РОЗДІЛ Х. Я переїхав у квартиру Кулаківського відразу по смерті Траутфеттера, Ленсаль супроти того не заперечував

Я переїхав у квартиру Кулаківського відразу по смерті
Траутфеттера, Ленсаль супроти того не заперечував. Меблю
я відкупив у колишнього учителя фізики за досить дешеву
ціну, була цілком ординарна. Кулаківський, кривлячи рота,
побажав мені затишного прожиття, і я вдав, що не збагнув
його гумору.

— Квартира така собі,— сказав я розважно,— але не по
кишені й наймати.

Я подивився при цьому на Кулаківського з наївною про-
стодушністю, і він трохи засоромився власної злостивості.

— Вибачте,— буркнув відвертаючись. Махнув рукою й
пішов з мого життя назавжди...

Я спустився вниз і постукав до вдови, розсвітивши на об-
личчі чемну і навіть грайливу усмішку. З Охоцькою я швид-
ко домовився. За стіл з чаєм і за дрова я мав платити двісті
пятдесят карбованців у рік. Вона люб'язно порадила мені
пралю, яка, окрім прання, за помірну ціну згоджувалася ро-
бити в мене легке прибирання — своїм улаштуванням у сві-
ті я міг бути цілком задоволений. Третій жив у нашому до-
мі учитель латинської мови Міхневич, так само парубок,
який, на відміну від мене, відмовлявся столуватися в Охоць-
кої. Вдова через те на нього дулася, і я зрозумів, що й Ку-
лаківського вона не любила також за це саме.

Була вона молода й гарна з виду і знала часи значно ліп-
ші, через що мені було приємно спускатися до неї на снідан-
ки й приходити на обіди. За час мого гостювання вона до-
брозичливо торохтіла місцеві новини, а я завжди цікавий
послухати,— стала таким чином для мене додатковим дже-
релом інформації. При цьому була не проти пограти очима,
на що я відповідав хоч і стримано, але не байдуже — ця гра
робила мій акт приймання їжі інтимнішим. Її сини мене по-
боювалися і часто тікали з хати, коли я з'явився в них, і ми
могли вільно бесідувати, виявляючи одне до одного при-
стойно перебільшені знаки уваги, що мене цілком влашто-
вувало. Здобувши такі умови, я почав потроху гладшати,
що не проминуло очей моїх співслужбовців і щодо мене по-
чали розпускати не зовсім скромні чутки. Це трохи занепо-
коїло мене, бо кидало тінь на мою безпорочну репутацію.
З іншого боку, це було й на руку. Люди не терплять, коли
поруч хтось живе непохибно й безгрішно, отож чутки про
мою близькість з удовою дорівнювали мене до всіх грішних
і частково сприяли тому, що я міг безборонне уникати учи-
тельського товариства — всі тепер уважали, що я чиню це
не через гординю, а з міркувань амурної зайнятості, що вва-
жалося причиною достатньою. Але невдовзі саме через те
новий директор Ковнірчук викликав мене до себе в кабінет
і суворо наказав припинити аморальне життя. Я щиродушно
розказав йому правду, але він подивився на мене не без
підозри.

— Нема диму без вогню,— сказав він.

— Тоді скажіть, в який спосіб уникнути пересудів? —
наївно спитав я.

Ковнірчук подивився на мене трохи спантеличено.

— Найкращий спосіб уникнути пересудів, не грішити,—
сказав він категорично.

На те я перехрестився й заклявся господом-богом, що
в'явив правду, виявивши готовність поклястися й на єван-
гелії.

Ковнірчук подивився милостивіше.

— Перестаньте в неї столуватися,— сказав він після роз-
думу.

— Але чим я поясню таку відмову?—спитав я.—Для неї
це видимий спосіб зводити кінці з кінцями, а мені столува-
тись у неї зручно.

— Хай вам носять обід на квартиру,— холодно відповів
директор і відвернувся.

Я відчув задоволення, бо директор ставав мимовільним
моїм спільником. Не зле було б мені поцікавитися й тим,
хто розпускав оці чутки і кого я, на превеликий свій подив,
ще не знав. Я чемно подякував директору за науку і сказав,
що Кулаківський залишив мені у спадок давньої роботи іко-
ну, яку я можу залюбки віддарувати панові директору, зна-
ючи його любов до таких святих реліквій. Ковнірчук радіс-
но розсвітився усмішкою і подивився на мене по-дружньому.

— Я у вас її відкуплю,— швидко сказав він.

— Але помилуйте! — вигукнув я.— Чи можу я продава-
ти річ, яку не купував?

— Може, воно й так,— мовив директор і знову відвернув-
ся від мене, після чого я захотів щезнути йому з очей, як
це умів робити. Але я не встиг покинути кабінет, як Ков-
нірчук різко повернувся до мене.

— А скільки, ви сказали, в тої вдовиці дітей?

— Троє, як соколів,— відказав я.

— Хм, хм,— заходив директор по кабінеті.— І вона гар-
ненька з виду?

— Як на моє око,— сказав я.

— Хто був її чоловік?

— Один із чиновників губернської канцелярії, може, чули
про такого — Охоцький?

— А-а,— протяг директор, і його очі блиснули, цю істо-
рію він знав...

Цей самий Охоцький був свого часу правою рукою пра-
вителя канцелярії Миколи Платоновича Біляшівського, йо-
го справу зафіксовано в мене серед осіб, що заслуговують
на увагу. Син священика, він почав службу в губернській
канцелярії писарем, дістаючи копійчану платню. Але умів
крутитись у цьому світі і скоро став незамінимий в опера-
ціях, що їх проводив Микола Платонович. У голові тримав
усі закони Російської імперії, а завдяки своїй надзвичайній
пам'яті достеменно знав ще й історії всіх важливих справ у

Губернії, а також біографії всіх поміщиків та чиновників Не
без його допомоги Микола Платонович склав свій капітал
і мав змогу їздити в досить пишному екіпажі. Самому ж
Охоцькому хоч і перепадало, але значно менше. Він оженив-
ся на потомственій дворянці, яка, окрім дворянського зван-
ня, не мала за душею нічого, бо батечко Охоцької зумів так
вдало управитись зі своїм маєтком, що від нього дітям не
лишилося ані ложки, і саме в такої потомственої дворянки я
мав щастя столуватися. Після відставки Біляшівського зму-
шений був покинути службу й Охоцький, але у змаганні
колишнього правителя канцелярії з генерал-губернатором
участі не брав. Він пустився берега і, слідуючи прикладу
свого, доброї пам'яті, тестя, дуже швидко спустив з допомо-
гою карт та горілочки всі свої не такі й великі заощадження.
Отямився лише тоді, коли його перестали приймати у ком-
паніях, в яких прогайнував свої гроші, а господар квартири,
яку наймав, пригрозив викинути його з жінкою та дітьми
на вулицю. Тоді Охоцький згадав Миколу Платоновича
Біляшівського і вперше за довгий час вирішив його від-
відати.

— Гаразд,— сказав Біляшівський,— я спробую влашту-
вати вас на службу.

Охоцький після того став завідувати судовим архівом,
але після першої платні пропав. Він пропадав доти, доки
були в нього гроші, а коли їх не стало, впав у меланхолію.
Знову прийшов до Миколи Платоновича і звістив йому, що
його мучать привиддя, що всі ті люди, яких йому доводи-
лося дурити разом із Миколою Платоновичем, приходять
до нього ночами й грозяться вчинити розправу. Так само
нещадно гризе його жінка, а господар квартири знову по-
грожує виставити його на вулицю. Стояв перед Біляшівсь-
ким, брудний і неголений, в обірваній та виваляній у болоті
одежі, і плакав. Микола Платонович і цього разу виявив до
нього співчуття. Він посадив Охоцького в крісло і, ходячи
по кабінету, почав шпетити колишнього свого підлеглого.
Говорив про те, що треба взяти себе в руки і що грішить у
цьому світі кожен, але всі мають надію спастися, бо можуть
щиро покаятися, а коли, покаявшись, вестимуть себе належ-
но, їм простяться всі гріхи, а совість, відповідно, омиється.
Охоцький перестав плакати і слухав свого колишнього пат-
рона з підвищеним інтересом.

— А на які кошти живе зараз ваша родина? — спитав
гостро Біляшівський.

Охоцький здивувався: останнім часом він про це не ду-
мав.

— Тепер уявіть таке,— продовжив Біляшівський.— Ви—
це я, а я — це ви. Я приходжу до вас з проханням допомог-
ти, але ви знаєте, що я не втримаю ні позичених грошей, ні
службового місця, яке ви мені вистарали б. Що б ви
вчинили?

