Ісус гаряче бажає з'єднатися з нами у Євхаристії

"І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. І він до них промовив: "Я сильно бажав спожити цю пасху з вами перш, ніж мені страждати" (Лк. 22, 14–15). Сказав: "Я сильно бажав". "Це безмежна любов до нас наказала Йому сказати ці слова в ніч установлення тайни любові", – пише св. Лаврентій Юстиніан. Щоб кожному легко було Його прийняти, жертвував Себе нам під виглядом хліба. Коли б сховався під виглядом якоїсь рідкісної або дорогоцінної поживи, убогі не мали б до Нього доступу. Стався хлібом, щоб бути найпростішою поживою для усіх.

Щоб і ми також хотіли прийняти Його в Євхаристії, не лише нас заохочує численними запрошеннями: "Ходіте, мій хліб їжте, і вино, що я приготувала, пийте " (Прип. 9, 5); "Їжте, о друзі! Пийте, впивайтесь, мої любі" (П. п. 5, 1), але виразно наказує це нам: "Це моє тіло, воно за вас дається" (1 Кор. 11, 24). Ще більше прихиляє нас також обітницею раю: "Хто тіло моє їсть... той живе життям вічним" (Ів. 6, 54). "Хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме" (Ів. 6, 58). А якщо б ми боронилися перед Євхаристією, грозить нам пеклом: "Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина... не матимете життя в собі" (Ів. 6, 53). Ці запрошення, обіцянки і погрози народжуються через Його велике бажання з'єднатися з нами у цій тайні.

Але чому Ісус так гаряче цього бажає? Пояснює нам це св. Діонісій, який твердить, що любов завжди прямує до єдності. Подібно пише св. Тома: "Дві особи, які любляться, прагнуть з двох стати одним". Саме це зробила безмежна любов Бога до людей: не тільки жертвується їм повністю у Царстві вічному, але вже тут, на землі, дає Себе їм посісти в такій інтимній, наскільки це можливо, єдності, жертвуючи Себе під виглядом хліба у Євхаристії. "Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь грати зазирає" (П. п. 2, 9). Він присутній в Євхаристії і дивиться на нас, хоч ми Його не бачимо. Скривається, щоб ми Його бажали, але хоче дати Себе нам повністю і цілковито з нами з'єднатися, до того часу, доки не здобудемо небесну батьківщину.

Його любов не могла задовольнитися даруванням Себе всьому людському родові у Втіленні, Страстях і Смерті, але схотіла знайти спосіб жертвуватися повністю кожному з нас зокрема. "Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я – в ньому" (Ів. 6, 56). У святому Причасті Ісус єднається з нами так реально, що св. Франциск Салезій справедливо зауважив: "Євхаристія є найніжнішим знаком любові, бо Ісус повністю жертвує Себе у ній, стаючи нашою поживою, щоб з нами з'єднатися". Подібно пише св. Іван Золотоустий, що Ісус з гарячої любові до нас дуже хоче з'єднатися з нами, щоб ми були одно з Ним. "О яка пречудова твоя любов, Господи Ісусе, – говорить Лаврентій Юстиніан, – так тісно з'єднав Твоє тіло з нашим, що Твоє серце і нашу душу зробив нерозривно зв'язаними!" А св. Бернардин Сієнський твердить: "Те, що Ісус віддався нам на поживу, було вершиною любові, бо через Євхаристію хотів з'єднатися з нами так нероздільно, як пожива з тим, хто її споживає". Послухаймо, що Ісус сказав до своєї улюбленої слуги, Маргарити з Іпрес, відразу після прийняття нею святого Причастя: "Подивись, дочко моя, якою прекрасною є єдність між Мною і тобою. Ніколи вже не розділяймося, люби Мене, і будьмо завжди з'єднані у любові".