Індія. В Індії діє гасло: «Нас двоє — нам двох».

В другій половині 20 століття в Індії відбувається демографічний вибух. Висока народжуваність. Демографічний вибух сильно ускладнює вирішення основних економічних і соціальних завдань, що стоять перед країною. Демографічна політика спрямована на зниження народжуваності. Індія була першою з країн, що розвиваються, що приступла до здійснення національної програми планування сім'ї в якості офіційної державної політики. Це сталося ще в 1951 році.

Політика планування сім'ї в Індії передбачає всілякі пропагандистські, медичні, адміністративно-правові та інші заходи.По всій країні створені тисячі центрів сімейного планування, що займаються переважно його координаційне - адміністративними та біомедичних аспектами. Вони, зокрема, піклуються про поширення нових методів контрацепції, застосування внутрішньоматкових протизаплідних засобів, порівняно, нескладних операцій по стерилізації та забезпечують навіть відповідну грошову винагороду. Щорічно в
Індії піддаються стерилізації близько 5 млн. чоловіків і жінок, а засобами контрацепції користуються 50 - 60 млн. жінок.

Інша дуже важливий захід - підвищення віку вступу в шлюб. Якщо в 50-і роки середній віку вступу в шлюб для чоловіків становив 22, а для жінок трохи більше 15 років, то вже в 60-і роки він підвищився відповідно до 23 і 17 років, а в подальшому для жінок - до 18 років.

Всі ці зусилля привели до певних результатами. Так, загальний коефіцієнт народжуваності знизився з 42 чоловік на 1000 жителів у 1961 році до 30 чоловік на 1000 жителів до початку 90-х років. Це свідчить про початок загасання демографічного вибуху, але цей процес - на відміну від Китаю - знаходиться ще в початковій стадії. Так вже повелося в Індії, що роль жінки у виборі супутника життя в більшості випадків залишається обмеженою. Переважна більшість шлюбів і до цих пір організується батьками, які прагнуть забезпечити передачу у спадщину не тільки власності, а й суспільного становища, кастових і релігійних традицій клану.

20.УКРАЇНАДемографічна ситуація - це прояв особливостей відтворення населення поосновних його процесах в конкретному часі і місці (регіоні, країні). У сучасній Українідемографічна ситуація відрізняється великою гостротою і напруженістю. Вонавизначається структурою населення і характером його руху, видами, типами і режимом відтворення, рівнем народжуваності і смертності, кількістю шлюбів та розлучень. Уоснові всіх цих процесів лежить соціально-економічне положення в країні.

Нерівномірність в розвитку суспільства, природно-екологічні і соціально-політичні потрясіння, війни, репресії, якими багата українська історія XX ст., і супутніїм різкі погіршення рівня життя відчутно позначаються на режимі відтвореннянаселення, ведуть до падіння народжуваності, зростання смертності. До подібнихнаслідків приводять і умови політичної і економічної нестабільності, які викликаніостанніми роками хиткою системою управління.

Сучасна демографічна ситуація характеризується збереженням тенденціїскорочення чисельності населення України, його економічно активної частини і питомоїваги зайнятості населення. Згідно з останнім переписом населення України, проведеним 5 грудня 2001 року, у країні проживало 48 457 100 осіб. Згідно данихДержавного комітету статистики, в Україні проживало на кінець 1990 року – 54,94;1991 – 52,06 ; 1992 – 52,24 ; 1993 – 52,11 ; 1995 – 51,3 ; 1998 – 49,92 ; 2001 – 48,46 ; 2005 – 46,96 млн. осіб.1 листопада 2011 р. склала 45 млн 655 тис

Природнийприріст населення в Україні - негативний. Загальнийкоефіцієнт народжених на 1 тис. населення становив 9,0, померлих 16,6,померлих дітей у віцідо 1 року – 10,0 на одну тисячу.

Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерні:

· різке зменшення народжуваності, збільшення смертності і відсутність природного приросту;

· старіння населення, збільшення «навантаження» на працездатну його частину;

· скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;

· погіршення здоров’я нації;

Як і в глобальному масштабі, в Україні відбувається старіння населення, а такожурбанізація - зростання частки міських жителів. Найбільш швидко зростає чисельністьнаселення великих міст – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса –за рахунок прибуттянаселення з невеликих міст і сіл в пошуках роботи.

Серед регіональних проблем необхідно відзначити особливо низькународжуваність в Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Вінницькійобластях України, а також деформовану у бік збільшення частки населення старшоговіку і абсолютне переважання в цій структурі жінок .

В Україні жінок більше 55 % в загальній чисельності населення. Цей дисбалансу співвідношенні статей негативно впливає на демовідтворювальні процеси всуспільстві. Крім того, медицина повідомляє, що більше 20% молодих жінок за станомздоров’я не можуть народжувати дітей. За розрахунками спеціалістів, щобстабілізувати чисельність населення України, треба кожній молодій жінці народититрьох дітей.

Негативно впливає на народжуваність дітей в Україні нестійкість шлюбів. Так,за даними РАЦСу в 2005 році зареєстровано більше 315 тис. шлюбів і більше 166 тис.розлучень. Загальний коефіцієнт шлюбів 7,3 на 1 тис. населення, розлучень 3,9.Відзначимо, це тільки чисельність проведених відповідними установами реєстрацій. А

скільки створено сімей, так би мовити, тимчасових – без реєстрації. Причина –розповсюджена за останні роки в Україні мода на «громадянський шлюб». Чекатипоповнення населення від таких сімей даремно.

Також, небажання молодих людействорювати повноцінні сім’ї та народжувати дітей можна пояснити невпевненістю умайбутньому, безробіттям, малозабезпеченістю, відсутністю житлових умов.

З метою дії напроцеси відтворення населення і на позитивні процеси в цьому напрямі державапроводить демографічну політику, яка є частиною соціально-економічної політики. Демографічна політика України в сучасних умовах повинна бути направлена нетільки на стимулювання народжуваності, але і на зміцнення сім'ї, підвищенняматеріального добробуту людей, зниження захворюваності і смертності. Проте заходи,щодо управління процесами відтворення населення, не дають швидких результатів.Демографічна поведінка людей вельми консервативна, змінити її досить важко. Якправило, результати демографічної політики виявляються через багато років і навітьдесятиліття. Тому стимулювання тих або інших процесів відтворення повинневідповідати довгостроковим інтересам розвитку економіки.

Серед напрямів соціальної політики відзначимо: зміцнення правового захистудитинства; підтримка сім'ї як природного середовища життєзабезпечення дітей; забезпеченняматеринства і охорони здоров'я дітей; поліпшення харчування дітей; забезпечення виховання,освіти і розвитку дітей; підтримку дітей, що знаходяться в особливо важких умовах. Великаувага у вказаному повинна надаватись створенню умов для поліпшення матеріальногоположення сімей з дітьми, розвитку системи соціального обслуговування сім'ї, збільшеннювидів послуг, що надаються сім'ї, зниженню материнської і дитячої смертності, посиленнюпрофілактики захворювань.

Демографічна ситуація потребує постійного контролю держави. За даними Інститутудемографії і соціальних досліджень НАН України зменшення українського населення врезультаті смертності продовжується катастрофічними темпами (якщо сьогодні чисельністьнаселення України складає 46,7 млн. осіб, то за 10 років вона зменшиться на 17 млн.).

Верховна рада встановила виплати при народженні 1-ої дитини 22 прожиткових мінімуми для дітей до 6 років (зараз - 13 904 гривні), 2-ої дитини - 45 (зараз - 28 440 гривень), 3-ої й наступних - по 90 (зараз - 56 880 гривень).