Сільське господарство

Ця галузь продовжує залишатись найважливішим сектором зайнятості населення. Виняток становлять Ізраїль, Ліван, ОАЕ і Кувейт. Аграрні відносини, технічний рівень і продуктивність сільського господарства продовжують лишатися відсталими. Кочове і відгінно-пасовищне скотарство, а також богарне (незрошуване) землеробство ведуться екстенсивними методами. Зрошуване (поливне) землеробство в оазисах є трудоінтенсивним. У структурі вартості продукції переважає землеробство, хоча на нього припадає лише 5-7% земельного фонду. Головні зернові культури – пшениця і ячмінь. У світі регіон виділяється виробництвом овочів і фруктів, горіхів, винограду і фініків, бавовни і тютюну. У тваринництві висока частка віслюків і верблюдів (майже 1/4 світового поголів'я), кіз і овець (1/6 світового показника). Практично відсутнє свинарство.

Південно-Західна Азія – нетто-імпортер продовольства. Крім зерна, типовими імпортними продуктами є цукор, чай, кава. Традиційними місцевими продуктами харчування є пшениця, овочі і фрукти, виноград, кавуни і дині, баранина.

Характер і структура сільського господарства регіону різняться за чотирма природними зонами. Це Аравія, Месопотамія, Передньоазіатські нагір'я та узбережжя північного заходу.

Аравія складається з дуже слабо заселених пустель і напівпустель. Традиційними формами використання її земельних ресурсів залишається кочове скотарство (верблюди і дрібна худоба) та землеробство оазисного типу. Винятком є південний захід півострова, названий «Щасливою Аравією», де терасовані гірські схили використовують для богарного землеробства. Місцева єменська кава (мокко) вважається найкращим сортом у світі, але виробляють та експортують її мало. В цілому частка Аравії у сільськогосподарському виробництві регіону незначна. Останнім часом за рахунок доходів від експорту нафти тут створено кілька сучасних іригаційних систем, що дало змогу дещо збільшити посіви зернових та інших культур.

Месопотамія – межиріччя Тігру та Євфрату, є одним з найдавніших регіонів поливного землеробства на земній кулі. Головна культура тут пшениця. Нижня Месопотамія відома своїми фініковими пальмами та експортом фініків.

Перед ньоазіатські нагір'я (Анатолійське, Вірменське, Іранське) зосереджують понад 70% населення регіону і приблизно таку ж частку сільськогосподарського виробництва. Тут також є зрошувані оазиси, особливо в Ірані та Афганістані, але найхарактерніша особливість цієї території – наявність богарного землеробства. Нагір'я – батьківщина пшениці. Анатолійське нагір'я в Туреччині, Азербайджан і Хоросан в Ірані, Бактрійська рівнина в Афганістані – відомі зернові райони. Нагір'я – важливий район вирощування також дрібної рогатої худоби. На експорт ідуть каракуль з Ірану і Афганістану та мохер (вовна ангорських кіз) із Туреччини. Традиційний експорт зони включає килими кустарного виробництва з місцевої вовни.

Узбережжя північного заходу (Середземного моря в Ізраїлі, Лівані Сирії, на Кіпрі і в Туреччині; Егейського, Мармурового, Чорного морів у Туреччині, Каспійського моря в Ірані) є важливою сільськогосподарською зоною регіону. Прибережні низовини, що прилягають до півдня Каспійського і Чорного морів, мають клімат вологих субтропіків, для решти характерний типовий середземноморський клімат. Узбережжя густо заселені, тут широко практикується штучне зрошення і переважають трудоінтенсивні методи виробництва. Набір культур є типово середземноморським. Узбережжя – головний експортер сільськогосподарської продукції з регіону на світовий ринок. На Каспійському і Чорноморському узбережжях культивують для місцевих потреб чай.