кучеряве, але почало розкручуватися, він навіть відчув, як заворушилося воно під ковпаком і настовбурчилося. Вчителю фізики захоті- лося закричати, той крик уже стояв у горлі кострубатою грудкою, але стримало його те, що соромився виявляти себе вар'ятом. Кроків він більше не чув, тож навшпиньках по- вернувся до себе, поклав на столика пістолет, закурив і по- чав, сидячи на ліжку, роздумувати над основними зако- нами фізики, розважуючи, чи не почались у нього галюци- нації і чи не божеволіє він часом. Для цього він щипнув себе за руку, прикусив губу, але всі рефлекси працювали нормально. Він кашлянув для хоробрості й подумав, що не- мила йому сусідка могла підкупити хлопця, і той вигадав історію про подвійний його прихід. Окрім того подумав, що вдова могла попросити когось із знайомих піднятися
й постукати до нього в двері, вдаючи із себе його ж таки. Кулаківського, і він зміркував, що дурний був, коли так гостро розсварився з удовою. Зрештою, свого часу він звер- нув був увагу на її миловидне лице, але зійтися з нею ближ- че й не подумав, адже та мала троє дітей, а вчитель фізики завжди визначався тверезою обачливістю і остерігався, як то кажуть "влипнути". Вдова також помітила оцю байду- жість сусіда, а коли він висварив її за дим, що підіймався до його дверей, між ними зовсім зникла симпатія. Ці думки були настільки розсудливі, що майже заспокоїли Кулаків- ського. Водночас він весь час нервово очікував, чи не по- чуються вдруге загадкові кроки — єдина ланка, якої він не міг пристосувати до своєї точно вибудуваної логічної схе- ми — можливо, те йому й справді причулося. Готуючись спати, погасив свічку, але в цю ж мить хтось знову важко заходив ніби по кімнаті. Кулаківському здалося, що той "хтось" присутній поруч і вже підходить до його ліжка. Він закоцюб і, безсилий поворухнутися, наслухав ті кроки, від- чуваючи, що в голові в нього все переплуталося, що серце шалено калатає, а ноги холонуть. У той момент почав го- лосно бити настінний годинник, і вибив він рівно двана- дцять. Але тільки замовк останній удар, як прогримів рап- том постріл, злякавши Кулаківського, аж він підскочив над ліжком. Скотившись на підлогу, він плазом поповз через кімнату. У вітальні помчав галопом на чотирьох до комір- чини, в якій уже прокинувся й сидів перелякано в ліжку при засвіченій свічці лакейчук. Побачивши пана у такій не зовсім звичній позі, він зойкнув вражено.
— Ти чув постріл? — спитав, все ще не зводячись із чо- тирьох, Кулаківський.— Що воно таке?
— Може, це нечиста сила? — спитав перелякано хло- пець.
Тільки тепер Кулаківський усвідомив, як стоїть перед ла- кеєм, і звівся, струшуючи з долонь порох.
— Іди ночувати до мене в спальню! — ніяково сказав він. Хлопець зліз із постелі, свічка в його руках тремтіла.
— Це старий будинок, пане! — сказав він із дрожем у го- лосі.— А в старих будинках завжди привиди водяться.
— Хіба привиди можуть стріляти з пістолета? — спитав учитель фізики.
— Та, мабуть, можуть, коли стріляли,— відповів хло- пець.— Нікого в квартирі, крім нас двох, нема.
— Ти не чув ніяких кроків?
— А були й кроки? — перелякано спитав хлопець.
— Були чи не були, а відповідай, коли питають!
— Я спав, пане,— простодушно сказав хлопець.— Мені Охоцькі теж щось таке казали...
— Що ж вони казали?
— Ходить щось і у них ночами. Це старий будинок, пане, а у старих будинках...
— А може, це нам хтось підстроює, га? Може, й ти з тими розбишаками заодно?
— Я? — перепитав хлопець і аж спинився. Його залите світлом обличчя стало таке тупо-здивоване і спантеличене, що Кулаківський знову відчув себе ніяково.
