Методи меліорації засолених ґрунтів

Для запобігання засоленню, а також для боротьби з існуючим засоленням необхідно правильно організувати експлуатацію зрошуваної території.

Для поліпшення меліоративного стану засолених земель застосовують різні заходи меліорації, основні з них: будівельні, фізичні, біологічні, хімічні, експлуатаційні та гідротехнічні.

До будівельних заходівналежать:

Ø боротьба з втратами води на фільтрацію;

Ø автоматизація водорозподілу;

Ø застосування техніки для поливу, що виключає живлення ґрунтових вод;

Ø недопускання затоплення зрошуваних земель паводковими водами;

Ø високоякісне будівельне планування земель з точністю не менше ±5 см;

Ø влаштування сучасних колекторно-дренажної і скидної мережі;

Ø оснащення гідромеліоративних систем створами спостережних свердловин, п’єзометрів, водомірних та інших гідротехнічних споруд

Багаторічна практика зрошуваного землеробства свідчить про необхідність влаштування колекторно-дренажної і скидної мережі до початку регулярного зрошення тих масивів, які потребують систематичний дренаж у відповідності з прогнозом водно-сольового режиму зони аерації ґрунту. Відкладання цього заходу на більш пізні строки, коли ґрунтові води наближаються до поверхні на 3-4 м, недоцільне по двох головних причинах:

Ø на період будівництва колекторно-дренажної мережі необхідно виключити землі із сільськогосподарського обороту;

Ø можуть виникнути додаткові затрати з меліорації засолених ґрунтів.

Організаційні і агротехнічні заходивключають:

Ø суворе дотримання обґрунтованих сівозмін, закріплених за виконавцями на період не менше однієї ротації;

Ø раціональне диференціювання періодично глибоких оранок ґрунту з врахуванням їх агровиробничих властивостей;

Ø щорічне передпосівне вирівнювання поверхні грунту, при можливості за допомогою комбінованих агрегатів;

Ø посів насіння високих кондицій в оптимальні строки з внесенням в рядки мінеральних добрив для отримання дружних сходів;

Ø своєчасні регулярні поливи, при необхідності – підтримання промивного режиму зрошення, обов’язковий міжрядний обробіток просапних культур після поливу;

Ø осінні, при необхідності – зимові і ранньовесняні вологозарядкові поливи сільськогосподарських угідь із зволоженням ґрунту в шарі 1-2 м, особливо на землях, схильних до сезонного засолення;

Ø дотримання системи заходів боротьби з бур’янами на полях, межах, дорогах і каналах – на всій площі землекористування;

Ø використання зональної системи органічних і мінеральних добрив та захисту від шкідників та хвороб;

Ø мульчування поверхні ґрунту між рядами просапних культур для зниження втрат вологи на випаровування і для збагачення ґрунту органікою.

Найбільш повне і своєчасне здійснення агротехнічних прийомів забезпечується при програмованому вирощуванні сільськогосподарських культур.

Зі слабким сезонним сульфатно-хлоридним та хлоридно-сульфатним засоленням ґрунтів можна боротись шляхом проведення вологозарядкових опріснювальних поливів великими нормами у осінній період.

Повторні і пожнивні посіви після збирання ранніх культур, добре затіняють поверхню ґрунту, ослабляє капілярне соленакопичення у верхніх горизонтах зони аерації.

На ґрунтах важкого гранулометричного складу і посівах багаторічних трав досить ефективні щілювання і кротування.

На зрошуваних землях мінеральні добрива не повинні потрапляти в ґрунтові води, тому на засолених ґрунтах доцільно застосовувати повільно розчинні добрива мочевинно-формальдегідної групи, а також повторне використання слабкосолонуватих колекторно-дренажних вод для зрошення солестійких кормових культур і промивки дуже засолених ґрунтів на фоні дренажу.

Фізичні методи включають: глибоку оранку, розпушування і піскування. Ці способи обробітку ґрунту дозволяють збільшити водо- і повітряпронокність ґрунтів.

