ГІДРОЛОГІЯ РІЧОК

Річкові системи та їх будова. Ріка-- природний постійний водний потік, що протікає у видовжених зниженнях земної кори в розробленому ним руслі. Ріки поділяють на великі, середні й малі.
Система річок, озер та інших водойм на певній території називається гідрографічною сіткою. До них належать також болота, канали таін.

Частиною гідрографічної сітки є руслова сітка. Це сукупність русел всіх водотоків на певній території.Верхньою ланкою гідросітки є руслова сітка, по якій відбувається стік атмосферних опадів і площинний змив.
Постійні руслові потоки називаються річковою сіткою а сукупність річок, що зливаються, становлять єдину систему і виносять свої води у вигляді загального потоку, - річковою системою. Тобто це головна ріка з притоками. Структуру річкової системи визначають через певний порядок. Існує кілька класифікацій приток, одна з них – система Штралера-Філософова. Тут порядок приток встановлюється від витоку до гирла. Нерозгалужені водотоки вважаються водотоками 1-го порядку. Зливаючись, два водотоки 1-го порядку утворюють водотік 2-го порядку. Водотік 3-го порядку утворюється від злиття двох водотоків 2-го порядку, водотік 4-го - злиттям двох водотоків 3-го порядку і т.д.
Місце початку ріки називається витоком. Ріка може починатись із струмків і джерел, льодовика, озера або болота. Коли ріка утворюється від злиття двох річок, місце злиття їх буде початком цієї ріки, але за витік її треба брати довшу із приток, що злилися. Ріка утворює канал стоку, що називається руслом, в якому проходять ерозійно-акумулятивні процеси, через русло відбувається стік води і наносів тощо. У руслі за ходом течії виділяють правий і лівий береги.Впадаючи в іншу ріку, озеро чи море, ріка утворює гирло. Якщо ріка впадає двома рукавами, за гирло беруть більший рукава. Ріка часто при впадінні в озеро чи море відкладає багато наносів і створює багаторукавне гирло, що називається дельтою, в такому разі за гирло береться гирло основного найбільшого рукава. При відсутності дельт ріка може вливатись в море одним широким руслом естуарій. Особливою формою естуаріїв є лимани, тобто затоплені морем пригирлові частини долин.

Морфометричні характеристики ріки.До морфометричних характеристик належать довжина ріки, коефіцієнт звивистості та густота річкової сітки, Довжина ріки - це відстань вздовж ріки від витоку до гирла. Русла річок рідко бувають, прямолінійними, здебільшого вони звивисті, розбиваються на рукави. Звивистість характеризується коефіцієнтом звивистості К= , тобто відношенням. довжини ріки l до довжини прямої лінії L, що з’єднує гирло і витік.

Розмір самого русла - величина змінна. Найнижчий рівень води називається меженним, найвищий – повеневим. У руслах рівнинних річок спостерігається чергування плесів /найглибших ділянок/ і перекатів /наймілкіших ділянок/. Плеса розташовуються біля випуклих берегів і розмежовані перекатами. Перекати /броди/ - це більш-менш стійкі утворення у вигляді поперечного валу, що пересікає ріку і з'єднується з верхньою та нижньою косою.
Пропускну здатність русла, розподіл швидкостей, нахилів та інше визначає поперечний переріз русла. Поперечний переріз - це площина, перпендикулярна до напряму течії потоку і обмежена знизу дном, а зверху - лінією горизонту води. Площа поперечного перерізу визначається за вимірами глибин, що робляться впоперек річки через рівні відстані.
У руслах річок, особливо гірських, наявні нерівності, що призводить до утворення порогів та водоспадів. Гіпсометрично найнижча точка ріки, де вона вже не проводить ерозійну роботу, називається базисом ерозії. Для всієї ріки він буде головним і. перебуває в місці впадіння цієї ріки в озеро чи море, а для її приток базисом ерозії кожної служить місце її впадіння в головну ріку.
Водозбір і басейн ріки. Кожна річкова система займає певну площу, що називається басейном. Територія, звідки річкова система /або ріка/ отримує воду, називається водозбором. Басейн і водозбір здебільшого збігаються. Басейни один від одного відмежовані вододілом. Вододіл - це лінія на земній поверхні, що поділяє стік атмосферних опадів на два протилежні схили. Виділяють головний вододіл Землі, що відмежовує басейни річок, які впадають в Тихий та Індійський океани, з одного боку, і басейни річок, що впадають в Атлантичний та Північний Льодовитий океан - з іншого. Виділяють ще безстічні області, звідки вони не мають виходу до Світового океану, наприклад, басейни Каспійського і Аральського морів /басейни річок Волги. Уралу, Тереку. Кури, Амудар’ї. Сирдар’ї.