Охоцький довго мовчав. Він сидів, стуливши повіки, й
німо похитував головою.

— Я не хочу настирливо вимагати у вас відповіді,— ска-
зав Микола Платонович.— Подумайте й приходьте до мене
знову. Даю вам слово, що вчиню за вашою волею. Ви чес-
на людина, і я переконаний, що чесно й по совісті все вирі-
шите. А ще підіть додому і гляньте на себе в дзеркало.

Охоцький кивнув і, похитуючись, пішов геть. Він утра-
пив додому саме під той час, коли не було там ні дружини,
ні дітей, і таки подививсь у дзеркало. На нього глянула
почвара: неголена, з запухлими очима і з синяками по всьо-
му обличчю. Волосся було сплутане й розколошкане, і диви-
лася та почвара несамовито. Охоцький ретельно вмився, за-
ліпив синяки папером .і, розвівши мило, почав голитися. Він
виголився старанно й чисто, зачесав волосся, скинув із себе
пошматовану й брудну одежу й одяг чисту. Після того знову
взяв бритву, наточив й об шкіряний пас, а 'відтак спокійно
перерізав собі горло.

Саме в цей час повернулася з прогулянки жінка з дітьми,
вона наробила ґвалту і вчасно доставила чоловіка до лікаря.
Він зашив Охоцькому горло, але той так і не оклигав. Став
безвольний і байдужий, нікого не впізнавав, навіть Миколу
Платоновича, який весь час підтримував його родину і все
намагався з Охоцьким побалакати. Але той говорити не міг,
а коли Микола Платонович написав йому кілька запитань,
він подивився на папір і лишився незворушний. Через три
місяці після цієї пригоди він помер, а Микола Платонович,
у йому відомий спосіб, вистарав для вдови Охоцького гімна-
зійну квартиру, хоч ні сама вдова, ні її чоловік до гімназії
ніякого відношення не мали. Біляшівський викликався й да-
лі допомагати Охоцькій, але, бажаючи бути вільною в своїх
діях, вдова рішуче від того відмовилася: відчувала досить
сили, щоб змагатися з життям самотужки.

— Бути комусь зобов'язаною — це щось страшне! — ска-
зала вона мені в час одного з обідів.— Я не така вже й без-
помічна.

Після того Микола Платонович відвідував її лише зрідка,
але вона завжди зустрічала його холодно, і він, зрештою,
перестав приходити. Останнім його благодійним актом цій|
родині був пам'ятник на могилі Охотцького на православ-

ному цвинтарі. Цей пам'ятник за житомирською традицією
зображав дуба з обламаним гіллям — очевидно, Микола
Платонович у свій спосіб відчував перед Охоцьким вину...

Я вийшов з директорового кабінету і зіштовхнувся з учи-
телем латинської мови Міхневичем. Той якось криво всміх-
нувся, зирнувши на мене, і поспішив відійти, зовсім, як той
кіт, котрий знає, чиє сало з'їв. Я відповів йому такою ж
усмішкою, а що він не міг того побачити, відбив її на його
плечах. Досі я вважав цього чоловіка ординарним, з тих
численних сірячків, за якими немає жодної історії, але тепер
мусив придивитися до нього пильніше. Він ішов переді мною
по коридору, вкрадливо ступаючи на носки, і саме ця його
хода мене зацікавила — все тіло його похилилося вперед,
начебто він принюхувався до чогось тільки собі відомого.
Мені прийшла до голови дивна думка: а що, коли переді
мною моє власне подобенство, тобто той, котрий хоче тільки
вдавати із себе отакого сірячка, а справжню свою суть ста-
ранно приховує. Може, й він має здатність приклеювати до
іншого свою тінь, а десь там, за стіною, потайки пише свою
"Чорну книгу", одним із персонажів якої є я. Можливо, за-
раз він смакує мої незаконні амурні стосунки з вдовою, а
може, це його фах — цікавитися незаконними амурними сто-
сунками. Я мимоволі пригадав, з якою злостивістю оповідав
він мені історію Ленсаля про те, як купував той собі посаду
інспектора, при цьому обличчя його радісно світилося, і він
по-змовницькому мені підморгував. Під оком у нього посі-
пувався живчик, а руки аж тремтіли від збудження. Міхне-
вич пішов, понісши причеплений будяк мого погляду,— від-
тепер уже і його історія стане предметом мого досліду. Зда-
ється, це він прикипав до замкової щілини оком чи вухом,
коли -я із задоволенням споживав смаковиті борщі й печені
Охоцької, слухаючи при цьому її безкінечні оповіді: це він із
солодким любострастям слухав нашу буденну воркітню—
кухня вдовиці була відразу за дверима і не відділялася, як
це звичайно, передпокоєм. Можливо, чув він і мої добро-
душні кпини, які я іноді дозволяв собі щодо вдовиці, бо,
приймаючи їжу, я завжди добродушний і тримаюся без
остороги. Я майже фізично почув, як відходить він потім,
наковтавшись наших слів,— отак само обережно ступаючи
на носки і тримаючи на вустах блазенську усмішку, щоб по-
тім переповісти про мене щось перебільшено сороміцьке, по-
змовницькому підморгуючи і стишуючи голос; я напевне
знав, що тоді в нього під оком посіпувався живчик...

Від цих думок мене відірвав Ленсаль, який наздогнав
мене й поклав руку на плече. Я здригнувся.

— Вже викликав вас директор?—скромно поцікавився він.

— Уявіть собі,— засміявся я.— Хтось йому доніс, що я
завів амурну історію із вдовою, в якої столуюся. Чи можна
собі уявити більшу дурницю?

— Кажуть, вона непогана з себе,— сказав Ленсаль.

— Але ж у неї троє дітей! — вигукнув я наївно.— А я б
не заводив із жінкою ніяких стосунків, коли б не мав щодо
неї серйозних намірів.

— Ну, в житті по-всякому буває,— двозначне усміхнув-
ся Ленсаль.— Щодо мене, то я у вашій цнотливості анітро-
хи не сумніваюся. По-моєму, ви женоненависник?

— Аж ніяк,— заперечив я з обуренням.— Нам заповіда-
но природою та богом мати сім'ю і розмножуватися.

— То чому ж не женитеся? — підморгнув мені майже так
само, як Міхневич, Ленсаль.

— Бо не здобув ще відповідного становища. Платні мо-
лодшого вчителя для цього не досить.

— Слушно! — зауважив Ленсаль.— А та вдовиця дуже
недоступна?

— Не доводилося випробовувати,— сухо зауважив я.
Тоді Ленсаль зареготав. Якось дивно закинув голову, по-
казуючи зарослу волоссям шию, з його горла вирвався
хрипкий клекіт. Я подивився на інспектора здивовано: ні-
коли не чув, як він регоче.

— Я вам симпатизую,— сказав він і поплескав мене по
плечі.— Коли захочете перекинутися словом, заходьте якось.

Ми обмінялися люб'язними усміхами, і я відчув, що мені
трохи бракує повітря. Зрештою, я й розсердився: на дирек-
тора, Міхневича, Ленсаля — не знаю на кого. Скільки їх є,
очей, скерованих на тебе, подумав я. Здається, кожен із нас
пише свою "Чорну книгу": в умі, в пам'яті, на папері. Кожен
із нас приклеюється до тіні іншого, хоче проникнути в най-
потаємніше, щось там шукає й лапає. Не такий я уже ви-
бранець у цьому світі, і годі тішити себе переконанням, що
маю якесь особливе призначення. Запускаю свою руку в
душу іншого, а той інший у душу свого сусіда чи й у мою.
Все ми знаємо, злорадіємо, чинимо підступи, гудимо, а тоді
тішимо себе думкою, що досить нам покаятися — і ми знову
станемо чисті, як листок паперу, на якому можна писати
вже нову нашу історію. Але ми — як полімпсест: пишемо
пригідну нам історію, але з-під цих нових літер проступа-

ють змиті раніше слова й оповідають світові про все вчинене
нами передоцім.

Мені захотілося прийти додому й кинути своє писання у
піч. Тільки тоді я по-справжньому можу стати тим, за кого

себе вдаю: сірим і ніяким. Деревом з лісу людей, яке годі
відрізнити від інших. Шумітиму листом, як і вони, входячи
своїм шелестом у загальний шум. Хто зна, може, й правий
той дивак Біляшівський: треба полюбити цей ліс людей,
щоб здобути справжню рівновагу й заморити в душі нев-
ситимого черв'яка. Але я до цього не готовий. Злість заки-
пає в мені, і я знаю: спаливши свій рукопис, я сяду за но-
вий. Без нього я голий і порожній, без нього я стану водяною
істотою, яка розпадеться на міріади дощових крапель. Ні-
чого не вийде, панове, думаю я, стискаючи вуста. Я защіп-
нуся на всі ґудзики, і не вам мене судити, а мені вас.

Я йшов коридором негнучкою ходою, чітко відбиваючи
крок. Обличчя моє закам'яніло, і я вже добре бачив, що цей
будинок, окрім дорослих, заповнено ще й малими істотами.
Кожна із них зі страхом світить у мій бік очима. Зараз я
зайду в клас і кину на ряди, заповнені цими недоростками,
блискавку свого погляду. В класі зависне мертва тиша, і
тільки одне я прочитаю у тих очах — жах! Мені стане со-
лодко й спокійно від того, бо я навчатиму цих істот житей-
ської мудрості, хоч вони й ненавидять мене, й опираються.
Кожен із них несвідомо вбере в душу мою науку, як губка
воду. Бешкетуйте і злословте, панове гімназисти, виривай-
теся з пут, що їх я вам готую,—нікуди ви не втечете! Ста-
нете нікчемними колесиками величезної державної машини,
і вона вас пожере. Народите свої подобенства і напихатиме-
те їх моїми істинами, бо я розчинюсь у ваших єствах, наві-
ки безсмертний, адже в усіх вас на плечах, як і в мене, тав-
ро...

В той день у місті з'явилися перші ознаки холери. Нагло
захворів просто на вулиці якийсь хлопчак, він впав у кор-
чах на землю — його вирвало й пронесло. Всі з жахом роз-
біглися, і довкола хлопчака утворилася жахнюща порожне-
ча. Я стежив за тим усім звіддалік, як багато інших,— всі
чекали, чим це кінчиться. Тоді з'явився на вулиці Микола
Платонович Біляшівський, спинився біля хлопчика і щось
у нього запитав. Але той був без пам'яті, Микола Платоно-
вич роззирнувся і побачив зовсім порожню вулицю. Помі-
тив він тільки мене. Здалося, ми зустрілися поглядами, на-
че спитуючи один одного, я дивився на Біляшівського іро-
нічно, а він із жалем. Очевидно, той жаль стосувався не
мене, а нещасного юного простолюдця, і саме тому не ви-
тримав я того змагання поглядами — що мені до його жалю
та співчуття? Всміхнувся кисло: його жаль і співчуття так
само себелюбні, як і моє несприйняття чужого болю, адже
не про ближнього він думає насправді, а про спасіння влас-

ної душі. Біляшівський знав, що на нього дивляться. Був
певний: не тільки з моїми очима зустрівся він на цій порож-
ній вулиці — таких прихованих очей було на ній багато.
Отож начебто кидав нам виклик, як, зрештою, кидали ви-
клик і ми йому: ану-но, покажи, який ти добрий!

Микола Платонович уже не дивився на нас, він підняв
хлопця, поклав собі на плечі й пішов по цій порожній-непо-
рожній вулиці. Після дощів стояла тоді суха й тепла погода,
хоч жовтень наближався до кінця, листя вже майже поопа-
дало, і випадок холери треба було б уважати за нетиповий,
адже починається ця хвороба здебільшого не на зиму, а на
кінець літа. Це, правда, міг бути лихий передвісник і на на-
ступний рік.

Біляшівський був уже немолодий; здається, йому нелегко
було нести хворого, він важко дихав, але намагався іти
швидко. Я приклеїв до його тіні себе, незримого, бо поба-
чити перебіг цієї історії конче хотів: Микола Платоновнч
піддавав себе немалій небезпеці. Саме в той день від нього
пішов останній слуга; побачивши, що хазяїн притягнув у дім
хворого холерою, відразу ж непомітно зник. Біляшівський
покликав його, але, не почувши відгуку, першу домопогу
хворому подав самотужки. Потім побіг до свого приятеля-
лікаря, того самого, що удавано лікував Третяка, і той за-
свідчив, що у хлопця таки холера. Він запропонував Миколі
Платоновичу помістити хворого в лікарню для ізоляції, на
що Біляшівський не згодився. Він сам розтирав його і поїв
ліками, лікар навідувався щодня, і мені стало нудно бути
постійно біля них. Я покинув той дім — почав побоюватися,
що, холера, як хвороба по-особливому чіпка, може переки-
нутися і на мене безтілесного, що, здається, в медицині пов-
ністю не виключається. Цей випадок посіяв у місті жах, і
всі компанії, що збиралися по домах, миттю розпалися —
люди воліли відсиджуватись удома. Миколу Платоновича,
коли він виходив за продуктами чи на прогулянку, оминали
десятою дорогою, а крамарі, побачивши його здаля, зачи-
няли непомітно лавки, і часто Микола Платонович не міг
до них достукатися. Отож випадало, що він жив тепер наче
у великій повітряній капсулі, але, помітивши це, не відсту-
пився від доброчинності, а упросив лікаря привозити йому
харчі...

Я оповів Охоцькій про розмову, яка відбулася в мене а
директором гімназії, і вона залилася слізьми.

— Бідній у цьому світі — як прокаженій,— сказала вона,
не помічаючи, що висловлюється мудро.— Ну чим, бога ра-
ди, я завинила?

Я хотів її заспокоїти, але саме в цей момент почув у ко-
ридорі підозрілий шерех.

— Говоріть до мене, говоріть,— прошепотів я і почав про-
биратися вздовж стіни до дверей: був певний, що з того
боку до замкової щілини вже приклеївся підглядач.

Охоцька була жінка не дурна і миттю збагнула, про що
йдеться, вона перестала плакати і почала щось, як завжди,
оповідати, а я стрілою метнувся до дверей і штовхнув їх з
такою силою, що мав би достеменно пробити підглядачеві
лоба. Він, однак, устиг відсахнутися і вискочив у розчинені
парадні двері, я побачив тільки спину і формений картуз
гімназійного вчителя, хоч розібрати, хто саме підглядав, не
встиг.

— Бачили?—сказав я, повертаючись до Охоцької, але
вона вже знову лила сльози, наче вимагала, щоб я все-таки
її втішав. Але я був надто сердитий, через це тільки нервово
пройшовся по кухні, а тоді розвернувся на закаблуках і спо-
вістив Охоцькій, що мені приходити до неї у дім не годить-
ся, адже ми з нею маємо ворога, який не залишить нас у
спокої, що це загрожує мені втратою місця, чого я, незва-
жаючи на співчуття до її бідності, дозволити собі не можу.

— То ви відмовляєтеся в мене столуватися?—спитала
Охоцька, дивлячись на мене трохи дивним поглядом, від
чого в мене незвідь-чому почали свербіти п'яти — у ту хви-
лину я залюбки ними б накивав. Але було в цій жінці щось
і притягальне, і язик мій не повернувся підтвердити її по-
боювання, окрім того, я мав домовленість з директором
приймати її обіди в себе вдома і сказав їй про те, змовчав-
ши, правда, що маю таку домовленість, а видаючи це своє
рішення, як ввияв власної волі і як великодушність. Після
цього обличчя Охоцькоі прикрасив усміх, який я не міг на-
звати неприємним.

— Ах, боже мій!—сказала вона простувато. Не вмер
Данило, то його болячка задавила.

— Тобто як? — спитав я, не зовсім розуміючи.
На те Охоцька легковажно махнула рукою і втерла тією
рукою з очей сльози — почала оповідати мені про
Біляшівського та його відчайдушний учинок.

— Здається, той старий вижив з розуму, ви не гадаєте?

— О ні! — скаав я, сідаючи до столу, щоб докінчити своє
трапезування, двері ми так і не зачинили.— Я вважаю, що
він справжній християнин.

Охоцька спинилася, здивовано розтуливши рота й пока-
зуючи рядок білосніжних зубів, але я не мав охоти розуму-
вати, був зайнятий справою куди важливішою; я їв. Коли ж

я їм, обличчя моє стає поважне й заклопотане, я можу тоді
тільки слухати, а не говорити, все моє єство з осолодою
приймає в себе харч, тим більше, що Охоцька була чудова
господиня і вміла готувати так до ладу, що навіть мертвий
не відмовився б скуштувати її страв. Вона знала це й лю-
била, щоб їй таке підтверджували, я ж хвалив її не слова-
ми, а ділом, тобто їв з превеликим натхненням, відчуваючи,
як шлунок упоєно наливається поживними соками, а стра-
вохід блаженно здригається, приймаючи в себе таку розкіш;

рот мій наповнювався солодкою слиною, і це викликало та-
кої сили апетит, що я змушений був збирати волю, аби їсти
не поспішаючи — жодна їжа інакше не принесе справжньої
користі.

