—тудопеди€

 ј“≈√ќ–»»:

јвтомобилијстрономи€Ѕиологи€√еографи€ƒом и садƒругие €зыкиƒругое»нформатика»стори€ ультураЋитератураЋогикаћатематикаћедицинаћеталлурги€ћеханикаќбразованиеќхрана трудаѕедагогикаѕолитикаѕравоѕсихологи€–елиги€–иторика—оциологи€—порт—троительство“ехнолог舓уризм‘изика‘илософ舑инансы’им舄ерчениеЁкологи€ЁкономикаЁлектроника



ќснови економ≥чноњ теор≥њ.




„итайте также:
  1. Ѕазов≥ елементи економ≥чноњ культури
  2. ¬иникненн€ й основн≥ етапи розвитку економ≥чноњ теор≥њ
  3. ≈волюц≥€ економ≥чних знань. ≈тапи розвитку економ≥чноњ науки та основн≥ економ≥чн≥ школи.
  4. ≈коном≥ка €к обТЇкт наукового досл≥дженн€. ≈коном≥чна д≥€льн≥сть Ц предмет економ≥чноњ науки
  5. ≈тапи розвитку економ≥чноњ науки. ѕол≥тична економ≥€
  6. ≈тапи становленн€ та еволюц≥€ рад€нськоњ економ≥чноњ думки.
  7. «агальн≥ хорактеристики розвитку економ≥чноњ теор≥њ в 20ст та њњ основн≥ напр€мки.
  8. «м≥стовий модуль 1. «агальн≥ основи економ≥ки державного сектора
  9. «м≥стовий модуль 2. ќснови макроеконом≥ки та св≥тового господарства.
  10. «ростанн€м влади та економ≥чноњ могутност≥ церкви.

_ѕ≥дручник_

 

 

«ћ≤—“:

 

ѕ≈–≈ƒћќ¬ј

√лава 1. ≈ ќЌќћ≤„Ќј “≈ќ–≤я: ѕ–≈ƒћ≈“ ≤ ћ≈“ќƒ» ѕ≤«ЌјЌЌя

І1. ѕ–≈ƒћ≈“  ”–—” "ќ—Ќќ¬» ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ"

І 2. ÷≤Ћ≤ ≤ ‘”Ќ ÷≤ѓ ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ

І 3. «ј–ќƒ∆≈ЌЌя ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ “ј ѓѓ –ќ«¬»“ ”

 

√лава 2. —”—ѕ≤Ћ№Ќ≈ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќ ≤ …ќ√ќ –≈«”Ћ№“ј“»

І 1. —”—ѕ≤Ћ№Ќ≈ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќ. ћј“≈–≤јЋ№Ќ≈ ≤ Ќ≈ћј“≈–≤јЋ№Ќ≈ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќ

І 2. ќ—Ќќ¬Ќ≤ ‘ј “ќ–» —”—ѕ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј “ј ѓ’Ќя ¬«ј™ћќƒ≤я

І 3. —”—ѕ≤Ћ№Ќ»… ѕ–ќƒ” “

І 4. ≈‘≈ “»¬Ќ≤—“№ —”—ѕ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј

 

√лава 3. ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ¬≤ƒЌќ—»Ќ» ¬Ћј—Ќќ—“≤

І 1. ѕќЌя““я ¬Ћј—Ќќ—“≤. “»ѕ», ‘ќ–ћ» ≤ ¬»ƒ» ¬Ћј—Ќќ—“≤

І 2. ¬≤ƒЌќ—»Ќ» ¬Ћј—Ќќ—“≤ ” «ћ≤ЎјЌ≤… ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤… —»—“≈ћ≤

І 3. “–јЌ—‘ќ–ћј÷≤я ‘ќ–ћ ¬Ћј—Ќќ—“≤ ¬ ” –јѓЌ≤

І4. ќ—Ќќ¬Ќ≤ Ќјѕ–яћ» ѕ–»¬ј“»«ј÷≤ѓ ƒ≈–∆ј¬Ќ»’ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ ¬ ” –јѓЌ≤

 

√лава 4. –ќ«ѕќƒ≤Ћ 1 ‘ќ–ћ”¬јЌЌя ƒќ’ќƒ≤¬ Ќј—≈Ћ≈ЌЌя

І 1. Ќ≈ќЅ’≤ƒЌ»… ѕ–ќƒ” “ ≤ ѕ–»Ќ÷»ѕ» …ќ√ќ –ќ«ѕќƒ≤Ћ”

І 2. ‘ќ–ћ» –ќ«ѕќƒ≤Ћ” Ќ≈ќЅ’≤ƒЌќ√ќ ѕ–ќƒ” “”

І 3. —≤ћ≈…Ќ≤ ƒќ’ќƒ». ћ≤Ќ≤ћјЋ№Ќ»… ≤ ќѕ“»ћјЋ№Ќ»… —ѕќ∆»¬„»… Ѕёƒ∆≈“

І 4. –ќ«ѕќƒ≤Ћ ≤ ѕ≈–≈–ќ«ѕќƒ≤Ћ „»—“ќ√ќ ƒќ’ќƒ” ≤ ѕ–ќƒ” “”

 

√лава 5. “ќ¬ј–Ќ≈ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќ, “ќ¬ј– ≤ √–ќЎ≤

І 1. ќ—Ќќ¬Ќ≤ ‘ќ–ћ» ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј. “ќ¬ј–Ќ≈ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќ “ј …ќ√ќ ’ј–ј “≈–Ќ≤ –»—»

І 2. “ќ¬ј– ≤ ѕ–ј÷я, ўќ …ќ√ќ —“¬ќ–ё™

І 3. ѕќ’ќƒ∆≈ЌЌя, —”“№ ≤ ‘”Ќ ÷≤ѓ √–ќЎ≈…

І 4. ≤—“ќ–»„Ќ»… ƒќ—¬≤ƒ ” –јѓЌ» ¬ “¬ќ–≈ЌЌ≤ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќѓ √–ќЎќ¬ќѓ ќƒ»Ќ»÷≤

І 5. «ј ќЌ ¬ј–“ќ—“≤ “ј …ќ√ќ ƒ≤я

І 6. √–ќЎќ¬»… ќЅ≤√, …ќ√ќ «ј ќЌ» “ј ћ≈“ќƒ» –≈√”Ћё¬јЌЌя

І 7. —”„ј—Ќј ≤Ќ‘Ћя÷≤я: —”“№, ѕ–»„»Ќ» “ј ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤

 

√лава 6. –»Ќќ 

І 1. –»Ќќ , …ќ√ќ ≈ ќЌќћ≤„Ќј —”“№, —”Ѕ'™ “» “ј ¬»ƒ»

І 2. –»Ќ ќ¬»… ћ≈’јЌ≤«ћ, …ќ√ќ ‘”Ќ ÷≤ѓ ≤ ћ≈∆≤ ƒ≤ѓ

 

√лава 7. ‘≤ЌјЌ—ќ¬ќ- –≈ƒ»“Ќј —»—“≈ћј

І1. ‘≤ЌјЌ—» ¬ —»—“≈ћ≤ ≈ ќЌќћ≤„Ќ»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ

І 2.  –≈ƒ»“Ќј —»—“≈ћј “ј  –≈ƒ»“Ќ≤ √–ќЎ≤

І 3. ÷≤ЌЌ≤ ѕјѕ≈–» … ‘ќ–ћ”¬јЌЌя ‘ќЌƒќ¬ќѓ Ѕ≤–∆≤

 

√лава 8. ѕ–ќЅЋ≈ћ» —“јЅ≤Ћ№Ќќ—“≤ √–ќЎќ¬ќ√ќ ќЅ≤√” “ј  ќЌ¬≈–“ќ¬јЌќ—“≤ ¬јЋё“»

І 1. ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤, —ќ÷≤јЋ№Ќќ-ѕќЋ≤“»„Ќ≤ “ј ‘≤ЌјЌ—ќ¬≤ ћќ“»¬» … ћ≈“ќƒ» —“јЅ≤Ћ≤«ј÷≤ѓ ¬јЋё“

І 2. √–ќЎќ¬≤ –≈‘ќ–ћ», ѓ’Ќя —”“№ “ј —ѕ–яћ”¬јЌЌя

І 3.  ќЌ¬≈–“ќ¬јЌ≤—“№ ¬јЋё“

 

√лава 9. —“–” “”–ј “ј ‘”Ќ ÷≤ѓ Ѕ≤–∆≤

І 1. ≤—“ќ–≤я ¬»Ќ» Ќ≈ЌЌя Ѕ≤–∆ ≤ ‘ќ–ћ”¬јЌЌя —”„ј—Ќ»’ Ѕ≤–∆ќ¬»’ —“–” “”–



І 2. “»ѕ» ≤ ¬»ƒ» Ѕ≤–∆ “ј ѓ’Ќ≤ ‘”Ќ ÷≤ѓ

І 3. ќ—Ќќ¬» —”„ј—Ќќ√ќ ћ≈’јЌ≤«ћ” Ѕ≤–∆ќ¬»’ ”√ќƒ

 

√лава 10. ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ќ: —”“№, ”ћќ¬» ‘”Ќ ÷≤ќЌ”¬јЌЌя “ј ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ‘ќ–ћ» ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ

І 1. —”“№ ≤ ‘”Ќ ÷≤ѓ ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ј

І 2 ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ќ—Ќќ¬» –ќ«¬»“ ” ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ј ¬ ” –јѓЌ≤

 

√лава 11. ћјЋ»… Ѕ≤«Ќ≈—

І1. «ј√јЋ№Ќ≤ ќ—Ќќ¬» ≤Ќƒ»¬≤ƒ”јЋ№Ќќ√ќ ƒ–≤ЅЌќ√ќ ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ј

І 2. ћјЋ≤ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј: —”“№, —»—“≈ћј ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ “ј ѕ–»Ќ÷»ѕ» ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

 

√лава 12.  ќќѕ≈–ј“»¬Ќ≤, ј ÷≤ќЌ≈–Ќ≤ … ќ–≈ЌƒЌ≤ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј

І 1.  ќќѕ≈–ј“»¬Ќ»… —≈ “ќ– ≈ ќЌќћ≤ » ¬ ” –јѓЌ≤

І 2. ј ÷≤ќЌ≈–Ќ≤ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј

І 3. ќ–≈ЌƒЌ≤ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј

 

√лава 13. ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ќ: —”„ј—Ќ»… ѕ≤ƒ’≤ƒ ƒќ …ќ√ќ –ќ«¬»“ ”

І 1. —”“№, —“–” “”–ј, ‘”Ќ ÷≤ѓ “ј ѕ–»Ќ÷»ѕ» ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

І 2. «ј“–ј“» ≤ ƒќ’ќƒ» ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј

І 3. ‘ќЌƒ» ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј. ќ–√јЌ≤«ј÷≤я ѓ’ ¬≤ƒ“¬ќ–≈ЌЌя

 

√лава 14. ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ќ ¬ ј√–ј–Ќќћ” —≈ “ќ–≤ ≈ ќЌќћ≤ »

І1. ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ “ј –ќ«¬»“ќ  ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ј ¬ —≤Ћ№—№ ќћ” √ќ—ѕќƒј–—“¬≤

І 2. —“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя ј ÷≤ќЌ≈–Ќ»’ ‘ќ–ћ ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ј

 

√лава 15. ћј– ≈“»Ќ√ “ј …ќ√ќ ќ–√јЌ≤«ј÷≤я Ќј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬≤



І 1. ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ѕ≈–≈ƒ”ћќ¬» ¬»Ќ» Ќ≈ЌЌя ћј– ≈“»Ќ√” “ј …ќ√ќ —”“№

І 2. ќ–√јЌ≤«ј÷≤…Ќј —“–” “”–ј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј, ќ–≤™Ќ“ќ¬јЌќ√ќ Ќј ћј– ≈“»Ќ√

 

√лава 16. ќ—Ќќ¬» ћј– ≈“»Ќ√ќ¬ќ√ќ ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя

І 1. ƒќ—Ћ≤ƒ∆≈ЌЌя –»Ќ ”

І2. ѕЋјЌ”¬јЌЌя ј—ќ–“»ћ≈Ќ“” “ќ¬ј–≤¬ ≤ ѕќ—Ћ”√

І 3. ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя –≈ ЋјћЌќё ƒ≤яЋ№Ќ≤—“ё

І 4. «Ѕ”“ ≤ –ќ«ѕќƒ≤Ћ ѕ–ќƒ” ÷≤ѓ ¬ ”ћќ¬ј’ ћј– ≈“»Ќ√”

