Антін КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ

Крушельницький Антін Володиславович народився 4 серпня 1878 р. в м. Ланьцут (тепер Польща) в родині інтелігента.
Навчався у Львівському університеті.
Працював спочатку журналістом (деякий час редагував газету «Буковина»), а потім педагогом в українських гімназіях. 1917 р. був директором гімназії в м. Городенка (тепер Городенківського району Івано-Франківської області). 1919 р.—міністр освіти Західно-Української Народної Республіки, після розпаду якої жив на еміграції у Відні, Там організував видавництво художньої літератури «Чайка». Переїхавши до Львова, видавав прорадянські журнали «Нові шляхи» й «Критика».

Літературну діяльність розпочав ще наприкінці XIX століття: писав оповідання, новели, повісті. Окремими книжками видрукувані прозові збірки з життя українського трудового люду Галичини «Пролетарі». «Буденний хліб», «Рубають ліс» та інші. За прорадянську діяльність польсько-шляхетським урядом 1932 р. був висланий зі Львова на Радянську Україну, де продовжив свою письменницьку діяльність.
6 листопада 1934 р. був заарештований органами Держбезпеки НКВС УРСР у Харкові. Під час арешту й трусу в нього вилучено біля сотні листів від різних кореспондентів, 38 фотографій, різні записки, автобіографію. У постанові оперуповноваженого ІІ відділу СПО УДБ по Харківській області Бордона стверджувалося: «Крушельницький Антін Володиславович є одним із керівників створеного на Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії і уряду».
Під пресом морального терору і фізичних тортур н;і допитах «визнав» себе винним у тому, що прибув на Україну з метою проведення контрреволюційної діяльності. 15 грудня 1934 р. звернувся із заявою «До суду при НКВС УРСР», в якій просив дати йому змогу присвятити решту своїх сил «будуванню соціалізму й безкласового громадянства».
Справа А. Крушельницького розглядалася 28 березня 1935 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР під головуванням В. Ульріха. Вирок: десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Заслання А. Крушельницький відбував у Соловецькій тюрмі. Там життя його трагічно обірвалося 23 жовтня 1937 р. після того, як він був засуджений «трійкою» У НКВС Ленінградської області по 1-й категорії, тобто до розстрілу.
Із секретної записки тюремного управління НКВС від 16 червня 1941 р. відомо, що в архівах цього управління зберігалося «13 зошитів рукопису роману А. Крушельницького українською мовою «Батьківщина». На звороті цієї «службової записки» зазначено: «Рукопис цього твору знищено шляхом спалення. 4.VІ.1941».
19 жовтня 1957 р. Верховний Суд СРСР скасував вирок у справі А. Крушельницького за відсутністю складу злочину.
Антін Крушельницький реабілітований посмертно.