Дихальні аналептики

Аналептики – речовини, які стимулюють активність дихального і судинорухового центрів, відновлюють функцію ЦНС.

Аналептики діють майже на всіх рівнях ЦНС. Але кожний окремий препарат характеризується більш вираженою тропністю відносно окремих відділів ЦНС. Так, наприклад, одні препарати впливають переважно на центри довгастого мозку (бемегрид, кордіамін, коразол), інші – на спинний мозок (стрихнін).

Збільшення дози аналептиків приводить до генералізації процесів збудження, які супроводжуються підсиленням рефлекторної збудливості. У великих дозах аналептики викликають судоми. Судоми, які пов’язані із збудженням переважно стовбурової частини головного мозку, носять клонічний характер (бемегрид, коразол, кордіамін), а при дії на спинний мозок розвиваються судоми тетанічного характеру (стрихнін).

Класифікація аналептиків:

1. Аналептики, які діють переважно на центри довгастого мозку - камфора, кордіамін, сульфокамфокаїн, бемегрид – аналептики прямої дії.
2. Аналептики, які діють через синокаротидні зони, збуджуючи їх – дихальні аналептики - цитітон, лобеліну гідрохлорид – аналетики рефлекторної дії.
3. Аналептики, які діють переважно на спинний мозок - стрихнін.
4. Аналептики, які діють на стовбурову частину і кору головного мозку - етимізол.

На даний час в Україні зареєєстрований і використовується тільки Кордіамін – аналептик прямої дії.

• Нікетамід (Nikethamide)

Фармакотерапевтична група:R07AВ02 - дихальні аналептики.

Основна фармакотерапевтична дія:аналептик; аналептик змішаного типу дії, механізм дії якого складається з двох компонентів: центрального і периферичного: центральний пов’язаний з безпосереднім впливом на судиноруховий центр довгастого мозку, що приводить до його збудження та опосередкованого підвищення системного АТ (особливо при первісному пригніченні рухового центру); периферичний компонент пов’язаний із збудженням хеморецепторів каротидного синусу, що приводить до збільшення частоти та глибини дихальних рухів; при в/в введенні препарату частішає ритм, зростає частота і глибина дихання, незначно та короткочасно підвищується АТ; препарат не чинить прямого стимулюючого впливу на серце і не виявляє прямого стимулюючого судиннозвужуючого ефекту.

Показання для застосування ЛЗ:колапс, асфіксія, шокові стани, які виникають під час хірургічних втручань і в післяопераційному періоді, г. і хр. розлади кровообігу, пригнічення дихання у хворих на інфекційні захворювання, отруєння наркотичними, снодійними і анальгетичними засобами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:призначають п/ш, в/м, в/в повільно; для в/в введення разову дозу препарату розводять у 10 мл 0,9 % р-ну натрію хлориду; вводять за 1 – 3 хв; дорослим призначають по 1 – 2 мл 1 – 3 р/добу; дітям призначають п/ш, залежно від віку, вводять - до 1 року – 0,1 мл; від 1 року до 4 років – 0,15 – 0,25 мл; 5 – 6 років – 0,3 мл; 7 – 9 років – 0,5 мл; 10 – 14 років – 0,8 мл; вищі дози для дорослих п/ш: разова – 2 мл, добова – 6 мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:неспокій, м’язові сіпання, які починаються з кругових м’язів рота, почервоніння обличчя, свербіж шкірних покровів, блювання,порушення серцевого ритму; АР є поодинокі.

Протипоказання до застосування ЛЗ:схильність до судомних реакцій; вагітність, період лактації; діти віком до 16 років (шприц-тюбик).

Форми випуску ЛЗ:р-н для ін'єкцій 25 % по 1 мл у шприцах-тюбиках, 25 % по 2 мл в амп.

Торгова назва: