ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Суспільне відтворення Національне багатство

Типи суспільного Структура національного

відтворення багатства

Показники суспільного Споживання

відтворення Заощадження

Валовий внутрішній продукт Податки

Національний дохід Державний бюджет

Додана вартість Соціальна політика

Відтворення людського ресурсу

Держава в системі суспільного

відтворення

Інтернаціоналізація відтворювальних

процесів

Глобалізація відтворювальних

процесів

[1] Використання синонімічних термінів споживна вартість (цінність) та мінова вартість (вартість) обумовлені як лінгвістично — термін value в англійській мові потребує змістовного уточнення, так і використанням в учбовій літературі класичних методів аналізу.

[2] Слово “монета” вперше з’явилось в Римі як титул богині Юнони в 279 р. до н.е. В подальшому при її храмі (Юнони — Монети) почалось здійснюватись карбування грошей, які і отримали відповідну назву.

[3] Див. Кэмпбелл Р. Макконнел, Стэнли Л.Брю. Экономикс. Т.1, М., 1992, с.61.

[4] Гальчинський А.С.,Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб.- К.Вища шк.,1998, с.157.

[5] Пол.А.Самуэльсон, Вильям Д.Нордхаус. Экономика: пер. с англ. — М.: 1997, с.67.

[6] Див. Пол Хейне . Экономический образ мышления. М., 1991, с.204.

[7] Універсальний [лат. unsversalis загальний, усезагальний] – 1) всеохоплюючий, різнобічний; 2) придатний для багатьох цілей, із різноманітним призначенням, такий, що виконує різноманітні функції;

[8] Прогрес [лат. Progressus] – рух уперед, від нижчого до вищого, перехід на більш високий ступінь розвитку, зміна на краще; розвиток нового, передового.

[9] Принцип [лат. Principium – основа, початок] – 1) основне, висхідне положення певної теорії; керівна ідея, основне правило діяльності; 2) основа будови, дії якогось механізму тощо.

[10] Відомий економіст Артур Льюїс ще у 1954 р. у своїй праці “Економічний розвиток при необмеженій забезпеченості робочою силою” сформулював теорію двосекторної моделі економіки, згідно якої у будь-якій національній економічній системі існує два сектори: перший сектор – сучасний, з відносно передовою технікою та добре функціонуючим ринковим механізмом і другий сектор – традиційний – із відсталою технікою та слабким зв’язком із ринком. Ця теорія не втратила своєї актуальності для більшості країн планети і на початку ХХІ століття.

[11] Критерій [грецьк. Krsterion] – ознака, на основі якої відбувається оцінка, визначення або класифікація чогось; мірило.

[12] Наприклад, автори підручника “Економічна теорія: Політекономія”. – за ред.. В.Д. Базилевича (К.:Знання-Прес, 2007) вважають, що оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм майже не існує, то будь-яке економічне зростання можна вважати змішаним, оскільки воно відбувається на поєднанні інтенсивних та екстенсивних його типів – с. 465.

[13] Інновація – впровадження нової техніки, технології, організації виробництва і збуту товарів тощо, що дає змогу здобувати переваги над конкурентами. Основними видами інновацій є: техніко-технологічні; продуктові; маркетингові; організаційні; управлінські. Реалізація будь-якої інновації, інноваційного проекту передбачає інноваційну активність суб’єкта економічної діяльності. У зв’язку з цим можна навести слова видатного дослідника проблем підприємництва Ізраеля Кірцнера: Суть активного підприємництва полягає у пильності по відношенню до можливостей, які не помічалися раніше.

[14] Більш докладно див. В.Б. Супян. США в мировой экономике в начале ХХ1 века //США – Канада: экономика – политика – культура. -2008. - № 1. – С. 3-16. Статистичні дані по США у тексті лекції наводяться із зазначеної статті.

[15] Більш докладно дивись: Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. Київ. “ Знання України ”, 2002. – Розділ 3. Теорія економічного розвитку. – С. 42-43.

[16] Так, наприклад, найважливішим принципом європейської моделі економічного розвитку концептуально обрано “демократичний градуалізм” – спосіб управління процесом глобальних змін на основі переговорів і консенсуса, що дає змогу вирішувати завдання, які стають перед суспільством, еволюційним шляхом. Специфічним концептуальним принципом цієї моделі виступає також синтез цілей економічного прогресу та соціальної солідарності –Див. Гутник В. Модели социально- экономического развития стран Западной Европы // Общество и экономика. – 2000. - № 2. – С. 92-98.

[17] Див. більш докладно: Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. К., “ Інтелсфера ”, 2002.

[18] Див., наприклад, Корнійчук Л., Шевчук В., Воробйова Л. Фізична економія. Українська школа // Економіка України. - № 9 -10. – 2006.

[19] Критерій (гр. Kriterion) – ознака, на основі якої відбувається оцінка, визначення, або класифікація чогось; мірило.

[20] Див., наприклад, В.А. Корецкий. Цивилизационная парадигма глобальных изменений // Социо-гуманитарные знания. – 2008. - № 1; Афанасьев В.В., Качура Г.Н. Циклы цивилизаций. Учебное пособие /В.В. Афанасьев, Г.Н. Качура. – М.: “ Канон + ” РООИ “ Реабилитация ”. 2010.

[21] Громыко Ю.В. Антропология политической идентичности. Самоопределение “ рашинз ” в гло­бальном мире. Территориальное развитие, транснациональные русские корпорации и идентичность. М., 2006. – С. 49.

[22] Маркс К. Капітал Т.1. – К.: Держполітвидат. Літератури УРСР. – 1954. – С. 154.

[23] Самуельсон П., Нордхауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1998. – с. 67.

[24]Там само – с. 24.

[25] Маркс К. Капітал. Т.1. – М.: 1955. – с. 238.

[26] Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 24. Розд. 1 – С. 29-68.

[27] Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Т.23. – М.: Госполитиздат, 1960. – 907 с.

[28] Див.: Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник /За наук. ред. Д-ра екон. Наук, проф. А.М.Колота. – К.: КНЕУ, 2009. – С. 245.

[29] Див.: Статистичний щорічник України за 2007 р.: Державний комітет України. – К.: Консультатнт, 2008. – С. 342.

[30] Там само, С.368.

[31] Макрс К. Капітал. Т.1. – К.: Держполітвидав УРСР. – С. 173.

[32] Маркс К. Там само.

[33] Маркс К. Капітал. Т.1. – К.: Держполітвидав УРСР. – 1954. – С.548.

[34] Риккардо Д. Начала полтической экономии // классика полтической мысли. – М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2001. – С. 454.

[35] Самуэльсон П. Экономика: Вводный курс. – М.: Прогресс, 1964. – С. 596.

[36] Там само. – С. 595.

[37] Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1. / Редкол.: С.В.Мочерний та ін.. – К.: «Академія», 2000. – С. 594.

[38] Гальчинський А., Єщенко П. Економічна теорія: Підручник. – К.: Вища шк.., 2007. – С. 346.

[39] Децилі – варіанти, що ділять упорядкований ряд розподілу на десять рівних частин, квінтилі – на п’ять рівних частин