Для характеристики басейну використовують такі параметри: площа басейну F; довжина басейну L, яка визначається як пряма, що з'єднує гирло ріки і точку на вододілі, прилеглу до витоку ріки; максимальна ширина басейну В, що визначається по прямій, перпендикулярній до осі басейну в найширшій його частині. Крім морфометричних характеристик, басейну властиві ще ряд фізико-географічних характеристик, а саме: географічне положення, зона, геологічна будова, рельєф, клімат, грунтово-рослинний покрив, та ін., а також вплив на нього господарської діяльності суспільства.
Живлення рік. Живлення річок буває різним, проте виділяють чотири основних види: дощове, підземне, снігове та льодовикове.Однією з перших була розроблена класифікація О.І.Воєйкова - кліматична, бо він розглядав ріки як продукт клімату і встановив 9 типів річок залежно від клімату.
Якщо кожен з видів живлення менше 50% річного стоку, таке живлення навивається дощовим. Райони поширення річок снігового живлення займають значні площі, великі площі займаюсь басейни річок переважно снігового живлення /Урал, Іртиш, середня частина басейну Дніпра/. Ріки винятково дощового живлення розміщені в Закавказзі та на Далекому Сході в басейні Амуру. Ріки переважно дощового живлення займають басейни р. Яни та Індигірки, ріки переважно льодовикового живлення приурочені до Головного Кавказького хребта і гір Середньої Азії, друге місце на цих ріках за величиною займає дощове живлення.
Із річок змішаного живлення найбільше поширені з переважанням снігового /басейни р. Лени, ріки Алтаю, Саян/. Із річок змішаного, живлення з переважанням дощового відомі ріки Закавказзя, північної частини Чорноморського узбережжя та ін.
Річковий стік та його характеристики. Річковий стік складається із стоку води, стоку наносів, стоку розчинених речовин і стоку теплоти. Стоком ріки, за Б.О.Аполловим /1963/, навивають кількість води, що протікає в річці через поперечний переріз за певний час. Найважливішим в даному випадку в стік вода, бо він і визначає інші види стоку.
Важливою характеристикою стоку є витрата води, тобто об’єм води, що протікає через поперечний переріз ріки за одну секунду:
Q=FV, де F - площа поперечного перерізу; V - середня швидкість течії для всього .перерізу, м/с. Визначають максимальні витрати під час водопіль чи повеней і мінімальні під час меженей і т.д.
У гідрології застосовують поняття середньої витрати води за певний інтервал часу /декаду, місяць, рік тощо/.
Водний режим – зміна рівнів, витрат води, нахилів і швидкостей течії в часі. Рівень води – висота поверхні води, що відраховується від постійної площини. Річний цикл водного режиму поділяється на такі фази – повінь, паводок, межень. Кількість фаз може коливатися. Повінь – фаза водного режиму, яка характеризується щорічним і тривалим підняттям рівня води в річці, що зумовлене збільшенням її водності. Супроводжується виходом води з русла і затопленням заплави. Час повеней може бути різний (весна-літо).Паводок – фаза водного режиму, яка характеризується відносно короткочасним та інтенсивним підняттям рівня води і збільшенням її витрат. Паводки мають різну форму і розміри, можуть повторюватися в різні сезони. Межень – фаза водного режиму, яка щорічно повторюється в один і той же сезон і характеризується малою водністю та низьким рівнем води. спостерігається переважно під час сухої, жаркої і морозяної погоди. Найбільш загальні риси витрати води в річці протягом року відображає гідрограф.
Термічний режим рікформується в результаті теплообміну водної маси з навколишнім середовищем, що відбувається на межі води з атмосферою і ґрунтом. Основними факторами є теплообмін з атмосферою і теплообмін з ложем русла. Теплообмін протікає по різному – при відкритій водній поверхні і при наявності льодового покриву. Термічний режим змінюється протягом доби, сезону, року.
Зміна температури з глибиною характеризується весняною і літньою прямою стратифікацією, а восени – оберненою. Температурний режим на окремих ділянках в значній мірі залежить від господарської діяльності людини. Основними фазами льодового режиму рік є замерзання, льодостав і скресання льоду. Основними типами льодових утворень на ріках є забереги, льодяне сало, сніжура. На багатьох ріках на початку льодоставу утворюється внутріводний, а на дні – донний.
Господарське використання річок. Нині річкові води використовуються різними галузями промисловості, енергетикою, комунальним господарством, рибним господарством, річковим транспортом та ін. Більшість господарських заходів впливають на річковий стік як посередньо, так і безпосередньо. Так, вирубка лісів та їх відновлення впливають на зміну річного стоку річок та сумарного випаровування. Після вирубки лісу випаровування зменшується, а стік /поверхневий/ збільшується, це сприяє посилений ерозії. Після відновлення лісу випаровування підвищується, а стік зменшується і ерозія затихає.

