Структура центральних органів виконавчої влади

Структуру міністерства затверджує державний секретар міністерства за погодженням із міністром, а структуру іншого центрального органу виконавчої влади – його керівник. Штатний розпис і кошторис міністерства затверджує державний секретар міністерства за погодженням із Міністерством фінансів України, а штатний розпис і кошторис іншого центрального органу виконавчої влади – керівник цього органу за погодженням із Міністерством фінансів України.

Основні структурні підрозділи центрального органу виконавчої влади є керівництво (керівник і його заступники), колегія, урядові органи державного управління, патронатні служби, центральний апарат (функціональні відділи й управління), територіальні органи, науково-технічні ради, робочі та консультативні органи.

Для узгодженого вирішення питань, віднесених до компетенції центрального органу виконавчої влади, обговорення найважливіших напрямків його діяльності й розвитку дорученої йому галузі або сфери створюють колегію. До її складу входять керівник центрального органу, його заступники і керівники структурних підрозділів. Склад колегії затверджує Кабінет Міністрів України за поданням керівника центрального органу. Склад колегій центральних органів виконавчої влади України відзначається певним розмаїттям. Зокрема, до складу колегії Міністерства юстиції входить 15 осіб, Міністерства фінансів – 17, Міністерства аграрної політики – 18, а Міністерства освіти і науки, молоді та спорту – 25. У засіданнях колегії можуть брати участь представники місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Колегія за результатами своєї діяльності приймає рішення, які потім упроваджує наказами міністра.

Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо головних напрямків науки і техніки, обговорення найважливіших програм у центральних органах можуть створюватися науково-технічні ради в складі вчених і висококваліфікованих фахівців. З урахуванням специфіки діяльності можуть створюватися інші робочі та консультативні органи.

У літературі з державного управління цілком слушно зазначено, що найсуттєвіша організаційно-структурна особливість центральних органів виконавчої влади полягає в тому, що вони мають у своєму підпорядкуванні місцеві (територіальні) органи, які утворюють разом із центральним апаратом так звану виконавчу вертикаль галузевої чи функціональної спрямованості (цю вертикаль, як правило, називають системою міністерства або державного комітету). Територіальні органи створюють, реорганізують і ліквідують у порядку, установленому законодавством. Керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначає на посаду і звільняє у встановленому порядку його керівник.

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути створені відповідні департаменти (служби). Створює такий департамент (службу), призначає на посаду і звільняє з посади його керівника та затверджує положення про департамент (службу) Президент України.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може створювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи діють у складі міністерства чи державного комітету і підпорядковані йому. Вони керують окремими підгалузями або сферами діяльності, виконують контрольно-наглядові, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб. Зокрема, у складі Міністерства палива та енергетики створено чотири державні департаменти: електроенергетики; нафтової, газової та нафтопереробної промисловості; ядерної енергетики; вугільної промисловості. У складі Міністерства юстиції діє Державний департамент у справах національностей та міграції.

Керівників урядових органів державного управління призначає на посади та звільняє Кабінет Міністрів України за поданням керівника відповідного центрального органу виконавчої влади. Керівник урядового органу за посадою є членом колегії центрального органу виконавчої влади.

Урядовий орган державного управління для виконання покладених на нього завдань може за погодженням із керівником центрального органу виконавчої влади створювати територіальні органи в межах граничної кількості працівників урядового органу. Призначає на посади та звільняє з посад керівників цих органів, а також затверджує положення про територіальні органи керівник урядового органу.

В урядовому органі може бути створена колегія у складі керівника урядового органу, його заступників і керівників його структурних підрозділів. Персональний склад колегії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади, а її рішення впроваджують наказами урядового органу. Урядові органи функціонують як єдиноначальні й не мають права видавати загальнообов’язкові нормативно-правові акти.

Керівник центрального органу виконавчої влади має право формувати власну патронатну службу. Ця служба як особистий апарат керівника спрямована на підготовку для нього необхідних матеріалів, організацію його контактів із громадськістю та засобами масової інформації. Водночас патронатна служба виконує роль сполучної ланки між керівником і колективом службовців – апаратом центрального органу виконавчої влади, а також між певним керівником та іншими керівниками центральних органів виконавчої влади. Працівників патронатної служби в центральному апараті міністерства призначає на посади та звільняє з посад державний секретар за пропозицією міністра.

Інші посадові особи центрального органу виконавчої влади є державні службовці, які разом із технічними та обслуговуючими працівниками входять до складу його апарату (персоналу). Апарат міністерства очолює державний секретар міністерства, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України, а апарат інших центральних органів виконавчої влади – керівник апарату, якого призначає на посаду і звільняє з посади керівник центрального органу виконавчої влади.