З спосіб 4 страница

Горілка ділиться на дві групи:

-звичайна горілка міцністю 40, 50, 56% спирту (Пшенична, Си­бірська, Горілочка, Біленька тощо);

-особлива горілка, яка містить смакові і ароматичні речовини (добавки), поліпшуючі і пом'якшувальні смак і запах спирту (Росій­ська, Посольська, Українська горілка, Столична, Московська особ­лива тощо).

Крім перелічених, у багатьох регіонах України випускають значну кількість горілок нових найменувань, наприклад Немирів, Цельсій, Медофф, Хортиця, Хлібний дар, що не мають аналогів у світовій практиці.

На ринку алкогольних напоїв України значного поширення на­були горілки імпортного виробництва, такі як Фінляндія, Абсолют, Абсолют синій, Абсолют курант, Абсолют цитрон, Абсолют з пер­цем, Смірнофф, Амерік Роял, Білий орел, Кров сибірського тигра, Золота зірка та інші, що випускаються в Німеччині, Швеції, США, Китаї. Взагалі існує більше 100 сортів горілки.

Горілка подається в чарках місткістю не більше 50 см . При ін­дивідуальному замовленні відвідувача горілка звичайно подається в чарках, стопках або невеликих карафах; при обслуговуванні групи відвідувачів — в карафах і пляшках (охолоджена).

Лікеро-горілчані вироби — це настоянки і бальзами, наливки і лікери. Одержують лікеро-горілчані вироби змішуванням (купажу­ванням) спирту-ректифікату з напівфабрикатами (спиртовані соки, морси, настої і ароматні спирти) і допоміжними матеріалами (хар­чові барвники, ароматичні речовини, кислоти, цукровий сироп, па­тока тощо).

Настоянки, залежно від вмісту спирту, випускають гіркі (30-60% спирту), слабоградусні (23-25% спирту), напівсолодкі (30-40% спирту) і солодкі (16-25%о спирту). Настоянки виробляють з такої сировини:

- на житніх сухарях та коньяці з додаванням невеликої кількості цукру (Петровська);

-на настою кореневища перстачу, насіння кропу, настою лавро­вого листя (Беловежська);

- на кореневищі дягелю, калгану, імбірю, перцю, корі дуба («Горний дубняк»);

- на червоному та чорному перцю (Перцівка);

- на листі яблуні, груші з додаванням коньяку та портвейну (Старка).

Гіркі настойки займають особливе місце серед алкогольних на­поїв. Вони мають яскраво виражений аромат, гіркий, гіркувато-пряний смак, своєрідне забарвлення. Гіркі настойки є міцними алко­гольними напоями із вмістом не більше 1 % цукру. До гірких насто­йок належать наступні напої: абсент, пастис, джин, італійські бітери (наприклад, кампарі), перцівка, зубрівка, Ризький чорний бальзам, Російський бальзам, Карельський бальзам тощо.

Солодкі настойки одержують в основному купажуванням плодо­во-ягідних морсів із спиртом-ректифікатом і додаванням цукру, ки­слот, патоки і барвників. Солодкі настойки містять 16-40 % спирту і 8-30 % цукру. Назви більшості солодких настойок визначаються найменуванням плодів і ягід, з яких виготовлений морс: Вишнева, Журавлинна тощо.

Абсент — міцний алкогольний напій, що містить звичайно 70% алкоголю. Найважливіший компонент абсента — це екстракт гірко­го полину (лат. Агїетізіа аЬзіпїЬіит), в ефірних оліях якого містить­ся велика кількість туйону. Саме туйон — головний елемент, завдя­ки якому абсент славиться своїм ефектом. Інші компоненти абсента:

римський полин, аніс, фенхель, лепеха, м'ята, меліса, лакриця, дя­гель.

Правильний абсент має міцність 70-75°С.

Абсент з найбільшим вмістом туйону виготовляють у Чехії і Швейцарії. Марки абсента, які виробляються в Чехії містять до 100 мг/кг туйону. Швейцарський абсент містить до 70 мг/кг. Другий за якістю і силою абсент — це іспанський і німецький (ТаЬи, Беуа, Мопїапа, УегзіпіЬе, Зегріз та ін.). Вони містять до ЗО мг/кг туйону.

У будь-якому випадку, абсент, що промислово виготовляють у наші дні, має невелику кількість туйону порівняно з абсентом, що вироблявся у минулому. Сучасний абсент досить безпечний для лю­дини. Проте він заборонений у ряді країн, наприклад, у США. Деякі марки цього напою представлені на рисунку 32.

Рисунок 32. Деякі марки абсенту

Текіла ісп. (Те^ш1а) — міцний перегінний алкогольний напій, що виготовляється з серцевини блакитної агави. Звичайна міцність текіли —38-40%.

Є дві категорії Текіли: Текіла з 100% агави і Текіла з 51% агаво­вих цукрів і 49% інших цукрів. Обидві ці категорії можуть бути роз­ділені на такі чотири типи: Віапко, іоуєп, Керозасіо і Апе]о. Це офі­ційно затверджено урядом Мексики, який строго контролює все виробництво напою.

- Срібна (Віапко) — її зовнішній вигляд чистий і прозорий. Така текіла не витримувалася і була поміщена в пляшки відразу після процесу дистиляції.

- Золота (іоуєп) — це срібна текіла, яку не витримували в боч­ках, але в яку були додані перед бутелюванням барвники і аромати­затори, такі, як карамелевий барвник, екстракти дуба, гліцерин або Цукровий сироп.

Мостова Л. М., Новікова О. В. Організація обслуговування на підприємствах.

- Витримана (Яерозасіо) — текіла, яку витримували в дубових дерев'яних бочках від двох місяців до року.

- Найвитримана (Апе]о) — текіла, яку витримують від року до 10-ти у дерев'яних дубових бочках, що мають максимально можли­вий об'єм 600 літрів, а для підвищення об'ємів виробництва комер­ційний алкоголь розбавляється водою.

Знавці вважають, що свої якнайкращі якості текіла демонструє в 4-5-річному віці.

Текілу п'ють або з тоніком, або з підсоленими шматочками ли­мона. Зразки текіли представлені на рисунку 33.

Рисунок 33. Марки текіли

Наливки готують купажуванням спиртованих соків і морсів з цукровим сиропом, ректифікованим спиртом і водою. Порівняно із солодкими настойками наливки містять більшу кількість цукру (28-40%) і менше спирту (18-20%).

Лікер (фр. иеиг) — солодкий і міцний алкогольний напій із спиртованих фруктових та ягідних соків, настоїв запашних трав і додаванням коріння, прянощів тощо. Вміст алкоголю звичайно від 15% до 40%.

Лікери відрізняються високими смаковими, ароматичними влас­тивостями і великим вмістом цукру. Залежно від вмісту спирту і вживаної сировини розрізняють лікери міцні, десертні і креми. До першої групи належать найперші лікери. Ці лікери були створені ченцями, алхіміками, кондитерами або аптекарями на основі рослин, шкірки фруктів і ароматичних речовин. Друга група лікерів найчастіше використовується для виготовлення коктейлів. І остання кате­горія лікерів — креми — з'явилася порівняно недавно, на початку 70-х років минулого століття, в Ірландії. Креми виробляють на ос­нові натуральних вершків, відрізняються густою, тягучою консисте­нцією і дуже солодким смаком.

Міцні лікери містять 35-45 % спирту і 32-50 % цукру. їх готу­ють купажуванням спиртних настоїв ефіроолійних рослин і пряно­щів із спиртом, цукровим сиропом і барвниками. Для поліпшення смаку і аромату міцні лікери піддають витримці в дубових бочках від 6 міс. до 2 років. Найбільш відомими міцними лікерами є Шарт­рез, Бенедиктин, Куантро, Гран Марньє, Кюрасао. Деякі види ліке­рів представлені на рисунку 34.