І 5. ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ ћ≤∆Ќј–ќƒЌќ√ќ ћј– ≈“»Ќ√”

 

√лава 17. ¬»Ќ» Ќ≈ЌЌя “ј –ќ«¬»“ќ  “≈ќ–≤ѓ ≤ ѕ–ј “» » ћ≈Ќ≈ƒ∆ћ≈Ќ“”

І 1. —”“№ ћ≈Ќ≈ƒ∆ћ≈Ќ“” “ј ќ—Ќќ¬Ќ≤ Ќјѕ–яћ» …ќ√ќ –ќ«¬»“ ”

І 2. ќ—Ќќ¬» “≈ќ–≤ѓ ≤ ѕ–ј “» » “–јƒ»÷≤…Ќќ√ќ ≤ —”„ј—Ќќ√ќ ћ≈Ќ≈ƒ∆ћ≈Ќ“”

І 3. ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќћ я  —»—“≈ћј

 

√лава 18. ќ–√јЌ≤«ј÷≤…Ќј —“–” “”–ј “ј ѕ–»…Ќя““я ”ѕ–ј¬Ћ≤Ќ—№ »’ –≤Ў≈Ќ№

І 1. ‘ќ–ћ”¬јЌЌя ќ–√јЌ≤«ј÷≤…Ќќѓ —“–” “”–» ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя

І 2. “≈ќ–≤я ≤ ѕ–ј “» ј ѕ–»…Ќя““я ”ѕ–ј¬Ћ≤Ќ—№ »’ –≤Ў≈Ќ№

 

√лава 19. ‘ќ–ћ”¬јЌЌя  јƒ–ќ¬ќ√ќ — Ћјƒ” ћ≈Ќ≈ƒ∆ћ≈Ќ“”

І 1. ѕ≈–≈ƒ”ћќ¬» ‘ќ–ћ”¬јЌЌя ¬»—ќ ќ ¬јЋ≤‘≤ ќ¬јЌќ√ќ  ≈–≤¬Ќ» ј

І 2. —¬≤“ќ¬»… ƒќ—¬≤ƒ ѕ≤ƒ√ќ“ќ¬ » ”ѕ–ј¬Ћ≤Ќ—№ »’  јƒ–≤¬

 

√лава 20. ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ќћ –»Ќ ќ¬ќ√ќ “»ѕ”

І 1. ѕЋјЌ”¬јЌЌя Ќј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј’ ¬ ”ћќ¬ј’ –»Ќ ќ¬ќѓ ≈ ќЌќћ≤ »

І 2. ќ–√јЌ≤«ј÷≤…Ќј —“–” “”–ј ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ќћ, ќ–≤™Ќ“ќ¬јЌ»ћ Ќј –»Ќќ 

І 3. ”ѕ–ј¬Ћ≤ЌЌя ѕ≈–—ќЌјЋќћ Ќј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј’ –»Ќ ќ¬ќ√ќ “»ѕ”

 

√лава 21. ¬≤ƒ“¬ќ–≈ЌЌя Ќј –≤¬Ќ≤ ћј –ќ≈ ќЌќћ≤ ». ≤Ќ“≈Ќ—»¬Ќ»… “»ѕ ≈ ќЌќћ≤„Ќќ√ќ «–ќ—“јЌЌя

І 1. —”“№ ≤ Ѕј√ј“ќ√–јЌЌ≤—“№ ѕ–ќ÷≈—” ¬≤ƒ“¬ќ–≈ЌЌя

І 2. ≤Ќ“≈Ќ—»¬Ќ»… “»ѕ ¬≤ƒ“¬ќ–≈ЌЌя

І 3. Ќј√–ќћјƒ∆≈ЌЌя, …ќ√ќ ≈‘≈ “»¬Ќ≤—“№ ≤ Ќјѕ–яћ» –ќ«¬»“ ”

І 4. ¬≤ƒ“¬ќ–ё¬јЋ№Ќј —“–” “”–ј —”—ѕ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј

І 5. —“–” “”–Ќ≤ «–”Ў≈ЌЌя ¬ ѕ–ќѕќ–÷≤я’ —”—ѕ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬≤ƒ“¬ќ–≈ЌЌя



 

√лава 22. “≈Ќƒ≈Ќ÷≤ѓ –ќ«¬»“ ” —¬≤“ќ¬ќ√ќ √ќ—ѕќƒј–—“¬ј

І 1. —”“№ —¬≤“ќ¬ќ√ќ √ќ—ѕќƒј–—“¬ј … ќ—Ќќ¬Ќ≤ ≈“јѕ» …ќ√ќ –ќ«¬»“ ”

І 2. ≤Ќ“≈–Ќј÷≤ќЌјЋ≤«ј÷≤я √ќ—ѕќƒј–—№ ќ√ќ ∆»““я ¬ —”„ј—Ќ»’ ”ћќ¬ј’

І 3. ¬»¬≤«  јѕ≤“јЋ” ≤ ћ≤∆Ќј–ќƒЌ»…  –≈ƒ»“

І 4. —¬≤“ќ¬ј “ќ–√≤¬Ћя

І 5. ћ≤√–ј÷≤я –ќЅќ„ќѓ —»Ћ»

І 6. ћ≤∆Ќј–ќƒЌ≤ ¬јЋё“Ќ≤ ¬≤ƒЌќ—»Ќ»

 

√лава 23. ѕ–ќЅЋ≈ћ» ≤Ќ“≈√–ј÷≤ѓ ≈ ќЌќћ≤ » ” –јѓЌ» ” —¬≤“ќ¬≈ √ќ—ѕќƒј–—“¬ќ

І 1. —”„ј—Ќј “–јЌ—‘ќ–ћј÷≤я ћ≤∆Ќј–ќƒЌќ√ќ ѕќƒ≤Ћ” ѕ–ј÷≤ “ј ѕ≈–—ѕ≈ “»¬» ”„ј—“≤ ” –јѓЌ» ” —¬≤“ќ√ќ—ѕќƒј–—№ »’ ѕ–ќ÷≈—ј’

І 2. «ќ¬Ќ≤ЎЌ№ќ≈ ќЌќћ≤„Ќ»… ћ≈’јЌ≤«ћ ” –јѓЌ»: —”“№ “ј ѕ–»Ќ÷»ѕ» ‘ќ–ћ”¬јЌЌя

І 3. ќ—Ќќ¬Ќ≤ ‘ќ–ћ» ћ≤∆Ќј–ќƒЌќ√ќ —ѕ≤¬–ќЅ≤“Ќ»÷“¬ј ” –јѓЌ»

 

 

ѕ≈–≈ƒћќ¬ј

÷ей п≥дручник п≥дготовлений на основ≥ лекц≥йного курсу, що читаЇтьс€ прот€гом останн≥х рок≥в викладачами кафедри економ≥ки природничих факультет≥в  ињвського ун≥верситету ≥мен≥ “араса Ўевченка. «а своЇю побудовою, зм≥стом ≥ методолог≥чними принципами викладенн€ матер≥алу в≥н в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д аналог≥чних навчально-методичних праць, опубл≥кованих ран≥ше. «окрема, в тлумаченн≥ кор≥нних проблем економ≥чного розвитку автори намагалис€ позбавитис€ формал≥зму, надм≥рноњ затеоретизованост≥, суб'Їктив≥зму та апологетично-коментаторського стилю.

—ьогодн≥шн≥ розробки економ≥чноњ теор≥њ мають бути науково обірунтованими. ¬они не повинн≥ визначатис€ гаслами пропагандистського характеру чи суб'Їктивними ≥нтересами окремих ос≥б або нав≥ть парт≥й, а випливати з реальних завдань побудови незалежноњ економ≥ки ”крањни на баз≥ вивченн€ та узагальненн€ фундаментальних надбань св≥товоњ економ≥чноњ думки. “ому при п≥дготовц≥ п≥дручника автори виходили з таких позиц≥й:

по-перше, нин≥ читанн€ курсу економ≥чноњ теор≥њ маЇ бути ц≥лком п≥дпор€дковане з'€суванню проблем ринковоњ економ≥ки, законом≥рностей њњ розвитку, д≥алектики суперечностей, метод≥в регулюванн€;

по-друге, зм≥ст лекц≥йних ≥ практичних зан€ть маЇ в≥дпов≥дати передовим св≥товим дос€гненн€м у розвитку загальноњ економ≥чноњ теор≥њ. « ц≥Їю метою п≥дручник включаЇ найважлив≥ш≥ теми, проблеми, спецкурси, €к≥ вивчаютьс€ у пров≥дних заруб≥жних вузах;

по-третЇ, весь навчальний процес мусить бути п≥дпор€дкований д≥€льност≥ майбутнього фах≥вц€, маЇ дати йому необх≥дну ор≥Їнтац≥ю, знанн€ стосовно того, €к краще, де, за €ких форм господарюванн€ в≥н зможе знайти застосуванн€ своњй спец≥альност≥ й використати одержан≥ у вищому навчальному заклад≥ знанн€. …детьс€ про те, що, вивчаючи фахов≥ дисципл≥ни, студент формуЇтьс€ €к майбутн≥й спец≥ал≥ст, а засвоюючи курс економ≥ки, в≥н одержуЇ ор≥Їнтац≥ю щодо можливостей ефективноњ реал≥зац≥њ свого хисту, зд≥бностей ≥ набутоњ профес≥њ.

ѕ≥дручник складаЇтьс€ з двох частин. ” перш≥й - розкриваютьс€ предмет курсу "ќснови економ≥чноњ теор≥њ", ц≥л≥ та функц≥њ даноњ науки, в≥дм≥тн≥ особливост≥ в≥д "≈коном≥ксу" ≥ марксистськоњ пол≥теконом≥њ, методи загальних економ≥чних досл≥джень, суть сусп≥льного виробництва та його складов≥ частини, система в≥дносин власност≥, принципи ≥ форми розпод≥лу чистого продукту, формуванн€ доход≥в населенн€, стан ≥ перспективи розвитку економ≥ки ”крањни та ≥н.

«начна увага прид≥лена висв≥тленню основних рис ринковоњ економ≥ки. «окрема, дана характеристика ринку та його ≥нфраструктури, розкрит≥ головн≥ категор≥њ товарного виробництва, обірунтован≥ законом≥рност≥ функц≥онуванн€ ф≥нансово-кредитноњ системи в умовах переходу до ринковоњ економ≥ки, закони грошового об≥гу, методи регулюванн€ ≥нфл€ц≥йного процесу, простежуЇтьс€ ≥сторичний досв≥д становленн€ украњнських грошей. «д≥йснено анал≥з розв'€занн€ проблем конвертованост≥ валюти й основ сучасного механ≥зму б≥ржових угод.

” друг≥й частин≥ п≥дручника увага акцентуЇтьс€ на висв≥тленн≥ питань розвитку п≥дприЇмництва в ”крањн≥, маркетингових метод≥в господарюванн€, менеджменту €к науковоњ системи управл≥нн€. «авершуЇтьс€ в≥н анал≥зом тенденц≥й розвитку св≥тового господарства, проблем в≥дтворенн€ та ≥нтеграц≥њ економ≥ки ”крањни у св≥товий ринок.

 

 

І1. ѕ–≈ƒћ≈“  ”–—” "ќ—Ќќ¬» ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ"

≈коном≥ка €к наука

¬ивченн€ кожноњ науки починаЇтьс€ з визначенн€ њњ предмета, тобто з того кола питань, €к≥ вона досл≥джуЇ, з'€суванн€ ц≥лей, €к≥ вона пересл≥дуЇ, ≥ метод≥в, €к≥ використовуЇ. ќтже, головним ; завданн€м даноњ теми Ї визначенн€:

а) предмета курсу "ќснови економ≥чноњ теор≥њ";

б) ц≥лей ≥ функц≥й даноњ науки;

в) загальних метод≥в економ≥чних досл≥джень. ¬перше пон€тт€ "економ≥ка" вв≥в грецький мислитель јр≥стотель (III ст. до н. е.).

ќписуючи орган≥зац≥ю господарства в маЇтку рабовласника, в≥н фактично обірунтував суть економ≥ки €к науки про домашнЇ господарство: грецьке "ойкос" означаЇ д≥м, господарство, "номос" - вченн€, закон. ѕроте економ≥ка €к наука, €к систематизоване знанн€ про суть господарськоњ д≥€льност≥ виникла лише в ’”ѕ-’”Ў ст., тобто в пер≥од становленн€ кап≥тал≥зму.

