ПРОБЛЕМА ГЕРОЯ В ПЭСІ БРЕХТА» ЖИТТЯ ГАЛІЛЕЯ» ПРОБЛЕМА МОРАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ГРОМАДЯНСЬКОГО ОБОВЯЗКУ ВЧЕНОГО

Історія науки знає немало прикладів, коли видатний дослідник, зазнаючи утисків і принижень від влади, змушений був відмовитись від свого вчення. Однак знаємо й імена науковців-ентузіастів, які за свої переконання готові були вмерти, бо вірили, що знання можуть перетворити суспільство з безликої покірної церкві маси на здоровий душею й розумом народ. Одним із творів, присвячених проблемі стосунків ученого й суспільства, відповідальності науковця за свої відкриття, є драма видатного німецького письменника Бертольда Брехта "Життя Галілея".

"Я вірю в людину, а отже, вірю в її розум!" — палко стверджує головний персонаж п'єси Галілео Галілей. Услід за геніальними Бруно та Коперником він прагне осягнути таємниці астрономії, дослідити, як влаштований Всесвіт, дізнатися про рух кожної з планет. Дарма друзі не раз і не два попереджають ученого, що священнослужителі незадоволені його діяльністю, вважають її непотрібною. Навіщо марно витрачати час, коли давно відомо, що людина — істота божественна, і Бог поставив її в центр Всесвіту, поселивши на нерухому планету, навколо якої обертається Сонце й інші небесні тіла? Невже Галілей ставить під сумнів авторитет праць Аристотеля й, навіть страшно припустити, самої церкви? "Істина — дитя часу, а не авторитету", — відповідає дослідник, не зважаючи на попередження та поради. І врешті-решт заявляє на всю Італію: Земля обертається навколо своєї осі й навколо Сонця, інші планети не випромінюють світла, а в Юпітера є супутники...

Ці заяви стають відкриттям не тільки для інших науковців, а й для простого люду. Недарма Галілей відмовляється писати свої праці латиною, вважаючи, що простий селянин теж, можливо, хоче більше дізнатися про світ, у якому живе. Памфлетисти та мандрівні співці підхоплюють нові ідеї і поширюють їх по всіх містах.

Твердження вченого спричинили появу нових настроїв у суспільстві: народ прославляє Галілея, порівнює рух планет навколо Сонця з підлабузництвом служителів церкви до кардинала, починає розмови про те, що хоче сам керувати своїм та державним життям.

Відкриття головного героя п'єси стали конкурувати з постулатами церкви, підриваючи її авторитет. Здається дивним, що всі ці зрушення у свідомості людей викликала всього на всього одна наукова гіпотеза, але це дійсно так. Автор п'єси показує нам, як вчені-новатори можуть вплинути на суспільний лад у країні.

Однак можновладці-сучасники не визнали відкриття Галілео Галілея. їм не потрібні теорії, які б не підтверджували владу кардинала над усіма людьми. І хоч учений намагається відстояти науку, говорячи, що "сума кутів трикутника не може бути змінена згідно з потребами церковної влади", його голос тоне в сотнях обурених голосів священнослужителів, які не зупиняються перед погрозами та шантажем. І Галілей не витримує. Він оголошує своє вчення безглуздим і єретичним, тим самим відштовхнувши розвиток науки назад. Авторитет церкви відновлено, а в суспільстві знову панують депресивні настрої.

Блиснувши яскравою зіркою в затуманених умах сучасників, образ Галілея побляк і стерся з пам'яті. Так може здатися на перший погляд. Насправді ж видатний астроном не скорився: доживаючи під суворим наглядом інквізиції, він таємно продовжує працювати. Чому? Бо досліднику не дає спокійно жити гостре почуття відповідальності за свої відкриття, мрія про майбутнє освічене суспільство. Він, хто відчув спричинені новими ідеями зрушення, не міг залишити наукову діяльність навіть під страхом аутодафе, розумів, що без істини людство ще довго житиме в темряві, а отже, треба працювати далі.

Бачимо, що, взявши за приклад життєвий шлях Галілея, Бертольд Брехт талановито показав нам, що вплив нових винаходів на суспільство безмежний, тому кожен учений повинен відчувати відповідальність за свої теорії та відкриття.