Плоди Євхаристії

Тридентський Собор навчає, що святе Причастя очищує нас з легких гріхів і охороняє перед смертельними. Говорить, що звільняє від легких гріхів, бо, – згідно з вченням св. Томи, – ця тайна заохочує людину до актів любові, які змивають легкі гріхи. Твердить також, що береже перед смертельними, бо святе Причастя збільшує у нас ласку, яка оберігає нас від тяжких гріхів. Тому Інокентій III написав, що Ісус Христос своїми муками і смертю визволив нас з неволі гріха, а через Євхаристію звільняє нас від можливості скоїти гріх.

Передусім ця тайна запалює душу до Божої любові. "Бог є любов" (1 Ів. 4, 8). Це "вогонь жерущий" (Втз. 4, 24), що поглинає у наших серцях всі земні прив'язання. Саме цей вогонь любові прийшов запалити на землі Божий Син: "Вогонь прийшов я кинути на землю – і як я прагну, щоб він вже розгорівся " (Лк. 12, 49). Яке ж полум'я Божої любові розпалює Ісус у кожному, хто Його приймає! Св. Катерина Сієнська побачила одного разу в руках якогось священика, що тримав Найсвятіші Тайни, самого Ісуса, як кулю вогню, і дивувалася, що всі людські серця не згоряють в тому полум'ї. Обличчя св. Рози з Ліми після святого Причастя настільки сяяло, що аж осліплювало, а з її уст пробивався такий жар, що це відчував кожний, хто наблизився до неї. Розповідають також про св. Вацлава, який тільки відвідуючи храми, де були Найсвятіші Тайни, розпалювався таким жаром, що слуга, який супроводжував його, ступаючи за ним по снігу, зовсім не відчував холоду. Тому св. Іван Золотоустий вважав, що Найсвятіші Тайни є вогнем, який так запалює нас, що стаємо небезпечними навіть для самого пекла.

Наречена з Пісні пісень говорить: "Він увів мене в бенкетний покій, і любов – стяг його надо мною" (П. п. 2, 4). Св. Григорій Нісський пише, що святе Причастя є тим домом вина, де душа стає так напоєна Божою любов'ю, що забуває про себе і втрачає з поля зору все створене. Тому наречена з книги Пісні пісень продовжує: "Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю " (П. п. 2, 5).

Тому, хто говорить: "Саме тому не приймаю святе Причастя, бо бачу, як я холодний до Божої любові...", Герсон відповідає: "Тому, що відчуваєш холод, хочеш віддалитися від вогню?" Ти повинен зробити навпаки: "Якщо бажаєш любити Ісуса, чим ти більше холодний, тим ближче повинен приступити до Євхаристії".

Св. Бонавентура також заохочує нас: "Хоч би навіть без почуття любові, лише довіряючи Божому милосердю, приступай однак до Євхаристії; чим ми більше хворі, тим необхідніший для нас лікар". Подібно пише св. Франциск Салезій у своїй Філотеї: "Дві категорії людей повинні приймати часто святе Причастя: досконалі, щоб зберегти досконалість, і недосконалі, щоб осягнути досконалість". Але щоб робити це часто, принаймні необхідним є велике прагнення стати святим і зростати у любові до Ісуса Христа. Ось що сказав одного дня Господь до св. Матильди: "Коли приймаєш святе Причастя, бажай такої любові, якої ще ніколи жодне серце до Мене не плекало, і тоді Я відчую ту любов, якої ти бажаєш".