Десертні лікери готуються на плодово-ягідних спиртованих со­ках і морсах, на настоях і ароматичних спиртах з ефіроолійної сиро­вини. Вони відрізняються меншою міцністю (25-30 % спирту) і міс­тять 35-50 % цукру. їх смак солодкий, частіше кисло-солодкий з присмаком відповідних плодів або ягід, меду, кави, какао тощо. До десертних належать лікери Дізароно Амарето, Адвокат, Моко, Вані­льне, Шоколадне, Вишневе тощо.

Креми відрізняються порівняно невисоким вмістом спирту (15-28 %) і великим вмістом цукру. Прикладом подібних напоїв може служити знаменитий французький Крем де Касіс. Це темно-черво­ний напій із соку чорної смородини, його міцність 15 %. Велику по­пулярність одержали розроблені в Ірландії вершкові лікери-креми — Бейліз і Кероланс.

Також є Шоколадний, Вишневий, Малиновий та інші креми.

Взагалі, лікерів велика кількість, але, на відміну від тих же, при­пустимо, віскі або рому, їх достатньо складно класифікувати навіть технологічно варіантів приготування велика кількість.

Існує умовна класифікація.

Стандартні лікери (коктейльна лінійка)

Лікери, які дуже рідко вживаються в чистому вигляді. Вони де­шевші і мають величезну кількість різноманітних смаків в одній лі­нійці, у тому числі і те, що повторюють деякі класичні лікери.

З марок відзначимо такі:

- Во1§ (Голландія, з 1575 року);

- Мала ВгігапІ (Франція);

- Ое Киурег (Голландія)

Звичайно лікери містять близько 15-20% алкоголю і в межах 120 гр/літр цукру.

Є така група лікерів, як Сгете, в них вміст цукру підвищений — 300 гр/літр.

Оригінальні лікери (марочні).

Група лікерів під назвою ІгізН Сгете.

-Ваііеу'з (Ірландія 1975 г.) — лікер, що сам продається в світі. Складається з ірландського віскі і вершків — своєрідний прорив у створенні лікерів, тому що раніше змішати вершки із спиртними на­поями було неможливо — в агресивному алкогольному середовищі зливання відразу згорталися.

-Сагоіапз — молодший лікер, близький до Бейлісу. Крім верш­ків і віскі також містить вересовий мед.

- ІгізЬ Мізі — творці говорять, що цей лікер зроблений за старо­винними рецептами вересового вина. Природно, в цьому вересовому вині вином і не пахло — ірландське віскі (бленд з 4 сортів) вересо­вий і конюшиновий мед і набір з величезної кількості трав. Міцність цього лікеру близько 35%.

- БгатЬиіе (Шотландія, 1745 г.) — в його складі близько 20 рос­линних інгредієнтів, вересовий мед і шотландське віскі. Міцність близько 40%.

- Атагеіїо (Італія, 1525 г.) — лікер, створений на основі мигда­лю і абрикосових кісточок. Міцність близько 30%

Ще одна класифікація — за смаком

Цитрусові лікери

- Соіпігеи (Куантро, Франція 1875 г.) — виготовляють на основі апельсинової цедри, причому не звичайних апельсинів, а так званих гірких апельсинів. Куантро майже прозорий, але при попаданні до нього льоду стає каламутнобілим (як молочний).

-Огапсі Магпіег (/Гран Марньє, 1880 г.) — створений на основі коньяку і тих же гірких апельсинів. Колір золотистий, міцність бли­зько 40%. Може використовуватися на заміну Куантро (у коктейлях).

- Тгіріе 5ес (Франція, 1834 г.) — ще один лікер, який можна ви­користовувати замість Куантро. У основі бренді (або конкретно ко­ньяк), міцність близько 40%.

- Сигазао (острів Кюросао, Голландія) — виготовляється на ос­нові винного спирту, з додаванням цедри апельсина, мускатного го­ріха, гвоздики і кориці. Є трьох видів: \\Ьіїе, огап§е і Ьіие. ВІие, який досяг величезної популярності завдяки нестандартному відтінку, на­справді пофарбований банальним харчовим фарбником.)