— Давай свічку й перетягни до мене свого матраца. Хлопець пішов, а Кулаківський почав нервово ходити по спальні. Щось у ньому ламалося, жах ціпив душу, і він від- чув, що його холодна розсудливість починає розпливатися і зникати. Пізнав раптом самоту, і це було таке гостре від- чуття, що аж задихнувся. Досі тішився в цих кімнатах спо- коєм та затишком, але тепер знав, що їх утрачено навіки. Дивне безсилля опанувало його, приреченість та розгубле- ність. "Ні,—подумав він,—треба все це якось пояснити!.."
Прийшов хлопець з матрацом, розклав на підлозі і вліг- ся. Незважаючи на свою забобонність, він заснув майже відразу, і Кулаківський нишком позаздрив на його залізні нерви. Сам же блукав кімнатою з пістолетом у руці. Хто зна, чого він чекав. Хотів оборонятися, а може, пустити кулю в те невідоме, що важилося супроти нього. Перевірив зброю, маючи надію, що та самочинно вистрелила, але бра- кувало тільки одного набою. Тоді він сів і просидів до ран- ку, намагаючись ув'язати в одне всі факти і шукаючи між ними логічного зв'язку, його думки знову верталися до вдови Охоцької — під ранок зумів себе переконати, що це таки її штучки. Нічого неприродного й загадкового тієї ночі вже не відбулося; зрештою, мені треба було спочити перед заняттями в гімназії. Скажу принагідне, що, на жаль, моя тінь не могла витворювати конкретних шумів. Тінь є тінь, вона може слухати, але не говорити, так само не може ту- пати ногами чи стріляти — доводилося те робити самому. Не важко прочитати людські думки і збагнути чиюсь емо- ційну систему, але це також безшумний акт. Поки що один тільки Берген відчув біля себе мою присутність, але, хто я такий, не впізнав. А може, просто мав звичку балакати з собою, через це постійно-уявляв біля себе співрозмов- ника, як це чинить чимало самотніх людей: втілитись у та- кого уявного співрозмовника мені за іграшку — це здат- ність більш психологічна, ніж фантастична. В історії з Ку- лаківським я мусив діяти реально. Я вже повідомляв, що за
глухою стіною спальні Кулаківського було порожнє примі- щення, я й ходив по ньому, одновимірно гупаючи чобітьми якраз за тією стіною, біля якої стояло ліжко учителя фізики. Окрім того, кімната Кулаківського з'єднувалася з порож- німи спільним димарем, луна від кроків відбивалася там і проникала до квартири Кулаківського. Стріляв я із влас- ного пістолета в димарний отвір, через що учителю фізики здалося, що я вистрілив просто в його спальні.
Я йшов тієї ночі додому задоволений. Розгорнув над го- ловою парасоля, бо сіявся нудний, навдокучливий дощ,— вряди-годи в мені вибухав сміх. Водночас було трохи й жаль нещасного самоблудця, його поламаного затишку й по- нівеченої впевненості в собі. Не стало в нього ні того, ні Дру- гого, і це негаразд, бо винуватий у цьому був таки я. Учи- нив таке із самооборони, бо вирішив, що нам годі існувати поруч. Але вдаюся я до такого тільки у виняткових ситуа- ціях: не хочу брати активної участі у житті.
Дощ шелестів у листі, що лежало в мене під ногами: за цю ніч опало його багато. Я вже не сміявся, бо відчув гли- боку втому, хотілося мені якнайшвидше добратися до по- стелі й заснути: свого спокою та самовпевнення втрачати не хотів. Рот мені почало корчити від частих позіхів, і я йшов, час від часу роздираючи його. Сухо стукотіли об на- тягнену тканину парасоля краплі, плескало в ногах, а об- личчя поступово вкривалося холодною вільгою.
Я відчинив двері квартири і пізнав солодке задоволення, яке навідує мандрівця, коли той повертається додому.
