В кінці ХVII-XVIII століттях.

Гетьман І. Мазепа. Гетьман у вигнанні П. Орлик. Ліквідація гетьманату. Ліквідація Запорізької Січі 1775 року. Становище українських земель під владою Речі Посполитої

в кінці ХVII-XVIII століттях.

Мета:

1) простежити процес втрати автономного устрою Правобережної та Лівобережної України наприкінці ХVІІ ст.;

2) розглянути основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики гетьмана І.Мазепи;

3) розглянути події Північної війни та місце України в ній;

4) з'ясувати причини укладання українсько-шведського союзу;

5) ознайомити студентів з діяльністю першого українського гетьмана в еміграції П.Орлика;

6) розглянути зміст та головні положення Конституції П.Орлика;

7) сприяти формуванню національної самосвідомості;

8) розвивати напрямки аналізу історичних подій та фактів, вміння робити висновки

Студент повинен знати:

1) причини, які обумовили втрату Україною своєї державності;

2) значення діяльності видатних українських діячів: П.Дорошенка, І.Мазепи та ін.;

3) характерні риси політики Московщини та Речі Посполитої щодо українських земель;

Студент повинен вміти:

1) проаналізувати причини, які обумовили втрату Україною своєї державності;

2) охарактеризувати значення діяльності видатних українських діячів: П.Дорошенка, І.Мазепи та ін.;

3) охарактеризувати основні риси політики Московщини та Речі Посполитої щодо українських земель;

Основні поняття і терміни:Андрусівське перемир'я, Бучацький мирний договір, Бахчисарайський мирний договір, „Вічний мир”, Коломацькі статті, Північна війна, Руїна;

Основні дати:1665-1676 – гетьманування П.Дорошенка на Правобережжі України;

1667 – Андрусівське перемир'я між Московщиною та Польщею;

1681 – Бахчисарайський мирний договір Росії з Туреччиною та Кримським ханством;

1686 – „Трактат про Вічний мир” між Московщиною та Польщею;

1687-1709 – гетьманування І.Мазепи;

1700-1721 – Північна війна між Росією та Швецією;

27 червня, 1709 – Полтавська битва;

1710-1742 – гетьманство П.Орлика в еміграції;

План

1. Політичне життя в Україні в др. пол. XVII ст. П.Дорошенко.

2. Україна за часів гетьманування І.Мазепи.

3. Гетьман у вигнанні П.Орлик.

с/о Ліквідація російським царизмом української автономії. Становище Правобережної України під владою Польщі.

Література:

1. Історія України. Навчальний посібник / за ред. В.Ф.Верстюка. – К., 1997. – Ст.114-126.

2. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник. – К., 2003. – Ст. 97-104.

3. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992. – Ст. 128-183.

4. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до к. XVIII ст. – К.. 1997. – Ст. 209-242.

1) Четвертий період (липень 1663 р. – червень 1668 р.)

Війна між Лівобережжям та Правобережжям за участю Москви та Польщі, набула затяжного характеру. Врешті-решт, Московщина та Польща вирішили досягти компромісу та поділити українські землі. 30 січня 1667 р. вони уклали Андрусівське перемир'яна 13,5 років:

· визнавалося входження Лівобережжя до складу Московщини;

· Правобережжя – до складу Польщі;

· Київ на два роки залишався за Московщиною;

· Запорозька Січ перебувала під владою обох держав.

При цьому представники і Лівобережжя, і Правобережжя в Андрусів запрошені не були. Боротьбу національно-патріотичних сил за об`єднання Лівобережної і Правобережної України очолив Петро Дорошенко (1665-1676), обраний гетьманом Правобережної України, замість П.Тетері.

В 1668 р. в Лівобережній Україні вибухнуло антимосковське повстання. П.Дорошенко усунув від влади гетьмана І.Брюховецького і об`єднав козацьку Україну. В 1668 р. Військова козацька рада обрала Дорошенка гетьманом всієї України.

П'ятий період (липень 1668 р. –вересень 1676 р.)

Для опру Польщі Дорошенко рушив на Правобережну Україну, а на Лівобережжі для боротьби з московськими військами залишив чернігівського полковника Дем'яна Многогрішного. Внаслідок наступу російських військ Многогрішний опинився в складній ситуації і, тому, перейшов на бік московського уряду, був обраний гетьманом Лівобережної України (1668-1672) і погодився на входження України до Московщини. Проте, діяльність Многогрішного не узгоджувалася з офіційною політикою московського уряду. Проти нього було сфабриковано справу про "зраду" і заслано в Сибір.

Новим гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Самойловича (1672-1687).

Тим часом П.Дорошенко шукає нового союзника, яким стала Туреччина. В 1672 р. Туреччина почала війну проти Польщі. Успішні дії турецьких та українських військ змусили польського короля 18 жовтня 1672 р. підписатиБучацький мирний договір, за яким:

· Польща відмовлялася від Правобережної України;

· Поділля відходило до Туреччини;

· Українська держава утворювалася в межах Брацлавського і Київського воєводств.

Проте, сподівання гетьмана на Турецьку допомогу не виправдалася. Султан почав вимагати роззброєння козаків, руйнування фортець та укріплень, виплати данини. І в 1673 р. Дорошенко починає переговори із Москвою. Він погодився повернутися під протекторат Москви за умов збереження цілісності козацької України, її прав і вольностей. Але переговори зайшли у глухий кут.

В 1674 р. московські війська на чолі із Самойловичем оволоділи основними містами Правобережжя. Самойлович був обраний гетьманом всієї України. Становище Дорошенка погіршується і в жовтні 1676 р. Дорошенко капітулював.

Падіння гетьманства Дорошенка ознаменувало кінець Національно-визвольної війни та її поразку. Була ліквідована українська державність на Правобережжі, і усі спроби її відновлення зазнали невдач.

Державність вдалося зберегти лише на Лівобережжі, яке на правах автономії входило до складу Московщини. Незалежну соборну державу в межах етнічних українських земель було створено лише на короткий період.

Від воєнних дій, голоду та епідемій, захоплення в полон та переселень, втрати України становили 65-70% населення. Територія України була поділена між державами:

v Слобожанщина, Лівобережжя, Київ і Запоріжжя – Московщина;

v Правобережжя, Галичина, Волинь – Річ Посполита;

v Поділля – Туреччина;

Історичне значення Визвольної війни:

Ø Зумовила формування ідеї утворення незалежної соборної української держави;

Ø Призвела до відтворення Української держави, частина якої на території Лівобережної України (гетьманщина) на правах автономії проіснувала до 80-х рр. XVIII ст;

Ø Вплинула на розвиток національної самосвідомості українців;

Ø Сформувала нову політичну еліту, яка встала на захист українських національних інтересів;

Ø Збагатила традиції боротьби українців за національне і соціальне визволення;

Ø Сприяла розвитку української культури (усна народна творчість, література, літописання).

2) Вирішальним моментом у стосунках між Україною і Московщиною стало гетьманування Івана Мазепи (1687-1709 рр.). Мазепа став гетьманом у надзвичайно складний для України час. Українські землі були розчленованими. Договір з Московщиною 1687 р. (т.зв. "Коломацькі статті") значно обмежував автономні права України.

Але своєю політикою І.Мазепа

Þ зміцнив владу гетьмана,

Þ сприяв економічному і культурному розвитку України,

Þ здійснював активну меценатську діяльність.

Проте соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основну ставку він зробив на козацьку старшину і шляхту, прагнучи перетворити їх у міцний привілейований клас. Відбулося посилення усіх форм експлуатації селян, козаків, міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві.

Головною метою І.Мазепи було об'єднання України в одну незалежну державу.

У 1700 р. почалася Північна війна між Росією та Швецією за вихід Росії до Балтійського моря. Україна надавала Росії активну допомогу.

Алев 1708 р. І.Мазепа уклав таємний договір зі шведським королем Карлом XII, спрямований проти російського царя Петра І. За цим договором Україна надає Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви.

Причини пошуків Мазепою нових союзників:

Петро І виявився прибічником політики жорсткого централізму і прагнув підпорядкувати Україну Російській державі;

під час війни Петро І нещадно експлуатував людські і матеріальні ресурси України, в результаті чого край був виснажений;

у Мазепи були підстави вважати, що цар може пожертвувати Україною, аби забезпечити перемогу у війні.

У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило в Україну. На його бік перейшов Мазепа з 15 тис. козаків та 8 тис. запорожців. Проте основна маса козаків, селян і міщан не підтримали гетьмана. Причини:

давалася взнаки соціальна політика гетьмана;

союз зі Швецією був таємним;

Петро І вжив швидкі кроки проти Мазепи: оголосив його зрадником, залякав населення репресіями проти прибічників гетьмана, зруйнував столицю

Мазепи – Батурин, зруйнував Запрорзьку Січ.

В 1708 р. цар наказав обрати нового гетьмана. Ним став Іван Скоропадський (1708-1722). 27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва, яка завершилася поразкою Карла ХІІ та І.Мазепи. Мазепа разом із своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії. Вони стали першою українською політичною еміграцією. 21 вересня 1709 р. гетьман помер.

3) Після смерті Мазепи українська еміграція обрала гетьманом Пилипа Орлика, який став гетьманом у вигнанні. Він склав проект нової Конституції України ("Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська"). Це була одна із перших конституцій в світі.

В основу Конституції було покладено угоду між гетьманом, старшиною та запорожцями. Складається з преамбули і 16 параграфів (пунктів). У преамбулі схематично викладено історію руського (українського) народу і Війська Запорозького.

В основному тексті документу проголошувалися принципи побудови української держави – Гетьманщини:

* У § 1 православ'я проголошується державною релігією та передбачається автокефалія (незалежність) української церкви;

* у § 2 визначалися кордони України, які встановлювалися відповідно до Зборівського трактату 1649 р. (з Річчю Посполитою);

* при гетьманові утворювалася Генеральна рада із правами законодавчої влади, рада складалася з генеральної старшини, полковників, виборних делегатів від кожного полку та делегатів від запорожців і скликалася тричі на рік: на Різдво, Великдень та Покрову;

* справи про неправомірні дії гетьмана та провини старшини розглядає генеральний суд, до діяльності якого гетьман не має права втручатися;

* державна скарбниця і майно підпорядковуються генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначаються окремі землі;

* встановлюється виборність полковників, сотників з подальшим затвердженням їх гетьманом;

* гетьман має захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.

Текст Конституції був складений латинською та руською (українською) мовами.

Значення Конституції:

~ Конституція діяла у Правобережній Україні до 1714 р., значно обмежуючи владу гетьмана;

~ Мала яскраво виражені демократичні тенденції (утворення законодавчого органу та його виборність), мала певну соціальну спрямованість;

~ заклала основи республіканського правління в Україні;

~ Фактично Конституція проголошувала незалежність України від Росії та Речі Посполитої.

Уряд П. Орлика намагався створити антиросійську коаліцію держав. Але ці намагання виявилися марними. Європейські держави не бажали воювати за Україну.

с/о Після перемоги в Полтавській битві, Петро І здійснює заходи щодо ліквідації автономного устрою України:

ü у 1709 р. призначає до І.Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;

ü у 1720 р. вперше офіційно заборонено книгодрукування українською мовою;

ü у 1722 р. створено Малоросійську колегію, яка розділила владу з гетьманом;

ü з 1724 р. після смерті гетьмана Павла Полуботка (1722-1724) Лівобережною Україною 3 роки правила лише Малоросійська колегія;

ü українцям забороняється займатися торгівлею з усіма країнами, крім Росії.

Після смерті Петра І (1725) російські імператори намагалися обмежити українське самоврядування. Але із зміною імператорів і міжнародної ситуації політика щодо України дещо пом'якшувалася. Так, у 1727 р. царський уряд, враховуючи можливість війни з

Туреччиною, вирішив відновити посаду гетьмана. Ним став Данило Апостол (1727-1734).

За короткий час Д.Апостол навів порядок у фінансах і податковій системі, сформував державний бюджет. В цілому, за гетьманування Д.Апостола внутрішнє життя в Україні стабілізувалося. Прості люди відчули себе захищеними від зловживань властей і багатих землевласників.