Міжнародні залізничні перевезення.

Залізничний транспорт порівняно з іншими видами транспорту має ряд переваг. По-перше, він може виконувати масові перевезення пасажирів та вантажів. По-друге, залізниця здійснює перевезення на великі відстані за відносно високої швидкості перевезень. По-третє, перевезення залізними дорогами мають порівняно низьку собівартість та високу безпеку доставки вантажів.

Головним договором щодо регулювання залізничних перевезень в Європі є Угода про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) 1980 р., що затвердила Організацію міжнародного залізничного транспорту (Україна приєдналася до цього договору в 2003р. із відповідними застереженнями)[291].

Перевезення в прямому міжнародному сполученні регулюються «Єдиними правилами до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ)», що становлять Додаток А до Конвенції; «Єдиними правилами до договору про залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)», що становлять Додаток В до Конвенції. Єдині правила ЦІВ і ЦІМ разом з двома додатками є невід’ємною частиною Конвенції.

Особливою відмінною ознакою договору перевезення залізничним транспортом є те, що залізниця зобов’язана укласти такий договір з кожною особою. Як угода ЦІМ, так і ЦІВ передбачають детальне та широке регулювання прав та обов’язків за договором перевезення залізничним транспортом.

Залізниця зобов’язана здійснити безпечне перевезення вантажів у строк та без втрат. У випадку нанесення шкоди або втрати вантажу або простроченні в доставці залізниця несе відповідальність у порядку вини, що презюмується. Перевізник тим не менше може спростувати цю презумпцію шляхом надання доказів про те, що шкода була викликана однією із обставин, за які дорога згідно ЦІМ не відповідає. До них відносяться: 1) особиста провина особи, яка має право на товар (вантаж); 2) обставини, викликані властивостями, належними самому товару (властивість швидко псуватись, усушка); 3) неминучі обставини. Якщо залізна дорога доведе, що шкода могла виникнути в результаті однієї із подій, включених у список спеціальних ризиків, буде діяти презумпція, що така шкода була завдана цією обставиною. Доки заявник не доведе інше, відповідальність залізної дороги не буде мати сили. Тягар доказування зворотного несе заявник.

Ця конвенція визначає граничний розмір відповідальності залізних доріг у випадках несхоронності вантажів в розрахункових одиницях МВФ – «спеціальних правах запозичення» (17 СПЗ, або 51 старий золотий франк на 1 кг ваги брутто). Він може бути зменшений сторонами в контракті за умови зниження звичайних ставок оплати за перевезення. Термін для заяви вимог – один рік. Але у випадку навмисного пошкодження вантажу або обманних дій залізної дороги термін позовної давності визначений ЦІМ у два роки.

Під час перевезення пасажирів та їх вантажу застосовуються правила ЦІВ, які розрізняють особисту шкоду, завдану пасажиру (смерть або каліцтво), і пошкодження вантажу. У випадку смерті особи або каліцтва залізна дорога несе сувору відповідальність, якщо тільки не доведе, що ці події настали внаслідок нещасного випадку: а) який не пов’язаний з експлуатацією залізничного транспорту та функціонуванням залізної дороги і якого неможливо було уникнути або попередити; або б) який повністю або частково викликаний провиною самого пасажира; або в) який заподіяний діями третіх осіб, які не можна було попередити або перебороти залізною дорогою. За пошкодження або втрату зареєстрованого багажу, а також за прострочення у доставці, завдані перевізником, залізна дорога несе відповідальність у всіх випадках, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок однієї із нижче перерахованих причин: 1) провини самого пасажира; 2) вказівок, наданих пасажиром; 3) характеру багажу; 4) обставин непереборної сили; 5)особливих ризиків, пов’язаних з неналежним або відсутнім пакуванням.

Право висунення вимог до залізної дороги втрачається в тих випадках, якщо особа на протязі трьох місяців не повідомить перевізника про випадки смерті або каліцтва пасажира. У випадку пошкодження, втрати або несвоєчасної доставки вантажу, вимоги повинні бути заявлені в такому ж порядку, що і за правилами ЦІМ.

В КОТІФ передбачені граничні терміни доставки вантажів. Наприклад, загальні терміни доставки вантажів складають для вантажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швидкості – 300 км на добу.

Укладення договору перевезення вантажу, пасажирів та їх багажу в рамках цієї конвенції здійснюється на підставі накладної затвердженої форми та квитка, а також плацкарти (проїзного документу) для проїзду у спальному вагоні та провозу безоплатно 35 кг ручної поклажі. Багаж зверх вказаної ваги перевозиться за наявності багажної квитанції.

Перевізна плата стягується із вантажовласників згідно внутрішніх тарифів доріг країни відправлення та призначення, а за умови транзитного слідування – у відповідності із узгодженими транзитними тарифами.

Позови до залізних доріг подаються в суд з обов’язковим попереднім поданням претензії перевізнику.

Україна бере також участь в Угоді про міжнародні залізничні сполучення 1951 р. (переглянуто в 1992 р.). Вона встановлює пряме залізничне сполучення для перевезення вантажів між залізницями Китаю, КНДР, Монголії, Росії, України та ряду інших країн.

Ст. 7 Угоди передбачає, що перевезення вантажів оформляється накладною, що складається із трьох аркушів; оригінал накладної; аркуш видачі вантажу;аркуш повідомлення про прибуття вантажу. Відправник повинен оголосити в накладній вартість вантажу. Залізниця не зобов’язана перевіряти правильність і достатність документів, які приклав відправник до накладної.

Угода визначає терміни доставки вантажів великої та малої швидкості. Ці строки можуть бути подовжені на час затримки для виконання митних та інших правил та в інших випадках.

За умови прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов’язана видати вантаж, оригінал накладної та лист повідомлення про прибуття вантажу його отримувачу.

Угода детально визначає види та форми відповідальності залізних доріг. Залізниця відповідальна за прострочення в доставці вантажів та за збитки, які виникли внаслідок повної або часткової втрати, недостачі маси, пошкодження, порчі або зниження якості вантажу за інших причин за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.

Претензії та позови за договором перевезення можуть бути заявлені на протязі 9 місяців, за винятком претензій та позовів про прострочення доставки вантажів, для подачі яких встановлений двохмісячний строк.

Крім того, Україна уклала цілий ряд двосторонніх договорів з питань регламентації залізничних перевезень[292]. Цими угодами вирішуються питання координації залізничних перевезень та особливості правового регулювання діяльності підприємств, установ та організацій залізничного транспорту. В угодах з країнами СНД констатується збереження чинного порядку здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів залізничним транспортом. Вони зберігають існуючі технологічні зв’язки між залізними дорогами, встановлюють систему відповідальності за порушення технологічних параметрів перевезень.

В Україні залізничні перевезення регулюються цілим рядом внутрішніх нормативних актів та міжнародними угодами, основні із них були розглянуті в цьому параграфі.