ўоб з'€сувати предмет даноњ науки, необх≥дно розкрити суть принаймн≥ двох найважлив≥ших категор≥й: "економ≥ка" та "економ≥чна теор≥€". ѕри цьому сл≥д зауважити, що теор≥€ - це форма наукового п≥знанн€, €ке даЇ у€вленн€ про певну об'Їктивну д≥йсн≥сть €к ц≥л≥сну систему. ќтже, економ≥чна теор≥€ маЇ бути наукою про економ≥ку €к ц≥л≥сну систему, в €к≥й усе пов'€зане, взаЇмозумовлене й субординоване.

¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ даютьс€ р≥зн≥ тлумаченн€ пон€тт€ економ≥ки €к науки. ЌагадаЇмо де€к≥ найв≥дом≥ш≥ з них:

економ≥ка - наука про виробничу д≥€льн≥сть та обм≥н њњ результатами м≥ж людьми;

економ≥ка вивчаЇ рух економ≥чного житт€ - тенденц≥њ в розвитку ц≥н, виробництва, безроб≥тт€ тощо. ” м≥ру вивченн€ цих €вищ вона допомагаЇ виробити пол≥тику, реал≥зуючи €ку ур€д може впливати на економ≥чне житт€;

економ≥ка - наука вибору. ¬она вивчаЇ, €к люди вибирають спос≥б використанн€ обмежених виробничих ресурс≥в (земл≥, прац≥, обладнанн€, техн≥чних знань) дл€ виготовленн€ р≥зних товар≥в ≥ розпод≥лу њх м≥ж р≥зними членами сусп≥льства;

економ≥ка вивчаЇ, €ким чином людина зд≥йснюЇ орган≥зац≥ю виробництва ≥ споживанн€;

економ≥ка вивчаЇ грош≥, кап≥тал, його форми й багатство. ∆одне визначенн€ не можна в≥дхилити, оск≥льки у кожному з них в≥дбиваЇтьс€ певна сторона економ≥чних в≥дносин, хоч ≥ не охоплюЇтьс€ повн≥стю вс€ система. ¬одночас ус≥ вони св≥дчать про те, що економ≥ка безпосередньо пов'€зана з виробництвом, з≥ створенн€м матер≥альних ≥ духовних благ.

як в≥домо, сусп≥льне виробництво маЇ дв≥ сторони: техн≥чну й сусп≥льну. “ехн≥чну виражають продуктивн≥ сили, а сусп≥льну - виробнич≥ в≥дносини. ƒетальну характеристику продуктивних сил ми розгл€немо п≥зн≥ше. «араз же зазначимо, що вони складаютьс€ з двох основних частин: засоб≥в виробництва ≥ трудових ресурс≥в, €к≥ привод€ть њх у рух, тобто використовують дл€ створенн€ матер≥альних ≥ духовних благ. ѕродуктивн≥ сили виражають в≥дносини "людина - природа". ÷≥ в≥дносини вивчаютьс€ природничими й техн≥чними науками.

¬иробнич≥ в≥дносини

« приводу виробництва складаютьс€ насамперед в≥дносини "людина - людина". ÷е - виробнич≥ в≥дносини. ¬они виражають т≥ сусп≥льно-економ≥чн≥ стосунки, €к≥ виникають м≥ж людьми з приводу виробництва, розпод≥лу, обм≥ну й споживанн€ матер≥альних ≥ духовних благ.

ƒана система в≥дносин найповн≥ше в≥дбиваЇ соц≥альну сторону економ≥ки, тобто њњ соц≥альн≥ засади. ¬она показуЇ:

1) хто волод≥Ї економ≥чною владою, тобто привласнюЇ засоби виробництва - вир≥шальн≥ умови господарськоњ д≥€льност≥;

2) €к, за €ких сусп≥льних умов ≥ ск≥льки труд≥вник працюЇ на себе та на ≥нших член≥в сусп≥льства;

3) кому д≥стаютьс€ продукти прац≥ виробника, тобто хто привласнюЇ результати виробництва.

¬ивченн€ соц≥ально-економ≥чних в≥дносин маЇ надзвичайно важливе значенн€, тому що ми при цьому д≥знаЇмос€, чи п≥дпор€дкована економ≥чна д≥€льн≥сть ≥нтересам народу, наск≥льки соц≥альне справедливий даний соц≥ально-економ≥чний лад тощо.

” господарств≥ кожноњ крањни Ї також в≥дносини, €к≥ можна представити €к "виробництво - виробництво". ¬они виникають у процес≥ обм≥ну засобами виробництва, трудовоњ д≥€льност≥, кооперац≥њ прац≥, ф≥нансових ресурс≥в тощо. ÷≥ економ≥чн≥ в≥дносини стосуютьс€ орган≥зац≥њ виробництва, тому њх називають, орган≥зац≥йно-економ≥чними. —истема даних в≥дносин фактично охоплюЇ весь господарський механ≥зм, за допомогою €кого зд≥йснюЇтьс€ управл≥нн€ народним господарством.

¬ сукупност≥ орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин розр≥зн€ють конкретно-економ≥чн≥ та загальн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини.  онкретно-економ≥чн≥ в≥дносини - це господарський механ≥зм окремих галузей (промисловост≥, буд≥вництва, с≥льського господарства тощо). ” кожн≥й з них в≥н маЇ своњ особливост≥ ≥ вивчаЇтьс€ безпосередньо конкретно-економ≥чними науками.

«агальн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини - сукупн≥сть форм ≥ метод≥в господарюванн€, властивих ус≥м галуз€м народного господарства, тобто економ≥ц≥ у ц≥лому. ÷е, наприклад, ринкова система орган≥зац≥њ виробництва, п≥дприЇмництво, маркетинг, ф≥нанси й кредит тощо. «агальногосподарськ≥ в≥дносини не можуть бути охоплен≥ окремими конкретно-економ≥чними дисципл≥нами. ¬они вивчаютьс€ наукою, €ка називаЇтьс€ економ≥чною теор≥Їю.

ѕредмет курсу "ќснови економ≥чноњ теор≥њ"

“аким чином, економ≥чна теор≥€ вивчаЇ:

а) соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини;

б) загальн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини.

—оц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини - це т≥ в≥дносини, €к≥ виникають м≥ж людьми з приводу виробництва, розпод≥лу, обм≥ну й споживанн€ матер≥альних ≥ духовних благ, њхню основу, €дро становл€ть в≥дносини власност≥ на засоби виробництва ≥ виготовлений продукт.

«агальн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ в≥дносини €вл€ють собою певну систему господарського механ≥зму, а саме: систему форм ≥ метод≥в сусп≥льноњ орган≥зац≥њ ≥ регулюванн€ народного господарства.

Ќазван≥ групи економ≥чних в≥дносин т≥сно м≥ж собою пов'€зан≥. «авданн€ економ≥чноњ теор≥њ пол€гаЇ в тому, щоб з'€сувати ≥снуюч≥ тут причинно-насл≥дков≥ зв'€зки, закони й законом≥рност≥, €к≥ характеризують функц≥онуванн€ цих в≥дносин €к ц≥л≥сноњ, лог≥чно зумовленоњ економ≥чноњ системи.

ѕредмет "ќснови економ≥чноњ теор≥њ" в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д "≈коном≥ксу" ≥ курсу марксистськоњ "ѕол≥тичноњ економ≥њ".

ѕредмет "≈коном≥ксу"

” п≥дручнику ѕ. —амуельсона ≥ ¬. Ќордхауса "≈коном≥кс" даЇтьс€ таке визначенн€ предмета: економ≥ко - це наука про те, €к люди ≥ сусп≥льство вибирають спос≥б використанн€ обмежених ресурс≥в дл€ того, щоб виробити р≥зноман≥тн≥ товари й розпод≥лити њх сьогодн≥ або в майбутньому дл€ споживанн€ р≥зних ≥ндив≥д≥в ≥ груп сусп≥льства.

« цього визначенн€ видно, що економ≥кс зосереджуЇ свою увагу на вивченн≥ орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин, зокрема тих принцип≥в ≥ моделей, €к≥ визначають лог≥ку функц≥онуванн€ ринковоњ економ≥чноњ системи на м≥кро- ≥ макрор≥вн€х.

 ласики буржуазноњ пол≥тичноњ економ≥њ по-≥ншому трактували св≥й предмет досл≥дженн€. ¬они вважали, що економ≥чна наука маЇ вивчати виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн€ благ ≥ послуг, причому з точки зору не лише майнових зв'€зк≥в, а й сусп≥льних в≥дносин м≥ж людьми, особливо в галуз≥ розпод≥лу. Ќеупереджений, строго науковий п≥дх≥д до досл≥джень дав змогу ј. —м≥ту й ƒ. –≥кардо проникнути в таЇмниц≥ походженн€ багатства в кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥. ¬они ви€вили, що прибуток кап≥тал≥ст≥в ут≥люЇ неоплачену працю найманих роб≥тник≥в. ƒ. –≥кардо в≥дкрив економ≥чний закон, €кий виражаЇ сп≥вв≥дношенн€ м≥ж оплаченою працею (зароб≥тною платою роб≥тник≥в) ≥ неоплаченою (прибутком кап≥тал≥ста). «г≥дно з цим законом прибуток "буде високим або низьким в т≥й сам≥й пропорц≥њ, в €к≥й буде низька або висока зароб≥тна плата".

«вичайно, под≥бн≥ досл≥дженн€ не були в ≥нтересах буржуаз≥њ. « 40-х рок≥в XIX ст., коли роб≥тники повели р≥шучу боротьбу за своњ соц≥альн≥ права, буржуазн≥ економ≥сти перестали вивчати властив≥ кап≥тал≥стичному способу виробництва сусп≥льн≥ в≥дносини й зосередили увагу на досл≥дженн≥ орган≥зац≥йно-господарських зв'€зк≥в. “ут вони дос€гли значних усп≥х≥в, широко використовуючи математику й статистику дл€ з'€суванн€ складних господарських процес≥в. Ѕагатьом зах≥дним економ≥стам (особливо спец≥ал≥стам з економ≥ко-математичних метод≥в анал≥зу) були присвоЇн≥ Ќобел≥вськ≥ прем≥њ з економ≥чних наук. —еред них, зокрема, американськ≥ вчен≥ ѕол —амуельсон, ¬асиль ЋеонтьЇв, ћ≥лтон ‘р≥дмен, англ≥йський досл≥дник ‘р≥др≥х фон ’айЇк, французький - ћор≥с јлле та ≥н.

ѕредмет марксистськоњ пол≥теконом≥њ

ѕредметом марксистсько-лен≥нськоњ пол≥тичноњ економ≥њ Ї переважно соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини. ћарксистський напр€м в економ≥чн≥й науц≥ виходить з того, що в реальному житт≥ не ≥снуЇ виробництва взагал≥, що в кожну ≥сторичну епоху розвиваютьс€ певн≥ способи виробництва, характерн≥ особливост≥ €ких визначаютьс€ специф≥чними соц≥ально-економ≥чними в≥дносинами. ќтже, щоб з'€сувати суть того чи ≥ншого способу виробництва, необх≥дно розкрити властиву саме йому специф≥чну систему соц≥ально-економ≥чних в≥дносин.

“ака система досл≥джень, безумовно, мала певн≥ позитивн≥ результати. —аме  . ћаркс дав ген≥альну характеристику кап≥тал≥зму домонопол≥стичного пер≥оду ≥ виробив р€д методолог≥чних принцип≥в анал≥зу сусп≥льно-економ≥чноњ системи.

Ќе виникаЇ сумн≥ву, наприклад, у тому, що дл€ ви€вленн€ в сусп≥льств≥ експлуатац≥њ ≥ визначенн€ њњ ступен€ необх≥дно використати марксистську методолог≥ю анал≥зу.

¬одночас марксистська пол≥тична економ≥€ маЇ ≥стотн≥ недол≥ки.

1. ¬она ≥гноруЇ конкретну господарську практику, тому ви€вл€Їтьс€ надто затеоретизованою. Ќаука, €ка намагаЇтьс€ сформулювати €к≥сь теоретичн≥ положенн€, що не мають н≥чого сп≥льного з конкретною господарською практикою, н≥кому не потр≥бна.

 р≥м того, марксистська пол≥теконом≥€ фактично ухил€лас€ в≥д анал≥зу тих форм ≥ метод≥в господарюванн€, без €ких не може розвиватис€ сусп≥льство шл€хом цив≥л≥зац≥њ. «окрема, так≥ прогресивн≥ сучасн≥ форми орган≥зац≥њ економ≥ки, €к п≥дприЇмництво, маркетинг, менеджмент, не лише не вивчалис€, а нав≥ть представл€лис€ €к ворож≥, не сум≥сн≥ з соц≥ал≥змом. “ому не випадково, що в галуз≥ орган≥зац≥њ економ≥ки ми дуже в≥дстаЇмо в≥д зах≥дних крањн.

