Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



РОЗДІЛ Х. Я переїхав у квартиру Кулаківського відразу по смерті Траутфеттера, Ленсаль супроти того не заперечував




Читайте также:
  1. Нарахування пені, самостійно визначеної платником, обліковується у розділі "Нарахування сум пені" за відповідними кодами операцій.
  2. ОПИС ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ТА ЇХ КОРОТКИЙ ЗМІСТ
  3. Перелік тем (їх розділів та питань), що виносяться на
  4. Показники роботи підрозділу
  5. Розділ 1
  6. Розділ 1
  7. Розділ 1. Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності
  8. Розділ 1. Загальні відомості про відділ аспірантури і докторантури Кременчуцького національного університету імені Михайло Остроградського
  9. Розділ 1. Загальні відомості про Успенську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області
  10. Розділ 1. Іван Мазепа до гетьманства

Я переїхав у квартиру Кулаківського відразу по смерті
Траутфеттера, Ленсаль супроти того не заперечував. Меблю
я відкупив у колишнього учителя фізики за досить дешеву
ціну, була цілком ординарна. Кулаківський, кривлячи рота,
побажав мені затишного прожиття, і я вдав, що не збагнув
його гумору.

— Квартира така собі,— сказав я розважно,— але не по
кишені й наймати.

Я подивився при цьому на Кулаківського з наївною про-
стодушністю, і він трохи засоромився власної злостивості.

 

 

— Вибачте,— буркнув відвертаючись. Махнув рукою й
пішов з мого життя назавжди...

Я спустився вниз і постукав до вдови, розсвітивши на об-
личчі чемну і навіть грайливу усмішку. З Охоцькою я швид-
ко домовився. За стіл з чаєм і за дрова я мав платити двісті
пятдесят карбованців у рік. Вона люб'язно порадила мені
пралю, яка, окрім прання, за помірну ціну згоджувалася ро-
бити в мене легке прибирання — своїм улаштуванням у сві-
ті я міг бути цілком задоволений. Третій жив у нашому до-
мі учитель латинської мови Міхневич, так само парубок,
який, на відміну від мене, відмовлявся столуватися в Охоць-
кої. Вдова через те на нього дулася, і я зрозумів, що й Ку-
лаківського вона не любила також за це саме.

Була вона молода й гарна з виду і знала часи значно ліп-
ші, через що мені було приємно спускатися до неї на снідан-
ки й приходити на обіди. За час мого гостювання вона до-
брозичливо торохтіла місцеві новини, а я завжди цікавий
послухати,— стала таким чином для мене додатковим дже-
релом інформації. При цьому була не проти пограти очима,
на що я відповідав хоч і стримано, але не байдуже — ця гра
робила мій акт приймання їжі інтимнішим. Її сини мене по-
боювалися і часто тікали з хати, коли я з'явився в них, і ми
могли вільно бесідувати, виявляючи одне до одного при-
стойно перебільшені знаки уваги, що мене цілком влашто-
вувало. Здобувши такі умови, я почав потроху гладшати,
що не проминуло очей моїх співслужбовців і щодо мене по-
чали розпускати не зовсім скромні чутки. Це трохи занепо-
коїло мене, бо кидало тінь на мою безпорочну репутацію.
З іншого боку, це було й на руку. Люди не терплять, коли
поруч хтось живе непохибно й безгрішно, отож чутки про
мою близькість з удовою дорівнювали мене до всіх грішних
і частково сприяли тому, що я міг безборонне уникати учи-
тельського товариства — всі тепер уважали, що я чиню це
не через гординю, а з міркувань амурної зайнятості, що вва-
жалося причиною достатньою. Але невдовзі саме через те
новий директор Ковнірчук викликав мене до себе в кабінет
і суворо наказав припинити аморальне життя. Я щиродушно
розказав йому правду, але він подивився на мене не без
підозри.



— Нема диму без вогню,— сказав він.

— Тоді скажіть, в який спосіб уникнути пересудів? —
наївно спитав я.

Ковнірчук подивився на мене трохи спантеличено.

— Найкращий спосіб уникнути пересудів, не грішити,—
сказав він категорично.

 

 

На те я перехрестився й заклявся господом-богом, що
в'явив правду, виявивши готовність поклястися й на єван-
гелії.

Ковнірчук подивився милостивіше.

— Перестаньте в неї столуватися,— сказав він після роз-
думу.

— Але чим я поясню таку відмову?—спитав я.—Для неї
це видимий спосіб зводити кінці з кінцями, а мені столува-
тись у неї зручно.

— Хай вам носять обід на квартиру,— холодно відповів
директор і відвернувся.

Я відчув задоволення, бо директор ставав мимовільним
моїм спільником. Не зле було б мені поцікавитися й тим,
хто розпускав оці чутки і кого я, на превеликий свій подив,
ще не знав. Я чемно подякував директору за науку і сказав,
що Кулаківський залишив мені у спадок давньої роботи іко-
ну, яку я можу залюбки віддарувати панові директору, зна-
ючи його любов до таких святих реліквій. Ковнірчук радіс-
но розсвітився усмішкою і подивився на мене по-дружньому.



— Я у вас її відкуплю,— швидко сказав він.

— Але помилуйте! — вигукнув я.— Чи можу я продава-
ти річ, яку не купував?

— Може, воно й так,— мовив директор і знову відвернув-
ся від мене, після чого я захотів щезнути йому з очей, як
це умів робити. Але я не встиг покинути кабінет, як Ков-
нірчук різко повернувся до мене.

— А скільки, ви сказали, в тої вдовиці дітей?

— Троє, як соколів,— відказав я.

— Хм, хм,— заходив директор по кабінеті.— І вона гар-
ненька з виду?

— Як на моє око,— сказав я.

— Хто був її чоловік?

— Один із чиновників губернської канцелярії, може, чули
про такого — Охоцький?

— А-а,— протяг директор, і його очі блиснули, цю істо-
рію він знав...

Цей самий Охоцький був свого часу правою рукою пра-
вителя канцелярії Миколи Платоновича Біляшівського, йо-
го справу зафіксовано в мене серед осіб, що заслуговують
на увагу. Син священика, він почав службу в губернській
канцелярії писарем, дістаючи копійчану платню. Але умів
крутитись у цьому світі і скоро став незамінимий в опера-
ціях, що їх проводив Микола Платонович. У голові тримав
усі закони Російської імперії, а завдяки своїй надзвичайній
пам'яті достеменно знав ще й історії всіх важливих справ у

Губернії, а також біографії всіх поміщиків та чиновників Не
без його допомоги Микола Платонович склав свій капітал
і мав змогу їздити в досить пишному екіпажі. Самому ж
Охоцькому хоч і перепадало, але значно менше. Він оженив-
ся на потомственій дворянці, яка, окрім дворянського зван-
ня, не мала за душею нічого, бо батечко Охоцької зумів так
вдало управитись зі своїм маєтком, що від нього дітям не
лишилося ані ложки, і саме в такої потомственої дворянки я
мав щастя столуватися. Після відставки Біляшівського зму-
шений був покинути службу й Охоцький, але у змаганні
колишнього правителя канцелярії з генерал-губернатором
участі не брав. Він пустився берега і, слідуючи прикладу
свого, доброї пам'яті, тестя, дуже швидко спустив з допомо-
гою карт та горілочки всі свої не такі й великі заощадження.
Отямився лише тоді, коли його перестали приймати у ком-
паніях, в яких прогайнував свої гроші, а господар квартири,
яку наймав, пригрозив викинути його з жінкою та дітьми
на вулицю. Тоді Охоцький згадав Миколу Платоновича
Біляшівського і вперше за довгий час вирішив його від-
відати.



— Гаразд,— сказав Біляшівський,— я спробую влашту-
вати вас на службу.

Охоцький після того став завідувати судовим архівом,
але після першої платні пропав. Він пропадав доти, доки
були в нього гроші, а коли їх не стало, впав у меланхолію.
Знову прийшов до Миколи Платоновича і звістив йому, що
його мучать привиддя, що всі ті люди, яких йому доводи-
лося дурити разом із Миколою Платоновичем, приходять
до нього ночами й грозяться вчинити розправу. Так само
нещадно гризе його жінка, а господар квартири знову по-
грожує виставити його на вулицю. Стояв перед Біляшівсь-
ким, брудний і неголений, в обірваній та виваляній у болоті
одежі, і плакав. Микола Платонович і цього разу виявив до
нього співчуття. Він посадив Охоцького в крісло і, ходячи
по кабінету, почав шпетити колишнього свого підлеглого.
Говорив про те, що треба взяти себе в руки і що грішить у
цьому світі кожен, але всі мають надію спастися, бо можуть
щиро покаятися, а коли, покаявшись, вестимуть себе належ-
но, їм простяться всі гріхи, а совість, відповідно, омиється.
Охоцький перестав плакати і слухав свого колишнього пат-
рона з підвищеним інтересом.

— А на які кошти живе зараз ваша родина? — спитав
гостро Біляшівський.

Охоцький здивувався: останнім часом він про це не ду-
мав.

 

 

— Тепер уявіть таке,— продовжив Біляшівський.— Ви—
це я, а я — це ви. Я приходжу до вас з проханням допомог-
ти, але ви знаєте, що я не втримаю ні позичених грошей, ні
службового місця, яке ви мені вистарали б. Що б ви
вчинили?

Охоцький довго мовчав. Він сидів, стуливши повіки, й
німо похитував головою.

— Я не хочу настирливо вимагати у вас відповіді,— ска-
зав Микола Платонович.— Подумайте й приходьте до мене
знову. Даю вам слово, що вчиню за вашою волею. Ви чес-
на людина, і я переконаний, що чесно й по совісті все вирі-
шите. А ще підіть додому і гляньте на себе в дзеркало.

Охоцький кивнув і, похитуючись, пішов геть. Він утра-
пив додому саме під той час, коли не було там ні дружини,
ні дітей, і таки подививсь у дзеркало. На нього глянула
почвара: неголена, з запухлими очима і з синяками по всьо-
му обличчю. Волосся було сплутане й розколошкане, і диви-
лася та почвара несамовито. Охоцький ретельно вмився, за-
ліпив синяки папером .і, розвівши мило, почав голитися. Він
виголився старанно й чисто, зачесав волосся, скинув із себе
пошматовану й брудну одежу й одяг чисту. Після того знову
взяв бритву, наточив й об шкіряний пас, а 'відтак спокійно
перерізав собі горло.

Саме в цей час повернулася з прогулянки жінка з дітьми,
вона наробила ґвалту і вчасно доставила чоловіка до лікаря.
Він зашив Охоцькому горло, але той так і не оклигав. Став
безвольний і байдужий, нікого не впізнавав, навіть Миколу
Платоновича, який весь час підтримував його родину і все
намагався з Охоцьким побалакати. Але той говорити не міг,
а коли Микола Платонович написав йому кілька запитань,
він подивився на папір і лишився незворушний. Через три
місяці після цієї пригоди він помер, а Микола Платонович,
у йому відомий спосіб, вистарав для вдови Охоцького гімна-
зійну квартиру, хоч ні сама вдова, ні її чоловік до гімназії
ніякого відношення не мали. Біляшівський викликався й да-
лі допомагати Охоцькій, але, бажаючи бути вільною в своїх
діях, вдова рішуче від того відмовилася: відчувала досить
сили, щоб змагатися з життям самотужки.

— Бути комусь зобов'язаною — це щось страшне! — ска-
зала вона мені в час одного з обідів.— Я не така вже й без-
помічна.

Після того Микола Платонович відвідував її лише зрідка,
але вона завжди зустрічала його холодно, і він, зрештою,
перестав приходити. Останнім його благодійним актом цій|
родині був пам'ятник на могилі Охотцького на православ-

 

 

ному цвинтарі. Цей пам'ятник за житомирською традицією
зображав дуба з обламаним гіллям — очевидно, Микола
Платонович у свій спосіб відчував перед Охоцьким вину...

Я вийшов з директорового кабінету і зіштовхнувся з учи-
телем латинської мови Міхневичем. Той якось криво всміх-
нувся, зирнувши на мене, і поспішив відійти, зовсім, як той
кіт, котрий знає, чиє сало з'їв. Я відповів йому такою ж
усмішкою, а що він не міг того побачити, відбив її на його
плечах. Досі я вважав цього чоловіка ординарним, з тих
численних сірячків, за якими немає жодної історії, але тепер
мусив придивитися до нього пильніше. Він ішов переді мною
по коридору, вкрадливо ступаючи на носки, і саме ця його
хода мене зацікавила — все тіло його похилилося вперед,
начебто він принюхувався до чогось тільки собі відомого.
Мені прийшла до голови дивна думка: а що, коли переді
мною моє власне подобенство, тобто той, котрий хоче тільки
вдавати із себе отакого сірячка, а справжню свою суть ста-
ранно приховує. Може, й він має здатність приклеювати до
іншого свою тінь, а десь там, за стіною, потайки пише свою
"Чорну книгу", одним із персонажів якої є я. Можливо, за-
раз він смакує мої незаконні амурні стосунки з вдовою, а
може, це його фах — цікавитися незаконними амурними сто-
сунками. Я мимоволі пригадав, з якою злостивістю оповідав
він мені історію Ленсаля про те, як купував той собі посаду
інспектора, при цьому обличчя його радісно світилося, і він
по-змовницькому мені підморгував. Під оком у нього посі-
пувався живчик, а руки аж тремтіли від збудження. Міхне-
вич пішов, понісши причеплений будяк мого погляду,— від-
тепер уже і його історія стане предметом мого досліду. Зда-
ється, це він прикипав до замкової щілини оком чи вухом,
коли -я із задоволенням споживав смаковиті борщі й печені
Охоцької, слухаючи при цьому її безкінечні оповіді: це він із
солодким любострастям слухав нашу буденну воркітню—
кухня вдовиці була відразу за дверима і не відділялася, як
це звичайно, передпокоєм. Можливо, чув він і мої добро-
душні кпини, які я іноді дозволяв собі щодо вдовиці, бо,
приймаючи їжу, я завжди добродушний і тримаюся без
остороги. Я майже фізично почув, як відходить він потім,
наковтавшись наших слів,— отак само обережно ступаючи
на носки і тримаючи на вустах блазенську усмішку, щоб по-
тім переповісти про мене щось перебільшено сороміцьке, по-
змовницькому підморгуючи і стишуючи голос; я напевне
знав, що тоді в нього під оком посіпувався живчик...

Від цих думок мене відірвав Ленсаль, який наздогнав
мене й поклав руку на плече. Я здригнувся.

— Вже викликав вас директор?—скромно поцікавився він.

— Уявіть собі,— засміявся я.— Хтось йому доніс, що я
завів амурну історію із вдовою, в якої столуюся. Чи можна
собі уявити більшу дурницю?

— Кажуть, вона непогана з себе,— сказав Ленсаль.

— Але ж у неї троє дітей! — вигукнув я наївно.— А я б
не заводив із жінкою ніяких стосунків, коли б не мав щодо
неї серйозних намірів.

— Ну, в житті по-всякому буває,— двозначне усміхнув-
ся Ленсаль.— Щодо мене, то я у вашій цнотливості анітро-
хи не сумніваюся. По-моєму, ви женоненависник?

— Аж ніяк,— заперечив я з обуренням.— Нам заповіда-
но природою та богом мати сім'ю і розмножуватися.

— То чому ж не женитеся? — підморгнув мені майже так
само, як Міхневич, Ленсаль.

— Бо не здобув ще відповідного становища. Платні мо-
лодшого вчителя для цього не досить.

— Слушно! — зауважив Ленсаль.— А та вдовиця дуже
недоступна?

— Не доводилося випробовувати,— сухо зауважив я.
Тоді Ленсаль зареготав. Якось дивно закинув голову, по-
казуючи зарослу волоссям шию, з його горла вирвався
хрипкий клекіт. Я подивився на інспектора здивовано: ні-
коли не чув, як він регоче.

— Я вам симпатизую,— сказав він і поплескав мене по
плечі.— Коли захочете перекинутися словом, заходьте якось.

Ми обмінялися люб'язними усміхами, і я відчув, що мені
трохи бракує повітря. Зрештою, я й розсердився: на дирек-
тора, Міхневича, Ленсаля — не знаю на кого. Скільки їх є,
очей, скерованих на тебе, подумав я. Здається, кожен із нас
пише свою "Чорну книгу": в умі, в пам'яті, на папері. Кожен
із нас приклеюється до тіні іншого, хоче проникнути в най-
потаємніше, щось там шукає й лапає. Не такий я уже ви-
бранець у цьому світі, і годі тішити себе переконанням, що
маю якесь особливе призначення. Запускаю свою руку в
душу іншого, а той інший у душу свого сусіда чи й у мою.
Все ми знаємо, злорадіємо, чинимо підступи, гудимо, а тоді
тішимо себе думкою, що досить нам покаятися — і ми знову
станемо чисті, як листок паперу, на якому можна писати
вже нову нашу історію. Але ми — як полімпсест: пишемо
пригідну нам історію, але з-під цих нових літер проступа-

ють змиті раніше слова й оповідають світові про все вчинене
нами передоцім.

Мені захотілося прийти додому й кинути своє писання у
піч. Тільки тоді я по-справжньому можу стати тим, за кого

 

 

себе вдаю: сірим і ніяким. Деревом з лісу людей, яке годі
відрізнити від інших. Шумітиму листом, як і вони, входячи
своїм шелестом у загальний шум. Хто зна, може, й правий
той дивак Біляшівський: треба полюбити цей ліс людей,
щоб здобути справжню рівновагу й заморити в душі нев-
ситимого черв'яка. Але я до цього не готовий. Злість заки-
пає в мені, і я знаю: спаливши свій рукопис, я сяду за но-
вий. Без нього я голий і порожній, без нього я стану водяною
істотою, яка розпадеться на міріади дощових крапель. Ні-
чого не вийде, панове, думаю я, стискаючи вуста. Я защіп-
нуся на всі ґудзики, і не вам мене судити, а мені вас.

Я йшов коридором негнучкою ходою, чітко відбиваючи
крок. Обличчя моє закам'яніло, і я вже добре бачив, що цей
будинок, окрім дорослих, заповнено ще й малими істотами.
Кожна із них зі страхом світить у мій бік очима. Зараз я
зайду в клас і кину на ряди, заповнені цими недоростками,
блискавку свого погляду. В класі зависне мертва тиша, і
тільки одне я прочитаю у тих очах — жах! Мені стане со-
лодко й спокійно від того, бо я навчатиму цих істот житей-
ської мудрості, хоч вони й ненавидять мене, й опираються.
Кожен із них несвідомо вбере в душу мою науку, як губка
воду. Бешкетуйте і злословте, панове гімназисти, виривай-
теся з пут, що їх я вам готую,—нікуди ви не втечете! Ста-
нете нікчемними колесиками величезної державної машини,
і вона вас пожере. Народите свої подобенства і напихатиме-
те їх моїми істинами, бо я розчинюсь у ваших єствах, наві-
ки безсмертний, адже в усіх вас на плечах, як і в мене, тав-
ро...

В той день у місті з'явилися перші ознаки холери. Нагло
захворів просто на вулиці якийсь хлопчак, він впав у кор-
чах на землю — його вирвало й пронесло. Всі з жахом роз-
біглися, і довкола хлопчака утворилася жахнюща порожне-
ча. Я стежив за тим усім звіддалік, як багато інших,— всі
чекали, чим це кінчиться. Тоді з'явився на вулиці Микола
Платонович Біляшівський, спинився біля хлопчика і щось
у нього запитав. Але той був без пам'яті, Микола Платоно-
вич роззирнувся і побачив зовсім порожню вулицю. Помі-
тив він тільки мене. Здалося, ми зустрілися поглядами, на-
че спитуючи один одного, я дивився на Біляшівського іро-
нічно, а він із жалем. Очевидно, той жаль стосувався не
мене, а нещасного юного простолюдця, і саме тому не ви-
тримав я того змагання поглядами — що мені до його жалю
та співчуття? Всміхнувся кисло: його жаль і співчуття так
само себелюбні, як і моє несприйняття чужого болю, адже
не про ближнього він думає насправді, а про спасіння влас-

 

 

ної душі. Біляшівський знав, що на нього дивляться. Був
певний: не тільки з моїми очима зустрівся він на цій порож-
ній вулиці — таких прихованих очей було на ній багато.
Отож начебто кидав нам виклик, як, зрештою, кидали ви-
клик і ми йому: ану-но, покажи, який ти добрий!

Микола Платонович уже не дивився на нас, він підняв
хлопця, поклав собі на плечі й пішов по цій порожній-непо-
рожній вулиці. Після дощів стояла тоді суха й тепла погода,
хоч жовтень наближався до кінця, листя вже майже поопа-
дало, і випадок холери треба було б уважати за нетиповий,
адже починається ця хвороба здебільшого не на зиму, а на
кінець літа. Це, правда, міг бути лихий передвісник і на на-
ступний рік.

Біляшівський був уже немолодий; здається, йому нелегко
було нести хворого, він важко дихав, але намагався іти
швидко. Я приклеїв до його тіні себе, незримого, бо поба-
чити перебіг цієї історії конче хотів: Микола Платоновнч
піддавав себе немалій небезпеці. Саме в той день від нього
пішов останній слуга; побачивши, що хазяїн притягнув у дім
хворого холерою, відразу ж непомітно зник. Біляшівський
покликав його, але, не почувши відгуку, першу домопогу
хворому подав самотужки. Потім побіг до свого приятеля-
лікаря, того самого, що удавано лікував Третяка, і той за-
свідчив, що у хлопця таки холера. Він запропонував Миколі
Платоновичу помістити хворого в лікарню для ізоляції, на
що Біляшівський не згодився. Він сам розтирав його і поїв
ліками, лікар навідувався щодня, і мені стало нудно бути
постійно біля них. Я покинув той дім — почав побоюватися,
що, холера, як хвороба по-особливому чіпка, може переки-
нутися і на мене безтілесного, що, здається, в медицині пов-
ністю не виключається. Цей випадок посіяв у місті жах, і
всі компанії, що збиралися по домах, миттю розпалися —
люди воліли відсиджуватись удома. Миколу Платоновича,
коли він виходив за продуктами чи на прогулянку, оминали
десятою дорогою, а крамарі, побачивши його здаля, зачи-
няли непомітно лавки, і часто Микола Платонович не міг
до них достукатися. Отож випадало, що він жив тепер наче
у великій повітряній капсулі, але, помітивши це, не відсту-
пився від доброчинності, а упросив лікаря привозити йому
харчі...

Я оповів Охоцькій про розмову, яка відбулася в мене а
директором гімназії, і вона залилася слізьми.

— Бідній у цьому світі — як прокаженій,— сказала вона,
не помічаючи, що висловлюється мудро.— Ну чим, бога ра-
ди, я завинила?

 

 

Я хотів її заспокоїти, але саме в цей момент почув у ко-
ридорі підозрілий шерех.

— Говоріть до мене, говоріть,— прошепотів я і почав про-
биратися вздовж стіни до дверей: був певний, що з того
боку до замкової щілини вже приклеївся підглядач.

Охоцька була жінка не дурна і миттю збагнула, про що
йдеться, вона перестала плакати і почала щось, як завжди,
оповідати, а я стрілою метнувся до дверей і штовхнув їх з
такою силою, що мав би достеменно пробити підглядачеві
лоба. Він, однак, устиг відсахнутися і вискочив у розчинені
парадні двері, я побачив тільки спину і формений картуз
гімназійного вчителя, хоч розібрати, хто саме підглядав, не
встиг.

— Бачили?—сказав я, повертаючись до Охоцької, але
вона вже знову лила сльози, наче вимагала, щоб я все-таки
її втішав. Але я був надто сердитий, через це тільки нервово
пройшовся по кухні, а тоді розвернувся на закаблуках і спо-
вістив Охоцькій, що мені приходити до неї у дім не годить-
ся, адже ми з нею маємо ворога, який не залишить нас у
спокої, що це загрожує мені втратою місця, чого я, незва-
жаючи на співчуття до її бідності, дозволити собі не можу.

— То ви відмовляєтеся в мене столуватися?—спитала
Охоцька, дивлячись на мене трохи дивним поглядом, від
чого в мене незвідь-чому почали свербіти п'яти — у ту хви-
лину я залюбки ними б накивав. Але було в цій жінці щось
і притягальне, і язик мій не повернувся підтвердити її по-
боювання, окрім того, я мав домовленість з директором
приймати її обіди в себе вдома і сказав їй про те, змовчав-
ши, правда, що маю таку домовленість, а видаючи це своє
рішення, як ввияв власної волі і як великодушність. Після
цього обличчя Охоцькоі прикрасив усміх, який я не міг на-
звати неприємним.

— Ах, боже мій!—сказала вона простувато. Не вмер
Данило, то його болячка задавила.

— Тобто як? — спитав я, не зовсім розуміючи.
На те Охоцька легковажно махнула рукою і втерла тією
рукою з очей сльози — почала оповідати мені про
Біляшівського та його відчайдушний учинок.

— Здається, той старий вижив з розуму, ви не гадаєте?

— О ні! — скаав я, сідаючи до столу, щоб докінчити своє
трапезування, двері ми так і не зачинили.— Я вважаю, що
він справжній християнин.

