Хто любить Ісуса, не заздрить "великим" світу цього, але – тільки тим, які дуже люблять Ісуса Христа

Св. Григорій Великий, пояснюючи цю наступну ознаку любові, твердить, що любов не заздрить, бо не може заздрити людям цього світу у земних багатствах, яких не тільки не прагне, але й навіть ними погорджує. Потрібно також розрізнити два роди заздрості, одну – злу, а другу – святу. Зла заздрість, яка сумує за земними благами, якими володіють інші на цій землі. А свята та, яка співчуває знатним цього світу, що живуть тільки серед земних почестей і втіх. Вона не шукає, ані не бажає нічого іншого, як тільки Бога. Не має ніяких інших бажань у цьому житті, як тільки любити Його, наскільки може. Тому підтримує святу заздрість до кожного, хто любить Бога більше від неї, бо в любові хотіла б перевершити навіть серафимів.

Це єдина мета святих душ на землі. А таке бажання розпалює Божу любов і ранить серце Бога так, що Він звертається до кожної з них зі словами: " Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста" (П. п. 4, 9). Єдине око – це єдина мета, до якої спрямовані усі думки та вчинки душі, щоб подобатися тільки Богові. Люди цього світу у своїх вчинках керуються "багатьма поглядами", тобто спрямовують свої духовні очі у різних напрямках: щоб подобатися людям, осягнути почесті і багатства або принаймні отримати задоволення.

Натомість святі спрямовують свій погляд тільки в одному напрямку – хочуть подобатися Богові в усьому, що роблять. Говорять разом з Давидом: "Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу... Бог – скеля мого серця і повіки моя доля" (Пс. 73, 25 і 26). Чого ж я можу бажати, мій Боже, у цьому і в іншому житті, якщо не Тебе? Тільки Ти є моїм Багатством і єдиним Господом мого серця. Хай багаті радіють скарбами цієї землі, – говорив св. Паулін, – хай царі радіють своїми царствами! Ти, Ісусе, є моїм Скарбом і моїм Царством.

Зауважмо, що замало тільки добрих вчинків, потрібно ще виконувати їх добре. Щоб наші діла були добрі і досконалі, треба їх починати з чистим наміром подобатися тільки Богові. Ось похвала, якою обдарували Ісуса Христа: "Він усе гаразд учинив" (Мк. 7, 37). Багато діл, самі в собі, також гідні похвали, але якщо були зроблені з іншою метою, ніж для Божої слави, не будуть мати великого значення перед Богом або зовсім нічого. Св. Марія Магдалина Паційська так говорила: "Бог винагороджує наші діла в міру їх чистоти". Хотіла сказати, що залежно від нашого наміру Бог буде оцінювати і винагороджувати наші вчинки.

О Боже, як важко знайти діло, зроблене тільки для Тебе! Пригадую собі одного святого і старшого вже монаха, який багато зробив для Бога, а потім помер в опінії святості. Він одного дня, підсумовуючи своє життя, каже до мене дуже сумний і охоплений жахом: "Дивлячись на всі діла мого життя, не знаходжу одного зробленого тільки для Бога". Через прокляте самолюбство втрачаємо повністю – або більшою мірою, плоди наших добрих діл. Скільки трудяться, навіть у найсвятіших справах проповідники, сповідники, місіонери, а так мало або й нічого не отримують, бо не шукають у цьому Бога, а тільки світової слави, людського зацікавлення, марноту, що виявляється у хизуванні перед людьми чи хоч би у заспокоєнні власних уподобань!

Але Господь говорить: "Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі" (Мт. 6, 1). Хто трудиться, щоб догодити собі, вже одержав нагороду: "Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду" (Мт. 6, 2). Але ця нагорода є наче крихта диму – зводиться до хвилевого задоволення, що скоро проминає і не залишає в душі ніякої користі. Пророк Аггей говорить, що хто працює не для того, щоб подобатися Богові, а з іншою метою вкладає свою заплату до пустого мішка, і коли його відкриває, нічого вже там не знаходить: "Та вам не тепло і заробітчанин заробляє в гаманець дірявий" (Аг. 1, 6). Як наслідок, ті, які після багатьох зусиль не досягли бажаної мети, потім дуже злостяться і втрачають спокій. Це означає, що вони не ставили собі за мету прославити Бога. Хто бо робить щось тільки на славу Божу, навіть коли це йому не вдається, не хвилюється. Бо він вже досягнув своєї мети подобатися Богові, діючи з чистим наміром.

Ось ознаки, що дозволяють розпізнати, чи хтось працює тільки заради Бога:

1. Якщо людина не переживає, коли їй не вдається досягти визначеної мети. Не подобалося Богові, не подобається також і їй.

2. Якщо радіє добром зробленим іншими так само, ніби зробив його сам.

3. Якщо не бажає якогось обов'язку більше від інших, але охоче вдовольняється тим, що наказують йому настоятелі.