2. ѕредмет марксистськоњ пол≥теконом≥њ був також занадто ≥деолог≥зований; пол≥текономи, €к ≥ ≥нш≥ сусп≥льствознавц≥, нер≥дко лише обірунтовували ≥ коментували парт≥йн≥ р≥шенн€, зам≥сть того щоб проводити об'Їктивн≥ науков≥ досл≥дженн€.  р≥м того, акцентуючи увагу на специф≥чних €вищах, властивих т≥й чи ≥нш≥й формац≥њ, вони ≥гнорували те загальнолюдське, загальноеконом≥чне, що вироблене людством. ‘актично марксистська пол≥теконом≥€ протиставл€ла себе св≥тов≥й економ≥чн≥й думц≥, що завдавало њй величезноњ шкоди. ¬ умовах командно-адм≥н≥стративноњ системи марксистська пол≥тична економ≥€ стала догматичною й апологетичною.

“аким чином, предмет курсу "ќснови економ≥чноњ теор≥њ" за своњм економ≥чним зм≥стом в≥др≥зн€Їтьс€ €к в≥д "≈коном≥кса", так ≥ в≥д марксистськоњ пол≥тичноњ економ≥њ. ¬ ньому даЇтьс€ комплексний анал≥з соц≥ально-економ≥чних ≥ орган≥зац≥йно-економ≥чних в≥дносин. ѕри цьому виключаЇтьс€ апологетика будь-€кого економ≥чного ладу, характеризуютьс€ позитивн≥ й негативн≥ сторони кожного ≥сторично визначеного способу виробництва.  р≥м того, при розгл€д≥ р≥зних тип≥в господарюванн€ основна увага прид≥л€Їтьс€ загальним економ≥чним структурам. ” результат≥ вимальовуЇтьс€ баченн€ загальнолюдських ц≥нностей економ≥чноњ культури, на котрих ірунтуютьс€ прогресивн≥ способи виробництва. ќдночасно ви€вл€ютьс€ особливост≥ р≥зних ≥сторичних вид≥в економ≥чних в≥дносин. √оловним м≥рилом науковост≥, обгрунтованост≥ висловлених у навчальному курс≥ теоретичних положень маЇ бути њхн€ в≥дпов≥дн≥сть реальному життю, об'Їктивн≥й д≥йсност≥. « цих позиц≥й ≥ розгл€немо ц≥л≥ ≥ функц≥њ економ≥чноњ теор≥њ.

 

І 2. ÷≤Ћ≤ ≤ ‘”Ќ ÷≤ѓ ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ

‘ормуванн€ економ≥чного мисленн€

√оловна мета, а отже, ≥ функц≥€ економ≥чноњ теор≥њ пол€гаЇ в тому, щоб дати в≥дпов≥дь на кардинальн≥ економ≥чн≥ питанн€, €к≥ ц≥кавл€ть ус≥х член≥в сусп≥льства.

¬ нин≥шн≥х умовах переходу до ринку люди насамперед хочуть знати: що собою представл€Ї ринкова економ≥ка, €к вона функц≥онуЇ, чим обумовлюютьс€ притаманн≥ њй п≥днесенн€ й спади нац≥онального виробництва, ≥нфл€ц≥€ ≥ безроб≥тт€, €к≥ заходи впливають на р≥вн≥ споживанн€ та ≥нвестиц≥й, на курси гривн≥ ≥ торговельн≥ баланси, зароб≥тну плату ≥ ц≥ни, в чому пол€гаЇ суть монетарноњ ≥ ф≥скальноњ пол≥тик, €ким маЇ бути обс€г грошовоњ маси в об≥гу, €к формуЇтьс€ бюджет, процентна ставка, що таке державний борг та ≥н.?

ƒ≥лових ≥ п≥дприЇмливих людей хвилюють питанн€: в €ких межах ≥ формах провадитиметьс€ подальше законодавче забезпеченн€ ≥ державне регулюванн€ п≥дприЇмницькоњ д≥€льност≥, €к≥ основн≥ принципи ц≥Їњ форми господарюванн€ та найважлив≥ш≥ чинники, що визначають лог≥ку њњ функц≥онуванн€?

Ќе байдуж≥ люд€м ≥ проблеми м≥жнародного характеру; њх, зокрема, ц≥кавить: €кий р≥вень житт€ в ≥нших крањнах св≥ту, чим по€снюЇтьс€ ≥снуюча тут р≥зниц€; €ка господарська система краща, тобто забезпечуЇ б≥льший ефект ≥ краще слугуЇ людин≥; що €вл€Ї собою, наприклад, "шведська модель сусп≥льного розвитку"; дл€ чого зд≥йснюЇтьс€ економ≥чна ≥нтеграц≥€ в зах≥дноЇвропейських крањнах тощо. —ьогодн≥ в ”крањн≥ також постаЇ чимало питань, що стосуютьс€ економ≥чних в≥дносин м≥ж суверенними державами, структурноњ перебудови економ≥ки, ≥нтеграц≥њ ”крањни в св≥тове господарство й багато ≥нших.

ѕереконливо в≥дпов≥сти на так≥ запитанн€ неможливо без глибокого й системного вивченн€ економ≥чноњ теор≥њ.

¬ажливим завданн€м економ≥чноњ теор≥њ Ї формуванн€ наукового економ≥чного мисленн€. ÷е завданн€ науки ще називають п≥знавальною функц≥Їю. —уть њњ пол€гаЇ в тому, щоб глибоко ≥ всеб≥чно вивчати виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн€ матер≥альних благ ≥ послуг прот€гом ус≥Їњ ≥стор≥њ людського сусп≥льства, ви€вл€ти закони й тенденц≥њ економ≥чного прогресу.

ўоб розкрити значенн€ даноњ функц≥њ, наведемо такий приклад. Ќе будучи спец≥ал≥стом, скаж≥мо, у галуз≥ чорноњ металург≥њ, людина не стане розм≥рковувати про €к≥сть р≥зних марок стал≥ або про переваги конверторного способу виплавки металу. ≤нша справа - економ≥ка. “ут кожний з дитинства щось п≥знаЇ й пост≥йно розширюЇ св≥й кругоз≥р. ” результат≥ формуЇтьс€ те, що називаЇтьс€ буденним економ≥чним мисленн€м.

“ака форма мисленн€ не Ї науковою. ¬она ірунтуЇтьс€ на окремих поверхових ≥ одноб≥чних в≥домост€х про економ≥ку.

“ому часто те, що здавалос€ б абсолютно ≥стинним, насправд≥ при детальному досл≥дженн≥, за висловом лауреата Ќобел≥вськоњ прем≥њ ѕ. —амуельсона, перетворюЇтьс€ в абсолютну безглузд≥сть. Ќа буденне мисленн€ часто впливають так≥ фактори, €к традиц≥њ, звичањ, натура людини та ≥н. якщо, наприклад, перед будь-€кою аудитор≥Їю поставити досить прост≥ запитанн€ про виг≥дн≥сть кооператив≥в дл€ народного господарства або про доц≥льн≥сть буд≥вництва нафтового терм≥налу в ќдес≥, то у в≥дпов≥дь почуЇмо р≥зноман≥тн≥ судженн€, €к≥ в≥д≥б'ють суть власноњ життЇвоњ позиц≥њ учасник≥в дискус≥њ, њхн≥ нахили та устремл≥нн€.

Ќа в≥дм≥ну в≥д буденного наукове економ≥чне мисленн€ намагаЇтьс€ ви€вити об'Їктивну ≥стину, тобто в≥добразити економ≥чне житт€ таким, €ким воно Ї насправд≥, незалежно в≥д будь-€ких погл€д≥в ≥ побажань.

ўоб одержати об'Їктивн≥ дан≥, необх≥дно проанал≥зувати величезну к≥льк≥сть статистичних даних, €к≥ всеб≥чно характеризували б те чи ≥нше економ≥чне €вище ≥ дали б можлив≥сть зробити справд≥ об'Їктивн≥ узагальненн€ й висновки, а отже, й сформулювати окрем≥ економ≥чн≥ категор≥њ та економ≥чн≥ закони.

¬ивченн€ економ≥чноњ теор≥њ головним чином ≥ зводитьс€ до п≥знанн€ економ≥чних закон≥в ≥ категор≥й, €к≥ виражають глибинну суть конкретноњ, завжди визначеноњ економ≥чноњ системи.

≈коном≥чн≥ категор≥њ ≥ закони

≈коном≥чн≥ категор≥њ - це узагальнююч≥ пон€тт€, €к≥ виражають суттЇв≥ сторони економ≥чних €вищ ≥ процес≥в.

 ожна категор≥€ виражаЇ окрем≥ сторони економ≥чних в≥дносин, а в сукупност≥ вони характеризують економ≥чний лад сусп≥льства в ц≥лому. Ќаприклад, щоб розкрити суть ринковоњ економ≥ки, необх≥дно глибоко оволод≥ти ц≥лою системою економ≥чних категор≥й, починаючи з товару, грошей, вартост≥, ц≥ни ≥ к≥нчаючи маркетингом ≥ менеджментом.

¬иведенн€ ≥ п≥знанн€ економ≥чних категор≥й - важливий, але не останн≥й крок на шл€ху проникненн€ в суть економ≥чних €вищ. як в≥домо, економ≥чн≥ в≥дносини розвиваютьс€ за певними економ≥чними законами. «'€суванн€ ≥манентних кожн≥й систем≥ економ≥чних закон≥в ≥ Ї головним завданн€м курсу "ќснови економ≥чноњ теор≥њ".

≈коном≥чний закон - це ст≥йкий, ≥стотний, причинно-насл≥дковий зв'€зок ≥ взаЇмозалежн≥сть €вищ ≥ процес≥в економ≥чного житт€. якщо економ≥чна категор≥€ виражаЇ €кий-небудь один момент або одну сторону економ≥чних в≥дносин, суть одного €вища, то економ≥чн≥ закони розкривають взаЇмозв'€зок, внутр≥шню залежн≥сть к≥лькох або багатьох однопор€дкових €вищ.  р≥м того, в категор≥€х ф≥ксуЇтьс€ статичний стан, а в законах - динам≥ка, процеси руху й розвитку економ≥чного житт€. ѕ≥знанн€ економ≥чних закон≥в даЇ змогу визначити основн≥ тенденц≥њ економ≥чного розвитку сусп≥льства, передбачити його перспективу. ≈коном≥чн≥ закони характеризуютьс€ такими особливост€ми: вони мають сутн≥сний характер; ви€вл€ютьс€ через практичну д≥€льн≥сть людей, що нер≥дко опосередковуЇтьс€ пол≥тичними, ≥деолог≥чними та ≥ншими в≥дносинами, €к≥ часто протид≥ють "природно-≥сторичному" розвитку сусп≥льного виробництва. “ому економ≥чн≥ закони д≥ють не так безумовно, €к закони природи; вони про€вл€ютьс€ €к основн≥ пануюч≥ тенденц≥њ економ≥чного розвитку сусп≥льства.

—истематизац≥€ економ≥чних закон≥в

≈коном≥чн≥ закони т≥сно м≥ж собою пов'€зан≥. “ому, щоб зрозум≥ти суть того чи ≥ншого закону, необх≥дно розгл€нути його м≥сце ≥ роль у систем≥ закон≥в.

—укупн≥сть економ≥чних закон≥в - це субординована система, в €к≥й вид≥л€ютьс€, з одного боку, основн≥ (первинн≥, вих≥дн≥) ≥, з ≥ншого, пох≥дн≥ (вторинн≥, третинн≥ й т.д.) в≥дносини: у зв'€зку з цим ≥ економ≥чн≥ закони розр≥зн€ютьс€ за сферою охопленн€ виробничих в≥дносин ≥ за роллю у розвитку сусп≥льного виробництва.

ќсновний економ≥чний закон виражаЇ найхарактерн≥шу рису й найглибшу суть, природу економ≥чного ладу, найглибш≥ ≥мпульси економ≥чного розвитку. ÷е - €дро економ≥чних закон≥в. ќсновний закон виражаЇ мету сусп≥льного виробництва ≥ засоби њњ дос€гненн€. «агальн≥ економ≥чн≥ закони (системи в ц≥лому) - це закони, €к≥ охоплюють ус≥ сторони ≥ сфери економ≥чних в≥дносин, тобто њхню сукупн≥сть €к Їдине ц≥ле (закон попиту й пропонуванн€, спадноњ граничноњ корисност≥ благ, закон пропорц≥ональност≥).

