Комунікативний підхід у навчанні іноземних мов. Цілі навчання ІМ: практична, виховна, освітня, розвиваюча. Зміст навчання ІМ: іншомовна комунікативна компетенція та її складники.

VIII. Основні положення дисципліни, що виносяться на державний екзамен

Методика навчання іноземних мов як наука та її зв’язок з іншими науками. Методи дослідження в методиці навчання іноземних мов. Система освіти в Україні та викладання іноземних мов.

Теоретичний курс методики викладання ІМ посідає чільне місце у системі професійної підготовки майбутнього вчителя ІМ. У педагогічному контексті слово методика вживається у наступних значеннях: 1) Методика як теоретичний курс, навчальна дисципліна у педагогічному навчальному закладі. 2) Методика як сукупність форм, методів і прийомів роботи вчителя, тобто технологія професійної практичної діяльності. 3) Методика як педагогічна наука, яка має, з одного боку, характеристики, властиві будь-якій науці взагалі.

Методиканавчання іноземних мов – це наука, яка вивчає цілі, зміст, методи і засоби навчання, а також способи учіння і виховання на матеріалі іноземної мови.

У методиці навчання іноземних мов виділяють загальну і спеціальнуметодики. Загальна методиказаймається вивченням закономірностей та особливостей процесу навчання будь-якої іноземної мови. Спеціальна методика досліджує навчання конкретної іноземної мови у певному типі навчальних закладів з урахуванням мовних і мовленнєвих особливостей рідної мови.

Об’єктом методики викладання іноземних мов е процес навчання.

Методика як наука тісно пов’язана з концепцією навчального процесу, його основними компонентами, які й складають сукупність об’єктів вивчення та об’єктів дослідження.

До основних компонентів навчального процесу відно­сяться: навчаюча діяльність учителя, навчальна діяльність учнів, органі­зація навчання.

Методика як наука має свої методи дослідження.Метою цих методів є одержання наукових даних про закономірності навчання іноземних мов, про ефективність навчальних матеріалів, що використовуються, способів і форм навчально-виховного процесу.

У сучасній методиці навчання іноземних мов використовуються теоретичні та практичні методи дослідження. До теоретичних відносимо: абстрагування, аналіз, синтез, порівняння, дедукція, індукція, моделювання, екстраполяція. Практичні або емпіричні методи поділяються на основні та допоміжні методи дослідження. До основних методів відносять: 1) критичний аналіз літературних джерел(в тому числі ретроспективне вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду); 2) вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів, які досягли видатних результатів у навчально-виховному процесі; 3) наукове спостереження; 4) пробне навчання; 5) експеримент; 6) дослідне навчання.Допоміжні методи охоплюють: 1) метод-інтерв’ю; 2) анкетування; 3) тестування; 4) бесіду; 5) хронометрування тощо.

Методика навчання іноземних мов як самостійна педагогічна наука пов’язана в той же час із значною кількістю інших наук і використовує виявлені ними факти і встановлені закономірності. Лінгвістика, психологія і психолінгвіс­тика, педагогіказнаходяться у тіснішому зв’язку з методикою, ніж інші науки, які вивчають мовлення чи процес передачі інформації. Тому ці науки інколи називають базовими для методики науками.

У державній національній програмі «Освіта» визначені стратегічні завдання, пріоритети, напрями та головні шляхи реформування освіти, сформульовані принципи освіти. До основнихпринципів освіти відносять: пріоритетність освіти, демократизацію освіти, гуманізацію освіти, гуманітаризацію освіти, національну спрямованість освіти, відкритість системи освіти, безперервність освіти, нероздільність навчання і виховання, багатокультурність та варіативність освіти.

Загальна середня освіта має забезпечувати всебічнийрозвитокдитиниякцілісної особистості, її здібностей та обдарувань.

Загальна середня освіта здобувається у триступеневій системі загальноосвітніх навчально-виховних закладів: початковій школі (І ступінь), основній школі (II ступінь), старшій школі (III ступінь). Навчання іноземної мови є обов’язковим навсіх ступенях.