4. Якщо після своєї праці не шукає в інших ані подяки, ані схвалення. А якщо б зустріла його обмова або несхвалення інших, не зажуриться, а вдовольниться лише тим, що подобався Богові. А якщо отримає якусь похвалу світу, не буде гордитися, а спокусі марноти, що з'явиться перед ним, відповість словами преподобного Івана Авільського: "Відійди, надто пізно ти з'явилася, бо все діло я віддав Богові".

Так входять у радість Господа, так втішаються радістю самого Бога, обіцяною вірним слугам: "Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана" (Мт. 25, 23). Якщо маємо щастя зробити щось, що подобається Богові, – говорить Іван Золотоустий, – чого ще нам шукати? Саме це і є найбільшою нагородою і найбільшим щастям, яке тільки може мати створіння, втішати свого Творця.

Цього ж чекає Ісус від того, хто любить Його: "Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку" (П. п. 8, 6). Хотів би, щоб він помістив Його як знак на своєму серці і на своєму рамені; на серці, щоб, роздумуючи над своїми вчинками, хотів їх робити тільки з любові до Бога; на своїм рамені, щоб, працюючи, робив все щоб подобатися Богові – одним словом, щоб Бог був завжди єдиною метою всіх його думок і вчинків. Св. Тереза говорила, що хто хоче стати святим, не може мати ніякого іншого бажання, як тільки те, щоб виконати Божу волю. її духовна дочка, преподобна Беатриче від Втілення сказала: "Неоціненним є навіть найменше діло, зроблене для Бога". І справді, все, що робимо з метою подобатися Богові, є актами любові, які єднають нас з Богом і запевнюють нам вічні блага.

Кажуть, що чистота наміру є небесною алхімією, що перемінює залізо у золото, це означає, що наші найзвичайніші заняття: праця, трапеза, відпочинок, якщо зроблені для Бога, стають золотом святої любові. Св. Марія Магдалина Паційська була переконана, що ті, які все роблять з чистим наміром, ідуть прямо до неба, не проходячи через чистилище. "Духовний скарб" розповідає про одного святого пустельника, який перше, ніж щось зробити, затримувався на хвилю і підносив очі до неба. Коли його запитали, для чого це робить, відповів: "Впевнююся у влучності пострілу". Тими словами хотів сказати, що як лучник перед тим, як випустити стрілу, прицілюється, щоб виміряти відстань, так і він, перш, ніж почне якусь справу, спершу вдивляється у Бога, щоб ця справа подобалася Богові. Так само і ми повинні робити, особливо, якщо продовжуємо розпочату справу, корисно час від часу відновлювати намір її виконання, щоб подобалася Богові.

Ті, які у своїх вчинках не оглядаються на ніщо а тільки на Божу волю, тішаться цією святою свободою духа, яку мають Божі діти, і завдяки якій охоче приймають усе, що подобається Ісусові Христові, всупереч самолюбству чи людським поглядам. Любов до Ісуса Христа народжується у них через святу "байдужість", бо все приймають однаково, як солодке, так і гірке. Не шукають вигод, а тільки того, що подобається Богові. З таким самим спокоєм ангажуються у діла як великі, так і малі, як приємні, так і неприємні, бо задоволені тільки тим, що подобаються Богові.

Проте багато людей роблять навпаки: зовні хочуть служити Богові, але тільки в одній справі, у зручному для них місці, тільки з приятелями, і тільки в певних обставинах. В іншому випадку покидають розпочате діло або виконують його недбало. Такі люди не мають свободи духа, а є невільниками самолюбства і саме тому мають невеликі заслуги, навіть за те, що вже зробили. Живуть сповнені неспокоєм, а ярмо Ісуса є для них дуже тяжким. Зате ті, які правдиво люблять Ісуса Христа, виконують з любов'ю те, що Йому подобається, і саме тому, що Йому подобається. Виконують це, коли Він хоче, де Він хоче і так, як Він бажає – чи то у житті, визнаному світом, чи невидимо для людського ока, чи будучи погордженими. В цьому полягає чиста любов до Ісуса Христа; і про це ми повинні дбати, борючись із самолюбством, яке хотіло б нас залучити до "великих і почесних" справ, що подобаються нам.

Ми повинні також мати правильний підхід до духовних вправ, якщо Господеві сподобається доручити нам іншу справу. Одного дня о. Альварез, будучи дуже зайнятим, хотів швидко закінчити працю і піти на молитву, бо здавалося йому, що під час цієї праці не був з Богом. Тоді Господь сказав йому: "Якщо навіть я не поставив би тебе біля себе, то будь задоволений тим, що я послуговуюся тобою". Це повчання важливе для тих, які дуже тривожаться, коли будуть зобов'язані послухом або любов'ю до ближнього, залишити свої щоденні побожні практики. Нехай знають, що ця тривога не походить від Бога, а – від диявола або має джерело у самолюбстві. "Догодити Богові хоч би ціною смерті!" – найважливіший принцип святих.