За кілька хвилин, легко посвистуючи, зайшов у парадне
учитель латинської мови Міхневич. Він зирнув у відчинені
двері й обірвав свист, накладаючи на вуста іронічну
всмішку.

— Ви дуже поспішаєте, пане Міхневичу? — гукнув я,
все-таки наважуючись обірвати свій урочистий акт, зреш-
тою, я вже черпав ложкою намальовані на дні тарілки квіти.

Міхневич спинився, і його обличчя стало насторожене, на-
чебто це таки він підглядав за нами.

— Адель Казимирівна,— сказав я, прикладаючи ложку
до краю тарілки так, що вона впиралася ручкою об скатер-
ку,— розкрила мені таємницю, з якою я вважаю за потріб-
не поділитися з вами, як із третім пожильцем нашого дому.
Кажуть, десь тут заховано скарб на шістдесят тисяч червін-
ців. Пані Охоцька пропонує нам шукати той скарб кожно-
му в своїй квартирі, а коли хто знайде, поділити його на три
частини, тобто по двадцять тисяч червінців кожному. Як ви
до цього ставитеся?

Міхневич стояв супроти нас, трохи змінивши свою усміш-
ку. Замість іронічної вона стала недовірлива.

— Хочете розіграти мене, пане Сатановський?

— Анітрохи, Борисе Олександровичу. Я зі свого боку
пристаю на цю умову. Скарб може бути і в мене, і у вас, і
в Аделі Казимирівни.

— Чи в зруйнованій частині будинку,— підхопила, ані-
трохи не нітячись, Охоцька.— Але там уже його шукали...

— Хто шукав?—спитав Міхневич, зовсім гасячи
усмішку.

— Люди шукали,— відказав я.— Через це Адель Кази-
мирівна і знає про цей скарб. Не шукали його тільки в тих
кімнатах, у яких ми живемо. То як, Борисе Олександровичу?

Міхневич тільки хмикнув, махнув рукою й пішов, спро-

бувавши так само засвистати, як передоцім. Але вдати із
себе байдужого не зміг — він обірвав свист. Заскрипів ключ
у замку, двері розчинилися, а тоді й плеснули. Я сидів за
столом і трусився з реготу.

— Гадаєте, це він підглядав? — спитала тихо Охоцька.

— А то ж хто? — мовив я.— Треба ж чоловікові хоч
якось дати по носі.

— Я не думала, що ви вмієте жартувати,— блиснула
оком Охоцька.— По-моєму, він не повірив...

— Ще й як. Більше навіть, ніж я сподівався.
Охоцька поставила переді мною другу страву, а раз так,
то мені було вже не до смішків.

— Думаєте, він такий дурний?

— Не думаю, а сподіваюся,— сказав я, беручи ножа й
виделку.— Тепер можете сміливо зачиняти двері...

Охоцька пішла, похитуючи стегнами, виконувати моє про-
хання, і я раптом помітив, що тіло її зберегло всі звабні
округлості, зрештою, вона йшла так, наче хотіла мені це про-
демонструвати. Але я недовго втішався таким гріховним
спогляданням — мене наглило щось важливіше й конкрет-
ніше: переді мною стояла запахуща страва, і рот мені вже
давно переповнився слиною. Мій ніж зручно й легко пере-
різав смаженину, а виделка пришпилила відбатований шма-
ток до порцелянового дна. Очі мої заслалися солодким ди-
мом, а ще солодше дав сигнал мій шлунок, кличучи так, на-
че хто заволав у пустелі. "Ось воно справжнє пащекуван-
ня",— подумав я, пускаючи в хід зуби, які миттю відчули
соковиту м'якість м'яса з хрумтячою шкіркою. Я знав, що
Охоцька дивиться на мене, як завжди, коли я споживаю
їжу; знав, що той погляд її захоплений, адже це вона при-
мушує мене впадати в такий виказистий транс, це й руки
виготували це кулінарне диво, а раз так, ми в цьому світі
мали єдність. Це було навіть щось від плотського з'єднання,
адже недаремно так повелося, що їжу готує чоловіку жінка.
Саме в цьому секрет задоволеності жінки, коли її страви
чоловіку смакують.

— їсте, наче бог,— м'яко сказала Охоцька, підходячи до
столу, щоб прибрати тарілку від першої страви.

Я пробурмотів щось невиразне, не до розмов мені було.
Я їв. Їли мої руки, бо це вони брали те, що було в тарілці,
їло обличчя, бо саме туди доносилася страва, їли шия і гру-
ди, бо через них перепускався харч; живіт мій рівномірно
похитувався, бо ковтав безперервно порційки, що приплива-
ли до нього згори; таким чином, їла вся горішня половина
мого єства, і не диво, що в цей час я не міг нічого ні гово-

рити, ні думати — ще ніколи не бувало, щоб хтось думав
ногами чи задом.

— Я був би зовсім невдячний,— сказав я, умиротворено
дивлячись на порожню, замащену соусом тарілку,— коли б
відмовився від такої кухні, яку пропонуєте ви, Аделе Кази-
мирівно. Але нам треба зважати й на умовності цього світу.
Давайте вирішимо так: приноситимете їжу мені нагору,
а коли це вам буде обтяжливе, то якийсь раз-другий, я мо-
жу спуститися й сам, щоб узяти страву.

— То зайве,— сказала Охоцька.— Раз я взялася столу-
вати, то даватиму обід зі своїх рук.

Я мимоволі зирнув на вдову і побачив не очі, а масло.
Від того мені трохи замлоїло під лопаткою, і я подумав, чи
не зайшов у стосунках з нею надто далеко. В цей час я зга-
дав і про її трьох дітей, від чого обличчя моє витяглеся
і зачерствіло.

— Коли на те пішло, можете посилати до мене з обідом
когось із дітей,— сказав я і цього разу подбав, щоб не зуст-
річатися очима з Охоцькою...

Я не міг зневажити люб'язного запрошення Ленсаля, який
після нашої проходки в дощовий вечір почав, всупереч моїм
побоюванням, ставитися до мене зовсім прихильно: цю при-
хильність, скажу відверто, я не зовсім розумів. Здається,
я був Ленсалю для чогось потрібний, отож зважив, що най-
ліпший спосіб довідатись про це—піти на деяке з ним збли-
ження. Сам Ленсаль уже був людиною "без історії", тобто
ніяк не виходив із прийнятих людською мораллю норм —
такі люди мене майже не цікавлять. Вони, як тіні, ковзають
по життю і непомітно з нього зникають; в Ленсаля ж його
житейське завдання ускладнюється ще й суспільною потре-
бою перетворювати у ковзкі тіні своїх вихованців — призна-
чення будь-якої виховної системи досягати якнайбільшої
стандартизації людського типу.

Вечір, у який я вирішив навідати Ленсаля, був по-осін-
ньому теплий, і мені в шинелі було паркувато. Я йшов, на-
скільки міг, повільно, в шлунку моєму погідно перетравлю-
валася їжа, виготовлена майстерними руками Охоцької,
я думав, що мати під боком таку Охоцьку все-таки немале
задоволення, звісно, при умові, що ці стосунки не перейдуть
з економічних на еротичні, бо тоді виникли б додаткові
ускладнення, та й жінка не задовольнилася б звичайною
оплатою своїх трудів, а почала б посильно обмежувати мою
волю, що в мої розрахунки поки не входило. Мене задоволь-
няла га легка гра, що її я вів, вона мене ні до чого не зобо-

в'язувала, а Охоцьку підбадьорювала й далі високо трима-
ти свою марку кухарки.

— Гуляєте, Киріяку Автомоновичу,— почув я біля себе
голос і здригнувся. На мене дивився, всміхаючись, сам
директор гімназії, і я швидко застебнув ненароком розстеб-
нутого ґудзика на шинелі.— Я теж вийшов подихати сві-
жим повітрям. Не проведете мене?

— З великою приємністю,— сказав я, не відчуваючи при
тому й найменшого бажання проводжати директора: хтось
із учителів міг би мене побачити й запідозрити небезпід-
ставно у фіскальстві.

— Відчувайте себе вільно,— тим-таки підозріло люб'яз-
ним голосом сказав директор.— А то йдете біля мене, як
солдат.

Я й справді був ніби натягнута струна, і директорове за-
уваження стьобнуло мене.

— Виявляти пошану до начальства — це виявляти свою
порядність,— проказав я.