Ступенева система освіти в Україні реалізується на підставі відповідних програм.Освітня програма – це перелік обов’язкових та вибіркових навчальних предметів, необхідних для здобуття певного освітнього ступеня, з визначенням кількості годин, відведених на їх опанування, та форм підсумкового контролю. Реалізація загальної середньої освіти проходить на базі освітніх програм початкової, основної та старшої шкіл, а також на базі професійно орієнтованої освітньої програми.

Серед загальноосвітніх навчальних закладів виділяють: загальноосвітні навчально-виховні заклади, спеціалізовані навчальні заклади і навчальні заклади нового типу школи нового типу. (Спеціалізовані школи і профільні класи (І-ІІІ ступінь, ІІ-ІІІ ступінь) поглиблене навчання одного або кількох базових предметів. Гімназія – середній загальноосвітній заклад І-ІІІ ступеня який забезпечує підготовку обдарованих дітей. Ліцей – середній навчальний заклад, що забезпечує здобуття освіти понад державний стандарт. Призначений для талановитої молоді).

Рівні опанування змісту предметів у профільних загальноосвітніх навчальних закладах:

1) рівень стандарту – обов’язків мінімум змісту навчання предметів, який не передбачає подальшого їх вивчення;

2) академічний рівень – обсяг змісту достатній для подальшого вивчення предметів у ВНЗ – визначається для навчальних предметів, які не є профільними, але базовими або близькими до профільних;

3) рівень профільної підготовки – зміст навчальних предметів поглиблений, передбачає орієнтацію на подальшу професію.

Зміст предмету «Іноземна мова» не вивчається нарівні стандарту, а лише на академічному або профільному рівні.

Характеристика Державного освітнього стандарту й інших нормативних документів з навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах. Характеристика Європейських мовних рекомендацій з мовної освіти. Структура мовного портфоліо. Рівні володіння іноземною мовою.

Державний стандарт освіти –норми і положення, що окреслюють державні вимоги до освіченості особи на рівні початкової, базової і повної середньої школи та гарантії в її одержанні громадянами.

Державний стандарт з навчального предмета «Іноземна мова» маєтрискладники: 1) загальна характеристика, 2) базовий зміст, 3) вимоги до мінімально необхідного рівня підготовленості учнів.

Зміст загальної середньої освіти в Україні складається з державного, регіонального й шкільного компонентів.

Державний компонент – формується на державному рівні і обов’язковий для всіх шкіл України.

Регіональний компонент –відображає національну своєрідність регіону, його історію, культуру, традиції.

Шкільний компонент –добирається з урахуваннямінтересів конкретної школи, можливостей педколективу.

Базовий навчальний план –зміст загальної системи освіти, який мають засвоїти учні.

Інваріантна частина базового навчального плану – обов’язкові предмети для всіх учнів.

Варіативна частина базового навчального плану – вибіркові навчальні дисципліни.

Державний стандарт освітивизначає базовий рівень оволодіння іноземною мовою учнів в області аудіювання, усного мовлення, читання і писемного мовлення.

Програми і підручники з іноземної мови повинні відповідати державному стандарту з іноземної мови.

Державним стандартом визначаєтьсябазовий рівень володіння іншомовним спілкуванням, досягнення якого є обов’язковим для всіх учнів певного типу середнього навчального закладу.

До нормативних документів щодо вивчення іноземних мов в загальноосвітніх навчальних закладах також відносять: Концепцію навчання іноземних мов у середній загальноосвітній школі, Програму з іноземної мови загальноосвітніх навчальних закладів та Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти.

Європейський мовний портфоліо – це засіб навчання іноземної мови, який надає можливість учням самостійно простежувати свій досвід і прогрес, фіксувати його і планувати цілі на майбутнє. Функції: звітна (інформаційна) і педагогічна (мотивація і навчання). Структура: мовний паспорт, мовна біографія, досьє. Мета застосування: самооцінка досягнень, демонстрація результатів навчання, зворотній зв’язок, оволодіння іноземною мовою, реалізація автономного навчання.

Мовний паспорт – свідчить про досягнутий на певний момент рівень володіння мовою, визначений відповідно до Європейської шкали оцінювання рівнів сформованості складових комунікативної компетенції.