Кокосові лікери

- Сосопиї; _І

- МаїіЬи.

Кавові лікери

- КаЬІиа (Мексика, 1936 г.) — кавовий лікер №1 в світі. Вигото­влений на основі рому з додаванням кавових зерен Арабіка і ваніль. Міцність близько 26%;

- Тіа Магіа (Ямайка) — схожий на Калуа. Виготовлений на ос­нові рому, особливої ямайської кави Віие Моипїаіп, ванілі й інших прянощів, міцність 26,5%.

Ром — це міцний алкогольний напій, приготовлений з ромового спирту, який одержують зброджуванням очеретяно-цукрового спир­ту або очеретяної меляси. Ромовий спирт розбавляють дистилюю­чою водою до 50%-ої міцності і витримують у нових дубових боч­ках протягом 5 років. Ром є прозорою світло-коричневою рідиною з характерним ароматом, трохи пекучим смаком. Він містить 45 % спирту і 2 % цукру.

Сьогодні асортимент рому достатньо різноманітний. Ром з різ­них островів розрізняється на смак і аромату, але існує два основні типи рому. На жаль, назви цих груп не дуже пестять слух — проми­словий і сільськогосподарський

Промисловий і сільськогосподарський ром діляться на види, які мають свої особливості виробництва. Наприклад, якщо для дисти­ляції використовувався перегінний апарат такого ж типу, що і для виробництва коньяку («аІатЬіс сЬагепїаіз»), то виходить важкий ром (ямайський). І навпаки, безперервна дистиляція в апараті «раіепі зїіИ» дає легкий ром.

Види промислових ромів:

- молодий (традиційний) — світлий ром, який дозрівав у мета­левих чанах, чи ж темний ром, що пройшов короткострокову витри­мку (протягом декількох місяців) у дубових бочках. Правда, світлий ром теж може мати забарвлення, але його надає напою карамелевий колір (допустима кількість становить 0,4-0,5%). Міцність «молодого» рому — 40-44%.

- старий — ром, витриманий у дубових^бочках як мінімум, 3 роки. Звичайно він має тонкий, вишуканий смак. Його міцність — 44-47%.

- ароматний — при виробництві цього виду рому патока піддається особливо тривалому процесу бродіння. В результаті ром має яскраво виражений букет. Він досить часто використовується в купажах інших ромів. У чистому вигляді «ароматний» ром не споживається, за винят­ком використання його як добавки в кондитерських виробах.

- легкий — аромат такого рому звичайно дуже легкий і слабо ви­ражений: наслідок швидкого бродіння і дистиляції при підвищеній те­мпературі. Він в основному використовується для приготування кок­тейлів і «1оп§ сігіпкз». Його міцність коливається від 37 до 45%.

Види сільськогосподарських ромів:

- біле гроно — ромовий спирт, який після дистиляції не підда­ється ніякій подальшій переробці. Він безбарвний, має яскраво ви­ражений смак і часто використовується для приготування коктейлів і пуншів.

- старий — ром, витриманий у дубових бочках не менше 3 років. Він тонкий і ароматний. Його якість можна порівняти з якістю доб­рого коньяку.

Крім промислового і сільськогосподарського, існує ще один вид рому — таф'я. Його одержують з відходів патоки. Такий ром виго­товляють у декількох країнах в основному для місцевого споживання.

Незалежно від основного типу ром буває світлим і темним. Як і багато інших міцних напоїв, ром відразу після дистиляції безбарв­ний, а різних відтінків набуває тільки під час витримки.

Світлий (або білий) ром залишається безбарвним навіть після витримки, тому що для неї використовують танки з неіржавіючої сталі, а вони, як відомо, кольори не дають. Такий ром м'якший за темний, він поєднується з багатьма фруктовими соками, лікерами і лимонадом, тому незамінний в коктейлях. Проте його тонкі і деколи слабкі аромати швидко випаровуються, тому його не рекомендують використовувати як основу для гарячих напоїв — пуншів або грогів. Темний ром витримують у дубових бочках. У них напій набуває ко­льору — відтінки золотого або бурштинового. Ром також можуть підфарбовувати карамелевим кольором. Витриманий темний ром — дуже ароматний, запашний, пекучий на смак. Він ідеальний для пуншів і прекрасний сам по собі. Ром прийнято подавати в келихах «оШ-ГазЬіопесІ» з товстими стінками і ще товщим дном, причому обов'язково з додаванням льоду. Можна доповнити напій шматоч­ком лимона.

Ром прийнято змішувати з газованими напоями, сиропами, фру­ктовими соками. Коктейлі на основі рому часто рясно прикраша­ються: це можуть бути паперові парасольки, бенгальські вогні або, наприклад, орхідеї, а деякі коктейлі подають у половинці кокосово­го горіха.

Ром — прекрасний ароматизатор, тому його активно використо­вують у кондитерському виробництві і навіть у тютюновій промис­ловості — деякі вишукані сорти сигар мають ні з чим не порівнян­ний запах рому.

Відомі марки — Гавана Клаб, Баккарді, Капітан Морган.

Зразки деяких видів рому представлені на рисунку 35.

Віскі — міцний спиртний напій із вмістом спирту 45 %. Традиційними регіонами, що виробляють віскі, є Шотландія та Ірландія.

Класифікація віскі

1. Солодове віскі (Мак \уЬізку). Це шотландське віскі, одержане
з чистого ячмінного солоду без змішування із зерновим (§гаіп
\уЬізку) віскі. Солодове віскі буває декількох видів:

- бочкове (уаїїесі таїі) — суміш солодового віскі з різних виноку­рень. Цей вид віскі виробляється для того, щоб нейтралізувати достат­ньо різкий смак деяких зіп§1е таїі додаванням односолодового віскі з м'якшим смаком, що також збільшує присутність різних ароматів;

- односолодовий (зіп§1е таїі) віскі, виготовлений однією вино­курнею; можливий купаж різних років витримки. Сировиною для виробництва односолодового віскі є ячмінь. Інші елементи, що ви­значають смак цього напою, — торф, вода і дубові бочки, де прохо­дить процес витримки.

Торф використовується для солодження, при висушуванні яч­мінних зерен. Він дуже погано горить, виділяючи дим, що має вель­ми характерний запах, який справляє дуже великий вплив на смак односолодового віскі;

- зіп§1е сазк — солодовий віскі, узятий з однієї бочки. Віскі цієї категорії буває бочкової міцності, а зрідка розбавлений до стандарту.

Бочкове віскі менш популярне, ніж односолодове. Як і змішане віскі, його слід витримати в дубових бочках і мати міцність не мен­ше 40%.

2.Зернове віскі (Сгаіп \уЬізку) майже повністю використовується для виробництва купажированого віскі, хоча невелика частина по­ступає в роздрібний продаж як зіпріє §гаіп шЬізку — чисте зернове віскі. Крім того, після додаткового очищення зернове віскі може йти на виготовлення горілки або джина. Для виробництва горілки дис­тилят переганяється до п'яти разів.

3.Змішане (купажоване) віскі (Віепсіесі \УІіізку). Це результат змішування від 15 до 40 різних зіп§1е таїі і 2 або 3 сортів зернового віскі, причому зіп§1е так становить від 20 до 40% від загального об'єму купажу. Слід відмітить, що вік купажу визначається за «най­молодшим сортом», що увійшов до купажу, оскільки у коньяків вік купажу визначається як «середній вік спиртів тих, що увійшли до купажу».

Це найбільш популярний тип напою, частка якого сягає понад 90% обсяг виробництва. Витримується віскі не менше трьох років у дубових бочках, що раніше містили бурбон або херес.

Найбільшу роль у становленні цього типу віскі зіграли провідні шотландські фірми ІоЬп Ое\уаг, Іатез ВисЬапап, Іатез Маскіе, ІоЬп ХУаІкег і ІоЬп Наі§. Змішані віскі, з високим вмістом солодового віс­кі, наприклад, називаються «Делюкс» (Оеіих).

Ірландське віскі — це гордість ірландців, високоякісний напій, що має визнання у всьому світі. Правопис ірландського слова \уЬізкеу відрізняється від шотландського шЬізку. І це не випадково, адже процес виробництва ірландського віскі має ряд істотних від­мінностей від шотландського. В Ірландії є такі різновиди віскі:

-віскі рої 8ІІ11 — традиційне ірландське віскі із суміші соложе-ного і несоложеного ячменю з добавками іржі і вівса, одержане шляхом дистиляції в апараті «рої зіііі»;

- віскі §гаіп — зернове віскі, звичайно з пшениці і кукурудзи з невеликою добавкою соложеного ячменю, що дистилює в апараті «раїепі 8ІІ11»;

- віскі зіп§1е таїї — віскі з соложеного ячменю, одержане на од­ній винокурні в результаті перегонки в апараті «рої зіііі»;

- віскі риге таїї — суміш віскі зіп§1е таїї, одержаних на різних винокурних заводах;

- віскі Ьіепсі — суміш сортів солодового віскі, віскі рої 5ІІ11 і сор­тів зернового віскі.

Витримується віскі не менше трьох років у дубових бочках, що раніше містили бурбон або херес, іноді використовують навіть боч­ки, в яких старіло порто.

Процес купажування відбувається так само, як і для шотландсь­кого віскі, тільки з тією різницею, що суміш сортів солодового і зе­рнового віскі витримується всього декілька днів або тижнів у дубо­вих бочках перед розливом в пляшки.

Основна особливість ірландського віскі — відсутність у ньому присмаку торфу, це дуже тонкий, елегантний напій.

Найпопулярніші марки ірландського віскі відомі у всьому світі:

- Іатезоп ІгізЬ \¥Ьізкеу — потрійної перегонки, витримується в дубових бочках з під хереса, тому напій має багатий присмак хереса і аромат ванілі, відоме з 1780 г.;

- ОМ ВисЬтіНез) — складається із суміші солодового і зерново­го віскі, має чистий і м'який смак. Його різновиди: Віаск ВисЬ — престижний напій, що містить 80 % солодового віскі, витриманого у бочках з під хереса; ВисЬтіїї Мак — єдине ірландське віскі, що на­лежить до категорії «люкс», витримане 10 років;

- РасШу — друге за значенням віскі в Ірландії, виготовляють з 1825 г.;

- ТіНатоге Бе\у — змішане віскі, потрійної дистиляції, має бур­штиновий колір і «бархатистий» смак, витримується протягом 7 ро­ків у дубових бочках. Одержало безліч нагород на міжнародних конкурсах. Як і інші марки, споживається в чистому вигляді, з во­дою, з льодом, у коктейлях ірландського типу.

Широко відоме в світі також американське віскі, яке буває де­кількох видів: 8ігаі§кі \¥кі$ке, яке в свою чергу має різновиди: ВоигЬоп, Кує Жкізкеу, Согп ї¥кізкеу, Жкеаі Жкізкеу тощо. Вони від­різняються один від одного за технологією виробництва, використо­вуваним зерном, процесами бродіння і фільтрації. Найкращі сорти американського віскі виготовляють у штатах Теннесі і Кентукі, що славляться своєю неперевершеною водою, що дозволяє повністю розкрити свої аромати цьому напою під час старіння.

Найбільш відомими марками американського віскі є:

- Еагіу Тішез — не менш 3-річної витримки в дубових бочках;

- Роиг Коззез ВоигЬоп — старіє 8 років у дубових бочках;

- Іаск БапіеГз — всесвітньо відоме віскі ( з 1866 р.), відмічене вищими нагородами семи міжнародних виставок;

- Лт Веат — має не менше 4 років витримки;

- Макег'з Магк — віскі дуже високої якості, виробляється в не­великих кількостях;

- ОШ Рогезїег і \¥іИ Тигкеу — добре відомі марки, рецепт приго­тування яких тримається у секреті.

Канадські віскі успішно конкурує з американським і класифі­куються індексами від А до Е у міру зниження якості напою.

Найбільш відомими марками канадського віскі є: Сапасііап СІиЬ — типове канадське віскі, поширене у всьому світі; 8еа§гат'з У.О — легке, приємне віскі; Сапасііап Мізї — віскі, яке виробляється в Канаді, а розливається по пляшках в США, тому дуже популярне в цих країнах.

Рекомендуючи клієнтам віскі, офіціант повинен знати, що цей напій повинен мати температуру від 18 до 20 °С. Якщо температура буде нижча, то аромат віскі не відчується, а якщо вища, то відчуття алкоголю буде надмірно сильним.

Джин — міцноалкогольний напій, що виготовляється зброджу­ванням зернової сировини і наступною подвійною або потрійною дистиляцією з шишками і ягодами ялівцю та іншою ароматичною рослинною сировиною. Три основні інгредієнти у виробництві ви­значають його якість — спирт, рослинні прянощі і вода. Вміст спир­ту в джині 40-50 %.

Джин — найбільш політкоректний із всіх міцних напоїв, най­більш жіночий із всіх чоловічих. З тих пір, як джин стали пити роз­бавленим або в коктейлі, він користується великою популярністю у слабкої статі.

Добрий джин, що дегустується в чистому вигляді, повинен да­вати в роті сильне відчуття холоду («холодний як метал» — гово­рять про джин в Англії), що служить противагою обпікаючій дії алкоголю.

За технологією виробництва розрізняють два основні типи джина:

- голландський —- ягоди ялівцю змішуються із суслом, перега­няються, в солодове вино, що вийшло, додаються вода, ароматичні добавки, після чого продукт знову перегонять. Потім напій витри­мують або додають карамель, завдяки чому він набуває яскравого, золотистого кольору. Міцність напою — 35°С. Голландський джин представлений в основному двома найвідомішими марками фірми ВоГз «Оєпєуєг» та «Сіаегуп». Пити джин можна як завгодно: у чис­тому вигляді, з додаванням льоду, з тоніком, фруктовими соками, колою, а також у складі коктейлів.;

- лондонський сухий — спирт змішується з дистильованою во­дою і ароматизованими компонентами (крім ялівцю, використову­ють також дягель, корицю, тмин, кардамон, фіалку тощо), склад і співвідношення яких кожен виробник зберігає в строгому секреті (наприклад, легендарний «Оогсіоп'з сігу» включає себе більше ста складових). До цього типу належать також «ВееГеаїег», «Воосіїе'з», «ОШ Іпп» тощо. Цей різновид джину не вимагає витримки і має міц­ність 40-47°С.

Іншими різновидами джину є:

- Ьопсіоп Бгу Оіп — сухий джин вищої якості, що виробляється в різних країнах світу;

-РІутоиїЬ Оіп — при його виготовленні додають мінеральну кислоту, що створює присмак ефіру;

- Уе11о\у Сіп — бурштинового кольору, що обумовлено проце­сом старіння джину в дубових бочках.

У всьому світі високий попит мають різновиди джину, аромати­зовані: дикими сливами 81ое Оіп, гірким мигдалем Аітопсі Оіп, яб­луками Арріе Оіп, лимоном Ьетоп Оіп, гіркими апельсинами Огап^е Оіп, чорною смородиною Віаскшгепі Оіп. До них належить Рітт'з питЬег 1 — англійський напій, що містить декілька інгредієнтів, на­зви яких тримаються у секреті.

У країнах СНД випускається декілька марок джинів:

- Балтійський — виробляється з ароматних спиртів ялівцю, олії коріандру, містить 45 % спирту;

- Вільнюський — схожий на смак на Балтійський, тієї ж міцності;

- Капітановий — крім основних інгредієнтів, включає кардамон і солод;

- Каравела — має пекучий смак.