«акони окремих сфер охоплюють певн≥ сторони економ≥чних в≥дносин: виробництво, розпод≥л, обм≥н, споживанн€ (закон п≥двищенн€ продуктивност≥ прац≥, закон оплати прац≥ та ≥н.).

—истемний п≥дх≥д до вивченн€ економ≥чних закон≥в маЇ надзвичайно велике значенн€. Ћише на його основ≥ можна виробити правильн≥ рекомендац≥њ щодо њх використанн€, установити науково обірунтован≥ принципи й методи сусп≥льного регулюванн€ економ≥ки.

ѕ≥знанн€ економ≥чних закон≥в спри€Ї правильному њх використанню в господарськ≥й д≥€льност≥. јдже економ≥чний розвиток в≥дбуваЇтьс€ в≥дпов≥дно до вимог економ≥чних закон≥в. ¬они фактично означають економ≥чну необх≥дн≥сть. —усп≥льство одержить найб≥льший економ≥чний ефект тод≥, коли свою д≥€льн≥сть будуватиме таким чином, щоб створити широкий прост≥р дл€ д≥њ об'Їктивних економ≥чних закон≥в. ” цьому саме й пол€гаЇ зм≥ст використанн€ останн≥х. ≤ навпаки, коли св≥домо орган≥зована господарська д≥€льн≥сть суперечить вимогам об'Їктивних закон≥в, то це призводить до великих збитк≥в.

” використанн≥ економ≥чних закон≥в не можна допускати н≥ фетишизму, н≥ волюнтаризму. Ќеобх≥дно зд≥йснювати науково виважену економ≥чну пол≥тику, що ірунтуЇтьс€ на глибокому п≥знанн≥ економ≥чних закон≥в.

ѕрактична функц≥€

≈коном≥чна теор≥€ виконуЇ й практичну функц≥ю, €ка пол€гаЇ в розробц≥ принцип≥в ≥ метод≥в рац≥онального господарюванн€, науковому обірунтуванн≥ економ≥чноњ пол≥тики держави. ¬чен≥ безпосередньо беруть участь у визначенн≥ економ≥чноњ стратег≥њ - довгостроковоњ господарськоњ пол≥тики сусп≥льства.

¬ сучасних умовах посилюЇтьс€ роль економ≥чноњ теор≥њ в п≥двищенн≥ результативност≥ сусп≥льного виробництва. Ќе випадково в ус≥х крањнах св≥ту њњ вивченню в навчальних закладах прид≥л€Їтьс€ значна увага. Ўирока економ≥чна осв≥та - важливий компонент загальнолюдських ц≥нностей, без €ких не можна дос€гти подальшого прогресу цив≥л≥зац≥њ.

 р≥м цього, вивченн€ курсу "ќснови економ≥чноњ теор≥њ" допомагаЇ майбутн≥м спец≥ал≥стам краще й ефективн≥ше реал≥зувати свою спец≥альн≥сть. јдже незаперечним фактом Ї те, що економ≥чна сторона в д≥€льност≥ кожного фах≥вц€ в≥д≥граЇ неаби€ку роль. ќволод≥вши економ≥чною теор≥Їю, студент краще ор≥Їнтуватиметьс€ в економ≥чному житт≥, у вибор≥ м≥сц€ майбутньоњ роботи, зможе повн≥ше реал≥зувати своњ зд≥бност≥, набут≥ знанн€, ефективн≥ше використати њх у своњх ≥нтересах.

ћетодолог≥чна функц≥€

.ћетодолог≥чна функц≥€ економ≥чноњ теор≥њ означаЇ, що дана наука виступаЇ теоретичною основою конкретно-економ≥чних наук, тобто розробл€Ї загальн≥ методолог≥чн≥ принципи, без €ких не можна об≥йтис€ при проведенн≥ ск≥льки-небудь ірунтовного конкретно-економ≥чного анал≥зу. Ќаприклад, економ≥чна теор≥€ формулюЇ загальн≥ принципи маркетинговоњ д≥€льност≥ п≥дприЇмств, €к≥ можуть бути використан≥ в багатьох галуз€х, прим≥ром, при орган≥зац≥њ маркетингу туризму тощо.

 

 

І 3. «ј–ќƒ∆≈ЌЌя ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ “ј ѓѓ –ќ«¬»“ ”

«ародженн€ економ≥чноњ думки

≤сторичний екскурс у минуле економ≥чноњ думки показуЇ, що люди завжди прагнули теоретично усв≥домити економ≥чн≥ умови свого ≥снуванн€, мотиви господарськоњ д≥€льност≥, а в≥дтак, розгадавши таЇмниц≥ економ≥чних процес≥в, спробувати управл€ти ними. ѕрактичн≥ потреби регулюванн€ економ≥чного житт€ й зумовили виникненн€ економ≥чноњ теор≥њ.

≈коном≥чна думка зародилас€ ще в стародавньому св≥т≥. ÷е була певна сума погл€д≥в на господарськ≥ €вища, на руш≥йн≥ сили економ≥чноњ д≥€льност≥ людей, ≥стотного розвитку вона дос€гла в епоху рабовласництва. ¬ прац€х  сенофонта (430-355 рр. до . н.е.), ѕлатона (427-347 рр. до н.е.), јристотел€ (384-322 рр. до н.е.), а також мислител≥в стародавнього –иму, ≤нд≥њ,  итаю м≥ститьс€ спроба з позиц≥й свого часу з'€сувати загальн≥ принципи економ≥чного розвитку. "≈коном≥кс" (домашнЇ господарство) - так називалас€ прац€ видатного мислител€ —тародавньоњ √рец≥њ  сенофонта, в €к≥й зроблена спроба обірунтувати мотиви господарськоњ д≥€льност≥ людей, висловлено р€д ÷≥кавих економ≥чних думок.

‘ормуванн€ економ≥чноњ теор≥њ €к науки Ќе кожна економ≥чна думка розвиваЇтьс€ в систему погл€д≥в ≥ стаЇ економ≥чним ученн€м. Ќ≥ в рабовласницькому, н≥ у феодальному сусп≥льств≥ ще не ≥снувало стрункоњ системи економ≥чних погл€д≥в на економ≥чн≥ процеси. ¬она складаЇтьс€ поступово в процес≥ ≥сторичного розвитку сусп≥льства.

ћогутн≥м поштовхом до формуванн€ економ≥чноњ науки стало становленн€ в ус≥х структурах сусп≥льного житт€ кап≥тал≥стичних в≥дносин, коли бурхливими темпами почали розвиватис€ продуктивн≥ сили, стали формуватис€ ринок, обм≥н, торг≥вл€. «'€вилас€ потреба в досл≥дженн≥ вс≥х цих €вищ, вивченн≥ законом≥рностей функц≥онуванн€ економ≥ки в ц≥лому. ¬решт≥-решт постало питанн€ ≥ про джерела багатства нац≥й ≥ народ≥в, груп людей, окремих ос≥б, засоби њх вим≥ру.

Ќе в≥дразу, суперечливо, але формуЇтьс€ система погл€д≥в на вс≥ ц≥ питанн€. ¬≥дбуваЇтьс€ ≥ становленн€ економ≥чноњ теор≥њ €к науки п≥д назвою пол≥тична економ≥€. ÷ей терм≥н був уперше застосований французьким економ≥стом јнтуаном ћонкретьЇ у прац≥ "“рактат пол≥тичноњ економ≥њ" (1615). “ривалий час саме п≥д ц≥Їю назвою розвивалас€ економ≥чна теор≥€. Ќазва ж походить в≥д грецьких сл≥в "пол≥тикос" - сусп≥льний, державний ≥ "ойконом≥€" - управл≥нн€, домашнЇ господарство ("ойкос" - д≥м, господарство, "номос" - закон). ¬изначне м≥сце в ≥стор≥њ пол≥тичноњ економ≥њ зайн€ло вченн€ меркантил≥ст≥в (’”-’”≤≤≤ ст.). ¬оно зародилос€ в крањнах «ах≥дноњ ™вропи. ¬иражаючи ≥нтереси торговоњ буржуаз≥њ, це вченн€ було спр€моване проти феодал≥зму. ” меркантил≥ст≥в. об'Їктом досл≥джень був об≥г, зокрема багато уваги прид≥л€лос€ зовн≥шн≥й торг≥вл≥. —аме об≥г вважавс€ т≥Їю сферою, де створюЇтьс€ багатство. «агалом же у меркантил≥ст≥в переважав поверховий опис €вищ процесу об≥гу. ¬они не створили науковоњ системи.  . ћаркс зазначав, що справжн€ наука сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ починаЇтьс€ лише з того часу, коли теоретичне досл≥дженн€ переходить в≥д процесу об≥гу до виробництва.

ѕеренесенн€ анал≥зу ≥з сфери об≥гу у виробництво стало початком економ≥чноњ науки, що пов'€зано з≥ становленн€м кап≥тал≥стичного ладу. —аме його розвиток зумовив занепад меркантил≥зму ≥ виникненн€ класичноњ буржуазноњ економ≥чноњ науки.

≤сторично першими на шл€х кап≥тал≥зму стали јнгл≥€ ≥ ‘ранц≥€, де й зародилас€ класична буржуазна пол≥теконом≥€, њњ засновниками були ¬≥ль€м ѕетт≥ (1623-1687 рр., јнгл≥€) ≥ ф≥з≥ократи на чол≥ з ‘рансуа  ене (1694-1774 рр., ‘ранц≥€). ѕитанн€ про походженн€ багатства переноситьс€ ними з≥ сфери об≥гу в сферу виробництва. Ќа њхню думку, саме тут; ≥ створюЇтьс€ багатство у вигл€д≥ матер≥альних ц≥нностей, а його джерелом Ї природа й прац€. ‘.  ене в своњй прац≥ "≈коном≥чна таблиц€" (1758) уперше в економ≥чн≥й л≥тератур≥ процес сусп≥льного в≥дтворенн€ розгл€дав €к ц≥л≥сну систему виробництва, обм≥ну, споживанн€.

Ќайвищим дос€гненн€м буржуазноњ пол≥тичноњ економ≥њ Ї прац≥ представник≥в англ≥йськоњ класичноњ школи јдама —м≥та (1723-1790) ≥ ƒавида –≥кардо (1772-1823). ” них досл≥джувалис€ виробництво й об≥г, зроблено спробу розкрити суть товарно-грошових в≥дносин, науково обірунтувати походженн€ прибутку. –езультати досл≥джень, основн≥ висновки класик≥в буржуазноњ пол≥теконом≥њ високо оц≥нюЇ й сучасна економ≥чна наука.

¬одночас сл≥д зазначити, що через вузьк≥сть кругозору творц≥в класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ (так само, €к ≥ через недостатню розвинен≥сть на той час самих кап≥тал≥стичних в≥дносин) вони не зум≥ли в повному обс€з≥ розкрити суть даноњ економ≥чноњ системи. ≈коном≥чн≥ ≥нтереси й погл€ди др≥бних товаровиробник≥в м≥ста й села кап≥тал≥стичного сусп≥льства покликали до житт€ др≥бнобуржуазну пол≥теконом≥ю в особ≥ ∆. —≥смонд≥, ∆. ѕрудона та ≥н. ÷≥ економ≥сти викрили багато недол≥к≥в ≥ суперечностей кап≥тал≥стичного сусп≥льства, але вони мр≥€ли про њх усуненн€ через поверненн€ назад, до старих форм господарюванн€.

Ќа початку XIX ст. на сусп≥льн≥й арен≥ з'€вилас€ така революц≥йна сила, €к пролетар≥ат. ¬иражаючи ≥нтереси роб≥тничого класу,  . ћаркс ≥ ‘. ≈нгельс поставили на науковий грунт соц≥ал≥стичну ≥дею, зв≥льнили њњ в≥д утоп≥чних ≥люз≥й, з одного боку, й в≥докремили в≥д грубого, зр≥вн€льного комун≥зму, з ≥ншого.

—формувавс€ так званий марксистський напр€м у пол≥тичн≥й економ≥њ.

ћаркс ≥ ≈нгельс уперше дл€ п≥знанн€ економ≥чних процес≥в застосували метод матер≥ал≥стичноњ д≥алектики. —тановленн€ нового сусп≥льства вони пов'€зували з найвищим розвитком матер≥ального виробництва, демократ≥њ та особистост≥. «аслугою ћаркса Ї також створенн€ стрункоњ науковоњ теор≥њ вартост≥ й додатковоњ вартост≥. ÷им визначаЇтьс€ особливе м≥сце марксистськоњ пол≥теконом≥њ в ≥стор≥њ економ≥чного вченн€.

