Петро ЛІСОВИЙ

Свашенко Петро Андрійович (літ. псевдонім — Петро Лісовий) народився 22 червня 1891 р. у с. Деркачі на Харківщині в багатодітній бідняцькій сім’ї. Початкову освіту здобув у земській школі. Потім навчався в Уманському сільськогосподарському училищі, одночасно працюючи чорноробом на консервній фабриці. Далі — перша світова війна, в якій він брав участь як рядовий сапер революційно настроєної 7-ї армії Південно-Західного фронту. Тут, на Тернопільщині,, втягнувся у революційну агітацію, пробував сили в журналістиці, віддав свої симпатії українській громаді, що створилася в діючій армії.
Жовтневі події 1917 р. повернули Свашенка в рідні краї. Продовжив революційну діяльність серед земляків. Кілька разів був підданий арешту різними режимами. Німецько-кайзерівські окупанти засудили його до страти, але вдалося втекти з-під варти.
У 1919 р. вступив до ВКП(б). Працював у редакції повітової газети на Правобережжі, редагував фронтову газету, був призначений головою Чернігівського окружного земельного відділу, секретарем Ніжинського повітвиконкому. Одночасно виконував обов’язки власного кореспондента газети «Селянська правда» і «Вісті ВУЦВК» на Чернігівщині. Був членом «Плугу».
З 1924 р. журналістика стала основним заняттям Лісового. Понад 10 років працював у газеті «Вісті ВУЦВК» (з 1929 р.— заступником редактора), входив до складу редакційної колегії журналів «Червона преса», «Всесвіт», друкував статті, нариси, фейлетони, памфлети у всіх республіканських і більшості губернських газет і журналів. Він був одним із найпопулярніших журналістів 20-х років на Україні.
Автор збірок оповідань і нарисів «В тумані», «Сільське» (1924), «Дичавина», «В революцію» (1925), «Дніпробуд» (1927), «Нетрі села», «Кубань», «Українська Ніагара» (1928), «Правда» (1929), «З дороги», «Чудотворці», «З олівцем по Україні» (1930), «Демонстрація» (1931), «Світовий рекорд» (1933), повістей і романів «Микола Ярош» (1927), «Наші Слобожани», «Записки Юрія Діброви» (1930), «Бризки крові» (1931), «За Збручем», «Червона ракета» (1932), «Гаррі Сміт, або Янкі в українських преріях», «Вишневі потоки» (1933).
Навесні 1935 р. органи НКВС запідозрили Лісового-Свашенка П. А. в тому, що він «веде підривну роботу в складі підпільної націоналістичної організації з метою відриву України від СРСР». Його заарештували 25 квітня.
Спеціальна Колегія Київського обласного суду 27 серпня 1935 р. засудила Лісового-Свашенка П. А. на 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі з наступним пораженням в правах на 3 роки. У цей же день письменника відправили в Білбалттаб.
Матеріалів, які б засвідчували про подальшу долю П. Лісового, розшукати не вдалося.
За протестом Прокурора УРСР по цій справі була проведена додаткова перевірка, в ході якої встановлено, що дії письменника не були злочинними і його засудили безпідставно. Письменники Андрій Головко, Олексій Полторацький охарактеризували його як «політично зрілу людину, яка завжди виступала принципово, без політичних ляпсусів. Будь-яких антирадянських висловлювань з його боку не було».
Розглянувши матеріали перевірки, судова Колегія з кримінальних справ Верховного Суду УРСР 17 жовтня 1956 р. вирок щодо Лісового-Свашенка П. А. скасувала і справу припинила за відсутністю складу злочину.