18. Гірські ландшафти на відміну від рівнинних мають інші закономірності поділу на структурні елементи та розвитку. Це насамперед обумовлено їх вертикальною зональністю, в той час як для рівнинних ландшафтів типова горизонтальна (широтна) зональність. Внаслідок складності рельєфу, геологічної будови на невеликій території, гірські ландшафти мають складнішу структуру. В межах Карпат виділяють 5 ландшафтних поясів, що відповідають вертикальним рівнинним поясам, в Кримських горах – 3 пояси. Якщо розглядати морфологічну структуру ландшафту, необхідно відмітити, що українськими „гірськими” ландшафтознавцями виділяються такі морфологічні одиниці як ланка, стрия, орографічний сектор.

морфологічна структура гірських ландшафтів (фація,

ланка- утворення на місці фації через складні перетворення рельєфу (звори,промоїни),

підурочище – генетично зв’язані фації в межах одного мезорельєфу.

Урочище –набір фацій і підурочищ

літогенетична стрия-ПТК з урочищ назви за властивостями ( стрия на великобриловому елювії),

висотна місцевість – поєднання урочищ в межах комплексу мезорельєфу (субальпійське високогір’я)

орокліматичний сектор –поєднання ділянок висотної місцевості з однорідними умовами. Виділяється за орографічними показниками.

19. Демографічна політика Китаюмає на меті скоротити стрімке зростання населення Китаю.1,3 млрд ос.Подружжю, які проживають у містах, дозволено мати не більше однієї дитини, а сім'ям з сільських районів - не більше двох, якщо перша дитина - дівчинка. Політика планування сім'ї включає надання різних пільг таким сім'ям: право на першочергове отримання житла, безоплатне утримання дитини у дитячому садку, переваги при прийомі до ВНЗ і на роботу, а також виплату щомісячної допомоги. У цілому демографічна політика Китаю ефективна, особливо в містах, і привела до істотного зниження народжуваності - 15,2%.Демографічна політика в Китаї базується на таких засадах: — для міських жителів обов'язкова однодітна сім'я (лозунг: «Одна сім'я — одна дитина», «Китайці — народ без братів і сестер».), але в районах проживання національних меншин кількість дітей не обмежується;— підтримка на національному рівні сімей, які мають лише одну дитину: грошові премії, субсидії, пов'язані з медичним обслуговуванням, вищі пенсії, пріоритет у забезпеченні житлом у місті й особистим городом на селі;— сім'ї, які мають двох дітей, не одержують продовольчих талонів і сплачують 10-відсотковий податок на заробітну платню;— сільським сім'ям з однією дитиною збільшені розміри присадибних ділянок;

Офіційно вік вступу до шлюбу був підвищений і становить 24 роки для чоловіків і 22 років для жінок. Запроваджуються і додаткові обмеження, наприклад, категорична заборона створювати сім'ї студентам, порушення якої може спричинити виключення з вищого навчального закладу. Проте нині спостерігається відродження традицій «ранніх шлюбів»;— вільне здійснення абортів.