Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Григорій КОЧУР

Читайте также:
  1. Автор: Андрей Кочуров
  2. Григорій ЕПІК
  3. Григорій КОСИНКА
  4. Григорій МАЙФЕТ
  5. Григорій Орликпередає Вольтерудокументи про протистояння Івана Мазепита Петра І.
  6. Григорій ПОЛЯНКЕР

Кочур Григорій Порфирович народився 17 листопада 1908 р. в с. Феськівці на Чернігівщині в селянській сім’ї. Після закінчення Київського ІНО викладав у Балтському педтехнікумі, Молдавському педінституті. З 1936 року до початку війни завідував кафедрою літератури у Вінницькому педінституті.
Перші переклади античних авторів були опубліковані 1938 р. в хрестоматії з античної літератури та періодичних виданнях.
Арештований 8 жовтня 1943 р. в Полтаві. В обвинувальному висновку, підписаному старшим слідчим УНКДБ Лоскутовим, стверджувалося, що «Кочур під час тимчасової німецько-фашистської окупації належав до організації українських націоналістів, підтримував зв’язки з представниками Центрального проводу ОУН, від яких одержував відповідну літературу й розповсюджував її серед своїх знайомих»’.
На закритому судовому засіданні трибуналу військ НКВС Полтавської області 11 березня 1944 р. Кочур заявив: «Винним в пред’явленому обвинуваченні себе не визнаю. Учасником оунівської організації я ніколи не був, завдань її не одержував і ніякої літератури не розповсюджував». Та, незважаючи на відсутність будь-яких речових доказів з боку звинувачення, Г. Кочур і його дружина Ірина Воронович були засуджені кожен на десять років виправно-трудових таборів і на подальші п’ять років позбавлення прав.
Відбували незаслужене покарання в Інті (Комі АРСР).
7 вересня 1956 р. подружжя Кочурів звернулося до прокурора Київського військового округу з заявою про реабілітацію, в якій пояснювали, що під час слідства потрібні для звинувачення факти добувалися шляхом «залякування і погроз». Суть справи зводила ся до того, що Кочури дали своїй знайомій прочитати анонімну листівку (такі листівки під час окупації широко розповсюджувалися серед населення), а та на допиті не витримала побоїв і дала фальшиве зізнання, що її вербували в ОУН.
8 січня 1957 р. військовий трибунал Київського військового округу скасував вирок щодо Г. Кочура та І. Воронович і справу припинив за відсутністю в їхніх діях складу злочину.
Серед реабілітаційних матеріалів у справі Кочура є позитивні відгуки про нього академіка О. Білецького, письменника Є. Дроб’язка, кандидата філологічних наук Ф. Жилка.
Після реабілітації активно працює як перекладач і дослідник літератури. За книжку «Відлуння» (1969) та переклади поезій П. Верлена, П. Безруча, Л. Новомеського, 1. Волькера, Дж. Леопарді в серії «Перлини світової лірики», «Гамлета» Шекспіра удостоєний республіканської літературної премії імені Максима Рильського.
Будні ГУЛАГу відтворив у збірці поезій «Інтинсь-кий зошит. Вірші 1945--1953 років» (1989). Видав мті перекладів «Друге відлуння» (1991).
У застійні часи зазнав переслідувань, був ошельмований і виключений із СПУ, згодом поновлений.




Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 8; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Гордій КОЦЮБА | Агатангел КРИМСЬКИЙ
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты