Вільний рух капіталу і платежів

Свобода руху капіталів забезпечується правом фінансових ринків, яке вважається особливою галуззю права ЄС[27]. Нормативні акти цієї галузі регулюють як встановлення та додержання мінімальних стандартів надання фінансових послуг, так й приватноправові аспекти діяльності на фінансових ринках, включаючи групу нормативних актів про обіг цінних паперів. Кістяк законодавства ЄС про фінансові ринки складають декілька актів, котрі йменуються „директивами фінансового ринку”, зокрема, Директива від 21.04.2004 р. про ринки фінансових інструментів, яка регулює ліцензування та умови діяльності інвестиційних компаній, їх права, а також застосовується до регульованих ринків. Директива визначає регульований ринок як ліцензовану та регулярно функціонуючу багатосторонню систему, що обслуговується та/або керується ринковим оператором, та поєднує чи сприяє поєднанню інтересів третіх сторін щодо купівлі-продажу фінансових інструментів згідно із технологіями та своїми не-дискреційними правилами у спосіб, що призводить до укладення угод стосовно фінансових інструментів, які були допущені до обігу відповідно до правил та/або технологій (підпункт 12 пункту 1 статті 4)[28]. Окреме місце займають правила щодо попередження відмивання грошей[29].

Згідно із ст. 56 ДзЄС, усі обмеження на рух капіталу та платежі між державами-членами, а також між державами-членами і третіми країнами забороняються. У цьому формулюванні розрізняються об’єкти та суб’єкти обмеження. Під капіталом варто розуміти грошові вартості, що не відносяться до платежів, тобто не відноситься до готівкових або безготівкових переміщень валюти, які є зустрічними стосовно вартостей у вигляді товарів та послуг. Перш за все, до капіталу належать інвестиції у формі, відмінній від товарів та послуг, тобто у формі будь-якої валюти, цінних паперів та інших зобов’язань, що мають грошовий еквівалент. Разом з тим, це може бути й переміщення, не пов’язане ані з платіжною, ані з інвестиційною метою чи з метою здійснення фінансової операції, та переміщення, яке взагалі не має заявленої мети. Так, Суд ЄС прийшов до висновку про непропорційність заборони на вивезення з Іспанії певних грошових сум, вважаючи, що „відмиванню грошей” та злочинності можна запобігти шляхом обов’язкового інформування (декларування) про вивезення грошей на суму, що перевищує певну межу[30].

Суб’єктами обмеження можуть бути не тільки країни-члени ЄС, а й треті країни (хоча останні можуть бути лише пасивними суб’єктами, оскільки на ці країни не поширюються правове поле ЄС). З країн ЄС це може бути будь-яка країна, незалежно від її участі в зоні євро.