СЛАЙД 7.

Конспект № 2. Гендерна політика як напрям державної діяльності

СЛАЙД № 3.

Під гендерною рівністю розуміється наявність рівних умов для жінок і чоловіків у реалізації всіх своїх прав людини та можливостей участі в політичному, економічному, соціальному та культурному розвитку, а також рівного користування його результатами.

Гендерна рівність – це ідеологічний компонент державної політики та державного управління, що розкривається в розрізі чотирьох аспектів, а саме: (слайд № 5) «рівність у правах та свободах», «рівність обов’язків», «рівність у відповідальності», «рівність у можливостях та шансах їх реалізації».

Ідеальне інституційне середовище (система) ґендерної рівності має відповідати таким критеріям: бути демократичним;

бути спрямованим на досягнення бажаних результатів; мати достатню силу впливу;

бути простим для розуміння;

використовувати систему соціально-психологічних мотивацій;

бути адаптивним;

стимулювати прогресивний розвиток.

Отже, жінкам і чоловікам насамперед мають бути надані рівні права, оскільки, як зазначив свого часу Сенека, рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані.

СЛАЙД № 5.

Сьогодні вже зроблені певні кроки в напрямі забезпечення гендерної рівності в сферах життєдіяльності суспільства. Так, у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», (від 08.09.05 № 2866-IV, набрав чинності 1 січня 2006 р.) (СЛАЙД № 6) визначено основні напрями гендерної політики, а саме: забезпечення паритетного становища чоловіків та жінок у всіх сферах життєдіяльності, ліквідація всіх форм дискримінації, крім того – обговорення певних стратегій реалізації вищезгаданих засад та призначення відповідальних інституцій. Наприклад, формування кадрового резерву для заміщення посад структурних підрозділів та просування їх по службі здійснюється із забезпеченням рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків.

У контексті Закону гендерна рівність розглядається, як: «рівний правовий статус жінок та чоловіків на рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства».

Цей Закон є дієвим правовим підґрунтям для здійснення гендерних перетворень, відкриває перспективи побудови суспільства рівних можливостей.

СЛАЙД 7.

Державне забезпечення ґендерної рівності в суспільстві відбувається через формування ґендерної політики.

Стосовно дефініції «гендерної політики», то на сьогодні в правовій науковій літературі остаточного та однозначного визначення не існує.

Одні науковцівизначають гендерну політику як «утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань та методів їх досягнення в діяльності політичних структур»; інші – як «сукупність теоретичних принципів і практичних заходів, які розробляються й реалізуються державою у сфері взаємовідносин між статевими групами суспільства з метою забезпечення рівних умов для чоловіків і жінок у використанні економічних і соціально-політичних прав».

В межах нашого лекційного заняття під гендерною політикою будемо розуміти комплексну цілеспрямовану діяльність держави, міжнародних та недержавних організацій щодо інтегрування гендерного підходу для ліквідації в суспільстві усіх форм дискримінації за ознакою статі.

Метою гендерної політики є інтегрування ґендерного підходу в усі сфери суспільного та політичного життя.

Впровадження ґендерних підходів означає обов’язкове врахування інтересів як жінок, так і чоловіків під час розроблення, втілення, моніторингу та оцінювання стратегічних заходів. Це необхідно для забезпечення отримання жінками та чоловіками однакової вигоди від реалізації цих заходів та ліквідації будь-якої нерівності.

СЛАЙД № 8. (компоненти державної гендерної політики)

Гендерна політика виростає з жіночої політики. Для цього є пояснення. Так зване «жіноче питання» виникло доволі давно, тому що існувала відкрита дискримінація жінок – заборона на освіту, спадкоємство, участь у політичному житті, заборона на роботу та професії, відсутність можливості самостійно будувати та планувати своє життя, залежність від батька або чоловіка. І якщо першою країною, де жінки у 1906 р. отримали право голосу, була Фінляндія, то в Швейцарії таке право жінкам було надано лише в 70-х роках ХХ ст., Об’єднані Арабські Емірати – 2006, Саудівська Аравія – 2011.

«Політика стосовно жінок» - це правові, політичні, економічні, соціальні заходи та дії, які спрямовані на жінок як соціально-демографічну групу в суспільстві. Найчастіше така політика пов’язана з певними заходами щодо захисту материнства, надання відпусток та пільг. Це поняття відповідає традиційному поглядові на соціальні ролі та призначення жінки в суспільстві.

ГП повинна не створювати штучні пільги для представників тієї чи іншої статі, а враховувати наслідки політичних рішень для представників різних статей і груп населення та різницю в соціальному становищі різних соціально-демографічних, гендерних груп для формування ефективної політики в інтересах кожної людини, а не окремої групи громадян.