Згода з Божою волею

Передусім треба мати дистанцію від себе самих, тобто відірватися від власної волі.

Хто зуміє перемогти самого себе, той здолає всі інші перешкоди. "Перемагай самого себе", – таке зауваження спрямовував до всіх св. Франциск Ксаверій. Сам Ісус сказав: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого" (Мт. 16, 24). Ось у чому полягає уся наша праця, щоб стати святим: зректися самого себе і відмовитися від власної волі: "Не ходи слідом за своїми пристрастями і від похотей своїх стримуйся " (Сир. 18, 30).

Саме це є найбільшим даром, говорив св. Франциск Асизький, який можемо отримати від Бога: перемагати самого себе через зречення власної волі. А св. Бернард пише, що коли б усі люди зреклися власної волі, ніхто б не був осуджений. Той самий святий твердить, що свавілля може навіть наші добрі вчинки очорнити. Ось приклад: що трапилося б, коли б якийсь покутник забажав умертвлятися, постити, дотримуватись дисципліни, але, всупереч волі свого духовного отця? Таке умертвлення, прийняте для того, щоб здійснити свою волю, є помилкове.

Нещасливим є той, хто стає невільником власної волі! Такий буде прагнути багатьох речей, але не зможе їх здійснити. А ще гірше – ухиляючись терпіти прикрощі, буде змушений це все одно перетерпіти: "Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси – з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах? Ви пристрасно жадаєте, а не маєте" (Як. 4, 1 і 2).

Які ж це війни? Перша війна родиться з прагнення чуттєвих приємностей: тому уникаймо будь-яких нагод, умертвляймо очі, доручаймо себе Богові, і ця війна стихне. Друга випливає з пожадання багатств: стараймося любити убожество, і ця відступить. Третя ж – амбіція бути шанованим і поважаним: любім покору і життя утаємничене, і ця війна також скінчиться. Четверта, яка спричинює найбільше шкоди і виникає з нашої вільної волі; але й вона зникне, коли погодимося на все те, що походить з Божої волі.

Св. Бернард пише, що коли людина не спокійна, то немає іншої причини цього, як безсилля у погамуванні власної волі: "Кожний неспокій має джерело в непогамованості власної волі". З цього приводу уболівав Господь, звертаючись до св. Марії Магдалини Паційської: "Деякі душі прагнуть мого Духа, але тільки так, як їм подобається, тому не здатні Його прийняти".

Треба так любити Бога, як Він цього хоче, а не так, як нам це до вподоби. Бог хоче, щоб душа звільнилася від усього, щоб Він міг її з'єднати з собою і наповнити своєю любов'ю. Св. Тереза пише: "Молитва з'єднання не здається мені нічим іншим, як тільки правдивою смертю для всіх речей цього світу, щоб втішатися тільки у Бозі. Очевидним є те, що чим більше звільнимося від прив'язаності до створінь з любові до Бога, тим більше наповнить Він нас Собою і тим більше з'єднаємося з Ним".

Багато людей прагнуть з'єднатися з Богом, але водночас не миряться з прикрощами, які Бог їм посилає: не приймають хворобу, яка їх мучить, убожества, яке мусять зносити, зневаг, які терплять. А не приймаючи цього з радістю, ніколи не дійдуть до досконалої єдності з Богом. Послухаймо, що говорила св. Катерина Женевська: "Щоб осягнути єдність з Богом, необхідними є випробування, послані нам Богом, бо Він хоче за їх допомогою знищити в нас усі негідні пожадання внутрішні і зовнішні. Звідси також кожне упокорення, хвороба, спокуси і всякі інші труднощі, необхідні нам, щоб ми невпинно змагалися, і переборювали у собі усі негативні пожадання, щоб пізніше їх не відчувати. Більше того – доки ці випробування з гірких не стануть для нас солодкими, доти не осягнемо єдності з Богом".