 ласики марксизму дали лише загальнотеоретичну модель сусп≥льного розвитку. ¬они прогнозували його можливост≥, виход€чи з в≥домих њм економ≥чних реальностей, ≥ готових в≥дпов≥дей на детал≥ орган≥зац≥њ майбутнього сусп≥льства у них не було. ќц≥нюючи економ≥чн≥ погл€ди класик≥в марксизму з сучасних позиц≥й, сл≥д визнати, що певн≥ њхн≥ висновки хоч ≥ були правильними дл€ свого часу, не витримали перев≥рки практикою ≥ п≥дл€гають науков≥й переоц≥нц≥ сьогодн≥. ўо ж до методолог≥њ, то вона не застар≥ла ≥ немаЇ н≥€ких п≥дстав в≥д нењ в≥дмовл€тис€. ќднак ≥ обмежуватис€ нею не можна. Ќеобх≥дно подолати кастову замкнут≥сть науки, догматизм, в≥дособлен≥сть в≥д прогресивних економ≥чних учень св≥ту.

Ќаша крањна розпочала сьогодн≥ важкий шл€х до ринку. …детьс€ про перех≥д сусп≥льно-економ≥чного укладу до €к≥сно нового стану, до формуванн€ нового економ≥чного простору, головними д≥йовими особами €кого мають стати акц≥онерн≥ компан≥њ, комерц≥йн≥ п≥дприЇмства. “еоретикам належить складна робота щодо оновленн€ теоретичного арсеналу, вивченн€ дос€гнень економ≥чноњ теор≥њ заруб≥жних крањн, особливо розвинутих.

«а своњм станом сучасна економ≥чна теор≥€ св≥ту надзвичайно р≥зноман≥тна. ѕров≥дними напр€мами Ї неокласицизм ≥ неокейнс≥анство. Ќеокласицизм розвиваЇ основн≥ ≥дењ класичноњ буржуазноњ пол≥теконом≥њ (ј. ћаршал - јнгл≥€, ƒж.  ларк - —Ўј), неокейнс≥анство (засновник ƒж.  ейнс - јнгл≥€) розробл€Ї концепц≥њ державно-монопол≥стичного регулюванн€ економ≥ки.

«ближенн€ неокейнс≥анськоњ теор≥њ зростанн€ з неокласичними концепц≥€ми розпод≥лу зумовило виникненн€ неокласичного синтезу. Ќайповн≥шу у€ву про його зм≥ст може дати в≥домий п≥дручник ѕ. —амуельсона "≈коном≥ка", а також реферат п≥дручника ѕ. —амуельсона ≥ ¬. Ќордхауса "≈коном≥кс".

«ростаЇ також значенн€ л≥берального критичного напр€му нових теор≥й. ÷е - теор≥њ "тро€коњ революц≥њ", "нового ≥ндустр≥ального сусп≥льства", в €ких порушуЇтьс€ питанн€ про утворенн€ Їдиного ≥ндустр≥ального сусп≥льства. …детьс€ також про необх≥дн≥сть посиленн€ перерозпод≥лу доход≥в.

 

І 1. —”—ѕ≤Ћ№Ќ≈ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќ. ћј“≈–≤јЋ№Ќ≈ ≤ Ќ≈ћј“≈–≤јЋ№Ќ≈ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ќ

‘ази сусп≥льного виробництва

ЌагадаЇмо насамперед в≥дому ≥стину про те, що основою житт€ людського сусп≥льства Ї виробництво матер≥альних ≥ духовних благ: щоб жити, трудитис€, створювати блага, люди повинн≥ њсти, пити, мати од€г, житло, тобто пост≥йно споживати матер≥альн≥ ≥ духовн≥ блага. ј споживати можна лише те, що створено людською працею. “ому сусп≥льство завжди маЇ виробл€ти засоби до житт€. ѕроцес виробництва матер≥альних ≥ духовних благ €вл€Ї собою трудову д≥€льн≥сть людей.

—усп≥льне виробництво за своЇю структурою складаЇтьс€ з таких елемент≥в, або фаз:

а) власне виробництво;

б) розпод≥л;

в) обм≥н;

г) споживанн€.

‘ази виробництва т≥сно м≥ж собою пов'€зан≥, хоча кожна з них в≥дносно в≥дособлена, маЇ своњ характерн≥ особливост≥.

Ќасамперед т≥сний зв'€зок ≥снуЇ м≥ж власне виробництвом ≥ споживанн€м. —поживанн€ €вл€Ї собою використанн€ створених благ. ¬оно буваЇ двох вид≥в: виробниче й особисте.

¬иробниче споживанн€ - це використанн€ засоб≥в виробництва ≥ робочоњ сили прац≥вника дл€ виготовленн€ сусп≥льне необх≥дного продукту. ќтже, даний вид споживанн€ фактично означаЇ виробництво. « ним пов'€зане й особисте споживанн€, в процес≥ €кого в≥дбуваЇтьс€ в≥дтворенн€ робочоњ сили.

—поживанн€ визначаЇ мету виробництва ≥ його структуру. ¬иробництво створюЇ предмет споживанн€, породжуЇ нове споживанн€, визначаЇ його спос≥б.

“аким чином, дещо в≥др≥зн€ючись за своњми функц≥€ми ≥ роллю, власне виробництво й споживанн€ взаЇмопов'€зан≥ ≥ лише в своњй Їдност≥ можуть представл€ти виробництво. « цього взаЇмозв'€зку сл≥д виокремити особисте споживанн€ €к процес задоволенн€ потреб член≥в сусп≥льства в матер≥альних ≥ духовних благах. ¬оно виступаЇ лог≥чною к≥нцевою метою будь-€кого виробництва. “ому весь процес сусп≥льного виробництва маЇ споживацький характер. якщо зв'€зок м≥ж виробництвом ≥ споживанн€м десь втрачаЇтьс€, то трудова д≥€льн≥сть стаЇ безглуздою або перетворюЇтьс€ у виробництво заради виробництва, а не заради особистого споживанн€.

ѕеред тим €к над≥йти до споживанн€, продукт передус≥м маЇ бути розпод≥леним (пройти стад≥ю розпод≥лу) –озр≥зн€ють так≥ види розпод≥лу:

а) розпод≥л засоб≥в виробництва;

б) розпод≥л трудових ресурс≥в;

в) розпод≥л предмет≥в споживанн€.

” процес≥ розпод≥лу встановлюЇтьс€ частка кожного (трудового колективу чи окремоњ особи) в одержанн≥ сусп≥льного продукту. јле щоб отримати саме те, що необх≥дно дл€ задоволенн€ конкретних потреб сусп≥льства, кожного виробничого п≥дрозд≥лу й окремоњ людини, продукт маЇ пройти стад≥ю обм≥ну.

ќбм≥н виступаЇ в трьох видах:

а) обм≥н д≥€льн≥стю ≥ зд≥бност€ми;

б) обм≥н засобами виробництва;

в) обм≥н предметами споживанн€.

¬иробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн€ завжди сл≥д розгл€дати €к орган≥чне ц≥ле. ÷е даЇ змогу розкрити зм≥ст економ≥чного ладу €к субординованоњ системи економ≥чних в≥дносин.

—фери виробництва

«а характером економ≥чноњ д≥€льност≥ людей у сусп≥льному виробництв≥ розр≥зн€ють три велик≥ сфери, або блоки галузей:

1) основне виробництво;

2) виробнича ≥нфраструктура;

3) соц≥альна ≥нфраструктура.

ќсновне виробництво - це галуз≥ матер≥ального виробництва, де безпосередньо виготовл€ютьс€ предмети споживанн€ й засоби виробництва. ѕримноженн€ сусп≥льного багатства визначаЇтьс€ саме цими галуз€ми, њхн≥м техн≥чним р≥внем. ќсновне виробництво включаЇ сировинний, паливно-енергетичний, металург≥йний, агропромисловий, х≥м≥чно-л≥совий комплекси, виробництво товар≥в народного споживанн€, кап≥тальне буд≥вництво тощо.

—ьогодн≥ в ”крањн≥ лише в промисловост≥ нараховуЇтьс€ близько 9 тис. п≥дприЇмств, €к≥ виготовл€ють р≥зноман≥тну продукц≥ю.

¬иробнича ≥нфраструктура €вл€Ї собою комплекс галузей, €к≥ обслуговують основне виробництво ≥ забезпечують ефективну економ≥чну д≥€льн≥сть на кожному п≥дприЇмств≥ ≥ в народному господарств≥ в ц≥лому. ƒо них належать:

транспорт, зв'€зок, торг≥вл€, кредитно-ф≥нансов≥ заклади;

спец≥ал≥зован≥ галуз≥ д≥лових послуг (≥нформац≥йних, рекламних, л≥зингових, консультац≥йних, ≥нженерно-буд≥вельних тощо). Ќадаючи послуги виробництву, спри€ючи п≥двищенню його ефективност≥ ≥ пол≥пшуючи умови прац≥, господарська д≥€льн≥сть даних галузей фактично примножуЇ сусп≥льне багатство. “ому саме розширенн€ виробничоњ ≥нфраструктури ≥ перетворенн€ њњ в крупний сектор господарства Ї одн≥Їю з найважлив≥ших законом≥рностей ≥ндустр≥ального розвитку економ≥ки.

¬ розвинутих крањнах сфера послуг виробництву - велика ≥ високоефективна галузь сусп≥льноњ д≥€льност≥. Ќаприклад, у —Ўј на транспорт≥, у сфер≥ зв'€зку й торг≥вл≥ нин≥ створюЇтьс€ 1/5 частина валового нац≥онального продукту. ” господарств≥ ”крањни цей показник значно нижчий.

ќтже, за сучасних умов найважлив≥шим напр€мом удосконаленн€ сусп≥льного виробництва маЇ бути прискорений розвиток виробничоњ ≥нфраструктури.

ќсновне виробництво ≥ виробнича ≥нфраструктура в сукупност≥ становл€ть сферу матер≥ального виробництва. јле в м≥ру розвитку сусп≥льства зростають його потреби в духовних благах, €к≥ створюютьс€ в нематер≥альн≥й сфер≥, що й зумовлюЇ ≥снуванн€ соц≥альноњ ≥нфраструктури.

—оц≥альна ≥нфраструктура - це нематер≥альне виробництво, де створюютьс€ нематер≥альн≥ форми багатства, €к≥ в≥д≥грають вир≥шальну роль у всеб≥чному розвитку труд€щих, примноженн≥ њхн≥х розумових ≥ ф≥зичних зд≥бностей, профес≥йних знань, п≥двищенн≥ осв≥тнього й культурного р≥вн€.

—фера соц≥альноњ ≥нфраструктури включаЇ так≥ галуз≥:

охорону здоров'€ й ф≥зичну культуру;

загальну середню, спец≥альну середню, профес≥йно-техн≥чну й вищу осв≥ту, систему п≥двищенн€ квал≥ф≥кац≥њ тощо;

житлово-комунальне господарство;

пасажирський транспорт ≥ зв'€зок;

побутове обслуговуванн€;

культуру й мистецтво.

«г≥дно з прийн€тою у статистиц≥ методикою обл≥ку до соц≥альноњ сфери належить наука €к одна ≥з форм сусп≥льноњ св≥домост≥, один з головних фактор≥в духовного розвитку людини. ќднак прикладна наука маЇ включатис€ в процес матер≥ального виробництва €к безпосередн€ продуктивна сила.

“ака "роздвоЇн≥сть" властива й торг≥вл≥, транспорту, зв'€зку:

вони належать €к до матер≥ального виробництва (т≥Їю м≥рою, €кою в них продовжуЇтьс€ процес виробництва), так ≥ до нематер≥ального (оск≥льки пов'€зан≥ з обслуговуванн€м людей).

ќхорона навколишнього середовища належить до матер≥ального виробництва, бо зд≥йснюЇтьс€ шл€хом його вдосконаленн€. ¬одночас вона стосуЇтьс€ також ≥ соц≥альноњ сфери, оск≥льки безпосередньо пов'€зана з≥ створенн€м спри€тливих умов дл€ житт€ людини. “ривалий час в економ≥чн≥й л≥тератур≥ дана сфера людськоњ д≥€льност≥ включалас€ до невиробничоњ сфери, пор€д з такими њњ ланками, €к держапарат, партапарат, управл≥нн€ громадських рух≥в, арм≥€, м≥л≥ц≥€. ќднак так≥ м≥ркуванн€ неправом≥рн≥. ¬ сфер≥ соц≥альноњ ≥нфраструктури створюютьс€ послуги, €к≥ задовольн€ють соц≥альн≥ й духовн≥ потреби людей, спри€ють примноженню сусп≥льного багатства.