— О, звісно, але не в приватному житті. Кожен з нас
живе подвійним життям: зовнішнім та внутрішнім. Зовніш-
нє — це виконання громадського обов'язку, а поза тим ми
всі однакові, не вважаєте?

— Коли буде на те ваша воля,— сказав я.— Не належу
до настільки проникливих людей, щоб ці два поняття роз
різняти... Окрім того, не відаю, чи маю на те право...

— Маєте, маєте, пане Сатановський. Скажіть, чому у вас
таке дивне прізвище?..

— О, прізвище!—сказав я.—Кожен носить своє прі-
звище, як данність від предків.

— Тоді дивна данність у вас від предків. Знаєте, я при-
глядаюся до вас і не находжу нічого, що б можна було
кривотлумачити. А тим часом вас не люблять...

Щось таке саме казав був мені і Ленсаль, і я насторожено
зирнув на директора. Його обличчя було благодушне, але
мені не сховалося, що ця благодушність роблена. Щось
вони від мене хотіли, і директор, і Ленсаль.

— Ходите до церкви?—спитав раптом директор.

— Як кожен християнин,— чітко відказав я.

— О, я не маю до вас ніяких претензій, хоч зараз багато
ходить у церкву не через внутрішню потребу, а з обов'язку.
Знаєте, що я хочу у вас попросити, пане Сатановський...—
Він промовчав і йшов якийсь час біля мене занімілий.—
Я самотній... як це вам сказати, ну, потребую жіночого за
собою догляду. Тобто я хотів би розшукати собі порядну
економку.

Він знову замовк і йшов біля мене, тонкий і натягнутий,
як нитка.

— Я навіть згодився б, щоб та економка мала дітей. Сам
я бездітний, а тепер хотів би, щоб мій дім наповнився дитя-
чим гомоном. Ну, звісно, це не значить, що того гомону
має бути більше, ніж у гімназії.

Його жарт прозвучав трохи силувано, він все ще ходив
навколо і не наважувався заговорити про те, що його за-
ймало, навпрямки. Я напружився, як завжди, коли хотів
щось провідчути, і зачудування пройняло мене: його, здає-
ться, зацікавила Охоцька. Невелика ревність ворухнулась
у моїх грудях, начебто щось зовсім гарне, призвичаєне й по-
трібне мені вислизало з рук. Солодка вдоволеність, яку я
відчував недавно, змінилася відчуттям неприємної ваготи в
в животі в той час, як слина моя дістала присмак піску.

— Ви, мабуть, здогадалися, про кого веду я балачку. Звіс-
но, я і в думці не кладу, що ви мали щось із тією жінкою.
Міхневич — звісний кляузник, і вірити йому — зневажати
себе самого. Окрім того, ви надто молодий і партію з тією
жінкою складати й не збираєтеся, навіщо вам чужі діти, коли
ви ще на своїх, хе-хе, спроможетесь... Чи не так я кажу?

— Достеменно! — проказав я, бо в тих словах і справді
був незаперечний сенс.

— Інше діло я, хм-хм, я на своїх дітей уже не розрахо-
вую. Але не хочу, знаєте, потрапити, як жаба в калошу, ви-
бачайте за варваризм... Через це перш, ніж познайомитися
з жінкою, я веду... як би вам сказати, маленьку розвідку,
чи що? Не находите в тому нічого негожого?

— Коли вже зв'язуватися з жінкою,— сказав я розсуд-
ливо,— то треба її принаймні знати.

— В самісіньке око потрапили! —аж підскочив директор
і обійняв мене за плечі десь так, як обіймав недавно Ковнір-
чука попечитель Київського учбового округу.— Чи пані Охо-
цька богомільна? — спитав він солодко, увіч наслідуючи го-
лос Матневського-Шашкіна.

— Вона католичка, Венедикте Іполитовичу,—сказав я,
впадаючи директору в тон, від чого в мій голос проникли
єлейно-масні нотки. Я своєрідно передражнював директора,
але не настільки, щоб він це помітив.

— Що ви кажете? — спинився Ковнірчук.— Це зле...

— Звісно, зле,— задоволене сказав я.

— Зрештою, не так уже й зле,— зморщив лоба дирек-
тор.— Бог один, а щодо обрядних різниць... Вона ходить
у костьол?

— Як всі християни,—сказав я, і це була правда: Охо-
цька не була богомільніша, ніж годилося.

— А як вона те... готує? — вкрадливо спитав Ковнір-
чук.— Знаєте, в житті це також немаловажне.

— З цієї причини,— зізнався я відверто,— не бажав би я,
щоб вона йшла у ваші економки.
Директор засміявся.

— А ви ще й гуморист,— сказав він.— А як у неї те...
з характером?

— Про це вам міг би докладно оповісти Кулаківський...
Вони, здається, були на ножах.

— О, я не збираюся бути із жодною жінкою на ножах,—
сказав Ковнірчук.— Окрім того, Кулаківський покинув наше
місто — це була людина важка.

— Це була марновірна людина,— докинув я.

— Так, так, марновірна й лиха. Кажуть, він був із тих...
вільнолюбців?

— Не випадало помічати,— сказав я, бо при цих його
словах виразно запахло смалятиною.— Пані Охоцька має
гострий характер до тих, кого вона не любчть, і стає досить
м'якою з тими, до кого має симпатію. Зрештою, на мій по-
гляд, це жінка цілком ординарна.

— Що ви хочете цим сказати? — насторожився дирек-
тор.

— Тільки те, що сказав, Венедикте Іполитовичу. Жінка
як жінка...

— По-моєму, те, як ви її відрекомендували, мене задоволь-
няє. Одне тільки... да-м, католичка. Ксьондзи у неї бу-
вають?

— Не випадало зустрічати,— відрапортував я.

— Я б не хотів, щоб моя економка була фанатичка,— сми-
ренно проказав директор.— Знаєте, цей целібат у католи-
цьких священиків, це щось таке... А ще коли жінка фана-
тичка, їй недовго тоді річ грішну видати за святу, ви мене
розумієте? Про неї ходять пересуди?

— Ходять,— сказав я трохи сердито.— Але, як ви зво-
лили зазначити, безпідставні.

— О, ви маєте себе на увазі,— весело озвався директор.—
Ну, тут я цілком спокійний.

— А то чому? — спитав я, відчуваючи, що починаю дра-
туватися.

— Бо ви скромний і доброчесний молодий чоловік,— мо-
вив директор, ще й поморгав, очевидно, вдавати із себе дур-
нішого, ніж є, складало йому приємність: він увіч із мене
кепкував, зовсім у той самий спосіб, що і я з нього. Мені

не зовсім те подобалося, бо в цій розмові я не відчував звич-
ної зверхності, та й упосліджуватися перед ним мусив як під-
леглий. Зирнув на співрозмовника краєм ока і раптом зро-
зумів: вся оця розмова—якийсь підступ, має він розраху-
нок далекоглядніший, недаремно був колись таким завзятим
мисливцем. До речі, після своєї поїздки в Київ і переходу
в гімназію, він продав усі свої рушниці, а власний дім пере-
творив у молитовний. Почав приятелювати із священиками,
а в гімназії найбільшою його прихильністю користувався
законоучитель. Про дружбу з Ленсалем він таки забув, при-
тому так грунтовно, що навіть здивувався б, коли б хтось
про те нагадав.

— Я хотів би поглянути на вашу ікону,— сказав він, змі-
нивши тему розмови.

— Це не Моя ікона, а Кулаківського,— вкрадливо заува-
жив я.

— Я став в іконах розбиратися. Коли хочете, з іконою
треба вміти спілкуватись, як з людиною, а може, й тонше.
Вміти ввійти з нею у розмову, і то має бути розмова не
вуст, а душі. Байдуже, добрий на ній живопис чи лихий,
важить тільки внутрішня закладеність і закладене в лініях
та барвах відчуття вишнього. Ви на тому розумієтеся?

— Анітрохи.

— Жаль... Вам не завадило б трохи більше молитися.

— Перед цим ви назвали мене скромним і доброчесним.

— Звісно, назвав,— сказав спокійно директор,— але це
не значить, що ви не маєте гріхів.

— Гріх — це наші думки чи діла? — спитав я.

— Це наша зарозумілість,— мовив директор і усміхнувся
трохи цинічно.

— Зарозумілість перед небом чи перед самим собою? —
наївно спитав я.

Директор зупинився, глянув на мене й, жартівливо погро-
жуючи, покивав пальцем.

— Ви ще дуже молодий,— проголосив він, коли ми знову
пішли,— і вам, на мою думку, краще вдавати розумного, за-
лишаючись насправді дурним, ніж навпаки.

— І це має бути свідомий акт? — здивувався я.

— Та ж звісно! — вигукнув директор.— Так безпечніше,
і нікому не чинитимете неприємностей. Бог не за розум про-
кляв людину, а за надмірний апетит, а розум послав, щоб
вона могла в цьому світі вижити. Але бог і зарозумілих не
терпить...

Ми піднялися по сходах, а за кілька хвилин Ковнірчук
уже розглядав призначену йому ікону. Він раптом опустився

на коліна, а що мені не годилося при тому стояти, вчинив
я те ж таки. Обличчя в директора стало строго святенни-
цьке, він пильно вдививсь у зображення святого, і вуста
його заворушилися й посиніли. Кров відлила йому від об-
личчя, а очі налилися вогнем. Мені раптом страшно стало
стояти обіч цього чоловіка, здається, він перевищував мене
розумом і якоюсь недозволеною відчайдушністю: коли на
мені напластовано два єства, то на ньому їх було — як
кілець на розрізі дерева. В лісі людей, подумав я,— це дере-
во твердої породи, але й воно вже дуплавіє. Дуплавіє через
те, що, ховаючи своє "я" за декількома машкарами, зовсім
забуло, яке ж справжнє, адже й воно давно стало маскою,
а коли так — зникло. Цей чоловік одяг на себе десять ко-
жушків, як цибуля, і зовсім не впевнений, що під тими ко-
жушками є тіло. Через це він, як та ж таки цибуля, їдкий,
і не в одного від того виб'ються на очі сльози.

— Це добра ікона,— сказав поважно Ковнірчук і звівся,
струшуючи з колін порох, якого в мене на підлозі не було.—
Ви щиро хочете мені її подарувати?

— Віддарувати,— уточнив я.— Це не моя власність, а річ
покинута.

— Ви дуже впертий,— сказав директор м'яко.— Занесете
мені якось. Але не трактуйте це як хабар.

На його вустах заграла іронічна усмішка, і ми обоє зро-
зуміли, що трактуємо цю ікону не як хабар, а як символ
союзу, який тільки й закладається, щоб один не чинив ка-
пості другому.

— То ви познайомите мене зі своєю столоначальницею?

— Я скажу, що ви обдивляєтеся казенні квартири,— зна-
йшовся я.

— О, тоді вона трактуватиме мене серйозної — засміяв-
ся директор і впевнено рушив до дверей, як і належить лю-
дині чиновній та солідній...

Внизу я постукав у двері і звістив Охоцькій про пере-
вірку казенних квартир, що підлягають віданню гімназії.
Здається, нічого гіршого я вигадати не міг, бо Охоцька по-
біліла й подивилася на директора так перелякано, що на
його обличчі мимоволі з'явилася поблажлива усмішка. Він
відіслав мене кивком голови, і моя тілесна оболонка віді-
йшла, потупотівши по залізних сходах, а невидима спокійно
всілась у крісло і почала з інтересом наслухати й наглядати,
адже між цими двома розігралася досить промовиста сцена.

— Я справді оглядаю квартири,— сказав майже офіційно
директор, сідаючи в запропоноване йому крісло, а що було
воно те саме, де вмостився і я, то довелося мені перебра-

тися й сісти на менш вигідний стілець.— Ви тут живете
давно?

— П'ять років,— прошепотіла Охоцька.
Ковнірчук увіч милувався нею: була вона при своєму пе-
реляці ще привабливіша, ніж завжди.

— А на якій підставі?—поцікавився директор.—Зда-
ється, до гімназії ви відношення не маєте?

— Я оселилася тут за згодою покійного директора,— ска-
зала Охоцька.

— Отак узяли і вселилися?

— При сприянні колишнього правителя губернської кан-
целярії Біляшівського,— сказала жінка.

— О, це вже зрозуміліше,— директор постукував паль-
цем по коліні.— А він на якій підставі про вас турбувався?

— Мій покійний чоловік був його чиновником.

— Значить, з філантропійних мотивів, хм... Але тепер
склалася така ситуація, що один ваш добродійник у могилі,
а другий не при владі, чи не так?

Охоцька мовчала. Ковнірчук підхопився й почав ходити
по кімнаті, а я тим часом зайняв крісло, де він сидів.

— А коли, припустімо, в мене буде перевірка? —спитав
він.— Як я поясню факт вашого проживання на казенній
квартирі?

— Я живу при дуже обмежений засобах,—прошепотіла
Охоцька.— У мене троє дітей.

— А де ваші діти?

— В сусідній кімнаті, пане директоре.
В сусідній кімнаті стояла така тиша, що не було ніякого
сумніву: діти справді там.

— Покажіть мені їх.

Охоцька покликала дітей, і вони спинилися біля порога
кімнати, дивлячись на пришельця так само перестрашено,
як і їхня мати. Ковнірчук підійшов до старшого і взяв його
за підборіддя.

— Ти, здається, вчишся в гімназії?
Хлопчик кивнув.

— А ті два?

— В пансіоні Рихлінського.

Ковнірчук обдивлявся дітей, як товар, виставлений на
продаж.

— Ну, що ж, славні хлопці,— сказав він задоволене.—
Відішліть їх.

Діти безшумно зникли в сусідній кімнаті, а Ковнірчук
знову рушив до фотеля, примусивши мене поступитися йо-
му місцем. Він сів і занімів. Так само мовчала Охоцька.

— Ну так що? — спитав він різко.

— Я хотіла б просити пана директора залишити нас на
квартирі,— тихо проказала Охоцька.— Вік би вам були
вдячнії

— У який спосіб? —спитав він цинічно.
Охоцька почервоніла, в очах її з'явилися сльози.

— Тільки не плачте,— знову підхопився з крісла Ков-
нірчук.— Ви не маленька й повинні розуміти, що все повин-
но бути по закону. Ніхто, чуєте, ніхто не має права пересту-
пити закону, бо це суворо карається.

— Я прошу людського милосердя,— прожебоніла Охоць-
ка.— В мене е трохи грошей, хотіла придбати меншим гім-
назичну форму.

— І що? —спитав Ковнірчук, ставши зовсім близько біля
вдови,

— Я могла б запропонувати ці гроші вам...
Ковнірчук засміявся.

— Ви мені пропонуєте хабар? — спитав він, обриваючи
сміх.

— Та боже борони!—злякалася Охоцька.—Просто хо-
чу вам віддячити...

Він раптом торкнув пальцем пишне персо Охоцької, і та
здригнулася.

— Віддячите в інший спосіб,—сказав він.—І запорукою
тої віддяки хай стануть приязні стосунки поміж нами. Ви
не проти?..

Охоцька мовчала.

— От, наприклад, мені скоро будуть потрібні ваші діти...

— Діти? —зойкнула Охоцька.

— Не лякайтеся, я не збираюся їх їсти. Через якийсь час
має приїхати в Житомир з візитом попечитель Київського
учбового округу. Я маю щастя знати його, притому досить
близько Він любить церковний спів, особливо коли співа-
ють хлопчики, і я хотів би навчити псальм ваших синів. Я їм
замовлю нову одежу, і це буде така моя плата за цю трохи
незвичайну послугу.

Тільки тепер Охоцька заплакала по-справжньому.

— О боже! — тільки й сказала вона.

— Я вас не розумію,— нахмурився директор.— Хіба ваші
хлопці не захочуть заробити собі гарні костюмчики?

— Я подумала про щось гірше,— сказала, досить приваб-
но блимаючи очима, Охоцька

— Про інше так зразу не говорять,— сказав Ковнірчук.—
Треба нам ближче познайомитися і звикнути одне до одно-
го. Ну-ну!—Він узяв. Охоцьку за підборіддя, зовсім так

само, як нещодавно старшого її сина.— Не плач... Не плач,
я сказав!..

Охоцька не плакала. Сльози текли по її щоках, але вона
не плакала. Силкувалась усміхнутися, і це виходило в неї
зовсім мило.

— Я буду до вас заходити,—сказав Ковнірчук і велично
поплив до виходу. Охоцька кинулася, щоб відчинити перед
ним двері, і в цей час він легенько вщипнув її за сідницю.
Охоцька крутнулась і вдарила його по руці, Ковнірчук нут-
ряно хихикнув і переступив поріг.

