Коротка характеристика теми. При пломбуванні порожнин ІІ класу найскладнішим є створення контактних пунктів і доброї маргінальної адаптації матеріалу до приясенної стінки

При пломбуванні порожнин ІІ класу найскладнішим є створення контактних пунктів і доброї маргінальної адаптації матеріалу до приясенної стінки. Обов’язковим є розклинювання зубів спеціальними сепараторами або клинками (дерев’яними або прозорими, залежно від виду композиційного матеріалу). Клинки також фіксують металеву або прозору матрицю, з допомогою якої моделюють відсутню стінку каріозної порожнини. Матриця повинна щільно охоплювати шийку зуба, повторюючи його анатомічну форму. Вона також відмежовує сусідній зуб, захищає ясенний сосочок від пломбувального матеріалу, створює умови для відновлення анатомічної форми зуба. Фіксація матриць у міжзубному проміжку здійснюється з допомогою клинків, матрицетримачів різних конструкцій.

Композит хімічної полімеризації вноситься у відпрепаровану порожнину з надлишком однією-двома порціями. Фотополімерний матеріал – пошарово, косими шарами, максимально прилягаючими до бічної стінки. Фіксація форми матеріалу проводиться через бічну стінку з максимальним відведенням світловоду до шийки (напрямок променя світла – від шийки до жувальної поверхні для забезпечення приєднання матеріалу до приясенної стінки).

Кінцева полімеризація проводиться зі сторони каріозної порожнини. Для підсилення дії світла полімеризаційної лампи можна використати зубне зеркало, яким відбивають світло на дистальну поверхню реставрації.

Враховуючи складність приєднання фотополімерного композиту до приясенної стінки, рекомендується частину реставрації, дотичної до ясен, виконати з компомеру, склоіономерного цементу або композиту хімічного тверднення. Наступний косий шар накладається біля протилежної бічної стінки і відсвічується аналогічно. Принцип заповнення каріозної порожнини відтінками матеріалу різного кольору та прозорості, формування жувальної поверхні аналогічний, як і в порожнинах І класу.

Обробка контактної поверхні проводиться без видалення клинків, для перевірки надійності створення контактного пункту вводиться матриця, а клинки видаляються.

Якість обробки і полірування відтвореної контактної поверхні перевіряється за допомогою зубних ниток (дентальних флосів): нитка повинна вільно, без затримки, ковзати по поверхні. Залежно від віку пацієнтів контактний пункт створюється точковим (у молодих осіб) або площинним (у пацієнтів старшого віку). Дуже рідко, при широких міжзубних проміжках контактний пункт не відновлюється.

Контрольні питання поточного матеріалу

1. Класифікація каріозних порожнин за Блеком.

2. Які каріозні порожнини відносяться до ІІ класу?

3. Які особливості препарування каріозних порожнин ІІ класу за Блеком?

4. Що таке основна і додаткова порожнини?

5. Чи обов’язкове створення додаткової порожнини і від яких факторів це залежить?

6. Які основні найбільш складні завдання при пломбуванні каріозних порожнин ІІ класу?

7. Що таке розклинювання зубів і які для цього потрібні спеціальні засоби?

8. Які функції матриці?

9. За допомогою чого фіксують матрицю?

10. Які пломбувальні матеріали показані при пломбуванні каріозних порожнин ІІ класу?

11. Яка методика пломбування композитом хімічного тверднення?

12. Яка методика пломбування композитом світлового тверднення?

13. Як проводиться обробка контактної поверхні (після закінчення пломбування)?

14. З допомогою чого перевіряється якість кінцевої обробки і полірування відтвореної контактної поверхні?

15. Який контактний пункт створюється у пацієнтів залежно від віку?