Офіціант може рекомендувати клієнтам джин як у чистому ви­гляді або з льодом, так і у вигляді коктейлю, тобто змішаним з ін­шими напоями: вермутом, бітером, тоніком, — а також лимоном, оливками і маринованою цибулею. Джин-тонік — один з найпопулярніших у світі змішаних напоїв, що готуються на основі джину. Гурманам офіціант може запропонувати будь-який з класичних кок­тейлів: Оіп РІ22, Бгу Магііпі, \\Тііїе Ьасіу. Зразки деяких видів джину наведені на рисунку 37.

Рисунок 37. Зразки деяких марок джину

Коньяк — це міцний спиртний напій, що одержують з виноград­ного спирту, витриманого в дубових бочках. В результаті коньячний спирт набуває тонкого аромату дуба. Право називатися справжнім коньяком (со§пас) набувають тільки напої, виготовлені з винограду, що вирощується в околицях міста Коньяк (Франція), причому виног­раду строго певного сорту.

Процес виробництва коньяку повинен включати подвійну пере­гонку і витримку не менше ЗО міс. Для поліпшення кольору напою можуть використовуватися карамель або настоянка водно-спирто­вого розчину на дубових стружках, складові не більше 2 % загальної кількості напою. Сам напій повинен мати міцність не менше 40 %, а також вказівку на приналежність до певної категорії залежно від ви­тримки: три зірки, У80Р тощо.

Для позначення термінів витримки коньяку в дубових бочках використовують таку систему від 1 до 5 зірочок:

- У8/Уегу 8ресіа1, Бе Ьихе, 8е1ес1іоп — вік не менше 2,5 року;

- 8ирегіог — коньяк 5 зірочок і більш, вік не менше 3,5 року; -УЗОР/Уегу 8ирегіог ОМ Раїе, Уіеих, У80 (8СО), \У8, Яаге,

Кєзєгує — вік не менше 4,5 року;

- \У80Р, Огапсіе Яезегуе — вік не менше 5,5 року; -Кароіеоп, ХО/ЕхІга ОМ, Ехїга, Коуаі, Ог, Тгез Уіеих, Уіеіііе

Кєзєгує, а також ті коньяки, які в назві мають ім'я якої-небудь істо­ричної особи або на етикетці яких уживається персональний номер пляшки, — вік не менше 6,5 року. На рисунку 38 представлені мар­ки коньяків СгоІ2е1, Иароіеоп, А. Теззегоп, А.Е. Оог,Неппеззу.

Рисунок 38. Деякі марки коньяку

Коньяки також розрізняються за місцем походження, що відо­бражається на їх етикетках:

- Огапсіе СЬатра§пе (Гранд-Шампань);

- Ріпе СЬатра§пе (Фін-Шампань).

До України поставляється понад 300 різних коньяків таких різ­новидів:

-Візциііе, підрозділяється на марки: Сіаззіцие*** — від 3 до 5 років витримки, У80Р Ріпе СЬатрапе — термін витримки від 8 до 10 років, Рге§1І£є — 12 років витримки;

- ХО Ехсеїіепсе — коньяк Ріпе СЬатра§пе 30-35-річної витримки;

- Ргіуі1є£є — суміш найстаріших коньяків з Гранд-Шампань (мі­стять 41,5 % алкоголю).

Компанії — виробники коньяку здобули широку популярність у всьому світі.

Компанія Сатиз («Камю») випускає коньяки таких марок: У8сіе Ьихе, Огапсі У80Р, Кароіеоп Ехїга ОШ — суміш більше ста коньяків, ХО 8ирегіог — купаж (суміш) з 170 коньяків. Деякі марки мають те­рмін витримки більше 50 років. Присутність у назві слова «Ехїга» означає вершину смакової гамми коньяків Сатиз, що одержали ба­гато міжнародних нагород.

Дім Оаиїіег («Готьє») випускає коньяки: У8 — термін витримки не менше 3 років, У80Р №ро1еоп — 12-річної витримки, ХО — те­рмін витримки 25 років, Тгасііїіоп Каге — рідкісний коньяк («десяте покоління» дому «Готьє»).