Заснув відразу і без снів, хоч, може, й непокоїло мій мо- зок відбиття того, що відбувалося за кілька вулиць від мене:
ходив там по кімнаті з пістолетом у руці розтривожений чоловік, котрий не вірив у надприродне і щосили намагав- ся зберегти свою невіру. Пручався, щоб не впустити у себе боязкого, забобонного, темного й безпомічного, і не відав, що воно в ньому вже поселилося. Зрештою воно й не висе- лялося з нього ніколи, а тихо спало, вколисане залізною ло- гікою реальних умовиводів, таких простих, ясних і заспо- кійливо-елементарних, коли життя бачиться як вислід кіль- кох твердо засвоєних законів. Вірив: ніщо не порушить тієї малої ясності, але темне і сліпе, боязке й непевне раптом розплющило очі й дряпонуло йому душу кігтистою лапкою. Це не був страх малий, особистий, це був страх, виплеканий тисячами поколінь його предків. Через це так легко я зміг порушити чітко засвоєне раціо вчителя фізики і зруйнувати його добрий елементарний світ. Надаремно стискає його рука пістолет, надаремно гостро й чіпко лапає темряву кут-
ків його око, надаремно тулиться він до світлого кола, що його утворила свічка,—справжнього затишку, якого досяг завдяки розуму та волі, у цій ночі, вже не повернути. Я спав, відчуваючи контури тієї картини, і мені вже не було жаль Кулаківського, бо що це таке — жаль? Я можу бачити і фіксувати, збирати факт до факту, ліпити смальту до смальти — картину творить життя, а я його підвладне око, як і всі у цьому світі. Здається, я більше не піду в той дім. Досить з мене, що я покотив камінець, він зробить своє діло сам; зачепить, як це буває в горах, одного, й другого, й третього камінця, і вони покотяться, збиваючи гуркітливу лаву, яка заспокоїться тільки тоді, коли не буде куди коти- тися. Дам надію й Кулаківському: коли така сильна його воля та розум, хай відбудує свою самовпевненість — мені до того діла нема. Хай знову тримає на обличчі вдоволено- зверхній вираз, хай впевнено зводить голову і чітко карбує крок. Я тільки ледь-ледь випробував його душу, торкнувся легенько нігтем надчутливої матерії, як торкають ріжки сли- мака. Слимак відразу ж ховається в хатку і боязко зату- ляється від світу, але пригріє сонце, і він знову висуває цікаву голівку й чутливі ріжки — той, що торкав його, дав- но пішов. Я також пішов, але знаю, що історії цій не кінець, мушу її додивитися. Тому й тримаю в уяві відбиток облич- чя Кулаківського. Воно зморене, посіріле, з широко розплю- щеними очима, адже цієї ночі він так і не зміг заснути, спо- діваючись на мудрий ранок: день завжди розсіває те, що в нас породжує ніч. День і ніч недаремно змінюються так правильно на цій землі: вони—щось взаємозалежне і вза- ємозаперечне водночас. Годі давати перевагу чомусь одному, саме від цієї залежності й твориться життя. День виростає з ночі, як дерево із землі, він ховає у ній своє коріння і п'є сокровенні соки. Ті два начала входять у єство людське, бо й воно наче ясне дерево, коріння якого в темному та не- збагненному, і так буде до кінця світобудови...
Ці думки прийшли до мене, коли я лежав у напівмарев- ному стані, а може, приніс їх мені сон, адже він певною мірою відповідав стану мого духу. Прокинувшись, я чітко його пам'ятав і трохи подивувався з того не без самоіронії. Звісна річ, до Кулаківського я пішов, незважаючи на попе- редні застереження, і наступної ночі, і ще разів кілька — людина не втрачає упевненість так просто. Я повторював усе з твердою послідовністю, змінюючи тільки час своєї появи. Нерви Кулаківського почали здавати. Як тільки чу- лись у його кімнаті кроки, він зривався з ліжка і стріляв раніше, ніж це робив я. Переляканий хлопець прибігав
і бачив свого пана освітленим полум'ям свічки (тепер він купував собі так багато свічок, що дивував лавочника), в нічній сорочці й ковпаку, з пістолетом, з якого ще сочився димок, з розпаленими й переляканими очима.