Охоцька спинилася, здивовано розтуливши рота й пока-
зуючи рядок білосніжних зубів, але я не мав охоти розуму-
вати, був зайнятий справою куди важливішою; я їв. Коли ж

я їм, обличчя моє стає поважне й заклопотане, я можу тоді
тільки слухати, а не говорити, все моє єство з осолодою
приймає в себе харч, тим більше, що Охоцька була чудова
господиня і вміла готувати так до ладу, що навіть мертвий
не відмовився б скуштувати її страв. Вона знала це й лю-
била, щоб їй таке підтверджували, я ж хвалив її не слова-
ми, а ділом, тобто їв з превеликим натхненням, відчуваючи,
як шлунок упоєно наливається поживними соками, а стра-
вохід блаженно здригається, приймаючи в себе таку розкіш;

рот мій наповнювався солодкою слиною, і це викликало та-
кої сили апетит, що я змушений був збирати волю, аби їсти
не поспішаючи — жодна їжа інакше не принесе справжньої
користі.

За кілька хвилин, легко посвистуючи, зайшов у парадне
учитель латинської мови Міхневич. Він зирнув у відчинені
двері й обірвав свист, накладаючи на вуста іронічну
всмішку.

— Ви дуже поспішаєте, пане Міхневичу? — гукнув я,
все-таки наважуючись обірвати свій урочистий акт, зреш-
тою, я вже черпав ложкою намальовані на дні тарілки квіти.

Міхневич спинився, і його обличчя стало насторожене, на-
чебто це таки він підглядав за нами.

— Адель Казимирівна,— сказав я, прикладаючи ложку
до краю тарілки так, що вона впиралася ручкою об скатер-
ку,— розкрила мені таємницю, з якою я вважаю за потріб-
не поділитися з вами, як із третім пожильцем нашого дому.
Кажуть, десь тут заховано скарб на шістдесят тисяч червін-
ців. Пані Охоцька пропонує нам шукати той скарб кожно-
му в своїй квартирі, а коли хто знайде, поділити його на три
частини, тобто по двадцять тисяч червінців кожному. Як ви
до цього ставитеся?

Міхневич стояв супроти нас, трохи змінивши свою усміш-
ку. Замість іронічної вона стала недовірлива.

— Хочете розіграти мене, пане Сатановський?

— Анітрохи, Борисе Олександровичу. Я зі свого боку
пристаю на цю умову. Скарб може бути і в мене, і у вас, і
в Аделі Казимирівни.

— Чи в зруйнованій частині будинку,— підхопила, ані-
трохи не нітячись, Охоцька.— Але там уже його шукали...

— Хто шукав?—спитав Міхневич, зовсім гасячи
усмішку.

— Люди шукали,— відказав я.— Через це Адель Кази-
мирівна і знає про цей скарб. Не шукали його тільки в тих
кімнатах, у яких ми живемо. То як, Борисе Олександровичу?

Міхневич тільки хмикнув, махнув рукою й пішов, спро-

 

 

бувавши так само засвистати, як передоцім. Але вдати із
себе байдужого не зміг — він обірвав свист. Заскрипів ключ
у замку, двері розчинилися, а тоді й плеснули. Я сидів за
столом і трусився з реготу.

— Гадаєте, це він підглядав? — спитала тихо Охоцька.

— А то ж хто? — мовив я.— Треба ж чоловікові хоч
якось дати по носі.

— Я не думала, що ви вмієте жартувати,— блиснула
оком Охоцька.— По-моєму, він не повірив...

— Ще й як. Більше навіть, ніж я сподівався.
Охоцька поставила переді мною другу страву, а раз так,
то мені було вже не до смішків.

— Думаєте, він такий дурний?

— Не думаю, а сподіваюся,— сказав я, беручи ножа й
виделку.— Тепер можете сміливо зачиняти двері...

Охоцька пішла, похитуючи стегнами, виконувати моє про-
хання, і я раптом помітив, що тіло її зберегло всі звабні
округлості, зрештою, вона йшла так, наче хотіла мені це про-
демонструвати. Але я недовго втішався таким гріховним
спогляданням — мене наглило щось важливіше й конкрет-
ніше: переді мною стояла запахуща страва, і рот мені вже
давно переповнився слиною. Мій ніж зручно й легко пере-
різав смаженину, а виделка пришпилила відбатований шма-
ток до порцелянового дна. Очі мої заслалися солодким ди-
мом, а ще солодше дав сигнал мій шлунок, кличучи так, на-
че хто заволав у пустелі. "Ось воно справжнє пащекуван-
ня",— подумав я, пускаючи в хід зуби, які миттю відчули
соковиту м'якість м'яса з хрумтячою шкіркою. Я знав, що
Охоцька дивиться на мене, як завжди, коли я споживаю
їжу; знав, що той погляд її захоплений, адже це вона при-
мушує мене впадати в такий виказистий транс, це й руки
виготували це кулінарне диво, а раз так, ми в цьому світі
мали єдність. Це було навіть щось від плотського з'єднання,
адже недаремно так повелося, що їжу готує чоловіку жінка.
Саме в цьому секрет задоволеності жінки, коли її страви
чоловіку смакують.

— їсте, наче бог,— м'яко сказала Охоцька, підходячи до
столу, щоб прибрати тарілку від першої страви.

Я пробурмотів щось невиразне, не до розмов мені було.
Я їв. Їли мої руки, бо це вони брали те, що було в тарілці,
їло обличчя, бо саме туди доносилася страва, їли шия і гру-
ди, бо через них перепускався харч; живіт мій рівномірно
похитувався, бо ковтав безперервно порційки, що приплива-
ли до нього згори; таким чином, їла вся горішня половина
мого єства, і не диво, що в цей час я не міг нічого ні гово-

 

 

рити, ні думати — ще ніколи не бувало, щоб хтось думав
ногами чи задом.

— Я був би зовсім невдячний,— сказав я, умиротворено
дивлячись на порожню, замащену соусом тарілку,— коли б
відмовився від такої кухні, яку пропонуєте ви, Аделе Кази-
мирівно. Але нам треба зважати й на умовності цього світу.
Давайте вирішимо так: приноситимете їжу мені нагору,
а коли це вам буде обтяжливе, то якийсь раз-другий, я мо-
жу спуститися й сам, щоб узяти страву.

— То зайве,— сказала Охоцька.— Раз я взялася столу-
вати, то даватиму обід зі своїх рук.

Я мимоволі зирнув на вдову і побачив не очі, а масло.
Від того мені трохи замлоїло під лопаткою, і я подумав, чи
не зайшов у стосунках з нею надто далеко. В цей час я зга-
дав і про її трьох дітей, від чого обличчя моє витяглеся
і зачерствіло.

— Коли на те пішло, можете посилати до мене з обідом
когось із дітей,— сказав я і цього разу подбав, щоб не зуст-
річатися очима з Охоцькою...

Я не міг зневажити люб'язного запрошення Ленсаля, який
після нашої проходки в дощовий вечір почав, всупереч моїм
побоюванням, ставитися до мене зовсім прихильно: цю при-
хильність, скажу відверто, я не зовсім розумів. Здається,
я був Ленсалю для чогось потрібний, отож зважив, що най-
ліпший спосіб довідатись про це—піти на деяке з ним збли-
ження. Сам Ленсаль уже був людиною "без історії", тобто
ніяк не виходив із прийнятих людською мораллю норм —
такі люди мене майже не цікавлять. Вони, як тіні, ковзають
по життю і непомітно з нього зникають; в Ленсаля ж його
житейське завдання ускладнюється ще й суспільною потре-
бою перетворювати у ковзкі тіні своїх вихованців — призна-
чення будь-якої виховної системи досягати якнайбільшої
стандартизації людського типу.

Вечір, у який я вирішив навідати Ленсаля, був по-осін-
ньому теплий, і мені в шинелі було паркувато. Я йшов, на-
скільки міг, повільно, в шлунку моєму погідно перетравлю-
валася їжа, виготовлена майстерними руками Охоцької,
я думав, що мати під боком таку Охоцьку все-таки немале
задоволення, звісно, при умові, що ці стосунки не перейдуть
з економічних на еротичні, бо тоді виникли б додаткові
ускладнення, та й жінка не задовольнилася б звичайною
оплатою своїх трудів, а почала б посильно обмежувати мою
волю, що в мої розрахунки поки не входило. Мене задоволь-
няла га легка гра, що її я вів, вона мене ні до чого не зобо-

 

 

в'язувала, а Охоцьку підбадьорювала й далі високо трима-
ти свою марку кухарки.

— Гуляєте, Киріяку Автомоновичу,— почув я біля себе
голос і здригнувся. На мене дивився, всміхаючись, сам
директор гімназії, і я швидко застебнув ненароком розстеб-
нутого ґудзика на шинелі.— Я теж вийшов подихати сві-
жим повітрям. Не проведете мене?

— З великою приємністю,— сказав я, не відчуваючи при
тому й найменшого бажання проводжати директора: хтось
із учителів міг би мене побачити й запідозрити небезпід-
ставно у фіскальстві.

