Якою великою є моя гідність, якщо Бог помер за мене!

Хотів би тут ще додати багато інших прекрасних думок, які передає у своїх листах преподобний Іван Авільський; це розважання про велике довір'я, яке ми повинні мати до заслуг Ісуса Христа.

"Не забувайте, що між Предвічним Отцем і нами є Посередник, Ісус Христос, який нас любить і який створив між нами такі узи любові, що ніщо не в силі їх розірвати, лише сама людина смертельним гріхом. А кров Ісуса кличе, благаючи для нас милосердя; так кричить, що заглушує шум наших гріхів. Смерть] Ісуса Христа умертвила наші гріхи: "Де твої рани, смерте!" (Ос. Ш 14). Ті, що гинуть, гинуть не через брак особистого надолуження, а; тому, що не приймають надолуження, даного Ісусом Христом )| святих тайнах".

"Діло нашого відкуплення Ісус взяв на свої рамена так, немов це стосувалося Його Самого. Наші гріхи, хоч їх не скоїв, назвав своїми і для них шукав прощення. З великою любов'ю молився за тих які хочуть наблизитися до Нього, молився за них так, як за Самого Себе. І осягнув те, чого хотів: Бог привів Ісуса до такої єдності з нами, що, люблячи Його, любить також нас, а ненавидячи нас ненавидить і Його. Та оскільки Ісус не є і не може бути відкинений Богом, так само і ми, якщо є з'єднані з Ісусом у любові, є люблені Богом. Бог, люблячи Його, любить також нас. Ісус Христос може більше вчинити, щоб ми були люблені Богом, ніж ми самі можемо зробити, щоб бути гідними ненависті. Предвічний Отець любить більше свого Сина, ніж ненавидить грішників".

Ісус сказав до Отця: "Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною " (Ів. 17, 24). Любов перемагає ненависть, бо є більшою від неї. Таким чином було нам прощено, ми є люблені і певні, що ніколи не будемо покинені, бо той вузол любові такий сильний. Господь сказав через Ісаю (49, 15): "Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях". Він власною кров'ю записав нас на своїх долонях. Тому ми не повинні нічим турбуватися, бо все походить з тих рук, що були прибиті до хреста з любові до нас.

Ніщо не повинно лякати нас жодною мірою, бо Ісус набагато більше наповнює нас довір'ям і впевненістю. Навіть коли б мене обступили всі скоєні мною гріхи, пригнітив страх за майбутнє, коли б диявол розставив на мене пастки, і тоді я не повинен втрачати надію, бо можу попросити про милосердя в Ісуса, сповненого милості, який любить мене настільки, що прийняв смерть за мене. Не втрачу цієї довіри, бо бачу, як цінує мене Бог, який Самого Себе жертвував за мене. О мій Ісусе, безпечна Пристане тих, що серед бурі вдаються до Тебе, о пильний Пастирю! Обманює самого себе той, хто Тобі не довіряє, якщо хоче поправитися. Ти сам сказав: "Я є, не бійтеся: Я є тим, хто дає терпіння і потішає. Часом даю комусь муку, яка здається пеклом, але потім його з цього витягую і втішаю. Я є тим захисником, який взяв у свої руки вашу справу, як свою власну. Я є вашим приятелем, який прийшов, щоб сплатити ваші борги. Я ваш Господь, який власною кров'ю вас відкупив не для того, щоб вас покинути, але щоб вас збагатити, викупив вас дорогою ціною. Як же втечу від того, хто Мене шукає, коли навіть вийшов назустріч тим, які Мене шукали для того, щоб зневажити? Коли не відвернув лиця перед тим, хто Мене бив по обличчі, то як можу його відвернути перед тим, хто хоче віддати мені шану? Як же мої діти можуть сумніватися, що їх люблю, коли Я захотів віддати Себе в руки ворогам з любові до них? Чи Я будь-ким погордив, хто мене полюбив? Кого ж Я покинув, коли той шукав у Мене допомоги? Навпаки – Я ще досі шукаю кожного, хто сам Мене ще не шукає".

Якщо віриш, що Предвічний Отець дав тобі свого Сина, то повір, що дасть тобі також усі інші дари, набагато менші від Нього. Не думай, що Ісус Христос забув про тебе, якщо залишив тобі на спомин про свою любов найбільший доказ –Самого Себе у Євхаристії.