— Що з вами, пане? — кричав незмінне лакейчук, дзво- нячи зубами.
— Хіба не бачиш,— тоном Дон-Кіхота відповідав Кула- ківськнй.— Випробовую пістолета.
— Серед ночі? — дивувався хлопець, на що Кулаківський вибалушував очі й кричав, як той сміє вказувати своєму панові, коли випробовувати пістолет, і з лайкою відсилав спати.
Хлопець більше лякався господаря, ніж привидів, і пере- страшено задкував, гадаючи, що його пан тратить на умі, і побоюючись, щоб той не бахнув спересердя і в нього. До гімназії цей педантичний чоловік почав запізнюватися, діти миттю відчули зміну й підіймали на його уроках такий рейвах, аж мусив втручатися інспектор, а одного разу, про- сто серед уроку, Кулаківський заснув. Учні тоді викрали в нього журнал і всі коли повиправляли на четвірки, чого вчитель фізики, звичайно, не помітив. Він ходив тепер тро- хи похитуючись, а очі його зробилися червоні. Я готовий був припинити наші нічні ігри, але сподівався малого: Кула- ківський мав розповісти про те, що в нього відбувається, комусь із приятелів.
Він розповів про все полковнику Дупанову-Ростовському, і той, вислухавши хаотичну й нервову оповідь свого парт- нера по картах, довго реготав, трусячи круглим че- ревцем.
— Це ж вас хтось розігрує, мій любий!—сказав пере- сміявшись.— Чи маєте ворогів?
Кулаківський розповів про вдову і про свої напружені з нею стосунки. Останнім часом він навіть став люб'язний з нею, а за нічний заколот перепросив. Вдова загадково всміхнулася і защебетала: вона і в гадці не мала, що Кула- ківський лякав злодіїв, їй здавалося, злодіям ні в нього, ні в неї поживитися нічим.
— Після того, коли з нею отак побалакав,— розповів учитель фізики,— я почув не тільки кроки й постріл, але й регіт. Реготало при тому так страшно, наче хтось прикла- дав до рота рупора.
— Го-го! — весело заходив по кімнаті полковник Дупа- нов-Ростовський. Він задоволене похрускував пальцями, і на його обличчі цвіла усмішка.
— Гадаєте, це її рук робота? — спитав Кулаківський.
— Не гадаю, а впевнений,— відповів бадьоро полков- ник.— Диявол і жінка — це брат і сестра.
— Значить—це був все-таки диявол?—спитав Кула- ківський.
— Ну, ви вже зовсім здичавіли,— засміявся полковник.— Це диявол, якому можна спустити штани і добре його випа- рити. Гадаю, взвод солдатів із цим справиться. Хочете, я у вас переночую?
— Зробите мені ласку,— видихнув Кулаківський. Полковник прийшов до вчителя фізики о десятій. Вони випили пляшку і перекинулись у карти.
— Ловку історію ви мені оповіли,— сказав полковник, роздягаючись.— Наше життя таке бідне на події, що я за- любки повоюю з духами...
— О, не накликайте біди! — понуро сказав Кулаківський;
випивши, він завжди відчував меланхолію.
Полковнику вчитель фізики відступив своє ліжко, сам же наказав постелити собі на дивані. Вони лягли, і тільки вог- ник лампади тьмяно блимотів у темряві.
— Я ніколи не вірив ні в нечисту силу, ні в духів,— за- говорив Кулаківський, натягуючи ковдру до підборіддя.— Все, що е, думав я,— це є. Але тут таке твориться, ви зараз переконаєтеся...
— Буду щасливий,— сказав полковник, підбиваючи під щоку подушку.
Він заснув відразу, захропівши так голосно, що цим зву- ком переповнив весь дім. Кулаківський крутився на своєму дивані, і в нього не було сну ані в однім оці. Зрештою, по- чулися кроки, Кулаківський прислухався, а тоді кинувся до полковника, затрусивши його за плече.
— Ви чуєте, полковнику?—зашепотів він голосно.—Хо- дить!
Хропіння обірвалося.