Мовна біографія – передбачає залучення учня до організації своєї індивідуальної іншомовної діяльності у процесі навчання, до спостереження за своїми успіхами і результатами.

Досьє– демонструє відібрані і розміщені в ньому роботи учнів, які свідчать про його досягнення у навчанні, або зразки з практики іншомовної діяльності (шкільної та позашкільної), зазначені й описані у Паспорті та Мовній Біографії.

Для організації вивчення мови запропоновано шість основних рівнів володіння мовою: А1, А2, В1, В2, С1, С2. Після закінчення початкової школи рівень навченості першої іноземної мови повинен відповідати рівню А1+, основна школа має вивести учня на рівень А2+, а випускник середньої школи мусить продемонструвати рівень володіння мовою В1+.

Переваги мовного порт фоліо як засобу оволодіння іноземної мовою: дозволяє охопити і спланувати самостійну рефлексивну діяльність учня з оволодіння іноземною мовою; забезпечує учням можливість визначення власного рівня володіння іноземною мовою; сприяє навчання упродовж усього життя; допомагає плануванню процесу власного навчання і самоконтролю; дає можливість учителю виступити в ролі координатора, а не ініціатора навчального процесу; індивідуалізує навчання, дозволяє учителю тісніше співпрацювати з кожним учнем.

Комунікативний підхід у навчанні іноземних мов. Цілі навчання ІМ: практична, виховна, освітня, розвиваюча. Зміст навчання ІМ: іншомовна комунікативна компетенція та її складники.

В сучасній методичній літературі виділяютьчотири основні підходи:

1. Біхевіористський підхід визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули.

2. Інтуїтивно-свідомий підхід передбачає оволодіння іноземною мовоюнаоснові моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними.

3. Свідомийпізнавальний підхід спрямовує діяльність учня передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань.

4. Комунікативно-діяльнісний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією.

Суть комунікативно-діяльнісного підходу полягає в тому що, навчання мови має діяльнісний характер: постановку і вирішення учнями конкретних навчальних задач. Засоби реалізації: рольові ігри, проблемні ситуації, вільне спілкування. Вимоги до організації навчального процесу: комунікативна поведінка вчителя на уроці, широке використання ситуацій спілкування, паралельне засвоєння граматичної форми та її функції у мовлення, врахування індивідуальних особливостей учня, передусім його особистісної сфери. Форми організації навчальної діяльності: колективні, інтерактивні, співпраця учителя та учнів.

Метою навчанняіноземної мови як загальноосвітнь­ого предмету є оволодіння цією мовою як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання_: освіти і розвитку особистості. Сучасна методика навчання іноземної мови розрізняє чотири цілі: практичну,яка визначає завдання опанування мовленнєвими уміннями; виховну,яка передбачає ви­ховання культури спілкування, позитивне ставлення і розуміння важливості оволодіння мовою; освітню,що передбачає досягнення певного рівня освіти (розуміння суті мовних явищ, порівняння явищ іноземної та рідної мови, оволодіння знаннями про культуру країни); розвивальну(розвиток мовленнєвих, інтелекту­альних і пізнавальних здібностей, готовності до іншомовного спілкування, подальшої самоосвіти).

Кінцевий результат освіти визначається змістом. Зміст навчання має забезпечити досягнення голов­ної – практичної цілі навчання, яка полягає у тому, щоб навчити учнів спілкуватися іноземною мовою у типо­вих ситуаціях повсякденного життя у межах засвоєного програмного матеріалу, а також у специфічній сфері, якщо йде мова про фахову підготовку.

Здатність спілкування іноземною мовою забезпе­чується формуванням іншомовної комунікативної ком­потенції,зміст якої зумовлений такими видами компетенцій як мовна, мовленнєва, соціокультурна, соціолінгвістична, стратегічна, дискурсивна, соціальна.

Отже зміст навчання включає такі компоненти: сфери спілкування, теми, ситуації; мовний, мовленнєвий, країнознавчий та лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал; знання, навички та вміння мовлення.