Я вийшов услід за Ковнірчуком — був трохи ошелешений
і здумілий. Дивне якесь відчуття переживав: радість від
того, що зараз сяду за стіл і достойно поповню цією істо-
рією свою "Чорну книгу", а водночас жаль. Жаль за чимось
таким, що мало в мені відбутися, але вже не відбудеться,—
за якимось проясненням в собі, якого я ніколи не знав, а
може, і не взнаю. Я живу в цьому світі сам. Зайняв супроти
нього кругову оборону, а раз так — оголосив цілий світ своїм
ворогом. Тішився з темних доль людських і мав задоволен-
ня, що я не такий. Хотів бачити себе обіленим саме через
такий контраст: власної непогрішності й гріховності світу,
і чи не слідував я в тому слідами свого батька? Але, на від-
міну від батька, я вже й зараз починаю відчувати в тому
якусь облуду. Щось тут не тулиться, щось взаємно одне
одне заперечує, бо є в усьому якась фатальна недостатність.
У цій історії вже не був безпристрасним спостерігачем, я мав
у ній неозначений, але тим більше істотний інтерес. Вперше
за весь час мого холоднокровного життя в мені пробудилося
щось на зразок симпатії до чужої людини — я не брав її як
чистий об'єкт спостереження, а вступив, хоч і в ілюзорне,
але співжиття. Воно було ледь-ледь окреслене, лякало мене
й вабило, але було.

Моє невидиме начало підіймалося по сходах, щоб пройти
крізь зачинені двері і з'єднатися з тим своїм видимим, кот-
ре лежало в ліжку і вдавало, що читає книгу. Коли ми з'єд-
наємося, мій жаль, здається, спалахне з новою силою. Впер-
ше мій незримий відбиток відчув утому і ступав сходами,
як тяжко наморений чоловік. Він праг до того самотнього,
що дивився у книгу, а не бачив у ній нічого — щось у нім
розладналося. Що саме, не знає ні той, котрий підіймався,
ні той, котрий виглядав на білому полі мудрість світову —
вони обоє щось утратили, і це "щось", здається, значило
більше, ніж ситі обіди, якими мене начиняла Охоцька. "Бо-
же, який він мерзотник!"—шепотів той, із книгою. "Я за-

раз писатиму,— думав той, що підіймався східцями.— Чу-
довий, чудовий епізод!"

Той, що підіймався, спинивсь у передухідді й озирнувся.
Він дивився на розчинені в ніч двері парадного, в які ви-
йшов Ковнірчук, пробіг поглядом далі, бо захотів побачити
директора. Ковнірчук ступав серед темряви—місяць і зорі
цієї ночі було вкрадено, й похихикував. Покльоцував паль-
цями і вряди-годи радісно підстрибував. Той, що підіймався,
хотів порадіти, але його тужно покликав лежачий із кни-
гою. Йому було сумно, і він не розумів чому. Хотів з'єдна-
тись із тим, безтілесним, щоб стати простим змореним чо-
ловіком. Зараз він заплющить очі й засне. Зараз він пере-
стане існувати і вже тим здобуде втіху: втіха його цього
разу стане подібна до забуття...

Всі в місті сподівалися, що Микола Платонович Біляшів-
ський заразиться від хлопця, за яким ходив, але доля цього
разу помилувала його. Хлопець видужав при сприянні лі-
каря — близького приятеля Біляшівського, Микола Плато-
нович на прощання одягнув підопічного в нову одежу і дав
йому на поліпшення харчу десять карбованців. Ці гроші на-
лежно використав для себе батько хлопця, відомий у місті
п'яниця, який, добре смикнувши, з п'яної великодушності
пішов дякувати Миколі Платоновичу, але був досить гост-
ро виставлений за двері — це вчинив Біляшівський саморуч-
но, бо відтепер і жив без слуг. За цей час його капітал ско-
ротився настільки, що давав змогу існувати досить скромно,
з чого Микола Платонович не робив трагедії, зате ще біль-
ше здивачів. Черевце було вже давно втрачено, а за час
догляду за хворим він почав дивитися на світ запаленими
очима, з чого публічно було зроблено висновки, що він таки
трохи не в собі. Єдине, що лишалось у Біляшівського не-
змінне,— це звичка чисто й охайно вдягатися, на що йшло
також немало кошту, але це Микола Платонович ще міг собі
дозволити. Саме через те він зберіг свою величавість, і зна-
йомі віталися з ним із підкресленою повагою. Здається, збе-
ріг він дещо із своєї колишньої всевладності, і до нього ча-
сто з'являлися вдови чи зубожілі в 'пошуках протекції—
такі прохачі майже не лишалися без допомоги. Жебраків цей
чоловік не любив і відсилав від свого дому досить гостро,
отож вони перестали до нього ходити: цю невідповідність
пояснити мені нелегко, здається, він дивився на жебраків,
як на ошуканців, що часто справджувалося. Я не любив зу-
стрічатись із Біляшівським, бо після розмови, яку мав із
ним, коли ховали. Траутфеттера, інстинктивно почав його

остерігатися, мені здавалося, що він прозирає мене наскрізь,
а я ніколи не любив тих, хто виявляє до мене посилену ува-
гу. Отож при зустрічах із ним я робив вигляд, що поспі-
шаю, від чого на вуста Миколи Платоновича незмінно на-
пливала іронічна, а може, й поблажлива усмішка.

З Охоцькою в мене після візиту до неї Ковнірчука на-
стало охолодження, вона присилала мені їжу з дітьми, а ко-
ли приносила сама, намагалася якнайшвидше відійти і вже
не вступала зі мною в довші розмови. Зрештою, я
й сам відчув, що її образ озвичайнів і зблід — ця жінка
поступово переставала мене хвилювати, і я навіть почав ди-
вуватися, що так колись було. її страви стали пісніші і втра-
тили смак, але я тим не переймався, зваживши, що особли-
вий смак могло надавати їм моє суб'єктивне до них став-
лення — річ цілком натуральна.

Втішав мене під цей час тільки вчитель латинської мови
Міхневич. Мої жартівливо кинуті слова про скарб у нашому
домі впали не на камінь, а проросли в цьому шаленцеві та-
ким пишним квітом, що він забув навіть про свою прист-
расть підглядати й підслуховувати. У вільний час він про-
биравсь у зруйновану частину будинку, моє незриме "я"
при цьому задоволене стежило за ним, і в той час, коли
довбав землю й перекидав цеглу десь у напівзасипаному
підвалі, я затишно примощувася збоку, щоб не заважати
йому, і, слухаючи шурхіт дощу, бо після погоди знову за-
висла над землею мрячка, з утіхою дивився на немалий
труд цього чоловіка, який не помічав ні вологості, ні холоду,
а стікав дощем і сам, наче мав у собі, як і небо, непомір-
ний запас води. Як і Біляшевський, він також схуд, бував
неуважний на уроках, і учні почали чинити йому капості,
яких він не помічав, але, помітивши, впадав у лють; учні
на те майже не реагували, відтак і ця лють не давала види-
мого результату, хоч за його виказом дітей сікли різками
частіше, ніж за виказом інших. Я ж, навпаки, вдавався до
цього педагогічного прийому рідко, але на уроках в мене
стояла така тиша, що звук мухи, яка перелітала клас, ко-
жен чув вельми виразно. Зрештою, з холодами зникли
й мухи, і ніщо мене в класі не дратувало—мій погляд бу-
вав красномовніший батога... Так от, я сідав десь у кутку
й милувався з Міхневича, а той копав і довбав, часом я на-
віть думав, що було б сумною грою долі, коли б він і справ-
ді щось знайшов — тоді життя його позбулося б смислу іс-
нування. Не милував він при тому й своєї квартири, зри-
ваючи у ній підлогу і довбаючи стіни, невдовзі його помеш-
кання перетворилось у цілковиту руїну, але він, здавалося,

теж того не помічав. Втомившись, падав на ліжко й почи-
нав жахливо хропти, після чого я виходив з його квартири
і, наслуховуючи, як солодку музику, дощові шуми, повертав-
ся до того свого "я", котре читало у ліжку книгу, перейняв-
ши ту звичку у колишнього пожильця моїх кімнат. Ми по-
гідно з'єднувалися, позіхали так, що в нас входило Ніжне
тепло, і, послухавши ще трохи монотонну дощову симфонію,
поринали у світ далеко кращий. Ми бачили тоді солодкі
й хвилюючі сни.