— Хто тут? — схопився полковник, а побачивши біля себе білу постать, з розмаху вгатив їй у підборіддя. Кула- ківський змахнув руками й гримнувся об підлогу.
— Це я, я!—загорлав він.—Воно вже почало ходити!
— А, це ви, звиняйте!—по-діловому озвався полков- ник.— Бачите, в мене солдатська реакція. То що ваші духи?
Кулаківський сидів на підлозі і плакав. Від удару він при- кусив собі язика і тепер мусив солоно плюватися.
— Вже ходять! — сказав понуро.
— Але де?—спитав трохи роздратовано полковник.— Я нічого не чую.
У домі й справді стояла моторошна тиша. Полковник знову вмостився в ліжку і підбив під щоку подушку.
— Ви, Миколо Івановичу, хворий,— сказав він спокій- но.—Я забув вас попередити: коли мене будите, тягніть за ногу. Інакше можу вдарити.
Кулаківський важко звівся з підлоги, посовав щелепою, перевіряючи, чи добре вона рухається. Полковник хропів знову. Кулаківський сів на диван й опустив лице в долоні. В цей час знову почулися зовсім чіткі в нічній тиші кроки.
— Згинь, пропади, прояво! — гукнув Кулаківськнй хрип- ко.— Згинь з лиця землі і не мороч людських душ. Я вірю, що ти є, навіть, коли ти не такий, як тебе малюють. Коли ти просто збитошник — ти все одно диявол, бо не можна так мучити людину. Чуєш, ти?! —крикнув він пронизливо.
— Га? Що таке?—підскочив полковник.—Ви тягли мене за ногу?
— Спіть, спіть, пане полковнику,— заспокоїв його Кула- ківський.—Здається, це тільки я чую.
Кроки чітко дудніли в мертвій застиглій тиглі дому. Пол- ковник сів у ліжку, широко розкривши рота.
— Е, ні, Миколо Івановичу,— мовив він.— Тепер і я доб- ре чую. І знаєте, той збитошник має велику ногу. Чоботи його на підковах, і він не старий.
— Звідки ви все це взяли, пане полковнику?
— Я все життя слухаю, як марширують солдати. І знає- те що: цей ваш дух ніколи солдатом не був. То цивільний чоловік, бо він ходить, як останній недотепа...
Від цих слів я відчув, що кров прилила мені до щік. Я зу- пинився. Все, що сказав полковник, було правда. Здається, я тут переграв. Треба було, щоб полковник так і не почув моїх кроків, хай би вважав все хворим витвором уяви Кула- ківського. Мені захотілося вихопити пістолет і гримнути просто в димар, але я знав, що старого солдата це не зля- кає, більше того, він безпомильно визначить, з якої марки зброї стріляли. Я вже передчував, які думки снуються в його голові: завтра він приведе сюди солдатів і почне полюван- ня. Звісно, нічого він і нікого не піймає, але і нічим не допо- може своєму приятелю: той уже був переможений.
— Лягайте і спокійно спіть,— сказав полковник.— Завт- ра цей дух лежатиме під різками. Це чорт, який не має хвоста...
Кулаківський зітхнув. Він ліг на канапу і скрутився буб- ликом.
— Ви що, не вірите мені? — спитав здивовано полков- ник.
— Вам я вірю,— обізвався Кулаківський.— Значно важче повірити собі самому.
— Не дурійте, Миколо Івановичу,— собі вірити чи не вірити немає ніякої потреби.
Кулаківський засопів, удаючи, що спить. Полковник зі смаком позіхнув.
— Пістолета ви мені віддайте,— сказав він.— Пістолет у цій справі ні до чого.
"Йди геть, дияволе,— думав Кулаківський, лежачи з за- плющеними очима.— Йди геть і згинь!"
— Знаєте, що я думаю? — мовив уголос.— Коли то про- сто збитошник — це все одно диявол, бо не може звичайна людина так мучити іншу...
Але полковник уже спав. З присвистом, прихропом, з прицмаком, повітря з силою виривалося з його густо зарос- лого волоссям носа, від чого кожна волосина бриніла, як сталева. Повітря виривалось і з рота — був той рот, як пол- кова сурма, що трубила цілому полку збір. Сам полковник виїжджав на білому коні свого сну, одна рука його впира- лась у бік, а друга трималася за повіддя. Гриміли барабани, два ряди солдат вилаштувалися шеренгами, а між них тягли оголене й закривавлене тіло... Я знав, що полковник у та- кий спосіб уявляє мене, недаремно на його сонних вустах зацвітає така холодно-зневажлива усмішка, він упевнений і немилостивий, бо зумів узяти наді мною гору. Він знає, що та нещасна жертва, яка повертає на всі боки скривлене обличчя й молить її пожаліти,— тільки нікчемний шматок м'яса. Він вірив, що всі і все у цьому світі — стерво, що барабани витворюють найліпшу музику, бо вони б'ють по шкірі, яка теж колись обтягувала живу плоть. Був він гар- ний, цей полковник, чи, може, гарним бачив себе уві сні:
білі зуби його блищали під сонцем, а очі лили холодну крицю. Мені стало жаль його голої самовпевненості, але я не відчував до нього співчуття. Я знав, що справжнє стер- во — не той розтовчений на м'ясо винуватець, що його же- нуть крізь стрій і честять шпіцрутенами, а він сам, бо е дивна закономірність у світі: людина часто є зматеріалізо- ваною часткою власних облуд. Можливо, ця істина стосує- ться й мене, але це нічого не змінює. Бо я записую в цю "Чорну книгу" не лише історії інших людей, це, окрім усьо- го, й моя власна історія з тією тільки різницею, що інші тут судяться, а я присутній. Мене вразило в цій історії інше:
Кулаківський уже не відчуває гумору своєї ситуації. Лю- дина, в якій посіяно сумнів,— ось що найцікавіше! Людина, в якій посіяно сумнів, стає часткою світового болю, вона
смутна, а смутний не сяде на білого коня свого сну й не сшкірить білі зуби, як герой чи переможець. Він бере па- лицю в руки, заплющує очі й починає вимацувати собі шлях.
Я починав бридитися цією грою, бо в ній змінювався не тільки Кулаківський, але і я сам. Я не повинен піддаватися спокусі, бо не моє діло поліпшувати світ чи йому співчу- вати. Зрештою, коли б це сталося, я відчув би, що в мені починає народжуватися нове "я", яке вступить у змагання з першим, тобто перестану бути цілісною натурою. Але я хо- тів жити. Гостро, скажено хотів жити, а для цього треба зробитися холодним і поміркованим. Лихий світ, а не я, я ж тільки безсторонній його літописець.
Таке крутилося мені в голові, коли повертався я порож- німи житомирськими вулицями додому. Десь віддалік цоко- тів копитами кінь і торохтів віз — хтось їхав, незважаючи на ніч. Осіннє небо було покрите баранчастими хмарками, крізь які проглядали зорі, місяць з'являвся, обливаючи все мертвим світлом, а тоді пропадав, перебиваючись крізь хма- ру: напливала на місто тінь. Оце поморгування нічного сві- тила дало мені сколошканий настрій, кроки мої звучали на хіднику надто лунко, і їх не глушило листя, яке покривало кам'яні плити. Йти мені було недалеко, але я раптом відчув, що мене хтось у пій ночі чатує. Миттю насторожився, і не- даремно— з підворітні виступила важка, кострубата постать і дихнула густою хвилею горілчаного перегару. В цей час виплив з-за хмари місяць, і я побачив заросле щетиною ши- роке обличчя, грубий ніс і кошлаті брови.
— Дай тютюнцю! — сказав хрипкий бас, а я миттю зме- тикував, до чого тут йдеться, ноги мої самі рвонулися з-під мене, і я помчав, дзвінко цокотячи підкованими чобітьми.
— Ах ти, зараза! — ревнув бас, і за мною загупало й застугоніло — злодюга мене наздоганяв.
