Євхаристія і хрест – спомин Його Пасхи

Ісус Христос був очікуваний всіма отцями Старого Завіту, жаданий всіма народами, перш ніж прийшов на землю. Наскільки більше повинен бути єдиним нашим Бажанням, єдиною нашою Любов'ю тепер, коли ми побачили Його вже Втіленого і знаємо, скільки для нас зробив, скільки витерпів аж до прийняття хресної смерті з любові до нас!

З цією метою установив тайну Євхаристії в день, який випередив Його смерть, і доручив нам, щоб ми завжди споживали Його Найсвятіше Тіло, а також завжди згадували Його смерть: "І, віддавши подяку, розламав і сказав: Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спомин... . Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню" (1 Кор. 11, 24 і 26). Тому свята Церква на празник Божого Тіла так молиться: " Боже, Ти залишив нам спомин Твоїх Страстей у цій чудовій тайні і.т.д.", а потім співає: "О свята вечеря, на якій споживаємо Христа, споминаємо Його Страсті". З цього робимо висновок, як милі Ісусові ті, які часто роздумують про Його Страсті. Бо Він навмисне залишився у тайні Євхаристії, щоб ми з вдячністю згадували те, що для нас перетерпів, а також щоб зростала в нас завжди любов до Нього. Св. Франциск Салезій називає гору Голгофу горою люблячих, бо неможливо пам'ятати про цю гору і не любити Ісуса, що захотів на ній померти з любові до нас.

О Боже, чому люди не люблять Тебе, Тебе, який стільки зробив, щоб вони любили Тебе! Перш, ніж настало Втілення Слова, людина могла сумніватися, чи Бог справді її любить, але після приходу Божого Сина і після Його смерті з любові до людей як можемо ще сумніватися!? Людино, – говорить св. Тома з Віллянова, – глянь на хрест, на той біль і нелюдську смерть, котру зазнав заради тебе Ісус Христос. Після тих усіх доказів любові не можеш більші сумніватися, що Він тебе любить і то дуже. Тому св. Бернард говорить, що хрест і кожна рана нашого Відкупителя закликають нас усвідомити Його любов до нас.

У великій таємниці Відкуплення людства треба зауважити винахідливість Ісуса Христа у пошуку різнорідних способі завоювати нашу любов. Якщо вже хотів померти для нашого спасіння, вистачило б Його смерті разом з іншими дітьми, вбитими Іродом. Але ні, Він перед своєю смертю захотів протягом тридцяти трьох років попробувати життя, повного трудів і мук. Щоб спонукати нас любити Його, найперше дозволив побачити Себе як убоге дитя в стайні, потім – юнаком за верстатом тесляра і нарешті злочинцем, засудженим на хресну смерть. А перед самою смерті об'явився нам у ще інших видах, що викликають наше співчуття – все для того, щоб ми любили Його. В Оливному саду бачимо Його в агонії, покритого кривавим потом, збичованого у Преторії Пилата потім як висміяного царя з тростиною в руці, з багряницею на раменах і терновим вінцем на голові; потім на публічній дорозі волоченого на місце смерті з хрестом на раменах, і нарешті – на Голгофі, прибитого цвяхами до хреста. Чи не заслуговує на нашу любов той Бог, який схотів витерпіти стільки мук і винайшов стільки способів, щоб заволодіти нашою любов'ю?! Св. Іван Рігольо говорив: "Не хотів би нічого іншого робити в житті, як тільки плакати з любові над Богом, якого любов повела на смерть для спасіння людей".