СЛАЙД № 10.

Право людини є священним, яких би жертв це не коштувало пануючій владі. (І. Кант).

Останнім часом у світі відбувається процес освоєння гендеру нового часу й відображення його в чинному законодавстві різних галузей права. Діє тенденція до зближення гендерних процесів в юридичному вираженні, а саме формування гендерного компоненту в системі законодавства. Сьогодні світова юридична наука дедалі більше говорить про гендерне право як комплексну галузь права, яка складається з правових норм, що встановлюють засоби забезпечення рівності прав людини незалежно від статі, а також передбачають межі допустимих відмінностей у правах залежно від статі. По суті, воно відповідальне за справедливе визначення міри свободи двох суб'єктів суспільства: чоловіків та жінок – їх статусу.

За змістом норми гендерного права мають два напрямку. З одного боку, вони передбачають систему гарантій для забезпечення рівності прав і свобод жінок і чоловіків, а з іншого – відмінності та їх межі у правах і гарантіях їх здійснення, які зумовлені належністю людей до різних статей. За сферою дії норми гендерного права знаходять своє місце у різних галузях права, які забезпечують здійснення політичних, громадянських, економічних, соціальних та культурних прав людини.

СЛАЙД № 11.

Основою гендерної політики Україні є загальноприйняті міжнародні норми, які зафіксовані в низці міжнародних документів:

Так, Загальна декларація прав людини була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948р. в паризькому палаці Шайо. Її перекладено принаймні 375 мовами. Тест Декларації є першим глобальним визначенням прав, якими володіють усі люди. Складається зі 30 статей і є частиною «Міжнародного білля з прав людини», нарівні з «Міжнародним пактом з економічних, соціальних і культурних прав», «Міжнародним пактом з громадянських і політичних правах», двома Факультативними Протоколами.

Структуру «Загальної декларації» запропонував Рене Кассен у другому варіанті проекту. На створення документа вплинув Кодекс Наполеона. Вона починалась із преамбули, де були окреслено загальні засади. Р. Кассен порівнював Декларацію з портиком грецького храму із фундаментом, сходинками, чотирма колонами і фронтоном.

Статті 1 та 2 закладають фундамент, наголошуючи на принципах гідності, свободи, рівності й братерства.

Сім абзаців преамбули проголошують причини виголошення «Декларації» і є сходинками до неї.

Основний текст «Декларації» формує чотири колони.

Перша колона (ст. 3-11) проголошує права індивіда, такі як право на життя й заборону рабства.

Друга колона (ст. 12-17) проголошує права індивіда в громадянському й політичному суспільстві.

Третя колона (ст. 18-21) проголошує духовні, публічні й політичні свободи, такі як свободу віросповідання й свободу асоціацій.

Четверта колона (ст. 22-27) визначає соціальні, економічні й культурні права.

За моделлю Р. Кассена останні три статті Декларації створюють водограй, що зв’язує всю структуру в одне ціле. Ці статті присвячені обов’язкам індивіда перед суспільством і накладають заборону зловживання правами на шкоду тій меті, яку заклала в них Організація Об’єднаних Націй.

Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (набрала чинності з вересня 1982 р.). В конвенції вперше на рівні міжнародних норм наголошено на відповідальності урядів за дискримінацію жінок не лише в суспільстві, а й у приватній сфері, уточнено правову та політичну термінологію, яка характеризує становище жінок у суспільстві, визначено зміст дій, які формують поняття «дискримінація щодо жінок».