ѕрац€, що затрачена на певну соц≥альну послугу, Ї сусп≥льно необх≥дною ≥ корисною. ¬она р≥внозначна прац≥ в сфер≥ матер≥ального виробництва, тому њњ сл≥д визнати продуктивною. ¬се це даЇ п≥дстави вважати, що соц≥альна ≥нфраструктура Ї сферою нематер≥ального виробництва; њњ не можна ототожнювати з невиробничою сферою.

ƒосв≥д розвинутих крањн переконуЇ, що соц≥альна ≥нфраструктура поступово перетворюЇтьс€ в основну сферу людськоњ д≥€льност≥. “ак, у —Ўј в сфер≥ соц≥альних послуг зайн€то близько 70∞ о ус≥х найманих прац≥вник≥в ≥ створюЇтьс€ понад 60% валового нац≥онального продукту. ¬ наш≥й крањн≥ ц≥ показники набагато нижч≥.

ќбс€г ≥ €к≥сть соц≥альних послуг - важливий показник економ≥чного прогресу сусп≥льства й р≥вн€ житт€ населенн€. “ривалий час недооц≥нка рол≥ соц≥альноњ сфери спричинювала значне в≥дставанн€ у нас саме тих галузей, €к≥ сьогодн≥ визначають р≥вень цив≥л≥зованост≥ сусп≥льства, характер соц≥альноњ спр€мованост≥ виробничоњ д≥€льност≥. ÷е про€вл€Їтьс€ у в≥дставанн≥ розвитку таких галузей, €к охорона здоров'€, побутове обслуговуванн€ населенн€, в низькому р≥вн≥ матер≥ально-техн≥чноњ бази науки, вищоњ та середньоњ осв≥ти тощо. “ому важливим стратег≥чним завданн€м економ≥ки маЇ бути прискорений розвиток соц≥альноњ ≥нфраструктури.

¬ажливою складовою сусп≥льного виробництва Ї також його орган≥зац≥€ й управл≥нн€. Ќе потребуЇ доведенн€ те, що будь-€кий економ≥чний процес маЇ бути певним чином орган≥зований. ѕричому за умов посиленн€ усусп≥льненн€ виробництва, поглибленн€ под≥лу прац≥, спец≥ал≥зац≥њ та кооперуванн€ значенн€ ч≥ткоњ орган≥зац≥њ вс≥х ланок економ≥ки зростаЇ.

—усп≥льна орган≥зац≥€ виробництва маЇ в≥дпов≥дати передус≥м таким загальним вимогам:

а) створювати широк≥ можливост≥ дл€ природно-≥сторичного процесу економ≥чного розвитку, не допускати волюнтаристського втручанн€ у виробництво;

б) забезпечувати науково-техн≥чний прогрес ≥ бути адекватною дос€гнутому р≥вню реального усусп≥льненн€ виробництва.

Ћише за цих умов орган≥зац≥€ виробництва спри€тиме економ≥чному розвитку, п≥двищенню його ефективност≥.

 

І 2. ќ—Ќќ¬Ќ≤ ‘ј “ќ–» —”—ѕ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј “ј ѓ’Ќя ¬«ј™ћќƒ≤я

–обоча сила

—усп≥льне виробництво завжди передбачаЇ функц≥онуванн€ двох фактор≥в: особистого й речового. ќсобистий фактор виробництва представл€ють трудов≥ колективи, люди, зайн€т≥ сусп≥льне корисною працею в галуз€х матер≥ального ≥ нематер≥ального виробництва. ÷е - прац≥вники промисловост≥, буд≥вництва, с≥льського господарства, транспорту, зв'€зку, торг≥вл≥, комунального господарства, науки, культури, охорони здоров'€, тобто вс≥ т≥ категор≥њ труд€щих, результатом прац≥ €ких Ї певний корисний результат (матер≥альний продукт або послуга).

“рудов≥ колективи виступають особистим фактором виробництва тому, що кожний прац≥вник Ї нос≥Їм робочоњ сили, завд€ки €к≥й в≥н може створювати життЇв≥ блага, вдосконалювати техн≥ку виробництва.

–обоча сила - це здатн≥сть людини до прац≥, або сукупн≥сть њњ ф≥зичних ≥ розумових зд≥бностей, що використовуютьс€ в процес≥ —творенн€ матер≥альних ≥ духовних благ. ќтже, щоб з'€сувати суть робочоњ сили, необх≥дно спочатку розкрити зм≥ст самоњ прац≥.

ѕрац€ - це св≥дома д≥€льн≥сть людини, спр€мована на створенн€ необх≥дних дл€ задоволенн€ особистих ≥ сусп≥льних потреб у матер≥альних ≥ духовних благах, а також ≥нша д≥€льн≥сть, зумовлена сусп≥льними потребами.

” процес≥ трудовоњ д≥€льност≥ людина перетворюЇ дан≥ природою предмети в≥дпов≥дно до своњх потреб. ќднак цей процес не сл≥д розум≥ти одноб≥чно. …детьс€ про те, що не лише природа маЇ слугувати людин≥, а й люди повинн≥ слугувати њй, збер≥гаючи њњ багатства.

 р≥м того, кожний прац≥вник, впливаючи на навколишнЇ середовище, зм≥нюЇ також власну природу, розвиваючи своњ зд≥бност≥, нагромаджуючи досв≥д, знанн€ ≥ вм≥нн€. ¬ цьому розум≥нн≥ прац€ не лише породила людину, а й забезпечила њњ розвиток ≥ вдосконаленн€. ≤ навпаки, €кщо людина не займаЇтьс€ трудовою д≥€льн≥стю, вона деградуЇ €к сусп≥льне €вище. ѕоза працею фактично не може бути й повноц≥нноњ людини.

Ћюди завжди жили й трудилис€ в сусп≥льств≥. “рудов≥ колективи з њхн≥ми творчими зд≥бност€ми Ї головною продуктивною силою сусп≥льства. “ому розвиток сусп≥льного виробництва завжди починаЇтьс€ з удосконаленн€ самих прац≥вник≥в виробництва, €к≥ пот≥м збагачують увесь виробничий процес новими винаходами, забезпечують його пост≥йний прогрес. « цього випливаЇ такий висновок: здатн≥сть до розвитку т≥Їњ чи ≥ншоњ системи визначаЇтьс€ насамперед тим, €к≥ вона створюЇ умови дл€ творчого розвитку самого прац≥вника, насамперед його розумових та ≥нтелектуальних зд≥бностей, а також чи забезпечуЇ умови реал≥зац≥њ цих зд≥бностей безпосередньо в господарськ≥й д≥€льност≥. ќдна з найважлив≥ших причин економ≥чноњ в≥дсталост≥ нашоњ крањни пол€гаЇ саме в тому, що командно-адм≥н≥стративна система тривалий час не лише стримувала господарську ≥н≥ц≥ативу, а й створювала на шл€ху прогресу непереборн≥ перепони.

Ќауково-техн≥чний прогрес п≥двищуЇ роль людини в сусп≥льному виробництв≥ ≥ висуваЇ нов≥ вимоги до кожного прац≥вника.

ѕо-перше, зростають вимоги до квал≥ф≥кац≥њ ≥ в≥дпов≥дальност≥ прац≥вник≥в за функц≥онуванн€ могутньоњ ≥ складноњ техн≥ки. —учасний роб≥тник маЇ бути висококвал≥ф≥кованим. ќтже, сусп≥льство повинне вид≥л€ти значн≥ кошти на п≥дготовку квал≥ф≥кованих трудових ресурс≥в.

ѕо-друге, техн≥чний прогрес вимагаЇ роб≥тника творчого, тому прац€ маЇ бути в≥льною. “ак само €к прим≥тивн≥ засоби прац≥ зумовлюють рабську експлуатац≥ю, сучасний Ќ“ѕ об'Їктивно вимагаЇ розкр≥паченн€ прац≥вника, наданн€ йому необх≥дних прав ≥ свобод.

ѕо-третЇ, прац€ в умовах Ќ“ѕ маЇ бути також матер≥ально забезпечена. —учасний роб≥тник зможе нормально працювати лише в раз≥ забезпеченн€ його необх≥дними житловими та ≥ншими побутовими умовами. ≤сторичний досв≥д незаперечне доводить, що без вир≥шенн€ соц≥альних проблем жодне сусп≥льство не зможе дос€гти ≥стотних результат≥в ≥ в розвитку сусп≥льного виробництва. Ѕ≥льше того, ≥гноруванн€ соц≥альних проблем неминуче породжуЇ кризову ситуац≥ю в економ≥ц≥. ѕро це переконливо св≥дчить той стан, в €кому опинилас€ наша крањна.

Ќин≥ дл€ б≥льшост≥ людей њхн€ прац€ Ї засобом до житт€. ÷е вимагаЇ сумл≥нного ставленн€ до справи ≥, €к правило, напруженн€ ф≥зичних та ≥нтелектуальних сил. ≤ все ж одержане при цьому матер≥альне й моральне задоволенн€ надихаЇ людину на активну творчу д≥€льн≥сть. ўе ”. ѕетт≥ справедливо назвав працю батьком багатства. ≤ справжн€ рад≥сть прац≥ - в њњ результатах, у н≥й сам≥й €к джерел≥ п≥двищенн€ добробуту кожного прац≥вника ≥ зростанн€ сусп≥льного багатства.

«асоби виробництва

ƒругим фактором виробництва Ї засоби виробництва: предмети й засоби прац≥. ÷е - речов≥ елементи виробництва, за допомогою €ких люди створюють матер≥альн≥ й духовн≥ блага.

ѕредмети прац≥ включають вс≥ т≥ предмети, на €к≥ спр€мована прац€ людини, а саме:

предмети, дан≥ природою;

сировина (створен≥ людьми предмети прац≥);

вторинн≥ ресурси;

штучно створен≥ матер≥али (штучн≥ тканини, пол≥мерн≥, керам≥чн≥ матер≥али).

«б≥льшенню обс€гу сировинноњ бази слугують так≥ фактори:

а) комплексне використанн€ корисних копалин, повн≥ше добуванн€ ц≥нних елемент≥в природи. ѕоступово долаЇтьс€ таке становище, коли через недостатн≥й розвиток технолог≥њ багато р≥дк≥сних метал≥в не видобувалис€ з корисних копалин ≥ залишалис€ у в≥дходах;

б) розвиток матер≥алозбер≥гаючих технолог≥й. ¬они дають можлив≥сть нарощувати виробництво к≥нцевого продукту за тих же обс€г≥в видобутку сировини ≥ матер≥ал≥в.

” сучасних ≥ндустр≥ально розвинутих крањнах ресурсозбереженн€ стало вир≥шальним джерелом задоволенн€ приросту потреб економ≥ки в палив≥, енерг≥њ, сировин≥ й матер≥алах. ќтже, важливим завданн€м нашоњ крањни Ї зниженн€ матер≥алоЇмност≥ та енергоЇмност≥ нац≥онального доходу. ƒл€ цього в ”крањн≥ Ї значн≥ резерви. Ќаприклад, у 1991 р. в машинобудуванн≥ та металообробц≥ у в≥дходи спр€мовувалос€ 24,9% чорних метал≥в. ¬одночас розрахунки показують, що в тому ж роц≥ зниженн€ матер≥альних затрат т≥льки на 1 коп. на кожний карбованець сусп≥льного продукту (тобто на 1%) дало б можлив≥сть одержати майже 3 млрд. крб. нац≥онального доходу. ќдн≥Їю з складових засоб≥в виробництва Ї засоби прац≥: т≥ засоби, за допомогою €ких людина впливаЇ на предмет прац≥. ¬они включають:

знар€дд€ прац≥ (машини, верстати, авто мати та ≥н.);

"безмашинну" техн≥ку (електричне розр€дженн€, х≥м≥чний та електричний процеси);

"судинну" систему виробництва (трубопроводи, цистерни та ≥нше обладнанн€);

виробнич≥ будови, споруди, шл€хи.

ѕредмети й засоби прац≥ в сукупност≥ становл€ть засоби виробництва. ¬они привод€тьс€ в рух прац≥вниками виробництва. «асоби виробництва ≥ люди, €к≥ використовують њх, €вл€ють собою продуктивн≥ сили.

