Меліорованих земель

Під дією зрошення змінюється водний і сольовий режими не тільки зони аерації, але і ґрунтових вод. Ці зміни відбуваються під впливом природних і господарських факторів. В залежності від їх поєднання можна отримати різний кінцевий результат, в тому числі можливо виникне явище засолення і заболочення.

До факторів, що обумовлюють засолення і заболочування зрошуваних земель необхідно віднести:

1. Кліматичні умови.Масштабність і інтенсивність несприятливих явищ при зрошенні, насамперед засолення ґрунтів, залежить від ступеня перевищення теплових ресурсів над рівнем атмосферного зволоження. Чим вище це перевищення, що обумовлює інтенсивність висхідних потоків ґрунтових розчинів, тим активніше можуть протікати процеси соленакопичення.

При зрошені вторинне засолення ґрунтів має місце в лісостеповій зоні на вилужених і типових чорноземах, однак, тут воно носить, в більшості випадків, сезонний характер і при правильній технології поливу має зворотний процес. В степовій зоні на звичайних і південних чорноземах цей процес значно підсилюється, а в сухостеповій і напівпустельній зонах на каштанових ґрунтах він відбувається в значній мірі.

При підвищеній зволоженості клімату переважають низхідні процеси, тому і засолення не відбувається. В таких умовах вимикаються в нижні горизонти не тільки солі, але й поживні речовини (гумус) і мулуваті частинки ґрунту. Тому тут переважають вилужені різновиди ґрунтів.

2. Геоморфологія (рельєф).Утворення сучасних солончакових ґрунтів в жаркому і сухому кліматі, як правило, відбувається при наявності великих низовин або депресій, в межах яких на різних понижених елементах рельєфу утворюються центри соленакопичення.

Не сплановані зрошувані площі часто обумовлюють процеси соленакопичення на підвищених і заболочування на понижених елементах рельєфу. Крім того, на понижених зрошуваних ділянках через перезволоженість виникають процеси вилуження, втрати гумусу і злитизація.

3. Ґрунтові води.Глибина залягання гнрунтових вод, ступінь їх мінералізації і хімічний склад відіграють рішучій вплив на процеси ґрунтоутворення, виникнення вторинного засолення і підтоплення зрошуваних і прилеглих територій.

При високому рівні ґрунтових вод (1,0-1,4 м від поверхні) та мінералізації 3-5 г/л на чорноземних ґрунтах, як правило, засолюється верхній шар (0-40 см) із засоленням 0,3-1,5 % від маси сухого грунту; при рівні грунтових вод 1,4-2,0 м накопичення солей частіше всього відбувається в шарі 30-80 см; при більш глибокому рівні (2,0-3,0 м) кількість солей накопичується в зоні капілярної кайми. Збільшення мінералізації ґрунтових вод до 10 г/л веде до більш різкого підвищення концентрації солей в ґрунтовому профілі.

В зоні каштанових ґрунтів інтенсивність соленакопичення при тих же глибинах в середньому на 15-20 % вище, чим на чорноземах.

На процеси соленакопичення впливає хімічний тип ґрунтових вод. Так, лужні ґрунтові води впливають більш негативно на процеси ґрунтоутворення, чим нейтральні.

Оцінку направлення процесу засолення можна здійснити на підставі співвідношення хлоридів до сульфатів в поверхневих шарах ґрунту. Якщо воно вище чим відношення цих же елементів в ґрунтових водах, то ґрунти знаходяться в фазі прогресивного засолення. При розсоленні знак нерівності у відмічених співвідношеннях змінюється на протилежний.

4. Ступінь забезпеченості території природним дренажем.Природна дренованість, тобто забезпеченість підземного стоку, визначається гіпсометричним положенням, розчленованістю рельєфу і літологічною будовою території. Ступінь природної дренованості можна охарактеризувати співвідношенням двох складових рівняння водного балансу – сумарним випаровуванням (Е) і сумарним стоком (V). Чим більше випаровування, тим менше ступінь дренованості об’єкта і тим більше солей залишається в його межах.

Процеси розсолення регулюються сумарним стоком. При цьому особливо велике значення має підземний стік, так як більша частина солей із ґрунту виноситься з ними.

В розподілі природної тренованості і типі сольового балансу є певні закономірності (табл. 17.5).