Іван КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ

Крушельницький Іван Антонович народився 12 листопада 1905 р. в Коломиї на Прикарпатті в письменницькій сім’ї. Окрім батька, в літературі працювала і його мати (друкувалася під псевдонімом Марія Свобода), яка виступала також на сцені як актриса.
І. Крушельницький здобував освіту у Віденському, а потім у Празькому університетах, підтримував тісні взаємини з культурними осередками Європи. Зокрема, був у приятельських взаєминах з відомим австрійським письменником Гуго фон Гофмансталем, збірку творів якого видав у своєму перекладі.
Писати Іван Крушельницький почав ще в студентські літа. Перша збірка його поезій «Весняна пісня» видрукувана 1924 р. З 1927 р. він член КПЗУ. За революційну діяльність був позбавлений права вчителювати в українських школах, тому існував за рахунок літературної та мистецької праці. Виступав він також як мистецтвознавець, вправний графік, вміщуючи свої роботи в періодичних виданнях.
Як поет друкувався в журналах «Нові шляхи». «Світ» та ін. Видав збірки поезій «Юний спокій» (1929), «Радощі життя» (1930), «Спір за мадонну Сільвію» (1930), «На скелях (Таверна № 16)». У них виявив себе проникливим ліриком, цікавим експериментатором у галузі художньої форми. Антивоєнна драматична поема Івана Крушельницького «На скелях (Таверна № 16)» на конкурсі Народного комісаріату освіти УРСР 1931 р. відзначена першою премією.
І. Крушельницький доклав багато зусиль до оновлення й збагачення художньо-культурного життя на західноукраїнських землях. 1931 р. випустив «Альманах лівого мистецтва», що об’єднував митців-новаторів. Того ж року видав цікаву працю «Джерела творчості Ярослава Галана», згодом безпідставно «розвінчану» одним львівським публіцистом як «пасквіль доморослого фашиста, неука і графомана».
Не маючи змоги в нормальних умовах продовжувати свою діяльність у Львові, дотримуючись, як і його батько, прорадянських поглядів, І. Крушельницький 1932 р. виїхав на лікування до СРСР. Сім місяців провів він у Сухумі, після чого оселився в Харкові. З ентузіазмом включився в громадсько-культурне життя столиці України. Але 1933 р. його було безпідставно заарештовано і звинувачено, як і багатьох інших «західняків», в організації підготовки терористичних актів проти керівників Радянської влади.
13 грудня виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР, що засідала в Києві, на підставі постанови Президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. засудила Івана Крушельницького (разом із братом Тарасом, Григорієм Косинкою, Дмитром Фальківським, Романом Сказинським, Олексою Влизьком та іншими) до розстрілу. 14 грудня вирок було виконано.
14 січня 1958 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР переглянула справу І. Крушельницького, вирок від 13 грудня 1934 р. визнала нечинним.
Іван Крушельницький реабілітований посмертно.