КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Напад Німеччини на СРСРУ 1940-1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з"планом Барбаросса", розробленим у грудні 1940 р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР. У першій половині 1941 р. була призначена і дата нападу. Достовірна і незаперечна інформація про плани Гітлера через розвідників і дипломатів поступала до Сталіна. Але, замість відповідних заходів по приведенню збройних сил у бойову готовність, радянське керівництво засуджувало "чутки" про напад Німеччини як безпідставні, запевняло в міцності та непорушності радянсько-німецького договору. Початок війни виявився несподіваним для командування Червоної армії, населення країни, що призвело до трагічних наслідків. 21 червня 1941 р. на повідомлення радянського військового аташе у Франції генерала Суслопарова про те, що війна розпочнеться 22 червня, Сталін написав: "Довідайтесь, хто автор цієї провокації, і покарайте його". 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина. План "Барбаросса" передбачав "бліцкріг" - блискавичну війну: протягом 2-2,5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному - на Ленінград, центральному - на Москву, nівденному - на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя.
Погляд Захопивши Україну, ми раз і назавжди встановимо економічнy рівновагу і тим самим не тільки захистимо Європу від більшовизму, але й розв'яжемо усі проблеми, які стоять перед Німеччиною. А. Гітлер
За планом "Ост" німці мали намір виселити з України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалося передати союзникам. Наступ в Україну здійснювала група німецьких армій "Південь". Для оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом М. Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Я. Чередніченком. 3 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км. На північному напрямку німецькі війська просунулись углиб радянської території на 500 км, на центральному напрямку - на 600 км. Червона армія за перші три тижні війни втратила 850 тис. чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків. Початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу. Причини поразок радянських військ і історичні реалії свідчать про те, що напередодні нападу Німеччини Радянський Союз володів об'єктивними передумо-вами для належної відсічі агресору. СРСР мав потужний воєнно-економічний потенціал і планував вести можливу війну на ворожій території "ворожою кров'ю". Причини тяжких поразок у 1941 р. криються не в слабкості СРСР, а в негативних явищах, властивих тогочасному режиму. Серед них варто зазначити такі: · прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-політичної ситуації; · переоцінка значення радянсько-німецьких договорів, прорахунки у визначенні строків нападу Німеччини на Радянський Союз; • неукомплектованість Червоної армії кваліфікованими командирськими кадрами, кращі з яких стали жертвами сталінських репресій (знищено 20% командирського складу Червоної арміії). Нові командири були погано підготовлені, некомпетентні. На початку 1941р. лише 7% командного складу мали освіту. Гітлер, обізнаний зі списком Червоної арміі, глузливо називав її "глиняним колосом без голови"; • незавершеність заходів по зміцненню західних кордонів, непоінформованість частин Червоної армії (Сталін боявся спровокувати напад Німеччини ); • Німеччина, яка захопила більшу частину Європи, за воєнно-економічним потенціалом значно перевершувала Радянський Союз. На початку війни вона мала перевагу в живій силі і техніці. Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: в полон потрапило понад 665 тис. солдатів і офіцерів, було знищено командування Південно-Західного фронту. Причиною трагедії стали прорахунки вищого військового командування, зокрема те, що Сталін не давав згоди на відведення військ з-під Києва. До найзначніших оборонних боїв на території України належать також оборона Одеси (5 серпня - 16 жовтня 1941 р.) та оборона Севастоnоля, яка тривала 250 днів! (30 жовтня 1941 р. - 4 липня 1942 р.) * Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армій "Південь" окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план "блискавичної війни" був зірваний. Сталінська адміністр-тивно-командна система, яка поставила країну перед загибеллю, мусила тепер рятувати її. · 22 червня створено Ставку головного командування під керівництвом маршала С. Тімошенка (згодом перейменовано на Ставку верховного zоловноко-мандування - 110 чол. зі Сталіним); · 29 червня прийнято Директиву партійним і радянським організаціям прифронтових областей, яка містила план оборони і еквакуації; · 30 червня створено Державний комітет оборони на чолі зі Сталіним, що об’єднав у своїх руках усю державну, господарську і воєнну владу в країні; · розnочато формування дивізій народного ополчення, оголошено загальну мобілізацію населення на будівництво оборонних споруд; · почалася перебудова економіки “на воєнний лад”. Гасло “Все для фpoнтy, все для перемоги!”, що з'явилося в перші дні війни, визначало віднині весь сенс життя і діяльності радянського суспільства. В умовах воєнно-політичної кризи сталінський режим здійснюював керівництво країною своїми репресивними, тоталітарними методами. Про це свідчать надзвичайно жорстокі накази Сталіна № 270 від 16 серпня 1941 р. і № 227 від 28 липня 1942 р. "Ні кроку назад!", які нерідко прирікали на загибель.
|