— Відчувайте себе вільно,— тим-таки підозріло люб'яз-
ним голосом сказав директор.— А то йдете біля мене, як
солдат.

Я й справді був ніби натягнута струна, і директорове за-
уваження стьобнуло мене.

— Виявляти пошану до начальства — це виявляти свою
порядність,— проказав я.

— О, звісно, але не в приватному житті. Кожен з нас
живе подвійним життям: зовнішнім та внутрішнім. Зовніш-
нє — це виконання громадського обов'язку, а поза тим ми
всі однакові, не вважаєте?

— Коли буде на те ваша воля,— сказав я.— Не належу
до настільки проникливих людей, щоб ці два поняття роз
різняти... Окрім того, не відаю, чи маю на те право...

— Маєте, маєте, пане Сатановський. Скажіть, чому у вас
таке дивне прізвище?..

— О, прізвище!—сказав я.—Кожен носить своє прі-
звище, як данність від предків.

— Тоді дивна данність у вас від предків. Знаєте, я при-
глядаюся до вас і не находжу нічого, що б можна було
кривотлумачити. А тим часом вас не люблять...

Щось таке саме казав був мені і Ленсаль, і я насторожено
зирнув на директора. Його обличчя було благодушне, але
мені не сховалося, що ця благодушність роблена. Щось
вони від мене хотіли, і директор, і Ленсаль.

— Ходите до церкви?—спитав раптом директор.

— Як кожен християнин,— чітко відказав я.

— О, я не маю до вас ніяких претензій, хоч зараз багато
ходить у церкву не через внутрішню потребу, а з обов'язку.
Знаєте, що я хочу у вас попросити, пане Сатановський...—
Він промовчав і йшов якийсь час біля мене занімілий.—
Я самотній... як це вам сказати, ну, потребую жіночого за
собою догляду. Тобто я хотів би розшукати собі порядну
економку.

 

 

Він знову замовк і йшов біля мене, тонкий і натягнутий,
як нитка.

— Я навіть згодився б, щоб та економка мала дітей. Сам
я бездітний, а тепер хотів би, щоб мій дім наповнився дитя-
чим гомоном. Ну, звісно, це не значить, що того гомону
має бути більше, ніж у гімназії.

Його жарт прозвучав трохи силувано, він все ще ходив
навколо і не наважувався заговорити про те, що його за-
ймало, навпрямки. Я напружився, як завжди, коли хотів
щось провідчути, і зачудування пройняло мене: його, здає-
ться, зацікавила Охоцька. Невелика ревність ворухнулась
у моїх грудях, начебто щось зовсім гарне, призвичаєне й по-
трібне мені вислизало з рук. Солодка вдоволеність, яку я
відчував недавно, змінилася відчуттям неприємної ваготи в
в животі в той час, як слина моя дістала присмак піску.

— Ви, мабуть, здогадалися, про кого веду я балачку. Звіс-
но, я і в думці не кладу, що ви мали щось із тією жінкою.
Міхневич — звісний кляузник, і вірити йому — зневажати
себе самого. Окрім того, ви надто молодий і партію з тією
жінкою складати й не збираєтеся, навіщо вам чужі діти, коли
ви ще на своїх, хе-хе, спроможетесь... Чи не так я кажу?

— Достеменно! — проказав я, бо в тих словах і справді
був незаперечний сенс.

— Інше діло я, хм-хм, я на своїх дітей уже не розрахо-
вую. Але не хочу, знаєте, потрапити, як жаба в калошу, ви-
бачайте за варваризм... Через це перш, ніж познайомитися
з жінкою, я веду... як би вам сказати, маленьку розвідку,
чи що? Не находите в тому нічого негожого?

— Коли вже зв'язуватися з жінкою,— сказав я розсуд-
ливо,— то треба її принаймні знати.

— В самісіньке око потрапили! —аж підскочив директор
і обійняв мене за плечі десь так, як обіймав недавно Ковнір-
чука попечитель Київського учбового округу.— Чи пані Охо-
цька богомільна? — спитав він солодко, увіч наслідуючи го-
лос Матневського-Шашкіна.

— Вона католичка, Венедикте Іполитовичу,—сказав я,
впадаючи директору в тон, від чого в мій голос проникли
єлейно-масні нотки. Я своєрідно передражнював директора,
але не настільки, щоб він це помітив.

— Що ви кажете? — спинився Ковнірчук.— Це зле...

— Звісно, зле,— задоволене сказав я.

— Зрештою, не так уже й зле,— зморщив лоба дирек-
тор.— Бог один, а щодо обрядних різниць... Вона ходить
у костьол?

 

 

— Як всі християни,—сказав я, і це була правда: Охо-
цька не була богомільніша, ніж годилося.

— А як вона те... готує? — вкрадливо спитав Ковнір-
чук.— Знаєте, в житті це також немаловажне.

— З цієї причини,— зізнався я відверто,— не бажав би я,
щоб вона йшла у ваші економки.
Директор засміявся.

— А ви ще й гуморист,— сказав він.— А як у неї те...
з характером?

— Про це вам міг би докладно оповісти Кулаківський...
Вони, здається, були на ножах.

— О, я не збираюся бути із жодною жінкою на ножах,—
сказав Ковнірчук.— Окрім того, Кулаківський покинув наше
місто — це була людина важка.

— Це була марновірна людина,— докинув я.

— Так, так, марновірна й лиха. Кажуть, він був із тих...
вільнолюбців?

— Не випадало помічати,— сказав я, бо при цих його
словах виразно запахло смалятиною.— Пані Охоцька має
гострий характер до тих, кого вона не любчть, і стає досить
м'якою з тими, до кого має симпатію. Зрештою, на мій по-
гляд, це жінка цілком ординарна.

— Що ви хочете цим сказати? — насторожився дирек-
тор.

— Тільки те, що сказав, Венедикте Іполитовичу. Жінка
як жінка...

— По-моєму, те, як ви її відрекомендували, мене задоволь-
няє. Одне тільки... да-м, католичка. Ксьондзи у неї бу-
вають?

— Не випадало зустрічати,— відрапортував я.

— Я б не хотів, щоб моя економка була фанатичка,— сми-
ренно проказав директор.— Знаєте, цей целібат у католи-
цьких священиків, це щось таке... А ще коли жінка фана-
тичка, їй недовго тоді річ грішну видати за святу, ви мене
розумієте? Про неї ходять пересуди?

— Ходять,— сказав я трохи сердито.— Але, як ви зво-
лили зазначити, безпідставні.

— О, ви маєте себе на увазі,— весело озвався директор.—
Ну, тут я цілком спокійний.

— А то чому? — спитав я, відчуваючи, що починаю дра-
туватися.

— Бо ви скромний і доброчесний молодий чоловік,— мо-
вив директор, ще й поморгав, очевидно, вдавати із себе дур-
нішого, ніж є, складало йому приємність: він увіч із мене
кепкував, зовсім у той самий спосіб, що і я з нього. Мені

не зовсім те подобалося, бо в цій розмові я не відчував звич-
ної зверхності, та й упосліджуватися перед ним мусив як під-
леглий. Зирнув на співрозмовника краєм ока і раптом зро-
зумів: вся оця розмова—якийсь підступ, має він розраху-
нок далекоглядніший, недаремно був колись таким завзятим
мисливцем. До речі, після своєї поїздки в Київ і переходу
в гімназію, він продав усі свої рушниці, а власний дім пере-
творив у молитовний. Почав приятелювати із священиками,
а в гімназії найбільшою його прихильністю користувався
законоучитель. Про дружбу з Ленсалем він таки забув, при-
тому так грунтовно, що навіть здивувався б, коли б хтось
про те нагадав.

— Я хотів би поглянути на вашу ікону,— сказав він, змі-
нивши тему розмови.

— Це не Моя ікона, а Кулаківського,— вкрадливо заува-
жив я.

— Я став в іконах розбиратися. Коли хочете, з іконою
треба вміти спілкуватись, як з людиною, а може, й тонше.
Вміти ввійти з нею у розмову, і то має бути розмова не
вуст, а душі. Байдуже, добрий на ній живопис чи лихий,
важить тільки внутрішня закладеність і закладене в лініях
та барвах відчуття вишнього. Ви на тому розумієтеся?

— Анітрохи.

— Жаль... Вам не завадило б трохи більше молитися.

— Перед цим ви назвали мене скромним і доброчесним.

— Звісно, назвав,— сказав спокійно директор,— але це
не значить, що ви не маєте гріхів.

— Гріх — це наші думки чи діла? — спитав я.

— Це наша зарозумілість,— мовив директор і усміхнувся
трохи цинічно.

— Зарозумілість перед небом чи перед самим собою? —
наївно спитав я.

