Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Григорій МАЙФЕТ




Майфет Григорій Йосипович народився 1 серпня 1903 р. в м. Ромнах на Сумщині в родині священика. Навчався в Полтавській духовній семінарії. В хурделицю громадянської війни, за власним свідченням, «втікав з батьком у Крим разом із білими. 1921 р. повернувся до Полтави, учився в Інституті народної освіти». Після закінчення працював у школі, а з 1926 р. заочно навчався в аспірантурі Харківського інституту ім. Т. Г. Шевченка. Захистив кандидатську дисертацію з фаху західноєвропейських літератур. В 1931—1934 рр. викладав у Полтавському педінституті та музтехнікумі.
Г. Майфет вільно володів англійською, французькою, німецькою, італійською та іспанською мовами. За час з 1925-го по 1934 р. написав понад сто літературно-критичних праць з української та зарубіжних літератур. Його перу належить одна з перших узагальнюючих монографій про Павла Тичину «Матеріали до характеристики творчості П. Г. Тичини» (1926). Але найбільший авторитет молодому дослідникові принесла праця «Природа новели» в двох томах (1928 і 1929 рр.). Тут Г. Майфет виявив себе серйозним теоретиком, його монографія не втратила свого історичного значення й сьогодні.
Але творче сходження Майфета обірвав сталінський терор. 5 грудня 1934 р. Полтавським відділенням НКВС було виписано ордер № 3 на арешт письменника. Звинувачення: «Брав активну участь в організованій контрреволюційній діяльності». Що за цим крилося? Знайомство з Миколою Хвильовим, дружба з Сергієм Пилипенком, який на той час уже був заарештований. Саме за ці «гріхи» Г. Майфет потрапив до розряду контрреволюціонерів і в числі групи провідних українських письменників постав 27—28 березня 1935 р. в Києві перед виїзною Військовою колегією Верховного Суду СРСР.
Вирок був — 10 років концтаборів. Спочатку покарання відбував у районі Медвєжегорська на Білому морі (до 1939 р.), потім був етапований у табори Воркути, де гибів до звільнення 1946 року. За приписом властей поселився в селищі Канін на Печорі, влаштувався на працю нормувальником будівельної контори річкового пароплавства.
Та вже 25 грудня 1950 р. управління МДБ Печорської залізниці прийняло постанову про арешт Г. Майфета. При обшуку в нього вилучено 1 377 стор. записів у блокнотах і зошитах, 150 книг власної бібліотеки (переважно світова класика). Звинувачення були стереотипні: в 30-х роках перебував «у терористичній організації українських націонал-боротьбистів».

На допиті Г. Майфет, пояснюючи ситуацію, сказав: «Хочу зауважити, про існування подібної організації я дізнався лише в процесі розслідування справи всієї групи сімнадцяти». Тоді слідство висуває нове звинувачення: уже на засланні «розповсюджував антирадянські погляди і, зокрема, вихваляв німецький фашизм».
Хоча винним себе Г. Майфет не визнав, Особлива нарада при МДБ СРСР все ж ухвалила: він заслуговує заслання на поселення в Комі (м. Сиктивкар) під нагляд органів Держбезпеки.
Даних про перегляд справи і реабілітацію Г. Май-фета в архівах КДБ УРСР немає. Але відомо, що 1955 р. він повернувся до Полтави. Тільки місцеві власті не надали йому ні роботи за фахом, ні житла. Вважаючи це проявом сталінізму, Г. Майфет повернувся на місце заслання на Печорі і скнів там до останніх днів. Зневіра в справедливості, матеріальні труднощі привели його до відчаю, і він у вересні 1975 р. покінчив життя самогубством. Поновлений у СПУ в 1965 р.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 71; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты