ОБРАЗ АННИ ФІРЛІНГ

Характери героїв у «Матінці Кураж» змальовані у всій їх складною суперечливості. Найбільш цікавий образ Анни Фірлінг, яку прозвали матінкою Кураж. Багатогранність цього характеру викликає різноманітні почуття глядачів. Героїня приваблює тверезим розумінням життя. Але вона - породження меркантильного, жорстокого та цинічного духу Тридцятилітньої війни. Кураж байдужа до причин цієї війни. Хвилюючий Брехта конфлікт між практичною мудрістю і етичними поривами заражає всю п'єсу пристрастю суперечки і, енергією проповіді. В образі Катрін драматург намалював антипода матінки Кураж. Ні погрози, ні обіцянки, ні смерть не змусили Катрін відмовитися від рішення, продиктованого її бажанням хоч чимось допомогти людям. Балакучої Кураж протистоїть німа Катрін, безмовний подвиг дівчини як би перекреслює всі розлогі міркування її матері.
Реалізм Брехта проявляється в п'єсі не тільки в змалюванні очних характерів і в історизмі конфлікту, але і в життєвій достовірності епізодичних осіб, у шекспірівської багатобарвності, нагадує «фальстафівським фон». Кожен персонаж, втягуючись у драматичний конфлікт п'єси, живе своїм життям, ми здогадуємося про його долю, про минуле і майбутнє життя і немов чуємо кожен голос в нестрункому хорі війни.
Крім розкриття конфлікту за допомогою зіткнення характерів Брехт доповнює картину життя в п'єсі зонгами, в яких дано безпосереднє розуміння конфлікту. Найбільш значний зонг «Пісня про великого смирення». Це складний вид «очуження», коли автор- Виступає наче від імені своєї героїні, загострює її помилкові положення і тим самим сперечається з нею, вселяючи читачеві сумнів у мудрості «великого смирення». На цинічним іронію матінки Кураж Брехт відповідає власною іронією. І іронія Брехта веде глядача, зовсім вже піддався чарівності філософії прийняття життя як вона є, до зовсім іншого погляду на світ, до розуміння вразливості і згубності компромісів. Пісня про смирення - це своєрідний чужорідний контрагент, що дозволяє зрозуміти справжню, протилежну йому мудрість Брехта. Вся п'єса, критично зображає практичну, повну компромісів «мудрість» героїні, являє собою безперервний суперечку з «Піснею про великого смирення». Матінка Кураж не прозріває в п'єсі, переживши потрясіння, вона дізнається «про його природу не більше, ніж піддослідний кролик про закон біології». Трагічний (особистий та історичний) досвід, збагативши глядача, нічому не навчив матінку Кураж і анітрохи не збагатив її. Катарсис, пережитий нею, виявився абсолютно безплідним. Так Брехт стверджує, що сприйняття трагізму дійсності тільки на рівні емоційних реакцій саме по собі не є пізнанням світу, мало чим відрізняється від повного невігластва.