Я біг легко і стрімко, майже не торкаючись хідника, роз- туливши рота і вирячивши очі; напасник увіч за мною не встигав. Повторювалося те, що пережив я у Києві на Хре- стах, серце моє перелякано лопотіло, я різко завернув за ріг і з розмаху налетів на якогось чоловіка, що стояв, роз- ставивши руки і бажаючи зловити мене, як зайця. Ми поко- тилися з цим другим напасником по землі, і в мене ввіп'я- лися цупкі руки.
— От і піймався, півнику! — захрипів мій супротивник, насідаючи на мене. Я чув, що добігає до нас перший напас- ник, і рвонувся з такою силою, що тягар з мене скотився. Я метнувся навтьоки, але мій противенець устиг схопити
мене за ногу. Я розвернувся і вгатив носком чобота просі о в обличчя злодюги. Той зойкнув і відпустив мого чобота, а я чимдуж поцокотів вулицею. Перед тим, як звернути за ріг, я побачив, що перший напасник спинився біля дру- гого — той продовжував лежати на землі. Боячись і тут за- сідки, я перебіг вулицею, але мене ніхто вже не чатував, і я помчався, як вітер, до своєї квартири — звідси до неї було рукою подати. Напасники мене не переслідували, і я пішов, віддихуючись, бо дістав ядуху і мусив якийсь час безпоміч- но хапати ротом повітря. Груди мої стали вузькі від розши реного й перестрашеного серця — колотилося воно, як пташ- ка у клітці, і боляче товкло собі боки. Я поспішно відчинив двері, хоч руки мені тремтіли, а коли накинув защіпку з того боку, почув, що по вулиці знову біжать.
— Що, випустили?—почувся за вікном незнайомий го- лос.
— Наче крізь землю запався,— відказав бас.
— А де Іван? — спитав незнайомий голос.
— Він там без пам'яті валяється. Той падлюка йому нос- ком у морду загатив...
Я стояв за дверима, тремтячи всім тілом, і слухав, як віддаляються від мого дому важкі кроки. Нервовий сміх почав лоскотати мені горло, і я тоненько хихикнув. Зайшов у кімнату і, не запалюючи світла (місячне сяйво розлива- лося по кімнатах і загасало, і я потрапляв, як у хвилі, із світла у тьму), почав скидати із себе одежу. Вряди-годи виривався з мене тонкий смішець, і я судомно трусився. Черпнув квартою води і задзвонив зубами об бляшаний крайчик. Воду пив глитаючи, горло було наче дерев'яне. Після того ліг у ліжко, замотавсь у ковдру, лишивши від- слоненим тільки ніс. Хотілося мені затишку й тепла, бо надто багато розтратив сьогодні енергії. Не по мені такі витрати, тож перш ніж пірнути в солодкий сон, я міцно заклявся жити розважливіше і без таких непотрібних мені пригод...
Наступного дня почалася військова операція по ліквіда- ції духів та привидів, якою керував безпосередньо пан пол- ковник Дупанов-Ростовський. Для цього було виділено два- дцять чотири солдати в повній амуніції. Вони промарширу- вали без барабанів та стягів, але в повному бойовому по- рядку через місто рівно о десятій годині вечора. Ясна річ, що збирали на себе безліч очей, та й не могли інакше, бо струсили своїм одновимірним кроком не одну вулицю — від тупоту солдатських чобіт у будинках, повз які проходили,
подзенькувало скло. В такому порядку вони підійшли до старого дерев'яного дому, в якому мешкав Кулаківський, і під голосну команду фельдфебеля розійшлися по чітко ви- значених полковником місцях. Двоє розташувалося на за- лізних сходах, один став в передухідді біля дверей учителя фізики, двоє було поставлено внизу, біля вхідних дверей, в їхній обов'язок входило також стежити за дверима вдови і вчителя латини Міхневича. Четверо полізли на горище, а що горище виявилося просторе, туди послано було поміч ще з чотирьох солдатів. Решта оточила правильним колом (з чітко визначеною дистанцією пост від поста) цілий буди- нок. Сам полковник приїхав на коні й особисто перевірив сторожу, полізши навіть на горище. Звідти він виліз за- курений і змушений був чхнути рівно стільки разів, скільки солдатів сторожувало сьогодні будинок, солдатам же на го- рищі чхати було суворо заборонено під страхом покарання шпіцрутенами. Тому солдати використали момент, щоб ви- чхатися саме тоді, коли чхав полковник. Потому солдати, боячись зворушити куряву, позастигали на горищі, як му- мії. Зміни караулу не передбачалося, солдати перед цим спали цілий день, бо зміна караулу з її урочистим церемо- ніалом законно викликала б немалу й зайву при такій делі- катній ситуації метушню. На люб'язне запрошення Кулаків- ського погостювати в нього, полковник рішуче відмовився, покладаючись на тверде правило, що там, де не спить началь- ник, не спатимуть і солдати. Він тільки прийняв пропозицію вмитися, бо його обличчя після горища стало підозріло сму- гасте, а на форменому кашкеті загніздилося кілька павуків, яких полковник безпечно заніс у квартиру Кулаківського, наче провіщаючи, що ця квартира має спорожніти.