Директор зупинився, глянув на мене й, жартівливо погро-
жуючи, покивав пальцем.

— Ви ще дуже молодий,— проголосив він, коли ми знову
пішли,— і вам, на мою думку, краще вдавати розумного, за-
лишаючись насправді дурним, ніж навпаки.

— І це має бути свідомий акт? — здивувався я.

— Та ж звісно! — вигукнув директор.— Так безпечніше,
і нікому не чинитимете неприємностей. Бог не за розум про-
кляв людину, а за надмірний апетит, а розум послав, щоб
вона могла в цьому світі вижити. Але бог і зарозумілих не
терпить...

Ми піднялися по сходах, а за кілька хвилин Ковнірчук
уже розглядав призначену йому ікону. Він раптом опустився

 

 

на коліна, а що мені не годилося при тому стояти, вчинив
я те ж таки. Обличчя в директора стало строго святенни-
цьке, він пильно вдививсь у зображення святого, і вуста
його заворушилися й посиніли. Кров відлила йому від об-
личчя, а очі налилися вогнем. Мені раптом страшно стало
стояти обіч цього чоловіка, здається, він перевищував мене
розумом і якоюсь недозволеною відчайдушністю: коли на
мені напластовано два єства, то на ньому їх було — як
кілець на розрізі дерева. В лісі людей, подумав я,— це дере-
во твердої породи, але й воно вже дуплавіє. Дуплавіє через
те, що, ховаючи своє "я" за декількома машкарами, зовсім
забуло, яке ж справжнє, адже й воно давно стало маскою,
а коли так — зникло. Цей чоловік одяг на себе десять ко-
жушків, як цибуля, і зовсім не впевнений, що під тими ко-
жушками є тіло. Через це він, як та ж таки цибуля, їдкий,
і не в одного від того виб'ються на очі сльози.

— Це добра ікона,— сказав поважно Ковнірчук і звівся,
струшуючи з колін порох, якого в мене на підлозі не було.—
Ви щиро хочете мені її подарувати?

— Віддарувати,— уточнив я.— Це не моя власність, а річ
покинута.

— Ви дуже впертий,— сказав директор м'яко.— Занесете
мені якось. Але не трактуйте це як хабар.

На його вустах заграла іронічна усмішка, і ми обоє зро-
зуміли, що трактуємо цю ікону не як хабар, а як символ
союзу, який тільки й закладається, щоб один не чинив ка-
пості другому.

— То ви познайомите мене зі своєю столоначальницею?

— Я скажу, що ви обдивляєтеся казенні квартири,— зна-
йшовся я.

— О, тоді вона трактуватиме мене серйозної — засміяв-
ся директор і впевнено рушив до дверей, як і належить лю-
дині чиновній та солідній...

Внизу я постукав у двері і звістив Охоцькій про пере-
вірку казенних квартир, що підлягають віданню гімназії.
Здається, нічого гіршого я вигадати не міг, бо Охоцька по-
біліла й подивилася на директора так перелякано, що на
його обличчі мимоволі з'явилася поблажлива усмішка. Він
відіслав мене кивком голови, і моя тілесна оболонка віді-
йшла, потупотівши по залізних сходах, а невидима спокійно
всілась у крісло і почала з інтересом наслухати й наглядати,
адже між цими двома розігралася досить промовиста сцена.

— Я справді оглядаю квартири,— сказав майже офіційно
директор, сідаючи в запропоноване йому крісло, а що було
воно те саме, де вмостився і я, то довелося мені перебра-

тися й сісти на менш вигідний стілець.— Ви тут живете
давно?

— П'ять років,— прошепотіла Охоцька.
Ковнірчук увіч милувався нею: була вона при своєму пе-
реляці ще привабливіша, ніж завжди.

— А на якій підставі?—поцікавився директор.—Зда-
ється, до гімназії ви відношення не маєте?

— Я оселилася тут за згодою покійного директора,— ска-
зала Охоцька.

— Отак узяли і вселилися?

— При сприянні колишнього правителя губернської кан-
целярії Біляшівського,— сказала жінка.

— О, це вже зрозуміліше,— директор постукував паль-
цем по коліні.— А він на якій підставі про вас турбувався?

— Мій покійний чоловік був його чиновником.

— Значить, з філантропійних мотивів, хм... Але тепер
склалася така ситуація, що один ваш добродійник у могилі,
а другий не при владі, чи не так?

Охоцька мовчала. Ковнірчук підхопився й почав ходити
по кімнаті, а я тим часом зайняв крісло, де він сидів.

— А коли, припустімо, в мене буде перевірка? —спитав
він.— Як я поясню факт вашого проживання на казенній
квартирі?

— Я живу при дуже обмежений засобах,—прошепотіла
Охоцька.— У мене троє дітей.

— А де ваші діти?

— В сусідній кімнаті, пане директоре.
В сусідній кімнаті стояла така тиша, що не було ніякого
сумніву: діти справді там.

— Покажіть мені їх.

Охоцька покликала дітей, і вони спинилися біля порога
кімнати, дивлячись на пришельця так само перестрашено,
як і їхня мати. Ковнірчук підійшов до старшого і взяв його
за підборіддя.

— Ти, здається, вчишся в гімназії?
Хлопчик кивнув.

— А ті два?

— В пансіоні Рихлінського.

Ковнірчук обдивлявся дітей, як товар, виставлений на
продаж.

— Ну, що ж, славні хлопці,— сказав він задоволене.—
Відішліть їх.

Діти безшумно зникли в сусідній кімнаті, а Ковнірчук
знову рушив до фотеля, примусивши мене поступитися йо-
му місцем. Він сів і занімів. Так само мовчала Охоцька.

— Ну так що? — спитав він різко.

— Я хотіла б просити пана директора залишити нас на
квартирі,— тихо проказала Охоцька.— Вік би вам були
вдячнії

— У який спосіб? —спитав він цинічно.
Охоцька почервоніла, в очах її з'явилися сльози.

— Тільки не плачте,— знову підхопився з крісла Ков-
нірчук.— Ви не маленька й повинні розуміти, що все повин-
но бути по закону. Ніхто, чуєте, ніхто не має права пересту-
пити закону, бо це суворо карається.

— Я прошу людського милосердя,— прожебоніла Охоць-
ка.— В мене е трохи грошей, хотіла придбати меншим гім-
назичну форму.

— І що? —спитав Ковнірчук, ставши зовсім близько біля
вдови,

— Я могла б запропонувати ці гроші вам...
Ковнірчук засміявся.

— Ви мені пропонуєте хабар? — спитав він, обриваючи
сміх.

— Та боже борони!—злякалася Охоцька.—Просто хо-
чу вам віддячити...

Він раптом торкнув пальцем пишне персо Охоцької, і та
здригнулася.

— Віддячите в інший спосіб,—сказав він.—І запорукою
тої віддяки хай стануть приязні стосунки поміж нами. Ви
не проти?..

Охоцька мовчала.

— От, наприклад, мені скоро будуть потрібні ваші діти...

— Діти? —зойкнула Охоцька.

— Не лякайтеся, я не збираюся їх їсти. Через якийсь час
має приїхати в Житомир з візитом попечитель Київського
учбового округу. Я маю щастя знати його, притому досить
близько Він любить церковний спів, особливо коли співа-
ють хлопчики, і я хотів би навчити псальм ваших синів. Я їм
замовлю нову одежу, і це буде така моя плата за цю трохи
незвичайну послугу.

Тільки тепер Охоцька заплакала по-справжньому.

— О боже! — тільки й сказала вона.

— Я вас не розумію,— нахмурився директор.— Хіба ваші
хлопці не захочуть заробити собі гарні костюмчики?

— Я подумала про щось гірше,— сказала, досить приваб-
но блимаючи очима, Охоцька

— Про інше так зразу не говорять,— сказав Ковнірчук.—
Треба нам ближче познайомитися і звикнути одне до одно-
го. Ну-ну!—Він узяв. Охоцьку за підборіддя, зовсім так

 

 

само, як нещодавно старшого її сина.— Не плач... Не плач,
я сказав!..

Охоцька не плакала. Сльози текли по її щоках, але вона
не плакала. Силкувалась усміхнутися, і це виходило в неї
зовсім мило.

— Я буду до вас заходити,—сказав Ковнірчук і велично
поплив до виходу. Охоцька кинулася, щоб відчинити перед
ним двері, і в цей час він легенько вщипнув її за сідницю.
Охоцька крутнулась і вдарила його по руці, Ковнірчук нут-
ряно хихикнув і переступив поріг.

