Утворення солончаків

При аналізі процесів соленакопичення необхідно враховувати глибину залягання і мінералізацію ґрунтових вод, а також початок фізіологічної токсичності солей.

При близькому заляганні мінералізованих ґрунтових вод утворюється постійний висхідний потік води, яка, випаровуючись, відкладає у ґрунті солі, кількість яких визначається за формулою

, (17.1)

де – кількість солей, що відкладається у ґрунті, кг/га;

– інтенсивність випарування за добу, м³/га;

– вміст солей у воді, що випаровується, кг/м³;

– тривалість випаровування, діб.

Ґрунтові води випаровуються з ґрунту (фізичне випаровування) і рослин (транспірація) у тому випадку, якщо капілярна кайма ґрунтових вод стикається з кореневмісним шаром ґрунту. Якщо ж капілярна кайма лежить нижче кореневмісного шару, то ґрунтові води не випаровуються і засолення не відбудеться.

Глибина рівня мінералізованих ґрунтових вод, при якій починається засолення, називається критичною глибиною. В умовах зрошення її можна визначити за формулою

, (17.2)

де – критична глибина залягання рівня мінералізованих ґрунтових вод, м;

– висота капілярного підйому води, м;

– глибина активного (кореневмісного) шару ґрунту, м.

Критична глибина коливається від 1,5 м для ґрунтів легкого механічного складу до 3,5 м для ґрунтів важкого механічного складу.

Критична глибина залягання ґрунтових вод залежить також від ступеня їх мінералізації. Так для лесових ґрунтів мінералізація ґрунтових вод, г/л, становить 1,0-3,0, 3,0-5,0, 5,0-7,0 при критичній глибині, м, відповідно 1,5-2,0, 2,2-3,0, 3,0-3,5. При мінералізації 1,0-1,5 г/л ґрунтові води при наявності дренажу і зрошення можуть залягати на глибині 1,0-1,5м не викликаючи засолення ґрунтів.