М.Костомаров

Гребінка, пишучи приказку, малює нам тут же наші села, поля й степи свіжими, да й непозиченими фарбами. Коли сміється він, то прислухайтесь – тут же крізь сміх почуєте якийсь сум; коли ж справді сумує, то слово його процвітає квітками щирої поезії української. Широкі його приказки, як наші степи, жартівливі вони да якось і сумуваті, як наші селяни; шуткуючи, сі приказки займають душу зглибока.

П.Куліш

Як байкопис, займає Гребінка перше місце в нашім письменстві. Його байки відзначаються ярким національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, здоровим гумором і не менш здоровою суспільною і ліберальною тенденцією.

І.Франко

Творчість Гребінки-прозаїка розвивалась в напрямі від романтизму до реалізму. Талановитий і гостро спостережливий художник ішов в одній шерензі з тими письменниками, які, слідом за Гоголем, виходили з естетичних принципів “натуральної школи”, сприяли зміцненню реалістичного напряму в літературі. Щире співчуття до “маленької людини” - трудівника, увага до побуту й звичаїв народу, близький зв’язок з народною творчістю, викривальний характер переважної більшості творів єднають прозу Гребінки з творчістю великого Гоголя.

С.Зубков

Тема 6. Український романтизм 20-40-х років ХІХ ст.

План

1. Естетичні принципи романтизму. Специфіка художнього мислення письменників-романтиків.

2. «“Українська школа»” романтизму. Три періоди розвитку (Харківський, Київський, Петербурзький).

3. Стильові течії українського романтизму (фольклорно-міфологічна, фольклорно-історична, громадянська, особистісно-психологічна).

4. Жанрово-стильова палітра української романтичної поезії (балада, пісня, елегія, медитація, сонет).

5. Формування жанру української романтичної балади:

a) специфіка жанру балади у творчості П.Гулака-Артемовського;

b) баладна творчість Л.Боровиковського.

6. Жанрово-тематичне розмаїття української романтичної прози 20-40-х рр. ХІХ ст. Особливості освоєння фольклорно-етнографічного матеріалу.

7. Становлення жанру історико-романтичної драми в новій українській літературі: тип героя, сутність конфлікту.

Тексти

П.Гулак-Артемовський. Твардовський. Рибалка.

Л.Боровиковський. Маруся. Молодиця. Фарис. Ледащо. Чарівниця. Вивідка. Убійство. Чорноморець. Рибалка. Бандурист. Палій. Волох. Козак. Журба. Гайдамака.

В.Забіла. Соловей. Човник. Гуде вітер вельми в полі. Повіяли вітри буйні. Сирота. До невірної. Пугач. Пісня («„Не плач, дівчино...»”). Маруся. Будяк. Остап і чорт. До коня. Осінній вітер. Туга серця. Розлука.

М.Петренко. Вечір. Батьківська могила. Небо («“Дивлюсь я на небо…»”, «“По небу блакитнім очима блукаю…»”, «“Схилившись на руки, дивлюся…»”). Думи мої, думи мої… Весна. Недуг. Слов’янськ. Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче...

О.Афанасьєв-Чужбинський. Думка. Могила. Пісня («“Ой у полі на роздоллі…»”). Прощання. Є.П.Гребінці. Шевченкові. Огнище. Безталанна. Дівоцька правда.

І.Срезневський. Корній Овара. Море. Давно тебя, отчизна, я оставил...

О.Шпигоцький. Тільки тебе вбачила... Малороссийская баллада.