Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Звичаї міжнародної торгівлі. Правила Інкотермс.




Читайте также:
  1. I. Общие правила
  2. I. Общие правила
  3. I. Правила терминов
  4. I. ПРАВИЛА ЧТЕНИЯ В АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ
  5. II. Основные правила черной риторики
  6. II. Основные принципы и правила служебного поведения государственных гражданских служащих Федеральной налоговой службы
  7. XXVI. Правила перевозки грузов на принципах транспортной логистики.
  8. Билет № 12. 1.Основные правила безопасной работы с газобаллоным оборудованием.
  9. Ведомственные правила перевозок пассажиров
  10. Вера иметод, или еще раз о правилах игры в бисер

Міжнародні звичаї грають важливу роль в міжнародній торгівлі та торговельному мореплавстві. Зміст великої кількості зовнішньоторговельних угод визначається міжнародними торговельними звичаями. Наприклад, при морському перевезенні вантажів широке розповсюдження отримали звичаї торгового порту, які застосовуються при навантаженні та розвантаженні суден. На торговельні звичаї посилається й зовнішньоторговельний арбітраж в процесі розгляду господарських спорів.

Відповідно до доктринальних позицій більшості країн світу міжнародний звичай (в тому числі й міжнародний торгівельний звичай) є джерелом сучасного міжнародного приватного права. Головними системо утворюючими ознаками міжнародного торговельного звичаю є:

– тривалість існування;

– систематичне однакове застосування;

– визначеність;

– відповідність імперативним приписам публічного порядку.

У більшості країн світу звичай (в т.ч. міжнародний торговельний звичай) використовується як норма, що доповнює закон.

Згідно зі ст.38 Статуту Міжнародного Суду ООН міжнародний звичай є доказом загальної практики, визнаної у якості правової норми[273]. Міжнародні звичаї (міжнародні торговельні звичаї) можуть носити правовий та не правовий характер (узвичаєння). Правовий характер вони мають у разі, коли санкціоновані відповідним компетентним органом держави. Для застосування звичаю необхідне виконання двох головних умов: по-перше, наявність волі сторін, що означає обов’язковість звичаю у разі, коли сторони включили його в текст договору за принципом автономії волі; – по-друге, використання звичаю правозастосовними органами незалежно від волі сторін у випадку, коли визнають його у якості правової норми. Це правило може випливати із загальних норм законодавства держави або із судової практики.

Однак, складність використання міжнародних торговельних звичаїв та узвичаєнь у конкретних правовідносинах обумовлена насамперед тією обставиною, що вони не завжди збігаються по змісту в законодавствах різних держав. З метою подолання виникаючих у зв’язку із цим проблем здійснюється узагальнення подібних правил, їхня класифікація й тлумачення. Особливу роль в розробці стандартів, ділових звичаїв й інших уніфікованих правил в області зовнішньої торгівлі займає діяльність міжнародних організацій, таких як Міжнародна торговельна палата (МТП), Європейська економічна комісія ООН, Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Міжнародний інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА), Міжнародна морська організація (ММО).



В числі найважливіших актів, прийнятих цими міжнародними організаціями в галузі регулювання зовнішньоторговельних відносин, варто виділити Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНИДРУА), розроблені Міжнародним інститутом уніфікації приватного права в 1994 р.

Метою цього документа є розробка зводу універсальних принципів, призначених для використання незалежно від правових традицій, а також економічних і політичних умов держав, де вони будуть застосовуватись. Принципи УНІДРУА присвячені регулюванню загальних положень у сфері договірних зобов'язань, містять положення стосовно процедури укладання договору, його змісту, виконання договору, визначення дійсності зовнішньоторговельного контракту і його тлумачення. Принципи УНІДРУА підлягають застосуванню у випадку, якщо сторони погодилися, що їх договір буде врегульовано нормами цього документа. Окрім того, принципи УНІДРУА можуть використовуватися для тлумачення міжнародних уніфікованих правових документів.



Одним з найбільш важливих актів Міжнародної торговельної палати, що забезпечують у цей час однакове розуміння й застосування основних принципів міжнародних торговельних відносин, є Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС). Цей документ вперше був опублікований МТП в 1936 р. і діє в редакції 2000р[274].

Правила Інкотермс-2000 включають в себе так звані базисні умови поставок. Вони містять правила тлумачення 13 найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Всі вони мають короткі найменування (FCA, DDP, EXW і т.д.), що являють собою абревіатури їхньої назви англійською мовою. Правила, що містяться в термінах, можуть застосовуватися до поставок всіх видів товарів при їх перевезенні повітряним, водним, автомобільним, залізничним або змішаним видами транспорту. При цьому, однак, варто мати на увазі, що ряд термінів (FAS, FOB, CFR, CIF, DES й DEQ) може бути використано тільки при укладанні контрактів, які передбачають перевезення вантажів у рамках морських або водних сполучень.

Всі терміни, що містяться в Інкотермс-2000, поділені на чотири групи. Перша із цих груп – група «Е» – передбачає, що продавець надає товари покупцеві безпосередньо на власних площах (в своїх приміщеннях) – EXW (з заводу). Відповідно до термінів другої групи – групи «F» – продавець зобов’язується надати товар у розпорядження перевізника, найнятого покупцем, у погодженому географічному пункті: FCA (франко-перевізник), FAS (франко вздовж борту судна) і FOB (франко-борт). Відповідно до термінів третьої групи – групи «С» – продавець сам зобов’язується укласти договір перевезення. При цьому, однак, він не несе ризику випадкової загибелі або пошкодження майна, а також будь-які інші додаткові витрати після завантаження товару на транспортний засіб: CFR (вартість та фрахт), CIF (вартість, страхування та фрахт), СРТ (фрахт/перевезення оплачені до) і CIP (фрахт/перевезення та страхування оплачені до). Терміни четвертої групи – групи «D» – передбачають, що продавець приймає на себе всі витрати і ризики до моменту поставки товару у країну призначення: DAF (поставка до кордону), DES (поставка з судна), DEQ (поставка з причалу), DDU (поставка без сплати мита) і DDP (поставка зі сплатою мита).



Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів носять рекомендаційний характер. Тому сторони контракту вправі, залежно від виду транспорту або характеру взаємовідносин, обрати будь-яку схему зовнішньоторговельної операції, згідно з Правилами Інкотермс-2000, та скласти на їх основі договір. Якщо ж окремі питання визначаються сторонами в договорі інакше, ніж в Правилах Інкотермс-2000, то такі положення повинні бути повністю викладені в контракті.

Серед інших документів, присвячених уніфікації торговельних правил та звичаїв, слід назвати, Уніфіковані правила по інкасо в редакції 1995 р. й Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів в редакції 1993р.[275]. Менш відомими документами є Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародні кредитні перекази[276], Типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронні підписи[277] та інші.

 


Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 106; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты