Поняття «мовленнєва діяльність», «мова», «мовлення», «мовленнєва дія». Проблема навичок і вмінь мовлення у спілкуванні іноземною мовою.

Мовленнєва діяльність розглядається як один з багатьох видів людської діяльності і визначається як активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою.

Мовленнєва діяльність суб’єкта включає мову і мовлення як внутрішні засоби та способи її реалізації.

Мова – це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях, тобто система знаків, що є основним засобом спілкування членів певного людського колективу, засобом переробки і передачі інформації від покоління до поко­ління. Мовлення – це застосування мови у процесі спілкування. Мова як система – виключно суспільне явище, вона постійна, стала, має нормативний характер і зобов’язує кожного, хто нею користується, підпорядковуватися її законам. Мовлення – індивідуальне, динамічне, ситуативно зумовлене. Мовлення є найуніверсальнішим засобом комунікації, тому що при передачі інформації за допомогою мовних знаків смисл повідомлення губиться менш за все.

Розрізняють чотири основнихвиди мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання та письмо. Говоріння та письмо називають продуктивними видами мовленнєвої діяльності, а аудіювання та читання – рецептивними. Мовленнєва діяльність має такі необхіднікомпоненти як мотив діяльності, її предмет, засоби та способи реалізації мовленнєвої діяльності, продукт і результат.

Одиницею мовленнєвої діяльності є мовленнєва дія. У процесі виконання мовленнєвих дій формуються навички мовлення. У процесі виконання того чи іншого виду мовленнєвої діяльності розвиваються мовленнєві уміння.

Навичку визначають як психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії.

Навичкувизначають як автоматизовану дію. Щоб досягти рівня навички, мовленнєва дія має набути таких якостей якавтоматичність, стійкість, гнучкість, відсутність спрямованості свідомості на форму виконання, відсутність напруження і швидкої втомлюваності.

Умінняможна визначити як оптимальний рівень досконалості мовленнєвої діяльності. Відповідно до чотирьох видів мовленнєвої діяльності виділяють чотири основних уміння: уміння говорити, уміння писати, уміння читати, уміння аудіювати.

До якостей мовленнєвого вміння відносять: цілеспрямованість, продуктивність, самостійність і динамічність.