Загальна характеристика угод СОТ щодо міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля являє собою механізм, що забезпечує вдосконалення виробництва в інтересах національних економік країн світу. Саме тому, світове господарство не може функціонувати без узгоджених та скоординованих дій країн світу щодо світового економічного розвитку в цілому. Реалізація цих завдань зумовила необхідність створення світової торгівельної системи, яка б дозволила врегулювати та впорядкувати норми та правила міжнародної торгівлі. Така система була створена 15 квітня 1994 року – делегації 147 країн світу і 30 міжнародних організацій заснували Світову Організацію Торгівлі (було прийнято Марракеську угоду про заснування СОТ та створено інституційний механізм реалізації угод системи ГАТТ-1994).

Основними правовими документами в сфері міжнародної торгівлі є:

1. Марракеська угода про заснування СОТ.

Угода про заснування СОТ не містить будь-яких норм і правил торгівлі. Вона визначає сферу діяльності СОТ, її функції й структуру, умови приєднання держав до СОТ, а також ряд інших організаційних положень.

2. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ-1994) – основний правовий документ СОТ. ГАТТ-1994 містить в собі положення щодо скорочення тарифних бар'єрів у міжнародній торгівлі. Документ гарантує всім учасникам СОТ режим найбільшого сприяння, що передбачає відсутність дискримінації в торговельних відносинах. Окрім того, ГАТТ-1994 проголошує право захисту внутрішнього ринку винятково за допомогою тарифних заходів, стратегію на послідовне та постійне зниження ставок митних тарифів, застосування національного режиму як інструмента, що доповнює режим найбільшого сприяння. Угода дає визначення галузі вітчизняного виробництва та чітко визначає процедури антидемпінгових заходів стосовно національного товаровиробника. В Угоді визначається порядок здійснення торгівельних субсидій, компенсаційних, захисних і антидемпінгових заходів.

3. Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) визначає правила міжнародної торгівлі послугами. Документ містить загальні, обов'язкові для всіх країн - учасниць СОТ положення і конкретні зобов'язання щодо окремих галузей та видів послуг, що зафіксовані в окремих переліках. Угода утворює правову базу для усунення перешкод щодо торгівлі і інвестицій в сфері послуг, містить визначення поняття та видів торгівлі послугами, а саме:

а) транскордонна поставка (з однієї країни до іншої);

б) споживання за кордоном (поставка послуги на території однієї країни споживачеві послуги з іншої країни);

в) комерційна присутність (поставка послуги постачальником послуг з однієї країни шляхом комерційної присутності на території будь-якої іншої країни);

г) присутність фізичних осіб (поставка послуги постачальником послуг з однієї країни шляхом присутності фізичних осіб країни на території будь-якої іншої країни).

Так само як і ГАТТ, даний документ містить положення про режим найбільшого сприяння та національний режим. ГАТС проголошує поступову лібералізацію всієї сфери послуг.

4. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) встановлює зобов'язання держав – членів СОТ створити національні механізми захисту прав власників. Угода встановлює стандарти і принципи щодо забезпечення прав інтелектуальної власності, а також механізми їх захисту. ТРІПС містить конкретні механізми реалізації цих стандартів і контролю за їх виконанням. В документі містяться положення, що регулюють відносини в області:

а) авторського права і суміжних прав;

б) патентів (прав винахідників);

в) товарних знаків (позначення послуг);

г) географічних зазначень (зазначень щодо походження товару);

д) промислових зразків (дизайну);

є) топологій інтегральних мікросхем;

е) "ноу-хау".

ТРІПС відносить рішення спірних питань в області інтелектуальної власності на розгляд спеціального органу з розгляду спірних питань.

5. Угода про технічні бар’єри в торгівлі (ТБТ) являє собою правовий документ, основні положення якого зводяться до наступного:

а) обов’язковість для всіх країн-членів СОТ встановлення вимоги щодо продукції, процесів та послуг лише на законних підставах (дотримання норм внутрішньодержавного законодавства щодо нагляду за додержанням стандартів, норм і правил; норм щодо охорони довкілля, щодо захисту життя та здоров’я людини та інші.);

б) вимоги про обов’язкове дотримання країнами-членами СОТ положень щодо розробки та змісту технічних регламентів і стандартів;

в) уніфікація процедур оцінки відповідності стандартів, норм і правил вимогам законодавства СОТ та визнання таких процедур в країнах-членах СОТ;

г) надання державою-учасницею Угоди країнам-членам СОТ належної інформації щодо впровадження та розробки нових нормативних вимог до продукції, процесів та послуг, та запровадження нових процедур у внутрішньому законодавстві.

16 травня 2008 року Україна набула членства в Світовій організації торгівлі згідно з Законом України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової Організації Торгівлі» від 10 квітня 2008 року, що зумовило необхідність гармонізації національного законодавства у відповідності до вимог, що висуваються до країн-членів СОТ.