Солдати простояли в караулі цілу ніч, пости перевіряв фельдфебель, а на ранок прискакав сам полковник. Фельд- фебель доповів йому, що за ніч ніяких подій не відбулося, а ворожих вилазок помічено не було. Полковник криво всміхнувся на це повідомлення, остаточно переконавшись, що страшили Кулаківського не духи, а люди. Ясна річ, вони не могли не помітити солдатів, які прийшли сюди з таким парадом, та й пильні караули їх до будинку не допустили б. Полковник дав розпорядження тримати солдатів біля бу- динку цілий тиждень, а сам уже сюди більше не навідував- ся, мав більше задоволення при картах, в які різався що- вечора. Кулаківський на ті вечори вже не ходив, але пол- ковник швидко знайшов йому заміну. Був це той-таки Адольф Карлович Берген, який привів у захват товариство досить промовистим фокусом: добре випивши, в'н трощив
лобом горіхи, і не знайшлося жодного, що ного лоб не роз- бив би. Це викликало в компанії немалий ентузіазм, а Адольф Карлович уперше зажив собі більш -менш твердого авторитету.
Кулаківський же після того, як було знято караул, від- чув до своєї квартири обридження. Остогид йому й самий Житомир, і він, з'їздивши в Київ і заплативши відповідну суму правителю канцелярії учбового округу, перевівся у Ка- м'янець-Подільський. Квартира, в якій він жив, належала гімназії і здавалася безкоштовно, і я подав директорові про- хання, щоб її відрядили мені, оскільки наймати квартиру в місті мені не по кишені.
— А ви не боїтеся духів? — спитав директор, криво усмі- хаючись.
Я чемно відказав, що нічим не відрізняюся від інших, але коли є змога зекономити сто двадцять карбованців у рік, то тут не зупинишся ні перед якими страхами.
— Значить, страхи коштуватимуть вам сто двадцять кар- бованців у рік? — не без іронії спитав директор.
— Точно так,— підтвердив я, удаючи, що не маю почут- тя гумору.
Цікава ще одна деталь у цій історії. Коли Кулаківський, спакувавши чемодани, виїжджав зі своєї квартири, маючи намір покинути місто, його вийшла провести разом із трьо- ма своїми дітьми вдова Охоцька. На превелике моє здиву- вання, вона заплакала, а 'її діти довго махали вслід від'їж- джаючому екіпажу — випадало, наче проводжали вони ко- гось рідного. На ще більший мій подив, Кулаківський кіль- ка разів визирав з екіпажа й махав провожатим так само розчулено, як і вони йому. Можна було б подумати, що між ними були стосунки складніші, ніж я тут описав, але це була б неправда. Вдова з дітьми щиро раділи, що збулися неприємного сусіда, а Кулаківський радів, що всі оті страхи, які пережив, більше його не турбуватимуть. До речі, він устиг дізнатися, що я клопочуся про ту квартиру і небла- зенно з того втішився, обійнявши мене на прощання й опо- вівши про численні вигоди, які та квартира мала. Я щиро подякував за таку люб'язність, і ми розлучилися майже приятелями.
|