Глибоку оранку на глибину 40-60 см застосовують на шаруватих ґрунтах, де чергуються слабко- і дужешпаруваті шари, а також у місцях, де на невеликих глибинах від поверхні солонцевих ґрунтів залягають гіпсовмісні горизонти. Глибока оранка сприяє подрібненню і захороненню солонцевого горизонту, одночасно збагачуючи його кальцієм.

Глибоке розпушування здійснюють на глибину 60- 90 см і воно полягає у створенню відкритих щілин, що сприяють поліпшенню водопроникності ґрунту.

Для збільшення водопроникності поверхневого шару засолених ґрунтів важкого механічного складу застосовують піскування. При підмішуванні до ґрунту піску істотно змінюється механічний склад ґрунту, поліпшуються умови вилуговування солей. Як правило, піскування (200-500 т піску на 1 га) поєднується з глибокою оранкою і промиванням.

Фізичні методи меліорації покращують фізико-хімічні властивості на солонцях і солонцюватих землях при наявності ілювіального горизонту.

До біологічних методів належать вирощування сільськогосподарських культур як меліорантів при освоєнні засолених ґрунтів, а також внесення органічних добрив.

Культура-меліорант повинна мати здатність мобілізувати поживні речовини і втягувати мінеральні елементи в біологічний кругообіг. Цим умовам найбільше відповідає люцерна і буркун. Своєю потужною кореневою системою вони збагачують ґрунт азотом, вбирають капілярну воду з глибоких шарів і тим самим сприяють зниженню рівня ґрунтових вод.

При внесені органічних добрив у ґрунт поліпшується його водопроникність, підсилюється утворення вуглекислоти, що сприятливо впливає на ґрунт, особливо солонцеві.

Основою хімічних методів меліорації є нейтралізація вільної соди і заміна поглинаючого натрію іонами кальцію у солонцевих ґрунтах. Як хімічні меліоранти застосовують:

Ø гіпс ( );

Ø вапно ( );

Ø кислотні сірковмісні речовини – сірчану кислоту ( ), сірку ( ), сульфат заліза ( ) та ін.

Ці речовини вступають у реакцію з ґрунтовими карбонатами і утворюють гіпс, що є джерелом розчинного кальцію.

До експлуатаційних заходів належать:

Ø суворе дотримання плану водокористування системи при цілодобовому поливі;

Ø нормування водоподачі, дотримуватись режимів зрошення сільськогосподарських культур;

Ø підвищення ККД зрошувальної системи;

Ø недопущення нерегульованого затоплення посівів.

При проведенні вегетаційних поливів тільки в денні години знижується добовий вихід зволожених посівів і є основною причиною невиконання планів водокористування. Нерідко зрошувальну воду направляють одночасно на декілька полів, що призводить до зниження поливних потоків, збільшенню тривалості поливу окремих полів і росту втрат на фільтрацію і випаровування.

В період будівництва і освоєння зрошуваних земель не слід ігнорувати і лісомеліоративними заходами.

На гідромеліоративних системах лісорозведення здійснюють у вигляді:

Ø полезахисних лісосмуг для покращення мікроклімату, зниження втрат води на випаровування, особливо при дощуванні;

Ø яружно-балочних насаджень для боротьби з водною ерозією;

Ø лісосмуг вздовж доріг, дамб і головних дрен (колекторів) для їх захисту від засипання піском і висохлим бур’яном.

Один гектар захисних насаджень може транспірувати до 10-20 тис. м³ ґрунтових вод за рік, знижуючи їх рівень. Лісосмуги вздовж каналів витрачають до 33 % об’єму води, що фільтрується із розподільників.

Гідротехнічні методи меліорації найбільш ефективні і включають промивання засолених ґрунтів на фоні дренажу, влаштування дамб, нагірних та ловчих каналів. Основним заходом є промивання (полив затопленням), яке сприяє вимиванню солей із кореневмісного шару ґрунту.

Ефективність промивання залежить від водно фізичних властивостей ґрунту, ступеня його засолення і глибини залягання ґрунтових вод.

Багаторічна практика показала: там, де є комплекс заходів, меліоративний стан зрошуваних і осушуваних земель завжди добрий.