¬заЇмод≥й фактор≥в виробництва

” продуктивних силах завжди ≥снують певн≥ пропорц≥њ, в €ких поЇднуютьс€ фактори виробництва. « техн≥чного боку, характер њхньоњ взаЇмод≥њ виражаЇтьс€ через техн≥чну будову виробництва. ¬она показуЇ в натуральному вигл€д≥, ск≥льки засоб≥в виробництва приводить у рух один прац≥вник. ÷ей показник виражаЇтьс€ к≥льк≥стю машин, потужн≥стю двигун≥в, обс€гом сировини ≥ матер≥ал≥в, що припадають на одного прац≥вника.

« розвитком техн≥чного прогресу в≥дносно менша к≥льк≥сть прац≥вник≥в використовуЇ дедал≥ б≥льшу масу засоб≥в виробництва. Ќасл≥дком даного процесу стаЇ вив≥льненн€ трудових ресурс≥в. ÷е св≥дчить про необх≥дн≥сть глибокого анал≥зу тенденц≥й техн≥чноњ будови, з тим щоб виробити необх≥дн≥ заходи щодо запоб≥ганн€ безроб≥тт€, своЇчасного зд≥йсненн€ переп≥дготовки ≥ переквал≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в, њхнього соц≥ального захисту.

« економ≥чного боку, характер поЇднанн€ фактор≥в виробництва визначаЇтьс€ њхньою сусп≥льною формою.  оли власником засоб≥в виробництва ≥ робочоњ сили Ї одна й та ж особа, то ≥снуЇ пр€ме поЇднанн€ особистих ≥ речових елемент≥в продуктивних сил. ÷е характерно дл€ ≥ндив≥дуальноњ трудовоњ д≥€льност≥, др≥бного товарного виробництва. ¬ ≥стор≥њ мало м≥сце ≥ пр€ме, в≥дкрите насильне поЇднанн€ робочоњ сили ≥з засобами виробництва: в рабовласницькому та феодальному сусп≥льствах.

” кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥ поЇднанн€ фактор≥в виробництва в≥дбуваЇтьс€ шл€хом куп≥вл≥-продажу робочоњ сили. –об≥тник €к власник робочоњ сили продаЇ њњ, а кап≥тал≥ст купуЇ. ѕри цьому основу зароб≥тноњ плати роб≥тника становить варт≥сть робочоњ сили, тобто варт≥сть матер≥альних ≥ духовних благ, необх≥дних дл€ самого прац≥вника й утриманн€ його с≥м'њ. ÷е було характерним переважно дл€ домонопол≥стичного кап≥тал≥зму. «а сучасних умов у розвинутих крањнах поЇднанн€ фактор≥в виробництва зд≥йснюЇтьс€ шл€хом добров≥льного найму прац≥вника. ѕри цьому зароб≥тна плата дедал≥ б≥льшою м≥рою пов'€зуЇтьс€ не лише з варт≥стю робочоњ сили, а й з к≥льк≥стю та €к≥стю прац≥. “ривалий час у в≥тчизн€н≥й економ≥чн≥й л≥тератур≥ панувала догма, що за соц≥ал≥зму в≥дбуваЇтьс€ пр€ме поЇднанн€ робочоњ сили ≥ засоб≥в виробництва. ƒоводилос€ це, виход€чи з пануванн€ сусп≥льноњ власност≥ на засоби виробництва. Ќа практиц≥ ж одержавленн€ власност≥ зумовило р≥зн≥ форми поЇднанн€ робочоњ сили, причому переважали насильницьк≥ методи. ÷е про€вилос€ в низькому р≥вн≥ оплати, що спричинило втрату за≥нтересованост≥ безпосередн≥х виробник≥в у њњ результатах.

“аким чином, анал≥з поЇднанн€ фактор≥в виробництва ≥з соц≥ально-економ≥чного боку маЇ велике значенн€ дл€ характеристики економ≥чного ладу сусп≥льства. ≈фективним сл≥д визнати той сусп≥льний лад, €кий забезпечуЇ найвищий р≥вень народного добробуту.

≈колог≥чн≥ обмеженн€ сусп≥льного виробництва

—усп≥льне виробництво ірунтуЇтьс€ передус≥м на природних факторах. ” загальному план≥ виробнича взаЇмод≥€ людини й природи зд≥йснюЇтьс€ шл€хом вт€гуванн€ у господарський об≥г в≥дпов≥дних ресурс≥в та обм≥ну речовин м≥ж людиною ≥ навколишн≥м природним середовищем. ” результат≥ прац≥ природн≥ ресурси набувають конкретних властивостей, €к≥ задовольн€ють певн≥ потреби сусп≥льства. ¬с≥ матер≥альн≥ блага, що споживаютьс€ людьми, а також засоби виробництва €вл€ють собою здеб≥льшого модиф≥кован≥ людською працею елементи природи.

ѕриродн≥ елементи (њх обс€г ≥ р≥зноман≥тн≥сть) впливають на функц≥онуванн€ економ≥ки кожноњ крањни. Ќе визначаючи ц≥лком х≥д њњ соц≥ально-економ≥чного розвитку, вони Ї важливою умовою розм≥щенн€ продуктивних сил, результативност≥ виробництва та добробуту населенн€.

ѕриродн≥ фактори господарюванн€, €кими волод≥Ї кожна крањна, становл€ть њњ еколого-економ≥чний потенц≥ал. ¬≥н виступаЇ у двох формах: ресурсного та регенерац≥йного потенц≥алу.

–есурсний потенц≥ал €вл€Ї собою сукупн≥сть елемент≥в природи, що бере або може вз€ти безпосередню участь у сусп≥льному виробництв≥. Ѕеручи участь у кожному цикл≥ сусп≥льного виробництва, природн≥ ресурси виступають €к першоджерела засоб≥в виробництва або зам≥щують њх. ¬≥д на€вност≥ природних ресурс≥в залежить забезпеченн€ виробництва первинною сировиною та енерг≥Їю ≥ в≥дпов≥дно ефективн≥сть господарюванн€, хоча цей зв'€зок не Ї пр€мим. ƒосить згадати приклад колишнього —–—–, дл€ €кого висока забезпечен≥сть природними ресурсами була одним ≥з фактор≥в тривалого екстенсивного розвитку економ≥ки. «агалом же ресурсн≥ обмеженн€ негативно впливають на ефективн≥сть сусп≥льного виробництва. “ак, ускладненн€ видобутку сировини, зб≥льшенн€ в≥ддаленост≥ джерел њњ розташуванн€, пог≥ршенн€ €кост≥ ресурс≥в вимагають б≥льших матер≥альних, ф≥нансових ≥ трудових витрат на виробництво готового продукту.

ѕриродн≥ ресурси под≥л€ютьс€ на дв≥ велик≥ групи: в≥дновн≥ та нев≥дновн≥. ƒаний под≥л ірунтуЇтьс€ на розмежуванн≥ природних ресурс≥в за ступенем њх в≥дновлюваност≥ та вичерпност≥. ¬елика група ресурс≥в (до них належать передус≥м м≥нерально-сировинн≥) практично не в≥дновлюютьс€ ≥ не мають зам≥нник≥в. Ќа жаль, саме ц€ група ресурс≥в активно використовуЇтьс€ у сусп≥льному виробництв≥, та њњ запаси р≥зко скорочуютьс€. “ак, за п≥драхунками спец≥ал≥ст≥в, за останн≥ 50-70 рок≥в у св≥т≥ перероблено ст≥льки сировини, ск≥льки за всю попередню ≥стор≥ю людства. якщо св≥товий видобуток сировини подвоювавс€ кожн≥ 15 рок≥в, то дл€ ”крањни цей показник становив близько 10 рок≥в. ўор≥чно у св≥т≥ видобуваЇтьс€ р≥зних г≥рських пор≥д майже 100 млрд. т, виплавл€Їтьс€ близько 800 млн. т р≥зних метал≥в. ¬ ”крањн≥ щор≥чний видобуток г≥рських пор≥д дор≥внюЇ близько 2 млрд. т. м≥неральноњ сировини - 1 млрд., кам'€ного та бурого вуг≥лл€ - 160 млн., зал≥зноњ руди - 100 млн. т.

ѕроцес вичерпанн€ доступних природних ресурс≥в, ускладненн€ умов њх видобутку, зниженн€ ц≥нних речовин у корисних копалинах призводить до зростанн€ витрат та ≥стотного природного обмеженн€ ефективност≥ сусп≥льного виробництва. ќчевидним прикладом цього слугуЇ те, що в ”крањн≥ майже вичерпан≥ розв≥дан≥ копалини нафти й газу, ≥ зм≥на ситуац≥њ з енергонос≥€ми даного виду стала важливим фактором дестаб≥л≥зац≥њ економ≥ки держави.

Ќе менш складна ситуац≥€ склалас€ з в≥дновлюваними ресурсами. —права в тому, що частина ресурсного потенц≥алу в≥дновлюЇтьс€ п≥д впливом природних процес≥в перетворенн€ ≥ нагромадженн€ речовин та енерг≥њ. ќднак за надм≥рноњ ≥нтенсивност≥ њх використанн€ швидк≥сть природного в≥дновленн€ може не забезпечити њхнього в≥дтворенн€. ‘акти св≥дчать, що на планет≥ використовуЇтьс€ близько 70% фунту, придатного дл€ с≥льськогосподарського використанн€, майже половина приросту л≥су, близько 10% стоку р≥чок. ¬ ”крањн≥ високий р≥вень розораност≥ земель, орн≥ земл≥ становл€ть 85% площ степ≥в та л≥состеп≥в, але значна частина земель загублена в результат≥ в≥тровоњ та водноњ ероз≥њ. ƒеф≥цит води дор≥внюЇ 4 млрд. м3, використовуЇтьс€ майже 65% р≥чного стоку ƒн≥пра. Ќизька забезпечен≥сть ”крањни л≥сом, а т≥ л≥сов≥ ресурси, що Ї, значною м≥рою заражен≥ хворобами та шк≥дниками.

” зв'€зку з ≥нтенсивним використанн€м ресурсного потенц≥алу в≥н маЇ тенденц≥ю до зменшенн€, хоча цьому процесов≥ протистоњть освоЇнн€ та включенн€ у господарський об≥г нових природних багатств.

–егенерац≥йний потенц≥ал ірунтуЇтьс€ на можливост≥ природних систем переробл€ти насл≥дки людськоњ життЇд≥€льност≥ ≥ в≥дновлювати об≥г речовин у навколишньому середовищ≥. ѕриродн≥ системи та њхн≥ елементи мають властив≥сть в≥дновлюватис€ та нейтрал≥зувати шк≥длив≥ результати сусп≥льного виробництва. Ћюдство повинно рахуватис€ з тим, що збереженн€ традиц≥йноњ технолог≥чноњ схеми "видобуток сировини - переробка - викид у навколишнЇ середовище в≥дход≥в" призводить до дедал≥ б≥льших порушень еколог≥чноњ ст≥йкост≥ у навколишньому середовищ≥.  р≥м того, значною м≥рою люди негативно впливають на природу ≥ в позавиробнич≥й д≥€льност≥. ” сучасних умовах залученн€ природних ресурс≥в у сусп≥льне виробництво Ї малоефективним, а то й марнотратним. ” к≥нцевий результат виробничоњ д≥€льност≥ матер≥ал≥зуЇтьс€ лише незначна частина перв≥сне залучених у виробництво природних ресурс≥в. ÷е призводить до того, що, наприклад, до недавнього часу в атмосферу «емл≥ щор≥чно викидалос€ близько 200 млн. т окису вуглецю, понад 50 млн. т р≥зних вуглевод≥в тощо.

–егенерац≥йна функц≥€ еколого-економ≥чного потенц≥алу ”крањни реал≥зуЇтьс€ досить складно. ¬насл≥док малопродуктивного ба-гатов≥дходного .виробництва ≥нтенсивно забруднюютьс€ грунт ≥ водоймища, дедал≥ б≥льшою к≥льк≥стю х≥м≥чних сполук насичуЇтьс€ пов≥тр€ний басейн. ќбс€г в≥дход≥в добувноњ, енергетичноњ та металург≥йноњ промисловост≥ дос€гаЇ 12 млрд. т ≥ продовжуЇ щор≥чно зростати на 1,7-1,9 млрд. т. «а 1986-1990 рр. у пов≥тр€ний басейн республ≥ки було викинуто вс≥ма джерелами забрудненн€ понад 80 млн. т шк≥дливих речовин. «начно ускладнила еколого-економ≥чну ситуац≥ю в ”крањн≥ авар≥€ на „ј≈—.


ƒата добавлени€: 2015-09-13; просмотров: 10; Ќарушение авторских прав







lektsii.com - Ћекции. ом - 2014-2021 год. (0.121 сек.) ¬се материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомлени€ читател€ми и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
√лавна€ страница —лучайна€ страница  онтакты