Прокинувшись уночі, я відчував хатню порожнечу, і мені
здавалося, що я відриваюся разом із ліжком від підлоги
й провисаю, привішений між підлогою та стелею, ліжко при
цьому похитується, як човен на хвилях, і я міг би полинути
в такий спосіб і над цілим містом, коли була б у тому по-
треба. А що такої потреби я не мав, мої повіки знову склеп-
лювалися, і я дозволяв ліжкові літати між стін квартири,
адже на те ми й відгороджуємося один від одного, аби чи-
нити таке, про що інші не мають аніякісінького уявлення.
Часом я дозволяв своєму незримому "я" покидати себе сон-
ного й обходити дім. Я запливав у кімнату Міхневича, але
мене швидко виганяло звідти гаркітливе хропіння, тоді я
блукав порожніми кімнатами зруйнованої половини дому.
Заходив і до Охоцької, присідав біля неї на ліжку й дивився
на її сонне, розпашіле обличчя. Уві сні ця жінка видавалася
мені зовсім молодою, і я торкав її легенько за оголене пер-
со — здається, в цей момент їй снився Ковнірчук, і вона
зовсім не відчувала від того невдоволення. Я покидав її, да-
ючи змогу скільки завгодно кокетувати вві сні з директо-
ром гімназії, і випливав на вулиці, на яких ішов дощ. Були
вони порожні, холодні, сповнені зимного плюскоту, я брів
по хідниках і думав, що місто під цю хвилю не існує. Воно
спить, гаркітливе похропуючи, адже й воно, як цей шале-
нець Міхневич, цілий день передоцім шукало скарбу, якого,
може, й не існує, воно витратило для цього силу енергії і за-
раз набирається нової сили, щоб укотре зустріти новий ра-
нок. Я був частиною цього міста, його малою клітиною, але
вмів й опосередковуватися. Тихий спокій упливав тоді мені
в груди, і я відчував, що це по-своєму руйнує мене. Щось
у мені заперечувало мене самого, щось мене хвилювало, кли-
кало й вело—саме це "щось" і було суперечне моєму при-
значенню у світі, а може, це я губив молодість з її нещад-
ністю та непримиренністю, а починав запливати товщем.
Я злякався цієї конечності, бо знав, що коли б так сталося,
втратив би всі свої незвичайні якості і став би, як кожен
із тих, хто стрівся мені на шляху, тобто став би ще однією

мурашкою в житейському мурашнику. Я хотів викликати
в собі звичне презирство до світу і непримиренність, звич-
ну іронічну холодність, але чогось мені бракувало. Вперше
за весь час існування я відчув справжню самоту й пізнав,
що це далеко не благо. Ні, подумав я, сердячись,— цей звір,
що так мирно розкинувся на клаптику землі і зморено спить,
не ковтне мене. Я не кинувся шукати скарбу, якого не існує,
адже казку про цей скарб вигадав я. Горе тому, хто вірить
у власні вигадки, думав я, безвидно й безтінно пливучи по
залитих водою вулицях, горе тому, хто дурить сам себе!
Горе тому, хто починає відчувати смуток там, де треба ки-
піти й невдоволитися,—сон отакого поб'є! Горе й мені, коли
я відчую в цьому лісі людей пустелю і голосно волатиму
в ній про порятунок! Я блукав і блукав по дощових вули-
цях, щось у мені згоряло, але щось і народжувалося, щось
мене руйнувало, а щось наново відбудовувало. Ні, подумав
я, мотаючи головою, як п'яний, котрий хоче прийти до тями,
я ще живу! Я ще маю достобіса сили, і "Чорна книга" моя
буде дописана. Можливо, я писатиму її ще не один десяток
років, можливо, вона виросте у величезний гросбух, мож-
ливо, ніколи не матиме вона кінця — не мені про те дбати.
Призначено пташці летіти, і вона летить. Призначено мені
виконати цю роботу, і я її виконаю, а що має зі мною ста-
тися, того не минути...

Наступного вечора я таки вирішив відвідати Ленсаля.
Посмикав ручку дзвінка — відчинила мені служниця і, як
тільки я назвався, провела мене в дім. У кімнаті, куди мене
запросили, сидів на килимі разом з десятирічним хлопцем
одягнений по-домашньому в халат та пантофлі інспектор—
вони майстрували із драниці іграшковий вітряк.

— Сідайте, де бачите,— сказав Ленсаль.— Зараз ми за-
кінчимо...

Вони прикріплювали до вітряка крила і зосереджено пе-
ремовлялися, неголосно сперечаючись, відчутно було, що
ці двоє працюють погоджено. Я сів у фотель зовсім так са-
мо, як любило чинити моє незриме "я", і з глибоким ін-
тересом задивився на це трохи незвичайне заняття — від
поважності і строгості Ленсаля в домашніх стінах не лиши-
лось і сліду.

— Чи дощ перестав? —спитав Ленсаль, все ще возячись
із вітряком.

— Здається, починається новий світовий потоп,—сказав
я усміхаючись.

— Не треба так жартувати,— відказав поважно інспектор.

— Гадаєте, від мого жарту справді станеться потоп?

— А хіба не здатні ми накликати на себе біди? Коли ж
маємо таку здатність у малому, чому не матимемо її у ве-
ликому?

— Не думав, що ви забобонні, пане іспекторе.

— Людина звикла ставити себе в центр усесвіту,— ска-
зав Ленсаль.— Звідси й забобони.

Він звівся, тримаючи в руках модель вітряка.

— Ну, як штука? —спитав він гордо.
Хлопець радісно заплескав у долоні.

— Неси його до себе,— м'яко сказав батько.— А ми тут
з гостем перекинемося словом. Чого ви на мене так диви-
теся?

— В домашніх умовах ви не схожі на інспектора.

— Ще чого бракувало! В домашніх умовах ми самі по
собі.

— І забуваємо, що цей світ оточено товщею води,— під-
хопив я його думку.

— Це тоді, коли не крапає на голову. Шкода, що ви не
п'єте, ми б ковтнули б з вами по келишку. На дощ це при-
ємно. А чому ви не п'єте?

— Слабкий на голову,— всміхнувся я.

— Пити, курити й любити жінок — три облуди мужчини.

— Все це одна облуда,— сказав я.

— То чому ви її заперечуєте?

— Це недолік мого виховання. Мені вмовив те батько,
і я не маю сили його переконаність зламати.

— Що ж, похвально. Може, через це вас і вважають за
дивака.

— Мене за дивака? —зчудувався я.

— Таж не мене,—добродушно відказав Ленсаль.—Не
вам казати: є закони загальні, суспільного значення, а є за-
кони житейські. Перші високі, а другі — живі. Перші пова-
жаються, а за другими живуть. Гармонія й полягає в тому,
що людина починає рівноважити ці начала, не заперечує за-
конів високих, але живе за законами неписаними.

— А дивак — це той, хто не досягає такої гармонії?

— Не досягає гармонії невдаха. Дивак — це той, хто не
хоче її досягати. Свідомо й цілеспрямовано... Але все це по-
рожня балаканина. Ви граєте в шахи?

— З помірним успіхом.

— Я так само.— Ленсаль зупинився серед кімнати і, за-
гадково всміхаючись, підняв догори пальця.—Просто так
грати нецікаво. На гроші ви, певне, не захочете.

— Я противник азартних ігор,— мовив я поважно.

— Ну, звісно. Це теж недолік вашого виховання. Тоді
гратимемо на щиглі.

— Як це на щиглі?

— Хто програв, дістає щигля по носі.

— Мені буде незручно давати вам щигля по носі.

— А це чому? —здивовано викруглив очі Ленсаль.—
Може, тому, що я інспектор? Плюньте на те!

Я зробив жартівливий рух: удав, що плюю й розтираю.
Ленсаль зареготав.

— О, ми з вами дійдемо згоди. А чому ви такі впевнені,
що дасте щигля мені?

— Бо можу у вас виграти,—скромно зауважив я.

— Ну, це ще вилами по воді писано. Самі ж кажете, що
граєте з помірним успіхом.

— Але програвати не люблю,— сказав я вже серйозно.

— А хто це, милий ви мій, любить? — узяв мене під
руку Ленсаль.— Я теж цього не люблю, але є втіха реван-
шу: один раз програв, а другий виграв, впав і підвівся, ні-
чого страшного в тому нема.

— А коли впав і не підвівся?

— Значить, доля така Значить, не можемо ми бути парт-
нерами. А це теж варто перевірити.

Він підвів мене до шахового столика, і я відчув у собі по-
нуру зосередженість. Здається, мені годилося б відмови-
тися від гри, і я спробував учинити це незагайно. Ленсаль,
однак, сприйняв це як страх перед щиглем у ніс і зовсім
розвеселився.

— Але бити без жалості і важень на наше становище в
гімназії,— категорично сказав він.

Перший раз я дав йому щигля такого, як він заповідав,
а може, навіть трохи сильнішого. Ленсаль підскочив і по-
дивився на мене повними сліз очима. Я ж усе ще відчував
урочисту нахмуреність і знову запропонував не продовжу-
вати гру.

— Е, ви дуже хитрий,— помахав