Я вийшов услід за Ковнірчуком — був трохи ошелешений
і здумілий. Дивне якесь відчуття переживав: радість від
того, що зараз сяду за стіл і достойно поповню цією істо-
рією свою "Чорну книгу", а водночас жаль. Жаль за чимось
таким, що мало в мені відбутися, але вже не відбудеться,—
за якимось проясненням в собі, якого я ніколи не знав, а
може, і не взнаю. Я живу в цьому світі сам. Зайняв супроти
нього кругову оборону, а раз так — оголосив цілий світ своїм
ворогом. Тішився з темних доль людських і мав задоволен-
ня, що я не такий. Хотів бачити себе обіленим саме через
такий контраст: власної непогрішності й гріховності світу,
і чи не слідував я в тому слідами свого батька? Але, на від-
міну від батька, я вже й зараз починаю відчувати в тому
якусь облуду. Щось тут не тулиться, щось взаємно одне
одне заперечує, бо є в усьому якась фатальна недостатність.
У цій історії вже не був безпристрасним спостерігачем, я мав
у ній неозначений, але тим більше істотний інтерес. Вперше
за весь час мого холоднокровного життя в мені пробудилося
щось на зразок симпатії до чужої людини — я не брав її як
чистий об'єкт спостереження, а вступив, хоч і в ілюзорне,
але співжиття. Воно було ледь-ледь окреслене, лякало мене
й вабило, але було.

Моє невидиме начало підіймалося по сходах, щоб пройти
крізь зачинені двері і з'єднатися з тим своїм видимим, кот-
ре лежало в ліжку і вдавало, що читає книгу. Коли ми з'єд-
наємося, мій жаль, здається, спалахне з новою силою. Впер-
ше мій незримий відбиток відчув утому і ступав сходами,
як тяжко наморений чоловік. Він праг до того самотнього,
що дивився у книгу, а не бачив у ній нічого — щось у нім
розладналося. Що саме, не знає ні той, котрий підіймався,
ні той, котрий виглядав на білому полі мудрість світову —
вони обоє щось утратили, і це "щось", здається, значило
більше, ніж ситі обіди, якими мене начиняла Охоцька. "Бо-
же, який він мерзотник!"—шепотів той, із книгою. "Я за-

 

 

раз писатиму,— думав той, що підіймався східцями.— Чу-
довий, чудовий епізод!"

Той, що підіймався, спинивсь у передухідді й озирнувся.
Він дивився на розчинені в ніч двері парадного, в які ви-
йшов Ковнірчук, пробіг поглядом далі, бо захотів побачити
директора. Ковнірчук ступав серед темряви—місяць і зорі
цієї ночі було вкрадено, й похихикував. Покльоцував паль-
цями і вряди-годи радісно підстрибував. Той, що підіймався,
хотів порадіти, але його тужно покликав лежачий із кни-
гою. Йому було сумно, і він не розумів чому. Хотів з'єдна-
тись із тим, безтілесним, щоб стати простим змореним чо-
ловіком. Зараз він заплющить очі й засне. Зараз він пере-
стане існувати і вже тим здобуде втіху: втіха його цього
разу стане подібна до забуття...

Всі в місті сподівалися, що Микола Платонович Біляшів-
ський заразиться від хлопця, за яким ходив, але доля цього
разу помилувала його. Хлопець видужав при сприянні лі-
каря — близького приятеля Біляшівського, Микола Плато-
нович на прощання одягнув підопічного в нову одежу і дав
йому на поліпшення харчу десять карбованців. Ці гроші на-
лежно використав для себе батько хлопця, відомий у місті
п'яниця, який, добре смикнувши, з п'яної великодушності
пішов дякувати Миколі Платоновичу, але був досить гост-
ро виставлений за двері — це вчинив Біляшівський саморуч-
но, бо відтепер і жив без слуг. За цей час його капітал ско-
ротився настільки, що давав змогу існувати досить скромно,
з чого Микола Платонович не робив трагедії, зате ще біль-
ше здивачів. Черевце було вже давно втрачено, а за час
догляду за хворим він почав дивитися на світ запаленими
очима, з чого публічно було зроблено висновки, що він таки
трохи не в собі. Єдине, що лишалось у Біляшівського не-
змінне,— це звичка чисто й охайно вдягатися, на що йшло
також немало кошту, але це Микола Платонович ще міг собі
дозволити. Саме через те він зберіг свою величавість, і зна-
йомі віталися з ним із підкресленою повагою. Здається, збе-
ріг він дещо із своєї колишньої всевладності, і до нього ча-
сто з'являлися вдови чи зубожілі в 'пошуках протекції—
такі прохачі майже не лишалися без допомоги. Жебраків цей
чоловік не любив і відсилав від свого дому досить гостро,
отож вони перестали до нього ходити: цю невідповідність
пояснити мені нелегко, здається, він дивився на жебраків,
як на ошуканців, що часто справджувалося. Я не любив зу-
стрічатись із Біляшівським, бо після розмови, яку мав із
ним, коли ховали. Траутфеттера, інстинктивно почав його

 

остерігатися, мені здавалося, що він прозирає мене наскрізь,
а я ніколи не любив тих, хто виявляє до мене посилену ува-
гу. Отож при зустрічах із ним я робив вигляд, що поспі-
шаю, від чого на вуста Миколи Платоновича незмінно на-
пливала іронічна, а може, й поблажлива усмішка.

З Охоцькою в мене після візиту до неї Ковнірчука на-
стало охолодження, вона присилала мені їжу з дітьми, а ко-
ли приносила сама, намагалася якнайшвидше відійти і вже
не вступала зі мною в довші розмови. Зрештою, я
й сам відчув, що її образ озвичайнів і зблід — ця жінка
поступово переставала мене хвилювати, і я навіть почав ди-
вуватися, що так колись було. її страви стали пісніші і втра-
тили смак, але я тим не переймався, зваживши, що особли-
вий смак могло надавати їм моє суб'єктивне до них став-
лення — річ цілком натуральна.

Втішав мене під цей час тільки вчитель латинської мови
Міхневич. Мої жартівливо кинуті слова про скарб у нашому
домі впали не на камінь, а проросли в цьому шаленцеві та-
ким пишним квітом, що він забув навіть про свою прист-
расть підглядати й підслуховувати. У вільний час він про-
биравсь у зруйновану частину будинку, моє незриме "я"
при цьому задоволене стежило за ним, і в той час, коли
довбав землю й перекидав цеглу десь у напівзасипаному
підвалі, я затишно примощувася збоку, щоб не заважати
йому, і, слухаючи шурхіт дощу, бо після погоди знову за-
висла над землею мрячка, з утіхою дивився на немалий
труд цього чоловіка, який не помічав ні вологості, ні холоду,
а стікав дощем і сам, наче мав у собі, як і небо, непомір-
ний запас води. Як і Біляшевський, він також схуд, бував
неуважний на уроках, і учні почали чинити йому капості,
яких він не помічав, але, помітивши, впадав у лють; учні
на те майже не реагували, відтак і ця лють не давала види-
мого результату, хоч за його виказом дітей сікли різками
частіше, ніж за виказом інших. Я ж, навпаки, вдавався до
цього педагогічного прийому рідко, але на уроках в мене
стояла така тиша, що звук мухи, яка перелітала клас, ко-
жен чув вельми виразно. Зрештою, з холодами зникли
й мухи, і ніщо мене в класі не дратувало—мій погляд бу-
вав красномовніший батога... Так от, я сідав десь у кутку
й милувався з Міхневича, а той копав і довбав, часом я на-
віть думав, що було б сумною грою долі, коли б він і справ-
ді щось знайшов — тоді життя його позбулося б смислу іс-
нування. Не милував він при тому й своєї квартири, зри-
ваючи у ній підлогу і довбаючи стіни, невдовзі його помеш-
кання перетворилось у цілковиту руїну, але він, здавалося,

 

 

теж того не помічав. Втомившись, падав на ліжко й почи-
нав жахливо хропти, після чого я виходив з його квартири
і, наслуховуючи, як солодку музику, дощові шуми, повертав-
ся до того свого "я", котре читало у ліжку книгу, перейняв-
ши ту звичку у колишнього пожильця моїх кімнат. Ми по-
гідно з'єднувалися, позіхали так, що в нас входило Ніжне
тепло, і, послухавши ще трохи монотонну дощову симфонію,
поринали у світ далеко кращий. Ми бачили тоді солодкі
й хвилюючі сни.

