Після смерті Д.Апостола російський уряд 16 років не дозволяв обирати гетьмана .

У 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети Петрівни (1741-1761) було обрано останнього гетьмана козацької України – Кирила Розумовського (1750 – 1764). Цей крок

імператриця здійснила під впливом свого фаворита Олексія Розумовського, який в 1742 р. став її чоловіком.

К.Розумовський доклав багато зусиль для розширення автономного управління Української держави, добився спадковості гетьманства. Але в умовах подальшого розвитку централізму в Росії збереження автономії України було неможливим.

У 1762 р. російською імператрицею стала Катерина ІІ, яка була прибічницею централізму та прагнула остаточно ліквідувати автономію України:

ü у 1763 р. указ про заборону викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії;

ü у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії;

ü у 1769 р. за наказом Синоду відбувається вилучення українських букварів з усіх шкіл;

ü у 1775 р. знищено Запорозьку Січ, 25 тис. козаків переселено на Кубань, 5 тис. – переселилися у Туреччину і заснували там Задунайську Січ, значна кількість запорожців отримали статус селян;

ü у 1775 р. було закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях;

ü у 1781-1782 рр. Ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;

ü у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідовано козацтво як стан. Замість козацьких полків створювалися полки російської регулярної армії.

В результаті перемоги Росії в російсько-турецьких війнах у 1783 р. Кримське ханство було ліквідоване, і всі його території увійшли до складу Російської імперії. Почалася активна колонізація південних земель, які отримали назву Новоросія. 80% переселенців становили українці і росіяни. Виникли міста: Олександрівськ (Запоріжжя, 1770), Херсон (1778), Севастополь (1783), Катеринослав (1787), Миколаїв (1789), Одеса (1794).

Вихід до Чорного моря, освоєння Півдня сприяли економічному розвитку Росії та України. Поступово Кураїна перетворюється на житницю Європи.

Становище Правобережної України під владою Польщі:

Польща відновила на Правобережній Україні порядки, які існували до повстання Б.Хмельницького. Зростають земельні володіння польських магнатів, посилюється соціальне гноблення українського селянства, відновлювалося переслідування православ'я

У 1699 р. польський уряд скасував на Правобережжі козацький устрій. Посилення польського гноблення викликало хвилю повстань.

Народні виступи на Правобережній Україні в др. пол. XVIIІ ст.:

В др. пол. XVIIІ ст. на Правобережжі поширювався рух гайдамаків (від тюркського – гнати, чинити свавілля). В 1768 р. гайдамацький рух переріс у народно-визвольне повстання –Коліївщину. Коліївщина була спрямована проти польського гноблення. Царський уряд, наляканий величезним розмахом повстання, допоміг Польщі у його придушенні.

У західноукраїнських землях (Галичина, Закарпаття, Буковина) соціальний протест проявився у русі опришків. Найбільш відомим ватажком опришківського руху був Олекса Довбуш.

У др. пол. XVIII ст. Річ Посполита переживала період глибокої економічної і політичної кризи, викликаної анархією в державному управлінні, міжусобними війнами. Цим скористалися сусідні держави – Австрія, Росія і Прусія, які розділили між собою землі Речі Посполитої, внаслідок чого польсько-литовська держава перестала існувати.

З переходом Правобережної України під владу Росії тут у 1797 р. було створено Київську, Волинську та Подільську губернії. До Австрійської імперії в 1775 р. була приєднана Буковина, яка до того часу перебувала у складі Османської імперії. Під контролем Габсбургів перебувало і Угорське королівство разом з українським Закарпаттям. В 1867 р. Австрійська імперія отримала назву Австро-Угорщина.

Таким чином, на к. XVIII ст. українські землі опинилися під владою двох великих імперій – Російської та Австро-Угорської. В історії України почався новий період.