Прокинувшись уночі, я відчував хатню порожнечу, і мені
здавалося, що я відриваюся разом із ліжком від підлоги
й провисаю, привішений між підлогою та стелею, ліжко при
цьому похитується, як човен на хвилях, і я міг би полинути
в такий спосіб і над цілим містом, коли була б у тому по-
треба. А що такої потреби я не мав, мої повіки знову склеп-
лювалися, і я дозволяв ліжкові літати між стін квартири,
адже на те ми й відгороджуємося один від одного, аби чи-
нити таке, про що інші не мають аніякісінького уявлення.
Часом я дозволяв своєму незримому "я" покидати себе сон-
ного й обходити дім. Я запливав у кімнату Міхневича, але
мене швидко виганяло звідти гаркітливе хропіння, тоді я
блукав порожніми кімнатами зруйнованої половини дому.
Заходив і до Охоцької, присідав біля неї на ліжку й дивився
на її сонне, розпашіле обличчя. Уві сні ця жінка видавалася
мені зовсім молодою, і я торкав її легенько за оголене пер-
со — здається, в цей момент їй снився Ковнірчук, і вона
зовсім не відчувала від того невдоволення. Я покидав її, да-
ючи змогу скільки завгодно кокетувати вві сні з директо-
ром гімназії, і випливав на вулиці, на яких ішов дощ. Були
вони порожні, холодні, сповнені зимного плюскоту, я брів
по хідниках і думав, що місто під цю хвилю не існує. Воно
спить, гаркітливе похропуючи, адже й воно, як цей шале-
нець Міхневич, цілий день передоцім шукало скарбу, якого,
може, й не існує, воно витратило для цього силу енергії і за-
раз набирається нової сили, щоб укотре зустріти новий ра-
нок. Я був частиною цього міста, його малою клітиною, але
вмів й опосередковуватися. Тихий спокій упливав тоді мені
в груди, і я відчував, що це по-своєму руйнує мене. Щось
у мені заперечувало мене самого, щось мене хвилювало, кли-
кало й вело—саме це "щось" і було суперечне моєму при-
значенню у світі, а може, це я губив молодість з її нещад-
ністю та непримиренністю, а починав запливати товщем.
Я злякався цієї конечності, бо знав, що коли б так сталося,
втратив би всі свої незвичайні якості і став би, як кожен
із тих, хто стрівся мені на шляху, тобто став би ще однією

 

 

мурашкою в житейському мурашнику. Я хотів викликати
в собі звичне презирство до світу і непримиренність, звич-
ну іронічну холодність, але чогось мені бракувало. Вперше
за весь час існування я відчув справжню самоту й пізнав,
що це далеко не благо. Ні, подумав я, сердячись,— цей звір,
що так мирно розкинувся на клаптику землі і зморено спить,
не ковтне мене. Я не кинувся шукати скарбу, якого не існує,
адже казку про цей скарб вигадав я. Горе тому, хто вірить
у власні вигадки, думав я, безвидно й безтінно пливучи по
залитих водою вулицях, горе тому, хто дурить сам себе!
Горе тому, хто починає відчувати смуток там, де треба ки-
піти й невдоволитися,—сон отакого поб'є! Горе й мені, коли
я відчую в цьому лісі людей пустелю і голосно волатиму
в ній про порятунок! Я блукав і блукав по дощових вули-
цях, щось у мені згоряло, але щось і народжувалося, щось
мене руйнувало, а щось наново відбудовувало. Ні, подумав
я, мотаючи головою, як п'яний, котрий хоче прийти до тями,
я ще живу! Я ще маю достобіса сили, і "Чорна книга" моя
буде дописана. Можливо, я писатиму її ще не один десяток
років, можливо, вона виросте у величезний гросбух, мож-
ливо, ніколи не матиме вона кінця — не мені про те дбати.
Призначено пташці летіти, і вона летить. Призначено мені
виконати цю роботу, і я її виконаю, а що має зі мною ста-
тися, того не минути...

Наступного вечора я таки вирішив відвідати Ленсаля.
Посмикав ручку дзвінка — відчинила мені служниця і, як
тільки я назвався, провела мене в дім. У кімнаті, куди мене
запросили, сидів на килимі разом з десятирічним хлопцем
одягнений по-домашньому в халат та пантофлі інспектор—
вони майстрували із драниці іграшковий вітряк.

— Сідайте, де бачите,— сказав Ленсаль.— Зараз ми за-
кінчимо...

Вони прикріплювали до вітряка крила і зосереджено пе-
ремовлялися, неголосно сперечаючись, відчутно було, що
ці двоє працюють погоджено. Я сів у фотель зовсім так са-
мо, як любило чинити моє незриме "я", і з глибоким ін-
тересом задивився на це трохи незвичайне заняття — від
поважності і строгості Ленсаля в домашніх стінах не лиши-
лось і сліду.

— Чи дощ перестав? —спитав Ленсаль, все ще возячись
із вітряком.

— Здається, починається новий світовий потоп,—сказав
я усміхаючись.

— Не треба так жартувати,— відказав поважно інспектор.

 

 

— Гадаєте, від мого жарту справді станеться потоп?

— А хіба не здатні ми накликати на себе біди? Коли ж
маємо таку здатність у малому, чому не матимемо її у ве-
ликому?

— Не думав, що ви забобонні, пане іспекторе.

— Людина звикла ставити себе в центр усесвіту,— ска-
зав Ленсаль.— Звідси й забобони.

Він звівся, тримаючи в руках модель вітряка.

— Ну, як штука? —спитав він гордо.
Хлопець радісно заплескав у долоні.

— Неси його до себе,— м'яко сказав батько.— А ми тут
з гостем перекинемося словом. Чого ви на мене так диви-
теся?

— В домашніх умовах ви не схожі на інспектора.

— Ще чого бракувало! В домашніх умовах ми самі по
собі.

— І забуваємо, що цей світ оточено товщею води,— під-
хопив я його думку.

— Це тоді, коли не крапає на голову. Шкода, що ви не
п'єте, ми б ковтнули б з вами по келишку. На дощ це при-
ємно. А чому ви не п'єте?

— Слабкий на голову,— всміхнувся я.

— Пити, курити й любити жінок — три облуди мужчини.

— Все це одна облуда,— сказав я.

— То чому ви її заперечуєте?

— Це недолік мого виховання. Мені вмовив те батько,
і я не маю сили його переконаність зламати.

— Що ж, похвально. Може, через це вас і вважають за
дивака.

— Мене за дивака? —зчудувався я.

— Таж не мене,—добродушно відказав Ленсаль.—Не
вам казати: є закони загальні, суспільного значення, а є за-
кони житейські. Перші високі, а другі — живі. Перші пова-
жаються, а за другими живуть. Гармонія й полягає в тому,
що людина починає рівноважити ці начала, не заперечує за-
конів високих, але живе за законами неписаними.

— А дивак — це той, хто не досягає такої гармонії?

— Не досягає гармонії невдаха. Дивак — це той, хто не
хоче її досягати. Свідомо й цілеспрямовано... Але все це по-
рожня балаканина. Ви граєте в шахи?

— З помірним успіхом.

— Я так само.— Ленсаль зупинився серед кімнати і, за-
гадково всміхаючись, підняв догори пальця.—Просто так
грати нецікаво. На гроші ви, певне, не захочете.

— Я противник азартних ігор,— мовив я поважно.

 

 

— Ну, звісно. Це теж недолік вашого виховання. Тоді
гратимемо на щиглі.

— Як це на щиглі?

— Хто програв, дістає щигля по носі.

— Мені буде незручно давати вам щигля по носі.

— А це чому? —здивовано викруглив очі Ленсаль.—
Може, тому, що я інспектор? Плюньте на те!

Я зробив жартівливий рух: удав, що плюю й розтираю.
Ленсаль зареготав.

— О, ми з вами дійдемо згоди. А чому ви такі впевнені,
що дасте щигля мені?

— Бо можу у вас виграти,—скромно зауважив я.

— Ну, це ще вилами по воді писано. Самі ж кажете, що
граєте з помірним успіхом.

— Але програвати не люблю,— сказав я вже серйозно.

— А хто це, милий ви мій, любить? — узяв мене під
руку Ленсаль.— Я теж цього не люблю, але є втіха реван-
шу: один раз програв, а другий виграв, впав і підвівся, ні-
чого страшного в тому нема.

— А коли впав і не підвівся?

— Значить, доля така Значить, не можемо ми бути парт-
нерами. А це теж варто перевірити.

Він підвів мене до шахового столика, і я відчув у собі по-
нуру зосередженість. Здається, мені годилося б відмови-
тися від гри, і я спробував учинити це незагайно. Ленсаль,
однак, сприйняв це як страх перед щиглем у ніс і зовсім
розвеселився.

— Але бити без жалості і важень на наше становище в
гімназії,— категорично сказав він.

Перший раз я дав йому щигля такого, як він заповідав,
а може, навіть трохи сильнішого. Ленсаль підскочив і по-
дивився на мене повними сліз очима. Я ж усе ще відчував
урочисту нахмуреність і знову запропонував не продовжу-
вати гру.


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 3; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.171 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты